Україна і Велика Британія домовилися про партнерство у сфері оборонного штучного інтелекту, а Лондон став першим міжнародним партнером української платформи Avengers AI Labs. За гучним формулюванням про «доступ до бойових даних» стоїть значно складніша конструкція: захищене тренування моделей, окремі погодження проєктів, контроль Міноборони, правила інтелектуальної власності та заборона просто забрати собі українську базу даних. Водночас британські пілоти показують, що технології, народжені на фронті, можуть перейти далеко за межі поля бою — до охорони військових баз, залізниць, енергетики й іншої критичної інфраструктури.
24 серпня Україна та Велика Британія підписали декларацію про партнерство у сфері штучного інтелекту. Британський уряд назвав угоду «знаковою» і повідомив, що країна стане першим міжнародним партнером Avengers AI Labs — українського середовища, яке дає змогу тренувати моделі ШІ на даних, отриманих у реальній війні.
The Guardian у матеріалі Jessica Elgot та Aisha Down додав до офіційних формулювань важливі практичні деталі. За даними видання, доступ до українського масиву можуть отримувати й приватні британські компанії — після погодження Міністерства оборони та через захищене середовище. Перші проєкти стосуються не лише безпілотників чи зброї: один із пілотів має використати ШІ та оптоволоконні сенсори для виявлення загроз британському військовому об’єкту, а надалі технологію потенційно можуть застосувати для захисту залізниць, енергетичних об’єктів, аеропортів і в’язниць.
Саме тут партнерство стає цікавішим за чергову міждержавну декларацію. Україна фактично починає перетворювати бойові дані на стратегічний ресурс, за доступ до якого партнери можуть пропонувати обчислювальні потужності, дослідницькі компетенції, мікроелектроніку, алгоритми та вихід на великий технологічний ринок.
Але «доступ до Avengers» не означає, що британським компаніям передадуть копію українського архіву бойових відео.
І це принципова різниця.
Що таке Avengers Labs і чому ці дані настільки цінні
В українських офіційних документах переважно використовується назва Avengers Labs, тоді як британський уряд називає платформу Avengers AI Labs. Йдеться про середовище, створене Центром інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони — командою, яка також розробляє бойову систему DELTA.
На початок серпня Міноборони повідомляло про 5 млн анотованих кадрів, зібраних у бойових умовах. Значна частина матеріалів надходить із DELTA, а масив постійно оновлюється.
На кадрах розмічено різні типи об’єктів:
- танки та іншу техніку;
- артилерію;
- системи ППО;
- піхоту;
- повітряні цілі;
- ударні Shahed;
- розвідувальні БПЛА.
Цінність таких матеріалів полягає не просто в їхній кількості. Комерційна компанія може купити або самостійно зібрати мільйони фотографій автомобілів, будинків чи людей. Але практично неможливо легально створити приватний датасет із мільйонів правильно розмічених епізодів реального сучасного бою, де цілі знімаються різними камерами, у різну погоду, вдень і вночі, під дією РЕБ, із різних висот, дистанцій та ракурсів.
Це і є технологічний капітал України.
Міноборони стверджує, що система автоматичного розпізнавання, навчена на даних Avengers, уже використовується в DELTA, обробляє понад 100 тис. відеопотоків із БПЛА щомісяця та в реальному часі виявляє близько 70% ворожих цілей. Серед сценаріїв, які розвиваються на основі цього датасету, — автоматичне коригування траєкторії дрона після захоплення цілі та автономний пошук об’єкта в заданому районі.
Тобто Avengers — не просто відеоархів війни. Це інфраструктура для навчання машинного зору й автономних систем.
Що саме підписали Україна та Велика Британія
Політична декларація значно ширша за доступ до одного датасету.
Документ передбачає три напрями співпраці.
Перший — government-to-government: спільні моделі, захищені канали роботи з даними та обчисленнями, а також спільна перевірка й сертифікація рішень.
Другий — промисловий. Компанії мають розробляти, тестувати та впроваджувати ШІ-рішення для конкретних оперативних задач, але взаємодія координуватиметься між урядами.
Третій — наука та дослідження: автономні системи, кібербезпека, перевірка надійності ШІ та синтетичні дані.
