Журналісти систематизували 150 авіабаз, складів, полігонів, військових частин і покинутих радянських об’єктів у Білорусі. Частина цієї інфраструктури вже використовувалася Росією у 2022 році, а окремі бази продовжують модернізувати. Розбираємо, що це означає для безпеки північного кордону України.
Білорусь не відправила регулярну армію воювати проти України, але її територія вже стала одним із ключових тилових плацдармів Росії. Звідси у 2022 році російські війська наступали на Київ, з білоруських аеродромів працювала авіація, полігони приймали підрозділи РФ, а військова й транспортна інфраструктура забезпечувала російське угруповання. Тепер журналісти «Схем» і Білоруської служби Радіо Свобода нанесли на інтерактивну мапу 150 об’єктів, які формують цей потенціал: від авіабаз, складів боєприпасів і пального до полігонів, гарнізонів та покинутих радянських баз. Частину об’єктів після 2022 року модернізують, інші будують фактично з нуля. Це не означає, що новий наступ з півночі вже готується, однак показує головне: інфраструктурна основа для швидкого розгортання військ поблизу України нікуди не зникла.
Головне
- Журналісти «Схем» та Білоруської служби Радіо Свобода створили інтерактивну мапу 150 ключових військових об’єктів Білорусі.
- До неї увійшли авіабази, аеродроми, склади боєприпасів і пального, військові частини, полігони, навчальні центри та прикордонні загони.
- Окремо позначені покинуті радянські військові бази, які потенційно можна швидко розконсервувати для розміщення військ або ракетних систем.
- Частину білоруської військової інфраструктури модернізують або будують після 2022 року, зокрема у контексті створення Південного оперативного командування.
- У 2022 році територію Білорусі Росія вже використовувала для наступу на Київ, роботи авіації, запусків ракет, підготовки та забезпечення військ.
- Наявність 150 об’єктів не є доказом підготовки нового наступу, але означає, що Росії не доведеться створювати всю інфраструктуру для нового угруповання з нуля.
- Для України критичними індикаторами залишаються масове перекидання російських військ, техніки й боєприпасів, активізація залізничної логістики, розгортання польових таборів та авіації.
Від плацдарму 2022 року до постійної військової інфраструктури
Роль Білорусі у війні стала очевидною ще у перші години російського вторгнення 24 лютого 2022 року.
Саме з білоруської території російські війська рушили на Київ через Чорнобильську зону та північ Київської області. Там же базувалися російські підрозділи, працювала авіація, використовувалися аеродроми, полігони, залізнична та автомобільна інфраструктура.
Білоруські військові безпосередньо масово не заходили на територію України, однак це не означало нейтральності Мінська.
Територія країни забезпечувала російським військам:
- розміщення особового складу;
- підготовку і тренування підрозділів;
- використання військових аеродромів;
- логістику озброєння та боєприпасів;
- переміщення військової техніки;
- запуск ракет;
- роботу російської авіації;
- тилове забезпечення військ.
Після провалу російського наступу на Київ основні сили РФ залишили північ України. Проте сама інфраструктура нікуди не зникла.
Саме це сьогодні є одним із головних факторів ризику.
Для відновлення потенційної загрози Росії не обов’язково будувати всю систему з нуля. Значна частина необхідних військових об’єктів уже існує, а частина з них продовжує модернізуватися.
Що саме нанесли на мапу
Журналісти проаналізували супутникові знімки та інформацію з відкритих джерел і відібрали приблизно 150 об’єктів, які можуть мати значення для військової інфраструктури Білорусі та потенційних операцій Росії.
Умовно їх можна розділити на кілька великих категорій.
Авіабази та військові аеродроми
Саме авіаційна інфраструктура Білорусі була одним із найважливіших елементів російської кампанії у 2022 році.
Російські військові літаки і гелікоптери використовували білоруські аеродроми для операцій проти України. Частина цих об’єктів може й надалі бути придатною для прийому російської авіації.
Їхнє значення полягає не лише у можливості базування винищувачів або бомбардувальників.
