Державний візит президента США Джо Байдена до Німеччини 18 жовтня був надзвичайно коротким. Але президент США використовував кожну хвилину в Берліні, щоб – в ці останні тижні перед тим, як він залишить посаду в січні – дати зрозуміти, що він все ще має великі амбіції на світовій арені. Особливо на Близькому Сході та в Україні.
Європейська оборона була наріжним каменем зовнішньої політики Байдена. Це різко контрастує з політикою його попередника Дональда Трампа, який претендує на пост президента у 2024 році.
Як знак визнання його зусиль президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр нагородив Байдена найвищою відзнакою своєї країни — Великим хрестом спеціального класу.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну — найстрашніша війна, яку пережив цей континент після Другої світової.
І як це було 80 років тому, Європа розраховувала на скоординоване лідерство та військову підтримку від США.
Байден наполягав на тому, що потрібно зробити набагато більше: “Ми повинні продовжувати, доки Україна не встановить справедливий і міцний мир… Ми повинні продовжувати нашу підтримку”.
Багато залежатиме від того, хто переможе на виборах США у листопаді.
Європа покладалася на військову допомогу США Україні. Берлін є другим за величиною донором після Вашингтона, хоча цей обсяг блякне у порівнянні з допомогою союзника по той бік Атлантики.
Існують побоювання, що, як тільки Байден покине Білий дім, дні американської щедрості для України закінчаться.
Навіть якщо наступним президентом США стане кандидатка від Демократичної партії Камала Гарріс, Конгрес, ймовірно, звернеться до інших зовнішньополітичних пріоритетів, таких як Китай і Тайвань.
Якщо говорити про Трампа, то під час його перебування в адміністрації у 2016-2020 роках відносини з НАТО – трансатлантичним військовим альянсом, що діє з часів Другої світової війни – були бурхливими.
Він прославився тим, що захоплювався “сильним” президентом Росії Володимиром Путіним і досі публічно не заявив, чи хоче, щоб Київ вийшов переможцем у війні.
Попри численні залаштункові розмови в колах НАТО про “захист від Трампа” європейської оборони перед майбутніми виборами в США, жодних ознак того, що це дійсно відбулося немає. Так само непідтвердженою залишається теза, що Європа зможе успішно “справитися сама” в разі потреби.
Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році канцлер Німеччини Олаф Шольц пообіцяв “Zeitenwende”, історичний поворотний момент, коли його країна перестрибне через тінь свого нацистського минулого та інвестує значні кошти у свою армію, щоб повністю сприяти спільній обороні союзників.
Цього тижня керівники німецької розвідки попередили, що продовження інвестицій Росії у її війну дасть їй змогу напасти на НАТО до кінця десятиліття.
Запланована військова реконструкція Німеччини загрузла в бюрократії. Уряд навіть не погодив майбутній оборонний бюджет.
Дипломати кажуть, що Байдена турбує європейська рішучість. Вже є ознаки “втоми від України”, а союзники в Європі борються з власними внутрішніми викликами.
Напередодні загальних виборів наступного року Шольц перебуває під значним тиском удома з боку як популярних крайніх правих, так і крайніх лівих, які симпатизують російському наративу.
У п’ятницю до Шольца та Байдена в Берліні приєдналися великі українські донори – Великобританія та Франція.
“Четвірка”, як називають ці чотири великі держави НАТО, також обговорювала питання Ірану та ширшого Близького Сходу. Їхня спільна заява про Україну підтвердила рішучість продовжувати підтримку.
Прем’єр-міністр Великої Британії сер Кір Стармер заявив, що Росія слабшає і що війна поглинає 40% бюджету Москви.
Він наголосив, що на зустрічі обговорили, “якими додатковими можливостями, обладнанням і ресурсами” вони могли б допомогти Україні. Але конкретики не прозвучало.
Але саме конкретики просив український президент Володимир Зеленський у своєму “плані перемоги”, зокрема, офіційного запрошення приєднатися до НАТО чи дозволу бити вглиб Росії ракетами великої дальності, які постачають Велика Британія та Франція. Цей запит наразі відхилили.
Критики Джо Байдена та його союзників по НАТО звинувачують їх у постійному зволіканні через побоювання ескалації з Росією.
Київ – і Москва – уважно стежили за “прощальною поїздкою” Байдена до Берліна.
Вони почули неодноразові запевнення чотирьох держав НАТО в постійній, непохитній підтримці України. Водночас вони бачать президента США, який йде з посади, канцлера Німеччини, який, ймовірно, програє загальні вибори в своїй країні, а ще французького президента, рейтинг якого похитнувся вдома.
Для України додаткова допомога від її найбільших спонсорів не може прийти достатньо швидко. Відступаючи від Росії на лінії фронту, країна перебуває в особливо вразливому моменті. Решта Європи теж.
За матеріалами bbc.com
