Російський мультсеріал “Маша і Ведмідь”, який роками здавався глобальним безневинним дитячим хітом, знову опинився в центрі політичного скандалу. Цього разу — вже не лише в Україні чи країнах Балтії, а у Великій Британії. Понад 50 британських парламентарів із різних партій звернулися до міністерки культури Лізи Ненді із закликом перевірити можливість припинити показ мультсеріалу в країні. Їхній аргумент: “Маша і Ведмідь” може бути інструментом російської “м’якої сили”, який нормалізує радянську військову естетику для дитячої аудиторії.
Скандал спалахнув після того, як Netflix придбав права на восьмий і дев’ятий сезони мультсеріалу та продовжив ліцензію на попередні сезони і спінофи більш ніж у 100 країнах. Саме це рішення перетворило давню дискусію про “Машу” з локальної українсько-балтійської історії на міжнародну медійну проблему.
Читайте також: “російський мультик «Маша та Ведмідь» очолив список найпопулярніших дитячих YouTube-каналів в Україні — дослідження”
Що сталося у Британії
У Великій Британії до уряду звернулася міжпартійна група депутатів — серед підписантів представники лейбористів, консерваторів, ліберал-демократів, “зелених”, Шотландської національної партії та валлійської Plaid Cymru. Вони заявили, що британські діти отримують доступ до російського мультсеріалу через Netflix і британський сервіс ITVX, а отже держава має перевірити, чи не поширюється через дитячий контент російський пропагандистський вплив.
Формально йдеться не про вже ухвалену заборону, а про політичну ініціативу: парламентарі просять міністерство культури розглянути, чи може уряд втрутитися. За інформацією The Guardian, у британському уряді наразі наголошують, що мовники самі відповідають за контент, якщо він відповідає правилам британського регулятора Ofcom. Netflix на момент публікації Guardian не надав коментаря, ITV від коментарів відмовився.
Претензії британських депутатів зосереджені передусім на одному з давніх епізодів мультсеріалу, де Маша з’являється в образах, схожих на радянську військову та прикордонну естетику. Парламентарі звернули увагу на кашкет із червоною зіркою, який вони пов’язують із радянськими прикордонниками та НКВС, а також на танкістський шолом. На їхню думку, такі образи в дитячому мультфільмі не є нейтральними, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Чому старий епізод знову став доказом
Один із ключових парадоксів скандалу полягає в тому, що епізод, на який посилаються критики, не новий. Він вийшов у Росії ще у 2010 році — задовго до повномасштабної війни проти України і навіть до анексії Криму. На Netflix він з’явився пізніше, у 2015 році. Саме тому опоненти заборони можуть стверджувати: автори мультсеріалу не створювали цей конкретний епізод як реакцію на нинішню війну.
Але критики дивляться на ситуацію інакше. Для них важливий не лише рік виходу серії, а те, як вона функціонує зараз — у новому історичному контексті. Після 2014-го, а особливо після 2022 року, радянська військова символіка та російські культурні коди перестали сприйматися як “ностальгійний фон”. Для України, країн Балтії, Польщі та інших держав регіону вони пов’язані з окупацією, репресіями, депортаціями, імперською політикою та сучасною російською агресією.
Саме цей аргумент озвучив і міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна. Після новини про угоду Netflix він заявив, що “Маша і Ведмідь” є частиною кремлівської “м’якої сили”, яка вбудовує мілітаристські та прокремлівські образи в дитячі розваги. Для естонського суспільства, як і для багатьох інших народів, радянська символіка асоціюється не з казкою, а з окупацією та злочинами радянського режиму.
Чому Netflix опинився в центрі скандалу
До нинішнього скандалу “Маша і Ведмідь” уже давно була глобальним продуктом. Серіал виходив багатьма мовами, мав мільярдні перегляди на YouTube і був добре впізнаваним у десятках країн. Один із його епізодів, “Recipe for Disaster”, має понад 4,6 млрд переглядів на YouTube, що робить його одним із найуспішніших дитячих відео у світі.
Однак саме Netflix надав історії нового масштабу. Платформа не просто продовжила показ старих серій, а придбала права на нові сезони — восьмий і дев’ятий — та розширила ліцензійну угоду. Для критиків це означає, що російський продукт не просто “залишився в мережі”, а отримав нову легітимацію від одного з найбільших стримінгових сервісів світу.
