Оцінка ISW за 26 квітня показує одразу дві паралельні тенденції: Україна нарощує дальню ударну кампанію по нафтовій і військовій інфраструктурі РФ, тоді як російська армія на фронті дедалі частіше покладається на інфільтраційні дії малих груп, але не демонструє масштабного оперативного прориву.
26 квітня ключовою темою війни знову стала не лише лінія фронту, а й глибокий тил Росії. Українські удари по Ярославському НПЗ, військових об’єктах у Севастополі та аеродрому Бельбек вписуються у ширшу тенденцію: Сили оборони дедалі активніше використовують перевантаженість російської ППО, змушуючи Москву розпорошувати ресурси між фронтом, окупованим Кримом і стратегічними об’єктами всередині РФ. ISW прямо оцінює, що українська далекобійна кампанія продовжує експлуатувати розтягнуту російську систему протиповітряної оборони.
Нова оцінка Інституту вивчення війни за 26 квітня фіксує кілька важливих змін.
По-перше, Україна послідовно розширює географію ударів по російській нафтовій інфраструктурі та військових об’єктах.
По-друге, російські війська на більшості напрямків продовжують атаки, але переважно без підтвердженого просування.
По-третє, на окремих ділянках — зокрема біля Костянтинівки, Сумщини та Гуляйполя — російська тактика дедалі більше нагадує не класичний наступ суцільною лінією, а спроби проникнення малими групами.
Україна б’є не лише по фронту, а й по паливній логістиці РФ
Найпомітнішим епізодом доби став удар по Ярославському нафтопереробному заводу. За повідомленням Генерального штабу ЗСУ, у ніч на 26 квітня Сили оборони уразили НПЗ у місті Ярославль, після чого на території підприємства виникла пожежа. Генштаб назвав цей об’єкт стратегічно важливим для російської нафтопереробки: його потужність — близько 15 млн тонн нафти на рік, а продукція включає бензин, дизельне та реактивне пальне.
За даними АрміяInform, удар здійснювали оператори 1-го центру Сил безпілотних систем і 414-ї бригади безпілотних систем “Птахи Мадяра” у взаємодії з іншими складовими Сил оборони. Видання також зазначило, що підприємство “Славнефть-ЯНОС” входить до п’ятірки найбільших НПЗ РФ і виробляє широкий спектр нафтопродуктів, зокрема авіаційний гас і пальне для реактивних двигунів.
У військово-стратегічному сенсі такі удари мають подвійний ефект. Вони не лише створюють прямі втрати для російської паливної інфраструктури, а й змушують РФ перекидати засоби ППО, РЕБ і охорони на дедалі ширшу територію. ISW зазначає, що за останні два тижні спостерігало геолокаційні докази щонайменше 10 українських ударів по російській нафтовій і газовій інфраструктурі.
Крим і Севастополь: удар по військовій інфраструктурі Чорноморського флоту
Паралельно з ударом по Ярославлю українські сили, за повідомленням СБУ, атакували російську військово-морську базу та аеродром Бельбек в окупованому Севастополі. ISW наводить дані про пошкодження великих десантних кораблів “Ямал” і “Фільченков”, розвідувального корабля “Іван Хурс”, навчального центру ЧФ, об’єктів радіотехнічної розвідки, берегової РЛС, літака МіГ-31 та інфраструктури обслуговування аеродрому Бельбек.
Окупаційний “губернатор” Севастополя Михайло Развожаєв визнав факт ударів і заявив, що це була одна з найбільших атак по Севастополю, під час якої, за його словами, було запущено щонайменше 71 безпілотник.
Це важливо не лише через перелік уражених об’єктів. Крим для РФ залишається військово-логістичним вузлом, а Севастополь — символічною та операційною базою Чорноморського флоту. Якщо Україна здатна одночасно бити по Криму й глибокому тилу РФ, це означає, що російська система оборони змушена реагувати не на одну загрозу, а на цілу мережу загроз.
Російська ППО перевантажена: чому це ключовий висновок ISW
Головна оцінка ISW полягає в тому, що Україна використовує “велику площу атаки” російського тилу. Простими словами: Росія має захищати не лише фронт і окуповані території, а й десятки стратегічних об’єктів у глибині власної території — НПЗ, склади, аеродроми, залізничні вузли, заводи та військові бази.
ISW також вказує, що з березня 2026 року Україна поступово збільшує дальність, масштаб і інтенсивність ударів по російській нафтовій інфраструктурі та військових об’єктах, зокрема згадуючи удар по Челябінську 25 квітня на відстані понад 1800 км від міжнародного кордону.
Це створює для Москви стратегічну дилему: концентрувати ППО ближче до фронту та окупованого Криму — або прикривати промислові й енергетичні об’єкти в глибині РФ. Обидва варіанти мають слабкі місця.
Фронт: російські атаки тривають, але прориву немає
На Харківському напрямку російські війська 26 квітня продовжували наступальні дії на північ і північний схід від Харкова, однак ISW не зафіксував підтвердженого просування. На напрямку Великого Бурлука сторони не повідомляли про наземну активність.
