Чотири доби майже безперервних російських атак наприкінці серпня показали нову проблему для української протиповітряної оборони. Йдеться вже не тільки про те, скільки ракет чи дронів росія може запустити одночасно і скільки з них буде збито. Сам режим повітряної тривоги дедалі більше перетворюється на окремий інструмент тиску.
Замість одного великого нічного удару російські війська можуть запускати відносно невеликі групи швидкісних реактивних безпілотників з інтервалами. Повітряна тривога починається, завершується, а невдовзі оголошується знову. Зупиняється або перебудовується транспорт, змінюється робота підприємств, люди знову мають іти в укриття, рятувальники змушені переривати роботи, а протиповітряна оборона годинами залишається в напруженому режимі.
Financial Times назвала події 27–29 серпня однією з найдовших серій повітряних атак за час повномасштабної війни. За підрахунком видання, від четверга реактивні дрони спричинили щонайменше 27 повітряних тривог, які загалом тривали понад 30 годин. За три доби росія запустила понад 500 безпілотників по Києву та інших регіонах.
І це важливіше за статистичний рекорд. Тактика демонструє, що дешевший за ракету безпілотник може завдавати шкоди навіть тоді, коли його перехоплено: через необхідність оголошувати тривогу, обмежувати рух, тримати ППО напоготові та перебудовувати роботу великого міста.
13 тривог за одну добу: що сталося 27 серпня
Новий режим повітряної війни особливо добре видно на прикладі Києва.
27 серпня у столиці повітряну тривогу оголосили 13 разів — це найбільша кількість за одну добу від початку повномасштабного вторгнення. Попередній максимум, 12 тривог, був зафіксований 1 березня 2022 року.
Але показовішою була не сама кількість. Загальна тривалість небезпеки становила 872 хвилини — 14 годин 32 хвилини. Тобто понад половину календарної доби столиця формально перебувала в режимі повітряної загрози.
Атака почалася вночі, але, на відміну від звичнішого сценарію, не завершилася після ранкової роботи ППО. Дрони продовжували підходити до Києва невеликими хвилями протягом дня.
Reuters описував удари як серію атак на промислові, логістичні та торговельні об’єкти. Постраждали, зокрема, склади й розподільчі центри. Удари також спричинили затримки пасажирських поїздів у кількох регіонах.
Наступного дня атаки продовжилися.
Reuters із посиланням на міністра внутрішніх справ Івана Вигівського повідомляв, що реактивні безпілотники протягом двох діб запускалися фактично безперервно, особливо по Києву та області. Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко прямо описав схему як запуск невеликих груп реактивних БпЛА хвилями з метою виснаження ППО та населення.
За оцінкою Інституту вивчення війни, 27 серпня російські сили запускали нові хвилі приблизно кожні 30–60 хвилин, що допомагало підтримувати тривогу протягом більшої частини дня.
Так виникає принципово інший ефект: головною характеристикою атаки стає не лише її потужність, а й тривалість.
Другий і третій день: сотні дронів і майже безперервна загроза
У ніч проти 28 серпня росія запустила 164 безпілотники Shahed-типу, приблизно половина з яких, за даними Повітряних сил, була реактивною. Одночасно тривали атаки на склади, торговельні об’єкти та логістичну інфраструктуру.
А вдень 28 серпня Повітряні сили повідомили ще про сім дронів S8000 «Бандероль» та 96 ударних БпЛА. Понад 70 із цих 96 були реактивними. Основним напрямком удару залишався Київ.
У ніч на 29 серпня масштаби знову збільшилися. Росія застосувала протикорабельну ракету «Онікс», балістичну ракету «Іскандер-М» і 267 безпілотників різних типів — Shahed, реактивні варіанти, Гербера, S8000 «Бандероль» та дрони-імітації. За попередніми даними Повітряних сил, 233 безпілотники були збиті або подавлені. Влучання зафіксували у 15 локаціях.
І навіть після цього атака не завершилася.
Між 6:30 та 18:00 29 серпня, за даними Повітряних сил, росія запустила ще 224 дрони, більшість із яких були реактивними. 199 вдалося збити або подавити.
