Сенат США готується відкрити розгляд великого пакета санкцій проти Росії та держав, які купують її енергоносії. Початкову погрозу 500-відсоткового мита для торговельних партнерів Москви знизили до максимум 100%, коло потенційних цілей звузили, а президенту надали широке право на винятки. Водночас оновлений документ містить окремі удари по російських банках, «тіньовому флоту», портах, енергетичних проєктах і постачальниках російського ВПК.
Що насправді стоїть на голосуванні, хто може потрапити під вторинні мита і чому навіть ухвалений закон не означатиме автоматичного запровадження 100-відсоткового тарифу.
28 липня Сенат США має зробити перший процедурний крок до розгляду санкційного пакета, який понад рік просував республіканець Ліндсі Грем разом із демократом Річардом Блюменталем. Голосування збігається з візитом Володимира Зеленського до Вашингтона і зустріччю українського президента із сенаторами, але називати закон ухваленим — передчасно.
За офіційним розкладом Сенату, на 18:30 за часом Вашингтона 28 липня — 01:30 29 липня за Києвом — заплановане голосування за cloture, тобто за припинення потенційно необмежених дебатів щодо переходу до розгляду законодавчого пакета. Для такого рішення щодо законопроєкту зазвичай потрібні 60 голосів зі 100. Це ще не голосування за остаточний текст і не фінальне схвалення санкцій.
Процедурна конструкція додатково ускладнює картину. Сенат збирається використати H.R. 5334 — раніше ухвалений Палатою представників законопроєкт про податкову знижку для вихователів дошкільних закладів — як «законодавчий носій» санкційного пакета. Після відкриття розгляду сенатори можуть замінити його зміст санкційним текстом, внести поправки, а потім провести фінальне голосування. Палата представників повинна буде погодитися з тією самою редакцією, після чого документ має підписати президент.
Отже, успішне процедурне голосування означатиме, що законопроєкт нарешті вийшов із політичної паузи на підлогу Сенату. Але воно не гарантує ані незмінності оприлюдненого тексту, ані остаточного ухвалення.
Від «санкційної кувалди» до компромісу з Білим домом
Початковий Sanctioning Russia Act of 2025, S. 1241, внесений 1 квітня 2025 року, пропонував надзвичайно жорстку конструкцію. Після визначення президентом, що Росія відмовляється добросовісно домовлятися про мир, порушує угоду або починає нове вторгнення, США мали встановити мито не менш як 500% на всі товари й послуги з держав, які свідомо купують, продають або передають російські нафту, газ, уран і нафтопродукти.
У практичному сенсі це було не звичайне мито, а погроза майже повністю закрити американський ринок для товарів із держав-покупців російської енергії. Саме тому проєкт називали «кувалдою»: він мав змусити Китай, Індію та інших великих клієнтів Москви обирати між дешевшими російськими ресурсами і доступом до ринку США.
Однак документ місяцями не доходив до голосування. Білий дім наполягав на більшій свободі президента, побоюючись, що автоматичні санкції обмежать дипломатію та одночасно спровокують масштабну торговельну конфронтацію з ключовими партнерами.
16 липня 2026 року до Сенату внесли новий Lindsey O. Graham Sanctioning Russia Act of 2026, S. 5025. Його підтримали понад 60 сенаторів з обох партій. Саме ця редакція є основою нинішнього компромісу, хоча фінальний текст поправки до H.R. 5334 ще може відрізнятися.
За даними Reuters, домовленість із Білим домом передбачає зниження максимального вторинного мита з 500% до 100%, обмеження кола держав і широке президентське право відмовитися від застосування санкцій у «національних інтересах США». Дональд Трамп також допускав додавання до пакета норм щодо Ірану та «Хезболли», тоді як Блюменталь застерігав, що відкриття документа для нових тем може знову затримати його.
Важлива поправка до формули «закон послабили»: найгучніший інструмент — вторинне мито — справді став значно м’якшим. Проте оновлена редакція водночас розширила блок санкцій проти «тіньового флоту», портів, постачальників російського ВПК та окремих енергетичних проєктів, а більшість початкових заходів тепер прив’язана безпосередньо до набрання законом чинності, а не до окремого президентського висновку про поведінку Кремля.
