Результати нового циклу PISA показують парадоксальну картину: після провалу перших років пандемії та повномасштабної війни українська освіта більше не падає так стрімко, але й відновлення не відбувається. Найгірша довгострокова динаміка — у читанні, майже половина підлітків не справляється з базовими математичними завданнями, а різниця між учнями із сіл і великих міст еквівалентна більш ніж трьом рокам навчання. Водночас українські школярі частіше за однолітків у країнах ОЕСР використовують штучний інтелект і демонструють відносно сильні результати у цифровому середовищі.
8 вересня ОЕСР оприлюднила результати PISA-2025 — одного з наймасштабніших міжнародних досліджень якості освіти. Воно оцінює не те, наскільки добре 15-річні школярі пам’ятають формули, правила чи факти зі шкільних підручників. PISA перевіряє, чи здатна молода людина використати набуті знання поза межами звичного уроку: зрозуміти текст, знайти й оцінити інформацію, побудувати математичну модель, проаналізувати дані, пояснити наукове явище або розв’язати проблему.
Саме тому результати PISA часто сприймають як своєрідний тест на те, наскільки школа готує дитину до реального життя, а не лише до контрольної роботи. ОЕСР прямо визначає дослідження як оцінювання знань, навичок і установок 15-річних учнів, зокрема їхньої здатності розв’язувати складні проблеми, критично мислити та ефективно комунікувати.
Для України PISA-2025 особливо показова. Покоління, яке складало тест, пережило два масштабні потрясіння саме в роки формування базових академічних навичок. У п’ятому класі на їхнє навчання припала пандемія COVID-19 із тривалим дистанційним навчанням. Від сьомого класу — повномасштабна війна, повітряні тривоги, перебої з електроенергією, переміщення, онлайн-уроки та нерівний доступ до очного навчання.
І головний висновок нового дослідження можна сформулювати так: після різкого падіння результати перестали помітно погіршуватися, але Україна застрягла на значно нижчому рівні, ніж до пандемії та великої війни.
ОЕСР — це Організація економічного співробітництва та розвитку (англ. OECD — Organisation for Economic Co-operation and Development).
Це міжнародна організація, яка об’єднує переважно розвинені держави та займається економічною, соціальною й освітньою політикою. Саме ОЕСР проводить міжнародне дослідження PISA, яке оцінює навички 15-річних учнів у читанні, математиці, природничих науках та інших сферах.
PISA-2025 не охоплює всю Україну
Перш ніж порівнювати цифри, важливо розуміти обмеження дослідження.
Основне оцінювання PISA-2025 в Україні пройшли 7105 учнів у 294 закладах освіти. За методологією ОЕСР вони репрезентують приблизно 256 тисяч 15-річних підлітків на території, яку охопило дослідження.
Але йдеться лише про 17 із 27 українських адміністративних юрисдикцій, які ОЕСР виділяє для цілей дослідження. До вибірки увійшли Київ та області Центральної, Західної й частини Північної та Південної України.
Через повномасштабну російську агресію тестування не проводили в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській і Сумській областях, а також в окупованих Криму та Севастополі.
Це принципове застереження.
PISA-2025 не показує результатів усіх українських 15-річних підлітків. Особливо — дітей, які навчаються в регіонах, найбільше уражених війною. Тому переносити отримані показники автоматично на всю країну не можна.
З цієї ж причини ОЕСР у своїй короткій країновій записці для України робить трендові порівняння насамперед із 2022 роком, коли територіальне охоплення було ближчим до нинішнього. Усі українські дані, які потрапили до PISA-2025, при цьому відповідали стандартам якості дослідження та були визнані придатними для публікації.
Головна проблема: майже половина підлітків не досягає базового рівня
Найбільш промовистими у PISA є не стільки середні бали, скільки частка учнів, які досягають хоча б другого рівня компетентності.
Саме Level 2 ОЕСР вважає базовим рівнем у читанні, математиці та природничих науках.
Йдеться не про складні академічні завдання.
У читанні учень на цьому рівні має визначити основну думку тексту середньої довжини, знайти необхідну інформацію за заданими критеріями та зрозуміти призначення тексту.
