Оцінка ISW за 5–6 липня фіксує не один окремий епізод, а одразу кілька паралельних процесів, які визначають нинішній етап російсько-української війни. Росія одночасно намагається переконати Захід, що її наступ нібито є невідворотним; тисне на Україну масованими ракетно-дроновими ударами; використовує дефіцит українських перехоплювачів проти балістичних ракет; і нарощує інформаційні операції перед важливими міжнародними зустрічами.
Україна, своєю чергою, дедалі активніше переносить війну в російський тил. Удари по Омському, Ярославському та іншим об’єктам російської нафтової й військової інфраструктури показують: Київ не лише обороняється від повітряного терору, а й намагається системно підривати воєнно-економічну базу РФ.
У підсумку звіт ISW складається в цілісну картину: війна переходить у фазу боротьби систем витривалості — ППО, логістики, людських ресурсів, енергетики, інформаційної стійкості та політичної волі Заходу.
Головна інформаційна операція Кремля: «Костянтинівка вже впала»
Ключовою темою оцінки ISW за 5 липня стала Костянтинівка. Кремль, за висновком аналітиків, проводить цілеспрямовану інформаційну кампанію, щоб привернути увагу адміністрації Дональда Трампа та західного інформаційного простору до заяв про нібито захоплення міста. Це відбувалося на тлі телефонних розмов Трампа з путіним і Володимиром Зеленським 4 липня, під час яких російська сторона намагалася представити ситуацію на фронті як вигідну для Москви.
путін, за викладом російського помічника Юрія Ушакова, стверджував, що російські війська нібито захопили Костянтинівку, а також що це є важливим кроком до захоплення решти Донецької області. Дмитро Медведєв окремо просував англомовний меседж про «перемогу» Росії на полі бою.
Але ISW прямо зазначає: російські війська проникли до Костянтинівки, однак не захопили її. Це важливе розрізнення. Проникнення малих груп у міську забудову — не те саме, що контроль над містом. Кремль, за оцінкою аналітиків, регулярно перебільшує тактичні просування, фабрикує або викривляє докази та намагається створити враження, що українська оборона нібито руйнується.
Це не просто пропаганда для внутрішньої аудиторії. Мета — вплинути на переговорну рамку. Якщо Захід повірить, що Росія «неминуче» захопить решту Донеччини, то може посилитися тиск на Україну з вимогою погодитися на умови, які Москва не здатна швидко забезпечити військовим шляхом.
Коротке «припинення вогню» як пастка для України
Другий елемент цієї операції — російська пропозиція короткострокового припинення вогню в Костянтинівці 6 липня нібито для передачі тіл загиблих українських військових. ISW оцінює це не як дипломатичну поступку, а як частину когнітивної війни: Москва пропонує умову, яку Україна логічно мала б відхилити, а потім використовує це для звинувачень Києва в «небажанні миру».
Суть проблеми в тому, що Росія не контролює Костянтинівку. Тому будь-яке коротке припинення вогню могло б дозволити російським підрозділам зміцнити позиції, провести ротації, підтягнути спорядження або продовжити інфільтрацію під гуманітарним прикриттям. ISW нагадує, що схожі російські пропозиції вже звучали щодо Куп’янська та Покровська наприкінці 2025 року, коли Москва також намагалася створити картинку «оточення» українських військ, хоча такого оточення не було.
Отже, для Кремля «припинення вогню» в цьому випадку — не крок до деескалації, а інструмент інформаційного та тактичного маневру. Це дозволяє одночасно тиснути на Україну, грати на західну аудиторію і створювати ілюзію російської «конструктивності».
Масований удар 5–6 липня: Росія б’є по дефіциту української ППО
У ніч із 5 на 6 липня Росія завдала четвертого масштабного ракетно-дронового удару по Україні з 1 червня. Основною ціллю знову став Київ. За даними, російські війська випустили 419 засобів ураження: ракети «Циркон»/«Онікс», балістичні «Іскандер-М»/С-400, крилаті Х-101 і «Калібри», а також 351 ударний або імітаційний безпілотник типу «Шахед», «Гербера», «Італмас» та «Пародія». Україна збила 326 дронів і 37 ракет, включно з 31 ракетою Х-101 та всіма шістьма «Калібрами».