Початковий текст, компроміс і можливі винятки
| Положення | Початковий S. 1241, квітень 2025 року | Компромісний S. 5025, липень 2026 року | Винятки та простір для рішення президента |
|---|---|---|---|
| Запуск санкцій | Після президентського визначення, що Росія відмовляється від добросовісних переговорів, порушує мирну угоду або починає нове вторгнення | Основні перевірки, заборони й тарифи запускаються у строки до 30 днів після набрання законом чинності | Виконавча влада все одно визначає конкретних осіб, банки, судна, держави та ставки |
| Вторинне мито | Не менш як 500% на всі товари й послуги з будь-якої держави, що свідомо купує, продає або передає російські енергоносії | До 100% на всі товари з п’яти найбільших імпортерів російської нафти, п’яти найбільших імпортерів газу та п’яти провідних юрисдикцій, які сприяють обходу нафтових санкцій | Президент може надати відмову від будь-якого мита; торговий представник США може змінювати ставку в діапазоні понад 0% і до 100% |
| Товари, які визначають державу-ціль | Нафта, газ, уран, нафтопродукти й нафтохімія | Сира нафта та природний газ, включно зі скрапленим; окремо — сприяння обходу нафтових санкцій | Перероблені нафтопродукти та уран більше не є самостійною підставою саме для 100-відсоткового мита, хоча охоплюються іншими санкційними нормами |
| Мито на прямий імпорт із Росії | Не менш як 500%, із можливістю рекомендувати ще вищу ставку | До 500% на всі товари з Росії | Загальне президентське право на виняток; практичний ефект обмежує вже низький обсяг прямої торгівлі |
| Газовий виняток | Окремого винятку не було | Держава може не потрапити під мито через російський газ, якщо її закупівлі становлять менш як 15% усього річного експорту газу РФ і вона істотно скорочує імпорт | Критерій оцінює частку країни в загальному російському експорті, а не частку російського газу в енергобалансі самої країни |
| Президентська відмова | Для вторинного мита — один раз, максимум на 180 днів, із забороною винятків для окремих держав | Можна відмовитися від будь-якої санкції, обмеження або мита після письмового пояснення Конгресу | У тексті немає загального обмеження тривалості такої відмови; достатньо послатися на національні інтереси США |
| «Тіньовий флот» і порти | Не були прописані як окремий розгорнутий контур | Блокування суден, санкції проти власників, операторів, страховиків, керівництва екіпажів і власників портів, які обслуговують підсанкційні судна | Рішення залежить від президентського визначення та доказів обходу санкцій |
| Завершення санкцій | Припинення дій, які стали підставою для санкцій, і мирна угода з Україною | Для Росії — мирна угода, прийнята вільним і незалежним урядом України, та припинення бойових дій; для третіх держав — припинення порушень і запевнення не відновлювати їх | Конгрес має 30 днів, а в літній період — 60 днів, щоб ухвалити резолюцію про незгоду |
Як працюватиме 100-відсоткове вторинне мито
Головна помилка в коротких переказах законопроєкту — уявлення, що США планують просто додати 100% до ціни російської нафти. Насправді механізм інший.
Якщо держава підпадає під визначені законом критерії, президент має підвищити мито на всі товари, які США імпортують із цієї держави, до ставки не більш як 100% від митної вартості. Умовно, товар митною вартістю $100 може отримати до $100 додаткового мита — понад уже чинні збори. Водночас гуманітарні операції, продовольство, ліки та медичні товари охоплені окремими винятками.
Для початкового застосування держава повинна:
- свідомо здійснювати нові закупівлі російської сирої нафти або природного газу після спливу 30 днів із моменту набрання законом чинності;
- входити до п’ятірки найбільших імпортерів російської нафти або газу за попередні 12 місяців;
- або входити до п’ятірки держав, у яких працюють чи зареєстровані особи, що допомагають обходити нафтові санкції — фінансують перевезення підсанкційної нафти, обслуговують «тіньовий флот» чи іншим способом сприяють схемам.
