Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше розгорнуто прокоментував повідомлення про нібито протистояння між Генеральним штабом і Міністерством оборони. У своїй колонці він відкинув твердження про саботаж, пояснив розподіл відповідальності між військовим і політичним керівництвом, захистив підхід Генштабу до розвитку безпілотних систем і водночас висловив низку претензій до адміністративних рішень оборонного відомства.
Особливо гостро головнокомандувач висловився щодо нових контрактів для військовослужбовців, реформи мобілізації та можливого дефіциту коштів на грошове забезпечення армії у другому півріччі. Попри критичні зауваження, Сирський наголосив, що не воює з міністерством і готовий співпрацювати з будь-яким очільником відомства, якого призначить держава.
Колонка стала відповіддю на хвилю публічних дискусій навколо відносин між Сирським і міністром оборони Михайлом Федоровим. За словами головнокомандувача, його тривале мовчання почали помилково сприймати як підтвердження численних чуток.
Чому Сирський вирішив заговорити публічно
Олександр Сирський почав колонку із пояснення, що зазвичай уникає медійної активності, не займається побудовою політичного іміджу і не має власних політичних амбіцій. Своїм головним завданням він назвав управління війною, якому присвячує весь час.
Однак останніми днями, за його словами, навколо армії та Генерального штабу сформувалася «міфологія» про внутрішні конфлікти, протидію реформам і саботаж рішень Міністерства оборони. Саме тому головнокомандувач вирішив одноразово викласти свою позицію особисто.
Сирський заявив, що був здивований повідомленнями про його нібито конфлікт із Михайлом Федоровим. Відносини з міністром він сприймав як робочі, хоча й визнав, що між двома інституціями могли існувати складні питання та різні позиції.
На думку головнокомандувача, такі розбіжності є природними під час великої війни, оскільки Міністерство оборони і військове командування виконують різні функції та несуть різну відповідальність.
Водночас Сирський публічно попросив вибачення у Федорова, якщо його жорсткий стиль спілкування міг образити міністра. Проте закликав не перетворювати професійні розбіжності на персональну драму.
«Україна більша за Федорова, Сирського і будь-кого з нас»
Однією з головних тез колонки стало твердження про неприпустимість поділу суспільства на умовні «табори Сирського» і «табори Федорова».
Головнокомандувач застеріг, що персоналізація дискусій про війну спрощує надзвичайно складні проблеми до набору політичних гасел. Йдеться, зокрема, про оборонні закупівлі, контракти військовослужбовців, мобілізацію, переведення між підрозділами та управління армією.
За словами Сирського, кожне з цих питань потребує професійних розрахунків, документів, фінансування і чітко визначеної відповідальності. Публічні суперечки та взаємні звинувачення не можуть замінити реальну роботу.
Він наголосив, що Україна вистоїть не завдяки окремим незамінним посадовцям, а завдяки армії, державним інституціям і мільйонам людей, які щодня виконують свої обов’язки.
Зведення війни до протистояння двох персон, на переконання головнокомандувача, грає на користь Росії, оскільки відволікає суспільство від реального стану справ на фронті та необхідності забезпечувати військо.
Міністерство оборони і Генштаб: хто за що відповідає
Значну частину колонки Сирський присвятив поясненню повноважень Міністерства оборони та військового командування.
Міністерство, за його словами, відповідає за забезпечення Збройних сил, закупівлі озброєння і техніки, формування оборонної політики, нормативні зміни та цивільний контроль над армією. Без цієї роботи військо не може ефективно діяти.
Водночас міністр оборони не зобов’язаний особисто перебувати на передовій або керувати бойовими операціями. Стратегія війни, оперативне планування та ситуація на фронті належать до відповідальності головнокомандувача перед Верховним головнокомандувачем.
Сирський також зазначив, що далекобійні удари та операції, пов’язані з ізоляцією тимчасово окупованого Криму, здійснюють різні складові Сил оборони — ЗСУ, Служба безпеки України, Головне управління розвідки та Державна прикордонна служба. Їхні дії координуються на рівні Верховного головнокомандувача і військового командування.
Таким чином Сирський відкинув припущення, що Генеральний штаб нібито намагається не допустити Міністерство оборони до військових успіхів. За його словами, йдеться не про персональну конкуренцію, а про визначені законом інституційні механізми.
