Вітчизняний military-tech — оборонно-промисловий комплекс — перетворюється на найважливішу галузь промисловості, від його потужності залежить усе.

Дефіцит снарядів, їх закупівля у партнерів та виробництво власними силами — ці питання настільки важливі для України, що стали предметом постійного контролю з боку президента Володимира Зеленського. Наприкінці січня 2024 року їм навіть присвятили чергове засідання ставки. Після нього очільник держави констатував: “Дуже важливо: українське виробництво зброї, снарядів демонструє позитивну динаміку”.

І це правда. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) зростає просто на очах. Відбувається це не від гарного життя: на фронті гост­рий дефіцит боєприпасів і дронів, а постачання західних зразків гальмується разом із питанням військової допомоги. Тому власне виробництво стало критично потрібним. Це розуміє і ворог — останнім часом РФ намагається завдавати своїх ракетно-дронових ударів по виробничих майданчиках українських зброярів.

Проте впродовж 2023‑го Україні вдалося втричі наростити можливості власного ОПК — сумарно той виробив зброї та військової техніки на $ 3 млрд, написав Forbes із посиланням на високопосадовця з Міноборони.

Напередодні нового року Зеленський не лише підтвердив ці оцінки, а й відзначив вагоме зростання виробництва боєприпасів, зокрема для артилерії. І підкреслив, що розгортається виготовлення зарядів для дронів, збільшилися кількісні та якісні показники виробництва ракет.

У Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром) NV пояснили, що по окремих напрямках спроможності ОПК зросли навіть не втричі, а в десятки разів.

Так, якщо виробництво артилерійських боєприпасів збільшилося у 2,8 раза, то мінометних — у 42 рази. Крім того, розширилася номенклатура: почали виготовляти снаряди стандартів НАТО, патрони для стрілецької зброї, гранатометні постріли (ВОГ-17, ВОГ-25) та боєприпаси для БпЛА. У відомстві редакцію запевнили, що вітчизняні підприємства набрали обертів ще й у справі створення нових одиниць вітчизняної 155‑мм самохідної артсистеми Богдана — щомісяця до війська передають по 6 цих САУ, і надалі цей показник збільшать.

“Українське виробництво зброї, снарядів демонструє позитивну динаміку“

Володимир Зеленський, президент України

Крім того, подвоїлося виробництво протитанкових ракетних комплексів (ПТРК). Є прогрес і щодо бронетранс­портерів: у листопаді 2023‑го їх виготовили вп’ятеро більше, ніж навесні. А виробництво бронеавтомобілів зросло у 3,4 раза порівняно з минулим роком, додали у Мінстратегпромі.

Нині ОПК охоплює понад 500 підприємств, на яких задіяно 300 тис. працівників. І оборонка стала одним із рушіїв національної економіки: з минулорічного 4,9‑відсоткового зростання ВВП країни ОПК забезпечив майже третину, або 1,5 процентного пункту.

Виробництво на держпідприємствах галузі зросло, за оцінками Мінстратегпрому, на 92 % (порівняно з 2022 роком) і становить понад 79 млрд грн (приблизно $ 2 млрд).

Одночасно розвивається й сектор приватних зброярів. За словами Зеленського, тепер чотири з п’яти компаній ОПК — це недержавні підприємства.

“Український ОПК вже зараз може виготовити ОВТ [озброєнь та військової техніки] більше, ніж виділено в бюджеті країни на закупівлю озброєння. А тому одне з пріоритетних завдань — пошук коштів та довгострокове контрактування виробників”, — пояснює NV головний зброяр країни — керівник Мінстратегпрому Олександр Камишін.

Снарядний голод

У написаній на початку лютого колонці для CNN тоді ще головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наголосив на ключових проблемах із виробництвом озброєнь в Україні.

“Запаси ракет, перехоплювачів ППО та боєприпасів для артилерії у наших партнерів вичерпуються через інтенсивність бойових дій в Україні”, — пояснив Залужний. Росія ж через “слабкість режиму міжнародних санкцій” разом зі своїми “партнерами” все ще здатна, на його думку, розгортати власний ОПК.

З початком великої війни в Україні багато країн НАТО зрозуміли, що виробляють недостатньо зброї — навіть забезпечити потреби ЗСУ їм важко. Тому, наприклад, в ЄС досі не змогли виробити і поставити українським військовим давно обіцяний 1 млн артснарядів.

