NV з’ясував, чому серед «німецьких» українців відносно невисокий відсоток працюючих, та чи є в них потреба на місцевому ринку праці.
Заохочувати до працевлаштування або до повернення додому, — так нещодавно описав свої плани відносно безробітних українців у Німеччині канцлер Олаф Шольц. «Занадто багато людей були тут [в Німеччині] так довго, і їм варто почати [працювати] зараз», — пояснив він на початку грудня під час візиту до Києва.
Канцлер разом із президентом Володимиром Зеленським навіть обговорив створення спеціального органу, який би вирішував ці два завдання.
Шольц публічно озвучив цю проблему недарма. Із 4,2 млн біженців з Україні, які опинилися в ЄС, наразі найбільше прийняла його країна — 1 140 705 осіб, або 27,2% від загальної кількості. На це вказують офіційні дані Євростату на кінець жовтня.
Згідно з цією статистикою, на другому місці – Польща (983 880 українців, у яких дійсний статус тимчасового захисту), а на третьому — Чехія (379 370 біженців).
При цьому Німеччина продовжує притягувати українців: якщо за жовтень з батьківщини на захід їх виїхало 1 115 осіб, то за цей же час до країни Шольца прибуло 11,4 тис. біженців. Для порівняння, у Польщі їхня кількість за той самий проміжок часу збільшилась на 4 тис, а в Іспанії – на 3,6 тис.
Вочевидь, до цієї статистики потрапили ті, хто «внутрішньо» мігрував з інших європейських країн. Адже, наприклад, у Литві, Франції та Італії кількість українських біженців зменшується.
Тобто українців у Німеччині помітно більшає. Водночас серед цих біженців працездатного віку лише до третини працевлаштовані, каже Дарія Михайлишина, старша економістка Центру економічної стратегії (ЦЕС).
Аналогічні дані випливають з результатів аналізу Федерального інституту демографічних досліджень у Вісбадені, автори якого зосередились на «німецьких» українцях віком від 18 до 65 років. Виявилось, що 30% з них мають роботу, а ще стільки ж її шукають. Проте на момент першого опитування — за серпень-жовтень 2022 року, — працевлаштованих було лише 16%.
Невелика частка працюючих — не зовсім типова ситуація для українців у Європі. Наприклад, у Польщі в цьому році працювали або шукали роботу 78% біженців зі сходу. І ця частка перевищує аналогічний показник серед громадян Польщі, про що і повідомила Міграційна платформа EWL у листопаді з посиланням на дослідження польського нацбанку.
Основна причина такого дисбалансу полягає, на думку Михайлишиної з ЦЕС, у самій програмі адаптації українців у Німеччині, яка відрізняється від багатьох інших країн.
Німецька повільність
По приїзду до Німеччина біженці-українці одразу мають записатись на курси адаптації, зокрема на вивчення німецької мови. А це займає тривалий час, та ще й не одразу всім вдається потрапити на навчання — бракує місць. Тому на «адаптацію» може піти до півтора року. «Поки українці відвідують курси, їм платять соціальні виплати і навіть відшкодовують оренду житла тощо», — зауважує Михайлишина. Йдеться про щомісячні 563 євро на кожного дорослого, який поки не працює. Плюс страховка і оплата житла з комунальними, крім електроенергії та інтернету.
ЦЕС щороку досліджує життя біженців за кордоном і знає, що на кінець минулого року в Німеччині були працевлаштовані 23% від всіх дорослих українців, водночас ще 42% або проходили навчання на згаданих курсах, або ж навчались в університетах. «Тобто ці 42%, які навчаються, це і є та різниця між Німеччиною і іншими країнами, — наголошує Михайлишина. — А людей, які взагалі нічого не роблять, там не так багато — приблизно стільки ж, як і в інших країнах».
«Тут усе досить повільно», — каже, посміхаючись, одна з українок, яка на початку повномасштабного вторгнення виїхала з Київщини до Німеччини. Вона працює у досить великому місцевому центрі з прийому біженців і спілкувалась з NV на умовах анонімності. «Ти півроку можеш чекати лише на дозвіл на проживання, який тобі дає можливість тільки-но піти на [мовні] курси. У маленьких містах люди взагалі довго чекають на них», — пояснює жінка. Самі курси тривають принаймні 6−7 місяців для рівня В1, але не всі люди здають на нього відразу. «Це нелегко — вивчити німецьку мову», — пояснює співрозмовниця редакції, яка сама пройшла весь цей шлях.
З B1 можна піти, умовно, на завод працювати, або ж продовжувати вчити мову до рівня C1-C2, якщо того вимагає більш висока кваліфікація.
До того ж, не всі приїхали відразу у березні 2022 року, — багато прибули значно пізніше, пояснює колишня мешканка Київщини.
«Мені здається, що Німеччина просто обрала таку тактику», — ділиться думками українка. «От приїхали люди з вищими освітами, з великим досвідом роботи. Скільки часу така людина пропрацює в прибиранні, чи доглядаючи літніх людей? Вона не зможе й не захоче робити цього роками, а повернеться назад додому, або поїде кудись далі до іншої країни», — додає вона. Мовляв, тому Німеччина обрала інший підхід, аніж «якомога швидше всіх на роботу».
«Це гра в довгу. Які б заяви не робили політики, держава через джоб-центри говорить людям якраз про це: спочатку слід вивчити мову, — веде далі співрозмовниця NV. — Мені іноді скаржилися біженці – мовляв, ми хотіли піти на роботу, але нам кажуть у джоб-центрі: йдіть та вивчіть мову хоча б до В1».
