Росія знову повернулася до великих ударних пакетів: сотні дронів, балістика, крилаті ракети й нові технологічні адаптації. Але паралельно Україна дедалі системніше б’є по російській нафтовій, енергетичній і логістичній інфраструктурі. Війна входить у фазу взаємного виснаження тилів — і саме це визначатиме найближчі місяці.
Ніч з 1 на 2 липня стала для України черговим нагадуванням: російська стратегія далекобійного терору не зникла, навіть якщо в окремі періоди темп масованих ударів знижується. Після відносно менш інтенсивного червня Росія знову застосувала один із найбільших комбінованих ударних пакетів — із сотнями безпілотників, балістичними, крилатими та протикорабельними ракетами. Основною ціллю став Київ, але наслідки атаки відчули й інші регіони.
За оцінкою ISW, у ніч з 1 на 2 липня Росія запустила по Україні 570 засобів повітряного нападу: 496 ударних і приманкових безпілотників різних типів, чотири протикорабельні ракети «Циркон», 24 балістичні ракети «Іскандер-М/С-400», 34 крилаті ракети Х-101, вісім «Калібрів» і чотири Х-59/69. Українська ППО, за цими даними, збила 476 безпілотників, чотири балістичні ракети, 32 Х-101, усі «Калібри» та всі Х-59/69, однак частина ракет і дронів досягла цілей. У Києві загинули щонайменше 30 людей, понад 90 були поранені; удари припали, зокрема, по житлових будинках, станції швидкої допомоги, науковому інституту, готелю та підприємству. Міжнародні медіа описували атаку як одну з найсмертоносніших для Києва за час великої війни.
Унаслідок масованої атаки на Київ у ніч на 2 липня знищено гуманітарний склад Українського Червоного Хреста, втрачено 320 тисяч одиниць гуманітарного вантажу та обладнання загальною вартістю понад 79 млн грн.
Але головне в цій атаці — не лише масштаб. Вона показала, як швидко змінюється сама логіка повітряної війни. Росія не просто запускає більше дронів і ракет. Вона ускладнює ударні пакети, змінює частоти управління безпілотниками, активніше використовує швидкі реактивні дрони, комбінує приманки з реальними ударними засобами та змушує Україну витрачати дефіцитні ракети ППО на цілі, які раніше можна було знищувати дешевшими засобами.
Червневе затишшя було не кінцем кампанії, а паузою
Одне з ключових питань після удару 1–2 липня: чи був червень періодом реального зниження російських можливостей, чи лише паузою перед новою хвилею?
ISW звертає увагу, що частота масштабних ударів Росії у червні 2026 року зменшилася з незрозумілих причин. У січні–травні росіяни регулярно проводили атаки пакетами від 300 і більше дронів та ракет: тричі у другій половині січня, шість разів у лютому, чотири рази в березні, п’ять разів у квітні та шість разів у травні. У червні таких ударів було лише два — 2 та 15 червня.
Це не обов’язково означало виснаження російського арсеналу. Навпаки, ISW припускає, що Росія могла накопичувати безпілотники для наступних хвиль або змінювати виробничі підходи — наприклад, децентралізувати виробництво «Шахедів» чи зміщувати фокус на складніші варіанти дронів, зокрема реактивні.
Тобто червневе зниження інтенсивності не варто трактувати як стратегічну паузу Москви. Швидше це могло бути перегрупуванням ударної кампанії: накопиченням засобів, тестуванням нових технологій і підготовкою до нових комбінованих атак.
У мережі опублікували відео нічної масованої атаки РФ на Київ.
Кадри оприлюднив медіапроєкт DRM News.
На відео – робота протиповітряної оборони та пожежі у столиці. Під ударами житлові будинки.
Росія змінює не лише кількість, а й якість ударів
Повітряна війна дедалі менше схожа на просте протистояння «дрон — ППО». Вона перетворюється на технологічну гонку, де кожна сторона намагається здешевити свої удари й подорожчати оборону противника.
За даними ISW, російські технологічні адаптації вже впливають на кількість цивільних втрат, бо ускладнюють перехоплення. Речник Повітряних сил України Юрій Ігнат заявляв, що в нічних атаках 1–2 липня Росія використала більше безпілотників із реактивними двигунами, ніж у попередніх великих пакетах. Такі апарати можуть летіти зі швидкістю до 500 км/год — ближче до швидкості крилатих ракет, ніж до традиційних «Шахедів».
