У звіті ISW за 29 квітня 2026 року ключовими стали три процеси: розширення української кампанії ударів по російській нафтовій і військовій інфраструктурі, спроба Кремля переконати США в «неминучості» своєї перемоги та вимушене згортання символічного параду 9 травня через війну, яку Москва досі намагається подавати як контрольовану.

Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі та військових об’єктах дедалі більше перетворюються не на окремі акції, а на системну оперативну кампанію. За оцінкою ISW, у квітні Україна завдала щонайменше 18 ударів по нафтовій інфраструктурі РФ і щонайменше 41 удар по військових об’єктах у 19 суб’єктах Російської Федерації. На цьому тлі Кремль намагається переконати Захід, що українська оборона нібито «руйнується», хоча на фронті російське просування залишається обмеженим, а сама Москва змушена скорочувати навіть парад Перемоги — один із головних ритуалів путінської демонстрації сили.

Оцінка ISW за 29 квітня демонструє одразу кілька важливих зрушень у війні. Україна нарощує глибину та інтенсивність ударів по російському тилу, виводячи з рівноваги російську систему ППО, логістику, нафтову інфраструктуру та військове управління. Росія ж, попри публічну риторику про «стратегічну ініціативу», стикається з дефіцитом людських ресурсів, зростанням втрат, дедалі складнішим набором особового складу та необхідністю перекидати підрозділи між напрямками.

Водночас Кремль активізує інформаційну й дипломатичну гру. путін у розмові з Дональдом Трампом намагався представити війну як процес, у якому Росія нібито неминуче досягне своїх цілей — військовим або дипломатичним шляхом. Але за цією формулою ховається стара вимога: не компроміс, а капітуляція України.

Українська кампанія далеких ударів: уже не епізоди, а система

Головний акцент звіту ISW — українські далекобійні удари по російській нафтовій інфраструктурі та військових об’єктах. У ніч із 28 на 29 квітня українські сили атакували цілі по всій території РФ на відстані до 1400 км від міжнародного кордону.

Серед ключових цілей, згаданих у звіті:

лінійно-виробничо-відправна станція «Транснефть Перм» у Пермському краї;
імовірно, Орський НПЗ в Оренбурзькій області;
санкційний танкер «Маркіза» у Чорному морі;
російські вертольоти Мі-28 та Мі-17 на польовому майданчику у Воронезькій області;
об’єкти ППО, склади боєприпасів, командні пункти та радіолокаційні системи в окупованому Криму.

Особливо показовим є удар по станції «Транснефть Перм». За даними, наведеними у звіті, пожежі виникли майже в усіх резервуарах для зберігання нафти. Це важливо не лише як локальне ураження, а як удар по вузлу, що забезпечує розподіл нафти кількома напрямками, зокрема до Пермського НПЗ.

Така логіка ударів має стратегічний сенс: Україна атакує не тільки фронтову логістику, а й економічні та енергетичні артерії, які підтримують російську воєнну машину.

Перевантажена російська ППО: головне вікно можливостей для України

ISW прямо вказує: українські сили використовують перевантаження російської протиповітряної оборони. Ідеться про те, що Росія змушена одночасно захищати:

фронтову зону;
окуповані території;
Крим;
військові аеродроми;
нафтобази;
НПЗ;
порти;
трубопровідну інфраструктуру;
великі міста та політичні центри, включно з Москвою.

Це створює для Кремля майже нерозв’язну дилему. Якщо ППО концентрується біля фронту — вразливими стають далекі тили. Якщо її перекидають на захист Москви, портів і НПЗ — зростають ризики для військової інфраструктури на окупованих територіях і в прифронтовій зоні.

Саме тому українська кампанія виглядає дедалі більш комплексною: удари спрямовані не лише на знищення окремих об’єктів, а на розтягування російської оборони, виснаження її ресурсів і примушення Москви постійно реагувати.

Нафтова інфраструктура як нерв російської війни

У звіті наведені слова президента Володимира Зеленського про те, що українські удари вже впливають на роботу ключових російських нафтових портів:

Порт	Заявлене зниження роботи
Приморськ	на 13% нижче потужності
Новоросійськ	на 38% нижче потужності
Усть-Луга	на 43% нижче потужності

Ці цифри важливі, бо йдеться не лише про символічний тиск. Російський нафтовий експорт — один із головних фінансових ресурсів війни. Якщо удари впливають на темпи перевалки, страхування, логістику, ремонт і роботу портів, це створює для РФ додаткові витрати.

Крім того, атаки на танкери, нафтобази, НПЗ і трубопровідні вузли підривають відчуття безпеки російської енергетичної системи. Росія десятиліттями будувала свою економічну модель на припущенні, що енергетична інфраструктура є захищеною глибинною зоною. Українські далекобійні дрони це припущення руйнують.

