Верховна Рада попередньо підтримала одну з найрезонансніших змін до кримінального законодавства останніх років. Законопроєкт №15294 одночасно пропонує декриміналізувати добровільне створення та поширення контенту для дорослих між повнолітніми і значно посилити покарання за сексуальну експлуатацію дітей, примус та поширення матеріалів без згоди зображеної людини. Однак документ поки не став законом, а його найскладніші положення ще можуть переписати до другого читання.
14 липня 2026 року Верховна Рада 231 голосом ухвалила за основу законопроєкт №15294 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії».
Офіційний статус документа — «готується на друге читання». Парламент також скоротив наполовину строк подання поправок. Це означає, що депутати підтримали лише загальну концепцію законопроєкту, але остаточні формулювання, види покарань і межі декриміналізації ще можуть змінитися.
Законопроєкт об’єднав два напрями, які на перший погляд можуть здаватися суперечливими:
- посилення відповідальності за злочини, пов’язані із сексуальною експлуатацією дітей;
- скасування кримінальної відповідальності за добровільний контент, який створюють повнолітні особи для повнолітньої аудиторії.
Саме це поєднання стало головною політичною та юридичною особливістю документа.
Що насправді підтримала Верховна Рада
Заголовки про те, що парламент нібито «легалізував порнографію», є передчасними та юридично неточними.
По-перше, законопроєкт пройшов лише перше читання. Він має бути доопрацьований профільним комітетом, проголосований у другому читанні, підписаний головою Верховної Ради та президентом, а потім офіційно оприлюднений. Лише після цього нові норми зможуть набути чинності.
По-друге, йдеться не про повну легалізацію окремої індустрії, а переважно про декриміналізацію певних дій повнолітніх людей.
Декриміналізація означає, що конкретне діяння більше не вважатиметься кримінальним правопорушенням. Водночас це не обов’язково означає створення спеціального ринку, системи ліцензій, трудових правил, державного контролю чи окремого режиму оподаткування.
Законопроєкт №15294 змінює передусім Кримінальний кодекс. Він не створює комплексного законодавства про роботу платформ, перевірку віку користувачів, захист персональних даних, трудові права авторів, видалення незаконно оприлюднених матеріалів або відповідальність цифрових посередників. Це одна з причин, чому документ, навіть у разі ухвалення, не закриє всіх правових питань у цій сфері.
Як працює чинне законодавство
Сьогодні стаття 301 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за ввезення в Україну порнографічних матеріалів із метою збуту або поширення, а також за їх виготовлення, зберігання, перевезення, продаж і розповсюдження.
Частина перша статті передбачає штраф, пробаційний нагляд або обмеження волі до трьох років. За дії щодо відеопродукції чи комп’ютерних програм, а також за поширення таких матеріалів серед неповнолітніх можливе покарання до п’яти років позбавлення волі. Повторність, попередня змова групи осіб або отримання великого доходу можуть призвести до ув’язнення на строк від трьох до семи років.
Проблема чинної редакції полягає в тому, що вона недостатньо чітко відокремлює добровільні дії повнолітніх від ситуацій, де є потерпіла особа, примус, відсутність згоди або залучення дітей.
Формально предметом кримінального провадження може стати не лише організоване виробництво матеріалів, а й дії окремої повнолітньої людини, яка створила контент добровільно та передала його іншій повнолітній особі.
Тому автори законопроєкту пропонують перенести головний акцент кримінальної політики з охорони абстрактної «суспільної моралі» на захист конкретної людини — передусім дитини або особи, чию згоду порушили.
Що пропонують декриміналізувати
Законопроєкт передбачає скасування кримінальної відповідальності за створення, зберігання, перевезення, пересилання, продаж і поширення порнографічних матеріалів, якщо одночасно виконуються принципові умови:
- усі учасники є повнолітніми;
- участь у створенні матеріалів є добровільною;
- поширення відбувається за згодою зображеної особи;
- матеріали не продаються і не передаються дітям;
- немає примусу, насильства, експлуатації чи інших самостійних складів злочину.
Таким чином, кримінально караним перестає бути сам факт створення або поширення дорослого контенту між повнолітніми. Водночас відсутність згоди, примус або залучення дитини залишаються підставою для кримінальної відповідальності.
Це принципова зміна підходу. Чинна стаття 301 переважно виходить із характеру матеріалу. Запропонована модель більше враховує:
- вік учасників;
- добровільність;
- мету поширення;
- наявність згоди;
- наявність потерпілої особи;
- ступінь суспільної небезпеки конкретних дій.
