Мальдера добре знає українську збірну, але його головний виклик — перейти з ролі помічника в роль лідера.
Українська збірна з футболу вперше у своїй історії отримала іноземного головного тренера. Італієць Андреа Мальдера, який раніше працював у штабі Андрія Шевченка та був одним із тактичних архітекторів найуспішнішого періоду національної команди, змінив Сергія Реброва після його відставки. Це рішення Української асоціації футболу виглядає символічним і прагматичним водночас: Мальдера добре знає український футбол, має досвід роботи в топових європейських клубах, але ніколи раніше не був головним тренером. Саме тому його призначення — це не лише історичний крок, а й велика ставка на тактичну якість, довіру Шевченка та здатність асистента стати самостійним лідером.
18 травня Українська асоціація футболу офіційно представила нового головного тренера національної збірної України. Ним став Андреа Мальдера — італійський фахівець, який уже працював із “синьо-жовтими” у 2016–2021 роках у тренерському штабі Андрія Шевченка.

Контракт із Мальдерою розрахований на два роки з можливістю продовження. Його дебют на посаді має відбутися вже наприкінці травня — у товариському матчі проти Польщі, після чого збірна зіграє контрольний поєдинок із Данією. Восени команду чекають уже офіційні матчі Ліги націй.
Для українського футболу це призначення стало безпрецедентним. До Мальдери збірну України очолювали лише українські фахівці. Але разом з історичністю цього рішення є й головна інтрига: новий тренер має сильну репутацію аналітика, тактика й асистента, проте ще ніколи не працював головним тренером самостійно.
Новий тренер збірної України Андреа Мальдера не обмежився історичним призначенням: він одразу сформував штаб, повернув до команди досвідчених лідерів і дав шанс дебютантам перед матчами з Польщею та Данією.
Мальдера починає з кадрових сигналів: Степаненко у штабі, Ярмоленко в заявці та перший збір в Україні
Призначення Андреа Мальдери головним тренером збірної України стало історичним саме по собі: уперше національну команду очолив іноземець. Але перші рішення італійця показують, що УАФ робить ставку не лише на нову фігуру біля керма, а й на перезавантаження всієї футбольної логіки навколо збірної. Мальдера сформував штаб із українським ядром, повернув до команди Андрія Ярмоленка, викликав новачків, а Тарас Степаненко — один із символів попереднього покоління збірної — повертається до національної команди вже у новій ролі.
Від історичного призначення до перших рішень
Перший день Мальдери на посаді одразу дав кілька важливих сигналів.
По-перше, новий тренер не відкладає кадрові рішення. Він уже визначився з помічниками, оголосив заявку на найближчі товариські матчі та фактично окреслив, на кого розраховує на старті своєї роботи.
По-друге, УАФ намагається поєднати іноземний тренерський досвід із українським футбольним середовищем. Сам Мальдера — італієць, але його штаб не буде суто іноземним. До нього входять люди, які добре знають збірну, українських футболістів, внутрішню кухню національної команди та психологію українського футболу.
По-третє, перший список викликаних футболістів показав: різкої революції не буде, але буде оновлення. У заявці є досвідчені лідери, гравці основного кістяка, а також новачки, яким новий тренер готовий дати шанс.
Тренерський штаб: чому повернення Степаненка важливе
Одне з найцікавіших рішень Мальдери — включення до тренерського штабу Тараса Степаненка. Для збірної України це не просто кадрове призначення. Це символічне повернення одного з найважливіших гравців останнього десятиліття — але вже не на поле, а до тренерської роботи.
Степаненко багато років був уособленням балансу, жорсткості, дисципліни та характеру в центрі поля. Він належить до покоління футболістів, яке пережило кілька тренерських етапів у збірній, грало у вирішальних матчах відборів, на чемпіонатах Європи й добре розуміє, що таке тиск національної команди.
Для Мальдери така людина в штабі може бути особливо корисною. Італієць має тактичні знання, досвід аналітичної роботи та розуміння сучасного європейського футболу. Але йому потрібен хтось, хто буде містком між тренерською ідеєю та українською роздягальнею. Степаненко може виконати саме цю роль.
До штабу також мають увійти Володимир Єзерський та італійський фахівець Паскуале Каталано. За даними Sportarena, Єзерський і Степаненко допомагатимуть Мальдері в роботі з командою, а Каталано представлятиме італійську частину штабу; водночас питання тренера воротарів на момент повідомлення залишалося відкритим.
Чому українське ядро штабу — не формальність
Для першого іноземного тренера збірної України склад штабу має особливе значення.
