Провал домовленостей Путіна з Сі щодо «Сили Сибіру-2», українські контратаки на фронті, удари по російській нафтовій інфраструктурі та нова хвиля дроново-ракетного тиску РФ — головні маркери війни станом на 20 травня 2026 року.
Оцінка російської наступальної кампанії за 20 травня фіксує важливий злам у динаміці війни: Україна не просто обороняється, а дедалі частіше нав’язує Росії власний темп. На полі бою це проявляється у контратаках на Куп’янському, Костянтинівському та Запорізькому напрямках. У глибокому тилу РФ — в ударах по НПЗ, нафтоперекачувальних станціях і пунктах управління. У дипломатії — у тому, що путін, попри демонстративну близькість із Сі Цзіньпіном, не зміг отримати від Китаю ключову енергетичну угоду щодо «Сили Сибіру-2». Цей день показав: Росія ще здатна тиснути, але її наступальна машина дедалі частіше змушена реагувати, а не диктувати умови.
путін у Китаї: багато символізму, але без головного трофею
Візит путіна до КНР мав стати для Кремля демонстрацією стратегічної глибини російсько-китайського союзу. Москва очікувала не лише політичних заяв про «багатополярний світ», а й практичного прориву — передусім у питанні газопроводу «Сила Сибіру-2».
Однак головної угоди так і не було досягнуто. За повідомленнями західних медіа, путін не зміг отримати остаточну згоду Сі Цзіньпіна на реалізацію довгоочікуваного трубопроводу, який мав би допомогти Росії компенсувати втрату європейського газового ринку. При цьому сторони демонстративно підкреслювали політичну близькість, критикували Захід і говорили про спільне бачення міжнародного порядку.
Для Кремля це болючий сигнал. Росія дедалі більше залежить від Китаю як покупця енергоресурсів, технологічного партнера й політичного тилу. Але Пекін не поспішає рятувати Москву на умовах самої Москви. Навпаки, Китай використовує слабку переговорну позицію Росії, щоб витискати вигідніші ціни, гарантії та поступки.
Формально путін і Сі підписали десятки документів. Політично це виглядає як «поглиблення партнерства». Але стратегічно відсутність угоди щодо «Сили Сибіру-2» показує межі цього партнерства: Китай готовий користуватися ослабленням Росії, але не готовий автоматично закривати її фінансові діри.
Читайте також: “Фанфари для васала: як Китай показав путіну межі їхньої “дружби без меж”
Головний висновок з фронту: Україна повертає тактичну ініціативу
Ключова військова теза оцінки — українські сили дедалі частіше перехоплюють тактичну ініціативу на різних ділянках фронту.
Йдеться не про один прорив і не про одномоментний перелом. Ідеться про сукупність процесів:
- українські контратаки на Куп’янському напрямку;
- активізацію на півдні, зокрема у Запорізькій області;
- тиск на російські підрозділи в районі Костянтинівки;
- удари середньої дальності по логістиці, пунктах управління, ремонтних підрозділах і тилових об’єктах РФ;
- системне знищення особового складу й техніки противника дронами.
Це важливо, бо Росія намагалася розвинути весняно-літню кампанію навколо ідеї безперервного тиску. Її мета — змусити Україну лише закривати прориви, виснажувати резерви й поступово відступати. Але українські контратаки створюють для російського командування іншу реальність: тепер РФ сама змушена перекидати сили, латати ділянки фронту й обирати між наступом та обороною.
Саме така зміна темпу є небезпечною для Росії. Навіть якщо українські просування локальні, вони мають ширший ефект: змушують Москву розпорошувати ресурси.
Куп’янськ: російська інфільтрація слабшає
Один із найважливіших напрямків — Куп’янськ. За оцінкою, українські сили, ймовірно, очистили більшість російських позицій у місті або суттєво зменшили російську присутність.
Російська тактика тут ґрунтувалася не на класичному масованому штурмі, а на проникненні малими групами. Такі групи могли заходити до міста, зокрема через підземні комунікації, створюючи ефект присутності та хаосу. Але станом на 20 травня ця модель, схоже, не дала Росії стійкого контролю.
Важливо й інше: російські підрозділи продовжують інформаційні операції — зокрема спроби встановлювати прапори на окремих позиціях, щоб створити картинку «просування». Це не стільки військова перемога, скільки елемент психологічної війни. Мета — переконати російську аудиторію та частину зовнішніх спостерігачів, що фронт нібито сиплеться.