Через 180 днів торговий представник США разом із Державним департаментом і Міністерством енергетики має оновити переліки, а надалі робити це кожні пів року. За десять днів до запровадження або зміни мита адміністрація повинна подати профільним комітетам Конгресу обґрунтування ставки й методології.
Таким чином, закон містить обов’язкове дієслово «shall» — адміністрація має встановити мито для держави, яка відповідає критеріям. Але цифра 100% є лише верхньою межею, а не автоматичною ставкою. Текст дозволяє торговому представнику змінювати тариф до будь-якого рівня понад нуль і до 100%, якщо країна збільшує або, навпаки, скорочує російські закупівлі. Логічно припустити, що ставку підвищуватимуть за нарощування імпорту і знижуватимуть за відмову від нього, однак сам закон не встановлює жорсткої шкали.
Це перетворює мито з автоматичного покарання на інструмент переговорів: Білий дім зможе погрожувати максимумом, встановлювати нижчу ставку, коригувати її у відповідь на поведінку партнера або повністю надавати виняток.
Хто опиняється в зоні ризику
У самому законопроєкті країни не названі — їх визначатимуть за статистикою за відповідний 12-місячний період. За інформацією сенатських помічників до п’яти найбільших покупців російської сирої нафти на момент підготовки компромісу належали Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Азербайджан. До найбільших імпортерів російського газу — Китай, Франція, Японія, Угорщина та Бельгія. Це робоча оцінка, а не закріплений законом список: він може змінитися до набрання актом чинності або під час наступного піврічного перегляду.
Головні адресати — Китай та Індія. За даними Управління енергетичної інформації США, у 2024 році Індія отримувала 34% російського експорту сирої нафти, Китай — 26%. Разом це 60% усіх російських поставок. Без зміни їхньої поведінки різко скоротити нафтові доходи Кремля складно.
Європейські держави та Японія створюють для Вашингтона іншу проблему: формально вони можуть потрапити до верхівки газового рейтингу, але є союзниками США. Саме для них у тексті з’явився газовий виняток. Якщо закупівлі країни становлять менш як 15% усього російського експорту газу і вона робить істотні кроки до скорочення залежності, мито через газ застосовуватися не має. За оцінкою сенатських помічників, це положення потенційно може вивести з-під тарифу Японію, Францію, Угорщину та Бельгію.
При цьому виняток не є автоматичною індульгенцією. Адміністрація має оцінити, що кроки зі скорочення імпорту справді «значні». Закон не визначає точний відсоток або календар такого скорочення, тому політичне рішення знову залишається за виконавчою владою.
Закон значно ширший за мита на покупців енергоносіїв
100-відсотковий тариф став символом пакета, але більша частина 61-сторінкового документа присвячена класичним фінансовим, майновим і візовим санкціям.
Російські банки. Упродовж 30 днів президент має застосувати щонайменше два види обмежень до Банку Росії та всі передбачені заходи до «Сбербанку», ВТБ, «Газпромбанку», інших частково або повністю державних російських банків та їхніх структур. Під ризиком опиняються й іноземні фінустанови, які проводять із ними значні операції. Водночас Мінфін США може не карати конкретний іноземний банк, якщо визнає санкції несумісними з економічними або зовнішньополітичними інтересами США.
Постачальники російського ВПК. Санкції передбачені для іноземних осіб, які постачають обладнання та матеріали, важливі для оборонного виробництва РФ: верстати з числовим програмним керуванням, нітроцелюлозу, оптоволокно військового призначення, сенсори й товари з американського переліку пріоритетних компонентів. Охоплюються також посередники, які маскують або структурують такі операції.
Посадовці, олігархи та енергетичні проєкти. Документ вимагає блокування активів і візових обмежень для широкого кола російського керівництва, осіб, пов’язаних із підтримкою війни, та керівників проєктів Yamal LNG, Arctic LNG 1, 2 і 3, а також нових арктичних проєктів.
