Голова ГУР Кирило Буданов дав велике інтерв’ю NV, в якому розповів про реальні можливості російського міністра оборони Андрія Білоусова, найбільші втрати армії ворога і вірогідність його атаки з півночі.
«Давайте ми замовимо піцу, а з вас — десерт», — відповіли в Головному управлінні розвідки України на пропозицію NV пообідати з їхнім очільником Кирилом Будановим.
Так, із тортом у руках, NV опиняється на території одного з найбільш закритих відомств країни. Зсередини воно виглядає зовсім не формальним та безликим офісом зі шпигунських детективів, а скорше тим, чим і є — місцем, де люди працюють і живуть, повним побутових речей, сувенірів з війни та з миру, що змагаються за ступенем оригінальності один з одним.
Зокрема, тут у клітці живе канарка, а молодші співробітники ГУРу по черзі намагаються впіймати нахабного плямистого кота Гюнтера, рівень допуску якого в будівлі явно значно більший, ніж у решти. Лише поява Буданова змушує кота поступитися йому місцем у кріслі.
Про кабінет очільника ГУРу жартували вже багато, але й тутешня конференц-зала не гірша. Серед численних дивних артефактів та подарунків в очі впадає «бюст» акули із безжурним хлопчиком на голові, модельки кораблів Чорноморського флоту РФ, а також метрова фігура жінки-воїнки, що навпіл роздирає фігурку солдатика, тримаючи її за ноги. Піца і газировка в цих декораціях виглядають сюрреалістично, а ось сам Буданов — цілком природньо.
Шефом управління розвідки він став у 2020 році, одразу після оперативної розвідувальної діяльності. Утім особисто брати участь у спецопераціях свого управління він продовжує і зараз, іноді очолює їх. І хоч має кілька поранень, пережив багато замахів, але впевнений, що без присутності «в полі» керувати на війні неможливо. Буданов не любить кабінетних командирів і всіляко це підкреслює протягом розмови.
Він вірить у розпад Росії, фанатично вірить у перемогу України, але готовий до того, що вона не буде швидкою. А ще він любить гостру піцу пепероні, у чому щиро зізнається, присуваючи до себе тарілку.
— Чесно кажучи, дружина стежить за моєю вагою і в піці мене обмежує, — каже він.
— А як ви підтримуєте фізичну форму?
— Бігаю навколо нашої будівлі, у мене вже прораховано — це близько 700 м, роблю кілька кіл, коли є вільний час, — пояснює Буданов і запрошує NV приєднатися до поїдання піци.
Деякий час розмова точиться про становлення української розвідки, у яку сам очільник ГУРу прийшов у 2007 році.
— Хто наш ворог — у ті часи було питанням абстрактним, — визнає він. — Зв’язки з Росією в українських спецслужб тоді були міцні, РФ багато чого тут контролювала.
Зокрема, Буданов згадує, що останній візит голови ГРУ (Головного розвідувального управління) РФ до Києва відбувся у 2013 році, напередодні Майдану, і не приховує, що сам цей факт йому вкрай неприємний.
Є РОЗМОВА: Голова розвідки Кирило Буданов та головком Олександр Сирський останнім часом злагоджено працюють по воєнних російських об’єктах у Криму / Фото: ПСОПУ
— Наскільки успішно з того часу вашому відомству вдалося очиститися від співробітників, ворожих до України? — цікавимось ми і наводимо цифри з нещодавньої публікації в американському Time, де йдеться про 2,5 тис. російських «кротів», викритих за цей час у спецслужбах України.
— Є вороги, а є зрадники, — у звичній категоричній манері відповідає Буданов, наливаючи собі коли. — Вороги самі пішли майже усі, якраз після подій Майдану. По зрадниках працюємо, роботи ще багато.
— Останній замах на вас був на початку травня, — нагадуємо ми.
— Чого ж останній? — обурюється наш візаві. — Дай бог, не останній.
Після півхвилинної паузи він продовжує.
— Мені це все подобається, — з певним задоволенням визнає він. — Це означає, що ми свою роботу робимо правильно. От якщо я раптом їх цікавити перестану — оце буде проблема.
— Цього разу замовником замаху називають заступника керівника ФСБ [Федеральної служби безпеки РФ] Сергія Корольова. А загалом вам відомо, чи є хтось, хто є ключовим замовником вас у російських структурах?
— Ну, я не певний, Корольов більше по фінансово-економічних питаннях, — жваво реагує Буданов, роблячи ковток коли. — А загалом там багато хто намагався і намагається мене вбити, з різних напрямків. Але, як бачимо, ефективність нульова.
