Кабінет Міністрів розподілив майже 2,3 млрд грн додаткової дотації між місцевими бюджетами територій, які найбільше постраждали від війни. Гроші отримають 179 громад і п’ять обласних бюджетів. Найбільше коштів припаде на Харківську, Запорізьку та Донецьку області. Це не нова соціальна програма і не окрема виплата мешканцям: держава компенсує громадам втрати доходів, щоб вони могли фінансувати базові послуги та першочергові видатки.
13 серпня Кабінет Міністрів ухвалив черговий розподіл додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам територій, які зазнали негативного впливу через повномасштабну війну. Йдеться про майже 2,3 млрд грн для 179 бюджетів територіальних громад та п’яти обласних бюджетів.
Це важливе уточнення: уряд не створив у серпні нову програму допомоги прифронтовим громадам. Розподіл проводиться в межах механізму, затвердженого ще на початку 2026 року. У державному бюджеті на цей вид підтримки передбачено загалом 30,4 млрд грн, а кошти протягом року розподіляють залежно від того, як фактично виконуються місцеві бюджети.
Основна мета дотації — підтримати громади, які через бойові дії, окупацію, евакуацію населення, скорочення економічної активності та інші наслідки війни втратили частину власних доходів, але продовжують фінансувати школи, соціальні установи, комунальні служби та інші місцеві функції.
Хто отримає 2,3 млрд грн
За даними Міністерства фінансів, гроші цього разу розподілено між бюджетами у десяти областях. Сукупно в урядовому переліку — 184 бюджети-отримувачі: 179 бюджетів територіальних громад і п’ять обласних бюджетів.
| Область | Сума дотації | Кількість бюджетів-отримувачів |
|---|---|---|
| Харківська | 627,2 млн грн | 34 |
| Запорізька | 520,1 млн грн | 24 |
| Донецька | 409,6 млн грн | 28 |
| Дніпропетровська | 314,8 млн грн | 20 |
| Сумська | 206,8 млн грн | 24 |
| Одеська | 104,1 млн грн | 19 |
| Херсонська | 39,1 млн грн | 17 |
| Чернігівська | 33,5 млн грн | 5 |
| Миколаївська | 12,3 млн грн | 9 |
| Луганська | 6,1 млн грн | 4 |
| Разом | 2 273,6 млн грн | 184 бюджети |
Офіційні суми та кількість бюджетів наведені Міністерством фінансів у повідомленні про розподіл дотації.
Майже 68,5% усієї суми припадає лише на три області — Харківську, Запорізьку та Донецьку. Разом вони отримають близько 1,56 млрд грн.
Якщо додати Дніпропетровську та Сумську області, на п’ять регіонів припадає понад 91% усього серпневого розподілу. Це відображає не формальний поділ грошей між областями, а різницю у фактичному фінансовому становищі конкретних місцевих бюджетів.
Чому Харківщина отримує найбільше
Найбільший обсяг — 627,2 млн грн — передбачено для бюджетів Харківської області. Отримувачами стануть 34 бюджети. Запорізька область отримає 520,1 млн грн для 24 бюджетів, Донецька — 409,6 млн грн для 28 бюджетів.
При цьому помилково було б трактувати ці суми як фіксовані нормативи державної допомоги певній області або як розподіл пропорційно чисельності населення.
Механізм працює інакше.
Мінфін розраховує потребу, спираючись на фактичне виконання місцевих бюджетів. Серпневий розподіл зроблено за результатами першого півріччя 2026 року.
Тобто держава вже бачить, скільки конкретний місцевий бюджет реально отримав податків у січні–червні, і може порівнювати його фінансові можливості з потребою виконувати базові повноваження.
Саме тому дві сусідні громади в одній області можуть отримати дуже різні суми або одна може потрапити до розподілу, а інша — ні.
Які доходи громад враховує держава
Для визначення розміру дотації Мінфін аналізує кілька основних джерел місцевих доходів.
Для громад враховуються, зокрема:
- податок на доходи фізичних осіб;
- податок на нерухоме майно;
- плата за землю;
- єдиний податок.
Для обласних бюджетів додатково враховуються надходження від податку на прибуток підприємств.
Саме ці показники дозволяють оцінити, наскільки війна підірвала власну дохідну базу території.
