Санкції проти Росії переписали під Трампа: що залишилося від тарифів у 500%

Санкційна спадщина Грема: як у США переписали законопроєкт проти Росії та чому тариф у 500% зменшили до 100%

Оновлений документ має вдарити по найбільших покупцях російської нафти й газу, банках, тіньовому флоті та арктичних енергетичних проєктах. Проте після тривалих переговорів із Дональдом Трампом автори суттєво пом’якшили його положення і надали президентові право фактично поставити санкції на паузу.

Двопартійна група американських сенаторів 14 липня 2026 року представила оновлену версію масштабного законопроєкту про санкції проти Росії. Його головним ініціатором був сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який помер 11 липня — лише через день після того, як у Києві оголосив про досягнення компромісу з адміністрацією Дональда Трампа.

Документ передбачає не лише нові обмеження проти російської влади, банків, державних компаній та енергетичних проєктів. Його ключова ідея полягає в застосуванні вторинного тиску до держав, які продовжують купувати російські нафту і природний газ, забезпечуючи Москві валютні надходження для фінансування війни проти України.

Однак початкову санкційну конструкцію суттєво пом’якшили. Замість загального тарифу у 500% для країн, які імпортують російські енергоресурси, оновлений варіант дозволяє запроваджувати мито максимум у 100% переважно проти п’яти найбільших покупців російської сирої нафти та п’яти найбільших імпортерів природного газу.

Законопроєкт також передбачає винятки для окремих держав, які поступово скорочують залежність від російських енергоресурсів. Президент США зможе не застосовувати санкції або скасовувати їх, якщо обґрунтує Конгресу, що це відповідає національним інтересам Сполучених Штатів.

За словами одного з помічників сенаторів, саме ця редакція стала результатом місяців переговорів із Білим домом і є «єдиним продуктом», який наразі має підтримку всіх ключових сторін та реальні шанси пройти через Конгрес.

Таким чином, новий документ є компромісом між двома підходами. Конгрес прагне створити максимально сильний економічний інструмент проти Росії, а адміністрація Трампа хоче зберегти контроль над тим, коли, проти кого і в якому обсязі цей інструмент застосовувати.

Від жорсткого ультиматуму до політичного компромісу

Початковий законопроєкт Sanctioning Russia Act of 2025 Ліндсі Грем і демократ Річард Блюменталь представили 1 квітня 2025 року.

Документ передбачав запровадження первинних санкцій проти Росії та вторинних обмежень проти держав, компаній і фінансових установ, які допомагають Москві продовжувати агресію проти України. Санкції мали застосовуватися, якщо Росія відмовиться від добросовісних переговорів про тривалий мир, порушить майбутню домовленість або знову спробує підірвати суверенітет України.

Найбільш резонансним положенням був тариф у 500% на товари з країн, які продовжують купувати російські нафту, газ, нафтопродукти, уран та інші стратегічні товари.

Формально це був тариф, а не повне ембарго. На практиці ставка у 500% майже повністю блокувала б торгівлю. Імпортований до США товар митною вартістю 100 доларів після застосування такого мита коштував би щонайменше 600 доларів без урахування транспортування, страхування та інших платежів.

Автори законопроєкту свідомо пропонували настільки радикальний механізм. Їхня логіка полягала в тому, щоб поставити найбільших покупців російської енергії перед жорстким вибором: або вони продовжують користуватися знижками на російську нафту, або зберігають нормальний доступ до американського ринку.

Спочатку ініціативу підтримали 50 сенаторів — порівну республіканців і демократів. Уже в травні 2025 року кількість співавторів зросла до 81, що свідчило про надзвичайно широку двопартійну підтримку.

Проте великої кількості прихильників виявилося недостатньо. Законопроєкт понад рік залишався без руху. Офіційна картка первинної версії досі вказує останньою формальною дією його внесення 1 квітня 2025 року. Документ передали до сенатського Комітету з банківської справи, житлового будівництва та міських питань, але він не пройшов остаточне голосування.

Головною перешкодою була позиція Білого дому.

Адміністрація Трампа не хотіла, щоб Конгрес автоматично змушував президента починати торговельну війну з Китаєм, Індією або союзниками США. Білий дім також намагався зберегти можливість використовувати санкції як предмет переговорів із Москвою, а не як безумовний і негайний захід.

