Президент Володимир Зеленський різко відповів на нещодавні заяви Олександра Лукашенка про небажання Білорусі бути втягнутою у війну. Український лідер заявив: якщо Мінськ справді не хоче брати участі в агресії проти України, він має довести це не словами, а діями — прибрати або вимкнути техніку, яка, за словами Зеленського, допомагає Росії коригувати атаки по українській території.
Йдеться про ретранслятори, розміщені на білоруських вишках уздовж кордону з Україною. Зеленський стверджує, що ця інфраструктура використовується для підтримки російських дронових атак і ударів по цивільному населенню. На виконання цієї вимоги, за словами президента, у Лукашенка є тиждень.
«Якщо він це не зробить — зробимо ми», — заявив Зеленський.
Не про образи, а про участь у війні
Формальним приводом для нової публічної відповіді Зеленського стали нещодавні вибачення Лукашенка. Білоруський лідер в інтерв’ю Al Arabiya заявив, що, можливо, «переборщив» із різкими висловлюваннями на адресу українського президента, і перепросив, якщо Зеленський образився.
Проте український президент дав зрозуміти: особисті образи для нього не є головним питанням. За словами Зеленського, якщо йдеться про персональні випади, то вибачення можна прийняти. Але якщо Лукашенко говорить, що не хоче бути втягнутим у війну, тоді він має відповідати не лише за риторику, а й за те, що відбувається на території Білорусі.
Зеленський фактично розділив дві площини. Перша — особисті заяви Лукашенка, які Київ може сприймати як політичний шум. Друга — конкретна інфраструктура, що, за оцінкою української сторони, допомагає Росії завдавати ударів по Україні. Саме друга площина, за словами президента, є реальною загрозою.
Що саме вимагає Зеленський
Український президент заявив, що на території Білорусі, зокрема на вишках уздовж двох прикордонних з Україною областей, розміщені ретранслятори. За його словами, вони можуть бути російськими або білоруськими — для України це не має принципового значення, оскільки вони працюють з білоруської території.
Зеленський наголосив, що йдеться не про активну лінію фронту між Україною та Білоруссю. За його словами, на цьому напрямку немає такого фронту, як на сході чи півдні, однак саме там гинуть цивільні внаслідок російських атак. Українська логіка проста: якщо Лукашенко справді не хоче війни, він має прибрати техніку, яка допомагає цим атакам.
Президент сформулював вимогу максимально конкретно: демонтувати або вимкнути обладнання. На це, на його думку, достатньо одного тижня.
Читайте також: “Північний коридор атак: як Білорусь підсилює російські дронові удари”
Чому це звучить як ультиматум
Заява Зеленського є однією з найжорсткіших за останній час щодо Білорусі. Вона містить не лише політичну претензію, а й часову рамку та попередження про дії України.
Фраза «зробимо ми» не була розшифрована в технічних деталях, але політично вона означає, що Київ більше не готовий сприймати білоруську територію як нейтральний простір, якщо з неї або через неї забезпечуються російські атаки. Українська позиція: Білорусь може не відправляти свої війська в Україну, але це не звільняє Мінськ від відповідальності за інфраструктуру, яку використовує Росія.
Фактично Зеленський пропонує Лукашенку простий тест: якщо він не хоче втягування Білорусі у війну, нехай прибере те, що втягування вже забезпечує.
Лукашенко намагається дистанціюватися від війни
Останні заяви Лукашенка прозвучали на тлі його спроб показати, що Білорусь нібито не збирається нападати на Україну. В інтерв’ю Al Arabiya він заявив, що українцям «нічого боятися» з боку Білорусі, і наголосив, що Мінськ не зацікавлений у поширенні війни на свою територію.
Водночас Лукашенко визнав вразливість Білорусі у військовому сенсі. За його словами, якщо Україна почне атакувати Білорусь так само, як атакує російські військові та промислові об’єкти, країна буде «відкрита» для українських сил.
