“Мову не знають ті, які або політично упереджені, або розумово відсталі. Отже, у якій системі координат перебуваєте ви?” – шокувала Україну у грудні 2012 року нова депутатка парламенту від “Свободи” Ірина Фаріон у зверненні до всесильного прем’єр-міністра Миколи Азарова. Той не міг розмовляти українською.
Це були часи цементування влади Віктором Януковичем та його командою, опозиція сипалась і “тушкувалась”, її лідери були у в’язниці, а у парламент зайшла “свіжа кров” “Свободи” з її харизматичною депутаткою-професоркою зі Львова.
Щойно після “мовного Майдану” на захист української та ухваленого влітку скандального мовного “закону Ківалова-Колесніченка” суспільство обрало до Ради як своєрідний захисний механізм, хоч і досить радикальний, “Свободу”.
Ірина Фаріон була найяскравішою зіркою у тій команді. Вже тоді вона мала імідж ревної захисниці української мови, хоч і досить скандальної. Багато кого лякали її різкі підходи до українізації на прикладі львівських садочків, де вона переконувала діток не називати один одного на російський манір.
Навіть деякі україномовні громадяни називали її методи неприйнятними і такими, що розколюють суспільство, а хтось бачив у ній захисницю мови на фоні повзучої русифікації часів Януковича.
“Насправді Янукович та компанія стануть каталізаторами якісних змін в Україні. Саме вони народять націоналістичну, націєцентричну націю, як свого часу брутальний пресинг поляків народив Коновальця і Бандеру”, – казала вона на початку правління Віктора Януковича. І в чомусь була правою.
Після Революції гідності вона залишила велику політику, як і її партія, яку не підтримало суспільство, і повернулась викладати до Львова. Там вона час від часу і далі потрапляла у скандали і сварилась через мову навіть з військовими.
Про неї згадували головні ЗМІ країни, вона далі давала досить скандальні інтерв’ю, проте у велику політику вона вже не поверталась. Аж допоки 19 липня у дворі будинку чоловік не вбив 60-річну жінку пострілом в голову. Це вбивство шокувало всю країну.
Згадуємо найважливіше про те, ким була Ірина Фаріон.
Захисниця мови зі Львова
Ірина Фаріон була відомою захисницею української мови, філологинею, професоркою, членкинею партії “Свобода”.
Вона народилась у Львові 29 квітня 1964 року, тут виросла, вчилась та працювала. Філологічну освіту отримала в університеті Франка.
Перед розпадом СРСР кілька років була у комуністичній партії, через що її потім багато критикували.
З 1990-х років Ірина Фаріон почала викладати у Львівській політехніці, де пропрацювала 30 років. Вона започаткувала безліч проєктів із захисту та популяризації української мови.
Обіймала посаду професорки кафедри української мови та була доктором філологічних наук.
У Львові Фаріон стала справжньою зіркою й з початку 2000-х років пішла у політику й долучилась до націоналістів з партії “Свобода”.
У 2006 році вона вперше стала депутаткою Львівської облради та поступово виходила на всеукраїнський політичний рівень.
Про Фаріон у Києві почали говорити у 2010 році. Чи не вперше вона стала відомою та потрапила у скандал у лютому того року, невдовзі після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах.
Тоді вона як депутат облради пішла з інспекцією в садочок і говорила маленьким діткам, що неправильно їх називати на російський манір.
“Ніколи не кличте Марічку Машео, бо якщо вона Маша, то це форма не наша, хай їде туди, де ці Маші живуть. Якщо хтось Петрика обізвав Петьою, то це не український хлопчик, він мав би забратись або навчитись, як правильно українською мовою називатись”, – відео з цими заявами тоді підірвали інтернет, а про Фаріон заговорили всі.
Вона почала ставати зіркою всеукраїнського масштабу.
Невдовзі в інтерв’ю виданню “Главком” Фаріон розповіла, що через ту історію із садочком її навіть викликали на допит в управління по боротьбі з організованою злочинністю. При чому через звернення депутат від опозиційної “Батьківщини” Віктора Швеця, якому громадяни скаржились через події у львівському садочку.
