Українська війна технологій входить у нову фазу. Якщо перші роки повномасштабного вторгнення зробили дрони символом асиметричної відповіді України на перевагу Росії в артилерії, авіації та людських ресурсах, то тепер ставка розширюється. Україна шукає рішення проти керованих авіаційних бомб, розвиває дешеві ракети-перехоплювачі, масштабує виробництво вибухівки, уніфікує дронову інфраструктуру, впроваджує Mission Control, тестує роботизовані турелі, сенсори, системи C2 і відкриває український defense tech для великих західних компаній.
Центром цієї трансформації дедалі більше стає Brave1 — державна оборонно-технологічна екосистема, яка об’єднує розробників, військових, інвесторів, виробників і державу. На заході Brave1 Advantage у липні 2026 року Україна фактично показала не просто набір окремих розробок, а нову модель оборонної промисловості: швидке тестування, грантове фінансування, зворотний зв’язок із фронту, конкуренція приватних команд і масштабування найуспішніших рішень.
Головна новина — запуск грантового конкурсу для розробників анти-КАБ систем та засобів боротьби з російською авіацією. Але насправді це лише частина набагато ширшого процесу: Україна намагається створити багаторівневу технологічну відповідь на найбільші загрози сучасної війни.
КАБи стали однією з головних проблем фронту
Російські керовані авіаційні бомби — одна з найболючіших загроз для української оборони. Їхня небезпека полягає не лише в потужності бойової частини, а й у способі застосування. Модулі планування та корекції дозволяють російській авіації скидати боєприпаси на значній відстані від лінії бойового зіткнення, часто не входячи в зону ураження більшості українських засобів ППО.
Основними носіями таких бомб залишаються російські фронтові бомбардувальники Су-34, які діють під прикриттям винищувачів Су-35. Це створює складну задачу: Україна має боротися не лише з самими боєприпасами, а й із платформами, які їх запускають.
За даними, озвученими на Brave1 Advantage, Росія застосовує проти України рекордну кількість КАБів — майже 8 тисяч за місяць. Саме тому новий грантовий конкурс Brave1 спрямований на пошук технологій, які можуть зменшити або зламати цю перевагу РФ. Йдеться про системи протидії КАБам, а також засоби, які в перспективі можуть «полювати» на літаки та гелікоптери противника.
Згідно із супутниковими знімками полів та лісосмуг, російські КАБи продовжують ефективно уражати цілі попри протидію українських засобів радіоелектронної боротьби.
Використання модулів УМПК дозволяє російським літакам скидати боєприпаси за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Анти-КАБ — це не одна «чарівна ракета»
Головна складність анти-КАБ напряму в тому, що універсального рішення тут не існує. Керовану авіабомбу можна намагатися виявляти, збивати, глушити, збивати з курсу, обманювати її навігацію або бити по літаках-носіях. Але кожен із цих варіантів має свої технічні, фінансові й тактичні обмеження.
Тому реалістична відповідь України, найімовірніше, буде багаторівневою. Перший рівень — виявлення: радари, акустичні системи, оптико-електронні сенсори, пасивні засоби моніторингу. Другий — вплив на сам боєприпас або його систему наведення. Третій — створення загрози для носіїв, щоб російські літаки не могли діяти так вільно. Четвертий — організаційний: швидка передача даних, автоматизація ухвалення рішень і інтеграція різних засобів у єдину систему.
Саме тому Brave1 оголошує не один продукт, а конкурс для різних команд і підходів. У 2026 році Brave1 та Міноборони анонсували грантові конкурси, де учасники можуть отримати понад 100 млн грн на проривні технології. Серед напрямів названі анти-КАБ, українські радари, ракети, що запускаються з БПЛА, лазерна ППО, мікрохвильові засоби ураження та інші перспективні рішення.
Україна сама переходить до КАБів
Паралельно з пошуком захисту від російських КАБів Україна розробляє власні керовані авіабомби. За словами міністра оборони Михайла Федорова, українські військові вже застосовують на фронті КАБи від двох вітчизняних розробників, тоді як загалом у цьому напрямі працюють вісім команд.
Це важлива зміна. Україна більше не лише адаптує західні системи або імпровізує на базі доступних платформ, а створює власні засоби ураження в різних вагових категоріях і з різними принципами роботи. Для Повітряних сил це може стати способом отримати більш гнучкий інструмент для ударів по російських позиціях, складах, логістиці та укріпленнях.