Чого декриміналізація не стосуватиметься
Навіть у разі остаточного ухвалення законопроєкту кримінальна відповідальність зберігатиметься за найбільш небезпечні діяння.
Йдеться, зокрема, про:
- створення і поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми;
- умисне придбання або зберігання таких матеріалів;
- свідоме отримання доступу до них через цифрові системи;
- примушування дитини до участі у створенні матеріалів;
- примушування повнолітньої людини;
- продаж або демонстрацію порнографічного контенту дітям;
- виготовлення чи поширення матеріалів без згоди зображеної особи;
- проведення сексуалізованих видовищ за участю дітей;
- утримання місць розпусти із залученням дітей;
- втягнення неповнолітніх у проституцію або сутенерство.
Отже, законопроєкт не скасовує відповідальність за сексуальну експлуатацію, насильство, торгівлю людьми, примус, сутенерство та інші злочини проти статевої свободи й недоторканності.
У сучасній міжнародній практиці замість словосполучення «дитяча порнографія» дедалі частіше використовують поняття «матеріали сексуального насильства над дітьми». Воно точніше передає сутність злочину: дитина не може розглядатися як добровільний учасник виробництва такого контенту, а сам матеріал є фіксацією або формою сексуальної експлуатації.
У назві українського законопроєкту та чинному Кримінальному кодексі поки використовується юридичний термін «дитяча порнографія».
Як зміняться покарання за поширення матеріалів серед дітей
Законопроєкт пропонує розділити відповідальність залежно від віку дитини.
За продаж або розповсюдження порнографічних матеріалів неповнолітній особі, а також за їх виготовлення, зберігання чи перевезення з такою метою передбачається:
- штраф від 85 тисяч до 170 тисяч гривень;
- пробаційний нагляд до п’яти років;
- обмеження волі до п’яти років;
- або позбавлення волі на строк до п’яти років.
Аналогічну базову санкцію пропонують застосовувати за виготовлення, продаж або розповсюдження матеріалів без згоди людини, яка на них зображена.
Якщо матеріали продають або поширюють серед малолітніх дітей, пропонується значно суворіше покарання — від трьох до семи років позбавлення волі. Суд також зможе заборонити винній особі обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом трьох років.
Такий поділ показує, що автори документа розглядають доступ дітей до контенту 18+ не як другорядне порушення правил обігу інформації, а як самостійне посягання на безпеку та нормальний розвиток дитини.
Окрема відповідальність за примушування повнолітньої людини
Чинна стаття 301 згадує примушування до участі у створенні порнографічних матеріалів разом з іншими діями, не створюючи достатньо чіткого розмежування між добровільним виробництвом і примусом.
Законопроєкт пропонує встановити окреме суворе покарання за примушування повнолітньої особи до участі у створенні таких матеріалів:
- від трьох до восьми років позбавлення волі;
- із можливою забороною обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до трьох років.
Ця норма має важливе значення для справ, де зовні діяльність могла виглядати добровільною, але фактично людина перебувала під тиском, погрозами, шантажем, економічною залежністю або іншим примусом.
Водночас до другого читання законодавцям необхідно максимально чітко описати співвідношення цієї норми з іншими статтями Кримінального кодексу — зокрема щодо торгівлі людьми, примушування, шантажу та сексуального насильства.
Публікація без згоди також залишатиметься злочином
Одним із ключових запобіжників законопроєкту є збереження відповідальності за поширення матеріалів без згоди зображеної людини.
Це означає, що декриміналізація добровільного контенту не дає права:
- публікувати приватні матеріали після припинення стосунків;
- передавати їх третім особам без дозволу;
- використовувати чужі зображення з метою помсти, тиску чи приниження;
- продавати матеріали, якщо зображена особа не погоджувалася на продаж;
- створювати і поширювати реалістичні підробки із зображенням конкретної людини.
Особливо складним питанням стане застосування закону до матеріалів, створених за допомогою штучного інтелекту. Якщо зображення є синтетичним, але реалістично імітує конкретну людину, слідству та судам доведеться визначати, чи охоплює формулювання про особу, «зображену» в матеріалі, також цифрову імітацію її зовнішності.
Тому до другого читання доцільно уточнити, чи поширюватиметься норма безпосередньо на сексуалізовані дипфейки, цифровий монтаж та інші форми несанкціонованого використання образу людини.
Як посилюється відповідальність за матеріали сексуального насильства над дітьми
Чинна стаття 301-1 Кримінального кодексу вже передбачає окрему відповідальність за умисне отримання доступу, придбання, зберігання, ввезення, перевезення, виготовлення, продаж і поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми.
