NV за допомогою представників команди президента, колишніх міністрів, депутатів та експертів виокремив чотири ключові якості Дениса Шмигаля, які дозволили тому вже понад чотири роки очолювати уряд.
Ця людина формально займає зараз третю за значущістю посаду в державі після президента країни та головнокомандувача ЗСУ. Але українці, згідно з соціологічними дослідженнями, не бачать його серед найпопулярніших діячів країни.
Ця людина завжди є серед головних учасників найважливіших зустрічей із топовими представниками держав-партнерів. Але ЗМІ згадують його прізвище хоч і доволі часто, та передусім у прив’язці до технічної інформації.
Зрештою, саме ця людина встановила абсолютний рекорд з терміну перебування на своєму посту. Проте таблоїди його абсолютно ігнорують, як і лідери думок у соцмережах.
Людиною-«невидимкою», що постійно присутня у новинах, але якимось другорядним чином, є Денис Шмигаль, який на початку березня 2024-го досяг раніше не досяжного — відсвяткував четверту річницю перебування на посаді очільника уряду.
Таке в національній політичній історії сталось вперше: до цього найдовше в кріслі прем’єра — майже чотири роки — знаходився регіонал Микола Азаров, решта чиновників його рівня навіть не наближались до подібного «довголіття».
Довготривала кар’єра Шмигаля викликає тим більший подив, що уряд за часів президента Володимира Зеленського вже декілька разів струшували великі кадрові катаклізми. І сам по собі шостий гарант Конституції ніколи особливо не тримався за людей, за час своєї каденції звільнивши навіть декількох старих друзів.
Та й навколо самого Шмигаля останніми місяцями ходили неприємні чутки, — мовляв, Банкова от-от віддасть його посаду віцепрем’єрці Юлії Свириденко, що відповідає за увесь економічний блок уряду.
Проте навіть коли на початку вересня парламент з подачі очільника держави звільнив більш ніж половину наявних міністрів, їх безпосередній шеф залишився у своєму кріслі на шостому поверсі величної радянської будівлі на київський вулиці Грушевського.
Народний депутат фракції Голос Ярослав Железняк, який часто перетинається по роботі з урядовцями, адже є першим заступником голови комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, вражений тим, наскільки вдало керівник Кабміну веде свої апаратні ігри.
«Як політик не можу не захоплюватися вмінням Шмигаля „збрити“ конкурентів», — заявив він NV. І згадав, що нинішнього прем’єра в різні часи хотіли замінити й на ексміністра інфраструктури Олександра Кубракова, і на віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, і на ексміністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, і на ту саму Свириденко, і на колишнього очільника Мінекономіки Олексія Любченка, і на голову НАК Нафтогаз України Юрія Вітренка.
Нині частина цих «претендентів» перебуває поза межами владної еліти, а решта продовжує працювати під наглядом «безсмертного» Шмигаля.
Якщо це не диво, то що тоді можна називати дивом?
Комфортний кандидат
Шмигаль прийшов до влади разом із Зеленським, однак зробив це не в Києві, а на регіональному рівні. Його, одного з колишніх топ-менеджерів ахметовського енергохолдингу ДТЕК, влітку 2019-го новий президент призначив очільником Івано-Франківської облдержадміністрації (ОДА).
Проте вже в лютому 2020-го Шмигаля запросили на роботу в урядовий квартал — на позицію віцепрем’єра — міністра з розвитку громад і територій.
Тогочасний прем’єр Олексій Гончарук був серед тих, хто проводив із своїм новим заступником співбесіду.
«Він найкраще проявив себе серед голів обласних державних адміністрацій, — так пояснив свій вибір на користь Шмигаля в одному з тогочасних інтерв’ю Гончарук. — У нас є досвід роботи з ним протягом декількох місяців, за цей період часу мені було з ним працювати дуже комфортно».
Комфортним Шмигаль виявився не тільки для Гончарука. Адже вже за три місяці після переїзду до Києва він замінив колишнього шефа на посаді керівника Кабміну.
З того часу минуло чотири роки. І про Гончарука, на відміну від Шмигаля, тепер мало хто згадує.
Депутатський друг
Одна з перших якостей, на яких ґрунтується «витривалість» діючого прем’єра — його гарні стосунки з ВР.
