Звіт Інституту вивчення війни за 23 квітня 2026 року демонструє одразу кілька важливих тенденцій: Кремль дедалі активніше готує російське суспільство до внутрішніх обмежень під приводом «безпеки», посилює інформаційний тиск на країни Балтії та продовжує наступальні дії на кількох ділянках фронту. Водночас Україна нарощує удари по російській нафтовій, військовій та протиповітряній інфраструктурі, намагаючись послабити тилову спроможність РФ вести війну.

Російська війна проти України давно вийшла за межі лише лінії фронту. Кремль веде її одночасно у кількох площинах: військовій, інформаційній, економічній, технологічній та внутрішньополітичній. Оцінка ISW за 23 квітня 2026 року показує, що Москва намагається адаптуватися до українських далекобійних ударів, посилює контроль над власним населенням і водночас продовжує формувати образ зовнішньої загрози з боку НАТО.

Особливо показовою стала реакція путіна на перебої з мобільним інтернетом у Росії. Вперше російський президент особисто визнав проблему, яка вже впливає на повсякденне життя росіян: банківські сервіси, транспорт, зв’язок і доступ до базових послуг. Однак замість визнання політичної відповідальності Кремль подав ці обмеження як вимушений захід для «захисту громадян».

На фронті Росія продовжує тиск на Сумщині, Харківщині, Донеччині та Запоріжжі. Паралельно українські сили завдають ударів по російській інфраструктурі в глибокому тилу — від Нижегородської та Самарської областей до окупованого Криму.

путін уперше публічно визнав перебої мобільного інтернету в Росії

Одним із головних політичних сигналів звіту ISW стало те, що путін особисто прокоментував перебої з мобільним інтернетом у Росії. До цього подібні проблеми визнавали чиновники нижчого рівня, зокрема прессекретар Кремля Дмитро Пєсков. Тепер же тема вийшла на рівень російського президента.

путін пояснив відключення та обмеження мобільного інтернету потребами внутрішньої безпеки. За його словами, такі заходи застосовуються під час так званих «терористичних атак» — саме так Кремль називає українські удари по військовій, оборонно-промисловій та нафтовій інфраструктурі РФ.

Фактично російська влада використовує атаки українських дронів і ракет як привід для розширення контролю над інформаційним простором усередині країни. За оцінкою ISW, це може бути не лише реакцією на конкретні удари, а й частиною ширшої кампанії цензури та підготовки населення до нових обмежень.

Як це впливає на росіян

Перебої мобільного інтернету вже стали для росіян не абстрактною проблемою, а частиною щоденного життя. Вони ускладнюють:

користування банківськими сервісами;
оплату товарів і послуг;
роботу транспортних застосунків;
навігацію;
комунікацію;
доступ до державних та комерційних онлайн-послуг.

путін частково визнав, що такі перебої створюють незручності. Він доручив уряду сформувати «білий список» сервісів, які мають працювати навіть під час обмежень мобільного інтернету. Також він згадав про необхідність фізичних ліній зв’язку в прикордонних районах.

Проте сама логіка його заяви показує: Кремль не збирається відмовлятися від практики обмежень. Навпаки, влада намагається зробити їх більш прийнятними для населення.

Кремль готує росіян до довготривалого режиму обмежень

Визнання путіним проблем з інтернетом важливе не лише як технічна або побутова тема. Воно має ширше політичне значення. Російське суспільство дедалі більше відчуває наслідки війни, яку Кремль тривалий час намагався подати як щось віддалене від повсякденного життя більшості громадян.

Тепер війна приходить до росіян у вигляді:

атак по нафтопереробних і військових об’єктах;
обмежень зв’язку;
проблем із транспортом;
збоїв у роботі сервісів;
посилення контролю над інформацією;
зростання присутності силових структур у публічному просторі.

За оцінкою ISW, путін намагається знайти баланс: з одного боку, не допустити відкритого невдоволення через обмеження; з іншого — підготувати росіян до того, що такі обмеження можуть стати нормою.

Це також може бути реакцією на падіння рівня схвалення дій путіна. Якщо війна дедалі більше впливає на життя пересічних росіян, Кремлю потрібно пояснювати ці наслідки не провалами власної політики, а «необхідністю захисту» від зовнішньої загрози.

