G7 переходить до логіки сили: більше зброї Україні, ліцензії на Patriot, санкції проти Росії і спроба посадити Путіна за стіл переговорів.
Саміт G7 у французькому Евіані став для України не просто черговою міжнародною зустріччю, а важливим політичним маркером: партнери дедалі чіткіше переходять від риторики «підтримувати Україну стільки, скільки потрібно» до практичнішої формули — посилити Україну настільки, щоб Росія була змушена рахуватися з новою реальністю.
Головними темами саміту стали:
- протиповітряна оборона,
- виробництво зброї в Україні за західними ліцензіями,
- нові санкції проти російського енергетичного сектору,
- підготовка до зими,
- європейська інтеграція
- та дипломатичні спроби змусити Володимира Путіна сісти за стіл переговорів.
Країни «Великої сімки» у спільній заяві прямо визнали: Україна демонструє стійкість і прогрес на полі бою, а нинішній момент створює «новий імпульс». Щоб підтримати цей імпульс, G7 погодилася збільшити постачання систем ППО, ракет-перехоплювачів і далекобійних засобів. Окремо лідери заявили про готовність розглянути розширення ліцензій для військового виробництва на території України.
Це один із найважливіших сигналів саміту. Йдеться вже не лише про передачу готової зброї зі складів партнерів, а про потенційний перехід до іншої моделі — коли Україна сама вироблятиме частину критично важливих систем і боєприпасів за західними технологіями. Для країни, яка щодня відбиває російські ракетні та дронові атаки, це питання не тільки військової ефективності, а й виживання.
Саміт, де Україна стала центральною темою
Саміт G7 цього року відбувся у французькому курортному місті Евіан-ле-Бен на березі Женевського озера. У ньому взяли участь лідери США, Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії, Канади, Японії, а також керівництво Європейського Союзу. Українську делегацію очолив президент Володимир Зеленський.
Формально порядок денний був ширшим: лідери обговорювали безпеку дітей онлайн, боротьбу з наркотрафіком, лікування раку, кризу на Близькому Сході, Індо-Тихоокеанський регіон, Іран, Північну Корею та глобальні економічні дисбаланси. Однак війна Росії проти України стала однією з центральних тем саміту.
Українська сторона приїхала до Евіана з кількома ключовими очікуваннями: додаткові ракети для ППО, посилення санкційного тиску на Росію, підтримка енергетики перед зимою, чіткі сигнали щодо євроінтеграції та спільна позиція партнерів перед можливим дипломатичним етапом війни.
За підсумками зустрічей стало очевидно: Києву вдалося донести головний меседж — Росія не демонструє готовності завершувати війну, а отже, говорити з Кремлем можна лише з позиції сили.
ППО як головний пріоритет: Україна просить не тільки ракети, а й ліцензії
Найконкретнішим результатом саміту стала домовленість G7 збільшити постачання Україні засобів протиповітряної оборони, додаткових систем, ракет-перехоплювачів і далекобійних можливостей.
Для України це питання номер один. Росія продовжує атакувати українські міста балістичними ракетами, крилатими ракетами, дронами та комбінованими ударами. Особливо небезпечними залишаються балістичні ракети та ракети типу «Циркон», які можуть перехоплювати лише окремі сучасні системи, насамперед Patriot.
Саме тому на полях G7 Зеленський окремо говорив із Дональдом Трампом про виробництво антибалістичних систем і ракет. Україна давно просить США не тільки постачати ракети до Patriot, а й надати ліцензії на їхнє виробництво або виробництво відповідних компонентів.
Це могло б змінити саму логіку української оборони. Зараз Київ залежить від політичних рішень партнерів, запасів на їхніх складах і темпів західної оборонної промисловості. Якщо Україна отримає ліцензії, частину критичних потреб можна буде закривати всередині країни або у спільних виробничих ланцюгах із союзниками.
Зеленський після зустрічі заявив, що українська та американська команди працюватимуть над цим питанням. Він висловив сподівання, що цього разу Україні вдасться отримати ліцензії на виробництво відповідних протибалістичних систем і ракет.
Від військової допомоги до оборонного виробництва
Готовність G7 розглянути ліцензії для України — це значно більше, ніж технічна деталь. Це ознака можливої трансформації всієї моделі підтримки.
