У першій половині 2026 року польська поліція отримала близько 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців — приблизно на 30% більше, ніж роком раніше. Після низки резонансних нападів Посольство України в Польщі нагадало головне правило: не залишати такі випадки без реагування. Що саме потрібно зробити потерпілому, які докази збирати, коли вимагати перекладача і як діяти, якщо жертвою стала дитина?
За останні місяці повідомлення про словесну та фізичну агресію щодо українців у Польщі перестали виглядати як поодинокі епізоди. У липні та серпні 2026 року публічними стали справи про побиття, погрози та образи на національному ґрунті у Вроцлаві, Познані, Кракові, потягу біля Варшави та інших місцях.
Статистика також фіксує погіршення ситуації. За даними польської поліції, які наводили місцеві медіа, у першій половині 2026 року правоохоронці отримали 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті щодо громадян України. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, і приблизно на 35% більше, ніж у першій половині 2024-го.
Ці цифри не означають, що кожен із 180 випадків уже доведений судом як злочин на ґрунті ненависті. Йдеться саме про повідомлення правоохоронцям. Водночас вони показують тенденцію — і, ймовірно, не відображають усіх інцидентів, оскільки частина потерпілих до поліції не звертається.
24 серпня представники українських організацій у Польщі на зустрічі з польським омбудсманом говорили про зростання фізичної та словесної агресії, дискримінацію на роботі та труднощі з відстоюванням своїх прав. Серед проблем вони називали й незнання процедур звернення до правоохоронців та отримання правової допомоги.
Саме тому Посольство України у Варшаві формулює рекомендацію максимально просто: якщо стався напад, пролунали погрози або мала місце дискримінація, інцидент потрібно фіксувати і повідомляти про нього компетентні органи.
Від образ до побиття: що відбувається у Польщі
Одним із найбільш резонансних епізодів став напад 26 липня у Вроцлаві. За даними поліції, група чоловіків побила пару громадян України. Двох підозрюваних — 27 і 45 років — затримали, а суд помістив їх під тимчасовий арешт. Поліція продовжила пошук ще одного можливого учасника нападу.
У серпні ситуація стала предметом окремого депутатського звернення до польських міністрів внутрішніх справ та юстиції. У документі йшлося вже про три напади у Вроцлаві між 21 червня та 26 липня, які мали або могли мати національний чи ксенофобський мотив. Серед них — стрілянина з пневматичної зброї у продавця, побиття українця після того, як він розмовляв українською, та напад на українську пару.
Наприкінці липня польська поліція також повідомила про справу щодо чоловіка, який погрожував двом українцям і публічно ображав їх за національною ознакою. Потерпілі звернулися до поліції наступного дня після інциденту. Правоохоронці вилучили записи камер відеоспостереження, опитали свідків і затримали підозрюваного. Поліція окремо наголосила: злочини на ґрунті ненависті переслідуються державою.
Ще одна справа стосувалася 16-річного громадянина України у потягу Варшава–Тлущ. Після повідомлення про напад за національною ознакою прокуратура застосувала до підозрюваних запобіжні заходи та заборонила їм контактувати з потерпілим.
Український посол Василь Боднар у серпні заявляв, що відкрита агресія щодо українців зросла більш ніж на 30% порівняно з минулим роком. Водночас він звертав увагу й на інший фактор: українці частіше почали фіксувати агресивну поведінку на відео та використовувати записи для юридичного захисту.
Тобто збільшення кількості публічних відео не обов’язково тотожне такому самому збільшенню реальної кількості інцидентів. Але поліцейська статистика підтверджує, що зростання зареєстрованих випадків справді є.
Коли напад стає злочином на ґрунті ненависті
Важливо розрізняти звичайний побутовий конфлікт і діяння, мотивоване національністю потерпілого.
Польський Кримінальний кодекс окремо передбачає відповідальність за насильство або незаконну погрозу щодо людини через її національну, етнічну, расову, політичну чи релігійну належність. Це передбачено, зокрема, статтею 119 Кримінального кодексу Польщі. Окремі норми стосуються публічних образ і посягань на фізичну недоторканність через національність чи етнічне походження.
Тому для поліції важливий не лише сам факт, наприклад, удару чи погрози, а й мотив.