Аеродроми можуть використовуватися як:
- передові бази авіації;
- транспортні вузли;
- місця розміщення безпілотних систем;
- центри технічного обслуговування;
- логістичні пункти;
- майданчики для розміщення систем ППО.
Наявність великої мережі аеродромів зменшує час, необхідний Росії для розгортання авіаційної присутності поблизу українського кордону.
Склади боєприпасів
Другий критично важливий елемент — військові склади.
Здатність вести тривалу бойову операцію залежить не лише від кількості військових або техніки, а й від запасів боєприпасів.
Склади дозволяють створювати резерви:
- артилерійських снарядів;
- ракет;
- мін;
- стрілецьких боєприпасів;
- інженерного майна;
- комплектуючих.
У разі розгортання російського угруповання в Білорусі наявність готових складських потужностей істотно спрощує логістику.
Бази паливно-мастильних матеріалів
Ще один ключовий компонент військової інфраструктури — запаси пального.
Механізовані та бронетанкові частини споживають величезні обсяги дизельного пального, бензину й мастильних матеріалів.
Тому паливні склади можуть бути не менш важливими, ніж арсенали.
Без них неможливо забезпечити:
- рух танків і бронетехніки;
- роботу вантажної військової логістики;
- авіацію;
- генератори;
- ремонтні підрозділи;
- польову інфраструктуру.
Фактично такі об’єкти визначають, наскільки довго військове угруповання здатне діяти автономно.
Полігони та навчальні центри
Окрему групу складають полігони й навчальні центри.
Після початку повномасштабної війни вони вже використовувалися для підготовки російських військових.
Це важливо, оскільки полігон — це не лише місце для навчальної стрільби.
Навколо великих полігонів зазвичай існує цілий комплекс інфраструктури:
- казарми;
- склади;
- ремонтні майданчики;
- залізничні під’їзні колії;
- дороги;
- місця зберігання техніки;
- штаби;
- медичні пункти.
Тому полігон може відносно швидко перетворитися на район концентрації значного військового угруповання.
Саме за такими ознаками — появою техніки, польових таборів, нових будівель, укріплень чи складів — супутниковий моніторинг дозволяє оцінювати рівень військової активності.
Військові частини та постійні гарнізони
На мапу також потрапили місця постійної дислокації білоруських військових частин.
Самі по собі вони не є доказом підготовки наступу.
Але їхнє значення полягає у тому, що вони вже мають базову інфраструктуру:
- казарми;
- склади;
- штаби;
- ремонтні бази;
- системи зв’язку;
- майданчики для техніки.
У разі необхідності частина таких гарнізонів може використовуватися не лише білоруською армією, а й для тимчасового розміщення російських сил.
Подібна практика вже застосовувалася після 2022 року.
Прикордонні частини
Особливе значення має інфраструктура неподалік українського кордону.
Білорусь межує з Волинською, Рівненською, Житомирською, Київською та Чернігівською областями України.
Це понад тисяча кілометрів потенційно небезпечного напрямку.
Прикордонні загони мають власні бази, пункти спостереження, транспорт і системи зв’язку.
У мирний час вони виконують стандартні функції охорони кордону.
Але під час військової ескалації така інфраструктура може стати елементом ширшої системи військового управління, спостереження та логістики.
Найцікавіший резерв — закинуті радянські бази
Одним із найбільш показових елементів дослідження стали колишні радянські військові об’єкти.
Після розпаду СРСР значну частину військової інфраструктури Білорусі законсервували або залишили.
Проте багато таких місць фізично продовжують існувати.
Це можуть бути:
- старі військові містечка;
- склади;
- укриття;
- ангари;
- ракетні позиції;
- командні пункти;
- майданчики для техніки.
Їхня головна перевага з військового погляду — уже готова територія.
Навіть якщо будівлі частково зруйновані, там можуть залишатися дороги, під’їзні шляхи, електромережі, залізнична інфраструктура або захищені споруди.
У разі необхідності відновити такий об’єкт може бути значно швидше, ніж будувати новий.
Саме тому журналісти розглядають покинуті радянські бази як потенційний інфраструктурний резерв.
Нові військові об’єкти з’являються вже після 2022 року
Одночасно з використанням старої інфраструктури Білорусь створює нову.
