ISW фіксує переломну тенденцію: російська армія все ще тисне на кількох напрямках, але її просування сповільнилося, тактика інфільтрацій дедалі частіше замінює реальний контроль, а українські удари по тилу та ППО РФ підточують наступальний потенціал ворога.

У квітні 2026 року російська армія вперше з часу української операції в Курській області у серпні 2024-го зазнала чистої втрати контрольованої території на українському театрі бойових дій. За оцінкою ISW, РФ втратила контроль над 116 кв. км, не враховуючи ділянки, куди росіяни лише проникали малими групами, але не встановлювали стійкого контролю. Це не означає краху російського наступу, але означає важливу зміну динаміки: Москва дедалі частіше змушена підміняти реальні здобутки “сірою зоною”, інфільтраціями та інформаційним перебільшенням успіхів.

Коли “наступ” уже не дорівнює “просуванню”: що показала оцінка ISW за 2 травня

Оцінка російської наступальної кампанії від ISW за 2 травня 2026 року показує не просто чергову добову картину фронту. Вона фіксує важливіший процес: російський наступ зберігає інтенсивність, але втрачає ефективність. Москва атакує, пробує заходити малими групами, тисне на Донеччині, Сумщині, Запоріжжі та на південній осі, однак здатність перетворювати ці атаки на стійке територіальне просування помітно знижується.

Ключовий маркер — квітень 2026 року. ISW оцінює, що за цей місяць російські війська не просто просувалися повільніше, а вперше за тривалий період втратили більше контрольованої території, ніж здобули. Це особливо важливо на тлі того, що Кремль продовжує подавати війну як “наступ в усіх напрямках” і демонструвати локальні захоплення як доказ стратегічної ініціативи.

Головна цифра місяця: мінус 116 кв. км контрольованої території для РФ

За даними ISW, у квітні 2026 року російські війська втратили контроль над 116 кв. км території на українському театрі бойових дій. Це перший такий місяць із серпня 2024 року, коли Україна провела операцію в Курській області.

Це не означає, що Росія припинила наступальні дії. Навпаки, вона продовжує атакувати на низці ділянок фронту. Але різниця полягає в тому, що кількість атак більше не конвертується в пропорційні територіальні здобутки.

ISW також вказує на різке зниження середньодобових темпів російського просування: за перші чотири місяці 2026 року РФ захоплювала в середньому близько 2,9 кв. км на день, тоді як за аналогічний період 2025 року — близько 9,76 кв. км на день.

Тобто російська армія все ще має ресурс для тиску, але її “вартість кілометра” зростає, а оперативний результат зменшується.

Чому російське просування сповільнилося

ISW називає кілька чинників, які наклалися один на одного.

Сезонність і “распутиця”

Весняне бездоріжжя традиційно ускладнює механізоване просування. Танення ґрунту, дощі та болотиста місцевість знижують темп руху техніки. ISW зазначає, що зима 2025–2026 років була холоднішою і вологішою за попередню, що могло посилити сезонний ефект.

Але погода — лише частина пояснення. Якби проблема була тільки в ній, це виглядало б як звичайна сезонна пауза перед травнем-червнем. Натомість ISW вказує на ширший комплекс причин.

Українські контратаки

Українські сили продовжують проводити локальні наземні контратаки, які не завжди мають масштаб великої наступальної операції, але здатні зірвати російське закріплення, відкинути інфільтраційні групи та не дозволити РФ перетворити “присутність” на контроль.

Reuters ще у березні писав, що українські тактичні успіхи та розвиток середньодальніх ударних можливостей можуть сповільнювати російські здобутки, попри перевагу РФ у чисельності.

Удари по тилу та логістиці

Україна нарощує удари по російських складах, логістичних вузлах, командних пунктах, засобах ППО та інфраструктурі БПЛА. Міноборони України повідомляло, що у квітні Сили оборони уразили щонайменше 25 великих російських систем ППО та радарів, понад 55 логістичних і складських об’єктів, а також 33 об’єкти інфраструктури управління БПЛА.

Це важливо не лише як статистика ударів. Це пояснює, чому російський наступ може втрачати темп: наступальна операція тримається не тільки на піхоті, а й на зв’язку, боєприпасах, паливі, ППО, розвідці та управлінні.

