Від Київської Русі до Drone Deal: День Української Державності став демонстрацією нової ролі України в Європі
15 липня 2026 року Київ одночасно став місцем державних урочистостей, міжнародного саміту та презентації нової безпекової доктрини України. Президент Володимир Зеленський заявив про власну балістику, далекобійні удари на відстань майже 2900 кілометрів, перспективу виробництва ракет для Patriot, запуск європейського антибалістичного проєкту FREYJA та збільшення випуску дронів до 20 мільйонів на рік. Україна та Єврокомісія зробили перший крок до масштабної угоди Drone Deal, а держави Південно-Східної Європи підтвердили підтримку територіальної цілісності України, посилення санкцій проти Росії та майбутнього членства України в ЄС і НАТО. День державності перетворився на заяву про країну, яка прагне бути не прохачем, а одним із центрів сили, технологій та безпеки на континенті.
У День Української Державності та День хрещення Київської Русі – України на Михайлівській площі в Києві зібралися українське керівництво, військові, духовенство, представники громадянського суспільства та лідери держав-партнерів.
До столиці прибули президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, президентка Молдови Мая Санду, президенти Румунії Нікушор Дан та Албанії Байрам Бегай, прем’єр-міністри Хорватії Андрей Пленкович і Словенії Янез Янша, представники Болгарії, Чорногорії, Північної Македонії, Франції та Ватикану. До заходів, пов’язаних із п’ятим самітом «Україна – Південно-Східна Європа», також долучилися представники Греції та Сербії.
Офіційна програма поєднала пам’ять про загиблих воїнів, вручення державних нагород, церемонію отримання перших паспортів юними українцями, переговори з президенткою Єврокомісії, підписання оборонного документа, багатосторонній саміт та шість двосторонніх зустрічей Зеленського з іноземними лідерами.
Проте головне значення 15 липня полягало не в кількості церемоній.
У Києві фактично була представлена нова модель української державності: історично вкорінена, озброєна власними технологіями, інтегрована до Європейського Союзу та здатна пропонувати безпеку іншим державам.
Історична тяглість як відповідь на російське заперечення України
Центральною темою виступу Зеленського стала безперервність української державної традиції.
Місце проведення урочистостей було символічним. Поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем, заснованим близько дев’яти століть тому, президент говорив про хрещення Київської Русі за часів князя Володимира Великого, тризуб та зв’язок між різними поколіннями українців.
Тризуб Володимира сьогодні є державним гербом України та знаком на формі українських військових. Таким чином Зеленський поєднав історичний символ із сучасною обороною країни.
Ця конструкція мала чітке політичне значення.
Російська агресія супроводжується запереченням окремої української історії, культури, мови та права на незалежне державне існування. Москва намагається привласнити спадщину Київської Русі та представити сучасну Україну як територіальне або політичне непорозуміння.
Україна відповідає на це власною історичною концепцією: Київська Русь є частиною української державної традиції, а сучасна Україна — не нове чи випадкове утворення, а спадкоємиця тисячолітнього політичного й культурного розвитку.
Водночас промова не зводилася до погляду в минуле.
Зеленський наголосив, що Україна не повинна постійно озиратися назад. Важливо не лише берегти історичну спадщину, а й створювати державу, здатну вижити, перемогти та гарантувати власну незалежність у майбутньому.
Тому в межах одного виступу поруч опинилися князь Володимир, українська балістика, дрони-перехоплювачі, Patriot, переговорні кластери ЄС і майбутня європейська протиракетна оборона.
Це і було головною ідеєю дня: українська державність має бути не музейною пам’яттю, а живим механізмом сили.
Візит європейських лідерів як політичний сигнал
Присутність у Києві іноземних гостей мала посилити тезу про те, що українська державність є частиною ширшої європейської історії та сучасної європейської безпеки.
Зеленський окремо підкреслив участь президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, лідерів Молдови, Румунії, Албанії, Хорватії та Словенії.
Для України важливо, що до Києва прибули представники держав Південно-Східної Європи — регіону, який часто стає об’єктом російського політичного, економічного, енергетичного та інформаційного впливу.