Законопроєкт №15294 пропонує підвищити низку санкцій.
Умисний доступ, придбання або зберігання
За свідоме отримання доступу до матеріалів сексуального насильства над дітьми через інформаційно-комунікаційні технології, а також за умисне придбання, зберігання, ввезення або перевезення без мети подальшого продажу пропонується:
- пробаційний нагляд до п’яти років;
- обмеження волі до п’яти років;
- або позбавлення волі від двох до семи років.
У чинній редакції максимальний строк позбавлення волі становить шість років. Законопроєкт збільшує його до семи.
Водночас для притягнення до відповідальності має бути доведений умисел. Чинний кодекс уточнює, що доступ вважається умисним, якщо людина усвідомлювала характер матеріалів — наприклад, повторно отримувала доступ або платила за нього. Випадкове відкриття сторінки саме собою не повинно автоматично означати вчинення злочину.
Ввезення або перевезення з метою поширення
За ввезення в Україну, зберігання чи перевезення матеріалів із метою продажу або розповсюдження пропонується залишити основне покарання на рівні від семи до десяти років позбавлення волі.
Проте строк додаткової заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю планують збільшити з трьох до п’яти років.
Це може мати значення, наприклад, для людей, які працювали з дітьми, мали доступ до освітніх, соціальних чи медичних установ або використовували службове становище.
Виготовлення та розповсюдження
За виготовлення, продаж або поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми, а також за примушування неповнолітньої особи до участі у їх створенні пропонується підвищити строк ув’язнення:
- чинне покарання — від восьми до дванадцяти років;
- запропоноване — від дев’яти до тринадцяти років.
Додаткову заборону на професійну діяльність пропонують збільшити з трьох до п’яти років.
Для кваліфікованих складів злочину — повторності, дій групи осіб, отримання великого доходу або примушування малолітньої дитини — чинний кодекс уже передбачає до 15 років позбавлення волі.
Місця розпусти, сексуалізовані шоу та втягнення дітей
Документ не обмежується статтями 301 та 301-1.
Пропонується також посилити відповідальність за проведення сексуалізованих видовищ за участю дітей, створення або утримання місць розпусти із залученням неповнолітніх, сутенерство та втягнення дітей у проституцію.
Чинна стаття 302 передбачає за створення або утримання місць розпусти із залученням неповнолітньої особи від двох до семи років позбавлення волі. Якщо залучена малолітня дитина — від п’яти до десяти років.
Законопроєкт пропонує збільшити ці санкції:
- за залучення неповнолітніх — від п’яти до дев’яти років;
- за залучення малолітніх — від семи до дванадцяти років.
Загальна логіка змін полягає в тому, щоб відповідальність зростала залежно від віку дитини, організованості злочину, наявності примусу та ролі винної особи.
Чому новий законопроєкт з’явився саме зараз
№15294 став фактично наступником попереднього законопроєкту №12191, зареєстрованого ще в листопаді 2024 року.
Той документ також пропонував прибрати кримінальне покарання за добровільне створення та поширення дорослого контенту між повнолітніми. Профільний комітет рекомендував прийняти його за основу, однак 28 травня 2026 року Верховна Рада не підтримала проєкт. Він був офіційно відхилений і знятий з розгляду.
За законопроєкт №12191 проголосували 207 депутатів — на 19 менше від необхідного мінімуму. Не набрали голосів і пропозиції направити його на повторне перше читання або повернути на доопрацювання.
Після цього депутати зареєстрували №15294. У новому документі норми про декриміналізацію дорослого контенту об’єднали з посиленням покарань за злочини проти дітей.
Політично така конструкція виявилася успішнішою. Якщо попередній законопроєкт сприймався переважно як реформа статті про порнографічні матеріали, то новий документ був представлений насамперед як закон про захист дітей.
Водночас це породжує ризик, що в одному законопроєкті парламент розглядає кілька різних за природою питань: приватну поведінку повнолітніх, цифрові права, відсутність згоди, сексуальну експлуатацію дітей та організовані злочини.
Скільки справ відкривають за чинними статтями
Аргументи прихильників реформи підсилює статистика кримінальних проваджень.
За даними прокуратури, опрацьованими сервісом «Опендатабот», у першому півріччі 2025 року в Україні відкрили 2368 кримінальних проваджень, пов’язаних із порнографічними матеріалами.