Якщо нападник говорив «повертайся в Україну», ображав людину через українську мову, використовував антиукраїнські висловлювання або прямо пов’язував агресію з походженням потерпілого, ці слова варто максимально точно відтворити у заяві.
Саме такі деталі можуть впливати на правову кваліфікацію справи.
Перше правило — не сперечатися, а вийти з небезпечної ситуації
У підготовленому Посольством України та аплікантом адвокатури Давідом Дехнертом пораднику «Обов’язки та права громадян України в Польщі. Як діяти у кризових ситуаціях» перший крок сформульований однозначно: здоров’я і життя важливіші за бажання відповісти агресору або довести свою правоту.
Якщо ситуація загострюється, рекомендується не вступати у суперечку, відійти туди, де є інші люди, — до магазину, зупинки, громадського транспорту чи іншого людного місця.
У разі реальної фізичної загрози потрібно телефонувати 112. Це безкоштовний європейський номер екстреної допомоги, який працює у Польщі з мобільних і стаціонарних телефонів.
Якщо є можливість без додаткового ризику для себе, варто запам’ятати:
- зовнішність нападника;
- одяг та особливі прикмети;
- напрямок, у якому він пішов або поїхав;
- номер автомобіля;
- час і точне місце інциденту;
- людей, які могли бачити або чути конфлікт;
- розташування камер відеоспостереження.
Фото або відео можуть бути дуже важливими доказами. Але посольство окремо наголошує: не можна заради запису на телефон наражати себе на додаткову небезпеку.
Після нападу потрібно звернутися до поліції
Ключова рекомендація українських дипломатів — не обмежуватися публікацією відео в соцмережах.
Потрібно подати офіційну заяву.
Порадник Посольства України зазначає, що польська поліція повинна прийняти повідомлення про злочин в усній або письмовій формі. Звернутися можна до будь-якого відділку поліції — незалежно від того, де саме стався інцидент.
Відсутність відео, фотографій чи вже встановленого нападника сама по собі не є підставою не приймати повідомлення.
У заяві бажано максимально конкретно описати подію: дату, час, місце, поведінку нападника, травми, пошкоджене майно, можливих свідків.
І особливо — всі слова чи обставини, які можуть свідчити про національний мотив.
Наприклад, недостатньо лише написати: «мене вдарили». Якщо перед нападом людина почула антиукраїнські образи, погрози через українську мову чи вимоги залишити Польщу — це також необхідно включити до показань.
Не розумієте юридичну польську — вимагайте перекладача
Для українців, які не володіють польською на достатньому рівні, це одна з найважливіших процесуальних гарантій.
Польська поліція не зобов’язана мати українськомовного працівника у кожному відділку. Але особа, яка не може достатньо добре розуміти польську мову під час процесуальних дій, має право на допомогу перекладача.
Головна комендатура польської поліції підтверджувала омбудсману, що під час допиту людини, яка не володіє польською, необхідно залучати перекладача відповідно до Кримінального процесуального кодексу.
У посольському пораднику прямо рекомендують не підписувати документів, зміст яких людина не розуміє. Право на перекладача поширюється на процесуальні дії, зокрема на допити та ознайомлення з документами.
Це важливо через одну просту причину: неточність у протоколі може пізніше змінити сприйняття обставин справи.
Які докази потрібно зберегти
Після інциденту бажано не покладатися лише на власну пам’ять. Чим швидше буде зафіксовано обставини, тим легше їх відтворити через декілька днів або місяців.
Найціннішими можуть стати відео та фотографії, аудіозаписи, скріншоти повідомлень і дописів, контакти свідків, медична документація, чеки за лікування, фотографії травм і пошкоджених речей.
Якщо подія сталася у магазині, транспорті, ресторані, біля вокзалу або іншого об’єкта з відеоспостереженням, про камери потрібно одразу повідомити поліції. Такі записи часто зберігаються обмежений час.
Це видно і з практики останніх справ: після заяви двох українців про погрози на національному ґрунті польські правоохоронці вилучили записи відеоспостереження і допитали свідків, що допомогло встановити та затримати підозрюваного.
Окремо варто зберігати оригінали цифрових матеріалів, а не лише опубліковані в соціальних мережах копії.
Є травми — потрібна медична документація
Навіть якщо травма спершу здається незначною, після фізичного нападу доцільно звернутися до медиків.
Медична документація виконує одразу дві функції: допомагає належно оцінити стан здоров’я потерпілого та фіксує наслідки насильства для кримінального провадження.