Молдова безпосередньо стикається з російськими гібридними операціями, втручанням у політичні процеси та загрозами з боку окупованого Придністров’я. Румунія й Болгарія є ключовими державами східного флангу НАТО та Чорноморського регіону. Країни Західних Балкан мають власні проблеми з російським впливом, залежністю від енергоресурсів та незавершеною європейською інтеграцією.
Тому саміт у Києві став спробою об’єднати держави, які мають різний статус у ЄС і НАТО, але стикаються зі схожими викликами.
Спільна логіка полягає в тому, що безпеку України, Молдови, Балкан, Чорного моря та східного флангу Європи більше неможливо розглядати окремо.
Російські дрони можуть порушувати повітряний простір сусідніх держав. Тіньовий флот створює ризики для мореплавства та екології. Енергетична залежність використовується як інструмент політичного тиску. Дезінформаційні кампанії впливають на вибори, довіру до інституцій та ставлення до Європейського Союзу.
Саме тому регіональна платформа, започаткована у 2023 році, поступово перетворюється з формату політичної солідарності на майданчик для оборонної, енергетичної та технологічної співпраці.
FREYJA: Україна хоче будувати антибалістичний щит Європи
Однією з головних заяв Зеленського стало оголошення про початок проєкту FREYJA — майбутньої європейської антибалістичної системи.
За словами президента, Україна та Європа вперше спільно створюватимуть антибалістичний щит, у якому Київ буде не пасивним учасником, а одним із лідерів.
Задум полягає в об’єднанні різних європейських протиракетних спроможностей в інтегровану систему. Йдеться не лише про закупівлю додаткових зенітних комплексів, а про поєднання радарів, центрів управління, систем обміну інформацією та різних типів ракет-перехоплювачів.
Необхідність такого проєкту стала очевидною через війну Росії проти України.
Європейські держави десятиліттями скорочували армії, запаси боєприпасів і кількість наземних систем протиповітряної оборони. Значна частина оборонного планування була орієнтована на експедиційні операції, а не на захист міст і критичної інфраструктури від сотень ракет і безпілотників.
Україна, навпаки, протягом повномасштабної війни стала найбільш досвідченим користувачем багаторівневої ППО в Європі. Українські військові одночасно застосовують американські Patriot і NASAMS, французько-італійські SAMP/T, німецькі IRIS-T, модернізовані Hawk, радянські комплекси, мобільні вогневі групи, авіацію та дрони-перехоплювачі.
Саме практичний досвід відбиття комбінованих атак може стати внеском України у FREYJA.
Українська сторона знає, як різні системи поводяться в реальній війні, як розподіляти цілі, як економити дорогі ракети, як захищати міста від одночасного застосування балістики, крилатих ракет і безпілотників.
Проте політичний запуск проєкту ще не означає швидкого створення повноцінного щита.
Для FREYJA знадобляться мільярдні інвестиції, узгодження технічних стандартів, спільні центри управління, супутникові та радіолокаційні засоби, довгострокові замовлення для оборонних компаній і політична згода держав-учасниць.
Окремим питанням буде те, як проєкт співвідноситиметься з наявними структурами НАТО та національними системами ППО.
Але сам факт, що Україна претендує на роль одного з архітекторів майбутньої протиракетної оборони Європи, демонструє зміну її статусу.
Виробництво ракет для Patriot: стратегічна перспектива, а не швидке рішення
Зеленський також заявив, що Україна наближається до можливості виробляти ракети для систем Patriot і може стати третьою державою, яка отримає відповідну домовленість.
Президент подякував американському керівництву за політичне рішення та висловив сподівання, що ракети з маркуванням Made in Ukraine якнайшвидше стануть реальністю.
Для України це питання має критичне значення.
Patriot залишається одним із небагатьох комплексів, здатних перехоплювати російські балістичні ракети. Проте кількість батарей і запас ракет до них обмежені, а темпи західного виробництва не відповідають масштабам сучасної війни.
Росія може виробляти та запускати ракети швидше, ніж союзники поповнюють українські запаси перехоплювачів. Крім того, на глобальний попит впливають потреби США, країн НАТО, держав Близького Сходу та Азії.
Тому локалізація частини виробництва могла б зменшити залежність України від зовнішніх поставок.