Кадри масованих ударів РФ по Києву оприлюднив канал APT.
На перший погляд українська ППО показала високий результат. Але головна проблема — балістика. ISW зазначає, що українські сили успішно перехопили майже всі крилаті ракети, але не змогли перехопити жодної балістичної ракети тієї ночі через нестачу відповідних перехоплювачів. Саме балістичні ракети, за оцінками, спричинили більшу частину масштабних руйнувань у Києві.
Це демонструє стратегічний задум Росії. Москва не просто запускає багато ракет і дронів. Вона намагається підібрати такий склад ударного пакета, який максимально використовує слабке місце української оборони — дефіцит ракет до Patriot та аналогічних систем, здатних працювати проти балістичних цілей.
Чому Росія зменшує кількість балістики, але удар стає небезпечнішим
Одна з важливих деталей оцінки ISW: останніми тижнями Росія зменшувала кількість балістичних ракет у кожному великому ударному пакеті. 1–2 червня було запущено 41 балістичну ракету, 14–15 червня — 40, 1–2 липня — 28, а 5–6 липня — 29.
Це не обов’язково означає, що російські можливості різко падають. ISW припускає інше: російське командування могло дійти висновку, що попередні атаки вже суттєво виснажили українські запаси перехоплювачів. Тому тепер для прориву ППО не потрібно запускати надвеликі пакети балістики — достатньо меншої кількості, якщо шанс перехоплення знизився.
Це і є небезпечна логіка війни на виснаження. Україна може мати ефективні системи ППО, досвідчені розрахунки й високу результативність проти крилатих ракет та дронів. Але якщо не вистачає перехоплювачів проти балістики, навіть обмежена кількість таких ракет може завдавати великої шкоди.
Удар перед самітом НАТО: військовий і політичний сигнал
ISW оцінює, що Росія, ймовірно, навмисно приурочила масштабний удар 5–6 липня до саміту НАТО в Туреччині 7–8 липня. Кремль уже неодноразово завдавав великих ударів по Україні перед важливими міжнародними подіями, намагаючись створити інформаційний ефект і вплинути на рішення західних партнерів.
Цей сигнал адресований не лише Україні. Його цільова аудиторія — Вашингтон, європейські столиці та НАТО загалом. Москва хоче показати: якщо Захід продовжить або посилить підтримку Києва, Росія начебто відповідатиме новою ескалацією.
Однак реальний висновок протилежний. Саме нестача систем ППО і ракет-перехоплювачів робить такі атаки більш руйнівними. Тому російський удар перед самітом мав би не стримувати допомогу Україні, а навпаки — підштовхувати партнерів до прискорення поставок.
Українська відповідь: війна приходить до російської нафтової системи
На тлі російських атак Україна продовжила власну кампанію ударів по глибокому російському тилу. Найбільш символічним став удар по Омському НПЗ — найбільшому нафтопереробному заводу Росії, розташованому приблизно за 2500 км від українського кордону.
За даними Генштабу України, удар спричинив пожежу, а попередньо було уражено установку первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-11.
Супутникові знімки підтвердили чотири осередки влучань українських оновлених безпілотників FP-1 по російському нафтопереробному заводу в Омську.
Про пошкодження свідчать знімки, які є у розпорядженні «Мілітарного», а також Telegram-канала Exilenova+.
У каналі уточнили, що зафіксовано ураження однієї установки первинної переробки нафти.
Удар по нафтопереробному заводу відбувся 6 липня вдень. Підприємство розташоване на відстані понад 2500 км від кордону України.
«Орієнтуючись на супутникові знімки, можемо констатувати влучання щонайменше чотирьох БпЛА в установку ЕЛОУ-АВТ-11 — найбільшу на заводі, потужністю близько 8,6 млн тонн нафти на рік», – розповіли у каналі.
Також на окремих ділянках зафіксовано пошкодження естакад із технологічними трубопроводами.
Одразу після атаки аналітики Dnipro Osint, проаналізувавши доступні кадри з мережі, також повідомили про ураження ЕЛОУ-АВТ-11, яка забезпечує близько 40% виробничих потужностей Омського НПЗ.
