Після захоплення Вугледару на початку жовтня темпи просування російської армії на Сході України дещо сповільнились, але потім знову зросли. Чи означає це, що Росія намагається досягнути цілей свого “великого наступу” який триває вже понад рік, до сезону холодів?
Слід зауважити, що падіння Вугледару – потужної української “фортеці” на південному Донбасі – не відкрило Росії шлях до стрімкого просування вглиб контрольованої Києвом території.
Збройним силам України вдалося утримати наступний рубіж – біля села Богоявленка – і не допустити руху військ РФ до своєї, вочевидь, головної цілі – Курахового, логістичного центру.
Так само українські армійці утримують противника на підступах до Покровська і Селидового. Росіяни, своєю чергою, пробують не штурмувати в лоб ці великі промислові міста, а обходити їх з флангів.
У Торецьку, навпаки, обидві армії загрузли в міських боях. Армія РФ намагається рухатись північніше, але щільна забудова і впертий спротив ЗСУ гальмують ці атаки.
Це просування надзвичайно повільне і спричиняє великі втрати для сторони, яка атакує.
На інших напрямках – біля Курахового, Куп’янська і Часового Яру – виглядає так, що російські сили пробують вичавити максимальний результат до настання сезону холодів і дощів.
Суттєве погіршення стану ґрунту впливає на рух бронетехніки і робить майже неможливими стрімкі просування механізованих колон.
На це звертає увагу військовий експерт, австралійський генерал у відставці Мік Раян.
“Росіяни на кількох ділянках посилили свої механізовані операції, щоб просунутися скрізь, де це можливо, перш ніж умови перешкодять широкомасштабному використанню важкої бронетехніки”, – наголошує він.
“Так, гусениці дійсно допомагають пересуватися по перетнутій місцевості за більшості умов. Але багнюка в Україні славиться здатністю “захоплювати” бронетехніку”, – вказує експерт.
Він також зауважує, що Росія дещо змінила тактику і почала активніше застосовувати малі піхотні групи. Вони тепер діють попарно: одна група намагається закріпитись на тактичному плацдармі на передовій позиції, а інша – йде ззаду для підтримки.
Це надзвичайно ресурсозатратна тактика для Кремля. Щоправда, розмови про залучення росіянами північнокорейської армії до бойових дій в Україні можуть частково зняти цю проблему.
Крім того, обидві сторони продовжують бойові дії в Курській області РФ. Тут українська армія залучає додаткові бойові підрозділи, наприклад, 47-му окрему механізовану бригаду “Магура”, щоб стримати другу хвилю потужного контрнаступу росіян. За твердженням української влади, поки що це вдається.
Рух до Курахового
Суттєве сповільнення в напрямку Покровська призвело до того, що російська армія переорієнтувала свої основні зусилля південніше – в напрямку Курахового.
Це важливий логістичний пункт для ЗСУ, що лежить на трасі Донецьк – Запоріжжя. Падіння Курахового призведе до згортання усієї української оборони на півдні Донбасу, а також поставить під загрозу Запоріжжя.
Щоправда, це місто, окрім укріплених оборонних ліній безпосередньо на околицях населеного пункту має ще одну важливу особливість – велику водну перешкоду на півночі, а саме – Курахівське водосховище.
Зараз російська армія намагається вийти до околиць міста на сході і притиснути українських оборонців до берега водосховища на півночі.
Основні бої зараз точаться у селах Максимільянівка (про взяття якої міноборони РФ оголосило 17 жовтня) і Зоряне.
Росія повідомила, що контролює Зоряне 19 жовтня.
Українська сторона поки що не підтверджує цю інформацію. Аналітичний центр DeepState наголошує, що станом на 20 жовтня тримають бої у південній частині Максимільянівки, але росіяни підтягнули резерви та посилили артилерійські обстріли. Це пов’язано з тим, що цей населений пункт “як кістка в горлі”, що заважає відкрити шлях на Курахове, вказують аналітики.
Село Зоряне розташоване північніше, впритул до важливих опорних пунктів ЗСУ біля населених пунктів Гірник і Курахівка. На карті DeepState воно перебуває в “сірій зоні”, тобто за нього ще тривають бої.
Якщо інформація про взяття Зоряного підтвердиться, це означатиме, що український плацдарм на східному березі річки Вовча повністю ліквідовано. Він тримався в напівоточенні фактично три місяці.