Брак боєприпасів, особливо натовського калібру 155 мм, не дає Україні змоги зрівнятися з обсягом вогню з Росією. Наразі ЗСУ, за оцінками американського безпекового порталу Defence One, випускають по ворогу близько 2 тис. снарядів на день, що становить приблизно одну п’яту від аналогічного російського показника.

Раніше дефіцит в української артилерії був менший: за минулорічними оцінками The Washington Post, ЗСУ за добу вистрілювали 7,7 тис. снарядів проти 23 тис. в армії РФ.

Обсяг набоїв, який країна виробляє самотужки, офіційні особи не розголошують. Але він явно недостатній.

У будь-якому разі ключовим джерелом боєприпасів калібру 155 мм для ЗСУ є США. Їх виробництво в Америці в лютому 2022‑го становило всього 14 тис., потім, у жовтні минулого року, зросло до 28 тис. Тепер воно має збільшитися до приблизно 37 тис. у квітні та до 60 тис. у жовтні 2024‑го, згідно з оцінками дослідницького центру CSIS. Але для цього необхідні інвестиції. І багато чого залежить від питання військової допомоги Україні в розмірі $ 61 млрд, яке стало предметом суперечки між демократами та республіканцями. Адже адміністрація Джо Байдена запропонувала витратити $ 3,1 млрд із цієї суми саме на виробництво та модернізацію боєприпасів.

Головна зброя

7 лютого, під час візиту до України, Жозепу Боррелю, високому представнику ЄС з питань зовнішньої політики, продемонстрували, як виробляють БпЛА для державної програми Армія дронів.

Побачене вразило головного євродипломата. “Мав нагоду на власні очі побачити українську винахідливість — нещодавній стартап зараз виробляє сотні дронів на день”, — написав він у соцмережах.

Брак снарядів, а також потужностей для їх виробниц­тва разом з іншими факторами спонукав Україну зробити ставку саме на таку “маленьку” новітню зброю.

Тим більше що безпілотники (БпЛА) справді стали універсальним засобом ведення сучасної війни.

Михайло Федоров, віцепрем’єр з інновацій — міністр цифрової трансформації, пояснює NV: першій лінії оборони потрібні FPV-дрони (з управлінням від “першої особи”), щоб відбиватися від наступу противника, атакувати ворожі укріпрайони чи пункти спостереження. А для захисту, наприклад, від реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) Град потрібні важкі “бомбери” із захищеним зв’язком, здатні залітати в тил супротивника. Якщо ж говорити про Сили спецоперацій, то для них, за словами Федорова, необхідні deep strike — так звані літаки глибокого ураження: БпЛА з радіусом дії у 800 км і більше, із захищеним зв’язком та навігаційною системою, аби долати перешкоди у вигляді ворожих зразків радіоелектронної боротьби (РЕБ).

У Мінстратегпромі кажуть, що на поточних виробничих потужностях України за рік реально виготовити 1 млн FPV-дронів, десятки тисяч ударних дронів середньої дальності й тисячу далекобійних (1000+ км). “Але, звісно, для цього потрібні контракти на їхнє виготовлення. Поки що спроможності не завантажені на повну”, — зауважують представники команди Камишіна.

Загалом в Україні близько 200 місцевих компаній займаються БпЛА, сервісами та продуктами у сфері дронів, розповіли NV у Федорова. І якщо порівнювати цьогорічне виробництво безпілотників із 2022 роком, то його збільшено в десятки разів.

У царині виготовлення БпЛА значну роль відіграють приватні компанії. Оцінити їхню частку важко через високу фрагментарність і неоднорідність ринку загалом, пояснили у Мінстратегпромі. Проте, за приблизними підрахунками відомства, частка приватних фірм є не набагато меншою за державну. “А з таким темпом розвитку, як зараз, і за умови довгострокового контрактування невдовзі вони переженуть державні”, — додають у міністерстві.

Виробництво дронів маленькими компаніями стало відповіддю на повільність бюрократичної машини та централізованих закупівель Мін­оборони, вважає Олександр Чендеков, співзасновник AI-стартапу FoxFour.ai та розробник БпЛА.

На його думку, така децент­ралізація — це добре, адже дає диверсифікацію постачальників, а також зменшує ризики, бо не можна ударом по одному заводу зупинити все вироб­ництво дронів.