Перший етап після повномасштабного вторгнення — екстрене постачання зброї.
Другий — довгострокові пакети допомоги, навчання, ремонти, фінансування та коаліції спроможностей.
Тепер дедалі виразніше формується третій етап: інтеграція України у західну оборонну промисловість.
Україна вже стала одним із світових лідерів у розвитку дронових технологій, ударних безпілотників, морських дронів, систем РЕБ, цифрових рішень для поля бою та швидких циклів військових інновацій. Але у сфері антибалістичної оборони, сучасних ракет-перехоплювачів і складних систем ППО Київ досі залежить від союзників.
Саме тому під час зустрічей Зеленського з лідерами Німеччини, Канади, Великої Британії та США постійно звучали теми спільного виробництва, «дронових угод», участі партнерів у фінансуванні української оборонної промисловості та кооперації компаній.
З Німеччиною обговорювалася співпраця українських і німецьких компаній у виробництві антибалістики.
З Канадою — участь у фінансуванні українських дронів за данською моделлю.
З Великою Британією — посилення ППО та антибалістичних можливостей.
У форматі G7 — загальна готовність працювати над ракетами, системами, перехоплювачами та ліцензіями.
Це означає, що Україна поступово перестає бути лише отримувачем зброї. Вона стає потенційним виробничим майданчиком для європейської та трансатлантичної безпеки.
Зустріч Зеленського й Трампа: перший контакт за чотири місяці
Однією з найважливіших подій саміту стала зустріч Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом. Це була перша особиста розмова двох лідерів майже за чотири місяці.
Для Києва ця зустріч мала особливе значення. Після повернення Трампа до активної дипломатичної ролі, особливо на тлі домовленостей США з Іраном, Україна прагнула зрозуміти, чи готовий Вашингтон знову активніше займатися російсько-українською війною.
Зустріч відбулася у кілька етапів. Спершу Зеленський зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном. Потім до них долучився Трамп. Згодом усі троє взяли участь у ширшій робочій сесії G7, де центральною темою стала війна Росії проти України.
Після зустрічі Трамп заявив, що Росія «повинна укласти угоду». Водночас він повторив характерну для себе транзакційну логіку: США продають зброю, а Європа платить за неї повну ціну. За його словами, війна безпосередньо не впливає на США, але йому «не подобається», що щомісяця гинуть десятки тисяч людей.
Для України така позиція неоднозначна. З одного боку, Трамп не відмовляється від постачання зброї. З іншого — він чітко показує, що хоче перекласти більшу фінансову відповідальність на Європу. Але головне для Києва — не риторика про оплату, а готовність США залишатися військовим і політичним «backstop» для ключових напрямів: ППО, ракет, ліцензій, санкцій і дипломатичного тиску на Росію.
Чи змінився тон США щодо путіна
Після зустрічей у форматі G7 Зеленський заявив, що всі країни «сімки» визнають: Росія не демонструє бажання завершувати війну. За його словами, це стосується і США.
Український президент наголосив, що партнери побачили: путін не хоче миру, а Росія «грає в ігри». Тому завдання союзників — змусити Кремль до завершення війни, передусім через санкції та посилення української оборони.
Особливо важливим виглядає сигнал, що Трамп, за повідомленнями дипломатичних джерел і журналістів, нібито визнав слабшу позицію путіна порівняно з попередніми місяцями. Якщо ця оцінка закріпиться у Вашингтоні, вона може мати практичні наслідки.
Для України це означало б, що США можуть перейти від пошуку швидкої угоди до стратегії тиску: більше зброї Україні, жорсткіші санкції проти Росії, координація з Європою та підготовка переговорів у момент, коли Москва буде менш здатна диктувати умови.
Санкції: удар по нафті, газу і тіньовому флоту
Другий великий блок рішень G7 — посилення санкцій проти російської воєнної економіки. У спільній заяві лідери прямо зазначили, що планують посилити тиск, зокрема щодо нафтогазового сектору.
Це критично важливо, бо енергетичні доходи залишаються одним із головних джерел фінансування російської війни. Попри санкції, Москва використовує тіньовий флот, посередників, схеми страхування, перевалки та перепродажу нафти, щоб обходити обмеження.
На саміті особливо помітною була позиція Канади та Великої Британії.
Канада оголосила новий пакет санкцій проти понад 160 суб’єктів, пов’язаних із російським тіньовим флотом.