Оновлений FP-1
Для цього удару Сили оборони України застосували далекобійні безпілотники FP-1 з модернізованою конструкцією. Він отримав нове трапецієподібне крило, яке на крейсерській швидкості дає менший опір і краще розподіляє підйомну силу по всій поверхні. Така форма також позитивно впливає на розхід палива і відповідно дальність польоту.
Раніше співвласник і головний конструктор Fire Point Денис Штілерман анонсував початок застосування дронів з новим крилом, яке одночасно виконуватиме роль паливного бака.
Візуально можна побачити нове трапецеподібне крило де передня кромка пряма, а задня має звуження до закінцівки.
Таким чином збільшиться кількість корисного обʼєму в середині безпілотника. Цей простір може бути використаний як для додаткового паливного баку, так і збільшення бойової частини.
Для далекобійних FP-1 це дозволяє летіти далі зберігаючи більшу бойову частину. Відстань, за заявою Штілермана, може досягати 3400 км, а у випадку middle strike FP-2 – нести більшу бойову частину при тих самих дальностях.
Омський НПЗ
Нафтопереробний завод «Газпромнефть-ОНПЗ» в Омську — найбільший НПЗ Росії потужністю 22 млн тонн на рік.
Він залишався одним із лише двох підприємств із першої десятки найбільших російських нафтозаводів, які жодного разу до цього не атакували українські дрони.
Для реагування на атаку українських безпілотників росіяни підняли новітній винищувач Су-57 й літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління А-50У.
Російський винищувач Су-57 зафіксували у небі над Омськом під час атаки українських безпілотників.
Наразі немає підтвердженої інформації про те, чи літак зміг збити якісь дрони, чи він прибув у район вже після початку атаки на НПЗ.
Окрім Су-57, для реагування на атаку підняли літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління А-50У, передає Exilenova+.
Попри застосування подібної авіації, українські дрони успішно уразили нафтопереробний завод «Газпромнефть-ОНПЗ».
Увагу також привернула конфігурація самого винищувача Су-57.
Раніше концепція Су-57 передбачала розміщення більшої частини озброєння у внутрішніх відсіках, що мало зберігати низьку помітність машини.
Однак під час атаки дронів пріоритет озброєння змістився для боротьби з подібними загрозами.
Су-57 почали оснащувати додатковими зовнішніми підвісами.
Зокрема, винищувач помітили з підвісним контейнером 101КС-Н, який встановлюється під одним із двигунів літака.
101КС-Н – це підвісний оптико-електронний контейнер цілевказання.
Також на зовнішніх вузлах підвіски можна побачити керовані ракети класу «повітря–повітря» малої дальності Р-74.
Таким чином росіяни адаптували Су-57 для виконання завдань із виявлення та перехоплення безпілотників.
Це важливо з трьох причин.
По-перше, дальність. Якщо українські дрони можуть досягати Омська, поняття «глибокий тил» для Росії різко звужується.
По-друге, економіка. НПЗ — це не просто промислові об’єкти. Вони забезпечують паливом армію, логістику, внутрішній ринок і частину експортної моделі РФ.
По-третє, ППО. Чим більше об’єктів Росія змушена прикривати — НПЗ, нафтобази, порти, військові частини, аеродроми, підстанції, логістичні вузли, — тим сильніше розтягується її система протиповітряної оборони.
Українські сили також завдали ударів по НПЗ «Славнефть-Янос» у Ярославлі, об’єктах «Новатек» в Усть-Лузі та базі 26-ї ракетної бригади РФ поблизу Луги в Ленінградській області. ISW зазначає, що Україна з березня 2026 року значно збільшила частоту, дальність та інтенсивність ударів по російській нафтовій інфраструктурі, користуючись перевантаженням російської ППО.
Ударні дрони Сил оборони України вранці 6 липня успішно уразили пункт постійної дислокації 26-ї ракетної бригади Збройних сил Російської Федерації.
Відповідні відео удару опублікував телеграм-канал Exilenova+.
Об’єктом атаки стала військова частина 54006 у місті Луга Ленінградської області.
Тут базується одна з ключових бригад, озброєних оперативно-тактичними ракетними комплексами «Искандер».
Ця бригада входить до складу Західного військового округу РФ і неодноразово залучалася до бойових дій проти України.
Наразі деталі щодо масштабів ураження, втрат особового складу та техніки уточнюються.
