Європейський Союз готується продовжити тимчасовий захист для українців, які рятуються від війни, ще на один рік — до 4 березня 2028 року. Для майже 4,4 мільйона людей, які нині користуються цим статусом у країнах ЄС, це означає продовження правової визначеності: можливість легально жити, працювати, навчатися, отримувати медичні та соціальні послуги.
Але цього разу продовження захисту супроводжується важливою зміною. Європейська комісія пропонує не надавати тимчасовий захист новоприбулим українцям, які не мають права залишати Україну через військові обов’язки. На практиці це насамперед стосуватиметься чоловіків мобілізаційного віку, яким під час воєнного стану заборонено виїзд за кордон.
Формально ж ідеться не лише про чоловіків. У документах Єврокомісії норма сформульована ширше: тимчасовий захист “як правило” не має надаватися особам, які прибувають до ЄС після набрання чинності новими правилами і не мають дозволу української влади на виїзд з огляду на військові обов’язки.
Це означає, що ЄС фактично переходить до нової логіки. Якщо у 2022 році тимчасовий захист був екстреним, широким і майже автоматичним механізмом для людей, які тікали від війни, то тепер Брюссель намагається поєднати гуманітарну підтримку українців із потребами обороноздатності України.
Що сталося
26 червня Європейська комісія запропонувала продовжити дію тимчасового захисту для українців ще на рік — до 4 березня 2028 року. Наразі цей режим діє до 4 березня 2027-го.
У Брюсселі пояснюють: війна Росії проти України триває, безпекова ситуація залишається нестабільною, а тому мільйони українців у ЄС потребують передбачуваного правового статусу. Без продовження тимчасового захисту перед країнами Євросоюзу постала б складна проблема: що робити з мільйонами людей, які вже інтегрувалися, працюють, навчаються, мають дітей у школах і не можуть безпечно повернутися додому.
Водночас у новій пропозиції є друга мета — узгодити політику захисту українців у ЄС із “загальною спроможністю України оборонятися” від російської агресії. Саме цим Єврокомісія пояснює обмеження для новоприбулих осіб, які мають військові обов’язки перед Україною і не можуть законно виїжджати з країни.
Інакше кажучи, ЄС хоче продовжити захист для тих, хто вже перебуває в Європі або має законні підстави для виїзду, але не хоче, щоб режим тимчасового захисту використовували як інструмент уникнення мобілізації.
Читайте також: “Захист не для всіх: як ЄС хоче змінити правила прихистку українців і що чекає на чоловіків призовного віку”
Що таке тимчасовий захист і чому він важливий
Директиву про тимчасовий захист ЄС активував у березні 2022 року — вперше в історії — після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вона дала українцям змогу швидко отримати легальний статус у країнах Євросоюзу без проходження довгої індивідуальної процедури надання притулку.
Цей статус відкрив доступ до базових прав: проживання, ринку праці, освіти для дітей, медичної допомоги, соціальної підтримки, житла або допомоги з розміщенням — залежно від правил конкретної країни.
Саме тимчасовий захист дозволив ЄС уникнути колапсу системи притулку. Якби мільйони українців мали подавати індивідуальні заяви на статус біженця, національні міграційні служби багатьох держав були б перевантажені ще сильніше.
Спочатку цей режим задумували як надзвичайний і тимчасовий. Але війна затягнулася, масове повернення українців стало неможливим, і ЄС кілька разів продовжував дію захисту. Тепер Брюссель знову визнає: потреба в ньому не зникла.
Кого точно не зачеплять нові обмеження
Головне для українців, які вже мають тимчасовий захист у країнах ЄС: запропоновані обмеження не мають зворотної дії.
Це означає, що чоловіки мобілізаційного віку, які вже перебувають у ЄС під тимчасовим захистом до набрання чинності новими правилами, не повинні втратити цей статус автоматично. Вони зможуть продовжити його на загальних підставах разом з іншими українцями.
Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер окремо наголошував: для тих, хто вже перебуває в ЄС і користується тимчасовим захистом, “нічого не змінюється”.
Це важливий сигнал, адже у Європі вже живуть сотні тисяч українських чоловіків, частина з яких виїхала у перші місяці великої війни, частина — до досягнення мобілізаційного віку, частина — на законних підставах. Багато з них працюють, сплачують податки, мають сім’ї, діти ходять до місцевих шкіл.
Не має автоматично втратити статус і чоловік, який виїхав до ЄС, наприклад, у 22 роки, отримав тимчасовий захист, а вже за кордоном досяг 23-річного віку. Якщо він уже є користувачем тимчасового захисту, сам факт досягнення мобілізаційного віку не повинен змінити його правове становище.