Що змінилося в оновленій версії

Оновлений документ зберігає головний принцип — покарання не лише Росії, а й держав, які забезпечують їй енергетичні доходи. Проте масштаб і механізм тиску стали значно вужчими.

Положення	Початкова версія	Оновлена версія
Максимальний тариф	500%	До 100%
Коло потенційних цілей	Широке коло покупців російських енергоресурсів	П’ять найбільших покупців сирої нафти та п’ять найбільших покупців газу
Характер обмеження	Майже автоматична торговельна блокада	Вибірковий інструмент економічного і дипломатичного тиску
Перегляд списків	Не був центральним механізмом	Кожні 180 днів
Винятки	Обмежені	Для окремих держав, які скорочують імпорт російського газу
Повноваження президента	Передбачалася певна гнучкість	Широке право не застосовувати або скасувати санкції
Політичний статус	Мав широку підтримку в Сенаті, але був заблокований	Узгоджений з адміністрацією Трампа

Новий законопроєкт дозволяє застосувати тариф до 100% до товарів із держав, які входять до групи найбільших покупців російських енергоресурсів. Перелік планують переоцінювати кожні 180 днів, тому країна зможе вийти із санкційної зони, скоротивши закупівлі. Її місце тоді може посісти інший великий імпортер.

Ставка у 100% все одно є надзвичайно високою. Вона потенційно подвоює митну вартість товару і може зробити значну частину експорту до США нерентабельною.

Але між 100% і 500% є принципова різниця. Тариф у 500% фактично означав припинення торгівлі. Ставка у 100% залишає простір для винятків, відтермінування, переговорів і поетапного застосування.

Тому оновлений механізм більше нагадує економічну зброю стримування: її існування має змусити держави скорочувати закупівлі російських енергоресурсів ще до того, як Вашингтон реально запровадить максимальне мито.

Важливе уточнення щодо винятку у 15%

Виняток передбачений для держав, які імпортують менше 15% загального обсягу російського експорту природного газу та водночас здійснюють суттєві кроки для зменшення цієї залежності. Потенційно це може звільнити від тарифів Японію, Францію, Бельгію та Угорщину.

Таке положення має захистити союзників США, які підтримують Україну політично, фінансово або військово, але ще не встигли повністю відмовитися від російського газу.

Водночас виняток створює неоднозначну ситуацію навколо Угорщини. Вона згадується і серед великих покупців російської сирої нафти, і серед великих імпортерів газу, але теоретично може претендувати на звільнення від газових санкцій, якщо формально відповідатиме встановленим критеріям.

Хто може потрапити під тарифний удар

За даними помічників американських сенаторів, п’ятьма найбільшими покупцями російської сирої нафти, використаними під час підготовки документа, є:

Китай;
Індія;
Словаччина;
Угорщина;
Азербайджан.

До п’ятірки найбільших покупців російського природного газу вони зарахували:

Китай;
Францію;
Японію;
Угорщину;
Бельгію.

Ці списки не варто сприймати як незмінний універсальний рейтинг. Їхній склад залежить від періоду підрахунку, методології, окремого обліку сирої нафти, нафтопродуктів, трубопровідного газу та скрапленого природного газу.

Саме тому в законопроєкті передбачений регулярний перегляд.

Головними стратегічними адресатами залишаються Китай та Індія. Обидві держави після 2022 року стали ключовими ринками для російської нафти, яку Москва змушена продавати переважно зі знижками після втрати значної частини європейського ринку.

Вашингтон хоче змусити Пекін і Нью-Делі оцінити, що для них важливіше: закупівля дешевшої російської сировини або безперешкодний експорт власних товарів до Сполучених Штатів.

Проте американський підхід до цих країн, імовірно, відрізнятиметься.

Китай є головним стратегічним конкурентом США, тому санкції за підтримку російської економіки можуть стати частиною ширшого торговельного й технологічного протистояння між Вашингтоном і Пекіном.

Індія, навпаки, є важливим партнером США в Індо-Тихоокеанському регіоні та розглядається як одна з противаг китайському впливу. Тому адміністрація Трампа може спочатку використати загрозу тарифів для переговорів із Нью-Делі, не вводячи максимальну ставку негайно.

Президентське право на винятки дозволяє Білому дому формально включити обидві держави до санкційного механізму, але фактично застосовувати до них різні підходи.