Російська сторона традиційно не коментує такі інциденти або повідомляє про відбиття атаки без підтверджених наслідків.
Крім того, через загрозу залітання безпілотників Сили оборони Фінляндії у понеділок зранку, близько 06:10, запровадили тимчасові обмеження на польоти, а з 07:00 — і на судноплавство у східній частині Фінської затоки. Речник Головного штабу Єре Палданіус прямо пов’язав ці заходи безпеки з українськими ударами по Росії. О 12:00, після оголошення в Росії про завершення повітряної загрози, Фінляндія скасувала всі обмеження.
Варто зауважити, що це не перша атака на пункт постійної дислокації цієї бригади. Так, 13 грудня 2025 року у місті Луга Ленінградської області на території 26-ї ракетної бригади (в/ч 54006) вибухнув безпілотник.
Окрім атак на пункт постійної дислокації, Сили оборони України також знищували установки оперативно-тактичних ракетних комплексів безпосередньо на пускових позиціях.
Зокрема, 5 червня 2025 року Збройні сили України завдали ракетного удару по позиціях ОТРК «Искандер» у Брянській області.
Ударні дрони Сил оборони України успішно атакували Ярославський нафтопереробний завод у місті Ярославль.
Про атаку на регіон повідомив губернатор області Михайло Євраєв.
Оголошення дронової небезпеки в області відбулося о 1:25 за київським часом.
Пізніше, ближче до 4-ї години ранку, місцеві жителі почали повідомляти про вибухи та публікувати фото й відео з пожежею на території НПЗ.
Офіційна влада факт атаки на підприємство не визнала, заявивши лише про спроби атакувати область.
НПЗ виробляє широку номенклатуру нафтопродуктів: від автомобільного бензину до палива для реактивних двигунів та мастил.
Серед споживачів продукції заводу — практично всі великі підприємства Центрального та Північно-Західного регіонів Росії, а також аеропорти, Управління Північної залізниці та об’єкти військово-промислового комплексу.
«Славнефть-ЯНОС» є найбільшим нафтопереробним підприємством у Центральному федеральному окрузі РФ. Потужності НПЗ дозволяють переробляти до 15 млн тонн нафти на рік.
НПЗ не вперше стає ціллю для українських дронів. Так, удари відбулися 28 червня 2026 року, 19–22 травня 13 та 8 травня.
Також удари відбулися 26 квітня та 28 березня цього року. НПЗ «Славнефть-ЯНОС» розташований у Ярославлі за понад 700 кілометрів від державного кордону України за координатами 57.55016 39.79176.
Росія має проблему з ППО у власному тилу
Оцінка ISW за 5 липня показує, що Росія стикається з дедалі більшими проблемами розподілу людських ресурсів, намагаючись створити потужну систему ППО для захисту свого величезного тилу. Зокрема, повідомлялося, що «Газпром» уклав контракт із Міноборони РФ на створення мобільних вогневих груп для захисту газової інфраструктури.
Російська компанія «Газпром» уклала контракт із Міністерством оборони РФ щодо створення мобільних вогневих груп (МВГ).
Про це стало відомо з внутрішніх документів компанії, з якими ознайомилося видання «ЭХО». Основне завдання цих підрозділів полягає у патрулюванні та захисті об’єктів газопостачання. Охочі потрапити до МВГ мають пройти медичну комісію, ретельний відбір, а також двомісячне навчання.
Співробітникам обіцяють зберігати середню зарплату за основним місцем роботи. Додатково передбачені виплати від Мінооборони Росії за перебування в резерві, участь у військових зборах і надбавка за безперервне перебування в резерві понад три роки.
У документах компанії зазначено, що такий контракт дозволяє поєднувати цивільну роботу з військовими зборами. На весь період зборів за працівниками зберігають їхнє робоче місце.
Під час зборів особовий склад можуть залучати для захисту критично важливих об’єктів та інших об’єктів життєзабезпечення. Це відбуватиметься виключно на території того регіону, де було укладено контракт. При цьому чинні документи вказують, що учасників МВГ не вважають діючими військовослужбовцями.