Мальдера може добре знати український футбол за період роботи з Андрієм Шевченком, але тепер ситуація інша. Він очолює команду в умовах війни, після невдалого циклу відбору на ЧС-2026, з великим суспільним очікуванням і потребою швидко повернути довіру вболівальників.
Саме тому українські асистенти — не декоративна деталь. Вони потрібні для кількох речей:
- допомогти тренеру краще відчувати внутрішню атмосферу команди;
- швидше вибудувати контакт із гравцями;
- пояснювати нюанси українського футбольного контексту;
- працювати з психологією футболістів, які добре знають Степаненка та Єзерського;
- зменшити дистанцію між іноземним головним тренером і національною командою.
Це особливо важливо, бо Мальдера ніколи раніше не працював головним тренером. Йому потрібен штаб, який не просто виконує технічні функції, а допомагає тримати роздягальню, зчитувати настрій команди та швидко реагувати на проблеми.
Ярмоленко повертається: досвід як страховка для нового етапу
Ще один важливий сигнал — повернення Андрія Ярмоленка до заявки збірної.

Ярмоленко — не просто досвідчений гравець. Це один із головних символів української збірної останніх півтора десятиліття, футболіст із величезним авторитетом, рекордною результативністю та впливом на роздягальню.
Його виклик можна прочитати двома способами.
З одного боку, це прагматичне рішення. Новому тренеру потрібні гравці, які можуть одразу дати якість, досвід і стабільність у перших матчах. Товариські поєдинки з Польщею та Данією — це не офіційний турнір, але саме вони стануть першими тестами для Мальдери.
З іншого боку, повернення Ярмоленка — це сигнал спадкоємності. Мальдера не приходить із наміром одномоментно “обнулити” збірну. Він не відмовляється від досвідчених футболістів лише через вік або попередні цикли. Навпаки, він намагається поєднати старших лідерів із молодшими гравцями, які мають формувати майбутнє команди.
У заявці на матчі з Польщею та Данією Ярмоленко увійшов до групи нападників разом з Артемом Довбиком, Романом Яремчуком, Віктором Циганковим, Олексієм Гуцуляком, Олександром Назаренком і Матвієм Пономаренком.
Дебютанти і нові обличчя: кого Мальдера хоче перевірити
Перший список Мальдери показує, що тренер дивиться не лише на перевірених виконавців. У заявці є футболісти, для яких цей збір може стати шансом заявити про себе на рівні національної команди.
Серед найцікавіших імен — Геннадій Синчук, який представляє “Монреаль”, та Олександр Романчук з румунської “Університаті”. Їхні виклики свідчать про готовність нового штабу розширювати кадрову базу й не обмежуватися звичним колом гравців.

Це важливо з кількох причин.
По-перше, збірній потрібна конкуренція. Після невдалого завершення попереднього циклу команда не може жити лише старими заслугами. Кожна позиція має бути відкритою для боротьби.
По-друге, товариські матчі — найкращий момент для перевірки нових футболістів. В офіційних поєдинках Ліги націй часу на експерименти буде значно менше.
По-третє, Мальдера одразу показує: його збірна не буде закритим клубом для “своїх”. Якщо футболіст прогресує, грає в цікавому середовищі або має потрібні характеристики, він може отримати шанс.
Склад на Польщу та Данію: баланс між досвідом і оновленням
На червневий збір Мальдера викликав 26 футболістів. У заявці є чотири воротарі — Анатолій Трубін, Андрій Лунін, Дмитро Різник і Руслан Нещерет. Це сильна воротарська лінія, де поєднуються міжнародний досвід, клубна конкуренція та перспектива.
У захисті — Ілля Забарний, Микола Матвієнко, Валерій Бондар, Тарас Михавко, Едуард Сарапій, Віталій Миколенко й Олександр Романчук. Тут помітна спроба поєднати основних гравців попередніх років із футболістами, яких тренерський штаб хоче перевірити.
У півзахисті — Олег Очеретько, Артем Бондаренко, Єгор Назарина, Єгор Ярмолюк, Микола Шапаренко, Георгій Судаков, Руслан Маліновський і Геннадій Синчук. Це, можливо, найцікавіша зона для нового тренера: саме через центр поля Мальдера, найімовірніше, намагатиметься будувати нову модель гри.
В атаці — Роман Яремчук, Матвій Пономаренко, Артем Довбик, Віктор Циганков, Андрій Ярмоленко, Олексій Гуцуляк і Олександр Назаренко. Тут також видно баланс: є досвід, є гравці з хорошою клубною формою, є різні профілі нападників і флангових виконавців.