путін у розмові з Трампом: стара вимога капітуляції в новій упаковці

Другий великий блок звіту ISW стосується телефонної розмови путіна з Дональдом Трампом 29 квітня. За викладом російської сторони, путін заявляв, що Росія має «стратегічну ініціативу», «відтісняє» українські позиції та досягне своїх цілей «у будь-якому випадку».

ISW трактує це як елемент когнітивної війни. Кремль намагається переконати Вашингтон і ширше — Захід, що:

Україна нібито програє;
російська перемога нібито неминуча;
продовження підтримки України нібито лише затягує неминучий фінал;
«дипломатичне врегулювання» має означати прийняття російських умов.

Але, як підкреслює ISW, передумова цих тверджень хибна. Українські сили загальмували російське просування вздовж лінії фронту, а російські наступальні операції супроводжуються високими втратами й не дають Москві швидких оперативних результатів.

Тобто Кремль намагається досягти за столом переговорів того, чого не зміг досягти військовою силою: примусити Україну до поступок під тиском зовнішніх гравців.

«Переможне» 9 травня без техніки: символічна поразка кремлівського ритуалу

Одним із найпоказовіших епізодів звіту є інформація про скорочення параду Перемоги 9 травня 2026 року в Москві. За даними ISW, російське Міноборони заявило, що парад не включатиме військову техніку, а також участь курсантів Суворовського та Нахімовського училищ і кадетських корпусів.

Якщо ця інформація збережеться, 2026 рік стане першим із 2007-го, коли на московському параді не буде військової техніки.

Це має глибоке символічне значення. Для путіна парад 9 травня — не просто церемонія пам’яті. Це головна сцена, на якій Кремль щороку демонструє:

образ Росії як великої військової держави;
спадкоємність із радянською перемогою у Другій світовій війні;
мілітаризовану національну ідентичність;
особисту роль путіна як «лідера воєнного часу».

Але війна проти України змушує цю сцену згортати. Техніку не виводять, гостей скорочують, репетиції відкладають або обмежують, у регіонах скасовують чи урізають святкування, а в Москві готуються до обмежень мобільного зв’язку.

Кремль називає це заходами безпеки через загрозу «терористичних атак». Проте фактично це визнання: українські удари змушують Росію змінювати навіть найважливіші політичні ритуали.

Кремль і тема «тероризму»: як Москва готує ґрунт для контролю над окупованими територіями

ISW також звертає увагу на те, що путін почав говорити про зростання «терористичних загроз» напередодні виборів у вересні 2026 року. Особливий акцент він зробив на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

Це важливий сигнал. Кремль традиційно використовує риторику про «тероризм» для кількох цілей:

Делегітимізувати український спротив.
Удари по військових або стратегічних об’єктах Росія називає «терористичними атаками», навіть якщо ці об’єкти мають пряме військове чи логістичне значення.
Виправдати посилення репресій.
Під приводом «безпеки» можна збільшувати присутність Росгвардії, проводити фільтраційні заходи, обмежувати пересування та контролювати населення.
Прикрити незаконність виборів на окупованих територіях.
Кремль може пояснювати низьку явку, примус, тиск або фальсифікації не окупаційним режимом, а нібито «загрозами з боку України».

Особливо показово, що путін знову використав термін «Новоросія». У кремлівському трактуванні це поняття виходить далеко за межі вже окупованих територій і включає претензії на ширші українські регіони, зокрема Харківську, Дніпропетровську, Миколаївську та Одеську області.

Це ще раз демонструє: російські політичні цілі залишаються експансіоністськими, навіть якщо Кремль тимчасово говорить мовою «переговорів».

Фронт: Росія тисне, але не прориває

Попри заяви путіна про стратегічну ініціативу, звіт ISW показує складнішу картину. Російські війська продовжують наступальні операції на багатьох напрямках, однак просування здебільшого обмежене, а в низці районів українські сили контратакують або просуваються самі.

Сумська область

Росія продовжує обмежені штурми, інфільтрації, обстріли та авіаудари на півночі Сумщини, але підтвердженого просування не зафіксовано. Українські сили, за повідомленнями, контратакували.

Харківський напрямок

Російські війська намагаються діяти на півночі Харківщини, але стикаються з проблемами форсування річок Сіверський Донець і Вовча. Українські сили продовжують контролювати лівий берег Вовчої, що ускладнює російські спроби розвинути наступ.

Окремо згадується дефіцит людських ресурсів у російських підрозділах і залучення кенійських найманців.

Куп’янський напрямок

ISW фіксує російську інфільтраційну місію в районі Ківшарівки. Це свідчить про продовження тактики малих груп, які намагаються проникати в українську оборону, створювати інформаційний ефект і шукати слабкі місця.

Донецька область

На слов’янському напрямку росіяни, за оцінкою українських джерел, мають проблеми з поповненням. До штурмів залучають раніше поранених військових, африканських найманців, а також тиловий і артилерійський персонал.

У районі Костянтинівка — Дружківка українські війська, за геолокаційними даними, нещодавно просунулися. Також важливо, що українські сили утримують позиції в Часовому Яру всупереч російським заявам.

