Масований удар по Дніпру, рекордне навантаження на українську ППО, далекобійні атаки по Єкатеринбургу й Челябінську та сигнали про можливі нові призови в РФ — головні маркери нової фази війни.

25 квітня стало одним із показових днів весняно-літньої кампанії Росії проти України. Москва одночасно нарощує повітряний терор, тисне на кількох ділянках фронту, тестує нові штурмові тактики та поступово готує власне суспільство до розширення мобілізаційних механізмів. Водночас Україна демонструє, що війна дедалі глибше повертається на територію РФ: повідомлення про удари по районах Єкатеринбурга та Челябінська означають, що навіть Урал уже не виглядає тиловою “зоною безпеки” для російської оборонної промисловості.

Оцінка ISW за 25 квітня фіксує одразу кілька ключових тенденцій.

Перша — Росія переходить до регулярніших масованих комбінованих атак, у яких дрони, крилаті й балістичні ракети використовуються як єдиний ударний пакет.

Друга — Україна розширює географію далекобійних ударів по російських регіонах.

Третя — на фронті РФ робить ставку не на один великий прорив, а на виснаження, інфільтрацію, малі штурмові групи, мотоцикли, погану погоду та тиск на вузлові напрямки.

Четверта — всередині Росії дедалі голосніше проговорюється тема нових, можливо поступових, призовів резервістів.

Масований удар по Україні: 666 повітряних цілей і головний удар по Дніпру

У ніч із 24 на 25 квітня Росія здійснила один із найбільших комбінованих повітряних ударів останнього часу. За даними ISW та Повітряних сил України, російські війська застосували 47 ракет і 619 безпілотників, тобто загалом 666 повітряних засобів ураження. Основним напрямком атаки став Дніпро, але удари також зачепили Харківську, Чернігівську, Сумську, Одеську та Київську області. Українська ППО, за повідомленням Повітряних сил, збила або подавила 580 дронів і 30 ракет; влучання 13 ракет і 36 БПЛА були зафіксовані у 23 локаціях.

Особливої ваги цей удар набуває через його тривалість і концентрацію на Дніпрі. ISW зазначає, що російська атака тривала понад 20 годин і була спрямована передусім по житлових районах міста. Перші дані говорили щонайменше про шістьох загиблих і 47 поранених, однак пізніше українські та міжнародні медіа повідомили про зростання кількості жертв до щонайменше 10 загиблих і 67 поранених.

Це важливо не лише як черговий акт терору проти цивільного населення. Це також елемент російської воєнної логіки: змусити Україну витрачати перехоплювачі, перевантажувати системи ППО, бити по енергетиці, логістиці, містах і психологічній стійкості населення. У такій моделі дрони виконують не лише функцію ураження, а й функцію виснаження — вони змушують ППО працювати годинами, розкривають маршрути, створюють хибні цілі та відкривають коридори для ракет.

Нова тактика РФ: хвилі дронів перед балістикою

ISW прямо вказує: Росія дедалі частіше використовує тактику масованих хвиль. Спочатку запускаються далекобійні дрони та крилаті ракети, які українська ППО здебільшого здатна перехоплювати, а потім — балістичні ракети, проти яких Україні критично потрібні системи Patriot. Це не хаотичні удари, а спроба побудувати ритм виснаження: кілька днів із малою кількістю ракет, накопичення боєкомплекту, а потім великий комбінований удар.

У цьому контексті атака 25 квітня виглядає як частина більшої кампанії. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга раніше попереджав, що РФ може готувати удари щонайменше 400 дронами і 20 ракетами до семи разів на місяць. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький також пов’язував нарощування частоти комбінованих ударів із підготовкою російської весняно-літньої наступальної кампанії.

Це означає, що Москва намагається поєднати фронт і тил в одну систему тиску. Ракетно-дронові удари мають не лише руйнувати інфраструктуру, а й створювати передумови для бойових дій на землі: ускладнювати логістику, бити по промисловості, виснажувати ППО, провокувати дефіцит ресурсів і змушувати Україну розтягувати сили між захистом міст та фронтом.

Дніпро як символ російської стратегії виснаження

Дніпро в цій атаці став не випадковою мішенню. Це місто має важливе логістичне, промислове, гуманітарне й військово-тилове значення. Воно є одним із ключових центрів підтримки східного та південного фронтів, а також великим урбаністичним вузлом, удар по якому має значний психологічний ефект.

За повідомленнями українських посадовців, атаки по Дніпру відбувалися в кілька хвиль, а міський голова Борис Філатов заявляв про повторний удар по району, де вже працювали рятувальники та представники влади. Атаки тривали понад 20 годин, а серед пошкоджених об’єктів були будівлі, бізнеси, транспорт і міська інфраструктура.