“Є і мінуси, — додає Чендеков. — Це дорожче, складніше контролювати якість. Але все вирішується вже на рівні замовника”.

Один із приватних виробників — вітчизняна Ukrjet, яка робить відомі дрони-камікадзе Бобер, що свого часу поцілили в діловий центр Мос­кви. Приклад цієї компанії доб­ре демонструє, який великий шлях пройшли такі розробники БпЛА менш ніж за два роки.

Провідний інженер Ukrjet на умовах анонімності розповідає NV, що історія з розробкою та виготовленням далекобійних БпЛА почалася для його колег 10 жовтня 2022 року, коли іранські шахеди вразили Київ. Відповісти симетрично Україна тоді не могла, адже аналогічні безпілотники у країні навіть не розроблялися — вважалося, що вони сумнівно ефективні, а ті, хто їх застосовує, або не мають крилатих ракет, або мають їх в обмеженій кількості.

Проте виявилося, що при масштабних нальотах такі дрони ефективні. “Так, їх збивають, — можливо, половину, а може, й три чверті. Але те, що долітає, все одно завдає шкоди”, — пояснює експерт-розробник.

Фахівці Ukrjet вирішили створити вітчизняну відповідь ворожим шахедам. Від старту проєкту до бойового застосування великого дрона-камікадзе минуло приблизно шість місяців. “Для військової техніки це неймовірно швидко”, — додає інженер компанії.

“Наша перевага [перед РФ у сфері виробництва дронів] — це те, що в нас немає ізоляції від світу і ми можемо залучати найкращі західні технології, компоненти”, — пояснює Чендеков. А використання західних компонентів, на його думку, ще й приваблює інвесторів: вони знають, що українські виробники не винаходять велосипед, а використовують перевірені зразки.

Є ще й фактор вмотивованості. “У нас усі, хто займається безпілотниками, перебувають на емоційному підйомі: відчувають, що роблять важливу справу, — каже Чендеков. — Вони не дозволяють собі робити брак чи абияк, бо розуміють: від цього залежить життя людей, успіх у війні тощо”.

Одночасно з розробкою дронів українські фахівці узялися вирішувати проблему захисту від ворожих БпЛА.

Анатолій Храпчинський, заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ, розповідає, що вони вже серійно виробляють антидронні рушниці. Зокрема окопні варіанти направленої дії та засоби купольного захисту, які встановлюються безпосередньо на військову техніку.

Це лінійка засобів “останнього рубежу” — те, що захищає в окопі, уточнює Храпчинський.

Також в арсеналі його компанії є як проєкти, так і вже робочі зразки станцій з більшою потужністю та дальністю. Вони, наприклад, можуть протидіяти російським БпЛА типу Орлан на дальності до 20 км.

Почалися роботи і щодо радіолокаційних станцій (РЛС) низьковисотного радіолокаційного поля. Чому зараз буде нагальна потреба в цих засобах? Тому що в усьому світі немає станцій, які могли б виявляти повітряні цілі на висоті від 50 до 500 м на великих відстанях, пояснює Храпчинський. “А за допомоги таких РЛС з’явиться можливість виявляти дрони типу шахед на дальності до 50 км, — додає заступник гендиректора. — Таким чином можна буде відтягнути, скажімо, за лінію міста системи вогневого ураження повіт­ряних цілей”.

Обсяги виробництва засобів РЕБ, за словами Храпчинського, істотно зросли: за останній рік потреба у продукції його компанії збільшилася приблизно на 70 %. Тому нині команда поетапно масштабує виробництво. Фінансування відбувається шляхом реінвестицій коштів, отриманих від замовлень.

Держава спростила систему оподаткування для ввезення в Україну готових засобів РЕБ. А от щодо елементної бази, то компанія й далі закуповує все з ПДВ, а потім продає готовий виріб без ПДВ.

Хвороби росту

Вітчизняний ОПК ще далекий від ідеалу. У своїй колонці для CNN Залужний констатував: “Ми залишаємося обмеженими недосконалістю нормативно-правової бази в нашій країні, а також частковою монополізацією оборонної промисловості. Це призводить до вузьких місць у виробництві — наприклад, боєприпасів, — що ще більше поглиблює залежність України від союзників у питаннях постачання”.