Водночас розраховувати на соціальну щедрість Німеччини і не планувати працювати — стратегія сумнівна, переконана вона. Адже все побудовано так, що ти не можеш бути не інтегрованим у систему адаптації: якщо не робиш усе крок за кроком — реєстрація, вивчення мови, робота, — то не отримуєш виплат. «А найголовніше, — без цього у тебе немає медичного страхування. А без нього — ніяк», — резюмує українка.
Місце для українців
Наразі найчастіше українці у Німеччині працюють у сфері послуг (16%), готельному бізнесі (9%), торгівлі (8%), а також доглядають людей похилого віку та допомагають вдома (8%) та залучені в промвиробництво (7%), розповіла NV Маргарита Нестеренко, керівниця міжнародної рекрутації EWL, спираючись на результати дослідження, проведеного у березні 2024-го разом з Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету.
Німецькі роботодавці з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну поступово збільшують пропозиції роботи для біженців, додає експертка. «Це в першу чергу робота на підприємствах — автомобільної галузі чи в харчовій промисловості, та на логістичних складах, де є можливість взятися до роботи без знання німецької мови», — пояснює вона. Адже хоча німецький уряд впровадив програму Джоб турбо — пришвидшене працевлаштування переселенців без ідеальної німецької, — на практиці роботодавці надають перевагу тим, хто добре знає її чи бодай англійську.
«Зазвичай на такій роботі мінімальна погодинна ставка — це 12,41 євро брутто, до податків, за годину», — додає вона. Але є пропозиції й на 13−13,5 євро. А ті, хто добре знає німецьку або англійську, можуть навіть подекуди претендувати на роботу за фахом або на менеджерські посади.
За результатами вже згаданого дослідження EWL та Центру Східноєвропейських студій, у середньому українці у Німеччині заробляють 1334 євро на місяць «чистими».
Водночас майже половина опитаних у Німеччині висловлюють бажання працювати навіть попри фінансову допомогу, яка дозволяє їм жити в цій країні.
Що з ними робити?
І в Польщі, і в Нідерландах рівень працевлаштування українців і українок суттєво вищий, ніж у Німеччині, каже Сергій Сумленний, німецький політолог, директор Ініціативного Центру Європейська Стійкість. «Проблема — в національному законодавстві, в ринку праці, в настроях місцевих компаній, що бояться наймати людей з іноземним паспортом і інтегрувати їх у виробничі процеси і так далі», — пояснює він.
Про «так далі» каже Нестеренко з EWL: «Головні перепони для працевлаштування біженців у Німеччині – мовний бар’єр, необхідність догляду за дітьми, а ще — тривалі процедури визнання професійної кваліфікації, здобутої в Україні».
Окрім того, в Німеччині досить сильні антимігрантські настрої, зазначає Сумленний, і чимало партій, навіть які раніше на цій темі не спекулювали, зараз намагаються зіграти на них. «Навіть „зелені“ регулярно публічно виступають за те, щоб посилювати інтенсивність депортацій, наприклад. Йдеться, звісно, переважно про групи мігрантів, що живуть у Німеччині вже давно, і яких суспільна думка пов’язує з частішими проявами криміналу», — пояснює політолог.
Заяви Шольца, на його думку, теж переслідують певну мету. «Коли він це говорить, то переводить увагу з реальної проблеми на людей, яких ця проблема зачіпає», — каже він. Мовляв, таким чином канцлер намагається підвищити антиукраїнські настрої в суспільстві, тому що його багато критикують за недостатню активність у постачанні ракет та іншої зброї в Україну. Тому Шольц намагається продемонструвати, які невдячні українки й українці, — приїхали і не працюють.
Та ці дії не матимуть успіху. «Причина проста: багато німецьких політиків і політикинь зацікавлені в тому, щоб усі ці українці і українки зі своїми дітьми залишилися в Німеччині. Об’єктивно Німеччині потрібні мігранти», — переконаний Сумленний.
Про те саме каже й Михайлишина з ЦЕС: «Для німців дійсно було б вигідно, щоб українці залишились».
Це підтверджують висновки Федерального інституту демографічних досліджень: попри дедалі більш напружену економічну ситуацію та зростання безробіття, деякі галузі німецької економіки — сфера охорони здоров’я, будівництво та деякі інші – стикаються з нестачею кваліфікованих працівників. І ці потреби будуть загострюватись у найближчі роки через демографічні зміни.
Водночас біженки зі сходу демонструють здатність швидко інтегруватися. І довкола української спільноти немає проблем з насильством і іншими злочинами. А головне — добре адаптуються діти: майже всі вони ходять до школи.
Але чимало місцевих компаній не знають, що робити з мігрантами, особливо кваліфікованими — це одна із перешкод для охоплення ширшого кола українців роботою. «Що робити з некваліфікованими мігрантами, компанії уявляють: ставити їх на найнижчі позиції з німецьким супервайзером. А що робити з кваліфікованими мігрантами, не дуже розуміють. Поки що Німеччина менш ефективно залучає кваліфіковану іноземну робочу силу, ніж, скажімо, Нідерланди. Німецькі компанії, як і суспільство, досить ригідні [не здатні змінити свої переконання та звички]», — каже Сумленний.
Автори праці «Працевлаштування шукачів захисту з України в Німеччині» Федерального інституту демографічних досліджень резюмують: близько 50% українців, які шукають захисту, мають досвід роботи в професіях, для яких у Німеччині характерний дефіцит кваліфікованих працівників. «Цей потенціал ще недостатньо використовується», — йдеться у дослідженні.
За матеріалами nv.ua
