У гонці озброєнь Захід поки залишається позаду. Росіяни нарощують виробництво зброї й готуються воювати ще щонайменше 3−4 роки, йдеться у статті британської газети The Telegraph.
У матеріалі розповідається, як Москва перетворює пекарні, торгові центри та інші цивільні об’єкти на заводи з виробництва зброї.
Так, у московському ТРЦ Italmas Mall, на фасаді якого досі висить реклама H&M та McDonald’s, тепер виробляють ударні безпілотники Ланцет для війни проти України.
Влада закликає росіян працювати шість днів на тиждень і йти волонтерами на військові заводи. А на російському ТБ показують сюжети, як діти вчаться збирати деталі для боєприпасів у школах.
Як пише видання, усе це лише найпомітніші елементи економічної мобілізації, яка, як сподівається Володимир Путін, рішуче переломить хід війни.
Західний чиновник, з яким поспілкувалися журналісти, зазначає, що Росія зараз витрачає 40% свого ВВП на війну проти України. Це більше, ніж на охорону здоров’я та освіту.
Експерти з оборони попереджають, що з часом це може дати Росії матеріальну перевагу для перемоги у війні. І хоча нагальність ситуації широко визнається за лаштунками, західні уряди поки що не встигають за російськими темпами.
«Це божевілля», — каже на умовах анонімності одне з джерел видання у Міноборони Британії, коментуючи інституційні перешкоди для розширення виробництва зброї на Заході.
The Telegraph зазначає, що засекреченість російської оборонної промисловості та схильність російьских чиновників примножувати цифри з пропагандистською метою ускладнюють оцінку точного масштабу зростання виробництва зброї в РФ.
Але майже всі експерти погоджуються, що це реальність і обсяги активно зростають.
Офіційно Росія збільшила військові витрати з 2,7% ВВП у 2022 році до 3,9% у 2023 році і до 6% у 2024 році, що складає приблизно третину всіх витрат російського бюджету.
За словами міністра оборони РФ Сергія Шойгу, за 2023 рік Росія виготовила 1530 танків і 2518 бойових броньованих машин.
Шойгу заявляв про зростання виробництва танків на 560% з лютого 2022 року, бойових машин піхоти — на 360%, а бронетранспортерів — на 350%.
Цього вистачило б лише на те, щоб поповнити уже втрачену техніку на полі бою, а не на розширення армії, зазначається у статті.
New York Times писала з посиланням на дані західних чиновників, що Росія планує виробляти два мільйони артилерійських снарядів на рік. Це вдвічі більше, ніж в оцінках західних спецслужб раніше.
Додайте до цього поставки снарядів, ракет і безпілотників з Ірану та Північної Кореї, і Росія відновить вогневу перевагу, яку мала на початку війни, пише видання.
І вплив цього на поле бою миттєвий і очевидний.
Дослідження, опубліковане аналітичним центром безпеки RUSI цього місяця, показало, що Україна випускала 7000 артилерійських снарядів на день під час свого літнього контрнаступу. У той же час росіяни випускали близько 5000 снарядів.
Тепер же росіяни вистрілюють 10 тисяч снарядів, а українські показники скоротилися до 2000.
«Це не тільки обмежує здатність України почати нові наступальні дії. Це означає, що артилерійські підрозділи намагаються придушити російські гармати контрбатарейним вогнем, а піхотинців залишають в окопах без вкрай необхідної вогневої підтримки перед обличчям російських атак», — йдеться у статті.
До лютого 2023 року — через рік після початку повномасштабної війни — європейське виробництво оцінювалося лише в 300 тисяч снарядів на рік.
У листопаді міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус визнав, що обіцянка ЄС надати Україні мільйон снарядів до березня 2024 року виконана не буде.
«Чи здатна Росія випередити Захід у будівництві підводних човнів чи фрегатів? Ні. Але чи здатна вона випередити Захід у виробництві артилерійських снарядів? Так», — зазначає Дмитро Альперович із аналітичного центру Silverado Policy Accelerator.
Він зазначає, що Росія швидко перейшла на воєнні рейки оборонно-промислового виробництва, чого Захід не зробив.
«Ми не поспішали з довгостроковими контрактами, ми повільно нарощували виробництво, особливо в Європі», — зазначає експерт.