Повна заявка була оприлюднена УАФ на червневий збір, у межах якого Україна має зіграти з Польщею 31 травня та Данією 7 червня.

Перший збір в Україні: політичний і футбольний сигнал
Окрема важлива деталь — перший збір команди має пройти в Україні. Для збірної це рішення має значення не лише з погляду логістики.

«Ми хочемо потрапити на чемпіонат Європи. Це не тільки стосується головного тренера – таке ж завдання ставиться перед гравцями. Гравці мають мати більше відповідальності. Перший збір пройде в Україні. За можливістю ми будемо дивитися, аби проводити такі збори частіше».
Під час повномасштабної війни національна команда часто змушена жити в режимі переїздів, матчів за кордоном, тренувань поза домом і постійної адаптації. Тому проведення збору в Україні — це символічне повернення команди ближче до власного середовища.
Президент УАФ Андрій Шевченко прямо пов’язав призначення Мальдери з питанням відповідальності та сміливості. За його словами, тренувати збірну України сьогодні — це рішення, яке потребує не лише професійної готовності, а й особистої позиції. Мальдера, за повідомленнями медіа, планує жити в Україні під час роботи зі збірною; він також зазначав, що це його власне рішення, а не вимога УАФ.
У понеділок, 18 травня, італійському фахівцеві виповнилося 55 років.
Під час пресконференції з нагоди призначення він отримав футболку збірної України зі своїм прізвищем і номером 55 з рук президента УАФ Андрія Шевченка.

«Щоб очолити збірну України сьогодні, треба мати сміливість. Андреа наважився це зробити – тренувати збірну, жити в Україні, платити податки тут».
Сам Мальдера зазначив, що рішення жити в Україні це саме його прерогатива. Разом з тренером до Києва переїде його дружина і собака.
Цей момент може стати важливим для сприйняття тренера вболівальниками. Іноземця у збірній завжди оцінюють не лише за тактикою, а й за ставленням до країни, яку він представляє. Мальдера одразу намагається показати: він не дистанційний консультант і не тренер “на зборах”, а людина, яка готова бути всередині українського контексту.
Українська мова і перше звернення до вболівальників
Мальдера також зробив символічний жест у комунікації з уболівальниками — звернувся українською мовою. Він коротко сказав, що радий бути тут, для нього честь очолити збірну, і завершив звернення словами “Слава Україні”.
«Добрий день. Я дуже радий бути тут. Для мене честь очолити збірну. Я зроблю все для України. Слава Україні!»
У спортивному сенсі це не гарантує нічого. Звернення українською не замінить результатів, хорошої гри чи виходу на турнір. Але в комунікаційному сенсі це правильний старт. Мальдера розуміє, що очолює не просто футбольну команду, а національний символ.
Для України збірна давно є більше, ніж командою з 11 гравців на полі. У роки війни її матчі — це спосіб нагадати світу про країну, підтримати емоційний зв’язок із вболівальниками й показати, що український спорт продовжує жити.
Завдання — Євро-2028
За словами Андрія Шевченка, головне завдання нового тренера — вихід на чемпіонат Європи-2028. Це логічна стратегічна ціль для дворічного контракту Мальдери.

«Я надзвичайно щасливий взяти на себе цю відповідальність. Я вперше буду працювати головним тренером. Я дуже вмотивований. У мене були інші варіанти, але коли я отримав цю пропозицію, у мене не було жодних сумнівів».
Однак шлях до Євро-2028 починається не з кваліфікації, а з перших зборів, товариських матчів і Ліги націй. Саме там стане зрозуміло, чи здатна команда швидко прийняти вимоги нового тренера.
Для Мальдери важливо не просто виграти кілька матчів. Йому потрібно створити основу гри, яка буде зрозумілою, стабільною та придатною для офіційних турнірів. Україна має достатньо сильний склад, щоб претендувати на великі завдання, але в останніх циклах часто виникало відчуття, що потенціал команди вищий за її реальний рівень гри.
Мальдера має скоротити цю дистанцію.
Якою може бути збірна Мальдери
За попереднім досвідом Мальдери можна очікувати, що його збірна намагатиметься грати більш структурно й сучасно. Він не є тренером старої італійської школи, яка асоціюється лише з обороною та прагматизмом. Навпаки, його кар’єра пов’язана з тактичним аналізом, позиційною організацією, пошуком простору, пресингом і швидкими переходами.
