В Україні готують найбільше за останні роки оновлення мовного законодавства. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15412, який має посилити позиції української мови у державному управлінні, освіті, культурі, трудових відносинах, бізнесі та публічному просторі.
Документ передбачає не одну точкову поправку, а комплексне переписування правил одразу в низці законів. Серед головних нововведень — значне збільшення штрафів, розширення переліку посадовців, які зобов’язані володіти українською, нові вимоги до вивісок і програмного забезпечення, заборона російської мови в окремих освітніх і культурних сферах, а також додаткові повноваження місцевої влади.
Проте важливо розуміти: станом на 20 липня 2026 року це ще не закон. Проєкт зареєстровано 15 липня, передано на розгляд профільного Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та надано депутатам для ознайомлення. У картці документа його статус зазначено як «опрацьовується в комітеті».
Не просто збільшення штрафів
Законопроєкт №15412 уже називають масштабною мовною реформою, однак його зміст значно ширший за посилення адміністративної відповідальності.
Документ має одночасно розв’язати кілька проблем:
- усунути прогалини та суперечності в чинному мовному законодавстві;
- поширити мовні вимоги на сфери, які раніше були врегульовані недостатньо чітко;
- уточнити повноваження мовного омбудсмена;
- закріпити нові правила для роботодавців, бізнесу та органів влади;
- обмежити використання державної мови країни-агресора;
- привести інші закони у відповідність до базового закону про державну мову.
Ініціаторами документа стали 63 народні депутати на чолі з головою гуманітарного комітету Микитою Потураєвим. До підготовки проєкту долучалися представники центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого із захисту державної мови, громадських організацій та експертного середовища.
Розроблення законопроєкту пов’язане з парламентською постановою від 15 січня 2026 року про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави. Автори пояснюють реформу необхідністю гарантувати громадянам право отримувати інформацію та послуги українською, а також осучаснити механізми контролю.
Штрафи пропонують збільшити у кілька разів
Найпомітнішою для громадян, посадовців і бізнесу частиною реформи стане посилення фінансової відповідальності.
За перше встановлене порушення вимог щодо обов’язкового застосування української мови Уповноважений із захисту державної мови зможе:
- винести попередження;
- накласти штраф від 6800 до 17 000 гривень.
Якщо людина або організація протягом року повторно порушить мовне законодавство, штраф пропонують встановити на рівні від 20 400 до 25 500 гривень.
Для порівняння: за чинними правилами санкції за низку мовних порушень становлять переважно від 3400 до 5100 гривень за перше порушення і від 8500 до 11 900 гривень за повторне. Отже, нижня межа основних штрафів може зрости приблизно вдвічі, а верхня за окремими порушеннями — більш ніж утричі.
Саме збільшення штрафів, однак, не означає автоматичного покарання за будь-яке використання іншої мови. Мовний закон регулює передусім публічні та професійні сфери, а не приватне спілкування громадян.
Люди й надалі зможуть вільно обирати мову побутового спілкування. Відповідальність може наставати тоді, коли закон прямо зобов’язує використовувати українську: під час надання послуг, виконання посадових обов’язків, у роботі органів влади, освіті, публічній інформації та інших визначених сферах.
Як мовний омбудсмен розглядатиме порушення
Законопроєкт має не лише збільшити санкції, а й уточнити процедуру державного контролю.
Уповноважений із захисту державної мови отримує скарги громадян, перевіряє викладені у них факти, може вимагати документи та пояснення, проводити контрольні заходи й ухвалювати рішення про попередження або штраф.
Автори документа пропонують конкретизувати:
- порядок подання та розгляду скарг;
- механізм проведення державного контролю;
- строки та підстави для ухвалення рішень;
- процедуру документування порушень;
- застосування санкцій у разі повторного недотримання закону.
Це має зробити контроль зрозумілішим як для заявників, так і для людей, установ чи підприємств, щодо яких проводиться перевірка.
Водночас остаточна ефективність реформи залежатиме не лише від розміру штрафів. Важливими будуть чіткість формулювань, доказова база, однакове застосування норм у різних регіонах і можливість оскарження рішень.
Кого додатково зобов’яжуть володіти українською
Ще один великий блок змін стосується посадовців і представників професій, діяльність яких має публічне значення.
Законопроєкт пропонує прямо поширити вимогу володіти українською мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків на:
- народних депутатів України;
- керівників державних наукових установ;
- керівників державних закладів культури;
- приватних виконавців;
- арбітражних керуючих;
- аудиторів;
- інших визначених законом посадових і професійних осіб.
Окремі вимоги планують закріпити для членів виборчих комісій і комісій із всеукраїнського референдуму. Вони повинні будуть володіти державною мовою та використовувати її під час здійснення своїх повноважень.
Ідеться не про заборону знати чи використовувати інші мови, а про обов’язок забезпечити функціонування української у ситуаціях, коли людина діє від імені держави, виконує публічні функції або надає суспільно важливі послуги.
Державні документи мають відповідати стандартам української мови
Проєкт також посилює вимоги до офіційних текстів.
Документи, рішення, повідомлення та інші матеріали, які створюють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні й комунальні підприємства, установи та організації, повинні відповідати стандартам української мови.
На практиці це означає, що формального використання українських слів може бути недостатньо. Від установ вимагатиметься дотримання норм правопису, термінології, граматики й офіційно-ділового стилю.
Така вимога може стосуватися:
- рішень і розпоряджень;
- відповідей на звернення громадян;
- договорів та офіційних листів;
- інформації на державних сайтах;
- внутрішніх документів;
- оголошень і публічних повідомлень;
- текстів на інформаційних стендах.