Посольство рекомендує не обмежуватися фотографіями синців чи подряпин. У разі травм потрібно отримати офіційні медичні документи.
Особливо це важливо у справах, де жертвою стала дитина.
Якщо напали на дитину
У серпні резонанс у Польщі спричинив випадок у Бидгощі, де, за повідомленнями польських медіа та української дипломатичної сторони, агресії зазнали 14-річна українка та її 12-річний брат після того, як розмовляли українською мовою. Саме після цього посол України знову публічно заговорив про зростання відкритої агресії.
Порадник українського посольства містить окремий розділ про дітей.
Його принципова теза: насильство, погрози, цькування чи переслідування за українське походження або українську мову не можна списувати на звичайний «конфлікт дітей».
Польські школи мають обов’язок забезпечувати безпеку учня під час уроків, перерв, додаткових занять та заходів, організованих школою. Школа повинна припинити насильство, захистити потерпілого, встановити учасників і свідків, задокументувати подію та повідомити батьків.
Якщо йдеться про повторюваний булінг, батькам радять письмово фіксувати кожен епізод — дату, місце, учасників, свідків — та зберігати скріншоти, повідомлення, відео й листування зі школою.
Спочатку можна звернутися до класного керівника, потім — до директора. Якщо школа не реагує або применшує проблему, можливе звернення до органу освітнього нагляду — Kuratorium.
У випадках побиття, погроз, систематичного переслідування, злочинів на ґрунті ненависті чи серйозного кібернасильства потрібно повідомляти поліцію.
Чи впливає міграційний статус на право звернутися по допомогу
Страх перед поліцією інколи пов’язаний із документами або статусом перебування.
Проте статус потерпілого у кримінальному провадженні не залежить від громадянства. У посольському пораднику зазначено, що він виникає в людини, чиє право або благо було безпосередньо порушене злочином, незалежно від громадянства, статусу перебування чи легальності працевлаштування.
Це не означає, що можливі окремі міграційні питання автоматично зникають. Але саме право повідомити про напад, погрози чи інший злочин і виступати потерпілим не резервується лише для громадян Польщі або людей із певним видом дозволу на проживання.
Що робити, якщо поліція не хоче приймати заяву
Українське посольство окремо описує й такий сценарій.
За його рекомендаціями, якщо працівник поліції намагається відмовити потерпілого від подання заяви, слід прямо сказати, що людина хоче повідомити про підозру у вчиненні злочину та просить скласти відповідний протокол.
Якщо у прийнятті повідомлення відмовляють, варто вимагати правову підставу такої відмови і фіксацію ситуації.
Письмове повідомлення також може бути подане до поліції або прокуратури. За рекомендаціями порадника, звичайний електронний лист не слід вважати заміною належної процесуальної заяви у кримінальній справі.
У складних випадках потерпілий може залучити польського адвоката або radca prawny — юридичного радника. Міністерство юстиції Польщі також зазначає, що потерпілий є стороною досудового провадження і має право на представника; за певних умов можна просити про представника за рахунок держави.
Навіщо повідомляти консульство України
Посольство рекомендує паралельно інформувати українські консульські установи про серйозні випадки насильства чи погроз.
Консул не замінює польську поліцію, прокурора або адвоката і не проводить кримінального розслідування.
Його роль інша: отримувати інформацію про ситуацію з українським громадянином, підтримувати за необхідності комунікацію з польськими органами, консультувати щодо доступних процедур та реагувати у випадках серйозної загрози.
На сайті МЗС України вказана гаряча лінія Посольства України у Польщі +48 698 608 837 для випадків загрози життю, ДТП або смерті громадянина України; номер також доступний через популярні месенджери.
У ситуації безпосередньої небезпеки першим дзвінком усе одно має бути 112, а вже після цього — поліція, медики та, за потреби, консульство.
Польща сама почала публічно реагувати на проблему
Зростання кількості інцидентів спричинило реакцію не лише української дипломатії.
15 липня Комісія Сейму Польщі у справах національних та етнічних меншин ухвалила окрему заяву щодо посилення агресії проти українців. Комісія заявила про зростання випадків ворожості, дискримінації, залякування та насильства і особливо звернула увагу на агресію проти жінок і дітей.