Як працюватимуть вторинні тарифи

Американський законопроєкт не встановлює тариф безпосередньо на російську нафту, яку ввозять до США. Його механізм працює через треті країни.

Умовно він виглядатиме так:

Американська адміністрація визначає найбільших покупців російської нафти й газу.
Оцінює, чи скорочують ці держави закупівлі та чи допомагають Москві обходити санкції.
Президент отримує можливість запровадити тариф до 100% на товари, які ці країни експортують до США.
Держава-покупець може скоротити імпорт із Росії, домовитися про перехідний період або попросити виняток.
Через 180 днів рейтинг імпортерів переглядають.

Таким чином, головна ціль американського тиску — не конкретний нафтовий танкер або газовий контракт, а ширша торгівля держави зі Сполученими Штатами.

Це потенційно дуже сильний механізм. Для багатьох країн доступ до американського ринку має більшу довгострокову економічну цінність, ніж вигода від придбання російської нафти зі знижкою.

Крім того, навіть загроза санкцій може погіршити умови експорту для самої Росії. Китайські та індійські покупці отримають додатковий аргумент, щоб вимагати від Москви більшої знижки, довших термінів оплати або вигідніших умов доставки.

Отже, російські доходи можуть скорочуватися навіть без повного припинення закупівель.

Чому Білий дім вимагав пом’якшення

Початковий тариф у 500% міг завдати значних втрат не тільки Китаю, Індії або Росії, а й американській економіці.

Повне застосування такого механізму загрожувало:

початком масштабної торговельної війни;
відповідними тарифами проти американської продукції;
подорожчанням споживчих товарів у США;
збоями у глобальних виробничих ланцюгах;
посиленням інфляції;
погіршенням відносин із союзниками;
стрибком світових цін на нафту;
скороченням експорту американських компаній.

Особливо небезпечним був ризик різкого зменшення доступної на світовому ринку нафти.

Якщо Китай та Індія одночасно відмовляться від великих обсягів російської сировини, Москва не обов’язково зможе швидко знайти нових покупців. Частина нафти може тимчасово зникнути з ринку, що підштовхне світові ціни вгору.

За такого сценарію Росія продаватиме менше барелів, але частково компенсуватиме скорочення експорту вищою ціною. Одночасно у США дорожчатимуть бензин, дизель, авіаційне паливо, перевезення і товари, залежні від логістики.

Додатковим фактором стало загострення навколо Ірану, яке вже створювало тиск на нафтовий ринок. Reuters зазначав, що цей контекст ускладнював переговори про максимально жорсткі антиросійські обмеження.

Тому адміністрація Трампа наполягала не лише на зниженні ставки, а й на можливості вводити її вибірково.

Санкції проти путіна, російських банків і державних компаній

Тарифний механізм є найгучнішою, але не єдиною частиною законопроєкту.

Оновлений документ передбачає санкції проти президента Росії путіна, високопоставлених російських посадовців, фінансових установ та державних структур. За даними Associated Press, пакет зберігає широкі обмеження проти російського керівництва, банків та енергетичних проєктів.

Серед потенційних фінансових цілей називаються:

Центральний банк Російської Федерації;
Сбербанк;
Газпромбанк;
інші банки, які забезпечують платежі за енергоресурси та зовнішню торгівлю;
російські державні компанії;
іноземні фінансові установи, які допомагають обходити обмеження.

Санкції проти банків можуть бути не менш болючими, ніж скорочення фізичного експорту нафти.

Для проведення міжнародної енергетичної операції потрібні не лише продавець і покупець. Необхідні банк, валюта розрахунку, страхова компанія, брокер, перевізник, порт і фінансові посередники.

Обмеження доступу до американської фінансової системи підвищує ризики для кожної ланки. Іноземні банки можуть відмовлятися від російських операцій, навіть якщо самі не внесені до санкційного списку, побоюючись втратити можливість працювати з доларами або американськими контрагентами.

Саме так працює ефект вторинних санкцій: американські правила поширюють вплив далеко за межі території США.

Проте Росія вже перевела значну частину розрахунків у юані, рупії та інші валюти. Тому фінансовий блок буде ефективним лише тоді, коли Вашингтон реально застосовуватиме обмеження до банків третіх країн, а не обмежиться російськими установами.

