У ніч на 17 травня Україна завдала однієї з найпомітніших серій ударів по російській столиці та її промисловому поясу: під атакою опинилися підприємства мікроелектроніки, нафтова інфраструктура, об’єкти у Московській області та військові цілі в окупованому Криму. Ці удари не означають миттєвого перелому на фронті, але демонструють інше: війна дедалі глибше заходить у російський тил, а Москва втрачає статус недоторканного центру.
Звіт ISW за 17 травня 2026 року фіксує одразу кілька важливих тенденцій: Україна нарощує кампанію далекобійних ударів, Росія продовжує тиск на фронті, але не демонструє широкого оперативного прориву, а російський інформаційний простір реагує на атаки по Москві дедалі нервовіше. За повідомленнями українських структур і західних медіа, серед цілей були завод «Ангстрем» у Зеленограді, Солнечногорська нафтоперекачувальна станція, Московський НПЗ, а також військові об’єкти в Криму та на Каспії. ISW у своєму звіті також виділяє російське просування на гуляйпільському напрямку й масовану російську атаку 287 дронами по Україні в ніч на 17 травня.
Читайте також: “Війна повертається туди, звідки прийшла: наймасштабніша атака БпЛА на Москву та Підмосков’я”
Москва під ударом: що сталося 16–17 травня
Ніч із 16 на 17 травня стала для Росії не просто черговою ніччю повітряної тривоги. Українські удари по Московській області продемонстрували нову якість далекобійної кампанії: цілі обираються не лише символічні, а й функціонально важливі для російської воєнної машини.
Серед заявлених цілей — завод напівпровідників «Ангстрем» у Зеленограді, який, за даними української сторони, пов’язаний із виробництвом мікроелектроніки для високоточної зброї. Також повідомлялося про удар по технопарку «Елма», де після атаки фіксували пожежу. Українська та західна преса зазначала, що СБУ окремо наголошувала на ролі «Ангстрема» як частини російського військово-промислового комплексу.
Другий блок цілей — паливна логістика. Йдеться про Солнечногорську нафтоперекачувальну станцію, Московський нафтопереробний завод і, за даними СБУ, Володарську нафтоперекачувальну станцію, в селищі Константиново приблизно за 22 кілометри від околиць міста. Однак наразі у відкритому доступі немає фото- чи відеопідтверджень, які могли б верифікувати ураження.
Як заявили в 1-му окремому центрі безпілотних систем Сил безпілотних систем ЗСУ, в атаці на Москву застосували «понад» 120 дронів, які «в один момент зламали міф про «неприступну» столицю ворога».
За інформацією Генерального штабу, для ураження цілей у Московській області використовували дрони української розробки, зокрема FP-1 компанії Fire Point, реактивні безпілотники RS-1 «Барс» та раніше невідомий дрон «БАРС-СМ» GLADIATOR.
Аналіз відомих місць влучань
Із трьох відомих успішних уражень тільки одна локація — Московський НПЗ — розташована в самій Москві за двома кільцями систем ППО, приблизно за 7–8 кілометрів від найближчої відомої позиції ЗГРК «Панцирь».
Завод «Ангстрем» розташований між першим і другим кільцями ППО, трохи більш ніж за два кілометри від найближчої відомої позиції ППО. Найдалі від Москви розташована Сонячногірська нафтоналивна станція, що розміщена впритул до зовнішнього периметра другого кільця — за три кілометри від позиції ППО.
Водночас із відкритих джерел вдалося виявити та визначити ще десять зафіксованих локацій падіння уламків, прольоту БпЛА чи влучань у висотні будівлі всередині периметра ППО. З них шість розташовані між першим і другим кільцями, а чотири — всередині першого кільця ППО.
Це свідчить про те, що українським безпілотникам справді вдалося успішно прорвати всі російські рубежі оборони у досить значній кількості.
Атака на Москву 17 травня 2026 року показує, що навіть надзвичайно велика щільність систем ППО не дає стовідсоткової гарантії захисту навіть від відносно невеликої кількості ударних дронів. Водночас, вирішальним фактором успішного ураження є не кількість засобів, а насамперед розвідка для виявлення «сліпих зон», планування маршрутів та відповідна тактика застосування.