ISW підрахував, що лише протягом 28–29 серпня росія застосувала понад 550 ударних, баражуючих та хибних безпілотних цілей. Аналітики описали атаку як тривалу ударну серію, спрямовану насамперед на Київ і область, та пов’язали її із прагненням порушити повсякденне функціонування міста й виснажити його систему оборони.
Цифри різних джерел не слід механічно складати. Повітряні сили публікували дані за окремими часовими відрізками, FT рахувала триденну кампанію, а CNN — тривалість тривог між опівніччю 27 серпня та полуднем 29-го.
CNN, наприклад, нарахувала за цей проміжок 28 тривог загальною тривалістю понад 28 годин. FT повідомляла щонайменше про 27 тривог і більш ніж 30 годин. Різниця пояснюється передусім методикою й часовими межами підрахунку, а не принциповою розбіжністю в картині подій.
Спільний висновок однаковий: для Києва це була не серія окремих нічних атак, а майже безперервний багатодобовий режим повітряної загрози.
Чому реактивний дрон змінює правила гри
Поняття «реактивний Shahed» дещо спрощує ситуацію. Росія вже використовує кілька різних типів таких апаратів.
Один із них — «ґєрань-3», створений на основі конструкції «ґєрані-2», але з турбореактивним двигуном замість бензинового поршневого. За даними ГУР, він міг рухатися зі швидкістю 300–370 км/год і мав операційну дальність близько 1000 км. У серпні українська розвідка повідомила, що виробництво цієї моделі росія припинила, однак вона стала проміжним етапом розвитку реактивної лінійки.
Новіша «ґєрань-4» має вже спеціально розроблений для швидкісного польоту планер. ГУР вказує максимальну швидкість близько 350 км/год, крейсерську — 320 км/год, дальність — приблизно 770 км і бойову частину масою близько 50 кг.
Ще більший апарат — «ґєрань-5». За даними української військової розвідки, його крейсерська швидкість становить 450–600 км/год, дальність — близько 950 км, а бойова частина може важити приблизно 90 кг.
Отже, «реактивний дрон» — це вже не один експериментальний Shahed, а цілий клас ударних засобів.
| Параметр | Традиційні гвинтові Shahed-типи | Реактивні модифікації |
|---|---|---|
| Двигун | Поршневий, із повітряним гвинтом | Турбореактивний |
| Швидкість | Значно нижча | Приблизно 300–600 км/год залежно від моделі |
| Час для реагування | Відносно більший | Помітно менший |
| Перехоплення мобільними групами | Порівняно доступніше | Значно складніше |
| Навантаження на ППО | Масовість і кількість цілей | Масовість плюс висока швидкість |
| Тактична роль | Масований удар, виснаження ППО | Швидкі хвилі, прорив оборони, тривале утримання загрози |
Саме швидкість має принципове значення.
Звичайний Shahed дав Україні можливість створити багатошарову систему відносно дешевої протидії: мобільні вогневі групи, великокаліберні кулемети, зенітні гармати, засоби РЕБ, а згодом — дрони-перехоплювачі.
Що швидше рухається ціль, то менше часу є на її виявлення, ідентифікацію, передачу інформації та перехоплення.
Reuters ще в липні повідомляв, що поширення реактивних Shahed змусило українських та західних виробників терміново створювати швидші дрони-перехоплювачі. На той момент реактивні моделі, за оцінками, могли становити 15–20% російських ударних дронів у деяких атаках. Уже в серпні українські військові говорили про значно вищу частку під час окремих ударів.
Тобто відбувається класична технологічна гонка: дешеві українські перехоплювачі зробили звичайні Shahed вразливішими — росія відповіла збільшенням швидкості.
Головна зброя — не тільки бойова частина
Саме тут і виникає другий рівень ефекту.
Умовний дрон із 50-кілограмовою бойовою частиною здатний зруйнувати будівлю або склад. Але запущена невеликими серіями група таких дронів може вплинути на діяльність міста з мільйонами мешканців.
Не тому, що кожен безпілотник уражає ціль.