Удар по «Ямал СПГ» та арктичних проєктах

Окремим напрямом законопроєкту є санкції проти найбільших державних енергетичних проєктів Росії.

Серед них названі:

Yamal LNG — «Ямал СПГ»;
Arctic LNG 1;
Arctic LNG 2;
Arctic LNG 3.

Ці проєкти мають стратегічне значення для довгострокового російського енергетичного експорту.

Після різкого скорочення трубопровідних поставок до Європи Москва намагається розширювати виробництво скрапленого природного газу. СПГ можна перевозити морем, перенаправляючи вантажі між Азією, Європою та іншими ринками.

Однак такі проєкти залежать від складних технологій, спеціалізованого обладнання, суден льодового класу, страхових послуг, сервісного обслуговування та міжнародного фінансування.

Розширені американські санкції можуть ускладнити:

завершення нових виробничих ліній;
придбання компресорів і турбін;
технічне обслуговування обладнання;
будівництво спеціалізованих газовозів;
страхування вантажів;
фрахт суден;
доступ до іноземних портів;
проведення міжнародних платежів.

Найбільш показовою є історія Arctic LNG 2, який уже зіткнувся з технологічними, фінансовими та логістичними обмеженнями. Новий закон має поширити подібний тиск на ширше коло російських арктичних ініціатив.

Тіньовий флот як окрема мішень

Законопроєкт також передбачає санкції проти російського тіньового флоту — мережі танкерів, власників, операторів і посередників, через яку Росія обходить західні нафтові обмеження.

Йдеться переважно про старі судна, які:

часто змінюють прапори та назви;
реєструються на компанії-прокладки;
користуються непрозорим страхуванням;
уникають західних морських послуг;
проводять перевантаження у відкритому морі;
приховують кінцевого власника;
маскують походження вантажу;
маніпулюють даними про місцеперебування.

Особливість оновленого законопроєкту полягає в тому, що він має охопити танкери, які не залежать від традиційних західних страхових, брокерських і судноплавних компаній.

Це важливо, оскільки попередні обмеження значною мірою спиралися на контроль Заходу над страхуванням та морськими сервісами. Росія у відповідь створила альтернативну систему перевезення, яка працює поза цими механізмами.

Нові санкції потенційно можуть поширюватися не лише на самі судна, а й на:

юридичних власників;
операторів;
брокерів;
страховиків;
банки;
порти;
компанії, які купують вантажі;
структури, що забезпечують перереєстрацію суден.

Проте ефективність залежатиме від швидкості оновлення списків. Якщо танкер змінює прапор, назву і формального власника швидше, ніж американська влада вносить його до санкційного переліку, обмеження постійно відставатимуть від схем обходу.

Підтримка російського ВПК і роль Китаю

Документ містить положення проти іноземних організацій, які допомагають російській оборонно-промисловій базі.

Це стосується не лише постачання готової військової продукції. Для виробництва ракет, безпілотників, засобів зв’язку та іншого озброєння Росії потрібні:

мікроелектроніка;
верстати;
оптичні компоненти;
підшипники;
промислові двигуни;
телекомунікаційне обладнання;
хімічна продукція;
компоненти подвійного призначення.

Частина таких товарів надходить із Китаю або через торговельні компанії в третіх країнах.

Потенційні вторинні санкції повинні змусити постачальників обирати між російськими клієнтами та можливістю працювати з американськими технологіями, банками й ринком США.

У цьому блоці важливою є не стільки формальна заборона, скільки ризик для іноземного бізнесу. Великі компанії можуть припинити співпрацю з Росією ще до внесення до санкційного списку, якщо вважатимуть загрозу достатньо реальною.

Невеликі посередники, навпаки, можуть продовжувати поставки, змінюючи назви, юрисдикції та банківські рахунки. Тому санкційний механізм потребуватиме постійного оновлення і координації між американськими відомствами.

Президентський виняток: головний компроміс і головна слабкість

Найважливішим політичним положенням оновленого законопроєкту є право президента скасувати або не застосовувати санкції.

Трамп зможе скористатися винятком після того, як обґрунтує і підтвердить Конгресу, що відмова від обмежень відповідає національним інтересам Сполучених Штатів.

Для Білого дому це принципова умова.