Це створює одразу кілька проблем.
По-перше, швидкі реактивні дрони важче збивати мобільним вогневим групам. Такі групи стали одним із найефективніших і відносно дешевих інструментів боротьби з повільнішими ударними БПЛА. Але якщо ціль летить значно швидше, часу на виявлення, супровід і ураження менше.
По-друге, для знищення таких цілей частіше потрібні винищувачі або ракети ППО. А це вже інший рівень вартості. Росія може запускати відносно дешевий безпілотник, а Україна змушена витрачати значно дорожчий перехоплювач.
По-третє, Москва адаптує канали зв’язку й управління. Український експерт із безпілотників і РЕБ Сергій Бескрестнов повідомляв, що росіяни почали використовувати нову частоту — 3900–4100 МГц, а під час ударів по Києву майже всі «Шахеди» працювали саме в цьому діапазоні. Це може свідчити про спробу випередити українські можливості радіоелектронної боротьби.
Інакше кажучи, Росія намагається не просто прорвати українську ППО масою, а змусити її постійно перебудовуватися: технічно, організаційно й фінансово.
Масований удар як інструмент виснаження ППО
Російська логіка таких атак полягає не лише в руйнуванні конкретних об’єктів. Вона ширша: змусити Україну витрачати дефіцитні ракети, перевантажити систему виявлення, створити психологічний тиск на населення та показати західним партнерам, що потреба України в ППО не зменшується.
Удар 1–2 липня мав саме таку архітектуру. У ньому поєднувалися ударні дрони, дрони-приманки, балістика, крилаті ракети та ракети морського базування. Частина засобів мала, ймовірно, відволікати ППО, частина — шукати слабкі місця, частина — бити по цілях у щільно забудованих районах.
Наслідки були не лише в Києві. Українські посадовці повідомляли про пошкодження складів в Одеській області, торгового центру, підприємства й логістичного термінала в Запоріжжі, транспортної, сільськогосподарської та паливної інфраструктури в Дніпропетровській області, ферми на Харківщині, а також аграрної інфраструктури й локомотива на Кіровоградщині. «Укренерго» повідомляло про відключення електроенергії в Сумській, Київській, Донецькій, Харківській та Запорізькій областях.
Це означає, що удар був не лише «київським». Київ був головною ціллю, але сама операція мала ширший ефект — по тиловій інфраструктурі, логістиці, енергетиці й психологічній стійкості країни.
Фронт без великих проривів, але з небезпечною тактикою інфільтрацій
На лінії фронту картина 2 липня була менш драматичною, ніж у тилу: ні українська, ні російська сторони не підтвердили значного просування. Але це не означає, що ситуація стабільна.
Росія продовжує шукати слабкі місця не лише великими штурмами, а й малими групами. На півночі Сумщини російські війська, за повідомленнями українських військових, дедалі частіше використовують окремих піхотинців для розвідки маршрутів: спочатку відправляють одну людину, потім поступово додають інших на різних напрямках, щоб виявити відкриті ділянки.
Українські сили, схоже, проводять операції із зачищення території навколо Козачої Лопані (на північ від Харкова). Начальник Дергачівської військової адміністрації В’ячеслав Задоренко 2 липня заявив, що російські війська проникли до Козачої Лопані невеликими групами наприкінці червня 2026 року, зокрема, маскуючись під цивільних осіб, що є актом віроломства та воєнним злочином згідно з Женевською конвенцією. Українська бригада, яка діяла в цьому районі, 1 липня повідомила, що українські сили ліквідували російські війська поблизу Козачої Лопані та очистили Гранів (на північ від Козачої Лопані та вздовж міжнародного кордону).
Схожа логіка простежується й на інших ділянках. На Куп’янському напрямку ISW зафіксувала ймовірні місії інфільтрації: геолокаційні відео показували присутність російських військових на півночі Куп’янська. Водночас російські джерела продовжували заявляти про просування, але частина таких заяв залишається непідтвердженою.