Це важливо, бо паливо — не просто економічний ресурс, а кровоносна система армії: воно потрібне для техніки, логістики, авіації, генераторів, ремонтних баз і всього, що підтримує війну на відстані сотень кілометрів від фронту.
Російська влада намагалася мінімізувати наслідки. Мер Москви Сергій Собянін заявляв, що робота Московського НПЗ нібито не була порушена, а пошкодження торкнулися лише обмежених ділянок. Водночас українська сторона заявляла про ураження об’єктів, які мають значення для забезпечення російської армії.
Чому удар по Москві має більше значення, ніж просто «бавовна»
Для України такі атаки мають одразу кілька рівнів значення.
Перший — військово-промисловий. Удар по мікроелектроніці — це спроба бити не лише по готовій зброї, а й по ланцюгах її виробництва. Російська війна тримається не тільки на танках і ракетах, а й на компонентах, датчиках, системах управління, оптиці, електроніці та зв’язку. Якщо такі об’єкти регулярно опиняються під загрозою, Кремлю доводиться витрачати ресурси на захист тилу, розосередження виробництва, ремонт і логістику.
Другий — паливний. Удари по нафтопереробці та перекачувальних станціях б’ють по російській здатності підтримувати війну як економічно, так і технічно. Росія залишається великою нафтовою державою, але це не означає, що її паливна інфраструктура невразлива. Навпаки: великі об’єкти, вузли транспортування та зберігання створюють точки концентрації ризику.
Третій — психологічний і політичний. Москва багато років була для російської пропаганди образом «фортеці»: центром, куди війна нібито не доходить. Масовані удари по столичному регіону руйнують цю картинку. І навіть якщо російська влада намагається говорити про «уламки» та «роботу ППО», сам факт пожеж, обмежень у роботі аеропортів і пошкоджень інфраструктури формує іншу реальність для російського суспільства.
Українська атака на Москву та Підмосков’я 17 травня 2026 року стала найуспішнішою атакою на цей регіон від початку російсько-української війни.
Однак поодинокі успішні прольоти українських безпілотників траплялися і до цього, зокрема, на початку травня 2026 року, після суттєвого посилення ППО столичного регіону РФ упродовж 2025 року.
Система ППО Москви
Загалом станом на весну 2026 року Москву прикривають два щільні кільця систем ППО на додачу до кількох позицій у самому місті. За підрахунками осінтерів, у самому місті та навколо нього розміщено 130 позицій для зенітних систем.
При цьому друге кільце позицій для систем ППО створили вже у 2025 році — у період із травня по вересень 2025 року навколо столиці росіяни звели приблизно 43 нові спеціалізовані вежі для систем протиповітряної оборони.
Основу ППО столиці РФ складають близько сотні зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» та невелика кількість ЗРК «Тор», призначених для перехоплення українських дронів і крилатих ракет. Їх доповнюють близько двох десятків батарей С-400, призначених для перехоплення крилатих і балістичних ракет.
Не всі зі створених позицій можуть бути одночасно зайняті системами протиповітряної оборони, однак станом на квітень 2026 року осінтерам вдалося верифікувати наявність щонайменше 89 зенітних гарматно-ракетних комплексів «Панцирь-С1» у радіусі 50 км від Москви.
Для облаштування позицій ППО росіяни використовують два типи споруд — земляні насипи з майданчиком і під’їздом із бетонних плит та вежі з металевих конструкцій, на які зенітні комплекси піднімають кранами.
Ці споруди призначені для розміщення зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» для боротьби з українськими дронами і ракетами.
Використання таких конструкцій дозволяє розширити радіус виявлення та ураження малорозмірних цілей, що летять на низьких висотах, оскільки зі збільшенням висоти збільшується і видимий горизонт.
Окрім того, в області, на віддалі від столиці, також розміщена досить велика кількість засобів ППО, які захищають важливі підприємства ВПК, інфраструктурні та військові об’єкти. Станом на травень 2026 року вони ще не утворюють додаткові суцільні рубежі на підступах до столиці, але створюють численні «небезпечні зони» для українських БпЛА.