Російська логіка тут подвійна. З одного боку, це терор проти цивільних міст. З іншого — спроба системно порушити нормальне функціонування тилу. Удар по Дніпру — це не лише удар по конкретному місту, а й сигнал про те, що Росія прагне зламати українську стійкість не лише на передовій, а й у великих тилових центрах.

Україна дістає до Уралу: Єкатеринбург і Челябінськ як нова географія війни

Друга ключова подія з оцінки ISW — можливі українські удари безпілотниками по Єкатеринбургу та Челябінську. Обидва міста розташовані приблизно за 1600–1700 км від міжнародного кордону з територіями, контрольованими Україною. Якщо ці повідомлення підтвердяться повністю, це буде один із найдальших ударів України по території РФ за час повномасштабної війни.

Для Росії це має особливо болісне значення. Урал — не просто географічний регіон. Це один із найважливіших промислових поясів РФ, де розташовані підприємства металургії, машинобудування та оборонно-промислового комплексу. Саме тому реакція російських чиновників і мілблогерів була показовою: вони почали говорити про необхідність посилення ППО поблизу Уралу та визнавати, що тилові регіони більше не є недосяжними.

Фактично Україна демонструє Росії дзеркальну реальність: якщо Москва вважає українські міста законними цілями для постійних ударів, то російська воєнна інфраструктура в глибокому тилу також перестає бути недоторканною. І що далі розвиваються українські далекобійні дрони, то дорожче Росії коштуватиме захист власних промислових і військових об’єктів.

Урал більше не “глибокий тил”

Особливо символічною є реакція Артема Жоги, колишнього командира батальйону “Спарта” і нинішнього представника президента РФ в Уральському федеральному окрузі. За оцінкою ISW, він визнав, що Урал став вразливим для українських дронів. Секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу ще в березні 2026 року також говорив, що дедалі ефективніші українські далекобійні удари перетворили Урал на “зону безпосередньої загрози”.

Це змінює стратегічну математику війни. Росія змушена буде розпорошувати ППО не лише навколо Москви, Санкт-Петербурга, Криму, Бєлгородщини чи нафтопереробних заводів у європейській частині РФ, а й по промисловому хребту країни. Для держави з великою територією це складне завдання: чим більше об’єктів треба прикривати, тим менше щільність оборони на кожному окремому напрямку.

Для України ж такі удари — це спосіб змусити Росію платити за війну не лише людьми на фронті, а й ресурсами в тилу. Кожна нова зона ризику для РФ означає додаткові витрати, нервову реакцію регіональних еліт, критику військового керівництва та зростання відчуття вразливості серед населення.

Мобілізаційний сигнал: Кремль готує суспільство до нових призовів?

Третій великий сюжет — внутрішньоросійський. ISW звертає увагу на інтерв’ю Михайла Звінчука, засновника ультранаціоналістичного каналу “Рибар”, який почав обережно просувати ідею можливих обмежених, поступових призовів резервістів. Формально він говорить не про дефіцит людей, а про проблему згуртованості підрозділів. Але сама поява цієї теми в лояльному до Кремля інформаційному середовищі є показовою.

Звінчук заявляв, що значна частина російських втрат у 2025 році припадала на нових добровольців і контрактників, яких швидко кидали в малі штурмові групи. За його логікою, Росії потрібно створювати нові повноцінні формування, а це вимагає одночасного набору великої кількості людей. ISW оцінює це як інформаційну підготовку до можливого прийняття суспільством нової форми призовів після травматичної для Кремля часткової мобілізації 2022 року.

Це не означає, що Москва завтра оголосить велику мобілізацію. Але це означає, що Кремль шукає менш вибухонебезпечну модель поповнення армії: не один великий шок, а поступові хвилі, регіональні набори, “резервні” механізми, адміністративний тиск і розмивання відповідальності.

Фронт: без одного великого прориву, але з небезпечним тиском

На землі картина залишається складною. Росія не демонструє одного масштабного прориву, але продовжує тиснути одразу на кількох напрямках — Сумському, Харківському, Куп’янському, Слов’янському, Костянтинівсько-Дружківському, Покровському, Гуляйпільському та Запорізькому.

На півночі, за даними ISW, російські війська продовжували атаки на напрямках на північ, північний схід і південний схід від Сум. Водночас українські сили били по російських військових об’єктах уздовж кордону, зокрема по командно-спостережному пункту в районі Тьоткіно Курської області та скупченню російської живої сили поблизу Сопича.