“Там я пояснила, що провела майстер-клас у дитячому садочку, як і в багатьох інших закладах, а тоді − порекомендувала тим працівникам, які мене допитували, щоб називали своїх дітей незмосковщеними іменами. Сміх та й годі. Попри все, ця дуристика неабияк надихає на протистояння суспільному ідіотизмові”, – з гумором оцінювала вона тоді похід до правоохоронців.
І обіцяла ходити у садочки далі. “Ми розробили наліпки, які стосувалися назв предметів, які оточують дитинку: щоб вона не називала шафку “шкафчиком”, килимок – “ковриком”, горнятко – “кружкою”, а виделку – “вилкою”. Зараз ми готуємо чергові наліпки, які будуть стосуватися назв страв, щоб дітки не казали, наприклад, “кампот”, “катлєта”, “супчік”.
На питання, чи може вона піти з політики, ще тоді вона відповідала відмовою.
“Я не покину цієї справи з простої причини: мені цього не дозволить моя дитина, що не хоче жити у країні чужинців, блазнів і політичних проституток”, – парирувала Фаріон.
Тоді ж вона розповіла про мовні практики у Львівській обласній раді, які у своєрідній формі її партія намагалась впроваджувати вже у парламенті.
“З моєї ініціативи запровадила унікальні дії у Львівській обласній раді. Це десять хвилин культури мовлення після депутатських запитів на кожній сесії, які провадить Ірина Фаріон”, – хвалилась вона. Мовні баталії у Раді з Азаровим та компанією були ще попереду.
На питання, чи є сенс допомагати вивчити українську тодішньому керівнику МВС Анатолію Могильову і прем’єру Миколі Азарову, вона відповідала негативно.
“Є такий педагогічний принцип: не вчи не готових. Адже не кладуть до операційного столу людину, якій перед тим добре кишківник не помили, всіх до всього треба готувати. Я не думаю, що ці люди готові працювати з таким репетитором, як Ірина Фаріон”, – відрізала вона.
Показово, що у той час, коли всі пліткували, що “Свободу” нібито фінансує Ігор Коломойський, і партія це послідовно заперечувала, Фаріон позивалася до Приватбанка – бо їхні банкомати видавали чеки недержавною мовою.
Про секрет свого психічного здоров’я Фаріон говорила просто – треба ходити до бібліотеки.
“Я десь прочитала, що якщо і є рай на землі, то він називається бібліотекою. Тож якщо мені вдається хоч раз на тиждень до цього раю потрапити, я стаю здоровою і адекватною людиною”, – хвалилась вона.
Тоді ж вона казала, що нічого комфортнішого у світі, ніж місто Львів, для неї просто не існує. “Неприємно уявляти, що можу жити в іншому місті і рухатися не межи своїми звичними бібліотеками, офісом, хатою і Політехнікою тощо, а в якомусь іншому просторі”.
Вже тоді її почали активно розкручувати головні телеканали України, запрошувати на ефіри та влаштовувати гучні суперечки щодо мови та історії.
Ще в 2010 році вона стала гостем ефірів на “Інтері” у токшоу Олеся Бузини та Євгена Кисельова.
Там суперечки щодо садочків та “москальських імен” дітей слухала вся країна, а сама Фаріон обіцяла керуватись у політиці настановами Степана Бандери.
Олеся Бузину вбили у 2015 році у Києві у дворі власного будинку, суд так і не встановив його вбивць та замовників злочину.
Велика політика та Верховна Рада
Чи не перший публічний виступ у Києві на великому політичному мітингу датується кінцем 2010 року.
Мітинг опозиції біля парламенту, ще на свободі Юрій Луценко та Юлія Тимошенко, і вже тоді вона запалила своєю промовою.
“Україна не має влади, те, що демонструє ця кримінальна олігархія, це колоніальна адміністрація московського штибу. Це колоніальна адміністрація, керована з Москви”, – виголошувала вона з трибуни. І говорила про потребу краху “путінської Росії”.
Фаріон передбачала, що від нової влади “перший удар отримає українська культура, українська мова та історія”.
Її прогнози частково справджувались, влітку 2012 року вже практично під час виборчої кампанії до Ради влада схвалила мовний закон, який розширював права російської мови. Це викликало “мовний майдан” та певний спротив у суспільстві.
І на цій хвилі “Свобода” та Ірина Фаріон показали досить впевнений результат та зайшли до Верховної Ради.