Контракт на перебування в мобілізаційному резерві укладають на три роки. Наступні договори можна підписати на три роки, п’ять років або на менший термін у разі досягнення граничного віку. Граничний вік для рядових і прапорщиків становить 52 роки, для молодших офіцерів — 57 років, а для старших офіцерів — 62 роки.
Це показовий момент. Росія змушена залучати цивільні або напівцивільні структури до захисту енергетичних об’єктів, пропонувати окремі контракти, навчати людей для мобільних груп і водночас не знімати потребу в особовому складі на фронті.
Іншими словами, українська далекобійна кампанія створює для Москви нову дилему: або прикривати тил, або тримати більше сил на передовій. Повністю закрити і те, і те Росії складно.
Паливна криза і роль Білорусі
Ще один важливий елемент — паливо. ISW зазначає, що Білорусь продовжує підтримувати Росію постачаннями бензину на тлі посилення дефіциту в РФ та на окупованих територіях. За даними російських джерел, імпорт білоруського бензину до Росії з 1 по 25 червня сягнув 141 000 тонн — у 2,4 раза більше, ніж за весь травень 2026 року.
Це означає, що українські удари по російській нафтопереробці вже мають відчутний системний ефект. Білоруський бензин може частково допомогти Кремлю стабілізувати ситуацію, але, за оцінкою, не здатен повністю перекрити дефіцит.
Для України це підтверджує ефективність стратегії ударів по НПЗ. Російська економіка велика, але не безмежно гнучка. Якщо удари повторюються, ремонтні цикли, логістика, страхування, внутрішні поставки й експорт починають працювати під дедалі більшим тиском.
Фронт: багато атак, але мало підтверджених просувань
На землі картина за 5–6 липня менш сприятлива для російської пропаганди, ніж її заяви. У зведенні за 5 липня ISW прямо зазначає: ні російські, ні українські війська того дня не підтвердили просування.
На Сумському напрямку російські війська продовжували наступальні дії 4–5 липня, але не просунулися. У Харківській області та на напрямку Великого Бурлука ситуація була схожою: атаки тривали, підтвердженого просування не було.
На Куп’янському напрямку ISW фіксує російську інфільтраційну операцію, після якої українські війська завдали ударів по російських позиціях біля траси Р-79 Куп’янськ — Дворічна. Це знову демонструє російську тактику малих груп: проникнення, спроба закріплення, інформаційне перебільшення результату.
У районі Костянтинівки українські сили продовжували утримувати позиції, тоді як російські війська здійснювали місії проникнення. Окремо ISW звертає увагу, що Міноборони РФ могло поширювати відео, зокрема потенційно змінені за допомогою ШІ, щоб заявляти про просування в Костянтинівці.
Українські винищувачі почали скидати авіабомби по російських окупантах у центрі міста Костянтинівка в промисловій зоні.
Один із таких ударів показали у Telegram-каналі «Соняшник», який пов’язують з українською авіацією.
Винищувач МиГ-29 знищив будівлю з ворожими операторами дронів, влучивши авіабомбою у вікно.
«Наша авіація завдала нищівного удару бомбами по місцю базування ворожих операторів дронів», — йдеться у повідомленні.
Російські оператори дронів могли безпечно працювати з цього району міста лише за умови, що штурмові підрозділи вже захопили цю частину міста та просунулися далі.
Місто Костянтинівка входить до зони відповідальності угруповання військ «Схід».
За даними угруповання станом на 4 липня, місто Костянтинівка перебуває під контролем підрозділів Сил оборони України, проте в окремих районах тривають постійні бойові зіткнення.
«Спроби росіян інфільтруватися до міста виявляють, окупантів знищують, а також завдають вогневого ураження по логістичних шляхах та місцях зосередження живої сили загарбників», — розповіли в угрупованні.
Військові 19-го армійського корпусу записали відео з Костянтинівки та спростували заяву Путіна про повне захоплення міста.
Українські військові перебувають у різних районах міста та намагаються не допустити його повного захоплення окупантами.
Також речник Генерального штабу Андрій Ковальов заявив, що інформація про нібито окупацію Костянтинівки не відповідає дійсності.
«За даними відображення оперативної обстановки населений пункт Костянтинівка перебуває під контролем Сил оборони України. Військові частини та підрозділи продовжують ведення оборонної операції на визначених рубежах у межах населеного пункту та на підступах до нього», — наголосив речник Генштабу.