Також не можна списувати з рахунків роль Повітряно-космічних сил та армійської авіації РФ, які перехоплюють певний відсоток ударних дронів за допомогою винищувачів і гелікоптерів, а також загальне посилення ППО перед парадом 9 травня в Москві.
Російська ППО: багато заяв, але мало відчуття безпеки
Російська влада традиційно заявляє про сотні збитих дронів. У випадку атаки 16–17 травня російські офіційні особи повідомляли про масштабну роботу протиповітряної оборони, зокрема над Москвою та областю. Російське Міноборони заявляло про майже 600 українських дронів у хвилі ударів по 14 регіонах, Криму, Чорному й Азовському морях, а також про збиття більшості з них.
Але проблема Кремля полягає в іншому: навіть якщо значну частину дронів справді збивають, сам факт прориву окремих апаратів до цілей у Московській області означає, що російська оборона не може гарантувати недоторканність столиці. Саме це і викликає роздратування російських ультранаціоналістів та мілблогерів, які дедалі частіше критикують не Україну, а власну систему оборони.
Окремим симптомом стала ситуація з московськими аеропортами. Astra повідомляло про пожежу на території Шереметьєво після атаки дронів, а також про затримки й скасування понад 200 рейсів. Навіть якщо аеропортова інфраструктура не зазнала критичного пошкодження, самі обмеження польотів показують: війна починає впливати на повсякденне функціонування російської столиці.
Інформаційна дилема Кремля
Кремль опинився в незручній ситуації. Якщо перебільшувати масштаби українських ударів — це означає визнати вразливість Москви. Якщо применшувати — це дратує провоєнну аудиторію, яка вимагає жорсткої відповіді.
Саме тому реакція російської офіційної машини виглядала стриманою. Російські телеканали, за повідомленням ISW із посиланням на незалежні російські медіа, приділили ударам обмежену увагу, фокусуючись переважно на цивільних наслідках і заявлених «ударах у відповідь». Водночас мілблогери вимагали посилення ППО, створення багаторівневої системи захисту Москви та навіть закликали до різкої ескалації.
Це класична інформаційна пастка авторитарної системи: роками російська пропаганда переконувала населення, що війна ведеться «десь там», а Росія контролює ситуацію. Тепер удари по столиці змушують пояснювати, чому «спецоперація» раптом повертається до Москви у вигляді пожеж, вибухів, затриманих рейсів і нервових заяв чиновників.
Українська стратегія: не лише відповідь, а перенесення тиску
Президент Володимир Зеленський заявив, що удари по цілях у Московській області стали відповіддю на російські атаки по українських містах. Напередодні Росія завдала серії масованих ударів по Україні, а в ніч на 17 травня запустила 287 ударних і хибних дронів, із яких українська ППО, за даними Повітряних сил, збила 279.
Але ці удари мають і ширший сенс. Україна намагається змінити баланс вартості війни. Росія роками била по українській енергетиці, житлових кварталах, промисловості та логістиці, намагаючись зробити війну нестерпною для українського тилу. Українська відповідь дедалі більше спрямована на те, щоб і російський тил перестав бути комфортною зоною для виробництва, переробки, зберігання та транспортування ресурсів війни.
Це не означає симетрії. Україна, на відміну від Росії, публічно наголошує на військовому й промисловому характері цілей. Але логіка очевидна: якщо Москва фінансує та забезпечує війну через енергетику, оборонну промисловість і логістику, то ці сфери стають частиною воєнної інфраструктури.
Фронт: Росія тисне, але без великого прориву
На землі ситуація залишається складною. За оцінкою ISW, російські війська нещодавно просунулися на гуляйпільському напрямку, зокрема західніше Мирного. Це важливий сигнал: поки увага прикута до Москви, Росія продовжує шукати слабкі місця на південній осі.
На півночі, у Сумській області, російські війська продовжують спроби створити тиск уздовж кордону, зокрема через інфільтраційні дії та локальні атаки. Мета залишається незмінною: нав’язати Україні додаткове навантаження, розтягнути оборону й підтримувати загрозу для прикордонних районів.