Цей сигнал можна трактувати як спробу стримати ескалацію. Лукашенко фактично говорить одразу кільком аудиторіям: українській — що Білорусь не хоче війни; російській — що Мінськ залишається союзником Москви; білоруській — що він не збирається відправляти громадян у пряме зіткнення з Україною.
Але Зеленський у відповідь поставив питання не про наміри, а про факти. Якщо на білоруській території працює техніка, яка допомагає російським ударам, то заяви про невтягнення виглядають непереконливо.
Білорусь уже була частиною російського вторгнення
Зеленський нагадав, що Білорусь була втягнута у війну з перших днів повномасштабного вторгнення. Саме з білоруської території у лютому 2022 року Росія запускала ракети та вела наступ на північ України, зокрема в напрямку Києва.
Український президент також згадав, що Лукашенко тоді нібито пояснював це тим, що не контролював дії Росії. Зеленський прямо сказав, що не вірить у такі пояснення.
Це важливий контекст нинішнього ультиматуму. Для Києва Білорусь не є стороннім спостерігачем війни. Навіть якщо білоруська армія не бере прямої участі в бойових діях, територія країни вже використовувалася Росією для агресії проти України. Саме тому будь-які нові елементи російської військової інфраструктури в Білорусі сприймаються як продовження цієї ролі.
Другий блок претензій — нафтопродукти
Зеленський згадав не лише ретранслятори. Він також заявив, що Лукашенко може зупинити поставки нафтопродуктів, які Росія використовує для своєї армії.
Це ще один важливий елемент української аргументації. Київ системно намагається обмежити можливості Росії забезпечувати військо паливом — через удари по російській нафтопереробній інфраструктурі, санкційний тиск і роботу з партнерами щодо російського експорту енергоносіїв.
У цій логіці Білорусь розглядається не просто як політичний союзник Кремля, а як частина ресурсної бази російської армії. Зеленський прямо заявив, що Лукашенко має можливість вплинути на ці поставки, бо саме він контролює відповідну сферу.
Станції керування дронами в Білорусі
Про те, що Росія використовує територію Білорусі для керування ударними безпілотниками типу «Шахед» під час атак на Україну, вперше стало публічно відомо у січні 2026 року.
Українські хакери зламали акаунти російських військових та отримати доступ до систем моніторингу, які використовують оператори дронів. Завдяки цьому вдалося встановити, як росіяни застосовують білоруську інфраструктуру для атак на Україну.
Кібероперацію провели хакери аналітичного кіберцентру Fenix у співпраці з міжнародною розвідувальною спільнотою InformNapalm.
У ході операції кіберфахівці зламали акаунти десятків російських військових і отримали доступ до систем моніторингу, які використовують оператори дронів.
Українські хакери не керували дронами, однак бачили дії противника та сприяли підвищенню ефективності оперативних контрдій української сторони.
Розвідники організували цілодобове приховане спостереження за акаунтами, під час якого Силам оборони України оперативно передавали дані. Це дозволило значно покращити ситуаційну обізнаність українських оборонців та ефективно збивати і придушувати російські дрони.
Станом на вересень 2025 року під час аналізу перехоплених у чатах російських операторів даних аналітики з’ясували, що РФ активно використовує цивільну інфраструктуру, зокрема вежі стільникового зв’язку на території Білорусі, для прокладання маршрутів своїх дронів.
Таким чином росіяни забезпечували стійкий сигнал для ураження цілей, розташованих на північних та західних кордонах України, а також залітали навіть на територію країн НАТО.
Тоді ж, у вересні 2025 року аналітики надали оперативну інформацію партнерам по НАТО про те, що заліт десятків російських дронів до Польщі в ніч з 9 на 10 вересня 2025 року став елементом тестування нової тактики та можливостей білоруської цивільної інфраструктури стільникового зв’язку.
Надалі росіяни планували удари по логістичних маршрутах як на території України, так і на території Польщі, щоб відрізати Україну від постачання західного озброєння та техніки.