Куп’янський напрямок важливий не лише сам по собі. Він пов’язаний із російською метою форсувати Оскіл і тиснути на схід Харківщини та північ Донеччини. Навіть невеликі проникнення тут можуть створювати інформаційний ефект і змушувати Україну відволікати ресурси на зачистку.
У мережі опублікували панорамні кадри з безпілотного літального апарата, на яких зафіксовано поточний стан та ступінь руйнування прифронтового міста Купʼянськ Харківської області. Відеофіксацію наслідків регулярних артилерійських та авіаційних ударів російських військ здійснили аеророзвідники однієї з українських бригад, яка тримає оборону на цьому напрямку.
На записі видно повністю зруйноване українське місто – понівечені житлові будинки, випалені квартали. Попри постійний вогневий тиск з боку противника, підрозділи Сил оборони продовжують утримувати визначені позиції та рубежі у місті й на його околицях.
Окремо ISW звертає увагу на російську когнітивну війну. Російські мілблогери публікували відео з підняттям прапорів біля Подолу на Куп’янському напрямку, які, за оцінкою ISW, можуть бути змінені штучним інтелектом. Мета таких матеріалів — перебільшити російське просування й створити враження, ніби фронт сиплеться.
Така інформаційна тактика не менш важлива, ніж тактика малих груп. Росія намагається воювати не лише за посадки й околиці населених пунктів, а й за сприйняття ситуації: у Telegram, в медіа, серед цивільного населення й серед західних аудиторій.
Донеччина: Костянтинівка, Покровськ і війна малих просувань
На Донеччині російська мета незмінна — захопити всю область і, за можливості, просунутися в Дніпропетровську область. Але методи дедалі більше свідчать про високу ціну наступу.
На слов’янському напрямку російські війська продовжували атаки, але без підтвердженого просування. Український речник на Лиманському напрямку заявляв, що росіяни наступають малими групами, намагаються зберегти чисельну перевагу, але втрачають ініціативу.
На Костянтинівському напрямку ситуація складніша. Геолокаційні відео, за оцінкою ISW, свідчили про російські місії інфільтрації в районі Малинівки та про те, що російські сили могли закріпити певні позиції в самій Костянтинівці.
На Покровському напрямку росіяни також не мали підтвердженого просування 1–2 липня, але продовжували наступальні операції. Український командир повідомляв, що російські війська намагаються проникати через спірні райони, а не проводити класичні наземні штурми великими піхотними групами чи бронетехнікою. Він також зазначав, що підрозділи 90-ї танкової дивізії РФ двічі виводили з цього напрямку для поповнення.
Це важливий сигнал. Росія зберігає тиск, але спосіб цього тиску дедалі частіше виглядає як повільне просочування, а не швидкий прорив. Така тактика може бути небезпечною, бо вона виснажує оборону, створює «сірі зони» й ускладнює чітке розуміння лінії зіткнення. Але вона також показує межі російських можливостей: масштабні механізовані прориви залишаються дорогими й ризикованими.
Україна відповідає ударами по російській нафті, енергетиці й логістиці
Паралельно з російськими атаками по українських містах Україна продовжує власну далекобійну кампанію — по російських тилах, нафтовій інфраструктурі, зв’язку, електропідстанціях, логістиці та об’єктах на окупованих територіях.
У ніч з 1 на 2 липня українські сили вдарили по установці первинної переробки нафти АВТ-6 на НПЗ «Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез» і по лінійній виробничо-відправній станції «Старолікєво» у Кстово Нижегородської області — приблизно за 780 км від міжнародного кордону. СБУ називала цей НПЗ одним із найбільших паливопереробних підприємств Росії, а «Старолікєво» — важливим вузлом транспортування палива до центральної Росії.
Українські безпілотники вранці 2 липня уразили російський нафтопереробний завод у місті Кстово Нижньогородської області.
Про це повідомляє Telegram-канал Exilenova+.
«ЛУКОЙЛ-Нижегороднефтеоргсинтез» — четвертий за потужністю НПЗ РФ та другий за обсягами виробник бензину.
На фото та відео, знятих очевидцями видно горіння і густий чорний дим, що здіймається над промисловою зоною підприємства.