Інформаційний тиск на Балтію: Кремль знову використовує Калінінград

Ще один важливий блок звіту ISW стосується країн Балтії. Російська Рада безпеки звинуватила Литву у створенні «осередку напруженості» поблизу кордону з Калінінградською областю. Заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Грушко заявив, що навчання Об’єднаних експедиційних сил НАТО нібито відпрацьовують сценарії морської блокади та захоплення Калінінграда.

Такі заяви не є випадковими. Вони вписуються у сталу кремлівську інформаційну операцію: представити НАТО як агресора, а Росію — як сторону, що лише «захищається».

Чому Калінінград важливий для російської пропаганди

Калінінградська область — це російський анклав між Польщею та Литвою, відокремлений від основної території РФ. Через своє розташування він давно є одним із центральних елементів російського тиску на східний фланг НАТО.

Кремль використовує Калінінград для кількох цілей:

Створення образу «оточеної фортеці»
Російська пропаганда подає регіон як територію, якій нібито постійно загрожують НАТО та ЄС.
Виправдання мілітаризації
Під приводом «захисту Калінінграда» Москва може пояснювати розміщення військ, ракетних систем і засобів ППО.
Тиск на Литву та Польщу
Будь-які дії цих країн у сфері оборони Кремль намагається представити як «агресивні».
Формування підґрунтя для майбутніх провокацій
За оцінкою ISW, такі наративи можуть створювати інформаційні умови для потенційної майбутньої агресії проти Балтії або Польщі.

Російський удар по Дніпру: цивільна інфраструктура знову під атакою

У ніч з 22 на 23 квітня російські війська вдарили по багатоквартирному будинку в Дніпрі. За даними, наведеними у звіті, загинули щонайменше троє цивільних, ще щонайменше десятеро були поранені.

ISW підкреслює, що російська тактика далекобійних ударів непропорційно впливає саме на цивільні райони. Аналітики також вважають, що Росія свідомо адаптує свої ударні засоби та тактику так, щоб посилювати цей ефект.

Це означає, що удари по житлових районах не можна розглядати лише як «похибку» або випадковість. Вони є частиною ширшої кампанії тиску на українське суспільство, інфраструктуру та моральну стійкість.

ЄС фіналізував основу для позики Україні на 90 млрд євро

На тлі бойових дій і російських ударів важливим політичним рішенням стало ухвалення Європейською Радою остаточного законодавчого акта, який лежить в основі безвідсоткової позики Україні на 90 млрд євро.

Ця допомога має два ключові напрями:

Напрям підтримки	Сума
Інвестиції в оборонно-промислові потужності України	60 млрд євро
Макроекономічна підтримка України	30 млрд євро

Особливість цієї позики полягає в тому, що Україна має повернути її лише у випадку, якщо Росія виплатить репарації за війну. Таким чином, ЄС фактично створює довгостроковий фінансовий інструмент підтримки України, який поєднує воєнну, економічну та політичну логіку.

Це рішення важливе не лише через суму. Воно демонструє, що Європа готується до тривалого протистояння та визнає потребу України не тільки в поточній допомозі, а й у системному нарощуванні власної оборонної промисловості.

Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі

У ніч з 22 на 23 квітня українські сили завдали ударів по нафтовій інфраструктурі РФ у Нижегородській та Самарській областях.

Серед цілей згадуються:

нафтоперекачувальна станція імені Горького в Нижегородській області;
нафтові резервуари на цьому об’єкті;
Новокуйбишевський нафтохімічний завод у Самарській області.

За інформацією, наведеною у звіті, операції проводили безпілотники СБУ та Сил спеціальних операцій України. Російська місцева влада традиційно намагалася применшити масштаб наслідків, повідомляючи про «уламки дронів» і пошкодження промислових об’єктів.

Чому удари по нафтовій інфраструктурі важливі

Російська нафтова інфраструктура має стратегічне значення для воєнної машини РФ. Вона забезпечує:

доходи бюджету;
експортні надходження;
паливо для військової логістики;
роботу промисловості;
стабільність внутрішнього ринку.

Удари по таких об’єктах не лише створюють локальні пошкодження, а й змушують Росію розосереджувати ППО, витрачати ресурси на ремонт і захист тилових регіонів, які раніше вважалися відносно безпечними.