«Тіньовий флот». Під блокування можуть потрапити судна без належного страхування, танкери, що порушують цінову стелю, здійснюють перевантаження з підсанкційними суднами або застосовують небезпечні й нетипові морські практики. Санкції поширюються на власників, операторів, страховиків, керівництво екіпажів і власників портів, які дозволяють підсанкційним суднам заходити чи отримувати послуги.
Фінансові та інвестиційні канали. Проєкт забороняє нові американські інвестиції в Росію, купівлю її суверенного боргу, операції американських установ на користь російського уряду та визначених посадовців. Окремо передбачені заходи проти систем міжнародних фінансових повідомлень, які свідомо допомагають обходити санкції.
Уран і прямий імпорт із Росії. Документ вимагає виконання чинної заборони на російський уран і передбачає санкції проти керівництва «Росатома» після завершення встановленого законом перехідного періоду. На весь прямий товарний імпорт із РФ президент може встановити мито до 500%.
Отже, пакет поєднує два різні рівні тиску. Первинні санкції відрізають російські структури та їхніх помічників від американської фінансової системи. Вторинні санкції й мита погрожують покаранням третім державам, банкам, страховикам, перевізникам і портам за продовження співпраці з Росією.
Чи будуть санкції автоматичними
Частково, але не в максимальному обсязі.
З одного боку, оновлений текст сильніший за початковий у самому механізмі запуску. Він більше не вимагає, щоб президент спочатку офіційно визнав Росію стороною, яка відмовляється від переговорів. Закон прямо встановлює строки: негайно, через 30 днів, через 180 або 210 днів — залежно від заходу.
З іншого боку, практично кожний важливий блок проходить через визначення президента, Мінфіну, Держдепартаменту або торгового представника США. Саме адміністрація встановлюватиме:
- хто є «значним» контрагентом російського банку;
- яке судно справді обходить санкції;
- які країни потрапили до п’ятірок;
- яку ставку понад 0% і до 100% фактично застосувати;
- чи зробила держава достатньо для скорочення російського імпорту;
- чи відповідає виняток національним інтересам США.
Найбільший простір відкриває розділ 115. Президент може відмовитися від застосування будь-якої санкційної норми, обмеження або мита щодо іноземної особи чи держави. Для цього потрібно письмово засвідчити Конгресу, що рішення відповідає національним інтересам США, і подати пояснення. На відміну від початкового проєкту, загальної 180-денної межі для такої відмови немає.
Крім того, документ залишає гуманітарні винятки, чинні й майбутні загальні ліцензії Мінфіну, 270 днів для добросовісного згортання бізнесу в Росії, винятки для окремих операцій з низькозбагаченим ураном і медичними ізотопами, офіційної діяльності США та ООН, безпеки екіпажів, не російської нафти, що лише проходить транзитом через РФ, і космічних запусків NASA.
Саме ця архітектура пояснює побоювання частини Конгресу щодо розширення президентських повноважень. Конгрес формально наказує створити сильний санкційний режим, але Білий дім отримує можливість дозувати його майже на кожному етапі.
Чи реально запровадити максимальне мито проти Китаю та Індії
Юридично закон створить таку можливість. Економічно повне застосування 100-відсоткового тарифу до всіх товарів із Китаю або Індії було б рішенням масштабу торговельної блокади.
За даними Офісу торгового представника США, у 2025 році американський імпорт товарів із Китаю становив $308,4 млрд, а з Індії — $103,8 млрд. Максимальне мито торкнулося б не лише нафти або пов’язаних із нею товарів, а електроніки, промислових компонентів, машин, одягу, фармацевтичних і багатьох інших поставок, за винятком захищених законом категорій.
Реальний результат не дорівнював би простому надходженню до бюджету суми, співмірної з усім імпортом. За такої ставки частина торгівлі зупинилася б, частина перемістилася б до інших країн, компанії шукали б винятків, а партнери відповіли б власними обмеженнями. Витрати розподілилися б між іноземними виробниками, американськими імпортерами, бізнесом і споживачами.
Тому найімовірніші три моделі застосування:
- максимальний тариф як крайній сценарій — якщо переговори проваляться і Білий дім буде готовий прийняти торговельний шок;
- поетапне підвищення — нижча початкова ставка з погрозою довести її до 100%, якщо країна не скорочує закупівлі;
- мито як важіль, а не кінцева мета — виняток або низька ставка в обмін на зменшення обсягів російської нафти, жорсткіший контроль банків і суден та відмову від схем обходу.