Найбільш впізнаваною політикиню зробили її гострі, часто на межі політкоректності заяви щодо впровадження української мови та хейтерські випади на адресу всього, що пов’язане з Росією.
Вже під час першого засідання Ради, на якому переобирали прем’єра Азарова, Фаріон зробила своє легендарне зауваження про його розумові здібності.
“Товаришу Азаров, ваш кабмін ініціював скасування обов’язкове дублювання фільмів українською мовою. Чи комфортно вам проживати у світі серед українців, яких ви не сприймаєте і не шануєте. Уся країна вправляється в коміксах з вашого мовлення, як допомогти вам у цій проблемі опанувати подай на елементарному рівні мову українську? Я бачу цю проблему у двох контекстах. Мову не знають ті, які або політично упереджені, або розумово відсталі. Отже, у якій системі координат перебуваєте ви”, – зробила різкий випад політикиня.
На що Азаров відповів – буде намагатись вчити українську мову. Хоча й безуспішно.
Бійки, суперечки, тиск на владу та Партію регіонів – ось чим запам’яталась Фаріон у Раді.
Хоча критики й казали, що свободівські безперервні “Українська, українська!” та грюкання руками по столах під час виступу депутатів російською особливого результату не давали.
Віктора Януковича вона незмінно називала “чоловіком на останню букву алфавіту”.
Після обрання в парламент, коли при владі був Віктор Янукович та Партія регіонів, політикиня активно виступала проти всіх ініціатив, які обмежували використання української мови.
У 2013 році журналісти опублікували документи, що Фаріон була в комсомолі та навіть членкинею Комуністичної партії. Що трохи контрастувало з її політичною позицією.
Фаріон не стала коментувати ці викриття, заявивши, що “орлиці не сповідаються перед гієнами”. А згодом підтвердила, що таки була комуністкою, але лише, щоб “руйнувати їх (комуністів – Ред.) зсередини”.
Повернення до Львова
“Свобода” та Фаріон були серед політичних рушіїв Революції гідності, проте сама ж революція та її наслідки прибрали партію з великої політики.
На виборах восени 2014 року партія не пройшла, а Ірина Фаріон повернулась до Львова займатись викладацькою та громадською діяльністю.
У 2014-2019 професорка вела історичний проєкт на телеканалі “Рада” “Велич особистості”. Його метою була популяризація видатних постатей України від Степана Бандери до Івана Мазепи.
Хоча оглядачі і вказували, що програма ця виглядала у дещо совковому стилі, але зі своєю характерною енергетикою.
У 2017 році вона закликала не давати роботу і освіту тим, хто не говорить українською, а згодом після сварки з телеведучим Дмитром Гордоном на камеру пройшла детектор брехні, щоб спростувати, що вона – агент ФСБ.
У 2018-му політикиня радила “бити ногою в щелепу кожному москворотому”, щоб перемогти у війні, а в 2023-му заявила, що окупація Маріуполя і загибель тисяч його мешканців під час російського вторгнення – “кармічність” та “детермінізм”.
На фоні буремних подій війни на Донбасі, президентських виборів, приходу до влади Володимира Зеленського та вторгнення Росії про Ірину Фаріон потрохи забували. Хоча час від часу вона давала скандальні інтерв’ю, які гриміли на всю Україну.
В цілому, протягом останніх років пані Фаріон варто було називати популярною в певних кругах блогеркою та громадською діячкою. Вона вела кілька проєктів на Youtube: коментувала актуальні політичні події, ініціювала збори для ЗСУ або, приміром, в рамках циклу коротких відеороликів “Протианглізми” радила очищувати українську мову від слів англійського походження: “хайп” міняти на “галас” або “захват”, а “коуч” на “наставник” або “вихователь”.
Непримиренна позиція пані Фаріон, специфічність її тону і всеукраїнська відомість зробили її героїнею багатьох мемів та справжнім персонажем мас-культури.
Звільнення Фаріон, дрони для армії та вбивство
У листопаді 2023 року СБУ відкривала кримінальне провадження щодо Ірини Фаріон. Перед тим вона в інтерв’ю різко розкритикувала українських військових, які продовжують спілкуватися російською мовою. В неї тоді виник заочний конфлікт із представниками “Азову”, які почасти є російськомовними.