Чому військову стратегію не можна презентувати публічно
Окремо Сирський відповів на звинувачення у відсутності зрозумілої стратегії війни.
Головнокомандувач наголосив, що справжня військова стратегія не може бути відкритим документом або презентацією для соціальних мереж. Вона доповідається Верховному головнокомандувачу, а її деталі мають залишатися закритими, оскільки публічне розкриття планів означало б передачу критично важливої інформації противнику.
Результатом стратегії Сирський назвав здатність української армії протягом четвертого року повномасштабної війни стримувати чисельно і ресурсно сильнішого ворога.
Він також розмежував поняття «візії» та «стратегії». Візія, на його думку, описує бажане майбутнє, тоді як стратегія повинна давати відповіді на значно складніші питання: де взяти людей, резерви, боєприпаси, техніку і час для досягнення поставленої мети.
Фактично Сирський розкритикував підхід, за якого управління війною намагаються оцінювати за правилами політичних або бізнесових презентацій.
Чи існує «ручне керування» армією
Головнокомандувач також заперечив звинувачення у надмірно централізованому або ручному управлінні військами.
За його словами, мільйонною армією неможливо керувати через особисті повідомлення в месенджерах. Військове управління здійснюється через штаби, накази, командну вертикаль і відповідальність командирів на місцях.
Як приклад децентралізації Сирський навів рішення про передачу командирам корпусів додаткових повноважень, зокрема права вирішувати питання переведення військовослужбовців між підрозділами в межах корпусу.
Головнокомандувач назвав це протилежністю ручному керуванню, оскільки частина рішень переноситься з найвищого рівня до командирів, які безпосередньо відповідають за свої військові з’єднання.
Дрони не можуть повністю замінити артилерію та піхоту
Одним із найгостріших закидів на свою адресу Сирський назвав твердження, що він нібито не хоче переводити армію на масштабне використання безпілотників.
Головнокомандувач нагадав, що саме за його керівництва Сили безпілотних систем оформилися як окремий рід військ. Також він заявив, що особисто запропонував призначити Роберта «Мадяра» Бровді керівником цього напряму, взявши відповідальність за нетипове для традиційної військової ієрархії кадрове рішення.
Проте Сирський застеріг від спроб представити дрони як універсальну заміну всім іншим видам озброєння.
Безпілотні системи забезпечують значну частину уражень противника, однак для їхньої ефективної роботи необхідні артилерія, міномети, інженерне обладнання, протиповітряна оборона, радіоелектронна боротьба, засоби розвідки, зв’язку та інші компоненти.
Генеральний штаб, за словами Сирського, подає Міністерству оборони повний перелік потреб війська. Закупівлі не можуть обмежуватися лише тими технологіями, які в конкретний момент перебувають у центрі суспільної уваги.
Російська армія продовжує масово використовувати авіацію, артилерію, керовані авіабомби, ракети, бронетехніку та піхоту. Тому спроба за кілька місяців перевести мільйонну українську армію винятково «на дрони» була б, на думку головнокомандувача, небезпечним експериментом.
Ціна такого експерименту, попередив Сирський, вимірювалася б територіями та життями українських військових.
Кадрова політика: Сирський відкинув звинувачення у просуванні лояльних
Ще одним предметом публічної критики стали кадрові рішення головнокомандувача.
Сирський не погодився з твердженням, що призначає на керівні посади виключно особисто лояльних військових. Як приклади він назвав Роберта Бровді, Олександра «Апостола» Трепака, Андрія Гнатова, Андрія Білецького, Дениса «Редіса» Прокопенка, Сергія «Вереса» Філімонова, Юрія «Ахілеса» Федоренка та Євгена Карася.
За словами головнокомандувача, багато з цих військових виросли з молодшого офіцерського складу і отримали підвищення завдяки своїм результатам. Частина призначень викликала спротив усередині традиційної військової системи, однак Сирський заявив, що свідомо підтримував таких командирів.
Єдиним критерієм кадрової політики він назвав ефективність на полі бою.
Водночас головнокомандувач визнав, що процедури переведення військовослужбовців залишаються надто довгими і складними. Проте наголосив: вони визначаються нормативними актами, змінювати які має Міністерство оборони.
Сирський пообіцяв підтримати спрощення процедур за умови, що воно не зруйнує керованість підрозділів і не створить хаосу в комплектуванні армії.