В українській дискусії цей момент став особливо болючим. Після 2022 року більшість російського телевізійного і кіноконтенту була витіснена з легального українського ефіру. Але дитячий контент, особливо на YouTube і міжнародних платформах, залишився значно складнішою зоною. Діти давно не обмежуються телебаченням: вони дивляться мультики на смартфонах, планшетах, YouTube, стримінгах і в застосунках. Тому навіть якщо російського мультфільму немає на українських телеканалах, це не означає, що його немає в інформаційному просторі українських дітей.
Українська реакція: від обурення до санкційної логіки
В Україні вимоги накласти санкції на творців “Маші і Ведмедя” активізувалися після новини про угоду Netflix. Керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко заявляв, що центр ще восени 2025 року проводив аналітичну роботу щодо мультсеріалу і дійшов висновку, що він використовується як інструмент російської “м’якої сили” та гібридного впливу. За оцінкою ЦПД, мультсеріал формує позитивний образ Росії через добродушного Ведмедя, нормалізує радянське минуле і мілітарну символіку, а також може знецінювати інші народи через поведінку головної героїні.
За словами Коваленка, оновлену аналітику щодо нових серій уже передали з рекомендацією запровадити санкції. Логіка проста: санкції можуть створити юридичну основу для звернень до YouTube щодо блокування контенту в Україні, а також для переговорів із Netflix “юридичною мовою”. Питанням, за інформацією Суспільного, займається радник президента з питань санкцій Владислав Власюк.
Окремо на проблему звертав увагу голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Він заявляв, що звернувся до Верховної Ради, Кабміну, РНБО, Нацполіції та Офісу президента щодо санкцій проти фізичних і юридичних осіб, відповідальних за створення та поширення мультсеріалу. Для Юрчишина історія з Netflix — це не лише питання до платформи, а й наслідок української повільності: якщо держава раніше не оформила свою позицію юридично, міжнародні платформи не отримали достатньо сильного сигналу.
Що відомо про зв’язок мультсеріалу з Росією
“ створений студією Animaccord. Українські медіа та державні структури неодноразово вказували на російське походження продукту і можливі фінансові та організаційні зв’язки з Росією. У жовтні 2025 року “Детектор медіа” повідомляв, що Національна поліція підтвердила зв’язок мультфільму з Росією після звернення Юрчишина і заявила про готовність долучитися до обмеження контенту в Україні у разі застосування санкцій.
“Детектор медіа” також писав, що мультфільм раніше виходив на українських телеканалах — спершу на “Інтері”, потім на “1+1”, зокрема й після 2014 року. У 2017 році комісія Держкіно розглядала правомірність його показу через ознаки російських пропагандистських наративів.
Окрема частина дискусії — гроші. Якщо мультсеріал монетизується на YouTube або через ліцензійні угоди, критики ставлять питання: хто саме отримує прибуток і чи може частина цих коштів опосередковано працювати на економіку держави-агресора. За оцінкою керівниці Tyshchuk Digital HUB Ольги Тищук-Вольської, яку цитував “Детектор медіа”, лише за 2025 рік росіяни могли заробити на українських переглядах “Маші і Ведмедя” близько $2,4 млн. Це оцінка, а не офіційно підтверджена сума, але вона показує масштаб проблеми: дитячий контент — це не тільки культура, а й бізнес.
Читайте також: “Мультфільм як спонсор тероризму? Мінкульт підтримав санкції проти “Маші і Ведмедя””
Позиція Animaccord
Студія Animaccord категорично відкидає звинувачення у пропаганді. Її представники заявляють, що компанія є приватним бізнесом, не отримувала державного фінансування і створює дитячий серіал про дружбу, доброту та уяву. У коментарі The Guardian представниця Animaccord Мелані Бонвічіно назвала звинувачення у зв’язку з пропагандою неправдивими та наклепницькими.
Це важлива частина історії: прямий юридичний доказ пропаганди в дитячому мультфільмі знайти складніше, ніж у новинній програмі, політичному токшоу чи фільмі про “велич Росії”. Дитячий контент працює інакше — через образи, повторення, культурні асоціації, емоційну симпатію до персонажів і звичку. Саме тому дискусія навколо “Маші” така складна: вона лежить на межі між культурною дипломатією, комерційним контентом, пропагандою, цензурою і національною безпекою.