Але цей напрям не варто перебільшувати. Власні КАБи — це ще не симетрична відповідь на російську авіаційну кампанію. Україні потрібно не лише мати боєприпас, а й забезпечити носії, наведення, планування місій, захист авіації та виробництво у достатній кількості. Саме тому українські КАБи радше є частиною ширшої стратегії, а не окремим переломним фактором.
Читайте також: “Україна входить у клуб виробників керованих авіабомб: чому це важливо для війни”
Дешева ППО: ракети, дрони-перехоплювачі та турелі
Другий великий напрям — боротьба з ударними безпілотниками. Україна вже має досвід збиття «Шахедів» мобільними групами, класичними зенітними засобами, дронами-перехоплювачами й системами РЕБ. Але масовість російських атак змушує шукати дешевші та масштабованіші рішення.
На Brave1 Advantage повідомили, що близько 10 українських компаній випробовують дешеві ракети-перехоплювачі для знищення російських ударних БпЛА. У перспективі ці рішення можуть розвиватися і для перехоплення крилатих ракет.
Це критично важливо з економічної точки зору. Якщо дорога ракета ППО витрачається на дешевший дрон, оборона опиняється у невигідній моделі виснаження. Тому Україні потрібні засоби, де ціна перехоплення буде співмірною або нижчою за вартість загрози.
У цю ж логіку вписуються дрони-перехоплювачі та роботизовані турелі. В Україні вже застосовують системи з комп’ютерним зором, які допомагають виявляти й супроводжувати повітряні цілі. Такі рішення не замінюють класичну ППО, але можуть закривати ближній ешелон оборони — особливо проти FPV, малих БпЛА та частини баражуючих цілей.
В Україні добре зарекомендували себе роботизовані турелі з комп’ютерним зором та автоматичним ухваленням рішень.
Про це повідомив керівник Brave1 Андрій Гриценюк під час заходу Brave1 Advantage.
На полі бою такі системи працюють із калібрами від 7,62 до 12,7 мм.
«Ми бачимо, що цей клас озброєння вже дуже добре показує себе на полі бою», — зазначив Андрій Гриценюк.
Автоматичне ухвалення рішень і швидкий прорахунок параметрів дозволяють оперативно реагувати та відкривати вогонь у напрямку повітряних цілей.
Відомо, що в Україні застосовують Sky Sentinel з кулеметами M2 Browning для знищення дронів-камікадзе типу «Шахед».
Турелі самостійно розпізнають цілі та наводяться на них, а оператор, який може перебувати за сотні кілометрів від об’єкта, лише підтверджує відкриття вогню.
Також в Україні розробили турель «Хижак» озброєну кулеметом ПКТ калібру 7,62.
Вона здатна обертатись на 360 градусів у горизонтальній площині, та підніматись до 75 градусів у вертикальній.
Однією особливістю є оснащення модуля системою штучного інтелекту, яка дозволяє автоматично розпізнавати цілі та супроводжувати їх.
Зокрема це стосується автоматичного розпізнавання дронів, що дозволяє використовувати цей бойовий модуль для збиття дронів, зокрема FPV на близький дистанції.
Під час випробувань розробникам вдалося досягнути ураження FPV дронів на дистанціях від 50 до 220 м, а розпізнавання на дистанції до 250 м.
Phantom Defense і перехід до екосистемної протидії дронам
Окремий приклад нової логіки — рішення Phantom Defense. Компанія представила не один окремий засіб, а комплексну систему протидії БпЛА, до якої входять засоби виявлення, РЕБ, дрони-перехоплювачі та платформа управління C2. Важливо, що всі компоненти мають працювати як єдиний контур: виявити ціль, ідентифікувати її, передати дані, обрати засіб реагування та зафіксувати результат.
РЕБ комплекс Specter L/XL/A для захисту рухомих і стаціонарних об’єктів із покриттям 360°. Залежно від модифікації він працює у діапазонах 300–900 МГц, а також підтримує придушення сигналів на частотах 1,4, 2,4 та 5,8 ГГц.
Компанія також представила Specter Pro для вузькосмугового придушення у діапазоні 250 МГц – 6 ГГц із покриттям 360° та Vector Pro, який забезпечує спрямоване придушення у тому ж діапазоні.
Для кінетичного перехоплення дронів компанія пропонує безпілотник Balaban. Його заявлений час польоту становить 2,5 години, максимальна швидкість — 260 км/год, корисне навантаження — 1,2 кг.
Для боротьби з ударними дронами типу Shahed компанія розробила перехоплювач Blade. Його швидкість заявлена на рівні 310 км/год, дальність — 15 км, корисне навантаження — 0,5 кг.