Велика Британія запровадила нові обмеження проти російських фінансових мереж і суден, які використовуються для обходу санкцій, зокрема вперше щодо танкерів, що перевозять російський скраплений природний газ.
Зеленський окремо подякував Лондону за кроки проти тіньового флоту та наголосив, що потрібно знайти правовий механізм, який дозволяв би не лише зупиняти такі судна, а й арештовувати їх, якщо вони перевозять підсанкційні енергоносії.
Це важлива деталь. Україна просуває ідею, що боротьба з тіньовим флотом має перейти від списків санкцій до фізичного й юридичного обмеження операцій: виявлення суден, заборона заходу в порти, блокування страхування, арешт вантажів і відповідальність для компаній-посередників.
Читайте також: “Санкції переходять у фазу полювання на тіньові мережі: як Британія та ЄС намагаються задушити воєнну економіку Росії”
Ормузька протока, Іран і російська нафта: чому Близький Схід важливий для України
Окремий вимір саміту — зв’язок між ситуацією на Близькому Сході та санкціями проти Росії.
Дональд Трамп заявив, що після домовленостей з Іраном і відкриття Ормузької протоки США можуть невдовзі повернутися до жорсткіших санкцій проти російської нафти. Його логіка проста: поки існувала загроза нафтового шоку через перекриття Ормузу, Вашингтон стримував частину санкційних кроків, щоб не спровокувати різке зростання цін на нафту. Якщо ж нафта знову стабільно проходить через ключовий морський маршрут, простір для тиску на Росію розширюється.
У заяві G7 це також відображено. Лідери зазначили, що вважають момент слушним для додаткових заходів проти російської воєнної економіки, оскільки Трамп уклав домовленість щодо відновлення роботи Ормузької протоки.
Для України це стратегічно важливо. Якщо глобальний нафтовий ринок стабілізується, партнери матимуть менше аргументів проти нових обмежень на російську нафту й газ. Відповідно, Кремль може отримати сильніший удар по доходах.
Однак ризики залишаються. Деталі домовленості США з Іраном ще не повністю оприлюднені. Залишаються питання щодо іранської ядерної програми, запасів високозбагаченого урану, ролі МАГАТЕ та позиції Ізраїлю. Якщо близькосхідна криза знову загостриться, санкційний тиск на Росію може знову наштовхнутися на побоювання щодо світових цін на енергоносії.
Енергетична зима: партнери готують окрему підтримку
Ще один ключовий напрям домовленостей — енергетична стійкість України. G7 погодилася надати подальшу підтримку, щоб Україна могла пройти наступну зиму.
Це питання не менш важливе, ніж зброя. Росія системно атакує українську енергетичну інфраструктуру, намагаючись створити дефіцит електроенергії, тепла, газу й пального. Зима традиційно є для Кремля інструментом тиску на українське суспільство.
Зеленський повідомив, що партнери обговорювали не лише відновлення пошкоджених об’єктів, а й фізичний захист енергетичної інфраструктури. За його словами, Україні потрібні додаткові кошти, щоб «закрити» об’єкти від атак. Також ішлося про дизель, газ і бензин — ресурси, які можуть бути критичними у разі дефіциту.
Велика Британія оголосила про виділення 210 млн фунтів стерлінгів на постачання збагаченого урану для підтримки української атомної галузі.
Канада підтвердила готовність продовжувати енергетичну підтримку та участь у відновленні.
Швейцарія обговорила з Україною внески у Фонд підтримки енергетики та фінансування закупівлі газу.
Таким чином, енергетична допомога стала частиною ширшої безпекової стратегії. Захист енергетики — це не лише питання комфорту населення. Це стійкість тилу, робота промисловості, функціонування військової логістики, стабільність економіки й здатність країни витримувати тривалу війну.
Чорнобиль, Лавра і символічний вимір відновлення
Під час зустрічей у Евіані Зеленський показав лідерам фотографії наслідків російських ударів, зокрема по цивільній інфраструктурі та культурній спадщині. Окремо згадувалися Києво-Печерська лавра та об’єкти, пов’язані з Чорнобилем.
Президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що Франція відбудує пошкоджений саркофаг на ЧАЕС.
Швейцарія заявила про готовність допомогти з відбудовою Києво-Печерської лаври.