На Харківщині РФ продовжує спроби просування на північ і північний схід від Харкова, але ISW не зафіксував підтвердженого просування 25 квітня. Водночас росіяни дедалі активніше використовують мотоцикли для штурмів, намагаючись швидко проходити відкриті ділянки, де є високий ризик ураження дронами.

На Куп’янському напрямку російські війська посилили інфільтраційні спроби, зокрема через Голубівку та район Ківшарівки, але, за оцінкою ISW, просування 25 квітня не мали. Українські сили водночас продовжили удари по російських об’єктах у тимчасово окупованій Луганській області — складах боєприпасів, командних пунктах і районах зосередження військ.

Донеччина: Костянтинівка, Дружківка, Покровськ

Донецький напрямок залишається центральним у російській кампанії. ISW зазначає, що українські сили нещодавно просунулися і контратакували в тактичному районі Костянтинівка–Дружківка. Геолокаційні матеріали, на які посилається інститут, свідчать, що українські війська утримують позиції на південному сході Костянтинівки, попри російські заяви про інше.

Це важливо, бо Костянтинівка і Дружківка — частина ширшої оборонної дуги Донеччини. Їхня стійкість впливає на ситуацію довкола Краматорська, Слов’янська та Покровська. Росія намагається розхитувати цю систему не лише фронтальними атаками, а й інфільтраційними місіями, просуванням малих груп і тиском на ближні тили.

На Покровському напрямку ситуація виглядає небезпечнішою. ISW повідомляє про нещодавнє просування російських військ на північний захід від Гришиного, а також про заяви російських мілблогерів щодо Білицького. Українські джерела вказують, що РФ використовує погану погоду для збільшення чисельності розвідувально-інфільтраційних груп, а ближче до фронту переважно застосовує пішу піхоту.

Це демонструє адаптацію російської тактики. Там, де бронетехніка стає надто вразливою до дронів, РФ переходить до малих груп, мотоциклів, квадроциклів, нічних або погодних вікон, поступового просочування і спроб закріпитися в сірих зонах.

Південь: Гуляйполе, Запоріжжя, Херсон

На південній осі російські війська продовжують обмежені наступальні дії та інфільтраційні спроби. ISW повідомляє про російську місію з інфільтрації на Гуляйпільському напрямку, а також про українські удари по російських складах техніки, командно-спостережному пункту та пунктах управління дронами в окупованій частині Запорізької області.

Ці удари мають значення, бо Гуляйпільський і Запорізький напрямки — це не лише локальна лінія фронту. Це простір, де Росія намагається утримати оборону, захистити тилові райони та водночас зберігати перспективу тиску на Запоріжжя. Українські удари по пунктах управління дронами та складах техніки ускладнюють саме цю логіку: без тилового управління, боєприпасів і техніки російські штурми стають менш організованими.

На Херсонському напрямку ISW фіксує продовження обмежених наземних атак і російської кампанії ударів дронами по цивільних. Тут Росія не має швидкої перспективи великого прориву через Дніпро, але використовує терор, дрони й постійний тиск як інструмент виснаження прифронтових громад.

Росія воює на виснаження, Україна — на розширення зони ризику для РФ

Оцінка ISW за 25 квітня показує, що війна входить у фазу ще більшої технологічної, ресурсної та психологічної напруги. Росія намагається розгорнути весняно-літню кампанію не через один вирішальний удар, а через систему паралельного тиску: масовані повітряні атаки, інфільтрацію на фронті, малі штурмові групи, удари по містах, поступове виснаження ППО та підготовку внутрішньої аудиторії до нових мобілізаційних рішень.

Україна, зі свого боку, відповідає не лише обороною. Далекобійні удари по глибоких російських регіонах змінюють географію війни. Якщо Єкатеринбург і Челябінськ справді стали цілями українських дронів, це означає, що російська оборонна промисловість навіть за 1600–1700 км від кордону більше не може почуватися в безпеці.

Саме в цьому полягає стратегічна інтрига найближчих місяців. Росія намагатиметься збільшити масштаб ударів і тиск на фронті. Україна — розтягнути російську оборону, бити по тилу, зберегти ППО, утримати ключові міста й перетворити для РФ війну з “кампанії на чужій території” на дедалі дорожчий внутрішній ризик.

25 квітня стало днем, який показав дві реальності війни. Росія здатна запускати сотні дронів і десятки ракет, намагаючись ламати українську інфраструктуру та виснажувати ППО. Але Україна дедалі частіше демонструє, що глибокий російський тил більше не є недосяжним. У цій війні відстань перестає бути гарантією безпеки — і для України, і для самої Росії.

За матеріалами understandingwar.org