Росія різко посилила удари по українському видобутку газу: лише за один тиждень об’єкти групи «Нафтогаз» атакували 13 разів, а частину виробничих потужностей довелося зупинити. Україна водночас уже накопичила у сховищах майже 14 млрд кубометрів газу. Тож безпосередньої загрози залишитися без палива зараз немає. Головний ризик в іншому: кожен втрачений кубометр власного видобутку доведеться або відновлювати під обстрілами, або замінювати імпортним газом — на європейському ринку, де ціни перед зимою знову зростають.
За сім днів — 13 атак. Один із виробничих активів росія атакувала кілька разів. Під ударами опинялися об’єкти у різних частинах України, а основна увага російських військ, за даними «Нафтогазу», була зосереджена саме на видобувній інфраструктурі.
Наслідки компанія описує вже не лише як пошкодження обладнання. Частину об’єктів довелося зупинити, а разом із цим Україна втратила частину поточного видобутку газу. Конкретних обсягів «Нафтогаз» із міркувань безпеки не розкриває. Під час останньої серії атак працівники компанії не постраждали.
Ці 13 ударів — лише фрагмент значно ширшої кампанії. Від початку 2026 року «Нафтогаз» нарахував 293 атаки на активи групи, а їхня інтенсивність, за оцінкою компанії, стала більш ніж удвічі вищою, ніж у попередні роки.
Для української енергетики це означає поступову зміну характеру зимового ризику. Якщо раніше головною проблемою було, скільки газу встигнуть закачати до підземних сховищ, то тепер не менш важливе питання — скільки газу Україна зможе видобувати щодня протягом самої зими.
І саме тут наслідки серпневих атак можуть виявитися важливішими, ніж свідчать самі цифри запасів.
Що саме сталося за останній тиждень
17 серпня «Нафтогаз» повідомив, що за попередні сім днів росія 13 разів атакувала підприємства групи ракетами та ударними безпілотниками. Компанія не називає повний перелік об’єктів і регіонів, що є стандартною практикою під час війни, але прямо зазначає: удари концентруються на видобувній інфраструктурі.
Зафіксовано серйозні руйнування виробничого обладнання. Частина об’єктів припинила роботу, через що було втрачено певний обсяг видобутку. Один із активів протягом тижня атакували кілька разів.
Це важлива деталь. Для газової інфраструктури повторні удари можуть бути не менш небезпечними, ніж одна масштабна атака: підприємство може розпочати аварійні або відновлювальні роботи, після чого той самий майданчик знову стає ціллю.
Серпневій серії передували атаки протягом липня. 17 липня після удару було зупинено один із газовидобувних активів на Харківщині. У наступні дні атаки на об’єкти видобутку в області продовжилися: пошкоджувалося обладнання, виникали пожежі, втрачалися обсяги виробництва.
9 серпня «Нафтогаз» повідомляв уже про масовані удари по своїх активах на сході, заході та в центральній частині України. Десятки ударних безпілотників атакували, зокрема, видобувні активи «Укрнафти» та буровий майданчик. Один із активів після пошкоджень довелося зупинити.
Тобто 13 атак за тиждень — не ізольований сплеск. Вони продовжують кампанію, яка триває вже місяцями.
293 атаки: газова інфраструктура стала окремою системною ціллю
Ще у 2025 році інтенсивність ударів різко зросла. За даними «Нафтогазу», протягом того року його активи зазнали 229 атак — більше, ніж за три попередні роки разом. Уже до червня 2026-го компанія фіксувала понад 170 атак, а до середини серпня їхня кількість зросла до 293.
Особливо небезпечною для газового балансу стала кампанія проти видобувних об’єктів.
3 жовтня 2025 року росія здійснила на той момент найбільшу від початку повномасштабної війни атаку саме на український газовидобуток. За даними Reuters, по об’єктах «Нафтогазу» в Харківській і Полтавській областях було застосовано 35 ракет і 60 дронів. Частина обладнання зазнала критичних пошкоджень. На той момент попередні атаки вже скоротили український видобуток приблизно на 40%.
Наслідки були помітні у річній статистиці. Видобуток групи «Нафтогаз» у 2025 році знизився до 13,3 млрд кубометрів проти 14,7 млрд кубометрів роком раніше. Для компенсації втрат компанія імпортувала близько 5,7 млрд кубометрів газу.
Саме цей досвід пояснює, чому нинішні зупинки виробничих об’єктів не можна оцінювати лише за масштабом фізичних руйнувань.