Кілька народних депутатів президентської фракції Слуга народу (СН) розповіли NV, що у Шмигаля дійсно склались непогані відносини із парламентарями.
Один із цих «слуг» зауважив, що Шмигаль «більш відкритий до спілкування із депутатами, аніж деякі міністри». Адже топ-урядовці можуть не взяти слухавку, щось забути, щось пообіцяти — і не зробити. Водночас прем’єр, мовляв, включається у багато практичних питань парламентарів, які в тому числі можуть виникати на їх округах.
«Навіть коли було перше засідання цього оновленого Кабміну, то Шмигаль прямо там сказав: будь ласка, відповідайте депутатам, спілкуйтесь з ними, — це важливо», — розповіло джерело серед «слуг».
Ще один співрозмовник видання зі складу фракції СН на умовах анонімності назвав «комунікаційні здібності» однією з найсильніших сторін Шмигаля.
«Він спокійний, виважений, не психує, завжди тримає слово, знаходить спільну мову і з депутатами, і з Офісом, і зі своїми міністрами, які з дуже різних місць з’являються в Кабміні», — пояснив цей нардеп. І додав: «Про „не психує“ — це важливо, бо всі втомились, і стало дуже багато емоцій в роботі».
Підтверджує те, що у Шмигаля хороші відносини з багатьма депутатами і Железняк, який сам добре ставиться до прем’єра.
Здавалось би, що в вибудованій Зеленським системі влади, де центром прийняття будь-яких значущих рішень є Банкова, підтримка Ради нічого не варта. Проте не у випадку з прем’єром, адже його долю — як зняття, так і призначення — має затвердити парламент. А шукати голоси під щось — зараз це для Офісу президента (ОП) важкувате завдання.
«Я не розумію, за що міняти премʼєра, — знизує плечима один з „слуг народу“. — Він ніде не зафакапив серйозно, на відміну від багатьох інших членів команди».
Та й особливого захвату від потенційної кандидатки Свириденко, яку, як стверджують джерела NV, просував очільник ОП Андрій Єрмак, у парламентарів не було. Адже в Раді її вважають ще більш залежною від Банкової, ніж Шмигаля.
Те, що відставку діючого прем’єра складно було б провести через ВР, визнає і джерело в команді Зеленського. Окрім того, за його словами, відіграла свою роль і відверта розмова Шмигаля із президентом. Виглядала вона у переказі цього співрозмовника NV таким чином: «Прем’єр пропонує: скажіть уже «так» [ми продовжуємо роботу] чи «ні», бо уряд не працює нормально — всі на валізах. Президент відповідає: «Ти працюєш, підбирай [нову] команду».
Один із колишніх міністрів на умовах анонімності розповів редакції, що не останню роль у цьому хеппіенді Шмигаля відіграв й очільник фракції СН Давид Арахамія. Адже останній, за його словами, «відстояв» діючого прем’єра.
Проте, цей ексчиновник не пояснив причин прихильності Арахамії до головного урядовця.
Своєю чергою політолог Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень Пента, закликає не перебільшувати вплив очільника фракції СН у кадрових питаннях, бо в них № 1 — це Зеленський, а № 2 — Єрмак.
Але один з представників оточення Зеленського все ж запевнив редакцію: Арахамія дійсно стоїть на боці Шмигаля. І пояснення цьому просте — вони дружать, і один одного підтримують.
Звичний партнер та ідеальний шеф
Ще одна важлива характеристика, яка утримує Шмигаля на посаді, — він постійно контактує з західними союзниками, і став для них одним з гарантів виконання Україною домовленостей.
Держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно зустрічався в Києві з очільником українського уряду Денисом Шмигалем / Фото: Reuters
Йдеться про цілий спектр надважливих питань — від отримання фінансової допомоги з боку США, ЄС і G7 та співпраці з МВФ до забезпечення сприятливого з точки зору енергетики проходження зими чи навіть виробництва озброєнь.
Як пояснив редакції не під запис один з топових представників СН, Шмигаль для міжнародних партнерів є носієм інституційної пам’яті обіцянок офіційного Києва. «Партнери все-таки бачать певні зобов’язання з боку прем’єра і той за цим слідкує», — додав співрозмовник редакції.