Втім, тут є важливий нюанс. Якщо людина втратить тимчасовий захист у конкретній країні ЄС — наприклад, через надто тривалу відсутність, порушення правил перебування або анулювання статусу за національними процедурами, — повторне отримання цього статусу після набрання чинності новими правилами може бути вже неможливим.
Кого можуть обмежити
Обмеження стосуватиметься насамперед новоприбулих українців, які приїдуть до ЄС після набрання чинності новими правилами і не зможуть довести, що мали право залишити Україну.
На практиці це передусім чоловіки віком 23–60 років, які підлягають мобілізації і не мають законної підстави для виїзду. Саме ця група найчастіше згадується у політичних поясненнях європейських посадовців і в рішеннях окремих країн, зокрема Данії.
Однак формально норма не прив’язана лише до чоловіків. Вона може стосуватися всіх осіб, які мають військові обов’язки відповідно до українського законодавства. Це можуть бути й жінки, які перебувають на військовому обліку або мають військові зобов’язання, а також молодші чоловіки, якщо вони добровільно долучилися до війська до досягнення загального мобілізаційного віку.
У Брюсселі наполягають саме на цій юридичній конструкції: це не “заборона для чоловіків”, а обмеження для тих, хто не може законно залишати Україну через військові обов’язки. Така формула важлива для ЄС, бо дозволяє відкидати звинувачення у прямій дискримінації за статтю.
Як це працюватиме на практиці
Якщо нові правила ухвалять, під час подання на тимчасовий захист країни ЄС зможуть вимагати від заявника підтвердження, що він мав право законно виїхати з України.
Це може бути документ про звільнення від військового обов’язку, підтвердження непридатності, наявність законної підстави для виїзду або інший документ, який доводить, що людина не порушила українські правила виїзду під час воєнного стану.
При цьому сам факт перетину кордону може бути недостатнім. Європейські посадовці пояснюють це на прикладі службового відрядження: якщо людині дозволили виїхати з України на тиждень, але вона не повертається і подає заяву на тимчасовий захист, це може вважатися порушенням умов законного виїзду.
Тобто ЄС цікавитиме не лише те, чи пройшла людина український кордон, а й те, чи мала вона право залишатися за межами України та претендувати на довгостроковий захист.
Сам механізм перевірки ще має бути узгоджений. У Єврокомісії кажуть, що обговорюють це з українською владою, щоб створити максимально об’єктивну і справедливу процедуру. Очевидно, що без обміну даними або цифрових інструментів такий механізм буде складним.
Україна просить ЄС про дані
Окремий важливий елемент — запит України до ЄС щодо даних про українців, які перебувають під тимчасовим захистом.
У травні українська сторона обговорювала з Єврокомісією передачу таких даних. За словами українських посадовців, вони потрібні для планування повернення громадян, соціальної політики, відновлення та розуміння реальної кількості українців за кордоном.
Офіційно Київ наголошує: повернення має бути добровільним і усвідомленим, а українці повинні мати чіткі й законні можливості перебування в ЄС, доки ситуація з безпекою не дозволяє повернення.
Водночас президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна хотіла б повернути молодих чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали за кордон із порушенням українського законодавства. Він називав це питанням справедливості щодо тих, хто залишився в Україні та служить у Силах оборони.
Саме цей політичний запит України фактично ліг в основу нової пропозиції Єврокомісії. Єврокомісар Магнус Бруннер прямо казав, що це “те, про що Україна просила”.
Приклад Данії: перша країна, яка вже посилила правила
Данія стала одним із найпоказовіших прикладів зміни європейського підходу.
Напередодні пропозиції Єврокомісії данський уряд оголосив, що змінює правила надання тимчасового захисту українцям. Чоловіки віком 23–60 років, які не звільнені від військової служби, більше не зможуть отримувати дозвіл на проживання в Данії за спеціальним законом для українців.
Данський уряд пояснив це прямо: правила проживання не повинні використовуватися для уникнення мобілізації до українського війська. У Копенгагені заявили, що такий підхід підриває військові зусилля України і послаблює її здатність захищатися від російських атак.
Водночас Данія підкреслила: зміни не вплинуть на дозволи на проживання, які вже були видані. Тобто, як і в пропозиції Єврокомісії, йдеться не про масове позбавлення статусу тих, хто вже перебуває в країні, а про обмеження для нових заявників.
Станом на початок травня 2026 року в Данії проживали близько 47 600 вимушено переміщених осіб з України, які отримали дозвіл на проживання за спеціальним законом.