У декларації окремо зафіксовано кілька принципів: суверенітет сторін над власними активами та даними, захист інтелектуальної власності, дотримання експортного контролю, сумісність із НАТО та пропорційне управління ризиками.
Але документ має важливе юридичне застереження: це декларація політичних намірів, яка не створює юридично обов’язкових зобов’язань. Конкретні правила мають встановлюватися подальшими договорами та домовленостями. Британська й українська сторони заявили, що додаткові механізми мають з’явитися протягом найближчих місяців.
Отже, 24 серпня не було підписано універсальну ліцензію, яка автоматично відкриває Avengers усім британським компаніям.
Підписано рамку, всередині якої можна запускати конкретні проєкти.
Британія перша — але механізм для іноземних партнерів існував раніше
Тут є важливе уточнення.
Фраза «Велика Британія першою отримала доступ» може створити враження, що до 24 серпня українське законодавство взагалі не передбачало роботи іноземних партнерів із Avengers.
Це не зовсім так.
Ще 12 березня Кабмін постановою №310 запустив експериментальний механізм використання оборонних програмних продуктів і даних для тренування ШІ. Міноборони тоді прямо заявило, що міжнародні партнери також зможуть тренувати моделі на реальних даних поля бою.
Постанова дозволяє Міноборони надавати доступ оборонним відомствам іноземних держав для тренування, конфігурування та оцінювання ШІ-моделей і перевірки технологічної сумісності — на підставі міжнародних договорів або спеціальних угод.
Тому точніше говорити так:
Британія стала першою державою, яка оформлює цей механізм у масштабне міждержавне AI-партнерство навколо Avengers.
Юридичну можливість для міжнародної співпраці Україна створила ще навесні.
«Доступ до даних» не означає передачу самої бази
Це, ймовірно, найважливіша деталь усієї історії.
The Guardian пише, що британські приватні компанії після погодження Міноборони зможуть працювати з українськими даними на захищеній платформі. Видання також згадує оперативні масиви з БПЛА, матеріали ударних місій і профілі польотів.
Британські урядові формулювання звучать ще ширше: вони говорять про «безпрецедентний доступ» британських дослідників та інноваторів до українського бойового досвіду.
Але українська постанова №310 встановлює жорстку межу.
Безпосередній доступ до баз цифрового контенту Міноборони, який дозволяв би вилучати, копіювати, передавати або іншим способом забирати цей контент, не допускається.
Іншими словами, базова українська модель — не «ось вам п’ять мільйонів файлів, завантажуйте».
Вона радше нагадує secure data room:
компанія приносить свою модель або алгоритм у контрольоване середовище, працює з дозволеним набором даних, навчає чи тестує систему, але не отримує право просто скопіювати весь український масив.
Це критично для розуміння нової угоди.
Публічно доступні документи наразі не свідчать, що Україна відмовилася від цього принципу у відносинах із Великою Британією. Навпаки, декларація говорить про «secure data and compute pathways» та суверенітет кожної сторони над власними даними.
Тому доступ слід відрізняти від володіння і від фізичної передачі даних.
Що отримають британські компанії
The Guardian називає три компанії, для яких уже погоджено пілотні проєкти: Sintela, Mind Foundry та Skyral.
Британський уряд підтверджує участь цих трьох стартапів.
Перший конкретний сценарій виглядає на перший погляд далеким від українського фронту.
Йдеться про використання закопаного оптоволоконного кабелю як великого розподіленого сенсора. Алгоритми аналізують зміни сигналу у волокні й намагаються розпізнавати характерні вібрації та рух: людину, автомобіль або іншу активність поблизу об’єкта.
Пілот мають розгорнути на британському оборонному об’єкті. Завдання — розпізнавати потенційні проникнення, розвідувальну активність або інші загрози.
Якщо технологія покаже результат, британський уряд розглядає її застосування для:
аеропортів, військових баз, в’язниць, залізничної інфраструктури та енергетичних об’єктів.
Другий напрям — енергоефективні ШІ-чипи для безпілотників, роботизованих комплексів та автономних систем.
Мета очевидна: переносити більше машинного зору й ухвалення рішень безпосередньо на борт пристрою, не покладаючись постійно на зв’язок із сервером.
Для України це особливо актуально через РЕБ та нестабільні канали зв’язку.