Окрім того — і це ще один чинник, що призвів до стійкості прем’єра — Шмигаля відрізняє вдала робота всередині головного урядового офісу.
Колишній урядовець, який донедавна працював з керівником Кабміну, на умовах анонімності назвав того «емоційно рівною» та системною людиною. Мовляв, прем’єр адекватно оцінює обставини, вміє слухати, балансувати і не робить різких рухів. Хоча відсутність «радикальності» у рішеннях і реформах Шмигаля особисто цей ексміністр і вважає прем’єрським мінусом, бо «війна — найкращий час робити реформи».
На думку одного з представників президентської команди, прем’єру вдалось «підім’яти під себе все процедурно-організаційне». І тому міністри змушені з ним рахуватись.
«Хтось з міністрів удає, що слухається, а хтось слухається реально, — пояснює цей співрозмовник редакції. — І вони його сприймають як першого серед рівних. Тобто вони до нього всі з повагою і розумінням, що він, зокрема, забезпечує їх життєдіяльність».
Та й нові очільники відомств сприймають Шмигаля як більш впливову людину, ніж це робили їхні більш досвідчені попередники.
«У нього достатньо рівні відносини з міністрам, — пригадує один з таких ексурядовців під час розмови з NV. — Я б не сказав — дружелюбні або недружелюбні. Слово „рівні“ досить вдале. Він з одного боку тримав дистанцію, а з другої – не було так, що у нас була проблема з комунікацією з ним. Це якраз його сильна сторона».
Проте депутат Железняк переконаний, що урядовці слухаються Шмигаля лише через розуміння, що центр прийняття рішень знаходиться «трошки в іншому місці». «Не на шостому поверсі уряду», — з натяком уточнює представник Голосу.
Слухняний виконавець
Якщо говорити про ключову характеристику успішності Шмигаля, то це, на думку всіх співрозмовників редакції, буде його майже досконала вбудованість у вертикаль влади Зеленського. І ця Шмигалева якість має декілька граней.
«Шмигаль зміг зрозуміти всю систему, в якій він працює, і бути в ній ефективним, результативним, успішним, при цьому не будуючи власну політичну кар’єру, — пояснив NV підґрунтя „витривалості“ прем’єра один із впливових членів команди президента на умовах анонімності. — І він не є об’єктом якихось публічних медійних атак». Усі подібні речі, зауважив цей співрозмовник, свого часу заважали багатьом іншим прем’єрам.
В команді президента непублічно визнають: Шмигаль більше виконує роль модератора в уряді. Як пояснив співрозмовник NV в оточенні Зеленського: «Він не нарізає задачі міністрам, — ясно, що це роблять в іншому кабінеті… Але він знає ці цілі, він їх тримає у фокусі і він над ними працює. Тобто це вже така функція як управлінця, як СЕО».
Тому, на думку цього співрозмовника, діючий очільник уряду є «ідеальним прем’єром» для існуючої системи влади.
Железняк підкреслює ще й таку важливу в даному випадку рису Шмигаля, як його політична «непомітність». «Мені здається, що в цьому і криється секрет його політичного виживання», — розмірковує представник Голосу.
Джерело NV у фракції СН погоджується з такою оцінкою: «Ми бачили, що як тільки хтось трошки висовувався з міністрів — той самий [ексочільник МЗС Дмитро] Кулеба — це неминуче закінчувалось кадровими висновками».
Підводячи риску під розмовою про Шмигаля, політолог Володимир Фесенко називає того «робочою конячкою без політичних амбіцій». Прем’єр, думку експерта, став не керівником уряду, а його координатором.
Політолог уточнює: війна та режим воєнного стану фактично забороняють повну відставку уряду. Але в теперішній конфігурації розподілу влади Банкова може за бажанням та за потреби змінити це правило. І тому лише особисті якості Шмигаля сприяють його стійкості.
«Офіс президента фактично є політичним урядом, а Кабмін є таким виконавчим органом, який виконує політичні рішення, що ухвалюються в ОП. — пояснює Фесенко. — Насправді більшість президентів прагнуть саме такої моделі, як зараз. А Шмигаль ще й не проявляє жодних політичних амбіцій, — це сприяло тому, що він так довго протримався на посаді».
За матеріалами nv.ua