Позиція Німеччини
Німеччина, яка прийняла найбільше українців у ЄС, також підтримує ідею врахування оборонних потреб України.
Міністерка юстиції Німеччини Штефані Губіг під час візиту до Києва заявила, що Україна має зберігати здатність до оборони. Вона зазначила, що Німеччина розуміє прагнення молодих людей жити вільно, але Україна не може дозволити собі виснаження оборонного потенціалу.
Це важлива політична позиція, бо саме Німеччина є ключовою країною перебування українських біженців у ЄС. Якщо Берлін підтримує таку логіку, шанси на затвердження пропозиції Єврокомісії в Раді ЄС зростають.
Коли нові правила можуть набути чинності
Поки що йдеться про пропозицію Європейської комісії, а не про остаточно ухвалене рішення.
Наступний крок — розгляд і затвердження Радою ЄС. За повідомленнями з Брюсселя, країни Євросоюзу можуть ухвалити рішення досить швидко — орієнтовно в липні 2026 року. Якщо цього не станеться до літніх відпусток європейських інституцій, рішення можуть перенести на вересень.
Після схвалення документ мають опублікувати в Офіційному журналі ЄС. Зазвичай між ухваленням і публікацією минає близько 20 днів. Саме після офіційної публікації нові правила набудуть чинності.
Це означає, що для новоприбулих військовозобов’язаних українців доступ до тимчасового захисту може бути обмежений уже протягом кількох тижнів або місяців після політичного погодження.
Водночас саме продовження тимчасового захисту до 2028 року стосується періоду після березня 2027-го, коли завершується нинішній строк дії режиму.
Чи можна буде подати на статус біженця
Так. Навіть якщо військовозобов’язаному українцю відмовлять у тимчасовому захисті, він формально зможе подати заяву на міжнародний захист — статус біженця або іншу форму притулку.
Але це зовсім інший механізм.
Тимчасовий захист — колективний і спрощений статус, який надається широкій групі людей через загальну ситуацію в країні походження. Міжнародний захист — індивідуальна процедура. Людина має довести, що саме їй загрожує переслідування або серйозна небезпека.
Європейські посадовці наголошують: саме по собі небажання служити в армії або страх перед мобілізацією не є автоматичною підставою для надання притулку. Шанси отримати статус біженця лише на підставі ухилення від військової служби оцінюються як низькі.
Однак можуть бути індивідуальні обставини, які мають значення: ризик непропорційного покарання, переслідування, дискримінації, катувань, нелюдського поводження, незаконного позбавлення волі, а також відмова від військової служби з міркувань совісті чи релігійних переконань і відсутність реальної альтернативної служби.
Такий розгляд може тривати довго. У різних країнах ЄС процедури різні, міграційні служби часто перевантажені, а результат не гарантований. Саме тому правозахисники називають можливість подання на притулок радше теоретичним, ніж простим і практичним рішенням для великої кількості людей.
Юридичні застереження Ради Європи
Нова пропозиція Єврокомісії вже викликала юридичні застереження.
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті попередив, що будь-які зміни щодо захисту переміщених з України осіб мають відповідати міжнародному праву, правам людини та принципу невислання — non-refoulement. Цей принцип забороняє повертати людину туди, де їй може загрожувати небезпека.
О’Флаерті також наголосив, що жоден регіон України не слід вважати повністю безпечним, а навіть після завершення бойових дій не всі потреби в захисті зникнуть автоматично.
Окремо він застеріг від колективного виключення українських чоловіків призовного віку з-під тимчасового захисту. На його думку, таке рішення потребує обґрунтування відповідно до міжнародних стандартів недискримінації.
Водночас комісар визнав, що військовий призов сам по собі не суперечить міжнародному праву, а Україна має законне право мобілізувати громадян для самооборони від російської агресії. Але це, за його словами, не скасовує зобов’язань інших держав у сфері міжнародного захисту.
Єврокомісія відповідає на ці застереження тим, що її пропозиція не дискримінує чоловіків за статтю. У Брюсселі кажуть: критерій пов’язаний із військовими обов’язками і законністю виїзду, а не з чоловічою статтю як такою.
Чому це рішення важливе політично
Нова пропозиція Єврокомісії показує, що європейська політика щодо українських біженців переходить у нову фазу.
У 2022 році головним завданням було швидко прийняти мільйони людей, які тікали від вторгнення, і надати їм базовий захист. У 2026 році питання стало складнішим. Багато українців уже інтегрувалися в ЄС. Деякі країни потребують їх як працівників. Діти ходять у школи, родини будують життя, бізнеси відкриваються, люди сплачують податки.