Однак ракети для Patriot є складною високотехнологічною продукцією. Їх виготовлення потребує доступу до чутливих технологій, систем наведення, двигунів, радіолокаційних компонентів, вибухових речовин, спеціалізованої електроніки та жорсткої сертифікації.
Перед початком серійного виробництва необхідні міждержавні угоди, ліцензії, захист інтелектуальної власності, створення безпечних виробничих майданчиків і підготовка фахівців.
В умовах постійних російських атак будь-яке велике оборонне підприємство в Україні також стає потенційною ціллю.
Отже, заява Зеленського є насамперед політичним підтвердженням нового напряму співробітництва. Вона не означає, що українські ракети для Patriot з’являться негайно.
Водночас навіть часткова локалізація — виробництво окремих компонентів, складання, ремонт або обслуговування — могла б стати важливим кроком для українського оборонно-промислового комплексу.
Власна балістика: 2884 кілометри як нова межа
Найгучнішим фрагментом президентської промови стала заява про українську балістику та далекобійні системи.
За словами Зеленського, Україна вже має зброю, яка долає відстані, раніше недосяжні для українських сил. Президент назвав показник 2884 кілометри — приблизну відстань від Києва до Омського нафтопереробного заводу.
Він також заявив, що на території Росії більше немає координат, недосяжних для «української справедливості».
Це формулювання означає претензію України на стратегічну дальність.
До початку повномасштабної війни українські ударні можливості були переважно обмежені фронтовою та оперативно-тактичною зоною. Україна не мала великого арсеналу ракет, здатних системно уражати об’єкти на сотні або тисячі кілометрів.
Західні партнери тривалий час також обмежували застосування переданої зброї по території Росії.
Тому Україна почала масово розвивати власні далекобійні дрони та ракетні системи. Їхньою перевагою є те, що Київ самостійно визначає цілі та правила застосування.
Зеленський пов’язав далекобійні удари насамперед із російською воєнною економікою: нафтопереробними заводами, військовою інфраструктурою, логістикою та тіньовим флотом.
Українська логіка полягає в тому, що доходи від енергоресурсів забезпечують Кремлю можливість фінансувати війну. Удари по НПЗ, нафтобазах і транспортній інфраструктурі мають підвищити ціну агресії та зменшити ресурсну базу російської армії.
При цьому Зеленський підкреслив відмінність між українською та російською моделлю ведення війни. Росія системно атакує житлові будинки, лікарні, школи та енергетику. Україна, за його словами, зосереджується на об’єктах, які безпосередньо підтримують російську воєнну машину.
Саме в цьому контексті пролунала ключова фраза дня:
«Наша головна ціль — не Росія без бензину, а Україна без Росії, Україна без війни, Україна з Європою».
Йдеться не про фізичне зникнення сусідньої держави, а про припинення російського політичного, військового та імперського контролю над Україною.
Пів тисячі дронів на добу і двадцять мільйонів на рік
Зеленський заявив, що Україна здатна застосовувати до 500 дронів на добу, а річне виробництво вже сягнуло 10 мільйонів одиниць.
Наступна мета — 20 мільйонів дронів на рік, зокрема завдяки фінансуванню та виробничій співпраці з партнерами.
Ці цифри свідчать про фундаментальну зміну сучасної війни.
Безпілотник із допоміжного розвідувального засобу перетворився на один із головних видів озброєння. FPV-дрони атакують техніку та піхоту. Розвідувальні апарати коригують артилерію. Важкі безпілотники здійснюють бомбардування. Морські дрони уражають кораблі. Далекобійні системи атакують об’єкти за сотні й тисячі кілометрів.
Окремим напрямом стали дрони-перехоплювачі, які знищують російські Shahed.
За словами Зеленського, українські перехоплювачі вже демонструють ефективність щонайменше 90% у тих операціях, де їх застосовують.
Це важливо не лише через кількість збитих цілей, а й через економіку перехоплення.
Вартість традиційної зенітної ракети може в багато разів перевищувати вартість ударного дрона. Масове використання дешевших перехоплювачів дозволяє зберігати дефіцитні ракети Patriot, NASAMS та IRIS-T для складніших цілей.