Але навіщо українські бойові дані британському сенсору біля військової бази
Саме тут The Guardian додає до урядового релізу необхідний скепсис.
Професор комп’ютерних наук University College London Steven Murdoch звернув увагу, що технології виявлення руху за допомогою оптоволокна існують давно. Чи дасть саме український бойовий датасет суттєвий приріст точності такій системі — поки що не доведено.
Це фундаментальна проблема перенесення моделей ШІ між різними середовищами — domain shift.
Алгоритм, який добре бачить військову машину на українській лісосмузі, не обов’язково допоможе відрізнити ремонтний автомобіль від підозрілого біля британської електростанції.
Бойовий датасет надзвичайно цінний, але він не є універсальним.
Його реальна перевага найбільша там, де британські військові намагаються моделювати нові загрози, які Україна вже спостерігає в реальному часі: безпілотники, диверсії, швидкоплинні об’єкти, роботу сенсорів у складному середовищі, масовані повітряні атаки, деградацію зв’язку.
Тому пілоти потрібні не лише для демонстрації технології. Вони фактично мають відповісти на питання, наскільки українські дані переносяться на британські умови.
Військова технологія переходить у цивільну інфраструктуру
І тут виникає друга велика тема — вже не військова, а політико-правова.
The Guardian повідомляє, що британська система має вміти виявляти біля оборонних об’єктів не лише потенційні дії ворожої держави, а й проникнення протестувальників.
Це важливий зсув.
Одна річ — модель, яка допомагає українському дрону розпізнати російський танк.
Інша — система автоматизованого спостереження за людьми біля британської військової бази.
Технічно обидві задачі можуть використовувати машинне навчання. Але правові та етичні режими абсолютно різні.
Якщо військові технології поступово переходять на вокзали, в аеропорти, енергетику чи інші цивільні об’єкти, необхідно окремо визначати:
хто є об’єктом спостереження, які дані збираються, скільки вони зберігаються, чи можна ідентифікувати людину, хто бачить результати алгоритму та чи може рішення ШІ саме по собі стати підставою для дій силовиків.
Без такого розмежування оборонне партнерство може непомітно перетворитися на значно ширшу інфраструктуру державного моніторингу.
Які правила вже існують
Стартова правова конструкція в Україні насправді досить детальна.
Постанова №310 передбачає, що договори про доступ мають визначати:
- територію використання технологій;
- строк дії дозволу;
- невиключний характер ліцензії;
- платний або безоплатний режим;
- можливість або заборону передачі прав третім сторонам;
- нерозголошення конфіденційної інформації;
- механізми контролю;
- відповідальність за порушення;
- порядок вирішення спорів;
- правила залучення субпідрядників та інших установ.
Окремо регулюється міжнародна передача товарів військового призначення та експортний контроль.
Це означає, що Avengers не відкривається британському приватному сектору за принципом «довіряємо союзнику — отже, дозволено все».
Кожен наступний рівень використання має бути врегульований.
Велика Британія також має власну систему Responsible AI у сфері оборони. Чинний framework JSP 936 вимагає управління ризиками впродовж життєвого циклу ШІ, перевірки якості, безпеки й захищеності та належного рівня людського контролю.
Тобто з обох боків уже є базові запобіжники.
Проблема в іншому: саме найважливіші деталі нової двосторонньої моделі поки що не оприлюднені.
Сім питань, які мають бути врегульовані окремими договорами
1. Де фізично залишаються українські дані
Оптимальна модель — коли сирі дані зберігаються в контрольованому Україною середовищі, а зовнішній партнер отримує лише обмежений обчислювальний доступ.
Це знижує ризик витоку одразу мільйонів елементів датасету.
2. Кому належать навчені моделі
Вихідний датасет може належати Україні, а код — британській компанії.
А кому тоді належать ваги моделі, навчені на українському бойовому матеріалі?
Це вже окремий актив.
Якщо британська компанія згодом продає модель третій країні, українські дані фактично створили частину її комерційної вартості, навіть якщо жодного українського відеофайлу за кордон не передавали.
3. Чи можна використовувати результат для інших задач
Модель могла бути допущена до Avengers для одного проєкту — наприклад, розпізнавання БПЛА.