Продовжуючи тему замахів, ми цікавимося, чи відомо Буданову про спроби вбити очільника Кремля Володимира Путіна.
— Вони були, — відповідає той, смакуючи піцу, — але, як бачите, теж поки що невдалі.
— Тож він не є такою вже компромісною фігурою для свого оточення та третейським суддею, який усіх влаштовує?
— Це не про компроміс уже давно.
Тут Буданов починає згадувати розповіді своєї бабусі, яка ще застала смерть Сталіна:
РОБОЧА ЗУСТРІЧ У ВАЖКИЙ ДЕНЬ: На фото Кирило Буданов вітається з президентом України Володимиром Зеленським у другу річницю від початку великої війни. / Фото: ПСОПУ
— Вона казала, людям тоді здавалося, що весь їхній світ завалився, не було зрозуміло, як жити далі. Путін при владі понад 20 років, тому це буде дуже схоже відчуття, а зараз у росіян існує страх втратити його, бо він гарант їхньої життєвої стабільності.
На столі залишаються ще кілька трикутників піци, а ми говоримо про російський військово-промисловий комплекс.
— Міністерство оборони Росії очолив Андрій Білоусов. На ваш погляд, у чому головна мета цього призначення? Чи зможе він створити диво з російським ВПК?
— Так, це один із мотивів призначення Білоусова, як і намагання максимально оптимізувати воєнні витрати, — реагує Буданов.
Він бере ще один шматок піци і продовжує після паузи:
— Але є ще один момент, у нас не дуже популярний: Білоусов у розумінні росіян — суто прозахідна людина. І він неодноразово висловлювався, що Захід — друг Росії, а все, що зараз відбувається в їхніх відносинах через Україну, — жахлива помилка, яку варто виправити. Його постать потрібна, щоб налагоджувати певні комунікації, бути переговорником із Заходом, і, на жаль, певні успіхи у нього в цьому є.
— А як сьогодні, на вашу думку, виглядає економіка російської війни? Чи є дефіцит в озброєнні?
— Є те, з чим буде важко, а відбудувати можна все, — лаконічний Буданов.
Відволікшись від їжі, він перелічує, що важким питанням для Росії буде відбудова Чорноморського флоту, багато часу піде на відновлення запасу ракет оперативно-тактичного й оперативно-стратегічного рівня.
— Але найголовніше — професійний людський ресурс, от на це піде багато років, — акцентує увагу наш співрозмовник. — Бо скажімо правду: вони ще до осені 2022 року втратили всю професійну армію. Тепер вони воюють мобілізованими, зеками — ким завгодно.
Розмова набуває серйозного характеру, і ми питаємо очільника розвідки про 300 тис. росіян, яких ворог планує мобілізувати найближчим часом.
— Та заради бога, хай намагаються, — реагує Буданов.
— А якщо вийде, як це вплине на наступ росіян на сході та півночі в найближчі місяці?
Гірко посміхнувшись, Буданов проявляє емоційність:
— Розумієте, це така для мене трохи анекдотична ситуація. Бо коли всі два роки кричали, що зараз із півночі буде атака, ми всім казали, що цього не буде. Нічого не було. У той момент, коли ми сказали, що зараз буде атака з півночі, всі одразу — а може, не буде?
І завершує свою думку акцентовано й твердо:
— Буде! Вона вже триває.
— Мова про сумський чи чернігівський напрямок?
Перш ніж відповісти, Буданов робить паузу:
— Якщо я почну відповідати на це запитання, ми з вами ще спровокуємо паніку. Скажімо так: проблеми є, вони мають тенденцію до загострення.
І, ще відпивши коли, додає:
— Катастрофи нема, але не побачити проблем не вийде. Я вже казав комусь із західної преси: хороших новин у мене в цьому році багато не буде, на жаль.
Деякий час ми мовчки їмо, шукаючи, як додати в розмову оптимізму, і врешті запитуємо очільника ГУРу про те, яка інженерна конструкція більш зайва на окупованому росіянами півдні — Кримський міст чи нова залізниця вздовж узбережжя Азовського моря.
— Для мене однозначно міст. Це символ, це свідомість, це набагато глибше і важливіше, ніж знищення навіть якогось ешелону, 60 вагонів техніки в повному складі. Цієї техніки тисячі, а міст один, — запально повертається до розмови Буданов.
Помовчавши, він продовжує:
— Усе, що ми робимо, крім рутинного руйнування логістики й залізниці, це ще й десакралізація Криму. Міст має бути зруйнований, ми домоглися, щоб Росія вивела свої кораблі з Криму якомога далі. В Очамчиру [новий порт Росії в Абхазії]? Прекрасно!