Водночас показник 90% не слід автоматично сприймати як загальний рівень знищення всіх Shahed над Україною. Найімовірніше, йдеться про ефективність конкретних підрозділів або систем за сприятливих умов.
Проте навіть із таким застереженням масове виробництво дронів-перехоплювачів може суттєво змінити українську ППО.
Роботи на фронті: десятки тисяч місій замість людей
Президент також заявив, що українські наземні роботизовані комплекси вже виконали десятки тисяч бойових і логістичних місій.
Такі системи можуть доставляти боєприпаси, воду та їжу, евакуювати поранених, встановлювати міни, вести розвідку або виконувати ударні завдання.
Їхня головна цінність — не технологічна видовищність, а збереження життя військових.
Кожна доставка на передову або евакуація з небезпечної ділянки створює ризик для солдатів. Якщо частину таких операцій виконує роботизована платформа, підрозділ може уникнути втрат.
В умовах дефіциту людей і постійного спостереження поля бою дронами це стає стратегічно важливим.
Роботизація також свідчить, що українська оборонна промисловість розвивається не за одним напрямом. Вона одночасно створює повітряні, морські та наземні безпілотні системи, програмне забезпечення, засоби радіоелектронної боротьби та автоматизоване управління.
Drone Deal: нова модель відносин України та ЄС
Найбільш конкретним результатом переговорів Зеленського з Урсулою фон дер Ляєн стало підписання Листа про наміри щодо стратегічного оборонно-промислового партнерства між Україною та Єврокомісією.
Цей документ названий першим кроком до майбутньої угоди Drone Deal.
Передбачається, що Україна та Європейський Союз спільно розроблятимуть, фінансуватимуть і вироблятимуть безпілотні системи.
Фон дер Ляєн визнала, що Європа має великі фінансові й промислові можливості, але їй бракує практичного досвіду сучасної війни. Україна, навпаки, має бойовий досвід, швидкі цикли розробки та здатність постійно адаптувати продукцію до змін на фронті.
У традиційній європейській оборонній промисловості створення нової системи може тривати роками. В Україні інколи між появою проблеми на полі бою та випробуванням технічного рішення минають тижні або місяці.
Саме поєднання української швидкості та європейського капіталу має стати основою Drone Deal.
Європейський Союз додатково виділяє 1 мільярд євро на виробництво дронів. Раніше на цей напрям уже було спрямовано 4 мільярди євро.
Загалом це щонайменше 5 мільярдів євро, які можуть підтримати виробництво безпілотних систем.
Проте майбутня угода має відповісти на низку складних питань:
- які саме типи дронів фінансуватиме ЄС;
- де вони вироблятимуться;
- хто володітиме інтелектуальними правами;
- як розподілятимуться замовлення між українськими та європейськими компаніями;
- чи зможе Україна експортувати спільно створені системи;
- як гарантувати довгострокові контракти після завершення війни.
Якщо ці питання будуть вирішені, Drone Deal може стати не одноразовою програмою допомоги, а основою постійного оборонно-промислового союзу.
Україна більше не хоче бути лише отримувачем допомоги
У промовах Зеленського та фон дер Ляєн чітко проявилася зміна ролей.
Протягом перших років повномасштабної війни Україна насамперед просила партнерів про зброю, боєприпаси, ППО та фінансування.
У 2026 році Київ намагається перейти до іншої моделі: Україна пропонує союзникам технології, виробничі потужності, досвід бойового застосування, підготовку військових і рішення для захисту інфраструктури.
Це не скасовує залежності від зовнішньої підтримки. Україна й надалі потребує західних ракет, авіації, фінансування та розвідувальних даних.
Проте відносини поступово стають взаємнішими.
Європейським державам потрібен український досвід, оскільки їхні армії лише починають готуватися до масової війни дронів, електронної боротьби, ударів по енергетиці та критичній інфраструктурі.
Україна фактично стала найбільшим випробувальним полігоном сучасної війни. Питання полягає в тому, чи зможе вона перетворити цей трагічний досвід на довгострокову політичну та економічну перевагу.
Орден Європи для Урсули фон дер Ляєн
Символічним елементом дня стало вручення першого ордена Європи президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн.
Нову державну нагороду було запроваджено для відзначення особливого внеску в європейський курс України, підтримку незалежності та зміцнення безпеки континенту.