Покровський напрямок

Українські війська нещодавно просунулися на північ від Покровська. Росія водночас перекидає підрозділи з сусідніх напрямків, щоб компенсувати втрати та підтримувати інтенсивність атак.

Запорізький напрямок

Українські контратаки в західній Запорізькій області, за оцінкою Костянтина Машовця, фактично зупинили російське просування до Оріхова та Запоріжжя. Росія, ймовірно, перекидає на Оріхівський напрямок додаткові підрозділи, зокрема елементи мотострілецьких, десантних і чеченських формувань.

Українські удари ближньої та середньої дальності: тиск на російське управління дронами

Окремою тенденцією звіту є системні українські удари по російських пунктах управління безпілотниками. Такі атаки згадані на кількох напрямках:

Курська область;
Покровський напрямок;
Олександрівський напрямок;
Гуляйпільський напрямок;
окупована Донецька область;
окупована Луганська область.

Це важливо, бо дрони стали одним із ключових інструментів війни. Якщо знищуються не лише самі БпЛА, а й оператори, пункти управління, майстерні та інфраструктура безпілотних підрозділів, це може знижувати ефективність російських штурмів.

Інакше кажучи, Україна намагається бити не тільки по «кінцевому засобу ураження», а по всій системі: управління, обслуговування, запуску, ремонту та координації.

Крим як постійна зона ураження

Звіт також показує, що окупований Крим залишається одним із головних напрямків українських ударів середньої та дальньої дії.

Серед згаданих цілей:

сховище балістичних ракет «Іскандер-М»;
радіолокаційна станція батальйону Ай-Петрі;
насосна станція нафтобази «Бітумне»;
склад боєприпасів;
командний пункт ППО;
радіолокаційний блок МР-10;
наземний радіолокаційний запитувач 1Л22 «Парол-4»;
об’єкти на аеродромі Кача;
нафтобаза поблизу Сімферополя.

Це свідчить, що Україна продовжує методично руйнувати російську військову інфраструктуру в Криму — особливо ППО, радіолокацію, склади, аеродромні об’єкти та логістику.

Крим у цій логіці є не лише окупованою територією, а й великим російським військовим хабом. Саме тому його системне ураження має значення для всієї південної осі фронту.

Український ОПК: від виживання до експорту можливостей

Ще один важливий елемент звіту — розвиток українського оборонно-промислового комплексу. Зеленський заявив, що деякі галузі українського ОПК досягли 50-відсоткового профіциту, що дозволяє Україні експортувати оборонну продукцію союзникам.

Це дуже показова зміна ролі України. На початку повномасштабної війни Україна переважно просила про зброю. Тепер вона дедалі частіше виступає як держава, яка:

виробляє власні системи;
масштабує дронові технології;
тестує рішення в реальних бойових умовах;
може передавати союзникам досвід і продукцію;
стає полігоном для європейських оборонних інновацій.

Запуск нового етапу ініціативи ЄС BraveTech із бюджетом 35 млн євро лише підкреслює цю тенденцію. Європейські компанії отримують можливість випробовувати військові технології в Україні, а Україна — прискорювати доступ до інновацій.

Головний висновок ISW: Росія говорить мовою сили, але дедалі частіше діє з позиції вразливості

Звіт за 29 квітня показує контраст між російською риторикою та реальністю.

Публічно Кремль заявляє про:

стратегічну ініціативу;
неминуче досягнення цілей;
готовність до «дипломатії»;
нібито слабкість України;
«терористичні загрози» з боку Києва.

Але фактично Росія:

не може швидко прорвати українську оборону;
змушена перекидати підрозділи між напрямками;
має проблеми з поповненням особового складу;
втрачає об’єкти в глибокому тилу;
змушена захищати нафтову інфраструктуру на величезній території;
скорочує парад 9 травня через загрозу ударів;
готує репресивне прикриття для «виборів» на окупованих територіях.

У цьому сенсі українська кампанія далекобійних ударів має не лише військовий, а й політичний ефект. Вона руйнує головний кремлівський наратив: що війна відбувається «десь там», під контролем Москви, без серйозних наслідків для російської держави.

Оцінка ISW за 29 квітня 2026 року демонструє, що війна дедалі більше переходить у формат системного тиску на російську військову, енергетичну та політичну інфраструктуру. Україна не лише стримує російські наступи на фронті, а й розширює кампанію ударів по глибокому тилу РФ — від нафтопроводів і портів до авіації, ППО та об’єктів у Криму.

Кремль намагається компенсувати це інформаційною операцією: переконати США й Захід, що російська перемога неминуча, а Україна має прийняти умови Москви. Проте сама поведінка Росії — скорочення параду 9 травня, перекидання підрозділів, проблеми з поповненням і захистом тилу — свідчить про інше: війна дедалі дорожче коштує Кремлю і дедалі глибше проникає в простір, який Москва раніше вважала безпечним.

За матеріалами understandingwar.org