Крим тепер для ворога більше не «непотопляємий авіаносець», а незручна територія, пояснює Буданов. І росіянам, на його думку, цей міст у практичному сенсі абсолютно не потрібен, але він — частина скелету імперії.
— Отже міст може впасти й цього року? — цікавиться NV, тягнучись за піцею.
— А оце вже до Генштабу питання, — моментально парирує Буданов, — але ми свою заплановану роботу по цьому питанню робимо.
По гурівській конференц-залі пливе спокусливий кондитерський запах — на столі чекає вже розрізаний торт.
— Що найскладніше в керуванні розвідкою? — цікавимося ми, не відволікаючись на солодощі.
В ЦЕНТРІ УВАГИ: очільник ГУР першим з голів розвідок свідомо залишається публічним. Йому це подобається. / Фото: AP
— Людські стосунки. Люди зрідка йдуть зі своєї спеціальності, майже завжди — від інших людей.
Буданов зітхає і пояснює, що людські стосунки — велика частина його роботи.
— А що вам у собі як у менеджері не подобається?
Це запитання NV заводить керівника ГУР у глухий кут: він не бачить у своєму менеджменті особливих недоліків.
— Ну, наприклад, ви доволі ризиковий лідер, — провокує Буданова NV.
— Так це ж комплімент для мене! — широко усміхається він.
— Але ж критику про себе читаєте? — не поступаємося ми.
— Навіть позитиву не читаю, бо воно буде приємно, але психологічно може штовхнути в бік самолюбування. Це недобре.
— При цьому ви суперпублічний голова розвідки, який явно любить увагу, — нагадуємо ми.
— Так, я запровадив ці нові правила, а потім їх підхопили й голови інших розвідок, — знизує плечима очільник ГУРу.
Він продовжує тему власних правил і розповідає, як у ніч на 23 лютого у 2022 році перевіз на територію ГУРу дружину.
— Ви ж розуміли, що в найгіршому варіанті вас обох росіяни могли вбити?
— По-перше, аж так погано ніколи б не сталося, — зі сталевою впевненістю відповідає Буданов. — По-друге, ми з нею це обговорили. Це, як то кажуть, позиція нашої сім’ї. Якщо ми сім’я, ми — єдине, і єдине не може бути розділене.
Помовчавши, він продовжує з певною гордістю.
— Знаєте, моя дружина тут перебуває постійно, і вона пережила не тільки отруєння, а й усі абсолютно прильоти та ракетні атаки. Навіть я не за всіма ними стежив, бо іноді був у відрядженнях. У нашій родині багато чорних жартів про перші пів року життя на острові.
— Ваша дружина схожа на цю статую? — NV киває в бік метрової жінки-воїнки з рішучими намірами і вперше бачить, як Буданов щиро сміється.
— Я їй це передам. Статуя ця їй не подобається, але порівняння сподобається.
Розмову майже завершено, залишається тільки запитати, якими Буданов бачить горизонти війни на виснаження.
— Росія перебудовується таким чином, що існувати, не воюючи, вона навряд чи зможе, — припускаємо ми.
Буданов зітхає й питає у відповідь:
— А ви вважаєте, що Україна зможе існувати, не воюючи?
І сам відповідає:
ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ: Буданов не вірить у можливість ефективного управління розвідкою без безпосередньої участі в роботі підлеглих. На фото — на одній з операцій з колегами по зброї у 2023 році / Фото: Press Service of the Military Intelligence of Ukraine
— От якщо взяти історію України, а вона довша за історію Росії, ми пам’ятаємо, то скільки років ми не воювали?
Відпивши води, очільник ГУР продовжує:
— Знаєте, що мене завжди дратує? Оці уявлення про українців, як про «націю хліборобів». Це все російські наративи. Ми — передусім нація воїнів, а нам нав’язали, що ми ніхто, холопи, що в городі копирсаються. І так, ми воювали і ще будемо воювати, можливо, доволі довго, але майбутнє в України буде дуже сильне і цікаве. Інакше й бути не може.
— Це вас явно хвилює, — зазначає NV.
— Звісно хвилює, а ще дратують, знаєте, всі ці запитання: «а ось західні експерти сказали, а ви не погоджуєтесь…», «хто вам дозволив так робити?..» Дуже дратує цей комплекс меншовартості перед іншими країнами, це для мене просто червона лінія, — очільник ГУР відсуває від себе тарілку.
Цей жест ми розуміємо як такий, що вже час прощатися, і в супроводі кота Гюнтера залишаємо установу.
За матеріалами nv.ua