Під час зустрічі зі Стармером також ішлося про можливу участь Великої Британії у відновленні пошкоджених частин Лаври, яка є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Цей блок має не тільки гуманітарне чи культурне значення. Російські удари по таких об’єктах показують, що війна ведеться не лише проти армії чи інфраструктури, а й проти символів української державності, історичної пам’яті та культурної ідентичності.
Для партнерів це важливий аргумент: Росія атакує не лише військові цілі, а отже, відповідь має включати не тільки оборону, а й відновлення, захист культурної спадщини та міжнародну фіксацію злочинів.
Євроінтеграція: відкритий перший кластер і очікування наступних п’яти
Окремий великий блок саміту — європейська інтеграція України. Зеленський зустрівся з президентом Європейської ради Антоніу Коштою та президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн.
Україна подякувала ЄС за відкриття першого переговорного кластера для України та Молдови. Зеленський назвав це важливим кроком підтримки та сильним сигналом Росії, яка намагається роз’єднати Європу.
Під час зустрічі сторони обговорили графік відкриття наступних п’яти кластерів. Українська сторона заявляє, що країна готова до їхнього відкриття вже цього місяця. За словами Зеленського, всі країни G7 підтримують членство України в ЄС і не бачать гальмування в процесі відкриття наступних кластерів.
Це має велике політичне значення. Європейська інтеграція України в умовах війни — це не лише бюрократичний процес. Це частина боротьби за стратегічну належність країни. Для Москви вступ України до ЄС означає остаточний провал її спроб утримати Київ у пострадянській сфері впливу.
Фінансовий пакет ЄС і роль МВФ
Під час зустрічей в Евіані також обговорювалася фінансова підтримка України. Зеленський і керівництво ЄС говорили про реалізацію великого фінансового пакета та підготовку першого траншу. Україна розраховує отримати кошти вже цього місяця та спрямувати їх на зміцнення захисту від російської агресії.
Урсула фон дер Ляєн заявила, що «ситуація розвертається на користь України» і анонсувала перший транш кредиту ЄС на €90 млрд, а також окремий зимовий пакет підтримки.
Зеленський також провів зустріч із директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою. Сторони обговорили продовження підтримки України та подальшу співпрацю. Президент подякував МВФ за програми, які допомагають економічній стабільності України та є сигналом довіри для міжнародних партнерів.
Це важлива частина загальної картини. Війна виснажує не лише армію, а й бюджет, економіку, соціальні системи та фінансову стабільність. Тому військова підтримка, санкції проти Росії, європейські кредити та програми МВФ працюють як єдиний механізм стійкості.
Німеччина: ППО, PURL, антибалістика і «вікно можливостей»
Під час зустрічі з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом Зеленський обговорив оборонну підтримку, посилення ППО, додаткові системи та ракети до них, ситуацію на полі бою і результати українських далекобійних ударів.
Окремо йшлося про Drone Deal, додаткові внески Німеччини в програму PURL і співпрацю українських та німецьких компаній у виробництві антибалістики.
Це показує, що Берлін залишається одним із ключових партнерів України у сфері ППО. Німецька підтримка важлива не тільки через конкретні системи, а й через політичне лідерство у Європі. Якщо Німеччина активніше долучиться до виробництва антибалістичних рішень разом з Україною, це може суттєво посилити європейський оборонний контур.
У контексті заяв про «вікно можливостей» важливо, що партнери починають розглядати нинішній момент як період, коли Росію можна змусити до слабшої переговорної позиції. Але це можливо лише за умови швидкого посилення України.
Канада: санкції проти тіньового флоту і фінансування дронів
Зустріч Зеленського з прем’єр-міністром Канади Марком Карні стала однією з найконкретніших за змістом.
Канада оголосила новий пакет санкцій проти понад 160 суб’єктів, пов’язаних із російським тіньовим флотом. Це відповідає одному з головних українських запитів: бити по механізмах, які дозволяють Росії заробляти на енергоресурсах попри санкції.
Крім того, сторони обговорили участь Канади у фінансуванні виробництва українських дронів за данською моделлю. Така модель передбачає, що партнери фінансують виробництво зброї безпосередньо в Україні, а не лише передають власні запаси.