Окреслюючи головні проб­леми галузі, керівник Мінстратегпрому Олександр Камишін найперше згадує недофінансування. Держава, мовляв, зараз працює над цим питанням, намагаючись відшукати кошти під певні замовлення, які розміщує на підприємствах оборонки.

Наша перевага [перед РФ у сфері виробництва дронів]— це те, що у нас немає ізоляції від світу і ми можемо залучати найкращі західні технології, компоненти

Олександр Чендеков,

співзасновник AI-стартапу FoxFour.ai та розробник БпЛА

“Як відбувається розвиток виробництва? Міноборони (чи інше відомство) купує у виробника зброю чи техніку за кошти з держбюджету, і виробник частину з них витрачає на розвиток”, — пояснює міністр. Він додає, що рівень укладених контрактів зараз невисокий, тож є незадіяні виробничі спроможності.

А темпи і обсяг потрібних змін у галузі, на думку фахівців, величезні: необхідні доступні кредити та законодавчі зміни, що стимулюватимуть розвиток ОПК.

Також українська оборонка, за словами Камишіна, відчуває дефіцит вибухових речовин, пороху і спецхімії. Брак останньої відчувається в усьому світі, адже її найбільші виробники — це Китай та Росія. “Ми працюємо разом із партнерами над збільшенням [відповідного] виробництва, але це довга історія”, — пояснює міністр.

Ще одне проблемне питання — кадри. У Мінстратегпромі розповіли, що попит на вузькопрофільних фахівців у оборонному комплексі зріс, адже зараз зброярі — одна з найбільш затребуваних професій у країні. “Ми активно залучаємо молодь: співпрацюємо з навчальними закладами, організовуємо виробничі практики на підприємствах. Також нещодавно вийшла постанова, яка дозволяє бронювати працівників оборонних підприємств”, — кажуть у відомстві.

Чендеков із FoxFour.ai своєю чергою пояснює: збиральників дронів знайти неважко. Проте у дефіциті інженери та керівники груп розробників.

Народжені у війні

Лише безпілотниками та РЕБ прогрес вітчизняних зброярів не обмежується: вони запроваджують інновації і в більш консервативних сферах.

Наприклад, компанія Robo­neers, розробник безпілотних системи та модулів із дистанційним управлінням, зараз просуває проєкти роботизованої зброї. Серед них — дистанційна турель ШаБля під кулемети калібру 7,62 мм та 12,7 мм, аби нищити живу силу та легкоброньовані цілі противника. Розробка вже має допуск ЗСУ до експлуатації — на фронті використовують близько двох сотень ШаБля.

“Можливо, це звучить не дуже політкоректно, але наш головний KPI вимірюється у знищених росіянах. І кожна така турель щомісяця знищує 100+ окупантів”, — кажуть NV в Roboneers.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, пояснює, що Україна створила кілька власних шкіл розробки та випуску того, чого ніколи не виробляла.

Школа № 1 — легка бронетехніка: бронетранспортери, легкоброньовані машини. Друга — це РЕБ. Далі експерт називає школи безпілотної авіаційної техніки, а також наземних роботизованих систем.

Крім того, у країні відроджується ракетобудування. Так, нарешті пішов у серійне виробництво береговий мобільний протикорабельний комплекс Нептун — той самий, що потопив у 2022‑му російський крейсер Москва. Зараз, за словами Бадрака, йдеться вже й про розробку ракет дальністю 1,5 тис. км — щоб діставати віддалені обʼєкти в РФ.

А військовий експерт Михайло Самусь наголошує, що український ОПК може вироб­ляти й морські дрони. Саме вони змінили військово-стратегічну ситуацію в Чорному морі. “Це не просто безпілотники — я би їх назвав безекіпажні автономні морські системи, які виконали роль морського флоту”, — пояснює аналітик.

За його словами, такі дрони викликають захоплення в усьому світі, зокрема і в США, Великій Британії, Франції, які є лідерами новітніх технологій. “У цьому напрямку можна виходити на міжнародний ринок”, — вважає Самусь.

Ідеальне середовище для випробувань

Жозеп Боррель під час лютневого візиту до Києва, перебуваючи під враженням від продемонстрованого йому виробництва дронів, заявив: Україна має потенціал, аби стати технологічною державою.