Найімовірніше, він спробує зробити акцент на кількох речах:
- компактність між лініями;
- якісний вихід із оборони через пас;
- активні дії після втрати м’яча;
- розумне використання флангів;
- більшу роль технічних півзахисників;
- варіативність у нападі;
- швидшу реакцію команди на зміну ситуації під час матчу.
Саме тому важливо, що в заявці є Судаков, Шапаренко, Маліновський, Ярмолюк, Очеретько, Бондаренко. Центр поля може стати ключовою лабораторією нового тренера. Якщо Мальдера зможе правильно розподілити ролі між цими гравцями, Україна отримає більше контролю та креативу.
Степаненко як тренерський місток між поколіннями
Повернення Степаненка у штаб — один із найбільш промовистих елементів нового етапу.
Він може бути корисним не лише як колишній гравець збірної. Його роль може бути значно ширшою:
- допомога в роботі з центральними півзахисниками;
- передача досвіду молодим футболістам;
- підтримка дисципліни й вимогливості;
- комунікація між тренером і гравцями;
- пояснення ідей штабу мовою, зрозумілою роздягальні.
Степаненко добре знає, що таке грати проти топових суперників, тримати центр поля в матчах високого тиску, працювати в умовах критики й відповідальності. Для молодих гравців його присутність може бути не менш важливою, ніж інструкції головного тренера.
У цьому сенсі Мальдера робить розумний хід: він не намагається будувати авторитет лише самотужки. Він створює навколо себе людей, які вже мають довіру українського футбольного середовища.
Чому перші матчі з Польщею та Данією важливіші, ніж здається
Формально матчі з Польщею та Данією — товариські. Але для Мальдери вони матимуть велике значення.
Матч із Польщею 31 травня стане першим публічним тестом нового тренера. Уболівальники дивитимуться не лише на рахунок, а й на деталі: як команда пресингує, як виходить з оборони, хто грає в центрі поля, чи є нові ролі для лідерів, як використовуються Ярмоленко, Довбик, Циганков, Судаков.
Гра з Данією 7 червня буде ще одним корисним тестом, бо данська збірна традиційно сильна організацією, фізикою та дисципліною. Для команди, яка входить у новий цикл, це хороший суперник, щоб перевірити не лише атакувальні ідеї, а й стійкість без м’яча.
Ці матчі не дадуть остаточної відповіді, чи буде Мальдера успішним. Але вони покажуть перші контури його збірної.
Перші рішення Андреа Мальдери показують, що його прихід до збірної України — це не просто історичне призначення першого іноземця. Це спроба перезапустити команду через поєднання кількох елементів: європейської тактичної школи, українського тренерського ядра, досвіду лідерів і відкритості до нових імен.
Степаненко у штабі — це сигнал зв’язку поколінь. Ярмоленко у заявці — ставка на досвід і авторитет. Дебютанти — ознака того, що новий тренер готовий розширювати коло кандидатів. Перший збір в Україні — символічне повернення команди ближче до країни. А завдання виходу на Євро-2028 — рамка, у якій оцінюватимуть успіх усього цього проєкту.
Мальдера починає з правильних жестів і логічних кадрових кроків. Але тепер головне — перетворити ці рішення на гру. Бо історичним його призначення вже стало. Успішним воно стане лише тоді, коли збірна знову матиме не тільки емоцію, а й результат.
Історичне рішення УАФ: чому це призначення не схоже на попередні
Призначення Андреа Мальдери — це більше, ніж чергова зміна тренера після завершення чергового циклу. УАФ фактично зламала традицію, яка існувала з моменту створення національної збірної України: головну команду країни вперше довірили іноземцеві.
До цього збірну очолювали фахівці, які були органічною частиною українського футболу: Йожеф Сабо, Валерій Лобановський, Леонід Буряк, Олег Блохін, Олексій Михайличенко, Мирон Маркевич, Михайло Фоменко, Андрій Шевченко, Олександр Петраков, Руслан Ротань як виконувач обов’язків, Сергій Ребров. Усі вони були пов’язані з українською футбольною школою, чемпіонатом України, “Динамо”, “Шахтарем” або збірною ще з часів гравецької чи тренерської кар’єри.
Мальдера — інший випадок. Він не є українською футбольною легендою, не має власної історії в чемпіонаті України як гравець чи тренер, не пов’язаний із внутрішніми клубними протистояннями. Але він має те, що для нинішньої УАФ, очевидно, стало ключовим: досвід роботи всередині збірної у період, який вважається одним із найуспішніших в історії команди.
Саме тому призначення Мальдери — це не запрошення “варяга” з нуля. Це повернення людини, яка вже була частиною української футбольної системи, працювала з її лідерами, розуміла ментальність команди та мала вплив на її стиль гри.
