Радарні траєкторії, характерні уламки та заява української влади вказують на північнокорейську KN-23. Однак перетворити обґрунтовану оцінку на доказ нового постачання можна лише після повної експертизи. Від її результатів залежить не тільки точність опису удару, а й можливість встановити виробників, перевізників та посередників, проти яких можуть бути запроваджені санкції.
Від удару по одному будинку — до міжнародного санкційного досьє
У ніч проти 30 липня 2026 року російська балістична ракета влучила у житловий будинок у селищі Радушне поблизу Кривого Рогу. Загинули члени багатодітної родини. Того ж вечора президент Володимир Зеленський повідомив, що, за попередніми даними, Росія вперше за тривалий час застосувала проти України ракету з Північної Кореї. Він окремо наголосив: остаточне визначення походження потребує експертиз.
До заяви президента Reuters із посиланням на українське військове джерело повідомив про дві радарні траєкторії, характерні для північнокорейських балістичних ракет малої дальності KN-23 або KN-24. Співрозмовник агентства вважав північнокорейське походження ракети дуже ймовірним, але визнавав, що остаточний висновок можливий лише після дослідження знайдених фрагментів.
Наступного дня уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що під час атаки Росія застосувала щонайменше дві KN-23. За його даними, друга ракета розірвалася в полі приблизно за 3,5 кілометра від Радушного. Водночас повний експертний звіт із методикою ідентифікації та описом досліджених уламків у відкритому доступі станом на 3 серпня не оприлюднений.
Нова публікація The Times повернула цей удар до міжнародного порядку денного як можливе свідчення відновлення російського використання північнокорейської балістики. Проте головне питання полягає не лише в тому, як назвати конкретну ракету. Важливо встановити, чи була вона частиною старого російського запасу, чи належить до нової партії, коли її виготовили, яким маршрутом вона потрапила до Росії та які компанії або державні структури забезпечили постачання.
Саме тут технічна атрибуція перетворюється з військової експертизи на основу санкційного розслідування.
Що вже відомо, а що ще належить довести
Публічні дані дозволяють говорити про високу ймовірність застосування північнокорейської ракети. Але різні види доказів відповідають на різні запитання.
| Доказ | Що він може підтвердити | Чого він сам по собі не доводить |
|---|---|---|
| Радарна траєкторія | Тип польоту, приблизний клас і напрямок ракети | Країну виробництва, дату постачання та конкретного посередника |
| Вирва і характер ураження | Клас боєприпасу, напрямок підльоту, приблизну потужність | Точну модель і походження без фрагментів |
| Геометрія корпусу та двигуна | Належність до певного сімейства ракет | Час виготовлення і дату передачі Росії |
| Маркування, серійні та партійні номери | Виробничу серію, завод або окрему партію | Повний маршрут постачання без інших документів |
| Електронні компоненти | Постачальників, часові межі виробництва, канали обходу експортного контролю | Свідоме сприяння з боку компанії, бренд якої вказано на деталі |
| Супутникові знімки, портові й залізничні дані | Логістичний ланцюг між КНДР і Росією | Зв’язок конкретного контейнера з конкретною ракетою без додаткових доказів |
Отже, характерна траєкторія — вагомий початковий індикатор, але не заміна матеріальної експертизи. Радар може допомогти відрізнити балістичний засіб від крилатої ракети або безпілотника та звузити коло можливих моделей. Однак схожі профілі польоту можуть мати кілька систем. Крім того, назви KN-23 і KN-24 є зовнішніми позначеннями: відповідні північнокорейські системи належать до сімейства Hwasong-11.
Публічні відомості про кількість запущених ракет також потребують обережності. Джерело Reuters говорило про радарні ознаки, які могли вказувати на більшу кількість запусків, тоді як Власюк повідомив про два встановлені місця падіння KN-23.
Що експерти шукатимуть в уламках
Північнокорейську ракету визначають не за однією випадковою деталлю, а за сукупністю ознак.