Із них:
- 1411 проваджень стосувалися статті 301, яка охоплює переважно дорослий контент;
- 957 проваджень — статті 301-1 про матеріали сексуального насильства над дітьми.
Кількість справ за статтею 301 за рік зросла у півтора раза. У середньому правоохоронці відкривали приблизно 235 таких проваджень щомісяця.
Близько 80% справ за статтею 301 були передані до суду. За статтею 301-1 до суду дійшли приблизно 85% проваджень.
Ці цифри не означають, що всі справи за статтею 301 стосуються виключно добровільної діяльності повнолітніх. У статистиці можуть бути різні обставини — поширення серед дітей, примус, повторність або діяльність групи осіб.
Однак масштаб проваджень показує, що стаття активно застосовується, а не залишається формальною нормою, яка існує лише на папері.
Чи звільнить декриміналізація ресурси правоохоронців
Один із головних аргументів авторів реформи полягає в тому, що поліція, прокуратура, експерти та суди не повинні витрачати значні ресурси на переслідування добровільних дій повнолітніх, коли одночасно існує велика кількість справ про насильство та експлуатацію дітей.
Декриміналізація потенційно дає змогу:
- не відкривати справи, у яких немає потерпілої особи;
- зменшити кількість експертиз приватних матеріалів дорослих;
- сконцентрувати слідчих на злочинах проти дітей;
- зменшити можливості для вибіркового тиску;
- чіткіше відокремити добровільну поведінку від експлуатації.
Проте такий ефект не виникне автоматично. Для цього нова редакція статті 301 повинна бути сформульована достатньо чітко, щоб слідчі, прокурори й судді однаково розуміли поняття згоди, примусу, комерційного поширення та віку учасників.
Податковий парадокс
Окремою причиною для перегляду законодавства стала суперечність між кримінальними та податковими правилами.
Українці, які отримують доходи через іноземні цифрові платформи, повинні декларувати їх і сплачувати податки. Водночас характер контенту, завдяки якому отримано дохід, може стати підставою для кримінального провадження за статтею 301.
За даними «Опендатаботу», 350 українських авторів платного контенту у 2024 році задекларували 305 мільйонів гривень доходів і сплатили 59 мільйонів гривень податків.
Виникає ситуація, за якої держава:
- вимагає задекларувати дохід;
- отримує податок;
- водночас може використовувати інформацію про джерело доходу в межах кримінального переслідування.
Декриміналізація має усунути цю колізію для добровільної діяльності повнолітніх. Але вона не скасовує податкових зобов’язань: доходи і надалі потрібно буде декларувати та оподатковувати.
Чи будуть закриті старі справи
Якщо законопроєкт ухвалять у редакції, що скасовує кримінальну відповідальність за певні добровільні дії повнолітніх, нові правила можуть мати зворотну дію.
Стаття 5 Кримінального кодексу передбачає: закон, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом’якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище людини, поширюється також на дії, вчинені до набрання ним чинності. Це стосується і людей, які відбувають покарання або вже відбули його, але мають судимість.
Потенційно це може вплинути на:
- незавершені досудові розслідування;
- справи, які розглядають суди;
- обвинувальні вироки, що ще виконуються;
- непогашені судимості.
Проте автоматичного закриття всіх справ за статтею 301 не відбудеться. Слідство або суд мають встановити, чи підпадають конкретні дії під декриміналізовану частину.
Якщо у справі є поширення серед дітей, примус, відсутність згоди, організована експлуатація або інший склад злочину, відповідальність збережеться.
Важливо й те, що норми, які посилюють покарання, не мають зворотної сили. Людину не можна буде суворіше покарати за діяння, вчинене до набрання новим законом чинності.
Які питання треба вирішити до другого читання
Головне науково-експертне управління Верховної Ради офіційно висловило зауваження до законопроєкту, хоча профільний правоохоронний комітет і Комітет з питань свободи слова рекомендували підтримати його за основу.
Це означає, що до другого читання документ потребує юридичного доопрацювання.
1. Як підтверджуватиметься згода
Закон має відрізняти реальну, усвідомлену і добровільну згоду від формальної.
Необхідно визначити:
- чи має згода бути письмовою;
- чи може вона бути відкликана;
- чи означає згода на створення автоматичну згоду на публікацію;
- чи охоплює згода продаж і повторне поширення;
- як діяти, якщо один з учасників змінив рішення.
Згода на зйомку не повинна автоматично означати безстроковий дозвіл на будь-яке використання матеріалу.
2. Як перевірятиметься вік
Законопроєкт встановлює принципову межу між повнолітньою та неповнолітньою аудиторією, але кримінальні зміни самі по собі не створюють системи вікової верифікації.
