Пісня “Пінаколада” Віталія Козловського майже 20 років тому звучала на кожній дискотеці — російською мовою. Тепер вона повернулася оновленою: той самий ритм, знайомий приспів, але вже українською. І поки одні слухачі аплодують “очищенню” українських хітів від російського сліду, інші ностальгують за оригіналом.
Після повномасштабного вторгнення Росії переклад російськомовних пісень українською став масовим явищем. Це стосується не лише Козловського: Monatik, Макс Барських, Alekseev, DOROFEEVA, Оля Полякова та інші зірки свої найвідоміші композиції перезаписали.
Розповідаємо, як на це явище реагують музичні оглядачі, аудиторія та хто з виконавців відмовився перекладати свої пісні.
Переклад під тиском?
Українська мова відстоювала своє місце на ринку вітчизняної музики поступово. Оскільки значна частина виконавців ще з 1990-х орієнтувалася на великий і прибутковий російський ринок, україномовні пісні тривалий час були у меншості.
У 2016-му закон встановив квоти на україномовні пісні в ефірах — не менше 35%. Але нове правило мало кого з музикантів змусило відмовитися від російської. Ситуація змінилася у 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Уже за кілька місяців після цього Верховна Рада повністю заборонила російські пісні в публічному просторі.
Відтоді українські виконавці чи з патріотичних, чи з комерційних мотивів почали перекладати свої російськомовні хіти.
Автор і оглядач української музики на ютуб-каналі “Bezodnya Music” Макс Нагорняк вважає, що більшість виконавців переклали свої хіти під тиском суспільства і закону — щоб мати змогу далі виступати в Україні.
“Це прекрасно для популяризації української культури. Я їх не засуджую за те, що вони це роблять через комерційні причини, а не від серця. Це йде все одно в плюс для української культури. Те, що Віталій Козловський випустив українськомовну версію і скористався цим в моменті, мене не сильно хвилює, чи це було щиро, чи це було з якогось меркантильного боку”, — вважає оглядач.
Він також підкреслює, що від 2023-го року знову відбувається “відкат до російського”:
“Люди все більше і більше споживають російський контент, російські серіали, пісні. Все це ми бачимо в чартах і в Google запитах. Тож, якщо українець співає українською, навіть якщо не дуже цього хоче, то краще так, ніж у нас знову буде повертатися якась стара пісня умовної Каті Лель в тренди”.
Музикантка і ведуча “Слей шоу” Марія Тучка каже, що виконавці перекладають тексти з різних причин:
“Але комерція і градус суспільства зараз не терплять на виступах російської мови, тому артист вимушений перекладати, щоб могти виступати. І я вважаю, що це так і повинно бути”, — каже Тучка.
На думку Тучки, повернення Козловського на проєкті “Нашебачення” дійсно привернуло до себе увагу і це гарне доповнення до україномовного контенту.
“І тут виклик — в перспективі не давати артистам знову перемкнутися назад. Ми маємо відстоювати українськість до кінця існування людства. Не може бути іншої думки, не може бути у нас дві мови українська і російська. Ми не Швейцарія, як люблять ставити приклад, бо російська мова для нас — це мова ворога”, — вважає Марія Тучка.
Натомість український автор-виконавець пісень Гарік Кричевський, який також нещодавно переклав свою відому пісню “Киевлянка” українською, минулого року в інтерв’ю YouTube-каналу Rostyslove Production вважає так:
“Пройде час і можна буде все співати (йдеться про російськомовні пісні, — Ред), бо Україна йде в Євросоюз, Україна воює за свою свободу і демократію і немає жодної країни демократичної, де якоюсь мовою не можна співати. Це все буде, але після війни, коли заживуть рани”, — сказав Кричевський.
Чи варто забувати минуле
Значна частина українських виконавців орієнтувалася на російський ринок і їздила на гастролі до Росії вже після 2014 року — після анексії Криму та початку війни на Сході України.
Велика частина українського суспільства негативно реагувало на такі дії українських виконавців — їх бойкотували, влаштовували протести перед концертами.
Віталій Козловський — один із тих, хто продовжував виступати в Росії після 2014 року.
У 2025-му він ефектно повернувся на сцену після тривалих судових суперечок з Ігорем Кондратюком щодо прав на свої пісні. Разом із цим він представив нову версію “Пінаколади” і, здається, вже майже всі забули про його минуле. Принаймні, якщо читати коментарі до пісні в YouTube чи в соцмережах.
“Мені здається, що тут склалося кілька факторів. По-перше, він військовослужбовець. У суспільстві зараз консенсус такий, що якщо ти військовослужбовець, то в принципі тобі можна все пробачити, бо ти на відміну від цього самого переважного суспільства, якщо ми беремо не військових, дійсно воюєш, ризикуєш своїм життям, а не просто живеш своє життя”, — міркує засновник ресурсу про українську культуру “Лірум” Олексій Бондаренко.
По-друге, каже Бондаренко, Козловський в інтерв’ю публічно заявив що вважає це помилкою.
