Від розкриття підготовки Кремлем ядерної атаки проти України до помсти воєнним злочинцям, — NV дізнався, що роблять «партизани» та класичні агенти ГУР по той бік фронту.
Рясний дощ розігнав усіх випадкових перехожих на вулицях російського Краснодару рано вранці 10 липня 2023 року. Втім біля шостої години в промоклому наскрізь місцевому парку з’явився чоловік, — незважаючи на погоду, він, судячи з усього, планував зробити пробіжку.
Паркова доріжка була спорожнілою, тож вранішній спортсмен спокійно рушив у звичному ритмі – він бігав тут кожен день по одному й тому самому маршруту.
Ця звичка вартувала чоловікові життя.
Бо через декілька хвилин перед бігуном з’явилась фігура у дощовику.
Коли обидва опинились поруч, раптовий незнайомець дістав пістолет і чотири рази вистрілив у бігуна.
Той впав і майже миттєво помер.
Через декілька годин місцеві ЗМІ повідомили, що у краснодарському парку від куль незнайомця загинув 42-річний Станіслав Ржицький, заступник начальника міського відділу з мобілізаційної роботи.
Але для розуміння того, що сталось, важливою була не актуальна посада вбитого, а попередня: у недалекому минулому Ржицький командував на Чорному морі підводним човном Краснодар, який стріляв крилатими ракетами Калібр по мирних містах Україні.
Згодом пресслужба української воєнної розвідки ГУР пояснила: «Краснодар — один з шести підводних човнів проекту Варшавянка, які входять до складу Чорноморського флоту РФ. Кожен з них здатен нести до чотирьох крилатих ракет типу Калібр. Капітан 2-го рангу Ржицький щонайменше з 2006 року проживав у Севастополі. Деякий час був командиром підводного човна Алроса. Після відправки Алроси на модернізацію був призначений командиром Краснодару».
Українські посадовці ніколи офіційно не заявляли про причетність ГУР чи інших спецслужб країни до ліквідації російського військового злочинця, яким безумовно був Ржицький.
Проте джерела NV вказують, що за подіями в краснодарському парку стоїть саме воєнна розвідка. І її фахівці відзначились не лише в цій таємній операції.
Зокрема за місяць до ліквідації Ржицького на Євпаторійському шосе у Сімферополі вибухнув автомобіль, в якому знаходився Володимир Єпіфанов, помічник «віце-прем’єра» окупованої Запорізької області. Колаборант та два пасажири легкової автівки як мінімум отримали серйозні опіки. Подальша доля Єпіфанова невідома.
NV вдалось поспілкуватись на умовах анонімності з офіцером ГУР із позивним Харциз. Якщо хтось у розвідці і може бути причетним до подібних операцій, так це він, — Харциз працює в департаменті спеціальних активних заходів ГУР.
Коментувати знищення Ржицького та підрив Єпіфанова офіцер розвідки не став. Але повідомив, що його підрозділ таємно діє на окупованих територіях України та в самій РФ, розшукуючи людей, які були б згодні співпрацювати з ГУР «по різним питанням».
«Можна сказати, що це такий умовний „партизанський рух“, який побудований вертикально. Тобто кожен агент не знає іншого, але загалом вони виконують наші завдання — і розвідувальні, і бойові», — пояснив Харциз.
Тонкощі «тилової» роботи
Говорячи про роботу своїх підлеглих у ворожому тилу, керівник ГУР Кирило Буданов, не вдаючись у деталі, розповів приголомшливу історію про те, що сталась влітку 2022 року. Тоді багато хто очікував, що Кремль зважиться на ядерний удар по Україні, і одна з жінок-агентів здобула для ГУР надважливу інформацію по цьому питанню.
Йшлось про те, що якийсь майор з 12-го головного управління російського міноборони, — цей підрозділ відповідає за зберігання та застосування ядерної зброї, — прибув до Криму у відрядження. Там росіянин зустрівся з українською агентесою та розповів їй у приватному порядку про підготовку до використання тактичного ядерного заряду. «Мовляв, готуємось, рішення прийнято, тільки скажуть коли, — пригадав слова цього майора Буданов. — І там було дуже багато подробиць».
Які дії вчинило після отримання цієї інформації ГУР його керівник не розповів.
Буданов лише пояснив: будь-яка операція у ворожому тилу починається з так званої «розробки» — пошуку людей, схильних до співпраці, та їх подальшого вербування. Звучить просто, проте цей процес, за словами шефа ГУР, дуже кропіткий: 98% гурівців, які займаються агентурними питаннями, працюють саме над «просіюванням» потенційних кандидатів.
Методів їх пошуку багато, своєю чергою додав офіцер Харциз. Зокрема, це соціальні мережі та месенджери, — хоча влада РФ і намагається обмежити доступ до багатьох з них населенню окупованих територій, але блокувати їх на 100% ворогові не вдається.
Буданов уточнює, що «за книжками» існують три мотиви для співпраці з розвідкою — матеріально-фінансовий, ідейно-патріотичний, а також ненависть до третьої особи або спільний ворог. А контррозвідка, за словами очільника ГУР, додала до цього переліку ще один — компромат або тиск.