Рано-вранці безпілотники помітили над Кстово та сусідніми населеними пунктами, після чого у соцмережах місцеві жителі повідомили про удар по заводу.
У 2025 і 2026 роках «ЛУКОЙЛ-Нижегороднефтеоргсинтез» неодноразово ставав ціллю атак безпілотників Сил оборони України.
Попередній удар по НПЗ відбувся вранці 24 червня. Після цього у Reuters повідомили про призупинення роботи підприємства.
Співрозмовники журналістів, обізнані з ситуацією, повідомили про пошкодження установки первинної переробки нафти АВТ-5 на заводі. Потужність установки становить 12 тисяч метричних тонн на день, що складає приблизно чверть від загальної виробничої потужності заводу.
При цьому зазначалося, що нафтопереробний завод може використовувати інші установки, щоб відновити роботу найближчим часом.
Під час попереднього удару, що відбувся 20 травня, безпілотники уразили установку АВТ-6, що призвело до пожежі.
Атакований НПЗ РФ
«ЛУКОЙЛ-Нижегороднефтеоргсинтез» — один із найбільших НПЗ бензинового профілю в РФ. Завод посідає 4-те місце за обсягами нафтопереробки.
Його максимальна проєктна потужність становить близько 17 мільйонів тонн сирої нафти на рік. До атак він міг виробляти близько 5 мільйонів тонн бензину, понад 5 мільйонів тонн дизельного палива, 2 мільйони тонн мазуту та близько 500 000 тонн бітуму. Загалом підприємство випускає понад 50 найменувань товарної нафтопродукції.
Це не поодинокий епізод. ISW також згадує оновлені оцінки пошкоджень після українських ударів по російських центрах космічного та супутникового зв’язку, а також удар по науково-дослідному інституту в Пензі.
У Луганській області українські сили били по залізничному мосту через Сіверський Донець біля окупованого Луганська, газорозподільній станції поблизу Айдару, електропідстанції біля Тимонового та російській техніці поблизу Алчевська.
В окупованій Донецькій області українські удари були спрямовані по Старобешівській ТЕС і російській техніці в окупованому Донецьку. У Запорізькій області — по складу безпілотників біля Кам’янки, вантажівці на трасі М-18, нафтосховищу поблизу Мелітополя та об’єктах у районі Бердянська.
Наймасштабніший блок стосується Криму. Українські сили, за повідомленням майора Роберта «Мадяра» Бровді, били по низці електропідстанцій у різних районах окупованого півострова — зокрема «Озерненській», «Випасному», «Родниковому», «Кар’єрному», «Митяєвому», «Донузлаву», «Феодосійській» та «Західно-Кримській». Дані NASA FIRMS фіксували теплові аномалії біля частини цих локацій.
Підрозділи Сил безпілотних систем протягом 48 годин провели масштабну операцію з ураження об’єктів критичної інфраструктури на окупованих територіях.
Протягом 1–2 липня українські оператори дронів вивели з ладу 12 електропідстанцій та одну газорозподільну станцію, повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.
Найбільшої шкоди зазнала енергосистема окупованого Кримського півострова. Оператори 9-го батальйону «Кайрос» 414-ї бригади «Птахи Мадяра» уразили підстанції «Озерненська», «Родникове», «Кар’єрне» та «Митяєве», а також об’єкт на сонячній електростанції «Охотніково».
До повітряних ударів по об’єктах у Криму долучилися й інші підрозділи. Зокрема, «Фенікс» Державної прикордонної служби разом із 412-ю бригадою Nemesis вивели з ладу підстанцію 330 кВ «Західно-Кримська», а 427-ма бригада «Рарог» поцілила у ПС 220 кВ «Донузлав».
крім цього, 1-й центр СБС атакував електропідстанцію ПС 220 кВ «Феодосійська» та об’єкт у населеному пункті Широке. На Донеччині оператори 2-го батальйону Wormbusters 414-ї бригади уразили підстанцію Старобешівської ТЕС у селищі Новий Світ.
На Луганщині бійці 20-ї бригади «К-2» вивели з ладу газорозподільну станцію в населеному пункті Айдар та електропідстанцію у Тимоновому.
Паралельно у Запорізькій області воїни 412-ї бригади Nemesis знищили склад паливно-мастильних матеріалів у Мелітополі.