Від неї вимагали вибачень, чого вона не зробила. Хоча згодом конфлікт вичерпався, а командир бригади “Азов” Богдан Кротевич засудив убивство Фаріон, а напад на беззбройну жінку назвав “мерзенним”.
Після того, як у 2023 році розгорівся скандал, вона опублікувала слова підтримки на свою адресу одного зі своїх підписників з Криму. У публікації були персональні дані підписника. Після цього у Криму його нібито затримали російські спецслужби.
Студенти вийшли на протест у Львові і вимагали звільнення професорки.
15 листопада 2023 року Львівська політехніка звільнила Фаріон.
У травні 2024 року Львівський апеляційний суд поновив її на посаді професорки і присудив їй компенсацію. Фаріон купила 11 дронів для військових за гроші, які відсудила у Львівської політехніки.
Вона до останнього вела свій блог на Youtube. Останній випуск датований 17 липня і називається “МІЛЬЙОН ₴ НА ДРОНИ, щоб умогилити ворога”.
Там вона і сказала, що купила на відсуджені гроші дроні, і закликала всіх донатити, бо хребтом УПА також свого часу був народ. А ще вона різко розкритикувала роботу міністра освіти Оксена Лісового та агітувала за петицію з його звільнення.
В останніх випусках Ірина Фаріон дуже гостро критикувала президента Зеленського та його партію, називала “Слуг народу” “поколінням піонерів та жовтенят “Партії регіонів”. Вона назвала політику та світогляд президента “совковим”.
Варто згадати, що так само непримиримо вона критикувала і попередника Зеленського на посаді президента – Петра Порошенка.
Також Ірина Фаріон постійно критикувала роботу влади Львова та команди Андрія Садового.
19 липня близько 19.30 молодий чоловік, якого кілька тижнів помічали біля будинку Ірини Фаріон, вбив її пострілом у голову.
Чин похорону Фаріон розпочнеться в понеділок, 22 липня, о 14:00 в Гарнізонному храмі. Поховають Ірину Фаріон на Личаківському кладовищі на центральній алеї, повідомила донька науковиці Софія Семчишин.
“Вбивство Фаріон – це замах на різну Україну”
Святослав Хоменко
Кореспондент ВВС
У двір багатоквартирного будинку на вулиці Масарика у Львові люди приносять квіти. Букети складають на бордюр поруч із великою плямою засохлої крові. Вчора на цьому місці невідомий зловмисник застрелив Ірину Фаріон.
60-річна Ірина Фаріон вже давно стала самодостатнім брендом. Називаючи її прізвище, не було потреби нагадувати про її численні регалії: колишня депутатка Верховної Ради, одна з лідерів націоналістичної партії “Свобода”, доктор філологічних наук, професорка Львівської політехніки, телеведуча, популярна у певних колах блогерка, популяризаторка української мови (хай навіть подекуди і за допомогою дуже дискусійних методів), і це ще не кінець.
Неймовірна енергійність, радикалізм у судженнях, екзальтованість у манері спілкування, небажання чи невміння йти на компроміси з опонентами перетворили Ірину Фаріон для одних – на уособлення концепту “України для українців” (таке бачення розвитку української держави поділяє певна частина наших співгромадян), для інших – на символ закостенілості світогляду (хоча складно сперечатися з тим, що за останні два роки цитати Степана Бандери, до яких часто зверталася Фаріон, стали для українців помітно актуальнішими), для третіх – на героя інтернет-мемів, персонажа сучасної української мас-культури.
Вбивство Ірини Фаріон вже зараз ставлять в один ряд із вбивством її ідеологічного антипода Олеся Бузини, якого застрелили біля його київського під’їзду у 2015 році. Згадують у зв’язку з цим і про вбивство журналіста Павла Шеремета в центрі Києва – восьма річниця його смерті припадає на сьогодні. Обидва ці злочини формально залишаються нерозкритими.
Але обидва ці вбивства – це ніби спогади з іншого, минулого життя. Лютий 2022 року, початок великого вторгнення Росії, провів в історії України великий вододіл. Після нього ті, хто бачив Україну частиною “русского мира”, або виїхали з країни, або зникли з вітчизняного інформаційного простору через інші причини. З поправкою на цю обставину протягом останніх двох з половиною років Україна намагалася жити немовби у колишньому режимі.