Чи можна її потім без нового дозволу використовувати в автономній зброї, системах прикордонного контролю або цивільному спостереженні?
Саме тут потрібне purpose limitation — використання лише для погодженої мети.
4. Що відбувається з похідними даними
Складність ШІ полягає в тому, що між «сирими даними» і готовим продуктом існує цілий шар похідної інформації:
анотації, embeddings, синтетичні набори, checkpoints, telemetry, журнали помилок.
Контракт має визначати права не лише на оригінальні відео, а й на всі такі похідні артефакти.
5. Хто перевіряє безпеку моделі
Модель, навчена на бойовому датасеті, може бути атакована через adversarial inputs, отруєні дані або навмисно сконструйовані об’єкти.
Тому для військового застосування недостатньо середньої метрики точності.
Потрібні незалежні випробування: що система робить у тумані, під РЕБ, після зміни камери, за появи нової техніки чи коли противник навмисно обманює алгоритм.
6. Як відкликати доступ
Доступ до настільки чутливого ресурсу має бути технічно відкличним.
Якщо компанія змінює власника, потрапляє під контроль небажаного інвестора, порушує контракт або стається кіберінцидент, має існувати механізм негайного блокування доступу й перевірки того, що залишилося в її системах.
7. Яку вигоду отримує Україна
Найважливіший принцип — українські бойові дані не повинні перетворитися лише на безкоштовну сировину для чужих оборонних компаній.
Модель партнерства має приносити Україні вимірюваний результат:
доступ до нових моделей, технологічний трансфер, спільну інтелектуальну власність, виробництво, обчислювальну інфраструктуру або готові системи для фронту.
Інакше унікальний ресурс буде монетизований переважно за кордоном.
Чому це може бути початком нового типу оборонних союзів
Традиційна військово-технічна співпраця будувалася навколо передачі ракет, літаків, ліцензій або заводських технологій.
Українсько-британська угода демонструє іншу модель.
Україна має те, чого не можна швидко купити за гроші, — масштабний масив даних реальної технологічної війни.
Велика Британія має те, чого Україні бракує у значно більших масштабах: університети, дослідницькі лабораторії, капітал, мікроелектроніку, оборонні корпорації й можливість сертифікувати та масштабувати продукти.
Сторони намагаються скласти ці активи докупи.
Причому значення Avengers може виходити далеко за межі конкретного британського партнерства. Спільна декларація прямо допускає, що результати співпраці за взаємною згодою можуть бути поширені на інших надійних союзників і партнерів.
Якщо механізм спрацює, Україна фактично може створити альянс навколо бойових даних — систему, в якій країни НАТО та оборонні компанії отримують контрольований доступ до унікального середовища для навчання ШІ, а Україна натомість отримує технології, моделі та виробничі можливості.
Що вже факт, а що поки лише план
На цьому етапі важливо не перебільшувати масштаби домовленостей.
Вже сталося: підписана міждержавна декларація; Велика Британія оголошена першим міжнародним партнером Avengers AI Labs; визначено базові принципи управління даними та інтелектуальною власністю; названо три британські компанії; розпочинаються або погоджені пілотні проєкти.
Не сталося: не оприлюднено універсального механізму доступу всіх британських компаній; немає публічного переліку всіх наборів даних, які будуть доступні; невідомі детальні правила щодо прав на ваги навчених моделей і похідні дані; не оприлюднено результати британського сенсорного пілота; декларація сама по собі не є юридично обов’язковим договором.
І саме тому історія Avengers важливіша за заголовок «Британія отримала українські бойові дані».
Насправді Україна випробовує значно складнішу модель: як відкрити союзникам найцінніший технологічний ресурс війни, не втрачаючи контролю над ним.
Якщо це вдасться, бойові дані можуть стати для України тим самим, чим для традиційної оборонної промисловості були патенти, конструкторська документація та виробничі ліцензії.
Але в епоху ШІ недостатньо просто контролювати, хто має файл.
Необхідно контролювати, хто може навчатися на ньому, яку модель може створити, кому ця модель належить, де її можна застосовувати і що Україна отримує в обмін.
Саме відповіді на ці питання визначать, чи стане Avengers AI Labs основою нового технологічного альянсу — чи просто надзвичайно цінним джерелом даних для чужої оборонної індустрії.