Україна продовжує полювання на російську ППО

Окремо ISW відзначає удари українських сил по російських системах протиповітряної оборони. Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт «Мадяр» Бровді повідомив про ураження російської системи ППО «Тор-М2» у Брянській області.

Також у звіті згадується, що українські оператори безпілотників з квітня 2026 року вже завдали ударів по 22 російських системах ППО в Росії та на окупованих територіях України.

Це має важливе оперативне значення. Знищення або пошкодження російської ППО:

відкриває можливості для наступних ударів;
знижує захист військових і промислових об’єктів РФ;
змушує росіян перекидати системи ППО між напрямками;
послаблює прикриття передових і тилових районів;
підвищує ефективність українських безпілотних операцій.

Сумська область: Росія просувається біля кордону

На північній осі російські війська намагаються створити так звані буферні зони в Сумській області вздовж міжнародного кордону. За даними українського речника Віктора Трегубова, найінтенсивніші атаки росіян відбуваються на півдні Сумської області вздовж кордону.

Повідомляється, що російські війська захопили Миропільське на схід від міста Суми та просунулися на два-три кілометри в окремих районах.

Що це може означати

Росія, ймовірно, намагається створити тиск на Сумщину одразу з кількох причин:

Відтягування українських резервів
Активність на півночі може змусити Україну тримати більше сил біля кордону.
Створення загрози для Сум
Навіть обмежені просування можуть використовуватися для артилерійського або дронового тиску.
Формування пропагандистського ефекту
Кремль може подавати локальні успіхи як доказ «просування» російської армії.
Підготовка до ширших операцій
Активність уздовж кордону може бути частиною спроби створити умови для майбутніх наступальних дій.

Харківський напрямок: інфільтрації та удари по логістиці

На Харківщині російські війська провели інфільтраційну місію на північний схід від Харкова, зокрема в районі Бочкового. Українські війська контратакували та завдавали ударів по російських військовослужбовцях.

ISW також звертає увагу на посилення російської кампанії повітряного перекриття вздовж міжнародного кордону з Сумською та Харківською областями. Особливо показовими стали удари по Богодухову, який має важливе логістичне значення.

Чому Богодухів важливий

Богодухів розташований на напрямках, які пов’язують Харків із Сумами та Охтиркою. Удари по цьому району можуть мати на меті:

ускладнення української логістики;
тиск на тилові маршрути;
порушення ротації військ;
підготовку до потенційних наступальних дій;
створення додаткового навантаження на українську ППО.

Таким чином, російські удари по Богодухову можуть бути не випадковими, а частиною ширшого плану тиску на північний схід України.

Куп’янський напрямок: Росія посилює інфільтрації біля Осколу

На Куп’янському напрямку російські війська продовжують атаки та посилюють спроби інфільтрації на північ від Куп’янська, зокрема поблизу Голубівки. Їхня мета — тиснути на український плацдарм і намагатися закріпитися на вигідних позиціях біля річки Оскіл.

Російське командування раніше заявляло про нібито успіхи на цьому напрямку, однак українські посадовці спростовують ці твердження. Зокрема, йдеться про заяви Валерія Герасимова щодо контролю над певними населеними пунктами та всією Луганською областю.

ISW підкреслює, що російські інформаційні заяви часто випереджають або перебільшують реальний стан справ на полі бою.

Донеччина: підготовка до механізованих дій і тиск на логістику

Донецька область залишається одним із головних напрямків російських зусиль. За оцінкою ISW, російські війська, ймовірно, накопичують техніку для механізованого наступу на Лиманському напрямку.

Українські речники повідомляють, що росіяни продовжують бити по логістичних маршрутах, намагаючись ускладнити:

ротацію особового складу;
доставку боєприпасів;
підвезення пального;
евакуацію;
утримання передових позицій.

Лиманський напрямок

На Лиманському напрямку Росія може готувати механізовані атаки. Це важливо, оскільки механізований наступ потребує концентрації техніки, пального, боєприпасів і координації. Водночас така концентрація робить російські сили більш вразливими до українських ударів.

Слов’янський напрямок

На слов’янському напрямку фіксуються російські інфільтраційні місії. Геолокаційні матеріали свідчать про удари українських військ по російських позиціях у районі Рай-Олександрівки.