Після Реброва: у якому стані Мальдера отримує збірну
Андреа Мальдера приходить після Сергія Реброва — тренера, чия каденція була неоднозначною.
З одного боку, Ребров вивів Україну на Євро-2024 через плейоф кваліфікації. Це був важливий результат у складний для країни час, коли футбол існує не просто як спорт, а як частина міжнародної присутності України, символу стійкості та нормальності на тлі війни.
З іншого боку, завершення роботи Реброва було пов’язане з розчаруванням. Збірна не змогла пробитися на чемпіонат світу-2026, а саме мундіаль завжди має для національних команд особливу вагу. Невихід на ЧС став болючим ударом і для вболівальників, і для самої команди.
Ребров очолював збірну з 2023 року та провів із нею 34 матчі. Його період не можна назвати провальним, але й проривним він не став. Команда мала якісних виконавців, але не завжди демонструвала зрозумілу й стабільну модель гри. Часто виникало враження, що потенціал складу є вищим, ніж рівень гри, який збірна показує на полі.
Саме в цій точці Мальдера і отримує команду: не зруйновану, не кризову в класичному сенсі, але таку, що потребує нового імпульсу, чіткішої структури й відчуття напрямку.
Хто такий Андреа Мальдера
Андреа Мальдера народився 18 травня 1971 року в Мілані. Його прізвище добре відоме в італійському футболі. Мальдера походить із футбольної родини: його батько Луїджі та дядько Альдо були пов’язані з великим “Міланом” і залишили помітний слід в історії італійського футболу.
Сам Андреа не зробив гучної кар’єри футболіста. Його шлях у футболі — це шлях тренера, аналітика й тактика. Він не належить до категорії колишніх суперзірок, які після завершення ігрової кар’єри автоматично отримують великі тренерські можливості. Навпаки, Мальдера будував репутацію поступово — через роботу в клубних структурах, молодіжних командах, аналітичних відділах і тренерських штабах.
Він працював у системі “Мілана”, де пройшов шлях від молодіжного рівня до першої команди. Згодом був асистентом у штабах різних фахівців, зокрема у “Брайтоні” та “Марселі”, де працював із Роберто Де Дзербі.
Для українських уболівальників Мальдера насамперед відомий не через “Мілан” чи “Брайтон”, а через роботу у збірній України часів Андрія Шевченка. Саме тоді він здобув репутацію одного з головних тактичних розумів команди.
Мальдера і збірна Шевченка: чому його добре пам’ятають в Україні
У 2016 році Андрій Шевченко очолив збірну України й сформував тренерський штаб, у якому важливу роль відігравали італійські фахівці. Серед них був і Андреа Мальдера.
Формально він був асистентом. Але всередині футбольного середовища його часто називали одним із ключових людей, відповідальних за тактичний аналіз, підготовку до матчів, роботу з відео, розбір суперників і пошук слабких місць у грі опонентів.
Саме період Шевченка й Мальдери асоціюється з однією з найяскравіших версій збірної України. Команда виграла свою групу у відборі на Євро-2020, випередивши Португалію та Сербію. Особливо пам’ятними стали перемога над Португалією в Києві та розгром Сербії 5:0.
На самому Євро Україна дійшла до чвертьфіналу — найкращого результату в історії національної збірної на чемпіонатах Європи. Той успіх не був випадковістю. Команда мала зрозумілу структуру, якісну роботу в центрі поля, сміливість у матчах проти сильніших суперників і готовність грати не лише від оборони.
Мальдеру в цьому штабі сприймали як людину, яка допомогла збірній зробити крок до сучаснішого футболу. Не просто боротися, терпіти й чекати на помилку суперника, а намагатися будувати гру через позиційну організацію, контроль зон, пресинг і швидкі переходи.
Тактик, аналітик, “мозковий центр”: у чому сила Мальдери
Головна репутація Андреа Мальдери — це репутація тактика.
Він не тренер-мотиватор у класичному сенсі, не харизматичний лідер-гравець минулого, не публічна суперзірка. Його сильна сторона — робота з деталями. Аналіз суперника, побудова структури гри, відеофрагменти, пошук простору, корекція поведінки команди під час матчу.
За часів Шевченка Мальдера багато працював із відеоаналізом. Він пояснював, як штаб може вже в перерві матчу показувати футболістам короткі фрагменти гри, підказувати, де команда помиляється, як суперник створює перевагу і як це можна виправити.
