Після серії російських ударів по друкарнях, складах і видавничій логістиці уряд готує пакет підтримки української книжкової галузі. Один із його ключових елементів — повернення централізованих державних закупівель нових українських книжок для бібліотек.
Міністерство культури заявило, що разом із Міністерством фінансів працює над механізмом відновлення програми поповнення бібліотечних фондів, а паралельно з Міністерством освіти і науки — над закупівлями книжок для шкільних бібліотек. Окремо готують швидкі гранти для малих видавництв, зокрема на друк книжок.
Поки що це не означає відкриття конкурсів чи появи грошей у видавців. Немає оприлюдненого бюджету нової програми, правил відбору книжок, кількості примірників, строків подання заявок або дати перших закупівель.
Проте сам намір важливий: фактично держава намагається відновити один із механізмів, який до повномасштабної війни одночасно давав бібліотекам нові видання, а видавцям — гарантоване велике замовлення.
Російські удари змінили масштаб проблеми
Новий пакет підтримки з’явився не у вакуумі. Влітку 2026 року українська книжкова інфраструктура зазнала серії особливо тяжких ударів.
За офіційною оцінкою Мінкульту на 28 серпня, лише протягом літа російськими атаками було знищено понад 10 млн книжок, а прямі втрати галузі перевищили 1,2 млрд грн. Від початку повномасштабної війни міністерство зафіксувало щонайменше 21 атаку на об’єкти книжкової сфери.
Наймасштабніший окремий епізод — удар по логістичному центру в Харкові, де згоріли близько 8 млн книжок, серед них понад 620 тис. підручників. Тому цифру у вісім мільйонів не варто використовувати як загальну оцінку всіх втрат галузі у 2026 році: це передусім масштаб одного з найбільших руйнувань.
Галузеві оцінки ще вищі. Українська видавнича асоціація на початку серпня підраховувала близько 9,65 млн знищених або пошкоджених примірників лише за період із травня до початку серпня. Для порівняння: за весь 2025 рік в Україні було надруковано близько 33,2 млн книжок і брошур. Тобто йдеться про втрати, співмірні приблизно з третиною торішнього річного накладу.
І цифра продовжує змінюватися після нових атак. Саме тому оцінки у 8 млн, 9,65 млн, понад 10 млн або близько 13 млн, які з’являються в різних повідомленнях, не обов’язково суперечать одна одній: вони зроблені в різні дні й охоплюють різний набір знищених складів, друкарень і накладів.
Для видавничого ринку це особливо болісно, оскільки ракета чи дрон знищують не лише будівлю. На одному складі можуть одночасно згоріти готові книжки десятків видавництв, підручники, папір, напівфабрикати, обладнання і майбутні новинки.
Що саме Мінкульт хоче повернути
Йдеться про державну програму поповнення бібліотечних фондів.
До великої війни Український інститут книги централізовано відбирав книжки українських видавництв, закуповував значні наклади й передавав їх публічним бібліотекам.
У 2018 році бюджет такої програми становив 114,4 млн грн, у 2019-му — 85,6 млн, у 2020-му — близько 47,4 млн, а у 2021 році — приблизно 48,4 млн грн. За чотири роки через цю систему держава закупила мільйони примірників.
Останній повністю реалізований цикл відбувся за програмою 2021 року. Український інститут книги закупив 331 077 примірників 684 назв на 48,36 млн грн, які мали отримати 616 бібліотек. Про завершення закупівель УІК повідомляв у січні 2022 року.
На 2022 рік держава планувала значно більшу програму: бюджет на придбання книжок для бібліотечних фондів мав сягнути приблизно 173 млн грн, а плановий наклад — близько мільйона примірників. Але після початку повномасштабного вторгнення ці кошти були перерозподілені на оборонні потреби, і фактичне фінансування програми становило нуль.