Після початку великої війни супутникові спостереження неодноразово фіксували будівельні роботи на різних військових майданчиках.
Частину існуючих баз модернізують.
Інші об’єкти фактично будують з нуля.
Одна з причин — структурні зміни у білоруських Збройних силах.
Олександр Лукашенко оголосив про формування Південного оперативного командування.
Його зона відповідальності — південний напрямок, тобто кордон з Україною.
Для нового командування необхідні:
- штаби;
- місця дислокації підрозділів;
- склади;
- полігони;
- логістична інфраструктура;
- системи зв’язку та управління.
Тому будівництво нових військових об’єктів на півдні Білорусі має для України особливе значення.
Ядерний фактор
Окрема частина білорусько-російської військової інтеграції — ядерна зброя.
Москва і Мінськ неодноразово заявляли про розміщення на території Білорусі російської тактичної ядерної зброї.
Це радикально змінює військове значення частини білоруських об’єктів.
Інфраструктура для ядерної зброї потребує спеціальних:
- сховищ;
- систем охорони;
- систем контролю;
- транспортної інфраструктури;
- засобів зв’язку;
- підготовлених позицій.
Тому будь-які масштабні реконструкції військових баз можуть привертати додаткову увагу аналітиків.
Окремо постає питання російського ракетного комплексу «Орєшнік».
Москва вже заявляла про можливість розміщення таких систем у Білорусі.
Якщо це станеться, військове значення білоруської території зросте ще більше.
Білоруський повітряний простір як елемент російських атак
Ще один потенційно небезпечний фактор — використання білоруського повітряного простору.
Командувач Сил безпілотних систем України Роберт Бровді, відомий під позивним «Мадяр», заявляв, що Росія використовує повітряний простір Білорусі як один із маршрутів для своїх ударних безпілотників.
Йдеться насамперед про дрони типу «Герань», які Росія масово застосовує проти України.
Використання білоруської території або повітряного простору дозволяє потенційно змінювати маршрути атак і ускладнювати роботу української ППО.
У цьому контексті Бровді заявляв, що українські сили нібито вже визначили щонайменше 500 потенційних цілей у Білорусі.
Саме ця цифра викликала різку реакцію Лукашенка.
Лукашенко: Білорусь «як на долоні»
Олександр Лукашенко фактично визнав військову вразливість своєї країни перед Україною.
За його словами, ключові білоруські об’єкти інфраструктури можуть стати цілями у разі ескалації.
«Ми чудово розуміємо, що наші основні об’єкти життєзабезпечення — виробництво і логістика — будуть під атакою», — заявив він.
Лукашенко також згадав про приблизно 500 потенційних українських цілей на території Білорусі.
Водночас він наголосив, що саме військова вразливість країни є однією з причин, через які Мінськ нібито не зацікавлений у прямій участі у війні.
За його словами, Білорусь для українських військових перебуває «як на долоні».
Це рідкісне публічне визнання того, наскільки добре українська розвідка потенційно може контролювати військову активність у сусідній країні.
Войовнича риторика і одночасні запевнення у мирі
Риторика Лукашенка щодо України традиційно суперечлива.
З одного боку, він регулярно звинувачує Київ у підготовці провокацій і погрожує ударами у відповідь.
З іншого — запевняє, що Білорусь не планує нападати.
У червні 2026 року Лукашенко навіть публічно перепросив Володимира Зеленського за різкі висловлювання.
Він заявив, що «можливо, десь переборщив», і знову наголосив, що наступу з території Білорусі начебто не буде.
Зеленський у відповідь наголосив: реальним доказом зміни політики Мінська можуть бути не слова, а припинення будь-якої технічної та військової допомоги Росії.
Зокрема, йшлося про можливе використання білоруської інфраструктури для підтримки російських атак.
Чи означають 150 об’єктів підготовку нового наступу
Ні.
Сам факт існування великої кількості військових об’єктів не означає, що Росія або Білорусь уже готують нове вторгнення з півночі.
Більшість таких баз існували задовго до 2022 року.
Військова інфраструктура є стандартним елементом будь-якої держави.