Насправді оцінка показує протилежне: ситуація складна, але не відповідає російським заявам про швидке просування.
Сумський напрямок: Росія шукає «буфер», але Україна б’є по управлінню
На півночі Сумської області російські війська продовжили наступальні дії та, ймовірно, дещо просунулися в районі прикордонних ділянок. Їхня мета — створити оборонну буферну зону вздовж міжнародного кордону.
Однак українська відповідь не зводиться лише до позиційної оборони. Генштаб повідомляв про удари по російських пунктах управління безпілотниками в Курській області. Така логіка дій важлива: Україна намагається бити не тільки по штурмових групах, а й по системі, яка забезпечує російські атаки — операторах БпЛА, командних пунктах, логістиці та вузлах управління.
Це робить російські наступальні дії дорожчими й менш скоординованими.
Покровський напрямок: небезпечна ділянка, де РФ ще має просування
Попри загальну тезу про повернення української тактичної ініціативи, ситуація не є однозначною. Російські війська, за оцінкою, продовжують утримувати або розширювати позиції на окремих ділянках, зокрема на Покровському напрямку.
Особливо тривожним є опис російської активності на північ і північний захід від Покровська. Там російські сили, ймовірно, використовують русла річок, височини, операторів дронів і закріплені позиції для подальшого тиску.
Тут варто бути обережними з висновками: навіть якщо Україна перехоплює ініціативу на низці напрямків, Росія все ще має ділянки, де просувається або зберігає серйозний тиск. Тому правильна формула — не «РФ зупинена всюди», а «Україна дедалі частіше змушує РФ платити більше за кожен метр і втрачати темп на ключових ділянках».
Захід Запорізької області: українські контратаки змінюють оперативну картину
Одним із найпомітніших блоків оцінки є ситуація в західній частині Запорізької області. За повідомленнями українських військових оглядачів, українські сили звільнили або просунулися в районах низки населених пунктів поблизу Оріхова.
Особливе значення має згадка про Малу Токмачку та Білогір’я. Якщо ці успіхи закріпляться, вони можуть мати не лише локальне, а й оперативне значення: російський рух у напрямку Оріхова та Запоріжжя фактично гальмується.
Це також створює для РФ проблему вибору. Російське командування не може одночасно безболісно:
- тиснути на Донбасі;
- утримувати темп на Сумському напрямку;
- зберігати позиції в Запорізькій області;
- компенсувати втрати;
- захищати тил від українських ударів.
Саме тому навіть обмежені українські контратаки можуть мати ширший ефект, ніж просто зміна лінії фронту на карті.
Українська ударна кампанія: «довгі санкції» по російській нафті
У ніч на 20 травня українські сили продовжили удари по російській енергетичній та військовій інфраструктурі. Зокрема, Генштаб України підтверджував удар по установці первинної переробки нафти АВТ-6 на НПЗ «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» у Кстово Нижньогородської області. Також повідомлялося про пошкодження резервуарів на станції «Ярославль-3» у Семибратово загальною місткістю до 140 тисяч кубометрів.
Ударні дрони Сил оборони України уразили нафтопереробний завод у місті Кстово Нижньогородської області Росії.
Про це повідомляє Astra.
Атака відбулася вранці 20 травня 2026 року. Попри фактичні удари вже вранці, дронову небезпеку оголосили ще о 2:25 ночі.
Відповідно до аналізу телеграм-каналу Exilenova+ доступних фото- та відеоматеріалів, встановлено, що дрони уразили установку ЕЛОУ АВТ-6, унаслідок чого на ній розпочалася пожежа.
Попри наявну пожежу, губернатор Нижньогородської області Глєб Нікітін не прокоментував наслідки удару та не озвучив жодної інформації з цього приводу.
Нагадаємо, що нафтопереробний завод «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» є одним із найбільших нафтопереробних підприємств у Росії.
Згідно з офіційними даними, встановлена потужність заводу «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» становить 17 млн тонн нафти на рік. За підсумками 2022 року, завод переробив 15,7 млн тонн нафтової сировини.
Це становить приблизно 5% від загального обсягу перероблювання нафти в Росії, що робить його четвертим за обсягом виробництва НПЗ у країні.