Це дуже важливо для збірної, де тренер не має місяців на відпрацювання складних механізмів. У національній команді все має бути стислим, конкретним і практичним. Гравець приїжджає на кілька днів, отримує чітке завдання й має швидко перенести його на поле.
Саме такий формат може бути близьким Мальдері. Він звик працювати з інформацією, швидко її структурувати й доносити до футболістів у зрозумілій формі.
Чому Шевченко зробив ставку саме на нього
Нинішнє призначення важко розглядати окремо від постаті Андрія Шевченка, який очолює УАФ.
Шевченко знає Мальдеру не з чужих рекомендацій і не з презентацій агентів. Вони разом працювали в національній збірній п’ять років. Шевченко бачив, як італієць готує матчі, як аналізує суперників, як спілкується з гравцями, як впливає на тренерський процес.
Тобто це призначення засноване на особистому професійному досвіді. Для президента УАФ Мальдера — не випадкова кандидатура, а людина, яку він добре знає і якій довіряє.
У цьому є як перевага, так і ризик.
Перевага — у зрозумілості. Шевченко точно знає, кого запрошує. Він розуміє сильні сторони Мальдери й, імовірно, має уявлення про те, який футбол той хоче будувати.
Ризик — у персональній відповідальності. Якщо експеримент не спрацює, це буде не лише провал тренера, а й серйозне питання до самого Шевченка як керівника УАФ. Адже саме він фактично робить ставку на свого колишнього асистента.
Найбільший ризик: Мальдера ще ніколи не був головним
Попри сильне резюме асистента, головне запитання залишається очевидним: чи здатен Андреа Мальдера бути першим номером?
Це принципово інша роль.
Асистент може бути геніальним тактиком, але фінальне рішення завжди ухвалює головний тренер. Саме головний відповідає за склад, заміни, атмосферу, конфлікти, дисципліну, публічну комунікацію, реакцію на поразки, психологію команди й результат.
Мальдера звик працювати поруч із сильними головними тренерами — Шевченком, Де Дзербі, іншими фахівцями. Але тепер він сам має бути людиною, яка бере на себе весь тиск.
У збірній України цей тиск особливий. Команда завжди перебуває під великим емоційним очікуванням. Від неї чекають не просто результатів, а символічних перемог. Кожен матч сприймається гостріше, ніж звичайна спортивна подія. Кожне рішення тренера — від складу до заміни — буде предметом дискусій.
Тому Мальдері доведеться довести, що він не лише сильний аналітик, а й лідер.
Чого чекати від гри збірної Мальдери
Найімовірніше, Мальдера спробує повернути збірній ті риси, які були помітні в період Андрія Шевченка: структурність, динаміку, сміливість у роботі з м’ячем і активнішу гру без нього.
Його футбольні принципи, судячи з попередньої роботи, можуть будуватися навколо кількох ідей.
1. Важливі не схеми, а зони
Мальдера неодноразово пояснював, що сама схема — 4-3-3, 4-2-3-1 чи інша — не є головним питанням. Важливіше те, як команда займає простір.
Це сучасний підхід. На папері команда може грати за однією схемою, але в атаці трансформуватися зовсім інакше, а в обороні — переходити у ще іншу структуру. Саме гнучкість і розуміння зон дозволяють команді бути менш передбачуваною.
Для України це важливо, бо в складі є футболісти, здатні грати між лініями, зміщуватися, створювати чисельну перевагу й діяти нестандартно.
2. Пошук простору та чисельної переваги
Мальдера належить до тренерів, які багато уваги приділяють не лише володінню м’ячем, а й тому, для чого команда володіє м’ячем. Контроль заради контролю не має сенсу. Мета — знайти вільну зону, створити перевагу, витягнути суперника й атакувати простір.
Це може бути корисним для гравців на кшталт Георгія Судакова, Миколи Шапаренка, Віктора Циганкова, Олександра Зінченка, якщо він використовуватиметься в центрі поля або в гібридній ролі. Такі футболісти можуть бути особливо цінними у системі, де потрібне розуміння простору.
3. Високий пресинг і швидкі переходи
Очікувати від Мальдери суто оборонного італійського футболу навряд чи варто. Навпаки, його досвід у штабі Де Дзербі й у збірній Шевченка вказує на інше: команда має бути активною, агресивною після втрати м’яча, швидко переходити з оборони в атаку й навпаки.
Україна має футболістів, які можуть виконувати таку роботу. Але є питання фізичної готовності, зіграності та балансу. Пресинг без чіткої структури може перетворитися на хаос. Тому ключовим буде не лише бажання тиснути, а й організація цього тиску.