Але у випадку Білорусі важливий контекст.
Ці об’єкти вже використовувалися Росією під час війни.
Тому їхня наявність означає, що для повторного розгортання російських сил існує готова базова система.
Саме це робить білоруський напрямок потенційно небезпечним.
Що могло б свідчити про підготовку нової операції
Для оцінки реальної загрози важливо стежити не лише за самими базами, а за змінами на них.
Серед ключових індикаторів:
Масове перекидання військ
Якщо на білоруські полігони почнуть прибувати десятки тисяч російських військових, це стане одним із найсерйозніших сигналів.
Поява великої кількості техніки
Особливо важливими є танки, БМП, артилерія, системи ППО та інженерні машини.
Розгортання польових таборів
Масове будівництво наметових містечок може свідчити про прибуття військ, для яких не вистачає існуючих казарм.
Активізація залізничної логістики
Саме залізниця залишається одним із головних засобів транспортування важкої військової техніки.
Розширення складів
Накопичення пального та боєприпасів часто передує великим військовим операціям.
Розгортання авіації
Масова поява російських літаків і гелікоптерів на білоруських аеродромах також була б важливим сигналом.
Інженерна підготовка
Будівництво польових доріг, переправ, ремонт мостів або створення нових логістичних маршрутів поблизу кордону може вказувати на підготовку до переміщення великих військових колон.
Чому північний напрямок залишається важливим для Росії
Географія робить Білорусь стратегічно важливою.
Від білоруського кордону до Києва — відносно невелика відстань.
Саме ця обставина стала основою російського плану наступу 2022 року.
Навіть якщо Москва не планує повторювати спробу штурму столиці, сама можливість загрози з півночі змушує Україну тримати там війська.
І це вже має військовий ефект.
Кожна українська бригада, яка прикриває північний кордон, не може одночасно перебувати на Донбасі або Запорізькому напрямку.
Тому навіть без реального наступу Білорусь може використовуватися Росією як інструмент тиску та відволікання українських резервів.
Мінськ як частина російської військової системи
За роки війни військова інтеграція Росії та Білорусі суттєво поглибилася.
Йдеться не лише про спільні навчання.
Дві країни мають інтегровані елементи:
- протиповітряної оборони;
- військового планування;
- навчання військ;
- логістики;
- авіаційної інфраструктури;
- систем зв’язку.
Білорусь також постачала Росії військову техніку та боєприпаси.
Тому говорити про білоруську військову інфраструктуру окремо від російської дедалі складніше.
У разі великої кризи Москва може використовувати частину цієї системи майже як власну.
Ще один вимір — викрадені українці та «фільтраційні табори»
Роль білоруської території у російській війні не обмежувалася військовою логістикою.
Раніше журналісти встановили, що у 2022 році на території Білорусі діяли так звані «фільтраційні» об’єкти.
Там російські військові могли утримувати викрадених українських цивільних і військовополонених перед їхнім подальшим переміщенням до Росії.
Один із таких об’єктів, за даними розслідувачів, розташовувався на території, пов’язаній із білоруським державним підприємством.
Це демонструє, що білоруська інфраструктура використовувалася не лише для наступу і тилового забезпечення, а й для інших елементів російської окупаційної системи.
Можлива кримінальна справа проти Лукашенка в Україні
Паралельно активізується юридична дискусія щодо відповідальності білоруського керівництва.
Наприкінці липня Форум демократичних сил Білорусі повідомив, що Офіс президента України передав до Офісу генерального прокурора звернення щодо можливої кримінальної справи проти Олександра Лукашенка.
Автори звернення просять дати правову оцінку його ролі у підтримці російської агресії.
Серед ключових претензій — дозвіл Росії використовувати білоруську територію для вторгнення та забезпечення військових операцій.
У зверненні згадуються потенційні кваліфікації, пов’язані з агресивною війною, воєнними злочинами, фінансуванням тероризму, посяганням на територіальну цілісність України, пропагандою війни та геноцидом.
Сам факт передачі звернення не означає автоматичного порушення справи або визнання Лукашенка винним.