Вона дозволяє президентові:

не вводити санкції автоматично;
давати державам перехідні періоди;
захищати союзників;
враховувати ситуацію на нафтовому ринку;
вести окремі переговори з Китаєм та Індією;
пропонувати винятки в обмін на скорочення закупівель;
використовувати загрозу тарифів під час переговорів із Росією;
уникати різкого економічного удару по американських споживачах.

Для України ця конструкція має подвійне значення.

З одного боку, без президентської гнучкості Білий дім, імовірно, продовжував би блокувати законопроєкт. Пом’якшення дало документу реальний шанс бути ухваленим.

З іншого боку, навіть після прийняття закону Трамп зможе відкладати застосування найбільш болючих заходів або регулярно надавати винятки ключовим покупцям російських енергоресурсів.

Отже, Конгрес створює санкційну зброю, але право натиснути на спусковий механізм залишає президентові.

Як Грем домовлявся з Трампом

Ліндсі Грем протягом тривалого часу намагався переконати Трампа підтримати законопроєкт.

Сенатор одночасно був одним із найактивніших прихильників України у Республіканській партії та близьким політичним союзником президента. Це дозволяло йому виконувати роль посередника між прихильниками традиційної жорсткої зовнішньої політики та крилом Республіканської партії, яке виступало проти тривалих міжнародних зобов’язань США.

Трамп тривалий час утримувався від підтримки автоматичних санкцій, розраховуючи домогтися результату шляхом особистої дипломатії та переговорів із Кремлем.

Проте російська влада не погодилася на завершення війни на умовах, прийнятних для України та її партнерів. Москва продовжила удари по українських містах і не продемонструвала готовності до компромісного миру.

10 липня Грем, Блюменталь, Джин Шахін і Роджер Вікер оголосили, що досягли домовленості з адміністрацією Трампа щодо оновленого тексту. У спільній заяві вони наголосили, що законодавча та виконавча гілки влади повинні разом створити інструменти для покарання покупців російських нафти й газу, які фінансують військову машину путіна.

Грем перебував у Києві та зустрічався з президентом Володимиром Зеленським. Це був його десятий візит до України від початку повномасштабної війни. Після переговорів сенатор заявив, що Білий дім підтримає погоджену версію і що вона має стати законом.

Наступного дня Грем раптово помер після нетривалої хвороби. Він не встиг особисто представити остаточний компромісний текст.

Законопроєкт як частина політичної спадщини

Після смерті Грема санкційна ініціатива отримала новий політичний імпульс.

Річард Блюменталь та інші сенатори почали просувати документ як завершення однієї з головних зовнішньополітичних справ Грема. Частина законодавців запропонувала назвати майбутній закон на його честь.

Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер закликав швидко винести законопроєкт на голосування. Лідер республіканської більшості Джон Тун також висловив сподівання, що Конгрес зможе провести документ як частину законодавчої спадщини померлого сенатора.

Трамп публічно заявив, що законопроєкт був особливо важливим для Грема і має високі шанси бути ухваленим.

«Це на честь Ліндсі. Це була його справа», — сказав президент, додавши, що існує велика ймовірність прийняття документа.

Перетворення законопроєкту на політичну данину пам’яті може пришвидшити його проходження. Сенаторам буде складніше відкрито блокувати ініціативу, яку підтримував впливовий представник їхньої партії і яка вже має двопартійну основу.

Проте символічний імпульс не усуває процедурних та політичних суперечностей.

Яким є реальний статус документа

Представлення оновленої версії не означає, що закон уже ухвалений або навіть офіційно винесений на голосування.

Станом на 15 липня офіційна база законодавства США продовжувала відображати первинну версію, внесену 1 квітня 2025 року. Останньою зареєстрованою дією залишалося передання документа до профільного комітету.

Отже, необхідно розрізняти:

політичне представлення оновленого компромісу;
публікацію повного законодавчого тексту;
формальне внесення змін;
комітетський розгляд;
голосування у Сенаті;
проходження Палати представників;
підпис президента.

За даними Reuters, на момент презентації оновлений варіант підтримували 26 сенаторів-співавторів. Їхні помічники очікували, що кількість прихильників швидко збільшиться.

Менша кількість порівняно з понад 80 прихильниками початкової версії не обов’язково означає втрату підтримки. Оскільки текст суттєво змінився, сенаторам потрібно заново підтвердити згоду стати його співавторами.