Інфільтраційна тактика дозволяє російським військам малими групами проникати вперед, намагаючись виявити слабкі місця української оборони або створити підстави для подальших заяв про просування.

Костянтинівський напрямок: Росія атакує, але без підтвердженого прориву

На Костянтинівському напрямку російські війська продовжують наступальні операції, однак ISW не фіксує підтвердженого просування. Російські мілблогери заявляли про просування в районі Іллінівки, але ці твердження не мають незалежного підтвердження у звіті.

Водночас геолокаційні кадри свідчать, що українські війська утримують позиції в районах, де російські джерела раніше вже заявляли про власну присутність. Це вкотре демонструє розрив між реальністю на полі бою та російськими інформаційними заявами.

Росія також продовжує механізовані та моторизовані атаки. Зокрема, українські війська вразили три російські транспортні засоби на південь від Предтечиного під час моторизованого наступу приблизно взводного масштабу.

Добропілля та Покровськ: тиск без підтверджених успіхів

У тактичному районі Добропілля російські війська проводили інфільтраційні дії, але не досягли підтвердженого просування. Російські джерела стверджували про захоплення Нового Донбасу та просування на захід, однак ISW не підтверджує ці заяви.

На Покровському напрямку російські війська концентрують атаки на північ і північний захід від Покровська. Російські мілблогери заявляли про просування біля Гришиного та Родинського, але підтвердженого прогресу немає.

Фальшиве «підняття прапора»

Окремо ISW звертає увагу на випадок із російським відео, де військовослужбовці нібито підняли прапор у Гришиному. Геолокація показала, що насправді відео було зняте в Михайлівці — приблизно за 40 кілометрів від заявленого місця.

Це типовий приклад російської інформаційної тактики: створити враження успіху там, де його немає або де ситуація значно менш вигідна для РФ, ніж заявляє пропаганда.

Південна вісь: Гуляйполе, Оріхів і Херсонський напрямок

На півдні України російські війська продовжують обмежені наступальні операції. Українські сили утримують позиції на південний захід від Гуляйполя, тоді як росіяни концентрують дії на північний захід і захід від міста.

Оріхівський напрямок

На заході Запорізької області Росія намагається тиснути в районі Оріхова. Водночас українські посадовці спростовують заяви російського командування про нібито вуличні бої в місті.

За словами речника Південних сил оборони Владислава Волошина, російські війська все ще перебувають приблизно за 15 кілометрів від Оріхова. Для початку реальних наземних штурмів міста їм спочатку потрібно було б захопити Новоданилівку.

Херсонський напрямок

На Херсонщині російські війська продовжують обмежені атаки, зокрема в напрямку островів у дельті Дніпра. Однак підтвердженого просування немає.

Цей напрямок залишається складним через географію, водні перешкоди та постійну активність дронів і артилерії.

Українські удари по окупованому Криму

У ніч з 22 на 23 квітня українські війська продовжили кампанію далекобійних ударів по військових і логістичних об’єктах в окупованому Криму.

Серед згаданих цілей:

російська радіолокаційна система П-18 поблизу окупованої Євпаторії;
морський нафтовий термінал у Феодосії.

Феодосійський нафтовий термінал має важливе значення як транспортний вузол для російської нафти між РФ та окупованими територіями України. Ураження таких об’єктів ускладнює російську логістику та створює додаткові проблеми для забезпечення окупаційного угруповання.

Російська дронова атака: 155 безпілотників за ніч

У ніч з 22 на 23 квітня Росія запустила по Україні 155 безпілотників різних типів. Серед них були:

«Шахеди»;
«Гербери»;
«Італмаси»;
реактивні «Шахеди»;
інші типи ударних і допоміжних дронів.

За даними Повітряних сил України, українська ППО збила 139 безпілотників. Водночас частина дронів досягла цілей або спричинила пошкодження уламками.

Пошкоджень зазнали:

сільськогосподарська інфраструктура;
енергетична інфраструктура;
залізнична інфраструктура;
житлові об’єкти.

Найбільш відчутним став удар по енергетичній інфраструктурі Чернігівської області, де без електроенергії залишилися 152 тисячі абонентів.