У прифронтовій громаді одночасно можуть скорочуватися кілька джерел доходів. Частина підприємств припиняє роботу або переїжджає, люди евакуюються, зменшуються зайнятість і фонд оплати праці, бізнес платить менше місцевих податків, а земля чи нерухомість можуть опинитися на територіях, де ведення господарської діяльності фактично неможливе.
Водночас значна частина витрат громади не зникає разом із доходами.
Необхідно утримувати установи, оплачувати працю персоналу, забезпечувати соціальні послуги та підтримувати функціонування місцевого господарства. Додаткова дотація має частково закрити цей розрив.
На що можна спрямувати гроші
Уряд визначає метою цього механізму зменшення диспропорцій у доходах місцевих бюджетів та забезпечення першочергових видатків, передусім витрат на оплату праці працівників бюджетних установ.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький, оголошуючи рішення, окремо назвав серед тих, кого має підтримати фінансування, освітян, медиків та соціальних працівників.
Проте тут є принципова відмінність.
2,3 млрд грн не варто описувати як окрему субвенцію виключно на зарплати вчителям, лікарям або соціальним працівникам.
Це додаткова дотація місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на територіях, які постраждали від війни. Оплата праці бюджетників є одним із головних пріоритетів, але призначення цього механізму ширше — забезпечити здатність місцевих бюджетів виконувати першочергові функції.
Це відрізняє серпневий розподіл, наприклад, від рішення уряду в червні 2026 року.
Тоді Кабмін розподілив 6,6 млрд грн додаткової дотації між 24 обласними бюджетами саме для фінансування підвищених посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних працівників, а також працівників надавачів соціальних та реабілітаційних послуг.
У нинішніх 2,3 млрд грн логіка інша: це насамперед компенсація недостатньої фінансової спроможності місцевих бюджетів за фактичними результатами першого півріччя.
Чому дотацію розподіляють не один раз на рік
Механізм на 2026 рік Кабмін затвердив постановою №80 від 28 січня.
У державному бюджеті на відповідну програму заклали 30,4 млрд грн. На момент затвердження порядку 12,7 млрд грн уже були розподілені між місцевими бюджетами, а ще 17,7 млрд грн залишалися нерозподіленими.
І це зроблено навмисно.
Уряд передбачив щоквартальний механізм, який дозволяє протягом року дивитися на фактичну ситуацію з доходами громад і коригувати державну підтримку.
Для воєнного часу це має принципове значення.
Бюджет громади, який на початку року виглядав відносно стабільним, за кілька місяців може суттєво втратити доходи через евакуацію великого підприємства, посилення бойових дій, руйнування інфраструктури або відтік населення.
І навпаки, громада може отримати додаткові доходи через релокацію підприємств чи пожвавлення економічної активності.
Тому розподіл усього резерву на початку року за фіксованими показниками не дозволяв би достатньо точно враховувати ці зміни.
2,3 млрд грн — не перший транш у 2026 році
Серпневе рішення є частиною низки перерозподілів коштів протягом року.
Наприклад, у березні уряд уже погоджував розподіл 273,2 млн грн додаткової дотації. Тоді 33,5 млн грн передбачалися для обласних бюджетів Донецької та Луганської областей, 157,3 млн грн — для 39 міських громад, ще 82,4 млн грн — для 74 сільських і селищних громад.
У червні відбувся окремий великий розподіл 6,6 млрд грн, пов’язаний із необхідністю фінансування підвищених зарплат працівників бюджетної сфери.
Тому цифра 2,3 млрд грн не є загальним обсягом державної підтримки прифронтових громад на 2026 рік. Це лише один із розподілів у межах значно більшого бюджетного ресурсу.
Що означає дотація для конкретної громади
На практиці механізм має працювати приблизно так.
Уявімо громаду, яка на початку року запланувала певний обсяг надходжень від ПДФО, земельного податку, нерухомості та малого бізнесу.
Протягом першого півріччя ситуація змінилася: частина населення виїхала, підприємства скоротили діяльність, частина земель більше не використовується. У результаті надходження до бюджету виявилися суттєво нижчими.
При цьому громада продовжує утримувати заклади та оплачувати першочергові витрати.
Додаткова дотація не повертає громаді автоматично кожну недоотриману гривню. Розмір підтримки визначається за правилами та формулами, встановленими урядом, із використанням фактичних показників доходів.