І в цих умовах Ірина Фаріон з її досить екзотичними для більшості співгромадян поглядами була живим нагадуванням про те, що Україна насправді дуже різна. Вона висловлювала свої думки про те, якими мають бути Україна та українці, збирала на свою адресу хвилі хайпу чи хейту (впевнений, до речі, що Ірині Дмитрівні не сподобалися б ці слова і вона з обуренням поміняла б їх на питомо українські “уваги та ненависти”, саме так через “и”), але продовжувала відстоювати свою позицію. Поки ти за Україну – з тобою нічого не станеться, критикуй ти хоч Зеленського, хоч Порошенка, хоч “Слугу народу”, хоч полк “Азов” – казав нам приклад Фаріон, яка у своїх палких промовах справді не щадила усіх вищезгаданих суб’єктів.
Вбивство Фаріон – це замах на цю Україну. На країну, яка, попри криваву війну, на економічні проблеми, на загальну деморалізацію населення, намагається функціонувати як демократична держава. І, як би банально не звучала фраза про те, що затримання та покарання вбивці це справа честі для українських правоохоронців та влади загалом, ставки тут – значно вищі.
Якщо злочин залишиться нерозкритим, це поставить питання і про здатність влади контролювати ситуацію в країні в умовах воєнного стану, і про єдність українського суспільства на третьому році повномасштабної війни, і про те, як виглядатиме політична і суспільна дискусія в Україні зараз.
Додатковий фактор для роздумів – це те, що вбивство сталося серед білого дня у Львові, який багато хто в Україні та за її межами вважає «тиловим» та «безпечним» містом. Заяложена фраза про те, що безпечних місць в Україні не залишилося, вже не раз підтверджувалася ракетними обстрілами найбільшого міста заходу країни, але саме зараз пляма крові у звичайному дворі на вулиці Масарика аж надміру переконливо доводить, наскільки близько до кожного українця перебуває війна.
В інтернеті багато пишуть про те, що якщо замовники вбивства Ірини Фаріон хотіли цим злочином посіяти розбрат серед українців, то вони прорахувалися. Вчора і сьогодні зі словами співчуття та підтримки на адресу загиблої та її рідних виступили безліч відомих і не дуже українців, у тому числі й вчорашніх затятих опонентів пані Ірини.
Але поки що, боюся, Львів та Україна перебувають у певному шоці після цього вбивства. Чи посіє воно зерна страху в українському суспільстві, чи змінить воно ставлення українців до війни та миру, до української влади та до Росії, які ще висновки зробить із цього вбивства суспільство, – гадаю, можна буде спостерігати вже на похороні Ірини Фаріон, запланованому на понеділок. Не виключено, що він стане наймасовішим громадським заходом в Україні після початку великої війни.
Як реагує Україна на вбивство Фаріон
Президент, культурні та політичні діячі засуджують вбивство Ірини Фаріон, а хтось навід називає це пострілом в Україну.
“Це був постріл в Україну. Ірина Фаріон у своєму youtube каналі розповідала про видатних українців, які загинули за ідею. За ідею загинула і вона сама. Навряд чи хтось захищатиме українську мову так затято і безкомпромісно. Мова має значення. За неї вбили Ірину Дмитрівну Фаріон”, – написала у фейсбук співачка Марійка Бурмака.
Мер Києва Віталій Кличко написав, що насильство – не метод боротьби з опонентами і тими, хто мислить інакше.
“Вбивство Ірини Фаріон — це провокація і виклик. Правоохоронній системі, демократії і стабільності в країні. І повинне бути розслідуване оперативно і відкрито для громадськості”.
Віктор Ющенко написав, що Фаріон була щира у своїй любові до України і захищала її так, я вважала за доцільне.
Петро Порошенко вказує, що немає і не може бути жодних виправдань насильству.
“Ми, все українське суспільство, не маємо дати жодного шансу ворогу використати цей злочин для розʼєднання і підриву Україну зсередини”, – додав він.
Військовий та політик, колега Фаріон по партії Андрій Іллєнко написав, що це не просто огидне, мерзенне, боягузливе вбивство фізично беззахисної жінки з-за кута — “це терористичний акт”.
За матеріалами www.bbc.com