Нові контракти: лише близько двох тисяч підписів
Найбільш критична частина колонки стосувалася адміністративних рішень Міністерства оборони.
За словами Сирського, нову систему контрактів для військовослужбовців презентували понад місяць тому, однак станом на 20 липня документи підписали приблизно дві тисячі людей. На тлі загальної чисельності армії цей показник головнокомандувач фактично назвав недостатнім.
Він також заявив про демотивацію серед військовослужбовців, які очікували одних умов контракту, але після ухвалення урядового рішення зіткнулися з іншими правилами.
Сама постанова про відповідний експеримент, за твердженням Сирського, викликає юридичні питання. Для порівняння він навів підвищення грошового забезпечення в системі Міністерства внутрішніх справ, яке проводилося через зміни до державного бюджету та голосування Верховної Ради.
У такий спосіб головнокомандувач протиставив повноцінно оформлене державне рішення публічній презентації намірів. За кожною обіцянкою військовим, наголосив він, повинні стояти нормативний документ, визначений бюджет і зрозуміла процедура реалізації.
Інакше, за словами Сирського, армія отримує не реформу, а нове розчарування.
Реформа мобілізації залишається відповідальністю міністерства
Головнокомандувач також торкнувся реформи мобілізації, проведення якої поставив завданням президент.
Сухопутні війська і територіальні центри комплектування перебувають у військовій вертикалі Сирського. Він заявив, що армія готова брати участь у змінах, представники ЗСУ відвідують засідання парламенту, а матеріали про можливі порушення передаються до Державного бюро розслідувань.
Крім того, військове командування наполягає на ширшому залученні Національної поліції до мобілізаційних процесів.
Водночас Сирський підкреслив, що повноцінна реформа потребує законодавчих та адміністративних рішень, які перебувають у компетенції Міністерства оборони. Армія може виконувати ухвалені правила, але не здатна самостійно замінити роботу уряду і парламенту.
Фактично головнокомандувач дав зрозуміти, що очікує від міністерства не лише публічного оголошення реформи, а й конкретних нормативних змін.
Чи виникла загроза виплатам військовим
Найсерйозніше звинувачення Сирського стосувалося фінансування грошового забезпечення військовослужбовців.
За його словами, частину коштів, передбачених для зарплат військових, було спрямовано на закупівлю безпілотників. Через це на друге півріччя постало питання достатності фінансування виплат.
Головнокомандувач наголосив, що зарплата військовослужбовця не може розглядатися як резерв, який дозволено перерозподіляти на інші оборонні потреби. Це пряме зобов’язання держави перед людьми, які щодня ризикують життям.
Сирський повідомив, що спільно з урядом військове командування шукає рішення, яке дозволить забезпечити своєчасні та повні виплати всім військовослужбовцям.
Водночас він закликав зробити висновки на майбутнє: рішення про перерозподіл мільярдів гривень не можна ухвалювати без оцінки наслідків для всієї армії.
Ця частина колонки стала не лише відповіддю на персональні закиди, а й публічним попередженням про ризик, який може вплинути на мотивацію та стабільність мільйонного війська.
«Я не воюю з міністерством»
Завершуючи колонку, Сирський знову відкинув припущення про інституційну війну між Генеральним штабом і Міністерством оборони.
Він заявив, що Генштаб не саботував роботу відомства і співпрацюватиме з будь-яким міністром, якого призначить держава. В армії, за його словами, не обирають, із ким служити, а виконують накази та відповідають за результат.
Водночас тон колонки свідчить, що між військовим командуванням і цивільним оборонним відомством існують серйозні розбіжності щодо швидкості та якості реформ, розподілу фінансів, контрактної системи, мобілізації і публічної комунікації.
Сирський намагався відокремити ці суперечності від персонального конфлікту. Його головний аргумент полягає в тому, що робоча критика між інституціями не повинна перетворюватися на боротьбу політичних таборів.
Головнокомандувач завершив звернення тезою, яка дала назву всій колонці: його робота — це війна, стратегія, фронт і люди. Публічні суперечки він вважає вимушеним відступом від основної діяльності.
За словами Сирського, стійкість України залежить не від популярності окремих посадовців, а від того, чи здатні армія, уряд, парламент та інші державні інституції виконувати кожна свою роботу — без саботажу, взаємної конкуренції та перекладання відповідальності.
За матеріалами militarnyi.com