Отже, це не компенсація конкретного зруйнованого об’єкта і не відшкодування збитків від війни в класичному розумінні.
Це інструмент бюджетного вирівнювання в умовах війни.
Чому серед отримувачів є не лише області біля фронту
У переліку є не тільки Донецька, Запорізька, Харківська, Сумська чи Херсонська області, а й, наприклад, Одеська та Миколаївська.
Це випливає з самої конструкції програми. Вона стосується не лише територій активних бойових дій, а й деокупованих територій та інших громад, які зазнали негативного впливу внаслідок повномасштабної війни.
У попередніх розподілах Мінфін також окремо вказував, що механізм може враховувати громади, які постраждали від війни або взяли на себе додаткове навантаження через релоковані установи.
Тому формулювання «2,3 млрд грн для прифронтових громад» зручне як коротке пояснення рішення, однак юридично програма охоплює ширше коло постраждалих територій.
Чому кількість громад сама по собі нічого не говорить про розмір допомоги
Показовим є порівняння окремих областей.
Наприклад:
- на Харківщині 34 бюджети отримають загалом 627,2 млн грн;
- на Донеччині 28 бюджетів — 409,6 млн грн;
- на Сумщині 24 бюджети — 206,8 млн грн;
- на Запоріжжі ті самі 24 бюджети — вже 520,1 млн грн.
Тобто гроші не розподіляють просто шляхом ділення загальної суми на кількість громад.
Не можна також коректно визначити суму, яку отримає «середня громада» в області, простим діленням регіонального показника на кількість бюджетів. До регіональних цифр входять різні бюджети, їхні фінансові показники суттєво відрізняються, а до загального переліку, крім 179 громад, включено п’ять обласних бюджетів.
Тому для конкретного міста або громади вирішальним буде не середній показник області, а індивідуальний обсяг, передбачений у детальному розподілі.
Окремі гроші для Запорізької області
Разом із рішенням щодо 2,3 млрд грн уряд окремо повідомив про спрямування понад 36 млн грн Запорізькій області для виплати зарплат працівникам, які виходять на роботу на територіях активних бойових дій.
Цей напрям варто відокремлювати від загального пояснення механізму додаткової дотації: уряд спеціально виділив його в повідомленні як окрему потребу, пов’язану з роботою людей безпосередньо в зоні підвищеного ризику.
Чого рішення уряду не означає
Навколо бюджетних рішень на мільярди гривень легко виникає кілька неправильних трактувань.
По-перше, це не виплата мешканцям прифронтових територій. Гроші надходять до місцевих бюджетів.
По-друге, кожна із 179 громад не отримає однакової суми. Розміри визначаються окремо залежно від фактичного стану бюджетів.
По-третє, це не нова програма на 2,3 млрд грн. Механізм діє протягом 2026 року, а загальний ресурс відповідної бюджетної програми становить 30,4 млрд грн.
По-четверте, 2,3 млрд грн не можна автоматично називати виключно коштами “на зарплати вчителям і лікарям”. Оплата праці бюджетних установ є одним із головних першочергових напрямів, але сама дотація має ширше призначення — підтримку спроможності місцевих бюджетів виконувати свої повноваження.
Що далі
Серпневий розподіл показує принцип, за яким держава намагається фінансово підтримувати громади протягом війни: не лише заздалегідь визначати трансферти у державному бюджеті, а й протягом року коригувати їх відповідно до фактичних податкових надходжень.
Саме тому ключовою для наступних рішень буде ситуація з виконанням місцевих бюджетів у наступних кварталах.
Якщо громада через бойові дії втратить значну частину ПДФО, земельних платежів, податку на нерухомість або єдиного податку, це може впливати на розрахунок її потреби в державній підтримці. Порядок на 2026 рік прямо передбачає розподіл дотації з урахуванням таких фактичних надходжень.
Для прифронтових територій це фактично означає створення фінансової «подушки», яка має не допустити ситуації, коли різке падіння місцевих доходів автоматично призводить до неможливості оплачувати базові функції громади.
І саме в цьому полягає головне значення нинішніх 2,3 млрд грн.
Це не інвестиційна програма відновлення і не компенсація за зруйноване майно. Дотація має вирішити значно менш помітне, але критичне завдання — дати громадам ресурс продовжувати щоденну роботу там, де через війну власних доходів для цього вже не вистачає.