Це вигідно з кількох причин. Українське виробництво швидше адаптується до потреб фронту. Гроші залишаються в українській економіці. А партнери отримують доступ до досвіду війни, який сьогодні є унікальним у світі.
Карні також заявив, що Україна переможе, і це лише питання часу та того, скільки ще кровопролиття спричинить Росія. Така риторика важлива, бо вона показує: Канада бачить підтримку України не як тимчасовий обов’язок, а як стратегічну позицію.
Велика Британія: уран, санкції і тіньовий флот
На зустрічі з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером Зеленський обговорив реалізацію домовленостей G7, ППО, санкції та енергетичну підтримку.
Британія оголосила про виділення 210 млн фунтів стерлінгів на постачання збагаченого урану для української атомної галузі. Це рішення важливе для стабільності енергетичної системи, особливо на тлі російських атак і підготовки до зими.
Також Лондон запровадив нові санкції проти російського тіньового флоту та фінансових мереж. Вперше обмеження застосовано до танкерів, які перевозять російський скраплений природний газ.
Зеленський наголосив, що потрібен механізм, який дозволяв би не лише зупиняти, а й арештовувати судна, що транспортують підсанкційні енергоносії. Це може стати наступним етапом санкційної політики: від заборон на папері до реального блокування російських схем.
Швейцарія: дипломатія, енергетика і відбудова
Перед самітом у Франції Зеленський провів зустріч із президентом Швейцарії Гі Пармеленом у Женеві. Сторони обговорили дипломатичні зусилля для досягнення миру, санкції проти Росії та енергетичну підтримку України.
Зеленський наголосив, що позиції України на фронті стали значно сильнішими, а українські удари середньої та великої дальності змушують Росію відчувати наслідки війни. Також він поінформував про потреби України в ППО.
Швейцарія традиційно відіграє особливу роль у дипломатичних процесах. Для України важливо, щоб нейтральні або позаблокові партнери не залишалися осторонь санкційної та енергетичної підтримки. У цьому сенсі швейцарська участь у Фонді підтримки енергетики й можливе фінансування закупівлі газу є частиною ширшої стратегії.
Кенія: глобальний Південь і боротьба за ширшу підтримку
На полях саміту Зеленський також зустрівся з президентом Кенії Вільямом Руто. На перший погляд, ця зустріч не належить до головних тем G7, але вона важлива для української дипломатії.
Україна прагне посилювати зв’язки з країнами Африки, Азії та Латинської Америки, де Росія роками вибудовувала політичний, інформаційний і військовий вплив. Зеленський подякував Кенії за підтримку українських резолюцій у Генеральній Асамблеї ООН і запропонував розвивати співпрацю у сферах інвестицій, сільського господарства, освіти та продовольчої безпеки.
Це частина більшої боротьби за глобальну легітимність української позиції. Київ намагається довести, що війна Росії проти України — це не лише європейський конфлікт, а виклик міжнародному порядку, продовольчій безпеці, праву держав на суверенітет і стабільності глобальної економіки.
Запрошення путіна: дипломатичний тиск на Кремль
Однією з найгучніших тем саміту стала можлива зустріч Зеленського з путіним. Україна передала сигнал про готовність організувати таку зустріч в Евіані, де були присутні Трамп, Макрон та інші лідери G7.
Логіка Києва зрозуміла: якщо путін справді хоче миру, він мав би погодитися на розмову в присутності ключових західних лідерів. Якщо ж відмовляється — це ще один доказ, що Москва не зацікавлена в завершенні війни.
Росія, очікувано, заявила, що не отримувала офіційних пропозицій. Речник Кремля Дмитро Пєсков сказав, що Москва не отримувала запрошення на зустріч Зеленського й путіна на полях G7. Помічник путіна Юрій Ушаков також заявив, що під час телефонної розмови Трампа й путіна нібито не обговорювалася тристороння зустріч у США.
Зеленський, однак, згадав і про інший можливий формат — зустріч у США за участі Трампа. За його словами, це був би формат, у якому путіну було б значно складніше відмовити щонайменше американському президенту.
Ця дипломатична гра вигідна Україні. Київ демонструє готовність до переговорів на найвищому рівні, але водночас фіксує небажання Кремля вести предметний діалог. Це посилює аргумент України перед партнерами: Росію не можна вмовити, її треба змусити.