На Харківщині російські сили продовжували атаки в районі Вовчанська, але без підтвердженого просування. Водночас українські джерела повідомляли про успіхи на напрямку Великого Бурлука, зокрема звільнення Одрадного та просування на 22 квадратні кілометри. Це важливо не лише як локальний тактичний епізод, а як доказ: російський тиск на півночі не є одностороннім.
На Куп’янському напрямку Росія намагається зберігати інформаційний і військовий тиск. Повторні заяви Москви про нібито захоплення Куп’янська, за оцінкою українських представників, змушують російські війська продовжувати атаки заради політичного ефекту. Це створює для російського командування пастку: пропагандистські заяви потребують підтвердження на землі, навіть якщо ціна атак зростає.
На Донеччині російські війська активізують дії на слов’янському, костянтинівсько-дружківському, покровському та новопавлівському напрямках. Проте, за даними ISW, 17 травня вони не досягли підтвердженого значного просування на більшості цих ділянок.
Оператори БПЛА мотопіхотного батальйону 10 ОГШБр «Едельвейс» провели для окупантів черговий “сеанс поганого зв’язку”.
Українські удари по ближньому й середньому тилу Росії
Паралельно з далекобійними атаками по Московській області Україна продовжила бити по російських тилових об’єктах ближче до фронту. Йдеться про пункти управління дронами, командні пункти, склади обладнання, антени, скупчення особового складу та логістичні вузли.
Це окрема важлива тенденція: Україна не просто відповідає на російські удари, а вибудовує багаторівневу систему ураження. На ближній дистанції — удари по операторах дронів, пунктах управління й антенах. На середній — по командних пунктах, складах і логістиці в окупованих районах. На дальній — по промисловості, паливу, авіабазах і вузлах зв’язку.
20 км до Покровська: Сили оборони уразили логістичний вузол противника біля Селидового
Підрозділи у смузі відповідальності 7 корпусу швидкого реагування ДШВ у взаємодії з командуванням УВ «Схід», Силами безпілотних систем та ЦСО СБУ «Альфа» провели комплексне вогневе ураження по тиловій інфраструктурі противника біля Селидового.
Ціль — район логістичного забезпечення окупаційних військ, розташований близько 20 км на південний схід від Покровська. За результатами спільних дій, уражені:
- Логістичний склад МТЗ на території колишньої шахти
- Система антен, яку ворог розмістив на вершині терикону.
За наявною інформацією, мережа радіотехніяних приладів допомагала окупантам запускати та скеровувати ударні дрони «Молнія» по позиціях українських військових в районі Покровська, а також забезпечувала роботу інтернету окупантів у Покровську.
Для удару українські війська залучили HIMARS та ударні БпЛА середньої дальності.
Саме така комбінація може створювати для Росії накопичувальний ефект: не один «великий удар», а постійне зношування системи управління, постачання, виробництва й захисту.
Крим, Каспій і Запоріжжя: географія ударів розширюється
Окремий блок звіту стосується українських ударів по російських військових об’єктах у Криму, на Каспії та в окупованих районах півдня.
У Криму, за повідомленнями СБУ та українських сил, ціллю став аеродром Бельбек в окупованому Севастополі. Йшлося про ураження елементів ППО, ангарів, систем управління безпілотниками та інфраструктури аеродрому. Також повідомлялося про удар по вузлу зв’язку Чорноморського флоту поблизу Мирного.
Ураження цілей підтверджує супутниковий сервіс NASA FIRMS, який зафіксував масштабну пожежу на території аеродрому, що розпочалася близько другої години ночі.
Сили безпілотних систем (СБС) уразили в тимчасово окупованому Криму вузол стратегічного захищеного зв’язку Чорноморського флоту РФ в районі населеного пункту Мирний.
Відео ураження опублікував 1 Окремий центр безпілотних систем СБС ЗСУ.
Для ураження використали ударні дрони FP-1/2 виробництва компанії Fire Point оснащені некерованими авіаційними ракетами, які дрони відстріляли перед ураженням цілі за допомогою основної бойової частини.
Декілька ударних БпЛА уразили вишку з антенами, та радіотехнічним обладнанням, а також прилеглу інфраструктуру.
Судячи з відео, дрони отримали новий інтерфейс керування з прицільною сіткою та далекомірною шкалою для наведення ракет в район цілі.