У математиці — розпізнати, як просту життєву ситуацію можна представити математично: наприклад, порівняти сумарну довжину двох маршрутів або перевести ціну в іншу валюту.
У природничих науках — пояснити знайоме явище та за нескладними даними визначити, чи є певний висновок обґрунтованим.
Результати України такі: базового рівня досягли 55% учасників із читання, 54% із математики та 65% із природничих наук.
Отже, нижче базового рівня залишилися приблизно:
- 45% — з читання;
- 46% — з математики;
- 35% — з природничих наук.
Для порівняння, середній показник досягнення базового рівня у країнах ОЕСР становить 69% у читанні, 65% у математиці та 74% у природничих науках.
Це не означає, що майже половина українських підлітків «нічого не знає». PISA вимірює інше: чи можуть вони використати знання без прямої підказки в незнайомій або практичній ситуації.
І саме тут виникає системна проблема.
Падіння зупинилося. Відновлення — ні
Порівняння з попереднім циклом на перший погляд виглядає не катастрофічно.
У 2025 році українські учасники отримали в середньому:
448 балів із природничих наук, 431 бал із математики та 418 балів із читання.
Для зіставної території у 2022 році показники становили приблизно 449, 440 та 427 балів відповідно.
Тобто математика й читання формально втратили по дев’ять балів, природничі науки — один. Але ОЕСР зазначає, що ці зміни не є статистично значущими. Іншими словами, дослідники не можуть впевнено сказати, що між 2022-м і 2025 роком відбулося нове реальне погіршення.
Так само істотно не змінилася частка учнів нижче базового рівня та розрив між найсильнішими і найслабшими 10% учасників.
Це важливий результат.
Українська освіта, схоже, вийшла з фази стрімкого падіння, яке було видно між попередніми циклами. Але стабілізація сталася на вже низькій базі.
Якщо дивитися на довшу дистанцію від 2018 року, картина значно гірша.
У 2018-му Україна набрала 466 балів із читання, 453 із математики та 469 із природничих наук. У 2025-му — відповідно 418, 431 та 448.
Особливо великий довгостроковий провал стався в читанні — мінус 48 балів.
Саме тому твердження, що «результати майже не змінилися», не повинно створювати враження, ніби проблеми вдалося подолати. Правильніше говорити про стагнацію після значної втрати результатів.
Читання стало найбільшою довгостроковою проблемою
Формально найбільша частка учнів нижче базового рівня зафіксована в математиці — 46%. У читанні — 45%.
Але саме читання демонструє найгіршу динаміку на довшій дистанції.
І проблема значно ширша, ніж уміння прочитати художній твір.
PISA не перевіряє знання біографії автора, літературних термінів або правила української мови. Учню потрібно знайти інформацію, зрозуміти аргументацію, співвіднести різні фрагменти тексту, розпізнати підтекст, встановити мету автора.
55% українських учнів змогли виконувати завдання щонайменше базового рівня. Однак лише близько 1% досягли п’ятого рівня або вище, тоді як середній показник ОЕСР — 6%. На цих рівнях підліток повинен розуміти довгі тексти, працювати з абстрактними або контрінтуїтивними поняттями та відрізняти факт від думки за непрямими ознаками.
Це вже безпосередньо стосується інформаційної стійкості.
Людина, якій складно зіставити кілька джерел, відокремити факт від оцінки або знайти приховане припущення в аргументації, вразливіша не лише під час навчання. Їй важче аналізувати новини, перевіряти твердження в соцмережах, розуміти договори, інструкції, фінансову інформацію.
Крім того, слабке читання тягне вниз інші предмети.
Для розв’язання математичної задачі спочатку потрібно правильно зрозуміти умову. Для аналізу експерименту — прочитати опис, визначити змінні й виокремити релевантні дані.
Тому провал у читанні — це потенційно проблема всієї подальшої освіти.
Хлопці читають значно гірше за дівчат
Окремий тривожний сигнал — гендерний розрив.
Базового рівня з читання досягли 62% українських дівчат і лише 47% хлопців.
Середній розрив — близько 32 балів на користь дівчат.
Особливо важливо, що між 2022-м і 2025 роком результат хлопців знизився приблизно з 415 до 402 балів, і саме це погіршення дослідники вважають статистично значущим.