Чому у заяві G7 майже немає слова «переговори»
Одна з найважливіших особливостей фінальної заяви G7 щодо України — відсутність акценту на негайних переговорах, припиненні вогню чи мирному врегулюванні. Натомість документ зосереджений на військовій підтримці, ППО, далекобійних засобах, санкціях і енергетичній стійкості.
Це показова зміна балансу. Ще донедавна міжнародна дискусія часто оберталася навколо того, як «запустити переговорний процес». Тепер у центрі — питання, як змінити співвідношення сил перед будь-якими переговорами.
Для України це вигідна рамка. Київ не відмовляється від миру, але наполягає: переговори мають відбуватися не тоді, коли Росія відчуває безкарність, а тоді, коли вона стикається з військовими, економічними й політичними обмеженнями.
Саме тому у заяві G7 так багато уваги приділено ППО, санкціям, далекобійності та виробництву зброї в Україні. Це інструменти, які мають зробити майбутню дипломатію реалістичною.
Головні результати саміту для України
Саміт G7 в Евіані не дав одного рішення, яке миттєво змінює хід війни. Але він сформував комплексний пакет політичних сигналів і практичних напрямів.
По-перше, країни G7 визнали прогрес України на полі бою і говорять про «новий імпульс». Це важливо, бо підтримка союзників тепер прив’язується не лише до потреб оборони, а й до можливості посилити українську перевагу.
По-друге, ППО стала головним військовим пріоритетом. Україна очікує більше систем, більше ракет і — найважливіше — можливість виробляти критичні антибалістичні компоненти за ліцензіями.
По-третє, санкційний тиск на Росію знову виходить у центр порядку денного. Особливий фокус — нафта, газ, тіньовий флот, фінансові мережі та механізми обходу обмежень.
По-четверте, енергетична стійкість України стала частиною безпекової політики G7. Партнери готують підтримку до зими, включно з паливом, газом, атомною галуззю та фізичним захистом об’єктів.
По-п’яте, європейська інтеграція отримала новий поштовх. Україна очікує відкриття наступних переговорних кластерів і перший транш великого фінансового пакета ЄС.
По-шосте, дипломатичний трек із путіним використовується Києвом як інструмент тиску. Україна демонструє готовність до зустрічі, а Росія — небажання говорити по суті.
Що це означає для подальшої війни
Головний висновок саміту полягає в тому, що партнери України дедалі більше погоджуються з українською логікою: мир можливий не через поступки Росії, а через зміну балансу сил.
Якщо Україна отримає більше ППО, більше ракет, ліцензії на виробництво, підтримку енергетики, фінансову допомогу та посилені санкції проти Росії, позиція Києва перед будь-якими переговорами буде значно сильнішою.
Для Кремля це створює іншу реальність. Росія розраховувала на виснаження України, втому Заходу, політичні розбіжності між США та Європою і страх партнерів перед ескалацією. Саміт G7 показав, що ці розрахунки не справджуються повною мірою. Захід може сперечатися про механізми, але загальна лінія залишається: Україну треба посилювати, а Росію — обмежувати.
Водночас попереду найскладніша частина — реалізація. Заяви про ППО мають перетворитися на конкретні батареї, ракети й виробничі лінії. Санкції проти тіньового флоту — на реальне блокування суден і фінансових схем. Енергетична підтримка — на захищені об’єкти, паливо, газ і стабільну зиму. Євроінтеграція — на відкриті кластери, реформи й фінансування.
Саміт в Евіані дав Україні політичну рамку. Тепер питання в тому, чи зможуть партнери швидко наповнити її ресурсами.
G7 у Франції став самітом, на якому Україна отримала не просто чергові запевнення в підтримці, а більш чітку стратегію: посилити ППО, розширити виробництво зброї, бити по російській економіці, підготувати Україну до зими, підтримати її шлях до ЄС і змусити Росію до переговорів не словами, а тиском.
Це не фінальна відповідь на питання, коли закінчиться війна. Але це відповідь на інше питання — як саме партнери бачать шлях до завершення війни. Не через замороження конфлікту і не через поспішні компроміси, а через посилення України.
путіна знову запрошують до розмови. Але тепер Київ намагається зробити так, щоб ця розмова відбулася не з позиції української втоми, а з позиції української сили. Саме це і стало головним політичним результатом саміту G7.
За матеріалами president.gov.ua