Інфільтрація замість контролю: як Кремль продає “сіру зону” як перемогу

Одна з найважливіших тез ISW — розмежування між захопленою територією і зоною інфільтрації.

Російські війська дедалі частіше використовують малі групи, які проникають у проміжки між українськими позиціями, заходять у підвали, лісосмуги або окремі будівлі, але не завжди здатні утримати територію чи забезпечити її логістично. ISW оцінює, що Кремль частково використовує такі інфільтрації для перебільшення масштабів російського контролю.

Це має інформаційний сенс для Москви. Якщо російська група з’явилася в селі або на його околиці, пропаганда може подати це як “звільнення” чи “захоплення”. Але військово це може означати зовсім інше: короткочасне проникнення без стабільного тилу, без повного контролю, під загрозою українських ударів.

Саме тому ISW окремо картографує інфільтрації, не змішуючи їх із реально контрольованими територіями. Це важлива методологічна зміна, бо інакше російські здобутки виглядали б більшими, ніж вони є насправді.

Донеччина: Росія тисне, але не прориває

Найбільша увага залишається на східному напрямку, передусім на Донеччині. Росія прагне просунутися до так званого “фортечного поясу” — Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка. Reuters ще в березні описував цей район як ключовий фокус очікуваної російської кампанії, а ISW прогнозував радше тактичні здобутки РФ у 2026 році, ніж великий прорив.

У звіті за 2 травня ISW зазначає, що російські війська активізувалися на тактичному напрямку Костянтинівка–Дружківка. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв про 83 російські атаки на Костянтинівському напрямку за тиждень приблизно з 25 квітня до 2 травня.

Однак паралельно ISW фіксує і українські тактичні просування, зокрема в районі Довгої Балки, а також ознаки того, що низка російських появ біля Костянтинівки та Родинського могла бути саме інфільтрацією, а не повноцінним захопленням території.

Це створює складну, але важливу картину: Росія не відмовилася від наступу на Донеччині, однак її просування дедалі частіше виглядає не як лінійне “пересування фронту”, а як серія ризикованих проникнень, локальних боїв і спроб інформаційно перебільшити результат.

Сумщина: “буферна зона” як політична ціль Кремля

На північній осі Росія продовжує заявляти про захоплення невеликих прикордонних населених пунктів у Сумській області. ISW трактує це як частину ширшої кремлівської спроби показати нібито постійні успіхи по всій лінії фронту.

Мета РФ на цьому напрямку — створення так званої “буферної зони” вздовж кордону. Але військове значення таких заяв треба оцінювати обережно. Навіть російські мілблогери, за даними ISW, іноді визнають, що російські сили не мають міцної присутності в окремих селах, попри заяви Міноборони РФ.

Окремо важлива історія з чеченським угрупованням “Ахмат”: українська розвідка повідомила про тривалу роботу з отримання даних із командного пункту, що допомогло завдати ударів по підрозділах на Сумському напрямку. У логіці війни 2026 року це показує, що розвідка, прослуховування, дрони та точкові удари по командних структурах стають не менш важливими, ніж класичне фронтове зіткнення.

Запорізька область: просування є, але з ознаками кадрового виснаження

ISW фіксує незначне просування російських військ на заході Запорізької області, зокрема поблизу Степногірська. Водночас на Гуляйпільському напрямку українські джерела повідомляють про випадки, коли російські війська залучали до штурмових дій операторів дронів, водіїв і тиловий персонал.

Це може свідчити про кадрові проблеми на окремих ділянках. Якщо спеціалістів із БПЛА або тилового забезпечення кидають у піхотні штурми, це означає, що російське командування намагається підтримувати темп атак навіть ціною деградації власних спеціалізованих спроможностей.

Такі дії можуть давати короткостроковий ефект — ще кілька атак, ще кілька спроб просування. Але довгостроково вони б’ють по якості управління, розвідки, дронових операцій і логістики.

Повітряна кампанія РФ: більше бомб — не обов’язково більше результату

Окрема частина звіту ISW присвячена російській авіації. Російські мілблогери стверджували, що Су-34 можуть нести більшу кількість планерних бомб — до шести за виліт. Теоретично це могло б збільшити кількість російських ударів планерними бомбами до 15–16 тисяч на місяць.