4. Роль форварда без м’яча
У сучасному футболі нападник — це не лише гравець, який завершує атаки. Він має відкривати простір, пресингувати центральних захисників, блокувати напрямки передач, створювати умови для партнерів.
Для форвардів збірної — Артема Довбика, Романа Яремчука та інших — це може означати підвищені вимоги до роботи без м’яча. Мальдера, найімовірніше, чекатиме від нападника не тільки голів, а й участі в командній структурі.
Які гравці можуть виграти від приходу Мальдери
Прихід нового тренера майже завжди означає перезапуск конкуренції. Але у випадку Мальдери є група футболістів, які можуть особливо виграти від його ідей.
Передусім це технічні півзахисники — гравці, які здатні працювати між лініями, приймати м’яч під тиском і просувати його вперед. Для такої моделі дуже важливими можуть бути Судаков, Шапаренко, Зінченко, Маліновський, якщо він буде в оптимальній формі.
Також важливу роль можуть отримати флангові гравці. У системі, де команда шукає простір і чисельну перевагу, фланги часто стають ключовими зонами. Циганков, Мудрик, Ярмоленко, якщо залишатиметься в обоймі, або молодші виконавці можуть отримати більше свободи для зміщень і ривків за спини захисникам.
Окрема увага — центральним захисникам. Якщо Мальдера вимагатиме сміливішого виходу з оборони через пас, то захисники мають не просто вибивати м’яч, а починати атаки. Для Іллі Забарного, Миколи Матвієнка, Віталія Миколенка та інших це означає більшу відповідальність у першій фазі гри.
Що може стати проблемою
Навіть якщо ідеї Мальдери виглядають привабливо, їх реалізація не буде простою.
Перша проблема — брак часу
Клубний тренер працює з командою щодня. Тренер збірної бачить футболістів кілька разів на рік. Побудувати складну модель гри в таких умовах дуже важко.
Тому Мальдері доведеться балансувати між своїми принципами й реальністю. Він не зможе одразу побудувати ідеальну позиційну команду. Потрібні прості механізми, які гравці швидко зрозуміють.
Друга проблема — різний клубний контекст гравців
Футболісти збірної приїжджають із різних чемпіонатів, клубів і тактичних систем. Хтось звик до високого пресингу, хтось — до гри другим номером, хтось — до домінування з м’ячем, а хтось — до вертикального футболу.
Об’єднати це в одну модель — завдання непросте.
Третя проблема — психологічний тиск
Після невиходу на ЧС-2026 збірна потребує не лише тактичної перебудови, а й психологічного відновлення. Гравці мають знову повірити у напрямок, у тренера, у власні сили й у те, що команда здатна розвиватися.
Мальдера має бути не тільки аналітиком, а й комунікатором.
Четверта проблема — очікування від “повернення часів Шевченка”
Для багатьох уболівальників Мальдера — це асоціація з успішною збірною Шевченка. Але механічно повернути той період неможливо.
Інший час, інший склад, інші суперники, інший психологічний фон, інша роль самого Мальдери. Тоді він був частиною штабу. Тепер він — головний.
Символічний фактор: чому Мальдеру в Україні сприймають тепліше, ніж звичайного іноземця
Для іноземного тренера в національній збірній завжди важлива не лише професійна компетенція, а й рівень прийняття серед уболівальників.
Мальдера має перевагу: він не чужий для української аудиторії. Він уже був у збірній, працював із командою, спілкувався з українськими журналістами, пояснював свої ідеї, відкрито говорив про футбол і залишив по собі позитивний образ.
Окрема деталь — його татуювання з українською символікою, яке він зробив після успішного відбору на Євро-2020. У футболі такі речі не гарантують результатів, але вони формують емоційний зв’язок. Для країни, яка перебуває у війні, символи мають особливу вагу.

Це не означає, що Мальдері пробачатимуть невдачі. Але стартовий рівень довіри до нього може бути вищим, ніж до абсолютно стороннього фахівця.
Дебют і календар: коли Мальдера почне відповідати результатом
Перші матчі нового тренера будуть товариськими. 31 травня Україна має зіграти з Польщею, а 7 червня — з Данією.
Ці поєдинки будуть важливими не стільки з погляду результату, скільки з погляду перших сигналів. Уболівальники й експерти дивитимуться на кілька речей:
- який склад обере Мальдера;
- чи будуть нові обличчя;
- яку схему він використає;
- як команда виходитиме з оборони;
- чи буде високий пресинг;
- як виглядатиме центр поля;
- чи зміниться роль лідерів;
- наскільки швидко футболісти зрозуміють його вимоги.
