У Києві сотня людей мовчки читає під ембієнт, у Луцьку учасниці за один вечір долають понад тисячу сторінок, а в Івано-Франківську незнайомцям пропонують спеціально позначити, чи готові вони знайомитися. Книжкові рейви — новий формат дозвілля, який поєднав книжку, клубну культуру і потребу просто побути серед інших людей без необхідності весь час із ними говорити.
Слово «рейв» зазвичай викликає зовсім інші асоціації: ніч, гучна електронна музика, танцпол, десятки або сотні людей.
На книжковому рейві людей може бути не менше. Але замість танців вони розсідаються на підлозі, сходах, стільцях і підвіконнях, дістають книжки й починають читати.
Хтось — роман. Хтось — фентезі. Хтось — нонфікшн, класику чи книжку, яка вже пів року лежала біля ліжка.
У приміщенні може звучати ембієнт або джаз. Іноді працює диджей. Іноді музики немає взагалі.
Розмовляти не заборонено — але й не обов’язково.
Саме ця дивна на перший погляд конструкція протягом останніх місяців почала розростатися в Україні. Книжкові рейви вже організовували Ukraїner, культурний простір Hinaus, видавництво Vivat, книгарня «Закапелок», луцьке «Місто.Кафе» та івано-франківська громадська організація «Текстура». У Харкові Vivat проводив такий захід на «7-му складі».
На окремі події приходить близько сотні людей.
І жарт із соцмереж — «зумери придумали бібліотеки» — дедалі менше пояснює, що насправді відбувається.
Бо книжковий рейв не стільки повертає стару бібліотеку, скільки створює новий тип міського дозвілля: місце, де можна одночасно бути на самоті й серед людей.
Від десяти читачів до сотні
Поки українські книжкові рейви не перетворилися на масову індустрію. Проте цифри перших подій показують, як швидко невеликий експеримент може вирости у повноцінну культурну подію.
Перші «Ukrейви» від Ukraїner збирали приблизно 10–13 людей. Згодом аудиторія перевищила 30 учасників.
У Vivat на такі заходи також приходить понад 30 людей.
А один із рейвів Hinaus зібрав близько 120 читачів. Вони читали приблизно півтори години — всередині приміщення, надворі та просто на сходах.
Ще близько 100 людей прийшли на книжковий рейв у Івано-Франківську. Причому це була не лише молода аудиторія: серед гостей були родини з дітьми.
У Луцьку організатори вирішили вимірювати не тільки відвідуваність.
Під час першого читацького рейву в «Місто.Кафе» 13 учасниць провели за книжками три години й разом прочитали 1147 сторінок.
Одночасно захід став благодійним: він приніс 2440 грн у грантовий фонд кафе, з якого підтримують локальні ініціативи.
Тобто книжка тут стає лише ядром події. Навколо неї можуть виникати музика, знайомства, благодійність, міські спільноти й нові сценарії використання культурних просторів.
Саме тому назва «рейв» виявляється не такою вже парадоксальною.
Книжковий клуб без домашнього завдання
Класичний книжковий клуб передбачає певний контракт між його учасниками.
Треба прочитати конкретну книжку до конкретної дати. Потім прийти й щось про неї сказати. Бажано — сформулювати думку, вступити в дискусію, підтримати розмову.
На книжковому рейві цей контракт скасовано.
Можна принести будь-яку книжку.
Не треба її закінчувати.
Не треба пояснювати свій вибір.
Не треба висловлювати враження.
І навіть не обов’язково знайомитися з людиною, яка дві години сиділа поруч.
Саме ця відсутність вимог може бути одним із головних пояснень популярності формату.
Ukraїner, наприклад, дозволяє відвідувачам приєднатися до читання в будь-який момент, піти раніше або залишитися довше. Обов’язкової фінальної дискусії немає: організатори вважають, що вона може навіть зруйнувати стан концентрації, заради якого люди приходять.
Інші експериментують у протилежному напрямку.
Vivat додає ведучих та короткі блоки спілкування. Після читання сусіди можуть об’єднатися в невеликі групи й обговорити книжки за запитаннями модератора.
У Hinaus учасникам одного разу запропонували відкрити книжки на однаковій сторінці та вибрати слово з конкретного рядка — зі слів понад сотні різних книжок утворився спільний текст.
А в Івано-Франківську «Текстура» фактично створила систему добровільної соціалізації. Людина могла взяти наліпку з ім’ям, яка означала: зі мною можна познайомитися. Місцевим книжковим клубам видали окремі таблички, щоб охочі могли знайти нову спільноту.
Це принципово відрізняє новий формат від вечірки.
На звичайній вечірці мовчання часто сприймається як проблема.