Ще одним рішенням є модуль Karakurt, який дозволяє скидати сітку з будь-якого сумісного дрона для перехоплення повітряних цілей.
До систем виявлення входить відеоперехоплювач Streamhunter, що працює у діапазоні 800 МГц – 8 ГГц, має дальність до 30 км, підтримує одночасний прийом п’яти каналів і заявлений час виявлення менше однієї секунди.
Пеленгатор Radiotrex працює у діапазоні 300 МГц – 8 ГГц, забезпечує дальність до 30 км, точність пеленгування до 3° та миттєву смугу пропускання 250 МГц. Початок поставок очікується у другому кварталі 2027 року.
Компанія також анонсувала радар Skydarix із круговим оглядом. Заявлена дальність виявлення безпілотників літакового типу становить до 20 км, FPV-дронів — до 5 км. Радар підтримуватиме інтеграцію з системами C2 через протокол ASTERIX. Очікувана доступність — четвертий квартал 2026 року.
Усі системи інтегруються в платформу C2, яка об’єднує дані із засобів виявлення, автоматизує ідентифікацію цілей та формує єдину оперативну картину.
Phantom Defense має понад 600 співробітників і здатна виробляти понад 100 дронів-перехоплювачів та 200 засобів РЕБ на добу.
Не існує єдиної відповіді для всіх типів загроз від дронів, кожен вид БПЛА потребує спеціального підходу. Саме тому ми не продаємо окремі прилади – ми пропонуємо екосистему рішень, котрі вже довели свою ефективність у бойових умовах», – зазначили в компанії.
Рішення Phantom Defense пройшли перевірку в реальних бойових умовах в Україні, зокрема в межах проєкту захисту міської інфраструктури одного із обласних центрів: обладнання компанії забезпечує понад 90% системи купольного захисту, яка покриває понад 100 км². За період з 1 червня 2025 року по 24 червня 2026 року система виявила 10 821 ворожий безпілотник та придушила 7 397 із них.
Це показує зрілішання українського defense tech. На ранніх етапах війни багато рішень створювалися як окремі «прилади» або платформи. Тепер дедалі більше компаній рухаються до архітектури систем: сенсор — зв’язок — управління — ураження — аналітика.
Саме така модель потрібна для боротьби з різними класами дронів. FPV-дрон, розвідувальний БпЛА, «Шахед» і крилата ракета — це різні цілі. Вони потребують різних каналів виявлення, різного часу реакції й різних засобів перехоплення. Тому майбутнє ППО нижнього рівня — не в одному універсальному засобі, а в мережі взаємопов’язаних рішень.
Сенсори: передова має «бачити» більше
Ще один важливий напрям Brave1 — сенсори для автоматичного виявлення противника, техніки та дронів на передовій. Ідеться про сейсмічні, акустичні, оптико-електронні та інші системи, які можуть зменшити навантаження на військових.
Сьогодні значна частина роботи на передньому краї — це спостереження, фіксація руху, передача координат, підтвердження цілей. Автоматизовані сенсорні системи можуть пришвидшити цей процес і зменшити ризик для людей. Особливо важливі пасивні рішення, які не випромінюють сигналів і тому складніше виявляються противником.
Українські акустичні системи вже розвиваються в цьому напрямі. Вони можуть допомагати виявляти дрони, крилаті ракети та інші повітряні цілі в умовах, коли класичні радари або візуальне спостереження мають обмеження. У війні, де швидкість реакції часто визначає результат, сенсори стають не допоміжним, а базовим елементом оборони.
В Україні через грантові програми Brave1 розробляють сенсори різних типів для автоматичного виявлення російських окупантів та їхніх дронів на фронті.
Про це повідомив керівник Brave1 Андрій Гриценюк під час заходу Brave1 Advantage.
Він зазначив, що для військових потреб необхідно якнайбільше всього автоматизовувати, особливо це стосується систем, які використовуються на передньому краї.
Тому кластер розвитку оборонних технологій Brave1 активно працює з кількома виробниками над створенням необхідних сенсорів.
«Сенсори різних типів: сейсмічні, акустичні, оптико-електронні, різні технології, які дозволять виявляти переміщення супротивника, дронів, інших речей і передавати цю інформацію для прийняття рішення і знищення цих цілей», – розповів Гриценюк.
За його словами, військові, які перебувають на передовій, достатньо багато свого часу витрачають на те, щоб виявляти та передавати інформацію про переміщення ворога.
Нові системи, над якими працюють українські розробники, покликані підвищити ефективність виконання цих завдань.