Для дівчат настільки помітного падіння не зафіксували.
Це означає, що проблема читання в Україні має не тільки загальносистемний, а й виразний гендерний вимір.
Математика: 46% не долають навіть базовий поріг
Математика залишається галуззю, де найбільша частка українських учасників не досягла другого рівня.
Базовий поріг пройшли 54%, тоді як середній показник країн ОЕСР — 65%.
Причому PISA не вимагає на цьому рівні складної алгебри.
Учень має самостійно зрозуміти, яку математичну операцію потрібно застосувати до повсякденної ситуації. Проблемою стає саме перехід від текстового опису до математичної моделі.
На верхньому рівні ситуація також складна.
Лише приблизно 3% українських учнів досягли п’ятого або шостого рівня проти 8% у країнах ОЕСР. Йдеться про завдання, де потрібно моделювати складну ситуацію, самостійно обирати стратегію розв’язання, порівнювати альтернативні способи й оцінювати результат.
Тобто проблема української математичної освіти — не лише у великій частці слабких учнів. Дуже вузькою залишається й група тих, хто здатний працювати з математикою на складному рівні.
Природничі науки — найсильніша з трьох основних сфер
Порівняно з читанням і математикою ситуація у природничих науках дещо краща.
Базового рівня досягли 65% українських підлітків.
На цьому рівні вони можуть розпізнати правильне пояснення знайомого наукового явища та за простими даними визначити, чи є висновок обґрунтованим.
Однак до п’ятого-шостого рівня дійшли лише 2%, тоді як середній показник ОЕСР становить 7%.
Саме на цих рівнях потрібно автономно й творчо застосовувати наукові знання в незнайомих ситуаціях.
Таким чином, Україна має відносно більшу групу учнів із базовою природничою грамотністю, але значно меншу — здатну до складного аналізу та самостійного наукового мислення.
Місто проти села: різниця більш ніж у три роки навчання
Один із найболючіших висновків української PISA — величезний територіальний розрив.
Між учнями сільських шкіл та школярами великих міст різниця сягає приблизно 60 балів у математиці, 65 — у природничих науках і 68 — у читанні.
Якщо орієнтовно прирівнювати 20 балів PISA до року навчання, йдеться про три або навіть більше років освітньої різниці.
І це не абстрактна статистика.
У сільській місцевості нижче базового рівня залишилися 58% учасників із математики, 59% із читання та 47% із природничих наук.
Тобто для математики й читання більшість протестованих підлітків із сільських закладів не подолали навіть базовий поріг.
Проте тут важливо не сплутати кореляцію з причиною.
PISA не доводить, що саме проживання в селі автоматично знижує результати. Із місцем проживання пов’язані інші фактори: доходи родини, освіта батьків, доступ до книжок, репетиторів, комп’ютера, швидкісного інтернету, оснащення школи й можливість мати окреме місце для навчання.
Соціальне походження впливає сильно, але не визначає результат наперед
PISA окремо оцінює економічний, соціальний і культурний статус родини.
В Україні учні з верхньої чверті за цим показником випередили представників нижньої чверті на 66 балів із природничих наук.
Це дуже великий розрив, хоча він менший, ніж у середньому в ОЕСР, де різниця становить 85 балів.
Соціально-економічний статус пояснював близько 8% варіації результатів із природничих наук в українській вибірці проти 12% у середньому в ОЕСР.
Водночас є важливий контраргумент проти фаталізму.
15% українських учнів із найменш сприятливим соціально-економічним становищем увійшли до верхньої чверті за результатами з природничих наук. ОЕСР називає їх академічно стійкими.
Середній показник для країн ОЕСР — 12%.
Тобто брак ресурсів різко підвищує ризик слабких результатів, але не робить їх неминучими.
Школам бракує матеріалів та інфраструктури
Результати PISA дають змогу побачити не тільки знання дітей, а й середовище, в якому вони навчаються.
34% українських учнів перебували у школах, директори яких повідомили, що навчання щонайменше певною мірою ускладнює нестача педагогічного персоналу.
Ще помітніша проблема — матеріальна база.