Тут мовчання — нормальний стан.
Сто двадцять людей, від яких нічого не потрібно
Ця деталь може бути важливішою за самі книжки.
Сучасне міське дозвілля дуже часто передбачає активність.
Треба говорити. Знайомитися. Танцювати. Пити. Фотографуватися. Реагувати. Показувати, що тобі весело. Підтримувати small talk.
Навіть після робочого дня людина опиняється в ситуації, де від неї знову очікується певна соціальна продуктивність.
Книжковий рейв пропонує протилежну модель.
Можна вийти з дому.
Прийти туди, де перебувають десятки інших людей.
І нічого їм не дати.
Одна зі співзасновниць луцького «Місто.Кафе» описує це як своєрідну соціалізацію для інтровертів: людина залишається серед інших, але може кілька годин мовчати та читати власну книжку.
Це парадоксальна формула: самотність без ізоляції.
Людина отримує фізичну присутність інших — шум кав’ярні, світло, музику, рух, десятки читачів поруч, — але з неї знімається вимога постійно взаємодіяти.
Такий запит існує далеко за межами України.
Silent Book Club: рух почався задовго до TikTok
Сам феномен спільного мовчазного читання не придумало покоління Z.
Один із найвідоміших глобальних проєктів — Silent Book Club — виник у Сан-Франциско ще у 2012 році. Ідея була максимально простою: зустрітися в барі, принести власну книжку і читати поруч.
Згодом з’явилися інші групи, а формат перетворився на міжнародний рух.
Після пандемії його масштаб почав різко зростати. За даними самої організації, у 2023 році мережа розширилася приблизно з 300 до 600 осередків у 50 країнах. Протягом 2024-го до неї додалися ще понад тисяча нових груп.
До 2025 року Silent Book Club повідомляв уже про близько 2000 локальних осередків у понад 60 країнах. Організація стверджує, що в її зустрічах беруть участь понад мільйон читачів у світі.
Eventbrite фіксував інший показник масштабування: кількість подій формату silent book club на платформі у 2024 році зросла на 223% порівняно з попереднім роком.
Отже, українські книжкові рейви — частина значно ширшої трансформації.
Люди не перестали хотіти спільнот.
Вони почали шукати спільноти з меншим рівнем соціального тиску.
Від тихого клубу до справжнього рейву
Але останній виток тренду має одну важливу особливість.
Мовчазні книжкові клуби дедалі частіше залишають бібліотеки й кав’ярні та запозичують естетику вечірок.
Один із найвідоміших прикладів — американський проєкт Reading Rhythms. Його учасники збираються в барах та інших міських просторах, читають під ембієнт і роблять перерви для добровільного спілкування. Ще кілька років тому американські медіа описували подібні зустрічі саме як reading parties.
До 2026 року експериментів стало ще більше.
У Лос-Анджелесі поряд із silent reading parties працюють walking book clubs, книжкові прогулянки, походи книгарнями й навіть клуби, де учасники разом слухають аудіокнижки під час ходьби.
Los Angeles Times пов’язував їхню популярність насамперед із зумерами та міленіалами, для яких книжкова культура дедалі менше обмежується самим процесом читання. Бути «читачем» тепер може означати також ходити у книгарні, відвідувати літературні події та мати соціальне коло навколо книжок.
Тому назвати українські події просто копією Silent Book Club було б неточно.
Вони змішують щонайменше три культури:
- бібліотечну — тиша, книжка і концентрація;
- клубну — музика, атмосфера, вечірній вихід у місто;
- цифрову — естетика події, соціальні мережі, BookTok і формування спільнот навколо культурної ідентичності.
Із цього гібриду й народився «книжковий рейв».
Навіщо читати разом, якщо читання — індивідуальне
На перший погляд, у самій ідеї є логічна суперечність.
Для читання інші люди не потрібні.
Більше того — вони можуть заважати.
Але організатори таких подій фактично змінюють не спосіб читання, а умови, за яких людина змушує себе читати.
Удома поруч лежить телефон.
Можна встати й зробити чай.
Відкрити месенджер.
Перевірити новини.
Увімкнути серіал.
Повернутися до роботи.
На рейві ситуація інша: людина вже спеціально виділила дві години, кудись приїхала, сіла серед десятків читачів і відкрила книжку.
Суспільне наводить характерне спостереження Hinaus: коли навколо читають 120 людей, значно складніше за кілька хвилин відкласти книжку й переключитися на телефон.
У поведінковому сенсі формат нагадує спільні тренування чи коворкінг.
Ніхто не виконує завдання за тебе.
Але присутність інших допомагає залишатися в режимі, заради якого ти прийшов.