Газ, який свердловина або установка не видобула сьогодні, не потрапляє у внутрішній баланс. Якщо об’єкт швидко не повернути до роботи, цю різницю доводиться покривати запасами або імпортом.
Запаси зараз значно кращі: у сховищах майже 14 млрд кубометрів
Є і суттєво позитивний фактор.
Україна входить у завершальну частину сезону закачування газу зі значно кращими запасами, ніж можна було очікувати після попередньої важкої зими.
За даними Української енергетичної біржі, протягом 10–14 серпня у підземних сховищах України перебувало приблизно 13,94 млрд кубометрів газу. Закачування становило близько 38 млн кубометрів на добу, тоді як відбір був майже відсутній.
Навесні уряд визначив два орієнтири підготовки до сезону 2026–2027 років:
- 13,2 млрд кубометрів — критично необхідний мінімум;
- 14,6 млрд кубометрів — базовий сценарій, із яким країна хотіла б увійти в опалювальний сезон.
Таким чином, станом на середину серпня запаси вже були приблизно на 740 млн кубометрів вищими за визначений урядом мінімум і лише приблизно на 660 млн кубометрів нижчими за базову ціль.
Це принципово важливо: повідомлення про зупинку частини об’єктів «Нафтогазу» не означає, що Україні зараз бракує газу або що вже виникла загроза припинення постачання населенню.
За наявними даними, запас ресурсу до початку опалювального сезону сформований відносно добре.
Проблема полягає у тому, що сховище — це лише одна частина зимового балансу.
Чому 14 млрд кубометрів у сховищах не вирішують проблему видобутку
Україна не забезпечує всю зимову потребу лише газом, закачаним до ПСГ восени.
Протягом опалювального сезону система одночасно використовує газ зі сховищ, поточний внутрішній видобуток та, за необхідності, імпорт.
Саме тому стабільний щоденний видобуток є фактично ще одним «сховищем», тільки ресурс із нього надходить постійно.
Якщо видобуток падає, газ доводиться швидше відбирати з ПСГ. Або збільшувати імпорт.
Цей механізм Україна вже побачила після атак 2025 року. Після пошкодження видобувної інфраструктури країна, яка до повномасштабної війни майже повністю забезпечувала себе газом власного виробництва, була змушена різко нарощувати закупівлі за кордоном. У певні періоди добовий імпорт сягав приблизно 24 млн кубометрів.
Тому вирішальним буде не лише те, скільки газу буде у сховищах, наприклад, 1 листопада.
Не менш важливі три показники:
скільки видобувних потужностей залишаться в роботі; як швидко вдаватиметься ремонтувати пошкоджені об’єкти; чи триватимуть удари протягом зими.
Імпорт зараз невеликий — але за потреби його доведеться нарощувати
У середині серпня Україна імпортувала приблизно 1,65 млн кубометрів газу на добу, переважно з Польщі та Угорщини. Це відносно невеликий потік порівняно з періодами після великих російських атак, коли країна закуповувала в Європі понад 20 млн кубометрів на день.
Низький імпорт нині логічний: запаси активно поповнюються, а опалювальний сезон ще не розпочався.
Але серія атак створює ризик зміни цього сценарію.
Умовно, якщо ремонт дозволяє швидко повернути пошкоджені свердловини, установки та інші виробничі об’єкти, ефект для балансу може бути обмеженим. Якщо ж частина потужностей залишатиметься недоступною місяцями або росія продовжить бити по вже відновлених об’єктах, країні доведеться компенсувати дедалі більшу частину втрат імпортом.
І тут виникає вже не технологічна, а фінансова проблема.
Газ у Європі знову дорогий
Закуповувати додатковий ресурс Україні доведеться на складному європейському ринку.
У середині серпня котирування на головному європейському газовому хабі TTF знову перевищували 60 євро за МВт·год. Українська енергетична біржа пов’язувала зростання цін, зокрема, з невизначеністю навколо Ормузької протоки, ремонтами норвезької інфраструктури та низьким рівнем запасів газу в європейських сховищах.
Станом на 12 серпня європейські сховища були заповнені приблизно на 59,7% — помітно слабше, ніж роком раніше.
Це не означає, що Європі або Україні обов’язково бракуватиме газу взимку. Але така ситуація збільшує ціновий ризик.
Для України це особливо важливо: імпорт потрібен не тому, що країна принципово не має власного ресурсу, а переважно як компенсація фізично втраченого через удари видобутку.