У квітні 2026 року Міністерство оборони України оприлюднило результати попередніх досліджень KN-23 і KN-24, раніше застосованих Росією. Фахівці порівнювали уламки з кресленнями, фотографіями північнокорейських заводів та вже задокументованими зразками. Серед важливих ознак названо геометрію корпусу, будову двигуна, кількість кріплень сопла та розташування ніш для приймачів супутникової навігації.
Особливо показовою вважається геометрія KN-23: у задній частині її корпус має діаметр близько 110 сантиметрів і звужується ближче до носової частини. За оцінкою українських експертів, таке поєднання параметрів є характерним саме для північнокорейського виробу. Водночас дослідження не підтвердило популярне спрощення, ніби KN-23 є ліцензійною копією російської 9М723 комплексу «Іскандер». Ракети мають подібне призначення й окремі конструктивні риси, але північнокорейські системи відрізняються геометрією, двигуном, паливом і технологією виробництва.
Для експертизи уламків із Радушного особливо важливими будуть чотири групи ознак.
1. Конструкція ракети
Фахівці вимірюватимуть діаметр і товщину елементів корпусу, досліджуватимуть сопловий блок, аеродинамічні поверхні, кріплення, теплозахист і частини системи керування. Їх порівняють з уламками KN-23 та KN-24, уже знайденими в Україні.
Саме сукупність конструктивних ознак дозволяє відрізнити північнокорейський виріб від російського «Іскандера» або інших балістичних систем.
2. Маркування та виробничі особливості
Написи корейською мовою, умовні позначення, заводські коди, характер зварювання і пайки, нумерація блоків та маркування кабелів можуть вказати на країну й підприємство-виробника.
Особливо цінними були б серійні або партійні номери. Якщо вони збігатимуться з номерами ракет, використаних у 2024–2025 роках, можна буде простежити виробничу послідовність. Якщо ж уламки належатимуть до пізнішої серії, це посилить версію про нове постачання.
3. Дати виготовлення електроніки
Дата на мікросхемі не дорівнює даті складання ракети: компонент міг певний час зберігатися на складі. Проте деталь, виготовлена, наприклад, у 2025 або 2026 році, встановлює нижню часову межу. Ракету з такою деталлю не могли передати Росії у 2023 році.
Тому свіжі виробничі коди могли б стати найпереконливішим відкритим доказом того, що Росія отримала не залишок першої партії, а нові ракети.
4. Походження іноземних деталей
Conflict Armament Research раніше виявила у північнокорейській ракеті, дослідженій в Україні, понад 290 електронних компонентів іноземного походження; три чверті з них були пов’язані з компаніями, зареєстрованими у США. Це не означає, що виробники свідомо продавали продукцію Пхеньяну. Значна частина таких деталей є комерційними товарами, які можуть багаторазово перепродаватися через дистриб’юторів і підставні компанії.
Але маркування компонентів дозволяє відтворювати маршрут їхнього руху: від офіційного дистриб’ютора до проміжного покупця, а потім — до компанії, яка могла приховати кінцевого користувача. Саме такі дані стають основою для експортних обмежень, кримінальних розслідувань та адресних санкцій проти посередників.
Харківський прецедент: як імовірна ракета стала підтвердженою
Найважливішим попереднім випадком є удар по Харкову 2 січня 2024 року.
Спочатку українські правоохоронці говорили про ракету, яка конструктивно відрізнялася від російських зразків і могла походити з КНДР. Потім уламки дослідила Conflict Armament Research. Організація визначила північнокорейське походження та віднесла виріб до KN-23 або KN-24.
У квітні 2024 року до України прибули троє експертів тодішньої групи ООН із моніторингу санкцій щодо КНДР. Після огляду матеріальних доказів вони встановили, що уламки належали балістичній ракеті серії Hwasong-11, виробленій у Північній Кореї. Експерти не змогли самостійно встановити конкретний підрозділ, який здійснив запуск, але надані Україною дані про траєкторію вказували на російську територію. У звіті це було пов’язано з імовірним придбанням ракети російською стороною — тобто з порушенням ембарго ООН.