Фон дер Ляєн нагородили за підтримку членства України в ЄС, допомогу під час війни та внесок у розвиток стратегічного партнерства.
Зеленський нагадав, що Україна подала заявку на вступ до Євросоюзу 28 лютого 2022 року — у момент, коли російські війська перебували біля Києва, а українська столиця готувалася до оборони.
Подання заявки тоді мало не лише юридичне, а й екзистенційне значення. Україна заявила, що навіть під загрозою знищення не відмовляється від європейського вибору.
Фон дер Ляєн, для якої візит 15 липня став одинадцятим від початку повномасштабного вторгнення, наголосила, що Україна захищає не лише себе, а й цінності, на яких побудована Європа.
Вручення ордена було покликане персоніфікувати європейську підтримку та водночас закріпити тезу, що інтеграція до ЄС є складовою української державності.
Від заявки 2022 року до двох відкритих кластерів
Україна подала заявку на вступ до ЄС 28 лютого 2022 року.
23 червня того самого року вона отримала статус кандидата. Політичне рішення про відкриття переговорів було ухвалене 25 червня 2024 року.
Упродовж липня 2024-го — вересня 2025 року Україна пройшла скринінг законодавства, під час якого Єврокомісія аналізувала відповідність українських норм праву ЄС.
15 червня 2026 року було відкрито перший переговорний кластер «Основи», а 14 липня — шостий кластер «Зовнішні відносини».
Перший кластер охоплює верховенство права, реформу державного управління, демократичні інститути, економічні критерії та роботу судової системи. Саме прогрес у цьому блоці визначає загальну швидкість переговорів.
Шостий кластер стосується зовнішньої політики, безпеки, оборони та узгодження позицій із Європейським Союзом.
Україна прагне швидко відкрити чотири інші кластери.
Фон дер Ляєн заявила, що Єврокомісія підтримуватиме цей процес. Водночас відкриття кожного переговорного блоку потребує не тільки позитивної оцінки Комісії, а й політичної згоди держав-членів.
Тому темп інтеграції залежатиме як від реформ в Україні, так і від внутрішньої політики Європейського Союзу.
216,7 мільярда євро підтримки
За даними, оприлюдненими українською стороною, Європейський Союз і його держави-члени з 2022 року надали Україні 216,7 мільярда євро фінансової, економічної, гуманітарної, військової та іншої допомоги.
Із них:
- 110,9 мільярда євро спрямовано на економічну, соціальну та фінансову стійкість;
- 77 мільярдів євро — на військову допомогу;
- понад 5 мільярдів євро — на гуманітарні потреби.
Європейська місія військової допомоги підготувала понад 94 тисячі українських військових.
Через Механізм цивільного захисту Україна отримала понад 159 тисяч тонн допомоги, включно з енергетичним обладнанням.
У межах Ukraine Facility на 2024–2027 роки передбачено до 50 мільярдів євро.
Окремий пакет на 2026–2027 роки обсягом 90 мільярдів євро має забезпечити фінансову передбачуваність України. Із цієї суми 30 мільярдів призначені для бюджетних потреб, а 60 мільярдів — для обороноздатності.
Для Києва це важливо через тривалість війни та обмежені можливості власної економіки повністю фінансувати армію, соціальні видатки й відбудову.
Київська декларація: основні положення
За підсумками п’ятого саміту «Україна – Південно-Східна Європа» була оприлюднена Київська декларація.
Окремо в декларації зафіксовано:
- підтримку територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах, включно з територіальним морем;
- політику невизнання будь-яких спроб незаконної зміни українських кордонів;
- вимогу повного, безумовного та верифікованого виведення російських військ;
- принцип, за яким жодні рішення щодо України не можуть ухвалюватися без України;
- заклик до Росії погодитися на повне припинення вогню;
- необхідність посилення української протиповітряної та протиракетної оборони;
- підтримку юридично зобов’язуючих гарантій безпеки;
- підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції України;
- необхідність повернення депортованих дітей, цивільних заручників і військовополонених;
- підтримку Спеціального трибуналу щодо злочину агресії;
- посилення санкцій та боротьбу з російським тіньовим флотом;
- захист Чорного моря, свободи судноплавства та критичної інфраструктури;
- вимогу повернути Запорізьку АЕС під контроль України;
- засудження застосування Росією небезпечних хімічних речовин;
- підтримку відбудови, гуманітарного розмінування та енергетичної стійкості України.