Росія почала застосовувати морські дрони проти Одещини

Ще одним важливим епізодом стало повідомлення ВМС України про виявлення та перехоплення російського безпілотного надводного апарата, який наближався до портової інфраструктури в Одеській області.

Це свідчить про те, що Росія намагається розширювати спектр засобів для ударів по українській портовій і морській інфраструктурі. Якщо раніше головними інструментами були ракети, авіаційні засоби ураження та ударні дрони, то тепер Москва активніше експериментує і з морськими безпілотними платформами.

Для України це створює додатковий виклик у сфері оборони портів, узбережжя та морських комунікацій.

Загальна картина: війна стає дедалі більш технологічною та розосередженою

Звіт ISW показує, що війна продовжує еволюціонувати. Обидві сторони активно використовують безпілотники, далекобійні удари, засоби радіоелектронної боротьби, інформаційні операції та гнучкі тактики на полі бою.

Для Росії характерні:

інфільтраційні місії малими групами;
механізовані та моторизовані атаки на окремих напрямках;
удари по українській логістиці;
масовані дронові атаки по тилу;
інформаційні перебільшення власних успіхів;
внутрішні обмеження під приводом безпеки.

Для України характерні:

удари по нафтовій інфраструктурі РФ;
системне ураження російської ППО;
атаки по військових об’єктах у тилу;
оборона ключових напрямків;
спростування російських інформаційних вкидів;
посилення ролі безпілотних систем.

Що означає цей звіт для подальшого перебігу війни

Оцінка ISW за 23 квітня дозволяє виділити кілька можливих тенденцій на найближчий період.

Перша тенденція: Росія тиснутиме на північ України

Активність у Сумській та Харківській областях може зберігатися або наростати. Навіть якщо Росія не має достатньо сил для великого наступу, вона може використовувати прикордонний тиск для розтягування української оборони.

Друга тенденція: Донеччина залишиться головним полем наступальних зусиль РФ

Лиманський, Костянтинівський, Добропільський і Покровський напрямки залишаються критично важливими. Росія намагатиметься знайти слабкі місця, застосовуючи інфільтрацію, механізовані атаки й удари по логістиці.

Третя тенденція: Україна продовжить бити по російському тилу

Удари по нафтовій інфраструктурі, ППО, командних пунктах і об’єктах у Криму свідчать про системність української далекобійної кампанії. Її мета — не лише завдати окремих пошкоджень, а й змінити загальну логіку війни для Росії.

Четверта тенденція: Кремль посилюватиме контроль усередині РФ

Обмеження мобільного інтернету можуть стати частиною нової норми для російського суспільства. Путін уже почав готувати населення до того, що війна вимагатиме дедалі більших «жертв» навіть від тих, хто не перебуває на фронті.

П’ята тенденція: Балтійський напрямок залишатиметься в центрі російських інформаційних операцій

Кремль і далі використовуватиме Калінінград, Литву, Польщу та НАТО у своїх наративах про «загрозу Росії». Це не означає неминучості прямого конфлікту, але свідчить про довгострокову підготовку інформаційного ґрунту.

Звіт ISW за 23 квітня 2026 року показує війну як складну багаторівневу кампанію, у якій фронт є лише одним із вимірів. Росія продовжує наступальні дії на Сумщині, Харківщині, Донеччині та Запоріжжі, але водночас стикається з дедалі серйознішими ударами по власному тилу. Українські атаки по нафтовій інфраструктурі, системах ППО, командних пунктах і об’єктах у Криму демонструють, що Росія більше не може вважати свою глибоку територію повністю безпечною.

Паралельно Кремль намагається контролювати внутрішній інформаційний простір. Визнання путіним перебоїв мобільного інтернету стало важливим сигналом: війна дедалі сильніше входить у повсякденне життя росіян, а влада готує їх до нових обмежень під приводом безпеки.

На міжнародному рівні Москва продовжує розкручувати наратив про загрозу з боку НАТО, особливо в контексті Балтії та Калінінграда. Це створює небезпечний інформаційний фон, який може бути використаний для майбутніх провокацій або ескалації.

Водночас рішення ЄС щодо позики Україні на 90 млрд євро свідчить: Захід готується до тривалої підтримки України, зокрема в оборонно-промисловій сфері. Це може стати одним із ключових чинників стійкості України у війні на виснаження.

За матеріалами understandingwar.org