Варто зауважити, що востаннє нафтопереробний завод у Кстово атакували 18 травня 2026 року.
Крім того, атаки здійснювали 5 квітня 2026 року та у деякі місяці 2025 року: 4 листопада, 16 жовтня, 1 жовтня, 29 січня.
Крім того, під час атаки 4 листопада 2025 року загоряння сталося в південно-східній частині промзони, де розташовані відразу два підприємства — «СИБУР-Кстово» і «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез».
Вони розташовані поруч одне з одним. Нафтохімічний завод «СИБУР-Кстово» офіційно виробляє етилен, пропілен, бензол, а також низку вуглеводневих фракцій.
Це не просто «атаки по об’єктах». Це частина ширшої стратегії економічного виснаження РФ. Україна намагається вражати ті елементи, які забезпечують:
- доходи російського бюджету;
- пальне для армії;
- роботу військово-промислових ланцюгів;
- логістику та ремонт техніки.
Reuters також повідомляло, що після українських ударів 17 травня Московський НПЗ тимчасово зупинив переробку, причому не обов’язково через катастрофічні руйнування, а через ризики для подальшої роботи. Це дуже важливий ефект: іноді удар не має повністю знищити об’єкт, щоб змусити його зупинитися.
Нафтопереробні заводи у Москві та Рязані призупинили роботу після нещодавніх ударів українських безпілотників.
Московський НПЗ розташований на південному сході столиці країни-агресора та відіграє важливу роль у забезпеченні її паливом.
За словами співрозмовників агентства, удар нібито «не завдав значних пошкоджень» підприємству, однак роботу зупинили «з міркувань безпеки», щоб уникнути можливих ризиків.
Зазначається, що для відновлення переробки нафти може знадобитися кілька днів.
Завод розташований у Капотнінському районі столиці РФ і входить до десятки найбільших нафтопереробних підприємств та забезпечує близько 40% потреб Московського регіону — Москви та області — у нафтопродуктах. Нинішня потужність підприємства становить понад 11 млн тонн нафти на рік.
Ураження заводу українськими безпілотниками відбулося 17 травня.
За даними агентства, Рязанський нафтопереробний завод також припинив переробку після удару дронів Сил оборони України 15 травня.
Підприємство входить до структури компанії «Роснефть». Це одне з найбільших підприємств нафтопереробки в Росії, його потужність становить близько 17 млн тонн нафти на рік.
На території заводу розташовані чотири установки первинної переробки нафти, а також обладнання для вакуумного газойлевого гідроочищення, крекінгу, каталітичного риформінгу та інші комплекси.
НПЗ виробляє автомобільні бензини всіх марок, дизельне паливо, авіаційний гас, мазут, зріджені гази, бітуми та нафтохімічну сировину.
Підприємство є основним постачальником моторного пального для регіонів навколо російської столиці. Його неодноразово атакували українські безпілотники.
У військовому сенсі це означає: Україна б’є по здатності Росії продовжувати війну, а не лише по її підрозділах на передовій.
Дрони як головний інструмент виснаження
Оцінка за 20 травня окремо підкреслює роль українських безпілотників. Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді повідомив про десятки тисяч уражень російського особового складу дронами за травень — із прогнозом подальшого зростання.
Птахи СБС перетнули відмітку 6000☠️🩸одиниця живої сили противника впродовж 01-19 травня безповоротними та санітарними втратами,- виявлено силами Птахів ДБС.
•19203 одиниця – загальний поточний верифікований результат на табло у Дельті- протягом 19 діб травня силами всіх безпілотників СОУ (відстає від фактичного на 9-12% у мірі верифікації).•30000 +☠️🩸хробаків впродовж травня 2026 р. точно буде (без урахування результатів арти, втрат у підсумку контактних боїв , глибинного утворення та середньо-непідтверджених 18-20%). Загальний результат противника прогнозується 34000+ від, що відповідає кількості щомісячного поповнення живої сили історично.
•Свої 10000+ відспівують за травень традиційно пілоті Угрупування СБС – не збиваймо руку, хоче зеленка заважає кріпко, а піхота хліба трохи пригальмувала на гострих напрямках (є виключення).
«Стандарт-10», щоб збалансувати чисельність противника «прибуло/вибуло» відʼємно нарощувався.