61% учнів навчалися у школах, де директори повідомили про дефіцит освітніх ресурсів: підручників, IT-обладнання, матеріалів для бібліотек або лабораторій.
У школах, де навчаються 45% учасників, на навчання негативно впливала нестача або стан фізичної інфраструктури — будівель, систем опалення та охолодження, освітлення та інших елементів.
Водночас обидва показники покращилися порівняно з 2022 роком: тоді про проблеми з навчальними матеріалами повідомляли школи 76% учнів, а з інфраструктурою — 51%.
Тобто навіть в умовах війни є ознаки певного відновлення матеріального забезпечення. Але абсолютний масштаб проблеми залишається значним.
Українські учні багато часу проводять із цифровими пристроями
PISA-2025 вперше винесла в окремий великий блок навчання у цифровому світі.
Українські підлітки показали тут середній результат близько 478 балів проти 500 у країнах ОЕСР.
Але не менш важливим є те, наскільки інтенсивно цифрові технології вже проникли в українську школу.
Учні повідомили, що використовують цифрові пристрої для навчання в школі в середньому 2,7 години на день. Середній показник ОЕСР — 1,7 години.
Ще близько 1,7 години на день у школі припадає на використання пристроїв не для навчання — проти 1,1 години в ОЕСР.
34% українських учасників заявили, що їхні однокласники часто відволікаються на цифрові пристрої під час більшості або всіх уроків природничих наук.
При цьому лише 10% українських учнів навчаються у закладах, де мобільні телефони повністю заборонені на території школи. Середній показник ОЕСР — 49%.
Проблема, таким чином, не зводиться до простого «більше цифровізації — краще».
Українська школа вже є дуже цифровізованою. Наступне питання — як саме використовувати цифрові інструменти так, щоб вони допомагали навчанню, а не конкурували за увагу учня.
ШІ вже став звичайним навчальним інструментом
Ще показовіші результати стосуються штучного інтелекту.
54% українських підлітків використовують AI-чатботи для навчання щонайменше раз на тиждень. У країнах ОЕСР — 46%.
Для попереднього пошуку інформації з нової теми ШІ щотижня застосовують 37% українських учнів, для стислого переказу текстів — 42%, для підготовки чернеток письмових робіт — 43%.
Лише 8% заявили, що майже ніколи не використовують чатботи для жодного з перевірених PISA навчальних завдань. В ОЕСР таких 14%.
Ці цифри не дають відповіді на питання, чи підвищує ШІ навчальні результати.
Не можна з них зробити й висновок, що школярі масово списують.
Вони показують інше: для більшості українських 15-річних генеративний ШІ вже не є експериментальною технологією. Це частина повсякденного навчального процесу.
А отже, освіта дедалі менше може обмежуватися питанням «дозволити чи заборонити ChatGPT». Значно важливіше навчити підлітків перевіряти відповідь моделі, знаходити помилки, порівнювати джерела й розуміти, коли ШІ може вигадувати факти.
Ще один тривожний сигнал — пропуски занять
Серед менш помітних, але дуже важливих даних PISA-2025 — показники відвідування школи.
Близько 58% українських учнів заявили, що пропустили щонайменше один повний день навчання протягом двох тижнів перед тестуванням. Середній показник ОЕСР — 22%.
Так само 58% повідомили про пропуск щонайменше одного окремого уроку. В ОЕСР — 24%.
54% хоча б раз запізнилися до школи.
У 2022 році про пропуск повного дня повідомляли приблизно 25% учнів, а окремих уроків — 32%.
Саме дослідження не встановлює, чому цей показник настільки зріс, а тому було б неправильно автоматично пояснювати його війною, повітряними тривогами або дистанційним навчанням.
Але масштаб явища вимагає окремого аналізу.
Адже неможливо говорити про компенсацію освітніх втрат, не розуміючи, наскільки регулярно дитина взагалі бере участь у навчальному процесі.
Водночас школа має й сильні сторони
PISA-2025 не малює суцільно негативної картини.
Наприклад, українські учні досить високо оцінюють підтримку вчителів.
75% повідомили, що на уроках природничих наук учитель цікавиться навчанням кожного школяра — проти 69% у середньому в ОЕСР.