У ній учасники підтвердили, що тривалий мир, безпека і стабільність Європи неможливі без суверенної та незалежної України.
Документ містить кілька принципових положень.
Територіальна цілісність України
Учасники підтвердили підтримку суверенітету й територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальним морем.
Вони заявили про невизнання будь-яких спроб незаконно змінити українські кордони.
Також у документі наголошується, що повне, безумовне та верифіковане виведення російських військ залишається необхідною умовою тривалого миру.
Жодних рішень про Україну без України
Декларація окремо закріплює принцип, за яким жодні рішення щодо України не можуть ухвалюватися без її участі.
Це відповідь на побоювання Києва, що великі держави можуть спробувати домовитися з Москвою без повноцінного залучення українського керівництва.
Припинення вогню
Учасники підтримали заклик України до переговорів і звернулися до Росії з вимогою погодитися на повне та всеохопне припинення вогню.
Водночас документ не прирівнює сторони. Росія прямо названа державою-агресором, яка повинна припинити війну.
ППО та безпекові гарантії
Зміцнення української протиповітряної оборони визначене одним із пріоритетів.
Учасники підтримали мобілізацію фінансування для закупівлі систем і ракет, здатних перехоплювати балістичні цілі.
Також вони визнали роль Коаліції охочих у формуванні юридично зобов’язуючих гарантій безпеки для України.
Вступ до ЄС і НАТО
Декларація підтримує відкриття наступних переговорних кластерів із Україною та Молдовою і називає розширення ЄС стратегічною інвестицією у стабільність континенту.
Також підтверджено підтримку євроатлантичних прагнень України та її незворотного шляху до майбутнього членства в НАТО після виконання умов і досягнення згоди союзників.
Відповідальність Росії
Учасники підтримали створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії та інші міжнародні механізми відповідальності.
Окремо міститься вимога повернути депортованих українських дітей, звільнити цивільних заручників і військовополонених.
ЗАЕС і хімічна зброя
У декларації засуджується окупація та мілітаризація Запорізької атомної електростанції. Росію закликали вивести військовий персонал і повернути станцію під контроль України.
Також учасники засудили використання російськими силами небезпечних хімічних речовин і підтримали розслідування у межах Організації із заборони хімічної зброї.
Наступний саміт цього формату має відбутися у Словенії у 2027 році.
Санкції та тіньовий флот
Одним із п’яти головних звернень Зеленського до учасників саміту стало прохання підтримати 21-й санкційний пакет Європейського Союзу.
Президент наголосив, що Росії не можна давати послаблення або час для адаптації.
Пріоритетними напрямами тиску він назвав енергетичний експорт, джерела фінансування війни та обхід санкцій.
Особливу увагу Київ приділяє російському тіньовому флоту — мережі старих танкерів із непрозорою власністю, страхуванням і реєстрацією, які перевозять російську нафту в обхід обмежень.
Проблема має не лише економічний, а й безпековий характер. Такі судна можуть створювати ризики аварій, розливів нафти та інцидентів у Балтійському, Чорному й Середземному морях.
Київська декларація підтримує посилення міжнародної співпраці проти тіньового флоту та схем обходу санкцій.
Чорне море як спільний простір безпеки
Учасники саміту наголосили на стратегічному значенні Чорного моря.
Після початку повномасштабної війни цей регіон став простором ракетних атак, морських блокад, ударів по портах, мінної небезпеки, пошкодження торговельних суден і протистояння безпілотних систем.
Україна змогла значно обмежити можливості російського флоту, використовуючи морські дрони та ракети. Це дозволило частково відновити цивільне судноплавство та експорт через українські порти.
Для Румунії, Болгарії, Молдови й інших держав регіону український досвід має практичне значення.
У декларації учасники домовилися посилювати повітряну та морську безпеку, боротьбу з безпілотниками, захист портів, енергетичних об’єктів та свободу судноплавства.