“Це теж знімає зі співака певну кількість засудження. Мені здається, що насправді саме от в такій відкритій позиції криється причина, чому одних артистів у нас все ж таки пустили назад на ринок моральним якимось допуском, а інших ні”, — каже Бондаренко.
Музикант, військовий і письменник Саша Буль загалом підтримує ідею перекладів, але вважає, що це добре, коли “людина свідомо пережила якусь трансформацію, змінила свій світогляд”.
“А коли це виключно кон’юнктурні рішення, пов’язані з тим, що з російськомовним продуктом не потрапити в ротації на радіо, не залетіти в тренди і так далі — це інша сторона медалі. Як відрізнити одне від іншого, мені здається, тут виключно емоційні, якісь підсвідомі мають працювати детектори”, — каже музикант.
Саша Буль переконаний, що минуле деяких артистів не варто забувати.
“У нас взагалі, ця наша коротка пам’ять історична, вона самі бачите, куди привела. Ми завжди всім все вибачали, дуже швидко забували і зараз маємо те, що маємо. Ні, треба нагадувати. І нехай людина доводить свою трансформацію якимись діями”, — вважає співак.
А як щодо якості перекладів?
Музичний оглядач Макс Нагорняк загалом не в захваті від якості перекладів.
“Вони відверто халтурні, дуже часто. Є відчуття, що це просто автоматичний перекладач, змінили три слова і все. Часто наші артисти не хочуть надати пісні трохи інших значень, зробити її більш вдалою в українській версії. Вони просто роблять, аби зробити, щоб швидше виступити з нею. Не закладають якусь мистецьку цінність в переклад”, — каже Нагорняк.
За його спостереженнями, на концертах люди часто продовжують підспівувати російською.
“Не всі можуть звикнути до українськомовної версії. Іноді дивно, що люди, які в побуті спілкуються українською, все одно співають російською, бо не можуть перелаштуватися”.
Щодо якості перекладів не згоден засновник ресурсу про українську культуру “Лірум” Олексій Бондаренко. На його думку, слухачі хочуть не літературності, а емоцій.
“Що стосується саме якості перекладу, я думаю, що в цьому випадку це не настільки принципово, бо це не про якість, а про емоції і ностальгію”, — каже Бондаренко.
Водночас він підтримує тенденцію перекладів і вважає, що в цьому немає нічого поганого.
“Ці пісні, можливо, не настільки якісно звучать, але поки що треба це пройти. Ми пройдемо цей етап і вже за п’ять років, я думаю, точно в нас не буде виникати питань з перекладами, буде просто створюватись новий контент та і все”, — вважає оглядач.
Хливнюк і його російськомовні хіти
Не усі українські виконавці перекладають свої пісні. До прикладу, Андрій Хливнюк із гурту Бумбокс після повномасштабного вторгнення припинив співати на концертах свої старі російськомовні хіти і сказав, що перекладати їх не буде.
“Важко це пояснити. Це мої пісні, частина мене, але перекладати їх якось дивно. Але співати під час російсько-української війни російськомовні навіть свої пісні мені гидко”, — сказав Хливнюк в одному з інтерв’ю.
Співак неодноразово говорив, що найближчим часом не збирається до них повертатися. Водночас такі відомі хіти Бумбоксу як “Вахтерам” чи “Хоттабич” присутні на стрімінгових платформах і досі набирають мільйони прослуховувань.
Андрій Данилко в інтерв’ю BBC також сказав, що не буде перекладати свої пісні.
“Я намагався перекласти, це виходить КВН. Кажуть “Ой, можна все перекласти”. Але це не так”, – сказав виконавець.
Співак Олег Винник в інтерв’ю у 2023-му також розповідав, що свої російськомовні хіти ніколи не перекладатиме, а просто йтиме далі.
“Ті мої суперхіти, які були російською мовою. Я ніколи в житті не буду перекладати українською, це не потрібно, потрібно йти далі”, — розповів артист.
Він також тоді сказав: “Якби я відкрив рота на сцені російською мовою, я б себе просто обблював”, хоча вже у 2025 році співав російською на концерті у Празі.
Деякі виконавці не перекладають власні хіти, але не проти, коли це роблять інші. До прикладу, хіти Тіни Кароль “Више облаков” і “Ноченька” отримали нове життя в українському перекладі — тепер пісню “Више облаков” українською виконує співак SHUMEI, а композицію “Ноченька” — артист OKS. Кароль віддала права на ці пісні молодим виконавцям.
А поки тенденція на переклади пісень триває, деякі україномовні композиції стають відкриттям для слухачів, бо вони ніколи не чули російськомовної версії. Так нові версії старих хітів заходять аудиторії найбільш органічно.
Макс Нагорняк каже, що раніше ці пісні могли просто загубитися у величезному російському інфополі.
“Пінаколаду” тепер також хтось почув вперше і для таких людей вона назавжди “сексом сповнена” та “вогняна”, а не “секса капелька” і “жгучая”. Тому ця пісня сьогодні отримала не лише нове звучання, а й подекуди почала свій шлях спочатку.
За матеріалами bbc.com
