В Україні офіційно зареєстровано понад 94 тисячі безробітних. Найбільше людей без роботи — у Дніпропетровській, Харківській та Полтавській областях. Водночас бізнес і державні установи дедалі частіше говорять не лише про безробіття, а й про протилежну проблему — гострий дефіцит кадрів.
Це один із головних парадоксів українського ринку праці під час великої війни: частина людей не може знайти роботу, а роботодавці не можуть знайти працівників. Найбільше бракує кваліфікованих робітників, водіїв, електриків, слюсарів, швачок, медиків, інженерів, бухгалтерів та працівників сфери послуг.
За даними Державної служби зайнятості, станом на 1 червня 2026 року в Україні було зареєстровано 94 267 безробітних. Упродовж січня-травня за сприяння служби зайнятості роботу знайшли понад 125 тисяч шукачів, з них 52 тисячі мали статус зареєстрованих безробітних.
Однак ці цифри не дають повної картини. Офіційно зареєстровані безробітні — це лише ті люди, які звернулися до служби зайнятості та отримали відповідний статус. Частина українців шукає роботу самостійно, частина працює неофіційно, частина втратила роботу, але не реєструється у центрах зайнятості. Тому показник зареєстрованого безробіття не дорівнює реальному рівню безробіття в країні.
Хто офіційно зареєстрований безробітним
Станом на початок червня серед зареєстрованих безробітних було 75 807 чоловіків і 18 460 жінок. Найбільше людей без роботи — у вікових групах середнього та старшого працездатного віку.
За віком безробітні розподіляються так:
- до 35 років — 19 039 осіб;
- 35–44 роки — 27 496 осіб;
- 45–55 років — 27 420 осіб;
- понад 55 років — 20 321 особа.
Ці дані показують, що безробіття зачіпає не лише молодь або людей передпенсійного віку. Значна частина зареєстрованих безробітних — це люди у найбільш активному працездатному віці, які вже мають досвід, освіту або професію, але через війну, релокацію бізнесу чи зміну структури попиту на ринку праці не можуть швидко знайти нове місце роботи.
За рівнем освіти найбільшу групу становлять люди з вищою освітою — 38 630 осіб. Ще 34,1 тисячі мають професійно-технічну освіту, 21 537 — загальну середню освіту.
Це важлива деталь: наявність диплома сама по собі вже не гарантує стабільної зайнятості. Ринок праці змінюється швидше, ніж професійні траєкторії багатьох людей. Роботодавцям часто потрібні не просто працівники з освітою, а люди з конкретними практичними навичками, готовністю працювати у певному регіоні та швидко адаптуватися до нових умов.
Де найбільше безробітних
Найбільше зареєстрованих безробітних — у Дніпропетровській області. Там на початок червня було 7289 людей із таким статусом. На другому місці — Харківська область із 6983 безробітними, на третьому — Полтавська область із 5782.
Ці регіони опинилися серед лідерів не випадково. Дніпропетровщина та Харківщина — великі промислові й економічні центри, які водночас зазнали значного впливу війни. Частина підприємств була пошкоджена, частина скорочувала роботу, частина змушена була переорієнтовуватися або релокуватися. Полтавщина, як відносно безпечніший регіон, також приймає внутрішньо переміщених осіб, що впливає на місцевий ринок праці.
Найменше офіційно зареєстрованих безробітних у Луганській області — 577 осіб, Закарпатській — 1377 та Чернівецькій — 1899. У Києві зареєстровано 1915 безробітних, у Київській області — 3991.
Низька кількість зареєстрованих безробітних у частині регіонів не завжди означає, що там краща ситуація з роботою. Наприклад, у прифронтових або тимчасово окупованих районах люди можуть просто не мати доступу до повноцінної реєстрації або державних сервісів. У західних областях ситуацію також спотворює міграція: частина людей виїхала за кордон, частина шукає роботу не через центри зайнятості, а через приватні сайти, знайомих або роботодавців напряму.
Чому безробіття існує одночасно з дефіцитом кадрів
На перший погляд, ситуація виглядає суперечливо: в Україні зареєстровано понад 94 тисячі безробітних, але роботодавці заявляють про гостру нестачу працівників. Насправді це не суперечність, а ознака структурної кризи ринку праці.
Станом на початок червня у базі Державної служби зайнятості було 61 тисяча вакансій. На Єдиному порталі вакансій, який об’єднує базу служби зайнятості та пропозиції з провідних українських сайтів пошуку роботи, було розміщено 241 тисячу вакансій.