Сербський фактор
Президент Сербії Александр Вучич заявив про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, європейського курсу Києва, а також про готовність надавати гуманітарну, фінансову та енергетичну допомогу.
Водночас Сербія традиційно підтримує тісні відносини з Росією та не приєдналася до всіх санкцій ЄС.
Примітно, що у наданому тексті Київської декларації Сербія не вказана серед держав, від імені яких було ухвалено документ.
Це може означати, що Вучич брав участь у дискусіях і двосторонніх зустрічах, але не приєднався до всіх положень декларації. Офіційні матеріали не пояснюють цю різницю докладно.
Цей епізод демонструє складність регіональної дипломатії. Україні важливо підтримувати діалог із Сербією, але водночас Київ прагне максимально чітких позицій щодо санкцій, територіальної цілісності та відповідальності Росії.
Нагороди тим, на кому тримається держава
Оборонні контракти та дипломатичні декларації були лише однією частиною Дня державності.
Під час урочистостей Зеленський нагородив військових і цивільних, які захищали країну, рятували людей та відновлювали інфраструктуру після російських атак.
Орден «Золота Зірка» був переданий матері загиблого Героя України Тараса Шпука.
За офіційною інформацією, у травні 2025 року він разом із побратимами пройшов близько 250 кілометрів углиб території Росії для мінування та підриву залізничного мосту. Операція мала порушити російську військову логістику. У вересні того самого року Шпук загинув під час бойового завдання, прикриваючи побратимів.
Нагороди також отримали полковник Ігор Оболєнський, який очолив корпус Національної гвардії «Хартія», та молодший сержант Володимир Савченко, який понад 260 діб виконував завдання у Вовчанську.
Президент відзначив медиків, енергетиків, працівників транспорту та інших цивільних.
Серед посмертно нагороджених — лікар Дмитро Колесник, який загинув під час атаки російських дронів на автомобіль екстреної допомоги, член правління «Укренерго» Олексій Брехт, загиблий під час ремонту підстанції, та водій тролейбуса Василь Криштоп, який помер після російського удару по Сумах.
Таке поєднання військових і цивільних нагороджених підкреслило, що в умовах великої війни державна стійкість залежить не лише від фронту.
Енергетики, медики, рятувальники, транспортники, комунальники та волонтери також щодня підтримують функціонування країни.
Паспорти як символ майбутнього
Під час церемонії десятеро юних українців отримали свої перші паспорти.
Серед них були діти загиблих і полонених захисників, а також призери спортивних змагань.
У політичному сенсі ця церемонія була не менш важливою, ніж вручення нагород чи підписання міжнародних документів.
Паспорт означає належність до держави, права громадянина та відповідальність за майбутнє країни.
У День державності вручення паспортів дітям, які виросли під час війни, символізувало зв’язок між минулим, нинішньою боротьбою та майбутньою Україною.
Шість двосторонніх зустрічей після саміту
Після завершення саміту Зеленський провів зустрічі з лідерами Молдови, Румунії, Сербії, Албанії, Хорватії та Словенії.
Офіційно сторони обговорювали двосторонні відносини, міжнародну ситуацію та перспективні спільні проєкти.
Для України кожен із цих напрямів має окреме значення.
З Молдовою Київ має спільні безпекові загрози, європейський переговорний процес та питання Придністров’я.
Румунія є одним із ключових логістичних і безпекових партнерів України в Чорноморському регіоні.
Хорватія має досвід післявоєнної реінтеграції, розмінування та вступу до ЄС і НАТО.
Словенія може стати майданчиком наступного саміту у 2027 році.
Албанія послідовно підтримує Україну в міжнародних організаціях.
Сербія залишається складним, але важливим напрямом через її політичні та економічні зв’язки з Росією.
Іноземні лідери також відвідали Києво-Печерську лавру, пошкоджену внаслідок російського удару. Цей візит мав продемонструвати, що російські атаки загрожують не лише військовим об’єктам, а й культурній та релігійній спадщині.
П’ять головних завдань Зеленського для регіону
У зверненні до учасників саміту президент сформулював п’ять ключових завдань.
Перше — об’єднання європейських оборонних можливостей. Європа має навчитися захищати себе, а Drone Deals можуть стати одним із практичних інструментів.