Справжній іспит почнеться восени — в Лізі націй. Саме офіційні матчі покажуть, чи здатна збірна Мальдери бути не лише цікавою, а й результативною.
Серед суперників України в осінньому циклі — Угорщина, Грузія та Північна Ірландія. Це різні за стилем команди, і кожна з них може створити проблеми. Угорщина — організована й фізично сильна. Грузія — технічна й небезпечна в атаці. Північна Ірландія — традиційно незручна завдяки боротьбі, стандартам і дисципліні.
Для Мальдери це буде перший реальний тест як головного тренера.
Призначення Мальдери — ставка на ідею, а не на статус
У минулому збірна України часто обирала тренерів за статусом. Колишня легенда, досвідчений український фахівець, людина з авторитетом у роздягальні, представник зрозумілої футбольної школи.
Мальдера — інший тип призначення. Його головний капітал — не гравецьке минуле і не список трофеїв як головного тренера. Його капітал — знання, методологія, тактична підготовка, досвід роботи в сучасному європейському футболі та попередній успішний зв’язок зі збірною України.
Це призначення показує, що УАФ намагається зробити ставку на зміст, а не лише на ім’я. Але саме тому ризик вищий. Якщо тренер із великим статусом провалюється, це можна пояснювати обставинами. Якщо провалюється фахівець без досвіду головного, критика буде значно жорсткішою: мовляв, експеримент був занадто сміливим.
Що має зробити Мальдера в перші місяці
Перші місяці роботи будуть критично важливими. Новому тренеру потрібно швидко вирішити кілька завдань.
1. Пояснити команді правила гри
Гравці мають дуже швидко зрозуміти, чого саме від них хоче тренер. Не загальними словами про “агресію” чи “контроль м’яча”, а конкретно: як пресингувати, де відкриватися, хто страхує, як реагувати після втрати, коли ризикувати, а коли грати простіше.
2. Визначити ядро
У збірній є досвідчені футболісти, є лідери покоління, є молодь. Мальдері потрібно зрозуміти, хто буде основою нового циклу. Це не означає різку відмову від ветеранів, але означає чесну конкуренцію.
3. Знайти баланс між красою і результатом
Українські вболівальники хочуть бачити сучасний футбол. Але збірна — це не лабораторія. У матчах Ліги націй важливі очки. Мальдері доведеться поєднати тактичні ідеї з прагматизмом.
4. Налагодити комунікацію
Після Реброва, якого часто критикували за закритість або недостатньо переконливу публічну комунікацію, Мальдера може виграти за рахунок відкритості. Він уміє пояснювати футбол і, судячи з попереднього періоду, не боїться говорити з медіа.
Але тепер кожне його слово матиме більшу вагу, ніж раніше.
Чи може Мальдера стати успішним головним тренером
Відповідь залежить від того, чи зможе він зробити три переходи.
Перший — від асистента до лідера. Він має не лише пропонувати ідеї, а й ухвалювати остаточні рішення.
Другий — від аналітики до управління людьми. Тактичний план важливий, але футболісти мають у нього повірити. Тренер збірної працює не тільки з дошкою та відео, а й з амбіціями, характерами, втомою, тиском і невпевненістю.
Третій — від спогадів про минулий успіх до створення нового. Мальдера не може просто відновити збірну Шевченка. Йому потрібно побудувати власну команду.
Якщо він це зробить, Україна може отримати тренера, який поєднає знання українського контексту з європейською тактичною школою. Якщо ні — призначення залишиться в історії як сміливий, але невдалий експеримент.
Призначення Андреа Мальдери головним тренером збірної України — історичне рішення для українського футболу. Вперше головну команду країни очолив іноземець. Але ще важливіше те, що УАФ зробила ставку не на гучне ім’я, а на людину, яку добре знає зсередини та пов’язує з одним із найуспішніших періодів збірної.
Мальдера має очевидні переваги: тактичну репутацію, досвід роботи в європейських клубах, знання української команди, довіру Андрія Шевченка й емоційний зв’язок з Україною. Але має і не менш очевидний ризик: він ніколи раніше не був головним тренером.
Тепер йому доведеться довести, що сильний асистент може стати сильним керманичем. І що історичне призначення може бути не просто символом, а початком нового етапу для збірної України.
Андреа Мальдера стартує не з порожнього аркуша, а з чітких сигналів: українці у штабі, досвідчені лідери в заявці, дебютанти на перевірці й амбітна мета — Євро-2028. Але головний виклик залишається незмінним: довести, що сильний асистент може стати сильним головним тренером.