Проте це демонструє поступову зміну дискусії: роль Білорусі дедалі частіше розглядається не просто як політична підтримка Кремля, а як можлива співучасть у війні.
Чому інтерактивна мапа важлива
Головна цінність проєкту «Схем» полягає не лише у кількості позначених об’єктів.
Мапа дозволяє бачити всю систему одночасно.
Окремий аеродром, склад або військова частина мало що говорять про військовий потенціал країни.
Коли ж на одній карті з’являються:
- авіабази;
- склади;
- полігони;
- військові гарнізони;
- прикордонні частини;
- ракетні об’єкти;
- покинуті радянські бази,
стає зрозумілою загальна структура.
І саме така структура визначає спроможність швидко розгорнути велике військове угруповання.
150 об’єктів — це не остаточна цифра
Журналісти наголошують, що мапа не є завершеним каталогом усієї військової інфраструктури Білорусі.
Її планують оновлювати.
Можуть додаватися нові об’єкти, реконструйовані бази або інфраструктура, яка раніше не була ідентифікована.
Це особливо важливо через розвиток супутникової розвідки та OSINT.
Зміни, які раніше могли залишатися непоміченими роками, тепер часто можна виявити протягом кількох тижнів або навіть днів.
Будівництво нових ангарів, поява техніки, розширення складів, земляні роботи або нові укріплення стають видимими з космосу.
Таким чином військова інфраструктура Білорусі дедалі більше перебуває під постійним публічним спостереженням.
Чи може Лукашенко реально втягнути Білорусь у війну
Це питання залишається одним із найбільш дискусійних.
До цього часу білоруське керівництво намагалося балансувати.
Лукашенко надає Росії територію, інфраструктуру, військову та логістичну підтримку, але водночас уникає масового відправлення білоруських військових в Україну.
Причини такого підходу очевидні.
Пряма участь у війні створила б для режиму значні ризики:
- військові втрати;
- внутрішнє невдоволення;
- нові санкції;
- потенційні українські удари;
- необхідність масштабної мобілізації.
Сам Лукашенко фактично визнає ще один фактор — вразливість білоруської інфраструктури.
У разі прямого вступу у війну військові об’єкти, аеродроми, склади й логістичні вузли Білорусі можуть потенційно перейти у зовсім іншу категорію ризику.
Але головне питання — не наміри, а можливості
Політичні заяви можуть змінюватися дуже швидко.
Сьогодні Лукашенко може запевняти, що нападу не буде.
Завтра ситуація може змінитися через рішення Кремля, внутрішньополітичну кризу або новий етап війни.
Саме тому для України критично важливо оцінювати не лише заяви білоруського керівництва, а передусім військові можливості.
А вони значною мірою визначаються інфраструктурою.
Саме в цьому сенсі 150 об’єктів на карті мають найбільше значення.
Це не 150 доказів підготовки нового наступу.
Це 150 елементів системи, яка за певних умов може бути використана для військової операції.
Північний фронт, якого може не бути, але до якого доводиться готуватися
Для України білоруський напрямок залишається парадоксальним.
Повномасштабного угруповання для нового наступу там зараз може не бути.
Але і повністю ігнорувати цей напрямок Київ не може.
Бо головний урок 2022 року полягає саме в тому, що військова інфраструктура може бути переведена з мирного режиму у бойовий за відносно короткий час.
Аеродроми не потрібно будувати.
Полігони вже існують.
Склади можна поповнити.
Військові частини мають казарми.
Залізничні маршрути прокладені.
Колишні радянські бази можуть бути відновлені.
І тому ключове питання полягає не в тому, чи нападе Білорусь завтра.
Питання — наскільки швидко Росія зможе знову використати білоруську територію, якщо вирішить створити нову військову загрозу Україні з півночі.
Саме на це фактично й відповідає нова інтерактивна мапа.
Вона показує, що потенційний плацдарм 2022 року нікуди не зник.
Навпаки — частина його інфраструктури зберігається, частина модернізується, частина будується заново.
І навіть якщо нового наступу з Білорусі не станеться, сама можливість його організації залишатиметься для України одним із факторів військового планування на північному кордоні.