Цей випадок показує правильну послідовність атрибуції:
- Попередня класифікація за характером атаки.
- Вилучення і документування уламків.
- Порівняння з відомими зразками.
- Незалежна експертиза.
- Поєднання технічних даних із траєкторією та логістичною інформацією.
- Юридичний висновок про порушення санкцій.
У Радушному перші три етапи, ймовірно, вже розпочалися. Але без оприлюдненого технічного висновку міжнародна аудиторія поки змушена спиратися передусім на оцінки української влади та анонімних військових джерел.
Попередні застосування: від одиничних ударів до окремого каналу постачання
Росія почала застосовувати північнокорейські балістичні ракети проти України наприкінці 2023 року. На початковому етапі їхня точність викликала сумніви: у лютому 2024 року українська прокуратура повідомляла Reuters, що лише два з 24 проаналізованих запусків були відносно точними.
До початку 2025 року, за даними української військової розвідки, КНДР передала Росії 148 ракет KN-23 і KN-24. У квітні 2025 року українська сторона визначила як KN-23 ракету, що влучила у житловий будинок у Києві.
Паралельно українські джерела повідомляли про суттєве підвищення точності новіших північнокорейських ракет. На початку 2025 року Reuters писав, що понад 20 останніх ракет відхилялися від передбачуваних цілей приблизно на 50–100 метрів, тоді як раніше відхилення могло становити кілометри. Агентство не могло незалежно перевірити цю оцінку, а експерти не встановили, які саме зміни — у навігації, системах керування чи підготовці розрахунків — дали такий результат.
Тому відстань у 3,5 кілометра між двома місцями падіння поблизу Радушного не варто автоматично подавати як показник точності KN-23. Для такого висновку потрібно знати заплановану ціль кожної ракети. Два місця падіння демонструють наслідок атаки, але не дозволяють розрахувати системне кругове ймовірне відхилення на основі одного епізоду.
За даними джерела Reuters, перед ударом по Радушному останнє зафіксоване Україною застосування північнокорейської ракети відбулося у серпні 2025 року. Майже річна перерва робить новий епізод особливо важливим. Проте сама перерва не доводить нового постачання. Росія могла:
- зберігати частину попередньої партії;
- резервувати ракети для окремих типів цілей;
- тимчасово мати проблеми з пусковими установками або інтеграцією;
- чекати на нову поставку.
Визначити, яка версія правильна, можуть лише дати виготовлення, серійні номери та дані про логістику.
Що вже встановлено про масштаби співпраці Росії та КНДР
Навіть без остаточного висновку щодо Радушного передача Росії північнокорейських ракет не є лише непідтвердженою політичною заявою.
У травні 2025 року Багатостороння група з моніторингу санкцій — Multilateral Sanctions Monitoring Team, або MSMT — оприлюднила звіт про військову співпрацю Москви й Пхеньяна. За оцінкою держав-учасниць, лише протягом 2024 року КНДР передала Росії щонайменше 100 балістичних ракет. Загалом із вересня 2023 року йшлося про понад 20 тисяч контейнерів із боєприпасами та військовим майном.
Отже, експертиза уламків із Радушного не має вперше довести існування російсько-північнокорейського ракетного каналу. Її потенційне значення інше: підтвердити, що канал залишається дієвим у 2026 році, а можливо — виявити нову партію та її конкретний ланцюг постачання.
Які саме санкції порушує передача ракет
Режим санкцій ООН щодо КНДР формувався протягом багатьох років. Для ракетного постачання Росії ключове значення мають резолюції Ради Безпеки ООН:
- №1718 від 2006 року;
- №1874 від 2009 року;
- №2270 від 2016 року.
У сукупності вони встановлюють широке ембарго на зброю: КНДР заборонено прямо або опосередковано передавати озброєння й пов’язані матеріали іншим державам, а державам-членам ООН — купувати чи отримувати їх у Північної Кореї. Окремо забороняється розвиток північнокорейської програми балістичних ракет.