На Куп’янському напрямку російські війська також продовжували атаки на північ, схід і південний схід від міста, але без підтвердженого просування. У напрямку Борової, за даними ISW, 26 квітня також не було повідомлень про наземну активність.
Це свідчить про те, що російська армія зберігає тиск на кількох ділянках, але не всюди може конвертувати цей тиск у контроль над територією. Її наступальна кампанія залишається виснажливою, розтягнутою й залежною від локальних тактичних успіхів.
Донеччина: Костянтинівка, Покровськ і Олександрівський напрямок
На Слов’янському напрямку російські війська продовжували наступальні операції, але не просунулися. Водночас ISW окремо наголошує на російських інфільтраційних місіях у районі Костянтинівки: геолокаційні відео, опубліковані 25–26 квітня, показують удари українських сил по російських позиціях у північно-східній, південно-західній частинах міста та на його південних околицях після таких спроб проникнення.
На Добропільському тактичному районі та Покровському напрямку російські війська також атакували, але ISW не зафіксував просування. На Новопавлівському напрямку російські операції були обмеженими, без підтверджених успіхів, хоча російський мілблогер заявляв про просування на північний схід від Новопавлівки.
Окремо виділяється Олександрівський напрямок. За даними українського військового оглядача Костянтина Машовця, які наводить ISW, російські війська утримують Березове та південну частину Новогригорівки після перекидання підкріплень, а українські війська звільнили Вороне.
Гуляйполе: фронт стає “пористим”
Найскладніша картина — на Гуляйпільському напрямку. ISW описує лінію фронту там як динамічну та мінливу, з перемішаними українськими й російськими позиціями на захід і північний захід від Гуляйполя. За даними Машовця, російські малі піхотні групи діють у низці районів на захід і північний захід від міста, тоді як українські сили одночасно утримують позиції поблизу інших населених пунктів і на околицях самого Гуляйполя.
Ключовий висновок тут — не в тому, що Росія здійснила великий прорив, а в тому, що лінія зіткнення стає менш суцільною. ISW навіть скоригував свою оцінку контролю місцевості: частину районів, які раніше могли виглядати як російське просування, тепер описано радше як зону ймовірної російської інфільтрації.
Це показує новий характер боїв: не завжди йдеться про класичне “взяття” території. Часто це проникнення, закріплення малих груп, контратаки, дронове виявлення та швидке ураження позицій.
Росія продовжує масовані дронові атаки по Україні
У ніч на 26 квітня Росія запустила по Україні 144 безпілотники типів Shahed, Гербера, Італмас та інших, з яких приблизно 100 були “шахедами”, включно з реактивними модифікаціями. За даними Повітряних сил України, українська ППО збила 124 дрони; 19 безпілотників влучили в 11 локаціях, а уламки збитих апаратів впали ще у шести місцях.
Українські посадовці повідомляли про удари по цивільній, портовій і житловій інфраструктурі в Чернігові, Дніпрі, Одеській та Житомирській областях. Також було пошкоджене вантажне судно під прапором Палау в Одеській області.
Тобто Росія, паралельно з фронтовими атаками, продовжує кампанію тиску на український тил — через дрони, інфраструктурні удари та спроби виснажити українську ППО.
Загальна картина: війна входить у фазу взаємного виснаження систем
Оцінка ISW за 26 квітня демонструє не одну подію, а цілу модель війни.
Україна дедалі активніше працює по російській енергетичній, паливній і військовій інфраструктурі. Росія, своєю чергою, не припиняє атак по українських містах і тилових об’єктах. На фронті Москва зберігає ініціативу на окремих напрямках, але її просування часто обмежене, локальне або взагалі не підтверджене.
Особливо показовими є три тенденції:
| Напрям | Що відбувається | Значення |
|---|---|---|
| Глибокий тил РФ | Удари по НПЗ, військових об’єктах і Криму | Україна змушує РФ розтягувати ППО |
| Лінія фронту | Багато атак, мало підтвердженого просування | Російський наступ залишається виснажливим |
| Південь і Донеччина | Інфільтрації малих груп, “пористий” фронт | Бої стають менш лінійними й більш динамічними |
| Український тил | Масовані дронові атаки РФ | Росія намагається виснажити ППО та бити по інфраструктурі |
Оцінка ISW за 26 квітня показує, що війна дедалі більше виходить за межі класичної лінії фронту. Україна нарощує далекобійні удари по критичних об’єктах РФ і окупованого Криму, використовуючи перевантаженість російської ППО. Росія ж продовжує тиснути на фронті та бити дронами по українському тилу, але на більшості напрямків не демонструє підтвердженого прориву. Головна інтрига найближчого періоду — чи зможе Україна й надалі розширювати кампанію далекого ураження, а Росія — знайти спосіб захистити одночасно фронт, Крим і власну стратегічну інфраструктуру.
За матеріалами understandingwar.org