Саме другий і третій варіанти відповідають компромісному тексту. Для Китаю доступ до американського ринку є великим важелем, але Пекін здатний відповісти торговельними обмеженнями й тиском на ланцюги постачання. Для Індії Вашингтон муситиме зважати не лише на торгівлю, а й на стратегічне партнерство в Індо-Тихоокеанському регіоні. Стосовно союзників у Європі та Японії закон уже містить шлях до винятку.
Тобто 100% робить погрозу серйозною, але широта потенційної шкоди для самих США одночасно знижує ймовірність негайного застосування максимуму. Президентське право на винятки — не технічна деталь, а центральна умова політичної життєздатності пакета.
Яким може бути ефект для Росії
Механізм розрахований не стільки на фізичне зникнення російської нафти зі світового ринку, скільки на погіршення умов її продажу.
Якщо великі покупці скорочуватимуть закупівлі, Росії доведеться:
- пропонувати більші знижки;
- довше й дорожче шукати альтернативні ринки;
- оплачувати складніші логістичні, страхові та фінансові схеми;
- використовувати дорожчий і ризикованіший «тіньовий флот»;
- погоджуватися на нижчий чистий дохід із кожного бареля.
Окремі санкції проти банків, страховиків, танкерів і портів мають посилити цей ефект. Навіть якщо Китай чи Індія не припинять закупівлі повністю, ризик втрати доступу до США може змусити їхні великі банки, перевізників і компанії дистанціюватися від найбільш небезпечних операцій.
Проте швидкого обвалу російських доходів закон сам по собі не гарантує. Після можливого підписання потрібні 30 днів до первинних тарифних рішень, збір і перевірка даних, десятиденне повідомлення Конгресу та практичне виконання митними й фінансовими органами. Москва та її партнери спробують змінити маршрути, структуру власності, реєстрацію суден і посередників. Крім того, різке випадіння великих обсягів російської нафти може підняти світові ціни й частково компенсувати Росії втрату обсягів.
Для України принципово важливе положення про завершення санкцій проти Росії: президент зможе припинити їх після мирної угоди, яку прийняв «вільний і незалежний уряд України», та після припинення російських бойових дій і спроб підірвати українську владу. Це ускладнює формальне зняття всього режиму лише на підставі домовленості Вашингтона й Москви без згоди Києва.
Але широке право на тимчасові або індивідуальні винятки зберігає для президента можливість послаблювати тиск ще до такого миру. Відмова від санкцій потребує звіту Конгресу, проте не проходить той самий 30- або 60-денний механізм заперечення, який передбачений для їхнього остаточного припинення.
Навіть цей механізм не дає Конгресу абсолютного контролю: резолюція про незгоду має бути «ухвалена як закон», а отже, пройти обидві палати й бути підписаною президентом або подолати його можливе вето кваліфікованою більшістю.
Оновлений закон Грема залишається одним із найпотужніших санкційних інструментів, які Конгрес США пропонував проти російської воєнної економіки. Його сила — у можливості перенести ціну співпраці з Росією на весь експорт країни-покупця до США, одночасно вдаривши по банках, суднах, страховиках, портах і постачальниках російського ВПК.
Але компроміс змінив саму природу «санкційної кувалди». Замість обов’язкового мита щонайменше 500% для широкого кола покупців з’явився регульований тариф до 100% для обмеженого переліку держав. Президент отримав право визначати ставку, змінювати її, надавати винятки й вирішувати, які контрагенти підлягають покаранню.
Тому ключове питання вже не лише в тому, чи ухвалить Конгрес закон. Важливіше — чи буде Білий дім готовий застосувати його до Китаю, Індії та інших великих партнерів у масштабі, здатному справді змінити їхню поведінку. Сенат починає розгляд санкційного пакета, але закон ще не ухвалений, а максимальні мита — лише одна з можливостей, а не наперед визначений результат.