«Стандарт-10» – кожен ударний екіпаж БПЛА Сил оборони України має знищити/уразити з підтвердженням 10 особин хробаків на місяць.Працюймо, Джентельмени.
Онлайн-табло СБС «ПІДРАХУЙКА»
https://sbs-group.army /МАДЯР🇺🇦
20.05.26
Міністерство оборони Росії (МО) намагається набрати достатньо особового складу, щоб компенсувати втрати, а рівень набору російського персоналу впав нижче рівня заміщення, уклавши лише 70 500 контрактів на військову службу у першому кварталі 2026 року, що менше щомісячної квоти у 33 500-34 600 підписаних контрактів. Міністр оборони України Михайло Федоров 5 травня заявив, що українські війська досягли своєї мети завдати втрат, більших за рівень набору російського персоналу у квітні 2026 року, та поставили нову мету завдавати близько 50 000 втрат серед росіян на місяць. Українські війська, ймовірно, ще більше розширять свою ударну кампанію середньої дальності та продовжать контратаки на вразливих ділянках лінії фронту, що, ймовірно, ще більше перешкоджатиме наступальним операціям Росії.
Тут важлива не лише цифра, а тренд. Україна намагається зробити втрати РФ вищими за темпи поповнення. Якщо така динаміка збережеться, це поступово підриватиме здатність Росії підтримувати наступальні операції.
У цій логіці дрони виконують одразу кілька ролей:
- замінюють дефіцит артилерійських боєприпасів;
- дозволяють бити по малих групах і техніці;
- ускладнюють ротацію та підвезення;
- знижують ефективність російських штурмових хвиль;
- змушують РФ витрачати більше ресурсів на РЕБ, маскування та розосередження.
Дрони стають не допоміжним елементом, а одним із головних факторів темпу війни.
Російська повітряна кампанія: нічні й денні удари як тиск на тил
Росія в ніч на 20 травня атакувала Україну однією балістичною ракетою «Іскандер-М» та 154 ударними й імітаційними БпЛА. Повітряні сили повідомляли про знешкодження 131 дрона, а також про влучання ракети та 23 БпЛА на 20 локаціях.
Протягом дня РФ продовжила атаку ще 84 дронами; за повідомленнями, українська ППО та РЕБ знешкодили 75 із них.
Російські удари пошкодили енергетичну та житлову інфраструктуру в Одеській та Сумській областях. Також російські війська завдали ударів по продовольчих складах та житлових районах у місті Дніпро, Дніпропетровська область, ймовірно, балістичною ракетою «Іскандер-М», вбивши щонайменше двох мирних жителів та поранивши щонайменше шестеро. Раніше ISW повідомляла, що російські війська почали завдавати денних ударів, окрім нічних, що, за оцінкою ISW, є спробою максимізувати видимість ударів на великі відстані та порушити цивільну та комерційну діяльність.
Служба безпеки України (СБУ) 20 травня повідомила, що влада виявила збіднені елементи урану-235 та урану-238 в уламках російського безпілотника «Герань-2» (типу «Шахед»), озброєного ракетою класу «повітря-повітря» Р-60, який українські війська збили в Чернігівській області 7 квітня.
Під час радіаційної розвідки у безпосередній близькості від уламків ворожого безпілотника з ракетою зафіксовано рівень гамма-випромінювання 12 мкЗв/год.
Цей показник суттєво перевищує природний радіаційний фон і загрожує здоров’ю людини, зазначили у СБУ.
Після цього бойову частину (БЧ) ракети Р-60 привели у безпечний стан і транспортували до місця зберігання радіоактивних відходів.
«За результатами досліджень встановлено, що до складу бойової частини російської ракети входять уражаючі елементи зі збідненого урану, ідентифіковані як Уран-235 та Уран-238», – розповіли у Службі безпеки і зазначил, що за цим фактом здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні.
«Герань-2» з Р-60
Російські окупанти встановлюють на свої безпілотники «Герань-2», зокрема авіаційні ракети малої дальності Р-60 для спроб ураження українських літаків і гелікоптерів, які здійснюють їхнє перехоплення.
Ракета Р-60 розміщується на верхній частині планера дрона. За даними Головного управління розвідки Міноборони України, для її пуску використовується штатний авіаційний пусковий пристрій АПУ-60-1МД, адаптований під безпілотну платформу.
Безпілотник оснащений двома відеокамерами: одна встановлена у носовій частині, інша — позаду пускового пристрою ракети.