Це показує, що Україна послідовно намагається ускладнити Росії війну не лише на передовій, а й у тилу: порушити постачання пального, електроживлення, зв’язок, логістику та ремонтні можливості.
Тіньовий флот: не лише нафта, а й дрони проти НАТО
Окремий вимір — російський «тіньовий флот». Його давно розглядають як інструмент обходу санкцій і продажу нафти. Але нові дані свідчать, що він може бути ще й елементом ширшої гібридної кампанії проти Європи.
За даними IISS, які цитує ISW, Росія ймовірно використовувала судна тіньового флоту в міжнародних водах як платформи для запуску та повернення дронів, що порушували повітряний простір країн НАТО. IISS зафіксував 144 інциденти польотів російських дронів над 13 державами НАТО та Ірландією з серпня 2024-го по лютий 2026 року — зокрема над військовими й підводними базами у Великій Британії та Франції.
AP також повідомляло, що ця кампанія могла бути спрямована на тестування слабких місць європейської протидронової оборони без прямої ескалації до відкритого конфлікту з НАТО. The Guardian, посилаючись на аналіз IISS, писала про 144 інциденти, пов’язані з дронами над військовими, ядерними та критичними об’єктами в Європі.
Росію підозрюють у використанні танкерів для запусків дронів над чутливими об’єктами Європи.
Про це йдеться у звіті Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS).
Це робилося для того, щоб виявити слабкі місця у системах протиповітряної оборони.
Кампанія, яка охопила 144 випадки проникнення дронів у повітряний простір дванадцяти країн НАТО та Ірландії, мала на меті перевірку ефективності європейської ППО.
Європейським системам складніше виявляти низьковисотні, повільні та невеликі цілі, зокрема безпілотники.
Автори звіту зазначають, що реакція європейських держав на ці інциденти виявилася «нерівномірною» та «фрагментованою», із повільним встановленням винуватців і «часто непропорційними» варіантами реагування. Також повідомляється, що кілька урядів продовжують активні розслідування.
За даними IISS, інциденти стали частиною ширшої кампанії із застосуванням дронів над країнами Європи, насамперед над Німеччиною, Данією, Бельгією та Нідерландами. Звіт опублікували у четвер.
144 випадки
Дослідники IISS проаналізували 144 випадки проникнення безпілотників у період із серпня 2024 року до лютого 2026 року.
Частина інцидентів спричинила значні перебої, зокрема тимчасове закриття аеропортів. Дрони також проникали на територію стратегічних оборонних об’єктів, включно з базами розміщення американських ядерних боєприпасів і французькою базою балістичних підводних ракетоносців.
Приблизно половина всіх зафіксованих випадків стосувалася військових об’єктів. За оцінкою дослідників, кампанія мала на меті перевірити та картографувати можливості європейської ППО, яка здебільшого створювалася для протидії ракетам, бомбардувальникам та бойовим літакам, а не малим безпілотникам.
Країни Європи переважно уникали прямих звинувачень на адресу Росії, хоча автори звіту заявляють, що зв’язок є очевидним.
«Ми вважаємо ймовірним, що пов’язані з Росією судна та її тіньовий флот використовувалися як морські платформи для запуску чи повернення безпілотників або як вузли ретрансляції сигналу», — заявив співавтор звіту Чарлі Едвардс.
Він також зазначив, що відсутність подібної активності у Середземному морі пояснюється потужнішими можливостями спостереження, особливо морського моніторингу та присутністю американських підводних човнів. За його словами, непомітне пересування й тим більше запуск дронів у цьому регіоні значно складніші.
Співавтор дослідження Луїс Берн повідомив, що кілька урядів продовжують розслідування.
Він також додав, що після початку перевірок і оглядів суден тіньового флоту на початку цього року кількість інцидентів із дронами майже відсутня.
У звіті реакцію Європи оцінили доволі жорстко: її назвали «нерівномірною» та «фрагментованою», із надто повільним встановленням винних та «часто непропорційними» методами відповіді.
ISW продовжує оцінювати, що вторгнення російських дронів є частиною посилення російської кампанії «Фаза нуль» з метою дестабілізації Європи, підриву єдності НАТО та створення політичних, інформаційних та психологічних умов для потенційної майбутньої війни Росії проти НАТО.