Загалом кібероперація тривала понад шість місяців і станом на лютий 2026 року вичерпала свої оперативні розвідувальні можливості, зокрема внаслідок успішної реалізації низки операцій Сил оборони України.
Зокрема, Сили оборони завдали результативних ударів по командних пунктах і місцях запуску дронів на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, а також по локаціях елітного російського підрозділу «Рубікон».
Кульмінацією тривалої кібероперації стали санкції, які 18 лютого 2026 року оголосив президент України Володимир Зеленський проти білоруського диктатора Олександра Лукашенка через його участь у масштабуванні та затягуванні війни країни-агресора Росії.
Як підкреслили у розвідувальній спільноті InformNapalm, досвід цієї та багатьох інших успішних кібероперацій довів, що глибоке проникнення в системи зв’язку, планування та координації противника суттєво впливає на перебіг бойових дій.
Станом на березень 2026 року на території Білорусі зафіксували чотири такі станції та повідомляли про плани росіян розгорнути додаткове обладнання.
У травні стало відомо, що Росія чинить тиск на Олександра Лукашенка, вимагаючи від Білорусі долучитися до операцій на києво-чернігівському напрямку та до операцій проти країн НАТО.
Невдовзі після цього самопроголошений президент Білорусі заявив, що нападу з боку Білорусі на територію України нібито не варто чекати. Водночас він наголосив, що Білорусь «дуже вразлива у військовому плані, якщо Україна почне атакувати Білорусь так само, як вона атакує Росію».
Чому момент важливий саме зараз
Заява Зеленського пролунала на тлі посилення українських ударів по російській інфраструктурі та нових попереджень про ризики на північному напрямку. Українське керівництво останніми тижнями неодноразово говорило про можливість нових російських дій із використанням білоруського плацдарму.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявляв, що російський Генштаб розглядає можливі наступальні операції на північному напрямку. У такій ситуації будь-яка техніка на білоруській території, яка може допомагати російським атакам, набуває особливого значення.
Для України питання північного кордону — це не лише військова, а й психологічна та політична проблема. Досвід 2022 року показав, що загроза з боку Білорусі може змушувати Україну тримати значні сили на півночі, навіть якщо активні бойові дії там не ведуться.
Що може стояти за новою риторикою Лукашенка
Вибачення Лукашенка й заяви про небажання воювати можуть бути спробою знизити напругу. Білоруський лідер добре розуміє, що пряме втягування країни у війну проти України може мати для нього серйозні внутрішні наслідки. Білоруське суспільство, за його ж словами, не підтримує участі у війні, а по обидва боки кордону залишаються родинні та людські зв’язки.
Водночас Лукашенко залежить від Москви політично, економічно та безпеково. Саме тому його риторика часто балансує між двома цілями: не посваритися з Кремлем і водночас не перейти межу, після якої Білорусь стане повноцінним учасником війни в очах України.
Зеленський, схоже, намагається зруйнувати цей простір для маневру. Його меседж: не можна одночасно говорити про мир і дозволяти використовувати свою територію для російських атак.
Що далі
Наразі публічної відповіді Лукашенка на вимогу Зеленського немає. Найближчий тиждень може стати тестом не лише для Мінська, а й для всієї конфігурації безпеки на північному напрямку.
Якщо Білорусь прибере або вимкне техніку, це буде сигналом, що Лукашенко справді намагається уникнути подальшої ескалації. Якщо ні — Київ, за словами Зеленського, залишає за собою право діяти самостійно.
Головне в цій історії — не особистий конфлікт між Зеленським і Лукашенком. Йдеться про межу відповідальності Білорусі у війні Росії проти України. Зеленський фактично заявив: статус «неучасника» неможливий, якщо з твоєї території працює інфраструктура, що допомагає атакувати українських цивільних.
Для Лукашенка це ультиматум. Для України — спроба показати, що північний кордон не буде сірою зоною, де Росія може діяти руками або ресурсами союзника без наслідків.
За матеріалами bbc.com