Тому формулу Мінкульту про відновлення програми «вперше з 2022 року» варто читати з уточненням: у 2022 році програма була запланована, але не реалізована; остання фактична централізована закупівля відбулася за програмою 2021 року.
Якщо новий механізм запрацює, це буде перше повернення повноцінної моделі прямих закупівель після початку великої війни.
Але книжки до бібліотек усі ці роки все ж надходили
Відсутність централізованої програми не означає, що держава взагалі перестала фінансувати нові книжки для бібліотек.
Після 2022 року збереглися інші механізми.
Наприклад, Український інститут книги проводить мистецький конкурс на випуск книжкової продукції. Держава фінансує створення визначених книжок, а частина накладу надходить бібліотекам.
У 2025 році таким способом було реалізовано 76 книжкових проєктів загальним накладом близько 113 тис. примірників.
У 2026 році УІК уже уклав 79 договорів із 28 видавцями на суму близько 24,2 млн грн у межах нового конкурсу книговидання.
Однак це принципово інша модель.
Конкурс фінансує створення визначених культурно-мистецьких проєктів. Програма поповнення бібліотечних фондів натомість дозволяє державі обирати серед уже наявного книжкового ринку й купувати книжки великими партіями безпосередньо для бібліотек.
Для читача різниця може бути непомітною — в обох випадках на полиці з’являється нова книжка. Для видавця економічна модель зовсім інша.
Чому централізовані закупівлі потрібні бібліотекам
Без державної програми основне навантаження фактично лягло на місцеві бюджети.
І тут статистика показує системну проблему.
Український інститут книги опитав у 2026 році 1002 територіальні громади щодо їхніх закупівель. У 2025 році нові книжки купували лише 47% опитаних громад. Разом вони витратили 48,5 млн грн — орієнтовно на 140 тис. примірників.
У 2026 році здійснювати закупівлі планували 47,4% громад. І лише приблизно кожна п’ята громада купувала книжки для бібліотек щороку протягом 2023–2025 років.
Тобто для значної частини бібліотек надходження новинок залежить від фінансових можливостей конкретної громади.
Багатша громада може регулярно оновлювати фонд. У слабшої місцевої влади книжки конкурують за фінансування з ремонтом шкіл, укриттями, комунальною інфраструктурою, соціальними програмами та іншими воєнними потребами.
Централізована програма частково вирівнює цю нерівність: доступ до нової літератури менше залежить від того, в якій саме громаді живе читач.
Чому закупівлі потрібні самим видавцям
Для галузі державна закупівля — це не лише культурна політика, а й економічний інструмент.
Український книжковий ринок після кількох років відновлення вже до нинішніх масованих руйнувань не перебував у стані бурхливого зростання.
За дослідженням Українського інституту книги, сукупний дохід видавців у 2025 році зріс із 8,2 млрд до 8,9 млрд грн — на 8,5%. Але річна інфляція становила 9,2%, тобто реальний дохід галузі фактично не виріс. Сукупний наклад книжок також скоротився приблизно на 1,75%.
Після цього видавці отримали новий удар — фізичне знищення товарних запасів.
Особливо небезпечно це для невеликих компаній.
Видавництво спочатку оплачує переклад, редактуру, коректуру, права, дизайн, верстку та друк. Гроші повертаються лише після продажу накладу. Якщо готові книжки згорають на складі, видавець втрачає не абстрактний актив, а вже вкладений оборотний капітал.
Велика компанія може мати десятки назв, кілька складів і більший фінансовий резерв. Для малого видавця знищення одного чи двох ключових накладів може означати втрату більшої частини грошей, потрібних для наступного виробничого циклу.
Саме тому гарантована закупівля кількох сотень або тисяч примірників може мати для невеликого видавництва значно більшу вагу, ніж випливає лише із суми контракту.