Це важливо для України з двох причин.
Перша — Росія веде війну не лише проти України, а й проти європейської безпеки в ширшому сенсі. Український фронт залишається головним, але паралельно Москва тестує кордони НАТО, вивчає реакцію, шукає прогалини в обороні.
Друга — «тіньовий флот» стає не лише економічним, а й військово-розвідувальним активом. Якщо судна можуть використовуватися для запуску дронів, ретрансляції сигналів або збору інформації, то питання боротьби з тіньовим флотом виходить далеко за межі санкційної політики.
Російські резерви: тиск великий, але ресурс не безмежний
Ще один важливий елемент оцінки — стан російських резервів.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявляв, що російське військове командування скорочує плани щодо формування нових дивізій у стратегічному резерві на користь поповнення військ на передовій. ISW не змогла незалежно підтвердити цю заяву, але зазначила, що вона виглядає логічною на тлі майже 40 000 російських втрат лише у червні 2026 року.
Це не означає, що Росія втрачає здатність наступати. Вона все ще має чисельний ресурс, виробничі можливості, мобілізаційні механізми та політичну готовність до великих втрат. Але це означає, що навіть для Росії війна має ціну. Якщо нові формування доводиться «розбирати» для поповнення чинних частин, стратегічний резерв зменшується, а здатність до масштабного майбутнього маневру може обмежуватися.
Саме тому Росія все активніше використовує тактику малих груп, дронів, інфільтрацій і когнітивної війни. Це спосіб підтримувати тиск без постійних великих механізованих атак.
Що це означає для найближчих місяців
Атака 1–2 липня і події на фронті показують кілька тенденцій, які можуть визначити літо 2026 року.
Перше. Росія зберігає здатність до великих комбінованих ударів
Навіть якщо темп ударів коливається, Москва може повертатися до масованих пакетів після пауз. Червень не став доказом виснаження. Навпаки, липневий удар показав, що Росія здатна накопичувати дрони й ракети для нових хвиль.
Друге. ППО України потребує не лише кількості, а й адаптації
Проблема вже не тільки в тому, скільки систем Patriot, IRIS-T чи NASAMS має Україна. Питання також у тому, як швидко система оборони може адаптуватися до реактивних дронів, нових частот, дронів-приманок і комбінованих маршрутів атак.
Третє. Українські удари по російських тилах стають системними
Нафтопереробка, логістика, енергетика, електропідстанції, залізничні мости, склади дронів — усе це елементи однієї кампанії. Україна намагається перенести війну в російський тил і зробити для Москви дорожчими як наступ, так і масовані удари.
Четверте. Фронт залишається небезпечним навіть без гучних проривів
Відсутність підтвердженого просування не означає відсутності загрози. Росія продовжує інфільтрації, атаки малими групами й інформаційні операції. Саме такі дії можуть поступово змінювати ситуацію на окремих ділянках.
П’яте. Війна дедалі більше виходить за межі українського театру
Тіньовий флот, дрони над країнами НАТО, гібридні операції в Європі — усе це показує, що Москва намагається розширити поле тиску. Україна залишається головною жертвою агресії, але безпекові наслідки війни дедалі більше відчувають і західні країни.
Масований удар 1–2 липня — це не лише трагедія для Києва й інших українських регіонів. Це маркер нової фази війни, у якій Росія намагається поєднати кількість із технологічною адаптацією, а Україна відповідає ударами по російських тилах і логістиці.
Москва робить ставку на виснаження: цивільної стійкості, енергетики, ППО, запасів ракет, політичної уваги Заходу. Україна, своєю чергою, намагається виснажити російську воєнну машину там, де вона найбільш залежна від інфраструктури: у паливі, електриці, зв’язку, логістиці й ремонті.
Тому найближчі місяці, ймовірно, будуть не лише боротьбою за населені пункти на карті. Це буде боротьба за темп адаптації. Хто швидше змінюватиме технології, логістику, оборону й тактику — той матиме перевагу у війні, де фронт проходить уже не тільки через окопи, а й через електропідстанції, НПЗ, частоти радіозв’язку, морські маршрути й системи ППО.
За матеріалами understandingwar.org