Проте дата голосування ще не була офіційно оголошена. Так само залишається відкритим питання, в якій формі документ проходитиме Палату представників і чи не з’являться там додаткові зміни.

Іран і «Хезболла» можуть ускладнити проходження

Після презентації Трамп заявив, що до законопроєкту можуть додати положення щодо Ірану та «Хезболли».

Президент назвав можливе розширення «дуже великою справою». Однак Річард Блюменталь виступив проти повторного відкриття вже погодженого тексту.

Він наголосив, що Трамп схвалив компромісну версію і Конгресу варто рухатися вперед, не додаючи нових потенційних цілей.

Позицію Блюменталя можна пояснити процедурною логікою. Включення Ірану та «Хезболли» потребуватиме нових переговорів, може змінити склад прихильників і противників законопроєкту та відкласти голосування.

Один із помічників сенаторів зазначив, що документ і без окремого іранського блоку дозволяє карати країни та компанії, які підтримують російську оборонно-промислову базу. Отже, іранські структури потенційно можуть підпадати під його положення, якщо сприяють російському військовому виробництву.

Наскільки болючим може бути закон для Росії

Можливий ефект законопроєкту залежить не стільки від номінальної ставки тарифу, скільки від реакції Китаю, Індії та інших покупців.

Для Росії існують кілька основних ризиків.

Скорочення фізичного експорту

Якщо великі покупці зменшать закупівлі, Москва може не знайти достатньої кількості альтернативних ринків. Російська нафта вже значною мірою зосереджена на кількох напрямках, тому втрата одного великого клієнта матиме помітний ефект.

Збільшення знижок

Навіть якщо Китай та Індія не відмовляться від російської нафти, вони можуть вимагати нижчої ціни як компенсації за санкційний ризик.

Для бюджету РФ важливий не лише обсяг експорту, а й фактична сума, яку отримують російські компанії після знижок, транспортування, страхування та оплати посередників.

Подорожчання логістики

Санкції проти тіньового флоту, портів, банків та страхових компаній збільшуватимуть вартість кожного перевезення.

Ускладнення платежів

Покупці можуть затримувати розрахунки, вимагати використання менш ліквідних валют або відмовлятися від операцій через ризик вторинних санкцій.

Погіршення довгострокового видобутку

Обмеження проти арктичних проєктів та доступу до технологій здатні скоротити майбутні виробничі можливості Росії, навіть якщо поточний експорт збережеться.

Посилення залежності від Китаю

Якщо коло доступних покупців і постачальників звужуватиметься, Москва буде змушена приймати дедалі менш вигідні умови Пекіна.

Водночас санкції навряд чи спричинять миттєвий економічний крах Росії.

Кремль може зменшувати цивільні видатки, підвищувати податки, витрачати резерви, розширювати дефіцит бюджету, перекладати втрати на населення і продовжувати пріоритетно фінансувати війну.

Тому реалістична мета законопроєкту — не одномоментний обвал російської економіки, а поступове підвищення вартості війни та звуження ресурсної бази Кремля.

Що це означає для України

Для України ухвалення документа може мати кілька стратегічних наслідків.

Новий удар по доходах Кремля

Енергетичний експорт залишається одним із головних джерел валютних надходжень Росії. Зниження цін, скорочення обсягів та збільшення логістичних витрат безпосередньо впливатимуть на можливості фінансувати війну.

Посилення ефекту українських ударів

Україна атакує російські нафтопереробні підприємства, склади, термінали та іншу енергетичну інфраструктуру. Американські санкції можуть доповнити цей тиск на фінансовому і логістичному рівнях.

Українські удари зменшують фізичну спроможність переробляти та експортувати паливо, тоді як санкції ускладнюють продаж, перевезення і отримання оплати.

Тиск на Китай

Без китайського ринку, фінансових каналів, промислових компонентів і технологічних товарів Росії було б значно складніше підтримувати нинішній масштаб війни.

Американський законопроєкт намагається зробити співпрацю з російською економікою дорожчою для самого Пекіна.

Стійкіша правова основа

Санкції, закріплені законом Конгресу, зазвичай складніше повністю скасувати, ніж обмеження, запроваджені лише указом президента.

Проте широке право Трампа на винятки частково послаблює цю перевагу.