Але водночас Україна продовжує війну і потребує людей для оборони та відновлення. Для Києва ситуація, коли частина військовозобов’язаних чоловіків перебуває за кордоном і користується спрощеним режимом захисту, стає дедалі чутливішою політично.
Європейські уряди теж не можуть ігнорувати цей аргумент, бо вони одночасно фінансово, військово й політично підтримують Україну. Якщо ЄС постачає зброю, виділяє мільярди євро допомоги й говорить про підтримку України “стільки, скільки буде потрібно”, то питання людського ресурсу для оборони стає частиною ширшої стратегії.
Саме тому Брюссель шукає компроміс: не забирати захист у тих, хто вже перебуває в ЄС, але закрити можливість отримувати його для тих, хто після зміни правил виїде без законних підстав.
Добровільне повернення і майбутнє українців у ЄС
Паралельно Єврокомісія закликає держави-члени готуватися до скоординованого завершення режиму тимчасового захисту в майбутньому.
Це не означає, що українців скоро масово повертатимуть додому. Навпаки, у Брюсселі визнають, що повернення має залежати від безпекової ситуації в Україні. Але ЄС уже думає про перехід від екстреної моделі до довгострокових рішень.
Таких рішень може бути два.
Перший сценарій — інтеграція тих, хто залишиться в ЄС, через інші легальні статуси: довгострокове проживання, робочі дозволи, навчальні статуси, сімейні підстави або національні програми.
Другий сценарій — добровільне повернення в Україну, коли люди самі будуть готові повернутися і коли для цього будуть умови. Єврокомісія планує розробити пілотну програму добровільного повернення та відновлення. Вона має допомагати тим, хто хоче повернутися, у практичних питаннях: працевлаштування, житло, освіта, доступ до послуг в Україні.
Йдеться не про примусове повернення, а про інформаційну і практичну підтримку. ЄС хоче, щоб українці могли оцінити ситуацію в конкретному місті чи громаді, зрозуміти, чи є житло, робота, школа для дітей, медичні послуги, і лише після цього ухвалювати рішення.
Що це означає для різних груп українців
Для українців, які вже мають тимчасовий захист у ЄС, головна новина — статус планують продовжити ще на рік. Це дає час і людям, і державам підготуватися до наступного етапу.
Для чоловіків мобілізаційного віку, які вже перебувають під тимчасовим захистом, нові правила не повинні означати автоматичну втрату статусу. Але їм варто уважно стежити за національними правилами країни перебування, щоб не втратити чинний статус через адміністративні причини.
Для новоприбулих чоловіків 23–60 років ситуація стане значно складнішою. Якщо вони не зможуть довести законне право на виїзд з України, їм можуть відмовити у тимчасовому захисті. У такому разі залишиться можливість подаватися на міжнародний захист, але це довша, складніша і непередбачувана процедура.
Для жінок і дітей, які не мають військових обов’язків, базова логіка тимчасового захисту не змінюється. Вони й надалі зможуть претендувати на цей статус, якщо відповідають загальним умовам.
Для військовозобов’язаних жінок, військовослужбовиць або добровольців ситуація може бути складнішою, бо формально критерій стосується саме військових обов’язків, а не статі.
ЄС не згортає захист для українців. Навпаки, Єврокомісія пропонує продовжити його до 2028 року, визнаючи, що війна триває, а мільйони людей досі потребують безпечного й законного перебування в Європі.
Але цей захист більше не буде таким універсальним, як у перші роки повномасштабної війни. Брюссель починає розділяти українців на тих, хто вже перебуває в ЄС або має законні підстави для виїзду, і тих, хто прибуває після зміни правил, не маючи дозволу України залишати країну через військові обов’язки.
Це рішення є спробою знайти баланс між гуманітарною відповідальністю Європи і потребами України у війні. Але воно також відкриває складні юридичні питання: про недискримінацію, право на притулок, принцип невислання і межі солідарності з державою, яка обороняється.
Для українців у ЄС це сигнал, що режим тимчасового захисту поступово переходить із надзвичайної фази у фазу контрольованого завершення. Його ще продовжують, але паралельно вже готують майбутнє після нього: інтеграцію для тих, хто залишиться, добровільне повернення для тих, хто захоче повернутися, і жорсткіші правила для тих, хто намагатиметься використати європейський прихисток як спосіб уникнути військових обов’язків перед Україною.
За матеріалами eurointegration.com.ua