Поки що російське виробництво навряд чи дасть їй достатньо матеріалу для повернення до великого наступу в 2024 році. Але в Кремлі будують плани далі, ніж до кінця цього року, пище видання.
«Вони говорять про мобілізацію своєї оборонної промисловості протягом наступних трьох років, що означає, що вони прагнуть вести війну принаймні три-чотири роки», — сказало джерело видання.
Натяк очевидний, йдеться у статті: якщо Захід не діятиме, Україна може програти війну. І що буде після цього, ніхто не знає, але з Москви уже надходять тривожні сигнали щодо подальшого захоплення територій в Європі.
Міністр оборони Німеччини Пісторіус попереджав, що війна між НАТО і Росією потенційно може спалахнути в найближчі п’ять-вісім років. А німецький таблоїд Bild публікував один із теоретичних сценаріїв, який розглядають німецькі військові командувачі, про потенційний напад Росії на Сувалкський коридор.
«Треба визнати той факт, що Росії вдалося запустити свій військово-промисловий комплекс і адаптуватися до економіки воєнного часу. З Північною Кореєю та Іраном у Путіна є надійні постачальники військового обладнання, які анітрохи не дбають про потреби власного народу», — зазначає ексголова комітету Бундестагу з закордонних справ Норберт Реттген.
«Якщо нам не вдасться рішуче збільшити нашу підтримку України, щоб вона могла здобути військову перевагу над Росією, немає гарантії, що російська агресія не пошириться на інші європейські держави. Підтримка України зараз — наш найкращий захист від Росії», — додав він.
Та як пише видання, хоча проблема очевидна, її вирішення здається політично майже неможливим.
Зокрема, аналітики пов’язують повільну реакцію Заходу з політичними та культурними факторами. Адже на відміну від цивілізованого світу, в Росії панує диктатура, що дозволяє легко придушити прояви невдоволення серед населення. На Заході ж заклики збільшити витрати на ВПК стикаються із критикою щодо зростання вартості життя і намаганнями опозиції заробити політичні бали на цьому питанні.
До того ж у той час, як у Росії збройна промисловість переважно контролюється державою, більшість західних країн покладаються на контракти з приватними оборонними фірмами.
А вони готові вкладатися у запуск нових виробничих ліній лише будучи впевненими, що початкові інвестиції окупляться.
«Вони знають, що армія США та НАТО не сильно залежать від артилерії. Тож якщо війна в Україні закінчиться швидко, а ми сподіваємося, що вона закінчиться, вони дуже стурбовані тим, що не матимуть стільки клієнтів для уже збільшених виробничих ліній, які вони створили», — пояснюють експерти у коментарі виданню.
The Telegraph зазначає, що обхід західних санкцій завдає додаткових витрат Росії. Але для росіян це не проблема, поки деталі можна поставляти.
До того ж, наприклад, у своїх крилатих ракетах вони використовують електронні компоненти загального призначення, а не обов’язково військового.
«Вони зрозуміли це давно і переобладнали майже всю свою електроніку військового призначення для роботи з компонентами споживчого класу. Це був дуже ефективний підхід, оскільки немає жодних санкцій на закупівлю електронних компонентів загального призначення. Вони можуть купувати їх через низку посередників», — каже Олексій Парновський, старший науковий співробітник Інституту космічних досліджень у Києві.
Водночас, пише видання, було б неправильно змальовувати російську військову машину як нестримну. Вона страждає від нестачі кваліфікованої робочої сили, низької якості запчастин і масштабів війни, за якими не встигає навіть військово-промисловий комплекс радянської спадщини.
Багато вироблених ракет не відповідають вимогам через брак кваліфікованих інженерів, що призводить до високого відсотка відмов. І попри збільшення виробництва (деякі джерела кажуть, що минулого літа Росія перейшла з випуску 40 до 100 ракет на місяць), заводи ледве встигають за попитом.
Фрагменти ракет, якими у січні були обстріляні українські міста, за даними українських експертів, були виготовлені в грудні 2023 року.
«Це означає, що вони виходять прямо з виробничої лінії, і у них практично не залишилося запасів», — зазначає Парновський.
«З цієї причини рівень атак цієї зими набагато нижчий, ніж минулої зими. Ми очікували набагато гіршого. Цього не сталося. Вони повинні накопичувати ракети протягом декількох тижнів, а потім можуть провести одну-дві атаки», — каже він.
За матеріалами nv.ua