Друге — координація протидії російській дестабілізації. Йдеться про диверсії, кібератаки, втручання у вибори, дезінформацію та політичний тиск.
Третє — реагування на кризу вартості життя. Зеленський пов’язав економічну нестабільність із політичними ризиками та посиленням радикальних сил.
Четверте — єдина дипломатична позиція щодо завершення війни.
П’яте — посилення санкцій без пауз і послаблень.
Таким чином український президент намагався поєднати безпеку, економіку та європейську інтеграцію в одну систему.
Логіка полягає в тому, що російська загроза не обмежується фронтом. Вона впливає на ціни енергоносіїв, політичну стабільність, морську торгівлю, вибори, міграцію та оборонні бюджети.
Що змінилося у позиціонуванні України
Підсумки 15 липня демонструють кілька важливих змін.
Україна говорить мовою спроможностей
У перші місяці повномасштабної війни головним завданням було виживання. Україна просила боєприпаси, протитанкові комплекси, артилерію та санкції.
Тепер Київ говорить про виробництво мільйонів дронів, власну балістику, ракети для Patriot і спільний антибалістичний щит.
Це перехід від мови потреб до мови спроможностей.
Європейська інтеграція стає оборонною
Раніше вступ до ЄС асоціювався передусім із реформами, економікою, торгівлею та правом.
Тепер до цього додалася оборонна промисловість.
Drone Deal, FREYJA та фінансування українського ОПК означають, що інтеграція України до Європи відбувається ще до формального членства.
Україна перетворює досвід війни на політичний капітал
Європейські партнери визнають, що можуть навчитися в України швидкості інновацій, роботі з дронами та адаптації виробництва.
Це створює для Києва нову переговорну позицію.
Україна більше не лише країна, яку треба рятувати. Вона є державою, без якої Європі буде складніше підготуватися до майбутніх загроз.
Які питання залишаються відкритими
Попри масштаб заяв, більшість оголошених проєктів перебуває на початковому етапі.
FREYJA потребує конкретики
Поки що немає повної публічної інформації про вартість, склад учасників, технічну архітектуру та строки створення антибалістичної системи.
Patriot в Україні не з’явиться миттєво
Навіть після політичного схвалення локалізація виробництва ракет може тривати роками.
Drone Deal ще не є повноцінною угодою
Підписаний Лист про наміри лише відкриває переговори. Потрібні юридичні, фінансові та виробничі механізми.
Заявлені обсяги дронів мають бути забезпечені ресурсами
Двадцять мільйонів безпілотників потребують електроніки, двигунів, акумуляторів, оптики, вибухових компонентів, операторів і стабільного фінансування.
Вступ до ЄС залежить від реформ
Політична підтримка не скасовує вимог щодо судової системи, боротьби з корупцією, державного управління, захисту конкуренції та прав людини.
Тому головним випробуванням стане не проголошення планів, а їх реалізація.
День, коли Україна спробувала описати себе після війни
День Української Державності 2026 року був не лише урочистістю та не лише міжнародним самітом.
Це була спроба сформулювати образ України майбутнього. України, яка пам’ятає Київську Русь, але не живе лише минулим. України, яка шанує загиблих, але водночас вручає паспорти новому поколінню. України, яка потребує допомоги, але вже сама пропонує партнерам технології та безпекові рішення. України, яка інтегрується до Європейського Союзу не тільки через закони й переговорні кластери, а й через спільне виробництво зброї, протиракетну оборону та єдину систему безпеки.
Політична формула Зеленського — «Україна без Росії, без війни і з Європою» — концентрує цей задум.
Йдеться про державу, яка остаточно виходить із російського політичного, культурного та безпекового простору. Державу, що прагне бути частиною Європи не на правах буферної території, а як повноправний учасник, виробник зброї, постачальник технологій і гарант регіональної стабільності.
Наскільки ця модель стане реальністю, залежатиме від фронту, підтримки партнерів, внутрішніх реформ, промислових можливостей і здатності реалізувати заявлені проєкти.
Проте 15 липня 2026 року Київ чітко сформулював свою стратегічну претензію: Україна хоче не просто вижити у війні, а стати однією з держав, які визначатимуть майбутню архітектуру Європи.
За матеріалами president.gov.ua