Читайте також: “«Бробакс»: «Суспільне» створює дитячий YouTube по-українськи – без “Маші” та реклами”
У чому головна претензія критиків
Критики “Маші і Ведмедя” не стверджують, що кожна серія є прямою політичною інструкцією. Їхній аргумент тонший: російський культурний продукт для дітей створює позитивний емоційний фон навколо російських символів, образів і традицій. У мирний час це могло би сприйматися як звичайна культурна присутність. Під час війни — як елемент довготривалого впливу.
У цьому сенсі “м’яка сила” працює не через наказ, а через симпатію. Дитина не аналізує, що означає радянський кашкет, балалайка, ведмідь як символ Росії чи військова естетика. Вона просто звикає до цих образів як до чогось веселого, безпечного і знайомого. Саме це, на думку критиків, і є проблемою: російська символіка потрапляє в дитячу уяву не як історія репресій чи імперської політики, а як частина розваги.
Для України це питання має ще один вимір. Росія веде війну не лише ракетами, дронами і танками, а й мовою, культурою, медіа, історичними міфами та дитячим контентом. Тому спір навколо “Маші” — це не лише спір про один мультфільм. Це спір про те, чи може країна, яка захищається від російської агресії, дозволити російським брендам і далі формувати дитяче середовище — навіть у перекладі українською.
Чому історія дійшла саме до Британії
Британський поворот важливий не тому, що Лондон першим помітив проблему. Україна, Естонія, Литва, Фінляндія та інші країни регіону говорили про це раніше. Важливість у тому, що тепер аргументи про російську “м’яку силу” починають звучати в політичному мейнстримі західної держави, яка не має такого прямого історичного досвіду радянської окупації, як Україна чи Балтія.
Це означає, що сприйняття російської культури на Заході поступово змінюється. Те, що раніше вважали “просто російським фольклором” або “смішним мультиком”, тепер оцінюють у контексті війни, санкцій, інформаційних операцій і гібридного впливу. Для України це шанс перевести дискусію з емоційної площини в політико-правову: не просто закликати бойкотувати контент, а пояснювати, як він працює, хто на ньому заробляє і чому платформи мають враховувати ризики.
Чи можлива заборона
Теоретично Україна може рухатися через санкційний механізм. Якщо РНБО внесе відповідних фізичних чи юридичних осіб до санкційного списку, а президент затвердить це указом, українська сторона отримає сильнішу юридичну позицію для звернення до платформ. Саме на це вказують і представники ЦПД, і українські політики.
У Великій Британії ситуація складніша. Там держава не може просто забороняти контент без юридичних підстав, а рішення мовників і платформ прив’язані до регуляторних стандартів, свободи слова і комерційних угод. Поки що, за даними Guardian, британський уряд не оголосив про конкретні кроки, а джерела в Уайтголлі наголошують, що контент має відповідати правилам Ofcom.
Найімовірніший короткостроковий сценарій — не негайна заборона, а посилення тиску на Netflix, ITVX і YouTube. Платформи можуть зіткнутися з вимогами пояснити, як вони перевіряють дитячий контент із країн-агресорів, чи враховують санкційні ризики, хто отримує ліцензійні платежі і чи є механізм регіонального блокування контенту.
Скандал навколо “Маші і Ведмедя” показує, що після 2022 року поняття “невинного російського контенту” стало набагато проблемнішим. Особливо коли йдеться про дітей, глобальні платформи і продукт, який одночасно є культурним брендом, бізнесом і потенційним інструментом впливу.
Для України ця історія є тестом на здатність діяти системно. Обурення в соцмережах саме по собі не блокує контент, не створює юридичних підстав для переговорів із Netflix і не зупиняє монетизацію YouTube-каналів. Потрібні санкційні рішення, доказова база, координація між державними органами і чітка комунікація з міжнародними платформами.
Для Британії це тест на те, чи готовий Захід застосовувати до дитячого контенту ті самі критерії інформаційної безпеки, які вже застосовує до російських телеканалів, державних медіа і пропагандистських ресурсів.
А для Netflix та інших платформ це запитання ще простіше: чи може глобальний бізнес і далі ставитися до російського контенту як до звичайного товару, коли Росія використовує культуру, мову, історію і дитячі образи як частину ширшої боротьби за вплив.
У підсумку “Маша і Ведмідь” стала вже не просто мультсеріалом. Вона перетворилася на символ нової реальності, у якій навіть дитячі казки проходять перевірку війною.
За матеріалами bbc.com