Український військовий аналітик, координатор групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець зазначає, що вочевидь російське міноборони визначило саме Курахове основою ціллю свого наступу.
“Скоріш за все, російське командування, нарешті, зрозуміло, що Курахівський район оборони ЗСУ є своєрідним “ключем” достатньою мірою – як до Покровського, так й Успенівського (колишнього Вугледарського) напрямків…”, – наголошує експерт.
На його думку, найбільш загрозливою є ділянка фронту між селами Гірник і Новоселидівка біля міста Цукурине. На цьому відтинку шириною 6-7 км російська армія концентрує основні зусилля.
Але подальше просування тут, вважає експерт, вимагатиме від Росії значних додаткових сил і резервів.
Крім того, українські війська на північному березі Курахівського водосховища, зберігають гіпотетичну можливість контратак у фланг та тил наступаючій на Курахове тактичній групі армії РФ, вважає Машовець.
Без розв’язання цієї задачі говорити про готовність російської армії до боїв за Курахове зарано.
Просування біля Часового Яру
Попри те, що битва за Часів Яр – ключову висоту на заході Донецької області, – почалася вже майже 8 місяців тому, Росія ніяк не могла досягти тут прориву.
До наступальних операцій залучили найкращі десантні підрозділи, але вони були безсилі проти вибудованої української оборони як у самому місті, так і на підступах до нього.
Важливим рубежем поблизу Часового Яру був і залишається канал Сіверський Донецьк-Донбас. Навіть попри те, що це не широка перешкода і на деяких ділянках він взагалі проходить під землею.
Власне, в середині літа цей канал став безпосередньою лінією фронту, коли ЗСУ були змушені відійти на його західний берег зі східного кварталу, вщент знищеного російською авіацією і артилерією.
Після того армія РФ почала докладати зусиль, щоб перетнути водну перешкоду і створити стійкий плацдарм на іншому березі.
Станом на 21 жовтня можна констатувати, що їй це вдалося відразу в декількох місцях.
Спочатку росіяни змогли створити невеликий плацдарм на північному сході Часового Яру – біля селища Калинівка. З того району вони почали проводити атаки вглиб житлової забудови міста.
У жовтні російські армійці змогли перетнути канал на південь від Часового Яру. Тут вони прориваються в напрямку села Ступочки і вже заглибились на 2-3 км.
Таким чином росіяни намагаються обійти укріпрайон ЗСУ в Часовому Яру з півночі і півдня та наблизитись до своєї головної мети – логістичного центру західного Донбасу міста Костянтинівка.
Однак це просування є занадто ризикованим для військ Кремля поки не вирішена головна проблема – наявність українських позицій південніше на східному березі каналу біля сіл Кліщіївка і Андріївка. Наполегливі спроби ліквідувати цей плацдарм були марними для армії РФ.
Битва за плацдарм на Осколі
У середині жовтня російські війська просунулися на південний схід від Куп’янська на сході Харківської області. Тут їм вдалося перерізати шосе Куп’янськ — Борова в районі Кругляківки і фактично розрізати український плацдарм на східному березі річки Оскол.
Це може суттєво ускладнити постачання підрозділів ЗСУ, що обороняються в районі Куп’янська і Борової.
Голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов 15 жовтня оголосив про обов’язкову евакуацію всіх громадян, які проживають у місті Куп’янську, а також громади Кондрашівка, Курилівка та Борова — “через погіршення військової ситуації”.
Вочевидь в українському командуванні розуміють важливість збереження свого плацдарму на Осколі.
Головне управління розвідки міноборони 18 жовтня оприлюднило відео бою за село Кругляківка в цьому районі. У ньому вказано, що саме спецпризначенці ГУР за підтримки 77-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ зачистили від росіян “важливий район”.
DeepState пояснює, що РФ намагається в цьому районі захопити переправу через Оскіл в районі села Сенькове з північної сторони Кругляківки. За даними аналітиків, російська армія сконцентрувала тут дуже значні сили.
“Концентрація сил та резервів, які вони туди підтягнули, дають можливість здійснювати постійні атаки на населений пункт, адже вони розуміють всю значимість даного села”, – сказано у звіті організації.
Станом на 21 жовтня карта DeepState показує, що траса на Куп’янськ залишається перерізаною, але українці утримують під своїм контролем переправу через річку Оскіл.
Обидві сторони зосередили тут найбільш боєздатні підрозділи.
За матеріалами bbc.com