Без чітких правил виникають питання:
- хто має перевіряти вік;
- які документи можна використовувати;
- як не допустити надмірного збору персональних даних;
- хто відповідатиме за неправдиві відомості;
- які обов’язки матимуть цифрові платформи.
3. Де межа між індивідуальною діяльністю та експлуатацією
Одна справа — коли повнолітня людина самостійно створює контент. Інша — коли її діяльністю керують агентства, посередники або особи, від яких вона економічно залежить.
До другого читання варто чіткіше відокремити:
- добровільну самостійну діяльність;
- трудові чи цивільні відносини;
- прихований примус;
- сутенерство;
- торгівлю людьми;
- використання уразливого стану людини.
4. Що робити із цифровими підробками
Розвиток штучного інтелекту дозволяє створювати реалістичні матеріали без фізичної участі зображеної людини.
Закон повинен давати однозначну відповідь, чи вважається незаконним:
- створення сексуалізованого дипфейку;
- накладення обличчя людини на чуже зображення;
- використання голосу або інших біометричних ознак;
- продаж таких матеріалів;
- зберігання їх із метою поширення.
5. Як співвідноситимуться різні статті кодексу
Зміни до статей 301–303 мають бути узгоджені з нормами про:
- торгівлю людьми;
- сексуальне насильство;
- втягнення у проституцію;
- вимагання;
- порушення недоторканності приватного життя;
- незаконне збирання і поширення персональних даних.
Без такого узгодження однакові дії можуть отримувати різну правову кваліфікацію.
Чому законопроєкт важливий не лише для авторів контенту
Дискусія навколо №15294 часто зводиться до діяльності людей на платних платформах. Насправді його значення значно ширше.
Стаття 301 може стосуватися приватного цифрового листування, особистих фото, пересилання матеріалів між повнолітніми, хмарного зберігання та інших повсякденних дій.
Тому питання полягає не лише в регулюванні комерційного контенту, а й у межах втручання держави в приватне життя дорослих.
Прихильники декриміналізації виходять із того, що кримінальний закон має застосовуватися там, де є реальна шкода:
- дитина;
- примус;
- насильство;
- експлуатація;
- відсутність згоди;
- порушення приватності;
- організована злочинна діяльність.
Якщо ж усі учасники повнолітні, діють добровільно та не порушують прав інших людей, кримінальне покарання розглядається як надмірне.
Що буде далі
Після першого читання депутати подаватимуть поправки. Профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності має:
- опрацювати пропозиції;
- підготувати порівняльну таблицю;
- визначити остаточні санкції;
- уточнити юридичні формулювання;
- рекомендувати парламенту ухвалити документ, відхилити його або направити на повторне друге читання.
Строк підготовки скорочено наполовину, тому розгляд може відбутися швидше, ніж у звичайній процедурі. Однак конкретної дати другого читання офіційна картка документа поки не встановлює.
До набрання законом чинності продовжують діяти чинні статті 301–303 Кримінального кодексу. Сам факт підтримки законопроєкту в першому читанні не припиняє кримінальні провадження і не скасовує відповідальність.
Законопроєкт №15294 змінює саму логіку кримінального регулювання.
Замість широкої заборони порнографічних матеріалів автори пропонують провести межу між двома принципово різними явищами.
Перше — добровільна поведінка повнолітніх, яка не має потерпілих і не повинна автоматично ставати підставою для кримінального переслідування.
Друге — злочини, пов’язані з дітьми, примусом, насильством, експлуатацією та відсутністю згоди. За них відповідальність не лише зберігається, а й посилюється.
Саме тому називати документ просто «законом про легалізацію порно» неправильно. Він одночасно:
- декриміналізує частину добровільної поведінки дорослих;
- встановлює нову відповідальність за примушування;
- захищає людей від поширення матеріалів без згоди;
- підвищує строки ув’язнення за злочини проти дітей;
- змінює санкції за організовану сексуальну експлуатацію.
Водночас перше читання — лише початок реформи. Її результат залежатиме від того, наскільки чітко парламент визначить поняття згоди, правила перевірки віку, відповідальність за цифрові підробки, межу між самостійною діяльністю та експлуатацією і порядок застосування нових норм до вже відкритих справ.
Без цих уточнень декриміналізація може залишити правові прогалини. З ними Україна отримає можливість замінити застарілу заборонну модель системою, у якій кримінальне право захищає не абстрактну мораль, а конкретних людей — насамперед дітей і жертв примусу.