Польський прем’єр Дональд Туск ще у червні попереджав у Сеймі, що окремі прояви ворожості щодо людей українського походження починають складатися в небезпечнішу тенденцію. Урядова канцелярія також публічно закликала не допустити перетворення етнічної ворожнечі на політичний інструмент.
9 серпня громадянська реакція вийшла за межі заяв політиків: у 22 польських містах відбулися акції під гаслом «Не будь байдужим» проти насильства щодо українців та інших меншин. Організатори заявляли, що кампанія стала відповіддю на дедалі частіші випадки фізичної та словесної агресії через походження, мову чи зовнішність.
Таким чином, говорити про ставлення «Польщі до українців» як про єдину позицію було б неправильно. Паралельно зі зростанням антиукраїнської агресії існує помітна суспільна й інституційна протидія їй.
Чому важливо реєструвати навіть ті випадки, які здаються «незначними»
Один із головних ризиків полягає у звиканні до словесної агресії.
Образа в транспорті, крик «повертайся в Україну», погроза біля магазину або систематичний хейт у школі можуть здаватися потерпілому недостатньо серйозними для поліції.
Але саме відсутність повідомлення означає, що інцидент не потрапляє до офіційної статистики. Правоохоронці не бачать повторюваності, не можуть встановити, чи нападала ця сама людина на інших, а держава отримує викривлену картину масштабів проблеми.
Саме тому українське посольство наполягає: не залишати агресію без реагування.
Йдеться не про те, щоб перетворювати будь-яку побутову суперечку на кримінальну справу. Йдеться про інше: якщо є насильство, реальна погроза, переслідування, дискримінація або очевидний національний мотив, потерпілий не повинен сам вирішувати, що «це недостатньо серйозно».
Правову оцінку має давати поліція і прокуратура.
Алгоритм для українця після нападу або погроз
У практичному вигляді рекомендації можна звести до такої послідовності:
- Вийти з небезпечної ситуації. Не провокувати ескалацію та переміститися туди, де є люди.
- У разі загрози життю чи здоров’ю телефонувати 112.
- За можливості зафіксувати нападника і свідків: зовнішність, автомобіль, місце, час, камери.
- Зберегти фото, відео, аудіо, повідомлення та скріншоти.
- Подати офіційну заяву до поліції.
- Окремо описати національний мотив, якщо агресор згадував українське походження, мову чи використовував антиукраїнські образи.
- Не підписувати незрозумілих документів і вимагати перекладача, якщо польської недостатньо для юридичного спілкування.
- Після фізичного нападу звернутися до лікаря і зберегти медичні документи.
- Якщо потерпіла дитина — письмово повідомити школу, а у серйозному випадку поліцію.
- Про серйозний інцидент повідомити українське консульство.
Головна логіка цієї інструкції проста: спочатку безпека, потім документування, після цього — офіційне звернення.
Не мовчати — це частина правового захисту
У Польщі живуть понад два мільйони громадян України, і близько мільйона з них прибули після початку повномасштабної війни. Українці стали важливою частиною польського ринку праці, освіти та місцевих громад. Саме тому будь-яке стійке зростання агресії проти такої великої групи виходить далеко за межі проблеми окремих потерпілих. Посольський порадник також нагадує про масштаб української присутності в країні.
180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті за шість місяців — це ще не повний зріз ситуації. Однак разом із конкретними справами, заявами польських інституцій, протестами у 22 містах і зверненнями українських організацій до омбудсмана ця статистика свідчить, що проблему вже не можна пояснювати лише кількома випадковими конфліктами.
Водночас польські правоохоронці у низці резонансних справ затримували підозрюваних, вилучали відео, встановлювали свідків і передавали матеріали прокуратурі. Тому порада українського посольства має цілком практичний сенс: правовий механізм починає працювати лише після того, як про інцидент стає відомо офіційно.
Запис у телефоні може стати доказом. Медичний документ — підтвердженням наслідків нападу. Слова агресора — доказом можливого мотиву ненависті. А офіційно зареєстрована заява — точкою, з якої починається кримінальне провадження.
Тому для українців у Польщі головна рекомендація залишається незмінною: не намагатися «забути» напад або погрозу, якщо йдеться про реальне порушення закону. Подбати про безпеку, зафіксувати те, що сталося, звернутися до поліції та, за необхідності, залучити консульство й професійну правову допомогу.