70% кажуть, що вчитель продовжує пояснювати матеріал, доки учні не зрозуміють його, а 78% — що педагог надає додаткову допомогу за потреби. Обидва показники вищі за середні по ОЕСР.
68% українських учнів також демонструють так зване growth mindset — переконання, що інтелект можна розвивати завдяки роботі, зусиллям і зворотному зв’язку. Це практично відповідає середньому показнику ОЕСР — 69%.
Ці дані важливі, оскільки показують: проблема не зводиться до тези про «поганих учителів» або «дітей, які не хочуть учитися».
Українська освіта має одночасно сильні педагогічні практики, високу цифрову адаптивність — і великі структурні нерівності та прогалини в базових навичках.
Що означають ці цифри для освіти
У стратегічному сенсі PISA-2025 ставить перед Україною одразу кілька різних завдань.
Перше — не допустити перетворення нинішнього низького рівня на нову норму.
Стабільність між 2022-м і 2025 роком — краща за подальше стрімке падіння. Але вона не є успіхом, якщо майже половина підлітків не досягає базового рівня з читання чи математики.
Друге — концентруватися не лише на змісті програм, а на функціональних навичках.
Уміння зрозуміти незнайомий текст, застосувати математику до життєвої ситуації, оцінити якість доказів або перевірити інформацію — це навички, які повинні формуватися на різних предметах, а не лише на уроках української мови, математики чи природознавства.
Третє — скорочувати нерівність.
Розрив між великими містами та селами, між заможнішими й біднішими родинами означає, що одна й та сама формальна шкільна система фактично забезпечує дітям дуже різні стартові можливості.
Четверте — перейти від цифровізації як самоцілі до цифрової грамотності та управління увагою.
Українські школярі користуються пристроями та ШІ дуже активно. Тепер ключовим стає не доступ до технології, а якість її використання.
І п’яте — працювати з відвідуваністю, мотивацією та саморегуляцією.
Навіть ідеальна програма не компенсує ситуацію, коли учень систематично випадає з навчального процесу.
Чому PISA-2025 ще не є оцінкою Нової української школи
Є ще одне важливе застереження.
Результати нинішнього циклу не можна використовувати як фінальний вердикт щодо Нової української школи.
15-річні учасники PISA-2025 навчалися в основній школі переважно за попереднім державним стандартом. Повноцінно оцінити покоління, яке проходило базову середню освіту вже в логіці НУШ, можна буде пізніше.
Фактично перший великий міжнародний зріз ефекту реформи очікується в PISA-2029.
Однак це не означає, що до того часу систему можна просто залишити без оцінювання.
Навпаки, PISA-2025 показує, наскільки небезпечно чекати ще чотири роки, перш ніж перевіряти, чи працюють освітні рішення.
Україна зупинила падіння, але поки не почала надолужувати
PISA-2025 не дає підстав говорити про новий обвал української освіти.
Порівняно з 2022 роком середні результати фактично стабілізувалися. ОЕСР не виявила статистично значущого погіршення ні в математиці, ні в читанні, ні у природничих науках.
Але оптимістичним цей результат назвати складно.
Українські підлітки й надалі в середньому відстають від ровесників у країнах ОЕСР у всіх трьох основних сферах. Частка учнів із високими результатами істотно менша, а тих, хто не досягає мінімального рівня одразу в кількох предметах, — надто велика. ОЕСР прямо фіксує, що українські учасники показують результати нижче середнього рівня організації в математиці, читанні, природничих науках і цифровому розв’язанні проблем.
Найгірший довгостроковий сигнал — читання.
Наймасовіша проблема — математика.
Найглибший структурний розрив — між різними територіями та соціальними групами.
А одним із найновіших викликів стає те, що покоління, яке ще не навчилося стабільно критично працювати з текстом та інформацією, вже масово використовує генеративний штучний інтелект.
Тому PISA-2025 — це не стільки рейтинг української школи, скільки діагностика її наступного етапу.
Після пандемії та перших років великої війни падіння вдалося зупинити. Тепер головне питання полягає в іншому: чи зможе система перейти від стабілізації до реального надолуження втрат — і зробити це не лише для дітей із великих міст та забезпечених родин, а для всіх.