Системи для виявлення крилатих ракет
Нагадаємо, що українські акустичні системи FENEK отримали можливості для виявлення дронів типу «Шахед», крилатих ракет і безпілотників на оптоволокні.
Головна особливість системи — пасивний принцип роботи: вона лише «слухає» навколишній простір, що робить її невидимою для засобів радіоелектронної боротьби.
Система фіксує мінімальні затримки між сигналами на різних мікрофонах і визначає, звідки саме надходить звук.
Українська компанія ARes також створила акустичну систему цілевказання, здатну фіксувати політ ворожих дронів та ракет у складних умовах.
За даними виробника, комплекс працює в умовах хмарності та туману, в будь-який час доби та залишається повністю пасивним, адже не випромінює сигнали. Система охоплює повну півсферу, скануючи небо одночасно в усіх напрямках.
Mission Control: дрони стають не хаотичною масою, а керованою системою
Українська дронова війна давно вийшла за межі окремих екіпажів і волонтерських поставок. Масштаб став таким, що ним потрібно управляти як окремою бойовою інфраструктурою. Саме для цього створено Mission Control — модуль планування безпілотних систем, який уже працює в усіх корпусах Сил оборони.
За словами Михайла Федорова, через Mission Control щотижня проходить майже 50 тисяч місій і понад 230 тисяч звітів. Система допомагає планувати роботу екіпажів, координувати райони застосування, знижувати ризик дружнього вогню, управляти частотами й аналізувати ефективність дронів.
Mission Control створили для планування місій безпілотних систем і заміни традиційної паперової звітності сучасним цифровим інструментом.
Система оптимізує планування та управління підрозділами безпілотних літальних апаратів у режимі реального часу.
Також модуль допомагає знижувати ризики дружнього вогню завдяки постійному контролю районів роботи екіпажів БПЛА.
Mission Control дозволяє командирам бачити розташування та активність екіпажів, які виконують завдання в різних секторах.
Окремий функціонал системи відповідає за управління частотами під час застосування безпілотників.
Завдяки цьому оператори можуть формувати черговість вильотів кількох БПЛА, які працюють в одній зоні.
За словами Михайла Федорова, значний обсяг інформації дає змогу аналізувати застосування безпілотних систем у реальному часі та швидко ухвалювати управлінські рішення.
Міністр зазначив, що система дозволяє оцінювати загальну кількість операцій, число вильотів, життєвий цикл окремих дронів та їхню ефективність.
Крім того, Mission Control охоплює основні типи завдань безпілотних підрозділів, серед яких розвідка, ураження цілей, мінування, логістичне забезпечення та евакуація.
За словами Федорова, командири отримують доступ до всієї необхідної інформації безпосередньо в системі, що замінює паперові звіти та розрізнені таблиці єдиним цифровим середовищем.
Це важливий зсув: дрони більше не сприймаються лише як «витратний матеріал» або окрема зброя. Вони стають частиною цифрової бойової системи. Дані про місії, втрати, результативність, частоти, типи завдань і життєвий цикл платформ дозволяють ухвалювати рішення не інтуїтивно, а на основі статистики.
Читайте також: “Війна алгоритмів: як Mission Control перетворює дрони на єдину бойову систему”
Уніфікація: як подолати «зоопарк» дронів
Швидкий розвиток українських дронів має і зворотний бік — надмірну різноманітність. Для фронту велика кількість виробників і моделей є перевагою, бо створює конкуренцію та швидкість. Але для операторів це часто означає різні станції, різні налаштування, різні антени, різні підходи до ремонту й навчання.
Саме тому Brave1 разом зі спільнотою Сергія Стерненка запустили проєкт уніфікації наземних станцій для FPV-дронів. Йдеться не про те, щоб залишити один тип дрона, а про стандартизацію критичних елементів. Завдання — зробити так, щоб оператори могли працювати з різними платформами через більш сумісну інфраструктуру.
В Україні запустили проєкт уніфікації наземних станцій для забезпечення сумісності різних типів дронів.
Про це повідомив керівник Brave1 Андрій Гриценюк під час заходу Brave1 Advantage.
Проєкт реалізується спільно зі спільнотою Сергія Стерненка.
«Ми досить часто чуємо від військових, що велика кількість різних виробів і дронів — це добре, але це створює “зоопарк”, і його потрібно уніфікувати. Ми не сповідуємо модель, за якої має бути лише один літак чи один FPV-дрон і повна уніфікація. Але певні елементи мають бути стандартизовані», — розповів Андрій Гриценюк.