А тому, що кожна підтверджена повітряна загроза запускає великий цивільний протокол.
27 серпня через повітряні атаки змінювався рух київського метро. На окремих ділянках червоної та зеленої ліній рух обмежували, а потім відновлювали після завершення небезпеки.
Укрзалізниця повідомляла про затримки поїздів у кількох регіонах. Наступного дня компанія попереджала, що наслідки частих ударів і тривог відчуватимуться щонайменше ще добу.
На Центральному вокзалі Києва через затримки збиралися великі групи пасажирів, а окремі потяги запізнювалися на кілька годин.
Тривалі атаки також ускладнювали роботу екстрених служб.
На Київщині російські дрони повторно атакували складські об’єкти, коли там уже працювали пожежники. Через ризик повторних ударів рятувальники змушені були залишати небезпечні ділянки та чекати можливості повернутися.
Таким чином, один із найбільш небезпечних наслідків нової тактики полягає у співвідношенні вартості та ефекту.
Для запуску повітряної тривоги противнику не обов’язково зруйнувати великий об’єкт. Достатньо створити реальну загрозу, яку система цивільного захисту не має права ігнорувати.
Удар по економіці через час
Тому втрати від таких атак не можна оцінювати лише кількістю зруйнованих будівель.
Існує ще одна категорія — втрачений час.
Якщо підприємство припиняє частину операцій під час тривоги, збиток виникає навіть без прямого влучання. Те саме стосується складу, торговельного центру, залізниці, школи, дитячого садка або будівельної компанії.
Коли тривога триває 20–30 хвилин, система може певною мірою поглинути цей збій.
Коли протягом доби оголошують 13 тривог, ситуація інша. Робочий день дробиться на непередбачувані відрізки. Логістичні маршрути зміщуються. Змінюються графіки доставки. Люди не можуть точно планувати поїздки чи зустрічі. Частина працівників працює з укриттів або взагалі не може продовжувати роботу.
Саме тому російські атаки на логістичну інфраструктуру та тривалі тривоги підсилюють одна одну.
Reuters повідомляв про удари по сортувальних центрах «Нової пошти», складах продовольчих мереж, магазинах «Епіцентр», торговельних об’єктах і книжкових складах. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький оцінював пошкодження логістичної інфраструктури великих продовольчих мереж приблизно у 90%, наголошуючи водночас, що це не означає загрози загального дефіциту продовольства.
Це важливе уточнення: 90% — українська урядова оцінка, а не результат незалежного технічного аудиту всіх логістичних потужностей країни.
Однак навіть без цієї цифри напрям атаки очевидний: склади, сортувальні центри, транспортні вузли та енергетика дедалі частіше опиняються серед цілей.
Миколаїв: один удар — 300 тисяч споживачів без електрики
Ще один приклад непропорційного ефекту — Миколаївщина.
29 серпня удар по енергетичному об’єкту залишив без електропостачання понад 300 тисяч домогосподарств у Миколаєві, Миколаївському та Баштанському районах. За даними обласної влади, об’єкт був уражений балістичною ракетою «Іскандер-М».
Тобто цей конкретний масштабний блекаут спричинив не реактивний дрон. Але він відбувався в межах тієї самої комбінованої кампанії, коли одночасно застосовувалися балістичні ракети, інші ракети, звичайні й реактивні безпілотники.
Саме комбінація різних засобів створює додаткову проблему для ППО: дешеві цілі, швидкі дрони та дорогі високошвидкісні ракети потрібно одночасно виявляти, класифікувати й розподіляти між різними засобами перехоплення.
Тому «реактивізацію» Shahed не слід розглядати ізольовано.
Це частина ширшої еволюції російських комбінованих атак.
Трагедія у Милі — наслідок удару, але окрема проблема
Найбільша трагедія цієї тридобової серії сталася ввечері 28 серпня у селі Мила неподалік Києва.
Російський дрон уразив військовий склад боєприпасів. Почалася детонація артилерійських снарядів, мін, дронів та інших боєприпасів. Загинули щонайменше 38 людей, десятки були поранені, сотні евакуйовані.