Але ефект залежатиме від правил майбутньої програми. Якщо відбір концентруватиметься переважно на великих накладах і давно відомих видавцях, дрібні гравці отримають обмежений доступ. Якщо критерії дозволять представляти дебютну, нішеву, перекладну та експериментальну літературу, закупівлі можуть стати ще й інструментом підтримки різноманіття книжкового ринку.
Поки цих критеріїв немає.
Швидкі гранти: допомогти не після року конкурсу, а тоді, коли потрібен друк
Другий новий механізм — спеціальні швидкі гранти для малих видавництв.
Мінкульт заявив, що розробляє програму разом із Київською школою економіки, Книжковим Арсеналом та Українським інститутом книги. Серед дозволених напрямів має бути безпосередньо друк книжок.
Саме слово «швидкі» тут принципове.
Традиційний грантовий конкурс може тривати місяці: оголошення, заявка, експертна оцінка, укладання договору, звітність. Після втрати складу видавцеві гроші можуть бути потрібні практично одразу — щоб повторно надрукувати тираж і не втратити осінній чи різдвяний сезон продажів.
Водночас зараз це найбільш невизначена частина пакета.
Мінкульт ще не оприлюднив ані розміру одного гранту, ані загального фонду, ані визначення «малого видавництва», ані необхідного співфінансування. Міністерство лише повідомило, що умови планують оголосити найближчим часом і паралельно розпочати фандрейзингову кампанію із залученням партнерів.
Отже, ці гроші поки не можна включати в бізнес-плани видавництв як гарантоване фінансування.
Найскладніше питання — хто страхуватиме книжки на складі
Окрема проблема, яку російські удари зробили очевидною, — страхування готових накладів.
З 2026 року в Україні вже діє державний механізм страхування бізнесу від воєнних ризиків. Він передбачає пряму компенсацію збитків у регіонах підвищеного ризику та часткову компенсацію страхової премії в інших регіонах.
У січні уряд розширив перелік майна: крім нерухомості, до нього включили виробниче обладнання.
Механізм не є суто декларативним. Перші чотири компанії вже отримали 6,8 млн грн компенсації страхових платежів, завдяки чому середня вартість їхнього страхування знизилася приблизно з 4,24% до 1,19%.
Але для книжкової галузі залишається критична прогалина: готові книжки та інші товарні залишки не зазначені серед основних категорій майна, на які уряд уже поширив державну компенсацію.
Українська видавнича асоціація після літніх атак прямо попросила державу поширити механізм страхування та компенсації воєнних ризиків на товари в обороті й готову продукцію.
Публічні повідомлення про новий книжковий пакет також говорять про опрацювання страхування готових накладів, але остаточного урядового рішення, яке б чітко включило їх до програми, наразі немає.
Це принципова різниця між «страхування обговорюється» та «наклад уже можна застрахувати за державною програмою».
Що вже працює, а що поки залишається обіцянкою
| Інструмент | Статус | Що це означає |
|---|---|---|
| Централізовані закупівлі книжок для публічних бібліотек | Запропоновано | Мінкульт і Мінфін готують механізм. Бюджету, правил конкурсу та дати запуску ще немає. |
| Закупівлі для шкільних бібліотек | Запропоновано | Мінкульт опрацьовує модель разом із МОН. Детальних параметрів не оголошено. |
| Швидкі гранти малим видавництвам | Готуються | Передбачають, зокрема, фінансування друку. Умови й бюджет ще не оприлюднені. |
| Мистецький конкурс УІК на випуск книжок | Уже працює | У 2026 році укладено 79 договорів із 28 видавцями на 24,2 млн грн. Це підтримка видання конкретних книжкових проєктів, а не відновлена програма закупівель. |
| «єКнига» | Уже працює | Держава фінансує придбання книжок молодими читачами; лише за I квартал 2026 року було придбано майже 64 тис. книжок. Мінкульт планує програму розширювати. |
| Воєнне страхування нерухомості й виробничого обладнання | Уже працює | Є державна компенсація збитків/страхової премії, але готові книжкові наклади потребують окремого розширення покриття. |
| Страхування готових накладів | Потребує рішення | Галузь цього вимагає; універсального чинного механізму для товарних залишків у нинішній держпрограмі поки немає. |
| Компенсація оренди книгарням | Потребує рішення Кабміну | Мінкульт повідомив, що проєкт акта вже направлений уряду. |
| «Власна справа» для постраждалого бізнесу | Уже доступна | Мінкульт вказує на гранти до 2,5 млн грн для постраждалих підприємств. |
| Гранти переробним підприємствам для друкарень | Уже доступні | Друкарні можуть претендувати на фінансування до 16 млн грн для відновлення виробництва. |
Чого ми поки не знаємо
Головна проблема нинішнього анонсу — відсутність фінансового масштабу.