Уніфікація наземних станцій дозволить, незалежно від того, які FPV-дрони використовуються на фронті, підключати їх до наявних станцій шляхом незначного перепідключення окремих антенних модулів і забезпечити повну сумісність між різними системами.
Ще у квітні вперше в ЗСУ запровадили універсальні наземні станції для оптоволоконних дронів.
Рішення має допомогти операторам безпілотників не брати із собою по 3–5 різних зразків обладнання, а користуватися уніфікованою станцією.
Наразі у війську використовуються два основних типи наземних станцій для оптоволоконних дронів — аналогові та цифрові.
Найпоширенішими є аналогові рішення, які забезпечують основну роботу підрозділів.
Міноборони вже сформувало єдині технічні вимоги до аналогових станцій і створило прототип, максимально наближений до серійного виробництва.
Також українська компанія TAF Industries розпочинає перехід на нову систему, яка дозволить використовувати уніфіковані картриджі для однієї наземної станції керування оптоволоконними дронами.
Аналоговий напрям став першим у розробці через простоту інтеграції у виробництво.
Це один із непомітних, але стратегічно важливих напрямів. Будь-яка технологічна перевага швидко втрачається, якщо її неможливо обслуговувати, навчати, ремонтувати й масштабувати. Стандартизація — це міст між винахідництвом і великою армійською системою.
FPV з ударним ядром: нова спеціалізація проти бронетехніки
Ще одним прикладом розвитку спеціалізованих ударних платформ став FPV-дрон UB80D10-EFP, представлений компанією «Українська бронетехніка» під час Brave1 Advantage. Апарат створили для ураження живої сили, броньованої та легкоброньованої техніки, а також інших військових цілей противника.
Дрон побудований на 10-дюймовій рамі та оснащується трикілограмовою бойовою частиною з ударним ядром і додатковим осколково-фугасним ефектом. За твердженням розробників, така бойова частина може пробивати до 50 мм броні та призначена, зокрема, для боротьби з технікою, додатково захищеною так званими «мангалами».
UB80D10-EFP планують випускати у двох основних версіях — із традиційним радіокеруванням та керуванням через оптоволоконний канал. Радіокерований варіант, за заявленими характеристиками, матиме дальність польоту до 30 км і зможе розвивати швидкість до 130 км/год. Для оптоволоконної модифікації розробники орієнтуються на котушки завдовжки 25–30 км, а в перспективі розглядають збільшення дальності до 40 км.
Модульна конструкція дозволяє адаптувати апарат під різні бойові завдання. На нього можна встановлювати денні або нічні камери, аналогові чи цифрові системи зв’язку, а також модуль автоматичного наведення на ціль. Замість бойової частини з ударним ядром передбачено і варіант із 82-мм міною.
Новий дрон продовжує лінійку безпілотних рішень «Української бронетехніки». Раніше компанія кодифікувала та допустила до експлуатації у ЗСУ модель UB82D з інтегрованою 82-мм міною. UB80D10-EFP має стати доступним для замовлення після завершення кодифікації — орієнтовно протягом одного-двох місяців.
Поява таких систем показує, як український FPV-сегмент поступово переходить від переважно універсальних ударних дронів до спеціалізованих платформ, оптимізованих під конкретні типи цілей, канали зв’язку та умови застосування. Для війська це означає ширший вибір засобів ураження, а для виробників — рух до стандартизованих і серійних продуктів замість одиничних фронтових модифікацій.
«Ашан» і «АртАшан»: коли дрони стають оперативним інструментом
Операції «Ашан» і «АртАшан» стали прикладом того, як безпілотні системи можуть впливати не лише на окремі епізоди бою, а й на поведінку противника на оперативному рівні.
За словами Михайла Федорова, у межах операцій Сили оборони уразили майже 1,2 тисячі одиниць російської бронетехніки та артилерії. Перший етап був зосереджений на бронетехніці та артилерійських системах, другий — на російській артилерії.
Сили оборони України уразили понад 1000 одиниць російської бронетехніки та артилерії в межах операції «Ашан», яка складалася з двох етапів.
Про це на Brave1 Advantage розповів міністр оборони Михайло Федоров.
У межах першого етапу, який відбувся минулого року, дронами уразили та знищили понад 800 одиниць бронетехніки та артилерійських систем ворога.
«Ідея полягала в тому, що були розроблені спеціальні дрони-бомбери, і завдяки правильній організації розвідки були виявлені та уражені танки, БТРи й інша бронетехніка разом з артилерією. За кілька ночей було знищено 800+ одиниць техніки ворога, і потім півроку вони [росіяни] не проводили жодного механізованого наступу», – каже міністр.