Про оснащення дронів FP-1/2 некерованими авіаційними ракетами стало відомо в середині травня, завдяки повідомленням в російських Telegram каналах.
За твердженням російських військових, українські дрони вдарили ракетами по мобільних групах ППО окупантів. Для цього дрони оснастили двома пусковими установками на чотири ракети кожна.
На Каспії українські сили, за даними командувача Сил безпілотних систем Роберта «Мадяра» Бровді, продовжили кампанію проти російських військових кораблів, зокрема в районі Каспійська. Це важливо не лише через конкретний корабель, а через саму дальність і політичний сигнал: українські удари дедалі частіше дістають до об’єктів, які Росія раніше вважала глибоким і безпечним тилом.
Сили безпілотних систем (СБС) уразили в Каспійському морі, в районі міста Каспійськ у Дагестані, російський сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк», що належить прикордонній службі ФСБ.
Відео ураження опублікував командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.
Судячи з відео, корабель атакували прямо на ходу в акваторії за допомогою дрона з онлайн-керуванням компанії Fire Point. При цьому російський корабель намагався відстрілюватися з автоматичних гармат, але не зміг збити дрон.
Ударний безпілотник наздогнав корабель і влучив у надбудову з кормового боку, під мачтою з радіотехнічним обладнанням.
Загалом, за словами командувача СБС, протягом ночей 16 та 17 травня за координації Центру глибинного ураження Сил безпілотних систем завдано 186 вогневих уражень по 46 військових цілях та обʼєктах на території Росії та в тилу тимчасово окупованих територій Криму, Донецької, Запорізької та Луганської областей.
Сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк»
Кораблі проєкту 10410 спроєктували у середині 1980-х років для заміни прикордонних катерів проєкту 205. Головний корабель серії ПСКР-900 побудували у 1988 році на Владивостоцькому суднобудівному заводі.
Корабель призначений для служби у прикордонній службі ФСБ РФ, контролю державного кордону, охорони природних ресурсів у межах цієї зони, прибережних комунікацій та штучних споруд, захисту суден від нападу, а також відбиття атак з повітря та з-під води.
Повна водотоннажність корабля становить 375 тонн. Екіпаж — 28 осіб. Довжина корабля — 49,5 м, ширина — 9,2 м, висота — 4,63 м, осадка — 2,16 м. Енергетична установка має потужність 5400 к.с. і забезпечує швидкість повного ходу до 29 вузлів. Дальність плавання становить 2200 морських миль на швидкості 13 вузлів, автономність — до 10 діб.
Особливістю кораблів стала автоматизована економічна дизельна установка, що дозволила спростити експлуатацію, досягти високої швидкості — понад 30 вузлів — і великої дальності плавання економічним ходом.
Залежно від місця будівництва та модифікації кораблі мали різне озброєння. Базова модифікація будівництва ОАО «Алмаз» має на озброєнні 76,2-мм артилерійську установку АК-176М, 30-мм автоматичну гармату АК-630М, 16 ПЗРК типу «Игла», а також тумби для кулеметів калібру 14,5 мм та протидиверсійні гранатомети МРГ-1 або ДП-64.
Водночас кораблі проєкту 10410Б та кораблі будівництва Ярославського суднобудівного заводу мають спрощене озброєння: замість АК-176М та АК-630М використовують 30-мм гармати АК-306 або АК-306М.
Кораблів проєкту 10410В «Светляк» побудовано дві одиниці — «Невельск» і «Находка», які ввели до строю у 2021 році. Їхнє озброєння ще більше спростили порівняно з ранніми кораблями задля «покращення умов проживання екіпажу»: залишили лише одну 30-мм АК-306, а другу установку замінили 12,7-мм кулеметами «Корд».
Модернізовані кораблі проєкту 10410 нової побудови почали будувати після замовлень 2016 року. У цій версії повернулися до оригінальної конфігурації озброєння: 76,2-мм АК-176МА та 30-мм АК-630 у модернізованому виконанні.
Бровді повідомив 17 травня, що під час українського удару по Мирному українські війська запустили вісім некерованих ракет авіаційного базування з 60-кілограмовими боєголовками з далекобійних безпілотників на дальності до 500 кілометрів.