Саме тому три години колективного читання у Луцьку дали цілком матеріальний результат — 1147 прочитаних сторінок.
Боротьба не за книжки, а за увагу
У цього тренду є ще одна важлива передумова: сучасній книжці доводиться конкурувати не стільки з іншими видами культури, скільки з нескінченним цифровим потоком.
Відео, повідомлення, стрічки соцмереж, новини й робочі чати поділяють вільний час на дуже короткі відрізки.
Книжка працює інакше.
Вона вимагає тривалішої концентрації — спочатку треба увійти в текст, утримувати контекст, пам’ятати персонажів і попередні події.
Тому цікавим наслідком цифрової культури стало не зникнення читання, а поява спеціальних ритуалів, які допомагають його захистити.
Звідси — reading retreats, BookTok, читацькі марафони, книжкові клуби та тепер рейви.
Навіть паперова книжка для молодих читачів зберігає значну привабливість. Українське загальнонаціональне дослідження читацьких звичок за 2024 рік, проведене Info Sapiens на замовлення Українського інституту книги, показувало перевагу друкованого формату; дослідники також зафіксували збільшення кількості тих, хто купує книжки, порівняно з 2023 роком.
Тобто проблема може полягати не в тому, що книжка молоді більше не цікава.
Проблема — знайти для неї дві безперервні години.
Книжковий рейв ці дві години продає не як дисципліну, а як дозвілля.
Нове «третє місце»
Є ще одна причина дивитися на тренд ширше за книжковий ринок.
Містам потрібні простори між домом і роботою — місця, куди можна регулярно приходити без особливої причини й відчувати себе частиною спільноти.
Кав’ярні частково виконують цю функцію. Бари теж. Так само бібліотеки, книгарні, парки, клуби та культурні центри.
Після пандемії дискусія про такі «треті місця» стала особливо помітною. У матеріалах про американські silent book clubs саме потребу в безпечних офлайн-спільнотах називають одним із факторів їхнього зростання.
В Україні до цього додається війна.
Можливості планувати дозвілля скоротилися. Нічне життя залежить від комендантських обмежень і безпекової ситуації. Повітряні тривоги, атаки, робоче навантаження та загальний інформаційний фон підвищують ціну будь-якого простору, де можна фізично перебувати поряд з іншими людьми, але не бути змушеним постійно щось робити.
І книжковий рейв потрапляє точно в цю нішу.
Він достатньо публічний, щоб людина не почувалася ізольованою.
І достатньо приватний, щоб від неї нічого не вимагали.
Чому на рейвах багато молодих жінок
Перші українські спостереження показують ще одну особливість аудиторії.
За даними Ukraїner, приблизно 80% відвідувачів перших трьох подій становили жінки віком 22–35 років. Vivat описує свою основну аудиторію ширше — приблизно 18–40 років.
Робити з кількох подій висновки про всю читацьку культуру було б передчасно.
Проте міжнародні книжкові спільноти також часто формуються навколо молодих жінок, а BookTok, романтична література та книжкові клуби стали помітною частиною сучасної молодіжної культури.
І тут рейв пропонує ще одну цікаву альтернативу традиційному вечірньому дозвіллю.
Щоб провести вечір поза домом, необов’язково йти в бар чи клуб.
Можна взяти книжку.
Чи не перетвориться все це просто на моду
Цілком можливо, що сама назва «книжковий рейв» через кілька років зникне.
Так відбувається майже з усіма трендовими форматами.
Може змінитися музика.
Можуть з’явитися платні великі події, фестивальні рейви, читання просто неба або тематичні вечори.
Можливо, частина аудиторії повернеться до звичайних клубів і бібліотек.
Але показовою є не назва.
Важливіше те, що відбувається з самим уявленням про читання.
Довгий час книжка протиставлялася соціальному життю: або ти сидиш удома й читаєш, або виходиш кудись із друзями.
Новий формат стирає цю межу.
Люди можуть прийти на подію разом — і кожен читатиме свою книжку.
Можуть прийти самі — і не почуватися самотніми.
Можуть познайомитися — але не зобов’язані.
Можуть слухати диджея — і не танцювати.
І саме ця свобода вибору, можливо, є головною причиною, чому книжковий рейв відповідає своєму часові.
Не тому, що молодь раптом «винайшла бібліотеку».
А тому, що вона намагається винайти простір без вимоги постійно бути продуктивною, товариською, доступною онлайн чи розваженою.
І виявилося, що для цього достатньо досить старої технології.
Книжки.
Кількох десятків незнайомців.
І двох годин, протягом яких ніхто не вимагає від тебе нічого, крім права перегорнути наступну сторінку.