Тому в одному постачанні виникають щонайменше дві сторони порушення: КНДР незаконно експортує озброєння, а Росія незаконно його закуповує або приймає. Використання такої ракети проти України є матеріальним свідченням того, що заборонена передача відбулася.
Однак санкційний механізм не працює автоматично. Навіть беззаперечний фрагмент KN-23 не означає, що наступного дня Рада Безпеки ухвалить нові обмеження.
Російське вето послабило контроль, але не скасувало ембарго
У березні 2024 року Росія наклала вето на продовження мандата групи експертів ООН, яка протягом 15 років контролювала виконання санкцій щодо КНДР. Її мандат припинився 30 квітня того ж року.
Росія заблокувала роботу моніторингової групи, але не скасувала самі санкційні резолюції. Вони ухвалені без визначеного кінцевого строку і залишаються чинними.
Після ліквідації групи ООН одинадцять держав — зокрема США, Південна Корея, Японія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Канада, Австралія та Нова Зеландія — створили MSMT. Це не орган ООН і він не може самостійно накладати санкції. Його завдання — збирати, перевіряти й публікувати інформацію про порушення, яку держави потім можуть використовувати у своїх санкційних режимах.
Саме тому кожен новий добре задокументований випадок має підвищену вагу. Після руйнування офіційного механізму ООН технічні матеріали України, незалежних дослідників та партнерських держав фактично заміщують частину втраченого міжнародного моніторингу.
Якими можуть бути практичні санкційні наслідки
Остаточна атрибуція ракети з Радушного може вплинути одразу на кілька напрямів.
Санкції проти логістичної мережі
Якщо серійні номери або інші дані пов’яжуть ракету з конкретною партією, слідчі зможуть зіставити її з переміщенням суден, контейнерів і залізничних складів між північнокорейськими портами та російськими військовими базами.
У санкційні списки можуть потрапити:
- судноплавні й логістичні компанії;
- власники та оператори суден;
- російські порти й склади;
- банки та платіжні посередники;
- посадовці, які укладали або забезпечували угоди;
- компанії-прикриття, через які оформлювали вантажі.
Подібні заходи вже застосовувалися. У травні 2024 року США запровадили санкції проти двох російських громадян і трьох російських компаній за сприяння передачі зброї між КНДР і Росією. Велика Британія паралельно застосувала заморожування активів, транспортні обмеження та заборони на в’їзд до учасників схеми «зброя в обмін на нафту».
Перекриття постачання компонентів
Уламки можуть показати, які іноземні мікросхеми, датчики, перетворювачі або навігаційні модулі досі потрапляють до північнокорейської ракетної промисловості.
Після цього держави можуть:
- попередити виробників і дистриб’юторів про ризикових покупців;
- заблокувати експорт конкретним посередникам;
- посилити перевірку кінцевого користувача;
- внести підставні компанії до санкційних або експортних списків;
- розпочати розслідування щодо свідомого обходу обмежень.
При цьому саме виявлення американського, європейського чи азійського чипа не є доказом вини його виробника. Для санкцій проти компанії потрібно встановити, що вона або її посередник знали про незаконний маршрут чи свідомо ігнорували очевидні ризики.
Посилення міжнародної доказової бази
Повний експертний висновок може бути переданий MSMT, урядам держав G7, Європейському Союзу та національним правоохоронним органам. Він також може використовуватися в розслідуваннях російських ударів по цивільних об’єктах.
Санкційні рішення не вимагають такого самого рівня доказування, як кримінальний вирок. Проте чим докладніша технічна атрибуція, тим складніше оскаржити обмеження в судах і тим легше банкам, страховикам та перевізникам зрозуміти, з якими контрагентами не можна працювати.
Фіксація нового етапу співпраці
Якщо уламки матимуть свіжі виробничі ознаки, удар стане доказом того, що передача ракет продовжувалася після попередніх міжнародних викриттів і санкцій. Це означатиме не просто разове порушення, а стійку державну систему, яка адаптується до обмежень.