Техніку росіян Сили оборони уражали на відстані понад 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
У червні вже цього року операцію вирішили повторити, але з акцентом на знищення російської артилерії. Цей етап отримав назву «АртАшан».
«Ми побачили в звітах Генерального штабу про те, що Україна продовжує втрачати певний відсоток військових від роботи ворожої артилерії, та задалися питанням, що ми можемо зробити для того, щоб зменшити наші втрати», – розповів Федоров.
Цього разу підрозділи Сил безпілотних систем скоординовано вдарили по гаубицях окупантів на Херсонському, Запорізькому, Донецькому і Старобільському напрямках.
Як результат, військові уразили 231 ціль, 171 з яких знищено. Ефективність ударів підтверджена засобами об’єктивного контролю та перехопленням зв’язку.
За даними військових, вже в першу добу активність російських військ по всій смузі знизилася на 30–81%.
Загалом у межах спецоперації «Ашан» українські оборонці уразили 1180 цілей. Це призвело до послаблення противника та зменшення обстрілів українських позицій.
У реалізації операції брали участь оператори Lasar’s Group Національної гвардії України, 412-ї окремої бригади безпілотних систем NEMESIS та інші підрозділи Сил оборони України.
Якщо ці результати підтверджуються в масштабі, вони демонструють головну перевагу українського підходу: правильно організовані дронові операції можуть не просто знищувати цілі, а змінювати темп дій противника. У цьому сенсі дрон стає не дешевою заміною артилерії, а елементом глибшої розвідувально-ударної системи.
Вибухівка: непомітна основа всієї оборонної промисловості
Яскраві технології — дрони, ракети, сенсори, ШІ — привертають найбільше уваги. Але без базових компонентів оборонна індустрія не масштабується. Один із таких компонентів — вибухові речовини.
Brave1 оголосив результати грантового конкурсу для шести українських компаній, які мають масштабувати виробництво вибухівки. Загальна вартість проєктів становить 944 млн грн, з яких 620 млн грн — державне співфінансування. Виробництво має забезпечити критично важливі компоненти для боєприпасів, ракет, дронів та інших засобів ураження.
Шість українських компаній перемогли в грантовому конкурсі Brave1, спрямованому на розвиток виробництва української вибухівки. Загальна сума проєктів — 944 млн грн, з яких 620 млн грн становить державне співфінансування.
Про це повідомив Міністр оборони України Михайло Федоров на заході Brave1 Advantage.
У відповідь на запит Міністерства оборони України кластер оголосив грантовий конкурс на масштабування виробництва вибухових речовин для потреб фронту. У межах угод виробники налагодять випуск такої вибухівки, як ТНТ, гексогену, ТЕНу та пластифікованих аналогів C4.
Як вказано на офіційному сайті Brave1, обов’язковою є вимога співфінансування — щонайменше 30% кошторису розробник має профінансувати за рахунок власних коштів.
«Це нові виробничі лінії, нові спроможності та критично важливі компоненти для української зброї. Це фундамент для збільшення виробництва українських боєприпасів, ракет, дронів та інших засобів ураження», – наголосив міністр оборони Михайло Федоров.
Минулого року кластер оборонних технологій розпочав видавати гранти на масштабування виробництва вибухових речовин в Україні за схваленням відповідної постанови Кабінетом Міністрів.
Це фундаментальний крок. Україна може мати найкращі ідеї, але без промислової бази вони залишаться прототипами. Масштабування вибухівки означає більшу незалежність, стійкіші ланцюги постачання і здатність нарощувати випуск власних засобів ураження.
Brave1 як венчурний інвестор війни
За три роки Brave1 перетворився на один із ключових інструментів державної підтримки оборонних інновацій. За даними, озвученими в межах Brave1 Advantage, екосистема об’єднує понад 2500 компаній і більш ніж 5000 оборонних розробок. Також повідомлялося, що Brave1 видав майже 1000 грантів на понад 5,8 млрд грн.
Це наближає Brave1 до ролі венчурного інвестора у сфері війни. Але на відміну від класичного венчурного ринку, тут головний критерій — не майбутня оцінка компанії, а швидкість появи корисного рішення на фронті. І саме в цьому українська модель відрізняється від повільніших західних оборонних процедур.
Водночас це створює і ризики. Велика кількість розробок не гарантує їхньої якості, сумісності чи здатності до серійного виробництва. Тому наступний етап Brave1 — це не лише гранти, а й відбір, стандартизація, доведення до серії та інтеграція в армійські системи.