Додатковий переговорний важіль

Адміністрація США зможе погрожувати Кремлю не лише прямими санкціями проти Росії, а й перекриттям її зв’язків із головними торговельними партнерами.

Три можливі сценарії

Сценарій перший: жорстке застосування

Конгрес ухвалює документ, Трамп підписує його і починає реально вводити тарифи, банківські санкції та обмеження проти тіньового флоту.

Китай та Індія скорочують закупівлі або домагаються від Росії значно більших знижок. Іноземні банки та компанії уникають операцій із російськими контрагентами.

Це найвигідніший для України сценарій, але він також несе найбільші ризики для світових цін на нафту та відносин США з великими економіками.

Сценарій другий: санкції як переговорний важіль

Закон ухвалюють, але Білий дім не вводить максимальні тарифи негайно.

Китай, Індія та інші держави отримують перехідний період і домовляються зі США про поступове скорочення закупівель. Трамп використовує загрозу санкцій у переговорах із Москвою.

Такий підхід може бути ефективним, якщо винятки матимуть чіткі строки та залежатимуть від вимірюваних дій.

Сценарій третій: символічний закон

Конгрес приймає документ, але президент регулярно користується правом на відмову.

Китай, Індія та європейські імпортери отримують тривалі винятки. Санкції застосовують переважно проти невеликих компаній, окремих банків і танкерів, які Росія швидко замінює.

У такому разі закон матиме політичне значення, але не змінить фундаментальну модель російського енергетичного експорту.

Чи зможе законопроєкт змусити Кремль до миру

Сам по собі навіть дуже жорсткий санкційний пакет навряд чи змусить путіна негайно завершити війну.

Російське керівництво розглядає війну не лише як економічне питання. Для Кремля вона пов’язана зі збереженням режиму, контролем над Україною, імперською ідеологією та претензіями на статус великої держави.

Тому Москва може продовжувати війну навіть за значного погіршення економічної ситуації.

Однак санкції здатні вплинути на розрахунок Кремля у поєднанні з іншими чинниками:

стабілізацією фронту;
посиленням української протиповітряної оборони;
розвитком далекобійних можливостей України;
ударами по військовій та енергетичній інфраструктурі РФ;
зростанням бюджетного дефіциту;
скороченням нафтових доходів;
дефіцитом технологій;
довгостроковими гарантіями західної підтримки.

Економічний тиск не може замінити військову допомогу. Він працює найкраще як її доповнення.

Оновлений американський законопроєкт є значно м’якшим за первинну ініціативу Ліндсі Грема.

Тариф у 500% зменшили до максимуму у 100%. Замість широкого покарання всіх покупців російських енергоресурсів документ зосереджується на п’яти найбільших імпортерах сирої нафти та п’яти найбільших покупцях природного газу.

Для окремих союзників передбачені винятки. Списки переглядатимуть кожні 180 днів. Президент США отримає широке право відмовитися від застосування санкцій, якщо вважатиме це необхідним для американських національних інтересів.

На перший погляд, такі зміни послабили документ.

Проте саме вони відкрили йому шлях до реального ухвалення. Початкова версія мала підтримку понад 80 сенаторів, але більше року залишалася заблокованою. Оновлений варіант має погодження з Білим домом і додатковий політичний імпульс після смерті його головного автора.

Потенційно найболючішими елементами можуть стати не самі тарифи, а комплексний тиск на російські банки, тіньовий флот, арктичні СПГ-проєкти, державні компанії та іноземних постачальників російського військово-промислового комплексу.

Водночас головна слабкість документа очевидна: можливість президента не застосовувати його найжорсткіші положення.

Тому справжнє значення законопроєкту визначатиметься не назвою, кількістю сенаторів-співавторів і навіть не результатом голосування.

Вирішальним стане питання, чи буде адміністрація Трампа готова реально ризикувати відносинами з Китаєм, Індією та іншими великими економіками заради скорочення російських доходів.

Якщо тарифи, банківські санкції та обмеження проти тіньового флоту застосують одночасно та скоординовано із союзниками, вони можуть істотно підвищити економічну ціну війни для Кремля.

Якщо ж найбільші покупці отримають тривалі винятки, закон залишиться передусім дипломатичною погрозою.

Саме між цими двома моделями — реальним економічним примусом і контрольованим переговорним тиском — вирішуватиметься доля останньої великої санкційної ініціативи Ліндсі Грема.