Передача відеосигналу та команд управління здійснюється через mesh-модем. У разі виявлення українського літака або гелікоптера оператор дистанційно подає команду на пуск ракети.
БЧ ракети Р-60
Бойова частина радянської авіаційної ракети Р-60 споряджалася уражаючими елементами з вольфрамового сплаву. Однак версія Р-60М, вже мала стрижневі уражаючі елементи, виготовлені зі збідненого урану. Заміна сплавів відбулася після конфлікту СРСР та Китаю, який був основним постачальником вольфраму.
Ця зміна важлива: Росія дедалі активніше поєднує нічні та денні атаки. Мета — не тільки фізичні руйнування, а й виснаження системи ППО, порушення цивільного життя, зупинка бізнес-активності, психологічний тиск і створення постійної загрози.
Російська армія збільшила інтенсивність ударів по території України, використовуючи масовані хвилі дронів-камікадзе та ракет.
До такого висновку дійшов OSINT-фахівець, студент із міжнародних відносин Клеман Молен.
Після двох рекордних місяців на початку 2026 року травень має стати новим піком.
За прогнозами, очікують понад 7000 дронових ударів за місяць. При цьому близько 30–40% від цієї кількості становлять саме обманки, призначені для перевантаження української протиповітряної оборони. Росіяни активно для цього використовують дешеві хибні цілі типу «Гербера» та «Пародия».
Деякі з цих апаратів окупанти оснащують розвідувальним обладнанням або додатковими ретрансляторами.
Вони допомагають наводити основну хвилю ударних БПЛА та фіксувати позиції українських радіолокаційних станцій, що значно ускладнює роботу мобільних вогневих груп і зенітних підрозділів.
Як зауважує автор, травень 2026 року відзначився кількома днями відносного затишшя, що призвело до тимчасового зниження інтенсивності обстрілів.
Проте ця пауза дозволила Росії накопичити ресурси та підготувати наймасштабнішу атаку за весь час повномасштабної війни: протягом доби 13–14 травня ворог випустив близько 1600 безпілотників різних типів.
Основну кількість безпілотників росіяни націлюють на об’єкти інфраструктури.
Російські сили цілеспрямовано намагаються уразити: трансформаторні підстанції та об’єкти генерації; залізничні вузли та інфраструктуру; нафтогазові об’єкти та великі автозаправні станції; промислові зони та логістичні пункти поблизу лінії фронту.
Іншими словами, Москва намагається компенсувати труднощі на фронті ударами по тилу. Але Україна, у відповідь, нарощує власну кампанію ударів по російському тилу.
Чому ця оцінка важлива
Оцінка за 20 травня показує не один окремий епізод, а зміну балансу ініціативи.
Росія ще зберігає наступальні можливості. Вона тисне на Сумському, Покровському, окремих ділянках Донеччини та півдня. Вона здатна запускати сотні дронів і ракети. Вона продовжує інформаційні операції, намагаючись показати картину українського виснаження.
Але водночас видно інше:
- Кремль не отримує від Китаю всього, чого хоче;
- українські сили контратакують на кількох напрямках;
- російська логістика й енергетична інфраструктура перебувають під постійним ударом;
- темпи російських втрат стають стратегічною проблемою;
- Москва змушена перекидати сили між напрямками;
- інформаційні заяви РФ дедалі частіше розходяться з реальною картиною на землі.
Це не означає швидкого завершення війни. Але означає, що російська наступальна кампанія втрачає головне — відчуття невідворотності.
Оцінка кампанії за 20 травня 2026 року фіксує момент, коли війна дедалі більше переходить у фазу боротьби за темп. Росія ще атакує, але Україна дедалі частіше змушує її реагувати. На фронті це видно у контратаках під Куп’янськом, Костянтинівкою та в Запорізькій області. У тилу — в ударах по російських НПЗ, нафтоперекачувальних станціях і пунктах управління. У дипломатії — в обмеженості російсько-китайського партнерства, де Пекін не поспішає рятувати Москву на її умовах.
Головний сенс цієї оцінки: Росія все ще небезпечна, але її кампанія дедалі дорожча, складніша й менш керована. Україна ж намагається перетворити локальні контратаки, дронову війну та удари по тилу на системний механізм виснаження противника.
За матеріалами understandingwar.org