Airbus і міжнародний вимір
Підписання меморандуму між Airbus Defence and Space і Brave1 стало важливим сигналом: український defense tech цікавий не лише малим стартапам, а й великим західним оборонним компаніям.
Airbus повідомив, що угода з Brave1 має сприяти українським оборонним інноваціям і стала першою індустріальною стратегічною співпрацею Brave1 із західною компанією. У межах партнерства передбачені спільні робочі групи, технологічні проєкти та інтеграція рішень у логіку швидкого тестування.
Технології Airbus інтегрують у програму випробувань «Test in Ukraine» задля проведення інтенсивних тестувань у фронтових умовах та оперативного отримання даних для розробки.
Окремо Airbus стане ключовим партнером саміту Defence Tech Valley у Львові. Захід відбудеться 16–17 вересня 2026 року і має зібрати виробників, інвесторів та міжнародних партнерів навколо українських оборонних рішень, перевірених війною.
Для України це відкриває кілька можливостей: доступ до інженерної експертизи, інтеграцію в західні ланцюги постачання, спільні розробки та потенційне масштабування українських продуктів на міжнародний ринок. Для західних компаній Україна стає місцем, де технології проходять найжорсткішу перевірку — реальну війну високої інтенсивності.
Роботи, гуманоїди й аеробайки: експериментальна периферія чи майбутній прорив?
Серед анонсів Brave1 є і більш футуристичні напрями — роботи-гуманоїди, аеробайки та аеробаггі. На перший погляд вони можуть виглядати як технологічна екзотика. Але їхня поява в українському оборонному порядку денному має логіку.
Головна проблема передової — людина залишається найціннішим і найвразливішим ресурсом. Усе, що може зменшити потребу у фізичній присутності військових у найнебезпечніших зонах, має потенційну цінність. Роботи можуть виконувати частину завдань на позиціях, сенсорні системи — спостерігати, наземні платформи — перевозити вантажі, а перспективні повітряні засоби — швидко доставляти людей або обладнання.
В Україні для потреб війська розглядають розробку повітряних мотоциклів та аеробаггі для швидкого перекидання бійців на позиції.
Про це повідомив керівник Brave1 Андрій Гриценюк під час заходу Brave1 Advantage. Розробку проєктів можуть запустити через гранти Brave1.
Наразі доставка особового складу на позиції пішки або бронетранспортерами залишається достатньо помітною.
«Але у світі вже з’явилися технології, які дозволяють створювати повітряні мотоцикли, аеробаггі. Над цим ми також починаємо працювати», — розповів Андрій Гриценюк.
За його словами, такі повітряні мотоцикли та аеробаггі можуть зробити дистанційно керованими, щоб після висадки піхоти аеробайк міг самостійно повернутися назад.
«Це потрібно для виконання різних завдань — від швидкого прибуття на позиції та висадки бійців до більш специфічних сценаріїв застосування під час спеціальних операцій», — зазначив він.
Подібні технології у світі
Торік польська Volonaut представила Airbike — аеробайк із реактивною силовою установкою.
Апарат приводиться в рух кластером із приблизно п’яти турбореактивних двигунів. Для стабільного польоту його оснастили бортовою комп’ютерною системою, яка автоматично підтримує рівновагу та допомагає керувати рухом.
Конструкцію виконали з вуглецевого волокна, завдяки чому Airbike важить приблизно у сім разів менше за звичайний мотоцикл. Максимальна швидкість апарата сягає близько 200 км/год, а мінімалістична конструкція забезпечує пілоту широкий огляд.
У Швеції компанія Jetson розробила одномісний електричний пілотований мультикоптер Jetson ONE.
Його позиціонують як транспортний засіб, яким можна легко керувати без спеціальних навичок пілотування.
Jetson ONE має легку конструкцію з алюмінієво-вуглепластиковою рамою, відкритою одномісною кабіною та вісьмома електродвигунами з гвинтами, розміщеними для забезпечення стабільності й відмовостійкості.
В Україні проведуть грантовий конкурс, спрямований на створення роботів-гуманоїдів для потреб Сил оборони.
Про це повідомив керівник Brave1 Андрій Гриценюк під час заходу Brave1 Advantage.
Ключовим завданням ініціативи є максимальна роботизація першої лінії бойового зіткнення та зменшення ризиків для військовослужбовців.
За словами Гриценюка, цей напрям відповідає актуальним світовим тенденціям, оскільки галузь людиноподібних роботів активно розвивається у США та Китаї.
Він наголосив, що українські розробники на початковому етапі зосередяться на створенні простіших платформ, які поступово отримуватимуть складніший функціонал.