Але тут же російські джерела вказують на обмеження: нестачу літаків, нестачу підготовленого персоналу, проблеми з навчанням пілотів і неефективний вибір цілей. Тобто сама наявність більшого бомбового навантаження ще не гарантує стратегічного ефекту.

Це важлива деталь. Росія може нарощувати інтенсивність ударів, але якщо цілі обираються хаотично, боєприпаси витрачаються на другорядні об’єкти, а персонал перевантажений або неправильно використаний, то “більше ударів” не автоматично означає “більше військового результату”.

Українські удари по Криму, Краснодарському краю та окупованих територіях

У ніч із 1 на 2 травня українські сили продовжили удари по російських військових об’єктах в окупованому Криму, Херсонській області та Луганській області. У звіті ISW згадуються удари по району розгортання російських комплексів “Іскандер”, радіолокаційних станціях і складах боєприпасів.

Такі удари вписуються в ширшу кампанію України проти російського тилу. За даними Міноборони України, квітневі middle-strike операції були спрямовані на логістику, склади, командні вузли, ППО та інші елементи російського наступального потенціалу.

Сенс цієї кампанії — не лише завдати окремої шкоди. Її мета — системно зменшувати здатність РФ підтримувати наступ: “сліпити” ППО, руйнувати склади, бити по командуванню, знижувати ефективність дронових підрозділів і ускладнювати підвезення боєприпасів.

Дронова війна: Росія б’є масовано, Україна перехоплює більшість

У ніч із 1 на 2 травня Росія атакувала Україну 163 дронами, серед яких були Shahed, Гербера, Італмас та інші типи БПЛА. За повідомленням Повітряних сил, українська ППО знищила або подавила 142 дрони, а 17 БПЛА влучили у 12 локаціях.

Це показує дві паралельні тенденції.

Перша — Росія продовжує масово використовувати дрони як інструмент виснаження української ППО, ударів по цивільній та енергетичній інфраструктурі, а також психологічного тиску.

Друга — Україна демонструє високий рівень перехоплення, але навіть невелика частка проривів у масованій атаці може давати пошкодження. Тому ключовою стає не лише кількість збитих цілей, а й здатність масштабувати дешевші засоби перехоплення, РЕБ, мобільні групи та дронові перехоплювачі.

Reuters у квітні окремо писав про українські зусилля зі створення багаторівневої системи протидії Shahed, включно з дронами-перехоплювачами, РЕБ та традиційними засобами ППО.

Що це означає стратегічно

Головний висновок зі звіту ISW — Росія не втратила здатності атакувати, але її наступова модель дедалі сильніше стикається з обмеженнями.

Перше: Росія платить більше за менший результат

Зростає кількість атак, інфільтрацій, авіаударів і дронових хвиль, але територіальний результат зменшується. Це означає, що російська армія витрачає ресурс, не отримуючи пропорційного оперативного прориву.

Друге: Українська тактика “малих зривів” працює

Контратаки, удари по тилу, знищення складів, робота по ППО, РЕБ і дронова розвідка не завжди виглядають як велика наступальна операція. Але саме вони можуть ламати російську логіку поступового продавлювання фронту.

Третє: Кремль компенсує військову повільність інформаційним тиском

Інфільтрації дозволяють створювати картинку “просування”, навіть коли контроль над місцевістю не встановлений. Це важливо для внутрішньої аудиторії РФ і для зовнішнього тиску на партнерів України.

Четверте: травень-червень стануть перевіркою

ISW застерігає: у попередні роки російські війська могли збільшувати темпи просування після висихання ґрунту. Тому квітневе сповільнення ще не гарантує стабільного перелому. Але якщо Росія не зможе різко наростити ефективність у травні-червні, це підтвердить, що проблема не лише сезонна.

Квітень 2026 року став для Росії тривожним сигналом: її наступ не зупинився, але перестав давати очікуваний територіальний результат. За оцінкою ISW, РФ уперше з серпня 2024 року зазнала чистої втрати контрольованої території, а її просування у 2026-му суттєво повільніше, ніж у 2025-му. Кремль дедалі частіше покладається на інфільтрації та інформаційне перебільшення, тоді як Україна б’є по тилу, ППО, логістиці й командних вузлах. Війна не стала легшою для України, але російська модель виснажливого наступу демонструє дедалі більше тріщин.

За матеріалами understandingwar.org