І це не просто комплімент, а констатація того, що зброярські доробки українців потрібні ЄС та США.

Наприкінці 2023‑го Пентагон підписав з українськими Міноборони та Мінстратегпромом декларацію про наміри щодо спільного виробництва зброї та обміну технічними даними. У США поінформували, що співпраця буде зосереджена на системах ППО, виробництві критичних боєприпасів та ремонті військової техніки.

Ми залишаємося обмеженими недосконалістю нормативно-правової бази в нашій країні, а також частковою монополізацією оборонної промисловості

Валерій Залужний

ексголовнокомандувач ЗСУ

А команда віцепрем’єра Федорова постійно комунікує із західними партнерами, які працюють над технологіями, пов’язаними зі штучним інтелектом (AI) щодо захоп­лення та супроводження цілі. “Ми отримуємо такі зразки на тест чи навіть на бойові випробування. Після цього даємо цінний фідбек для вдос­коналення, — запевняє Федоров. — Для західних компаній це ідеальне середовище для випробування своїх новітніх технологій”.

Як нещодавно повідомила агенція Reuters, співробітники адміністрації президента США провели зустріч із представниками 12 американських оборонних компаній, щоб обговорити перспективи виробництва зброї для України. Серед учасників були менеджери Palantir Technologies та Anduril Industries, які спеціалізуються переважно на оборонних комп’ютерних системах, а також Fortem та Skydio, які займаються дронами та боротьбою з ними.

Набирає обертів робота в межах військово-технічного співробітництва України з Британією.

Також є спільні розробки з американцями — це проєкт FrankenSAM: адаптація західних ракет до українських / радянських зенітно-ракетних систем С-300 і Бук.

“Другий проєкт з американцями — спільне виробництво 155‑міліметрових боєприпасів, так само дуже важливий”, — пояснює Бадрак.

Ще одне потужне співробітництво пропонує офіційному Києву німецький збройний концерн Rheinmetall, що планує побудувати виробництво на теренах України. Наприкінці минулого року Армін Папергерр, виконавчий директор концерну, заявив про план уже на початку 2024‑го підписати відповідну угоду з українською стороною. І стартувати з “домашнього завдання” — протягом шести-семи місяців налагодити випуск в Україні Fuchs, німецького бронетранспортера кінця 1970‑х. Після чого почати виробляти новітній танк.

При цьому ще в жовтні 2023‑го вітчизняний Укроборонпром та Rheinmetall підписали угоду про створення спільного виробництва.

У Rheinmetall NV підтвердили факт створення спільного підприємства в Києві та назвали його першим кроком у співпраці з Укроборонпромом.

Зважаючи на те, що дрони стали геймченджерами цієї війни, показали свою ефективність не тільки у знищенні ворога, а й у збереженні життів воїнів, Камишін робить висновок, що розробки defence tech будуть найбільш затребуваними. Йдеться про роботизовані системи, безпілотні комплекси, РЕБ, РЕР (радіоелектронна розвідка), системи навігації, “розумну артилерію”. “Бачу потенціал і у виробників бронетехніки, бронеавтомобілів”, — додає міністр.

Камишін впевнений: бренди, які зараз “куються” на війні, точно будуть затребувані на зовнішніх ринках після її закінчення. Український досвід в оборонній сфері не просто цікавий Заходу, він необхідний. Бо демократична спільнота розуміє: настав час озброюватися і вкладатися у власну безпеку.

Те, що потрібно ЗСУ

За допомогою представників металургійних підприємств NV відібрав вісім перспективних вітчизняних розробок, які могли б істотно підвищити захищеність українських бійців і командирів, а також воєнної техніки.

Бронежилети і бронешоломи

Призначені для індивідуального захисту військових під час бойових дій. Так, у групі SCM у межах ініціативи Сталевий фронт виготовляють пластини для бронежилетів із власної спецсталі, а фізико-механічні характеристики виробів забезпечують 4‑й клас балістичної стійкості (захист від дрібних уламків розірваних снарядів і куль). Інші виробники пропонують бронешоломи, що захищають від вибухової хвилі й дрібних уламків, а також від куль легкої стрілецької зброї. Загалом потреба у таких засобах оцінюється в сотні тисяч одиниць.