Така обставина може обґрунтувати ширші вторинні санкції проти іноземних банків і компаній, що продовжують обслуговувати учасників російсько-північнокорейської військової торгівлі.
Чи доведе експертиза, що Росія отримала нову партію
Не обов’язково.
Підтвердження того, що в Радушному застосували KN-23, доведе використання Росією північнокорейської ракети. Але для висновку про нове поповнення запасів потрібен додатковий часовий зв’язок.
Найпереконливішими ознаками нової партії були б:
- компоненти, виготовлені після попереднього зафіксованого постачання;
- серійні номери новішої виробничої серії;
- зміни в конструкції або програмному забезпеченні;
- збіг із нещодавнім переміщенням вантажів із КНДР;
- поява кількох однакових ракет у різних регіонах України протягом короткого часу.
Без таких даних формула «Росія могла отримати нову партію» залишається обґрунтованою гіпотезою, але не встановленим фактом.
Ракета і можливі 30 тисяч військових КНДР — різні сюжети
Паралельно з повідомленнями про удар Зеленський заявляв, що Росія готується прийняти ще до 30 тисяч північнокорейських військових.
Уламки KN-23 не можуть підтвердити чисельність або підготовку нового контингенту. Це різні доказові ланцюги.
Ракетна атрибуція встановлює:
- країну виробництва зброї;
- факт її потрапляння до Росії;
- можливі канали постачання.
Для підтвердження нового контингенту потрібні:
- дані про переміщення особового складу;
- супутникові знімки таборів і полігонів;
- транспортні документи;
- відомості про формування підрозділів;
- перехоплення або інші розвідувальні матеріали;
- офіційні заяви чи незалежні підтвердження.
Звіт MSMT уже містив оцінку, що наприкінці 2024 року КНДР направила до Росії понад 11 тисяч військових, а у квітні 2025-го Пхеньян сам визнав факт їхнього розгортання.
Чому це має пряме значення для українських міст
Північнокорейські ракети становлять небезпеку не тому, що вони технологічно досконаліші за всі російські аналоги. Їхня головна роль — кількісно розширювати російський запас балістичних засобів ураження.
Для України це означає:
- більше можливих балістичних запусків під час комбінованих атак;
- додаткове навантаження на обмежену кількість протиракетних систем і перехоплювачів;
- складнішу ідентифікацію типів ракет у реальному часі;
- ризик подальшого вдосконалення північнокорейських систем на основі бойового досвіду.
Навіть менша точність не робить таку зброю менш небезпечною для цивільного населення. Навпаки, застосування потужної ракети з великим відхиленням поблизу населених пунктів збільшує зону непередбачуваного ризику.
Водночас бойове використання дає Пхеньяну те, чого він не може отримати під час полігонних випробувань: реальні дані про роботу навігації, двигуна і систем керування, протидію сучасній ППО та надійність серійних виробів. Тому співпраця має наслідки не тільки для України, а й для безпеки Південної Кореї, Японії та всього режиму нерозповсюдження ракетних технологій.
Уламки як політичний доказ
Удар по Радушному вже є свідченням небезпеки російсько-північнокорейського військового партнерства. Але для санкційної політики важливо перейти від загальної картини до конкретних, перевірюваних зв’язків.
Радарна траєкторія дає обґрунтовану версію. Конструкція уламків може встановити модель і країну виробництва. Серійні номери та дати компонентів — визначити виробничу партію. Логістичні й фінансові дані — вивести на судна, компанії, банки та посадовців, які забезпечили передачу.
Тому остаточна технічна атрибуція потрібна не для того, щоб уперше довести існування військового союзу Москви й Пхеньяна. Цей союз уже задокументований. Її завдання — перетворити удар по Радушному на окрему, датовану й технічно підтверджену справу про порушення ембарго ООН.
Саме така доказова база дозволяє не лише заявляти про незаконне постачання, а й знаходити його конкретні вузли — і перекривати їх санкціями.