Різниця між програмою на 20 млн грн і програмою на 200 млн грн для книжкового ринку буде принциповою.
Для орієнтиру: за централізованою програмою 2021 року держава придбала понад 331 тис. книжок за 48,36 млн грн. На 2022 рік планували вже близько мільйона примірників і приблизно 173 млн грн, але гроші після початку вторгнення не були виділені.
Водночас лише російські удари літа 2026 року знищили книжок на суму, що вимірюється більш як мільярдом гривень.
Тому навіть повернення програми рівня 2021 року було б важливим для бібліотек, але навряд чи могло б саме по собі компенсувати масштаб нинішніх втрат галузі.
Другий ключовий параметр — принцип відбору.
Потрібно буде визначити, які книжки допускаються до закупівель, наскільки новими вони мають бути, хто формуватиме експертні ради, чи встановлять ліміти на одного видавця, яку частку отримуватимуть дитячі, художні, науково-популярні та спеціалізовані видання і чи враховуватимуть реальний попит конкретних бібліотек.
Третє питання — логістика.
Після того як великі централізовані склади кілька разів ставали цілями російських атак, просто закупити новий наклад уже недостатньо. Державна модель має враховувати його безпечніше зберігання, швидше розвезення та, можливо, розподіл запасів між кількома логістичними майданчиками.
Чому повернення закупівель важливіше за одну програму
У нормальних умовах бібліотечні закупівлі можна було б розглядати передусім як культурну політику.
Під час війни вони одночасно стають елементом економічної стійкості.
Держава отримує можливість одним бюджетним інструментом підтримати одразу три ланки: видавець отримує замовлення, бібліотека — нову книжку, а читач — безкоштовний доступ до неї незалежно від власних доходів.
Для малих видавництв це може бути особливо важливо. Книжки з невеликим потенційним комерційним накладом — дебютна проза, есеїстика, поезія, складний нонфікшн, переклади з менш популярних мов — часто програють у боротьбі за місце в роздрібному портфелі видавця. Часткова гарантована закупівля здатна зменшити ризик такого видання.
Але це можливість, а не автоматичний результат. Все визначатимуть бюджет і дизайн програми.
Саме тому нинішній анонс правильніше називати переходом від декларації про підтримку книжкової галузі до підготовки конкретних механізмів, але ще не запуском повноцінної системи допомоги.
Мінкульт уже визначив напрям: повернути централізовані закупівлі, окремо підтримати шкільні бібліотеки, дати малим видавцям швидкі гроші на друк, розширити чинні програми та знайти рішення для воєнних ризиків.
Тепер ключові питання значно прозаїчніші: скільки грошей отримає кожен із цих інструментів, коли ними реально можна буде скористатися і яку частину втраченої книжкової інфраструктури вони здатні компенсувати.
До появи постанов Кабміну, бюджетних призначень і правил конкурсів відповідей на них немає.
А для галузі, яка за кілька літніх місяців втратила мільйони вже надрукованих книжок, саме ці цифри визначатимуть, чи стане новий пакет початком системного відновлення — чи залишиться набором правильних, але недостатньо профінансованих рішень.