Краматорськ і Добропілля: Росія готує поле бою авіабомбами
Російські війська продовжують використовувати керовані плануючі бомби для підготовки майбутніх наступів, зокрема на Краматорському напрямку. 4 липня російський авіаудар по Краматорську пошкодив комерційне підприємство й поранив людей. 6 липня російські війська знову били по місту керованими бомбами.
Це важливий індикатор. Росія може не мати достатнього потенціалу для великих механізованих проривів, але намагається компенсувати це авіаційним тиском, руйнуванням логістики, ударами по місцях управління дронами та поступовим виснаженням оборони.
На Добропільському напрямку російські війська також продовжували наступальні дії, але без підтвердженого просування. Водночас російські джерела заявляли про удари ФАБ-500 і Д-30СН по українських позиціях та центрах управління БПЛА.
Покровськ: війна дронів і боротьба за міську логістику
Покровський напрямок залишається одним із ключових для обох сторін. 5 липня російські війська продовжували наступальні операції, але не просунулися. Український 7-й корпус швидкого реагування ДШВ повідомляв про удар по висотній будівлі в Покровську, яку російські сили використовували як базу для операторів дронів і навчання за участі інструкторів центру «Рубікон».
Ця деталь показує, наскільки міська війна стала війною технологічної інфраструктури. Будівлі, антени, Wi-Fi-мости, маршрутизатори, Starlink-термінали, склади боєприпасів і пункти управління дронами перетворюються на критично важливі цілі.
6 липня українські пілоти дронів також завдали ударів по російських складах безпілотників, паливно-мастильних матеріалів і боєприпасів на півдні Покровська, а також по російських пунктах дислокації та логістики поблизу Новоолександрівки.
Українські контратаки: Олександрівка, Новопавлівка, Запорізький напрямок
Окремо ISW фіксує українську активність на напрямках Олександрівки та Новопавлівки. Французький OSINT-аналітик Клемент Молін, на якого посилається ISW, оцінював, що українські війська продовжують контратаки в районі Комара, контролюють Новопавлівку та Іванівку, а також увійшли до Піддубного.
У звіті за 6 липня ця лінія продовжується: російський мілблогер визнав, що українські війська захопили Піддубне та просунулися до центральної Воскресенки і Мирного. ISW зазначає, що присутність українських військ у Мирному свідчить: російські війська не контролюють жодної частини цього населеного пункту.
На Запорізькому напрямку український військовий оглядач Костянтин Машовець оцінював, що українські війська фактично зупинили російське просування і змусили РФ перейти до активної оборони в окремих районах. Він повідомляв про очищення Приморського, закріплення в Плавнях та складну ситуацію навколо Степногірська, Нестерянки, Роботиного і Новоданилівки.
Українські удари по окупованих територіях: логістика, склади, підстанції
Україна продовжує системно бити не лише по території РФ, а й по російській військовій та енергетичній інфраструктурі на окупованих територіях.
У Луганській області українські війська в ніч із 4 на 5 липня завдали удару по російському складу боєприпасів поблизу Довжанська, а також били по трансформаторних підстанціях у Лозівському та Покровському.
У Херсонській області українські сили завдали ударів по складу боєприпасів поблизу Преображенки, підстанціях у Генічеську, Овер’янівці та Преображенці, а також по складу боєприпасів у Семенівці.
6 липня українські війська продовжили удари по логістиці на окупованій Херсонщині, зокрема по російських паливних цистернах уздовж траси М-17 Каланчак — Армянськ.
Сенс цих ударів — не разовий ефект, а накопичувальне виснаження російської логістики. Склади, підстанції, паливні цистерни, залізничні вузли й місця дислокації — це ті елементи, без яких наступальні операції швидко втрачають темп.
Крим: удари по авіації, енергетиці, ППО і залізниці
Окупований Крим у звітах за 5–6 липня постає як окремий театр української ударної кампанії. У ніч із 4 на 5 липня українські війська завдали удару по військовому аеродрому Гвардійське, де базуються літаки оперативно-тактичної та морської авіації РФ. Також повідомлялося про удари по 10 підстанціях у Криму.
У тимчасово окупованому Криму дрони атакували електропідстанції у місті Бахчисарай та селі Зимине.