Тобто формально роботи на ринку багато. Але не кожна вакансія підходить кожному шукачу. Проблема полягає у невідповідності між тим, кого шукають роботодавці, і тим, які навички, досвід, місце проживання та очікування мають люди без роботи.
Державна служба зайнятості прямо вказує на кілька ключових причин безробіття:
- руйнування підприємств та інфраструктури внаслідок російської агресії;
- релокація бізнесу;
- скорочення або зупинка роботи окремих компаній;
- невідповідність навичок шукачів роботи потребам роботодавців;
- територіальна невідповідність між вакансіями та людьми, які шукають роботу.
Останній фактор особливо важливий. Вакансія може бути у відносно безпечному регіоні, а людина — у прифронтовій громаді або в місці, звідки складно переїхати. Переїзд потребує грошей, житла, підтримки родини, доступу до шкіл, садків, медицини. Для багатьох це не просто професійне, а життєве рішення.
Кого найбільше шукають роботодавці
Найбільший дефіцит кадрів, за даними Державної служби зайнятості, спостерігається серед кваліфікованих робітників. Найчастіше роботодавці шукають швачок, водіїв, електромонтерів, слюсарів-сантехніків, слюсарів-електриків, слюсарів аварійно-відновлювальних робіт, операторів верстатів із програмним керуванням, токарів, столярів, зварників, машиністів екскаватора та автослюсарів.
Це свідчить про високий попит на прикладні професії. Саме такі спеціалісти потрібні для ремонту інфраструктури, роботи промисловості, логістики, будівництва, комунальних служб, виробництва та обслуговування техніки.
Окремо Держслужба зайнятості виділяє дефіцит лікарів різної спеціалізації: сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів. Нестача медиків є особливо чутливою через війну, внутрішню міграцію, навантаження на лікарні та виїзд частини фахівців за кордон.
На Єдиному порталі вакансій найбільше пропозицій зосереджено у кількох великих групах.
Перша — сфера торгівлі та послуг. Тут шукають продавців, адміністраторів, кухарів, бариста, торгових представників, офіціантів, охоронників і пекарів.
Друга — кваліфіковані робітники. Це водії, слюсарі, комплектувальники, електрики, швачки, електромонтери.
Третя — професіонали та фахівці. Серед них бухгалтери, інженери, лікарі, механіки, експедитори, медичні сестри, технологи, вчителі.
Четверта — некваліфіковані робітники: вантажники, прибиральники, комірники, підсобні робітники.
У службі зайнятості пояснюють: великий попит за окремими професіями частково пов’язаний із високою плинністю кадрів. Наприклад, продавці, офіціанти, бариста, вантажники та підсобні робітники часто змінюють роботу. Крім того, є професії, які потрібні майже в усіх галузях економіки, — водії, бухгалтери, юристи, економісти.
Що стоїть за структурним безробіттям
Структурне безробіття — це ситуація, коли робочі місця на ринку є, але люди не можуть їх зайняти через невідповідність навичок, професії, досвіду або місця проживання.
Для України це стало однією з головних проблем воєнного ринку праці. Підприємства в одних регіонах зруйновані або не працюють, бізнес переїжджає, економічна активність зміщується, а люди не завжди можуть або хочуть переїжджати разом із роботою. Частина професій втрачає попит, натомість зростає потреба в технічних, ремонтних, виробничих, медичних, логістичних та сервісних спеціальностях.
Це означає, що класичне працевлаштування вже не завжди працює за старою логікою: людина втратила роботу, звернулася до центру зайнятості й швидко знайшла аналогічну посаду. Часто потрібне перенавчання, підвищення кваліфікації або повна зміна професії.
Саме тому служба зайнятості говорить не лише про підбір вакансій, а й про професійне навчання. Для частини безробітних це може бути ключовим шляхом назад на ринок праці.
Хто має право на допомогу по безробіттю
Право на виплати у разі безробіття мають незайняті застраховані громадяни. Тобто йдеться про людей, які офіційно працювали та за яких сплачувалися страхові внески.
Також право на підтримку можуть мати молоді люди, які закінчили або припинили навчання у закладах освіти, звільнилися зі строкової військової або альтернативної невійськової служби та потребують допомоги у працевлаштуванні на перше робоче місце.
Ключова умова — людина має бути зареєстрована як безробітна. Сам факт втрати роботи автоматично не означає призначення допомоги. Для отримання виплат потрібно офіційно звернутися до служби зайнятості та подати заяву.