Але тут важливо не змішувати два різні сюжети.
Перший — російський удар.
Другий — питання, чому значні запаси вибухових речовин зберігалися настільки близько до житлової забудови та закладу догляду за літніми людьми й людьми з інвалідністю.
Президент назвав це недбалістю, були відкриті кримінальні провадження, а Міністерство оборони наказало провести аудит місць зберігання озброєнь.
Тому трагедія у Милі не повинна ставати єдиним поясненням усієї тридобової кампанії.
Нове в ній — не сам факт удару по складу, а систематичне використання багаторазових хвиль швидких дронів для підтримання тривалої повітряної загрози.
Чому просто «збивати більше» недостатньо
Україна вже відповідає на технологічну проблему реактивних дронів.
Українські компанії створюють швидші безпілотники-перехоплювачі. Reuters повідомляв, що P1-SUN Jetkiller здатний розвивати близько 370 км/год, а розробники інших систем працюють над швидкостями понад 400 км/год і навіть ближчими до 500 км/год.
Президент 28 серпня назвав посилення захисту саме від реактивних Shahed одним із пріоритетів.
Але військова відповідь вирішує лише частину проблеми.
Навіть якщо відсоток збиття залишатиметься високим, противник може намагатися максимально збільшувати суспільну ціну кожної повітряної загрози.
Тому поряд із новими перехоплювачами Україні потрібна інша архітектура цивільної реакції.
Держава вже готується змінювати правила
Після триденних атак уряд фактично визнав, що чинні алгоритми створювалися для іншої моделі повітряної війни.
29 серпня прем’єр-міністр Сергій Корецький повідомив, що уряд разом із військовим командуванням, МВС, ДСНС, Києвом, Офісом президента та РНБО розробляє нові правила функціонування міст під час тривалих повітряних тривог.
Йдеться про роботу підприємств та установ залежно від типу небезпеки, логістику й транспорт, метро, критичну інфраструктуру, доступ людей до оперативнішої інформації про загрози та навіть можливий перегляд окремих підходів до комендантської години.
Це принциповий момент.
Україна не може просто скасувати обмеження під час тривоги: загроза реальна, а реактивні дрони через високу швидкість, навпаки, можуть залишати ще менше часу для реагування.
Але якщо росія свідомо намагається зробити сам факт тривоги механізмом економічного виснаження, система цивільного захисту має навчитися точніше відрізняти типи загроз і відповідно змінювати режими роботи.
Інакше кожен дрон отримує непропорційний ефект: навіть не досягнувши цілі, він може зупинити частину транспортної системи, підприємства чи логістичного ланцюга великого міста.
Повітряна війна переходить у боротьбу за нормальне життя
Російська кампанія 27–29 серпня показала ще один етап розвитку війни дронів.
Спочатку головною перевагою Shahed була дешевизна: відносно дешевий безпілотник змушував Україну витрачати дорожчі ракети ППО.
Потім ключовою стала масовість: сотні дронів і хибних цілей повинні були перевантажувати систему протиповітряної оборони.
Тепер до цього додається швидкість і тривалість.
Реактивні безпілотники складніше перехоплювати дешевими засобами. А якщо запускати їх не однією великою групою, а хвилями протягом багатьох годин, можна одночасно тиснути на ППО, цивільне населення, транспорт, бізнес та аварійні служби.
Тому результат атаки більше не можна вимірювати лише формулою «запущено — збито — влучило».
Є четвертий показник: скільки часу країна була змушена функціонувати в аварійному режимі.
Саме він пояснює, чому 27 повітряних тривог і понад 30 годин обмежень можуть мати стратегічне значення навіть за високого відсотка перехоплення дронів.
Для росії це спроба зробити повітряний напад постійним фоном життя.
Для України відповідь на таку тактику потребуватиме не лише більше перехоплювачів і систем ППО, а й перебудови самого механізму функціонування міст під час війни — так, щоб тривога й надалі рятувала людей, але перестала автоматично давати противнику можливість паралізувати мільйонне місто одним фактом появи дрона в повітрі.