Про це свідчить аномальне підвищення температури, зафіксоване сервісом NASA FIRMS.
Фіксація пожеж супутниками відбулася о 3:30 за місцевим часом, а перед цим на території півострова оголосили небезпеку через безпілотники.
Першою ціллю дронів стала підстанція «Бахчисарай» 220 кВ (координати 44.75572583142488, 33.86363534125571), яка забезпечує електропостачання Бахчисарайського району та прилеглих територій.
Об’єкт бере участь у схемах передачі енергії, зокрема пов’язаний із лініями від ПС 330 кВ «Сімферопольська» та іншими об’єктами, наприклад, у напрямку Севастополя.
Другою ціллю стала підстанція «Зимине» 10/35/10 кВ (координати 45.515133, 33.515204). Як і в Бахчисараї, аномальне підвищення температури там зафіксували о 3:30.
Цей об’єкт забезпечує електропостачання села Зимине та навколишніх населених пунктів Роздольненського та сусідніх районів, включно з лініями до сіл Ковильне, Нива, Камишне, Ручьї тощо.
Підстанція входить до складу Північно-Західного енергорайону Криму.
Удари з боку Сил оборони України по таких об’єктах у 2026 році значно посилилися, що створює додаткові проблеми для російської армії, розміщеної на тимчасово окупованому півострові.
Систематичні атаки формують несприятливі умови для ворожих гарнізонів: вони спричиняють перебої з електроенергією у військових частинах, на бойових позиціях, що живляться від електромережі, а також на підприємствах, які займаються ремонтом та відновленням військової техніки.
Аналіз даних спостереження за нічним освітленням із супутників (зокрема NASA Black Marble / VIIRS) фіксує помітне зниження рівня світла в Криму, якщо порівнювати липень 2025 та липень 2026 року.
Крім того, українські удари, ймовірно, перешкоджали руху поїздів через окупований Крим: російська окупаційна компанія повідомляла про призупинення руху на ділянці Бахчисарай — Інкерман-1.
У ніч із 5 на 6 липня українські сили завдали ударів по нафтобазі ТЕС-Термінал-1 у Керчі, двох системах С-400, радіолокаційній станції «Небо-У», підстанції 330 кВ «Сімферопольська» та інших цілях. Повідомлялося також про перебої з електропостачанням у Криму.
Це демонструє послідовну українську логіку: Крим не має бути безпечним тилом для російської авіації, ППО, логістики, флоту та паливної інфраструктури.
Росія розширює удари по українському паливу і газу
Росія, у відповідь на українські удари по власній паливній системі, дедалі активніше атакує українські АЗС і газовидобувні об’єкти. У ніч із 4 на 5 липня російські удари були спрямовані по транспортній, комерційній і житловій інфраструктурі в Дніпропетровській та Запорізькій областях, а також по автозаправних станціях у Харківській та Сумській областях. Зеленський повідомляв, що за тиждень з 28 червня до 4 липня Росія застосувала близько 2200 ударних дронів, понад 1730 керованих авіабомб і 106 ракет різних типів, майже половина з яких були балістичними.
6 липня ISW окремо зазначає, що російські війська розширюють кампанію ударів по українських АЗС і газовидобувних об’єктах. Згадуються атаки по Запорізькій, Миколаївській, Чернігівській, Полтавській, Харківській та Сумській областях. Росія, схоже, намагається системно атакувати Сумський і Дніпровсько-Донецький газовидобувні сектори.
Це спроба Москви створити для України ті самі проблеми, які українські удари створюють для РФ: дефіцит, логістичні ускладнення, тиск на цивільну інфраструктуру та додаткові витрати на захист.
НАТО і «Фаза нуль»: Росія тестує межі Заходу
Звіт за 6 липня виходить за межі суто українського театру. ISW звертає увагу на дедалі ризикованішу поведінку Росії щодо країн НАТО. Зокрема, Politico повідомляло про інцидент 2 липня в Норвезькому морі, коли російський патрульний літак скинув понад 10 гідроакустичних буїв поблизу британського авіаносця HMS Prince of Wales після небезпечного наближення.
Британські винищувачі перехопили російський протичовновий літак Ту-142 «Юрий Малинин» в межах арктичної місії Норвезькому морі.