Птахи СБС починає застосування НУРСу з бортів далекобійних дронів в оперативній глибині до 500 км разом з бч ударного крила 60 кг.
НУРС цілющий- це некерований реактивний снаряд, що використовується на гелікоптерах та літаках-штурмовиках по наземним цілям.
Але ж не світить жодного гвинтокрила чи літаку дістатися туди, де літає Волюлюбний Український Птах безпілотний,- тому цей комбінований спосіб застосування камікадзе + 8 НУРСів відкриває зовсім інші можливості.
В окупованій Запорізькій області українські сили били по телекомунікаційних вежах і портовій інфраструктурі Бердянська. У Херсонській області — по пункту зберігання й підготовки російських ракет і дронів поблизу Щасливцевого. Усе це вказує на системну спробу руйнувати не лише передову, а й тилову архітектуру російської присутності на окупованих територіях.
Сили оборони України завдали удару по командному пункту російських військ на Арабатській стрілці у Херсонській області.
Про це свідчать високі теплові сигнатури, які зафіксував супутниковий моніторинговий сервіс FIRMS від NASA, що вказує на наявність сильної пожежі.
Відповідно до сервісу, осередок зафіксували о 02:58 за координатами 46.05856 34.84056.
Окрім моніторингового сервісу, місцеві жителі повідомляють про атаку шістьма ударними дронами, яка й викликала такий масштаб вогню.
На Арабатській стрілці росіяни облаштували велику військову базу, штаб угруповання військ «Днепр» та військові полігони.
Головний військовий штаб окупантів на цьому напрямку вони розгорнули в селі Щасливцеве на території захопленої бази відпочинку «Бригантина».
Саме туди у 2023 році нібито прилітав російський президент.
Російська повітряна кампанія: масштаб не зменшується
Попри удари по своїх тилах, Росія не знижує інтенсивності атак по Україні. У ніч на 17 травня вона запустила 287 дронів типу «Шахед», «Гербера», «Італмас» і дронів-приманок. Українська ППО повідомила про збиття 279 з них, але вісім дронів усе ж досягли семи локацій. Під ударами були Дніпро, Київ, Харківщина та Миколаївщина.
Зеленський також заявив, що за тиждень Росія випустила по Україні понад 3170 ударних дронів, 74 ракети та 1300 керованих авіабомб. Це показує: російська стратегія виснаження не зникла. Вона спирається на масованість, комбінування засобів ураження й постійний тиск на українську ППО.
Тому українські удари по російській промисловості та паливній інфраструктурі треба розглядати не як окремі епізоди, а як частину боротьби за темп війни. Росія намагається перевантажити Україну кількістю ударів. Україна у відповідь намагається підвищити ціну кожної такої кампанії для самої Росії.
Що це означає для війни
Події 16–17 травня не дають підстав говорити про миттєвий перелом. Росія продовжує атакувати, має ресурси, тисне на кількох напрямках і намагається використати весняно-літній період для просування. Але вони показують інше: Україна поступово змінює характер війни.
Раніше Росія мала перевагу в глибині: її заводи, НПЗ, авіабази, склади й логістичні вузли були далеко від українських засобів ураження. Тепер ця перевага зменшується. Чим частіше українські удари досягають Московської області, Криму, Каспію чи окупованого півдня, тим більше Росія змушена думати не лише про наступ, а й про захист власної інфраструктури.
Це не гарантує швидкого успіху Україні. Але це змінює формулу війни: Росія більше не може безкарно бити по українському тилу, не відчуваючи вразливості власного.
Удари 16–17 травня стали не просто відповіддю на російські атаки по Україні. Вони показали, що українська далекобійна кампанія переходить у фазу системного тиску на російський військово-промисловий і паливний тил. Москва, яку Кремль роками подавав як недоторканний центр сили, дедалі частіше стає частиною карти війни. Водночас фронт залишається важким: Росія продовжує тиск на Донеччині, Харківщині, Сумщині та півдні, а українська стратегія дедалі більше поєднує оборону на землі з ударами по російській воєнній інфраструктурі в глибині.
За матеріалами understandingwar.org