Мінні трали

Призначені для знешкодження та підриву протитанкових і протипіхотних мін. Це парні шеститонні котки, що кріпляться до танків радянських моделей (Т-64, Т-72, Т-80, Т-90) або ж (при доопрацюванні) до західної техніки. За нормативами ЗСУ, один трал має витримувати 4‑5 підривів протитанкових мін. Оскільки трали працюють у парі, обидва мають витримувати 8‑10 підривів. ЗСУ потребує приблизно 400‑500  тралів.

“Пастки для Ланцетів”

Інженерні споруди, що укривають та захищають військову техніку від атак ворожих дронів. Складаються зі сталевого каркаса й натягнутої поверх нього закамуфльованої сітки-рабиці. Вага укриття — близько 1 т. Споруди вирізняються мобільністю та високою ремонтопридатністю, можуть використовуватися для маскування й захисту більшості моделей техніки на бойових позиціях. Попит у війську — сотні одиниць.

Захисні екрани

Броньовані щити, здатні захистити кулеметників і стрільців з іншої великокаліберної зброї від ураження ворожими стрілецькими боєприпасами та уламками. Щит встановлюється на поворотну стійку в кузові техніки. Попит — тисячі одиниць, оскільки більша частина бронетехніки, за даними підприємств, приходить в Україну без таких захисних екранів.

Легкі багі

Невеликі легкі автомобілі високої прохідності з відкритими колесами. Вони швидкі, маневрові та легко маскуються. Незамінні для проведення розвідки, рейдів та евакуації. Металургійні підприємства виготовляють каркас техніки, на яку волонтери встановлюють автомобільні агрегати. Потреба — сотні одиниць.

Сталеві “криївки”

Металеві мобільні укриття, що використовуються для захисту бійців на фронті, а також правлять їм за польове житло. Це збірні споруди діаметром 2 м і завдовжки 6 м, розраховані на шість осіб. Укриття обладнують стелажами для зброї та польовою піччю. За умови правильного встановлення “криївка” може витримати артобстріли калібром до 152 мм. Мобільність дозволяє ставити ці бункери на лінії фронту за лічені години, а потім переносити на іншу позицію. Запит від війська — тисячі одиниць.

Підземні командні пункти

Мають ті самі переваги, що й “криївки”. Захищають від артобстрілів будь-яким калібром командирів і старших офіцерів на лінії фронту. Типовий пункт, розрахований на 30 осіб, складається із 5‑6 сполучених між собою підземних “криї­вок”, що виконують різні функції — від житлового приміщення та санітарної зони до сталевого робочого штабу. Попит — сотня одиниць.

Підземні польові шпиталі й пункти керування дронами

Польовий шпиталь можна оснастити необхідним медобладнанням на етапі підготовки на виробництві та оперативно встановити поблизу лінії фронту як готовий і захищений стабілізаційний пункт. Те саме стосується пунктів керування дронами, захищених від обстрілів та з інтегрованим обладнанням. Попит — сотня одиниць.

Дані групи SCM, компаній Матеріалознавство і UaRms та металообробних підприємств, назви яких редакція не зазначає з міркувань безпеки

Смерть ворогам

NV називає 15 зразків сучасного й ефективного українського озброєння, яке використовується на фронті. Втім, тут представлені далеко не всі вітчизняні хіти — дані про деякі високотехнологічні моделі поки що засекречені.

Із міркувань безпеки редакція не наводить точні назви українських виробників зброї

РАКЕТНІ КОМПЛЕКСИ

Береговий ракетний комплекс Нептун здобув світову славу після того, як у квітні 2022-го двома протикорабельними крилатими ракетами (Р-360 Нептун) потопив флагман Чорноморського флоту Росії — ракетний крейсер Москва. А згодом, у серпні та вересні 2023-го, найімовірніше модифікаціями ракет Р-360 для ударів по наземних цілях, було успішно уражено найновіший російський ЗРК С-400 Тріумф та військовий аеродром Саки в тимчасово окупованому Криму. Припускається, що майже у всіх успішних ударах по ворогу взаємодіяли з безпілотниками, які перевантажували ППО агресора, наводили ракети Нептун на ціль та контролювали ураження.

САМОХІДНІ АРТИЛЕРІЙСЬКІ УСТАНОВКИ

Перша українська самохідна артилерійська установка під натовський калібр 155 мм. Існує три варіанти САУ Богдана на різних шасі. У грудні 2023-го ОПК вийшов на темпи виробництва шести установок на місяць і має потенціал робити більше.