У Міністерстві оборони Великої Британії дії російського борта визнали небезпечними та непрофесійними.
Російський літак пролетів надмірно близько до авіаносця HMS Prince of Wales та скинув кілька гідроакустичних буїв у безпосередній близькості від нього.
Гідроакустичні буї (або радіогідроакустичні буї) — це автономні одноразові пристрої, які скидають із літаків, гелікоптерів або кораблів у воду для виявлення, відстеження та класифікації підводних човнів. Вони фіксують шуми океану або випромінюють звукові імпульси, після чого передають отримані дані радіоканалом на носій.
Окрім цього, екіпаж російського літака проігнорував запити та не відповідав на повідомлення на міжнародних частотах.
Для припинення провокації з палуби HMS Prince of Wales були підняті два британські винищувачі F-35B. Вони перехопили російський літак та здійснювали його супровід, поки він повністю не покинув цей район.
Наразі британська авіаносна ударна група продовжує виконувати завдання на Крайній Півночі спільно з союзниками по НАТО. Метою цієї місії залишається зміцнення безпеки та стабільності в регіонах Арктики та Північної Атлантики.
ISW розглядає такі дії як частину кампанії «Фаза нуль» — створення політичних, інформаційних і психологічних умов для потенційної майбутньої конфронтації Росії з НАТО.
Це важливо для розуміння ширшої стратегії Москви. Росія не лише воює проти України. Вона паралельно тестує реакцію НАТО, залякує європейські держави, намагається посіяти сумніви щодо подальшої підтримки Києва і перевіряє, наскільки далеко може зайти без прямої відповіді Альянсу.
Переговорний трек: Москва хоче виглядати «готовою до миру»
Перед самітом НАТО російські чиновники також намагалися представити РФ як сторону, нібито відкриту до переговорів, а Україну — як перешкоду для миру. У звіті за 6 липня зазначається, що Трамп мав зустрітися із Зеленським на полях саміту НАТО, а потім, імовірно, зв’язатися з путіним. Російські посадовці у цей час просували меседж, що саме Україна має бути «готовою до переговорів».
Це вписується в ширшу схему: Росія одночасно завдає масованих ударів, просуває неправдиві заяви про успіхи на фронті, пропонує сумнівні короткі «перемир’я» і намагається переконати Захід, що Київ нібито блокує мир.
Насправді така тактика має на меті змінити політичну оптику: не Росія як агресор має припинити війну, а Україна нібито повинна погодитися на російські умови, бо Москва «перемагає». Саме тому інформаційна боротьба навколо Костянтинівки така важлива.
Війна стає боротьбою систем
Оцінки ISW за 5–6 липня показують, що війна входить у фазу, де вирішальними стають не лише окремі просування на карті, а здатність систем витримувати тривалий тиск.
Для України ключові виклики — дефіцит перехоплювачів проти балістичних ракет, захист енергетики й паливної інфраструктури, а також утримання фронту проти російських інфільтраційних тактик і плануючих авіабомб.
Для Росії ключові проблеми — втрата безпечного тилу, потреба розтягувати ППО на величезній території, паливний дефіцит, залежність від білоруських поставок бензину, а також дедалі більший розрив між пропагандистськими заявами про «перемоги» і реальною складністю ситуації на фронті.
Для Заходу головний висновок простий: Росія використовує кожну паузу, кожен дефіцит і кожну невизначеність у підтримці України. Масовані удари перед самітом НАТО, фальшиві наративи про Костянтинівку, пропозиції коротких «перемир’їв» і провокаційна поведінка поблизу сил НАТО — це елементи однієї стратегії.
Москва намагається довести, що її тиск неможливо зупинити. Україна показує протилежне: російська воєнна машина має вразливі місця — у ППО, паливі, логістиці, Криму, нафтопереробці та інформаційному просторі.
Саме тому найближчий етап війни визначатиметься не лише боями за окремі населені пункти. Він визначатиметься тим, хто швидше адаптується: Україна та її партнери — у постачанні ППО, далекобійних засобів і боєприпасів; чи Росія — у спробах прикрити свій дедалі менш безпечний тил і зберегти наступальний темп попри зростання вартості війни.
За матеріалами understandingwar.org