Фактично частину економічної вартості російських атак держава сплачує вдруге: спочатку — ремонтуючи пошкоджене обладнання, а потім — купуючи за кордоном газ, який зупинені об’єкти могли б виробити всередині країни.
Хто зрештою платить за втрачений видобуток
У короткостроковій перспективі головне навантаження припадає на «Нафтогаз» і державні фінанси.
Після попередніх хвиль атак компанія вже залучала значне зовнішнє фінансування для імпортних закупівель. Зокрема, у лютому 2026 року «Нафтогаз» отримав грант на €85 млн за участі ЄБРР і уряду Норвегії для придбання імпортного газу. Ця підтримка доповнювала раніше створені кредитні механізми для екстрених закупівель.
Саме тому прямий наслідок нинішніх атак для населення не обов’язково виглядатиме як негайна нестача газу.
Економічний ефект може проявитися інакше: через додаткові закупівлі за кордоном, потребу у нових кредитах або міжнародному фінансуванні, витрати на ремонти та збільшення фінансового навантаження на державний енергетичний сектор.
Чим більша різниця між тим, скільки газу Україна могла б видобути без атак, і фактичним виробництвом, тим дорожчим стає проходження зими.
Чи є загроза для опалювального сезону
Наявні на середину серпня цифри не дають підстав говорити про неминучий дефіцит.
Навпаки, 13,94 млрд кубометрів у сховищах — це вже більше за визначений урядом критичний мінімум, а закачування продовжується.
Але нинішній запас не можна розглядати ізольовано від майбутніх атак.
У квітні уряд прямо застерігав, що ціль у 14,6 млрд кубометрів може переглядатися залежно від безпекової ситуації. Тоді це виглядало як пересторога. Після 293 атак від початку року і зупинки нових виробничих об’єктів ризик став значно конкретнішим.
Тому зимовий баланс фактично залежатиме від чотирьох змінних.
Перша — масштаби подальших атак. Якщо нинішня інтенсивність збережеться, газова інфраструктура залишатиметься під постійним тиском.
Друга — швидкість відновлення видобутку. «Нафтогаз» заявляє, що ремонт починається одразу після стабілізації безпекової ситуації, але строки залежать від характеру пошкоджень.
Третя — погода. Холодна тривала зима означатиме швидший відбір зі сховищ.
Четверта — ціна та доступність імпортного газу. Якщо видобуток знизиться одночасно зі зростанням європейських котирувань, компенсація втрат стане дорожчою.
Що означають атаки для звичайного споживача
Для побутового споживача нинішня ситуація передусім не означає, що газ «закінчується».
Правильніше говорити про зменшення запасу міцності системи.
Чим більше внутрішнього газу вдається видобувати протягом зими, тим повільніше країна витрачає накопичений ресурс і тим менше залежить від дорогих екстрених закупівель.
Коли частина видобутку вибуває, система стає залежнішою від трьох речей, які важко прогнозувати: погоди, світових цін і можливості безперервно імпортувати ресурс.
Тому небезпека для споживача виникає не після одного пошкодженого підприємства. Вона накопичується, якщо удари системно скорочують видобуток швидше, ніж енергетики встигають його відновлювати.
Головний ризик — не сьогоднішні 13 ударів, а те, що буде далі
Саме цифра 293 атаки за неповні вісім місяців найкраще пояснює, чому повідомлення «Нафтогазу» важливіше за звичайну оперативну новину про пошкоджене підприємство.
Йдеться про тривалу кампанію проти системи, яка забезпечує країну газом.
У України наразі є суттєва перевага: сховища напередодні осені наповнені значно краще, і визначений урядом мінімальний рівень уже перевищено. Це створює запас безпеки.
Але 13 нових атак показують іншу сторону підготовки до зими. Запасти газ недостатньо — потрібно ще зберегти можливість видобувати його протягом холодних місяців.
Саме тому ключовим показником найближчих тижнів буде вже не тільки число 14,6 млрд кубометрів у ПСГ.
Не менш важливо стежити за тим, чи повернуться до роботи зупинені в липні та серпні видобувні об’єкти, чи продовжить падати поточне виробництво і чи доведеться «Нафтогазу» знову різко нарощувати імпорт.
Якщо ремонти встигатимуть за руйнуваннями, нинішній рівень запасів залишає Україні значний простір для проходження зими.
Якщо ж кампанія проти газовидобутку посилиться, кожен наступний удар дедалі швидше перетворюватиметься з пошкодженого обладнання на конкретні додаткові кубометри імпорту — і конкретні додаткові витрати для країни.