«Все, що ви будете так чи інакше „крутити“, призведе до одного з цих варіантів», — додає він.
В якості ілюстрації слів свого шефа Харциз наводить історію, що тягнеться ще з 2014 року. Саме тоді українські розвідники вийшли на одного з активних учасників так званого Антимайдану, що опинився у скрутному фінансовому становищі. Резиденти ГУР почали з ним спілкуватись, організували допомогу і зрештою спонукали нового «співробітника» доєднатись до воєнізованих структур так званої «ДНР». «Ця людина по сьогоднішній день там служить. І добуває важливу інформацію», — пояснює Харциз.
Офіцер ГУР пояснив, що якоїсь сталої «такси» у роботі з подібними людьми у розвідки нема. «Хтось може піти за 10 тис. грн, хтось за $10 тис., і це буде одна й та сама робота. Тут приймає рішення вербувальна структура, — наскільки вона готова за це виконання завдання заплатити якусь суму», — розповідає Харциз.
В його практиці була ще історія хлопця з Донеччини, у якого в 2014 році окупанти просто на вулиці вбили літнього батька: вивели з машини, назвали «укропом» та розстріляли. На той момент юнак був налаштований проросійськи, але цей випадок змінив усе, — і ГУР отримала нового агента.
Харциз каже, що справжня агентурна робота — це не ситуативна, не одноразова співпраця, а довготривалі відносини. «Шантаж — це крайній метод розвідника. Розвідник завжди шукає друзів», — пояснює офіцер.
«Якщо ви тримаєте людину за горло, пам’ятайте, що вона буде кожен ранок просипатися і думати, як звільнитися від вашої руки», — додає він. І запевняє, що «одноразових» агентів в ГУР нема.
Справжні партизани
Українська воєнна розвідка має справу не лише з глибокого зануреною у ворожі тили «класичною» агентурою, але й з людьми, яких сміливо можна назвати справжніми партизанами.
Як пригадав Харциз, вже з початку повномасштабного вторгнення українські лісники, що працювали на півночі частково окупованої на той час Київської області, почали самостійно виходили на зв’язок з ГУР. «В нас все є. Дайте лише методичні рекомендації, візьміть під керівництво, ми будемо працювати», — переказує їх слова офіцер.
Зрештою ці люди з мисливськими рушницями та пляшками із запалювальною сумішшю пішли в ліс і почали партизанськими методами боротися з окупантами. Пізніше ГУР передав їм бойову зброю
Саме ці «лісники» навесні 2022 року розстріляли колону окупантів біля села Катюжанка, розташованого на північ від Києва, на шляху до межі Чорнобильської зони та КПП Дитятки.
Інші «лісники», як розповів Харциз, знищували на Чернігівщині ворожі каравани з паливно-мастильними матеріалами, а в окупованих селах труїли росіянам воду та їжу.
Партизани не лише нищать ворога: офіцер згадав нещодавній випадок, коли група мешканців окупованих районів Запорізької області, що виконує завдання ГУР, попросила від їх імені передати значну суму на відбудову зруйнованої російською ракетою київської дитячої лікарні Охматдит. «Вони сказали: замість того, що переправляти гроші нам, віддайте їх дітям», — розповів гуровець.
Партизан, що хочуть співпрацювати з ГУР, помітно побільшало під час минулорічного українського контрнаступу, додає Харциз. При чому на зв’язок почали виходити мешканці не лише окупованих районів Запорізької області та Херсонщини, а також люди з Донецька та Луганська. І не тільки.
«Колосальний сплеск — Крим, окупована з 2014 року територія. Люди виходять і кажуть: ми будемо працювати. І реально працюють. Є приклади знищення ними ворогів. Агенти з Криму знаходили керівників окупованої Запорізької області, які проживали на території Криму і виконували завдання», — розповів офіцер ГУР.
Проте, він зауважив: серед тих, хто «виходить» на воєнну розвідку з бажанням бити ворога, час від часу трапляються «щури» — російські подвійні агенти. Тому потенційних підпільників та партизанів у ГУР ретельно перевіряють.
Унікальний досвід
Військовий експерт Олександр Коваленко пояснює: рух опору, що діє як на тимчасово окупованих територіях, так і в РФ, дозволяє ГУР вирішувати різні завдання. Наприклад, нищити командний склад російських окупаційних військ, ліквідовувати представників окупаційної влади, руйнувати ворожі військові та логістичні об’єкти.
«Все це позитивно впливає на спроможності ЗСУ вести більш ефективні оборонні або контрнаступальні дії», — каже Коваленко.
Він впевнений, що для сучасної історії український досвід розробки та підтримання партизанського руху — унікальний. Бо на відміну від розвідок та армій інших країн світу вітчизняні спецслужби постійно змінюють напрямки своєї діяльності та методи реалізації операцій.
«І це ще не кінець війни. Попереду ще багато таких моментів, які будуть тільки вдосконалювати наші можливості по впливу на ворога», — переконаний Коваленко.
За матеріалами nv.ua