РЕАКТИВНІ СИСТЕМИ ЗАЛПОВОГО ВОГНЮ

Із лютого 2024-го Україна розпочала серійне виробництво реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) Верба, що застосовувалася проти російських загарбників від початку повномасштабного вторгнення. Передбачається, що цього року в Збройних силах буде сформовано перші штатні підрозділи, озброєні цією системою.

Перші дані про бойове застосування реактивної системи залпового вогню Буревій у повномасштабній війні проти РФ з’явилися у червні 2022-го. Відтак Сили оборони періодично використовують новітню РСЗВ для ударів по окупантах на харківському та запорізькому напрямках.

БРОНЕТЕХНІКА

За даними Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, у листопаді 2023-го Україна виробила вп’ятеро більше бронетранспортерів, ніж навесні. Мінстратегпром не називає конкретні моделі, втім БТР-4Е є однією із сучасних модифікацій вітчизняних бронемашин та оснащений модулем БМ-7 Парус. Так, у вересні 2022-го на Харківщині українські військові із БТР-4Е знищили сучасну російську станцію постановки радіоелектронних завад Р-330Ж Житель.

ПРОТИТАНКОВІ РАКЕТНІ КОМПЛЕКСИ

Протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) успішно використовувався під час оборони Київщини проти броньованої техніки росіян, ним знищено кілька ударних гелікоптерів Ка-52. За I півріччя 2023-го виробництво ПТРК Стугна-П зросло вчетверо.

Як і Стугна-П, протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) Корсар використовується для ураження передусім наземної броньованої техніки ворога. Але на початку вторгнення завдяки цим ПТРК на Харківщині ЗСУ знищили два російські гелікоптери Мі-8.

БЕЗПІЛОТНІ КОМПЛЕКСИ

Цей безпілотний авіаційний комплекс розвідки та корегування вогню українські артпідрозділи широко використовують від початку повномасштабної війни. Фурії працюють як вдень, так і вночі на всіх напрямках бойових дій.

Безпілотний апарат PD-2 зарекомендував себе як один із найефективніших БпЛА для виявлення та відстеження ворожих цілей серед тих, що асистують РСЗВ HIMARS та іншим артсистемам ЗСУ. Також ним користуються бійці ГУР МО: за їхніми словами, дрон здатен долати російські системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) і залітати у ворожий тил.

За допомогою цього безпілотного авіакомплексу ЗСУ корегують удари західних високоточних артснарядів M982 Excalibur. Також безпілотник використовують на передовій контррозвідники СБУ та бійці ГУР МО.

Один із найперспективніших українських далекобійних дронів-камікадзе. У травні 2023-го БпЛА цього типу завдали ударів по Москві та Підмосков’ю. Експерти припускають, що саме Бобрами ЗСУ б’ють по тилових російських нафтопереробних заводах (НПЗ).

Із травня 2023 року підрозділи Сил оборони України використовують цей розвідувальний безпілотний авіаційний комплекс у зоні бойових дій, зокрема на куп’янському напрямку та у Миколаївській і Херсонській областях. У липні 2023-го розпочато серійне виробництво БпЛА Sirko.

На фронті Vampire — це один із найбільш масових безпілотників у своєму класі. Проти військової техніки та живої сили окупантів українські військові використовують цей дрон-бомбер переважно вночі, за що апарат дістав неофіційну назву Баба Яга.

Восени 2023-го бійці ЗСУ розпочали бойові випробування безпілотного комплексу Ironclad, що складається з наземної дистанційно керованої платформи підвищеної прохідності й роботизованої кулеметної турелі ШаБля. Основні завдання комплексу — розвідка, штурм ворожих позицій та вогнева підтримка на передовій. Наземні дрони такого типу — один із перспективних напрямків для вітчизняного ОПК.

Цей багатоцільовий надводний дрон, призначений як для розвідки, так і протимінної боротьби, використовується переважно у бойових місіях та спецопераціях ГУР МО у Чорному морі та біля узбережжя окупованого Криму. Зокрема, у лютому безпілотники MAGURA V5 атакували російський ракетний катер Івановєц і великий десантний корабель Цезар Куніков, унаслідок чого судна затонули разом з екіпажами.

За матеріалами nv.ua