Як оформити допомогу по безробіттю
Щоб отримати допомогу, людина подає заяву про надання статусу зареєстрованого безробітного та заяву про призначення допомоги по безробіттю.
Звернутися можна до будь-якого зручного центру зайнятості — незалежно від зареєстрованого місця проживання або перебування. Це важливо для внутрішньо переміщених осіб та людей, які через війну живуть не за місцем реєстрації.
Подати документи можна кількома способами:
- особисто у центрі зайнятості;
- онлайн через портал «Дія»;
- через електронний кабінет шукача роботи на сайті Державної служби зайнятості;
- через мобільний застосунок Державної служби зайнятості;
- для людей, які після запровадження воєнного стану перебувають на територіях бойових дій або тимчасово окупованих територіях, — через мобільний застосунок порталу «Дія».
Допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного. Тобто спочатку людина отримує статус, а вже після цього починається призначення виплат.
Скільки часу виплачують допомогу
Під час дії воєнного стану тривалість виплати допомоги по безробіттю обмежена. Вона не може перевищувати 90 календарних днів.
Виняток передбачений для людей передпенсійного віку. Якщо людині залишився один рік до досягнення відповідного пенсійного віку і вона має необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, допомога може виплачуватися до 360 календарних днів.
Це суттєва різниця, адже людям передпенсійного віку зазвичай складніше знайти нову роботу. Роботодавці часто віддають перевагу молодшим кандидатам, а перенавчання або переїзд для старших працівників може бути складнішим.
Коли виплати можуть припинити
Допомогу по безробіттю можуть припинити у кількох випадках. Найочевидніший — завершення встановленого строку виплат.
Також виплати припиняються у разі припинення реєстрації безробітного. Це може статися, якщо людина працевлаштувалася, забезпечила себе роботою самостійно, була поновлена на попередній роботі або вступила на денну форму навчання.
Серед інших підстав — призначення допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, якщо така особа за висновком лікарської комісії потребує постійного нагляду. Реєстрація також припиняється у разі досягнення пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років.
Крім того, людина може сама подати заяву про припинення реєстрації як безробітної.
Що означають ці цифри для економіки
Український ринок праці входить у нову фазу. Проблема вже не лише в тому, що частина людей втратила роботу через війну. Проблема також у тому, що економіка потребує інших навичок, інших професій і часто іншої географії зайнятості.
Бізнесу бракує людей, але не будь-яких. Потрібні водії, ремонтники, електрики, медики, працівники виробництва, фахівці з технічними навичками, люди, здатні швидко включатися в роботу. Водночас серед безробітних багато людей з вищою освітою, досвідом в інших галузях або з обмеженою можливістю переїзду.
Тому проста арифметика — 94 тисячі безробітних проти 241 тисячі вакансій — не означає, що проблему можна швидко вирішити. Вакансії та люди мають збігтися за професією, зарплатою, регіоном, умовами праці, безпекою, житлом і сімейними обставинами.
Для держави це означає потребу в активнішій політиці перенавчання, підтримки мобільності працівників, розвитку професійної освіти та співпраці з роботодавцями. Для людей, які втратили роботу, — необхідність оцінити не лише наявні вакансії, а й те, які навички будуть затребувані найближчими роками.
Офіційна статистика показує: в Україні зареєстровано понад 94 тисячі безробітних, але реальна ситуація на ринку праці складніша за одну цифру. Війна зруйнувала частину підприємств, змінила географію бізнесу, посилила внутрішню міграцію та створила дефіцит кадрів у критично важливих сферах.
Найбільше роботи сьогодні пропонують у торгівлі, сфері послуг, медицині, логістиці, виробництві, ремонті та технічних спеціальностях. Найбільша проблема — не лише кількість безробітних, а невідповідність між навичками людей і потребами роботодавців.
Допомога по безробіттю залишається інструментом підтримки для тих, хто офіційно втратив роботу та зареєструвався у службі зайнятості. Подати заяву можна особисто або онлайн, а виплати під час воєнного стану зазвичай тривають до 90 календарних днів. Для людей передпенсійного віку цей строк може становити до 360 днів.
Український ринок праці зараз одночасно переживає безробіття, кадровий голод і професійну перебудову. Саме ця комбінація визначатиме, наскільки швидко економіка зможе відновлюватися під час війни і після неї.
За матеріалами unn.ua