На відміну від світового цивільного сегмента, українська програма орієнтується винятково на оборонні потреби та військові сценарії застосування.
Передбачається, що нові інженерні рішення допоможуть українським військовим ефективніше утримувати позиції та виконувати завдання в умовах бойових дій.
Гуманоїдні роботи в Україні
Україна стала головним світовим випробувальним майданчиком для виробників зброї, зокрема західних стартапів.
Раніше до України доставили гуманоїдних роботів-солдатів Phantom MK-1 від Foundation для оцінки їх ефективності.
Проте зараз подібні гуманоїдні роботи важкі та дорогі, потребують регулярної підзарядки, можуть ламатися і часто втрачають баланс.
Рух гуманоїда забезпечують приблизно 20 двигунів, і кожен із них має працювати бездоганно.
Розгортання гуманоїдів разом із регулярними військами також може створювати додаткові ризики.
Але тут важливо зберігати тверезість. Гуманоїдні роботи поки залишаються дорогими, складними, енергозалежними і вразливими. Аеробайки та аеробаггі мають багато питань щодо безпеки, помітності, стійкості до погодних умов і реальної користі на фронті. Тому ці напрями слід розглядати як експериментальну лабораторію, а не як близьку масову заміну класичних засобів.
Читайте також: “Війна машин: Україна випробовує гуманоїдних роботів Phantom MK-1 для фронту”
Головний виклик — не винайти, а виробити
Українська оборонна індустрія вже довела, що здатна швидко винаходити. Проте наступний виклик складніший: виробляти багато, стабільно й однаково якісно.
Саме тут виникають ключові питання. Чи зможуть перспективні анти-КАБ рішення пройти шлях від прототипу до серійної системи? Чи вистачить виробничих потужностей для дешевих ракет-перехоплювачів? Чи зможуть різні дронові платформи працювати в єдиній цифровій інфраструктурі? Чи буде достатньо вибухових речовин, електроніки, двигунів, оптики, батарей і кваліфікованих інженерів?
Інший виклик — фронтова адаптація. У сучасній війні будь-яке рішення швидко стикається з контрзаходами противника. Росія змінює частоти, маршрути, висоти, тактику запуску, типи боєприпасів і підходи до маскування. Тому успішна система має не просто працювати сьогодні, а швидко змінюватися завтра.
Що означає Brave1 Advantage для української війни
Brave1 Advantage показав, що Україна намагається збудувати повний цикл оборонних інновацій. Не окремо дрони, не окремо ракети, не окремо РЕБ, а екосистему, де є ідея, грант, полігон, фронтовий тест, цифрова аналітика, виробництво, міжнародний партнер і потенційне масштабування.
Анти-КАБ конкурс у цій системі є символічним. Росія робить ставку на масу, авіаційний тиск і виснаження. Україна відповідає пошуком технологій, які можуть змінити ціну цієї переваги для противника. Якщо російська авіація не зможе безкарно скидати КАБи, якщо «Шахеди» стане дешевше перехоплювати, якщо дронові операції будуть плануватися як єдина система, а виробництво боєприпасів отримає промислову базу — це змінить якість оборони.
Водночас Brave1 не є магічною відповіддю на всі проблеми. Гранти не замінюють серійного виробництва, прототипи не замінюють логістики, а презентації не замінюють бойової ефективності. Але сама логіка руху важлива: Україна будує оборонну модель, де інновація має не роками проходити кабінети, а максимально швидко доходити до фронту.
Український defense tech стоїть на межі нового етапу. Перший етап був етапом виживання й імпровізації. Другий — масового дронового прориву. Третій, який формується зараз, — це спроба перетворити технологічну гнучкість на системну військово-промислову перевагу.
Анти-КАБ системи, дешеві ракети-перехоплювачі, дрони-перехоплювачі, роботизовані турелі, сенсори, Mission Control, уніфіковані наземні станції, власні КАБи, виробництво вибухівки та партнерство з Airbus — це різні елементи однієї картини. Україна більше не просто реагує на російські загрози. Вона намагається будувати архітектуру війни майбутнього — швидку, модульну, цифрову й максимально прив’язану до реального фронтового досвіду.
Найближчі місяці покажуть, які з цих рішень залишаться перспективними прототипами, а які стануть масовою зброєю. Але вже зараз очевидно: головна битва в українському defense tech відбувається не лише за винахід, а за масштаб. І саме від здатності швидко переводити технології в серію залежатиме, чи зможе Україна перетворити інноваційну перевагу на стійку військову силу.
За матеріалами militarnyi.com