Для державних і комунальних установ це може означати необхідність посилити редакторський контроль, переглянути шаблони документів і провести додаткове навчання працівників.
Українська мова під час прийому на роботу
Чинне законодавство захищає право працівника користуватися українською мовою під час виконання трудових обов’язків. Законопроєкт пропонує поширити цей захист і на етап працевлаштування.
Отже, кандидат повинен мати право:
- подавати документи українською;
- проходити співбесіду державною мовою;
- отримувати пояснення щодо вакансії та умов роботи українською;
- не зазнавати дискримінації через бажання користуватися державною мовою.
Ця норма може бути особливо важливою для великих компаній, торговельних мереж, сфери обслуговування та роботодавців, які проводять співбесіди за внутрішніми корпоративними стандартами.
Водночас законопроєкт не забороняє роботодавцю перевіряти знання іноземної мови, якщо воно об’єктивно необхідне для роботи. Наприклад, володіння англійською може залишатися вимогою для перекладача, дипломата, працівника міжнародної компанії або фахівця, який спілкується з іноземними клієнтами.
Що зміниться для магазинів, компаній і підприємців
Бізнес безпосередньо відчує кілька запропонованих нововведень.
Вивіски та інформаційні таблички
Якщо поруч з українським текстом на вивісці, табличці, стенді або іншому повідомленні використовується інша мова, напис нею не повинен бути більшим за український.
Наприклад, назва, опис послуг або інформація для клієнтів англійською, польською чи іншою мовою залишатиметься можливою. Але іншомовний текст не зможе візуально домінувати над державною мовою.
Ймовірно, підприємцям доведеться переглянути:
- фасадні вивіски;
- меню;
- інформаційні стенди;
- покажчики;
- оголошення;
- рекламні конструкції;
- написи всередині торговельних і розважальних закладів.
Остаточне застосування цієї норми залежатиме від її формулювання після парламентського доопрацювання. Зокрема, бізнесу важливо буде розуміти, як саме порівнюватимуть розміри написів, чи враховуватимуться логотипи і зареєстровані торговельні марки та які винятки можуть передбачити.
Програмне забезпечення
Окрема вимога стосуватиметься продажу комп’ютерних програм.
Якщо програма не має користувацького інтерфейсу українською мовою, продавець або постачальник повинен буде попередити покупця про це до придбання.
Тобто споживач має заздалегідь знати, що меню, налаштування, системні повідомлення або інші елементи продукту не перекладені українською.
Це не є повною забороною продавати таке програмне забезпечення. Головною вимогою стає прозоре інформування покупця.
Норма може охопити не лише програми на фізичних носіях, а й цифрові продукти, підписки, мобільні застосунки та програмні рішення, які реалізуються через інтернет. Деталі мають бути уточнені під час розгляду документа.
Російську мову хочуть заборонити у позашкільній освіті
Найбільш принциповий блок реформи стосується державної мови країни-агресора.
Проєкт передбачає, що російська мова не зможе використовуватися в освітньому процесі закладів позашкільної освіти.
До цієї сфери можуть належати:
- гуртки;
- секції;
- творчі студії;
- мистецькі центри;
- будинки дитячої та юнацької творчості;
- позашкільні наукові й технічні об’єднання;
- інші установи, які реалізують освітні програми для дітей.
Заборона стосуватиметься саме організованого освітнього процесу, а не приватного спілкування між дітьми.
Автори документа виходять із того, що позашкільна освіта також формує мовне та культурне середовище дитини, тому на неї мають поширюватися загальні принципи державної мовної політики.
Приватним школам залишать вибір, але не щодо російської
Водночас законопроєкт передбачає окрему модель для приватних закладів загальної середньої освіти.
Їм пропонують надати право самостійно обирати мову освітнього процесу. Проте встановлюється принципове обмеження: навчання не зможе проводитися державною або офіційною мовою країни, яку Верховна Рада визнала державою-агресором чи державою-окупантом.
Таким чином, приватна школа потенційно зможе викладати частину предметів, наприклад, англійською, французькою, німецькою або мовою національної меншини, але не російською.
Така конструкція має одночасно зберегти автономію приватної освіти й не допустити відновлення російськомовних освітніх моделей під виглядом приватних навчальних програм.
Українськомовне середовище в дитячих таборах
Законопроєкт пропонує запровадити окрему статтю про державну мову у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Працівники таборів, санаторіїв та інших закладів дитячого відпочинку повинні будуть створювати українськомовне середовище й дотримуватися вимог мовного законодавства.
Це може поширюватися на:
- організацію заходів;
- спілкування персоналу з дітьми;
- оголошення та інформаційні матеріали;
- конкурси, вистави й освітні програми;
- роботу гуртків;
- документацію закладу;
- інструктажі щодо безпеки.
Водночас поняття «створення українськомовного середовища» потребуватиме максимально конкретного визначення. Без цього можуть виникати суперечки щодо меж відповідальності працівників і керівників дитячих закладів.
Російськомовні твори обмежать у публічному просторі
Зміни до закону про культуру передбачають заборону публічного виконання, показу та демонстрації творів, виконаних державною мовою країни-агресора.
Обмеження може стосуватися:
- публічного виконання пісень;
- фонограм;
- відеограм;
- музичних кліпів;
- концертних номерів;
- інших форм публічного представлення творів.
Офіційне повідомлення гуманітарного комітету підтверджує, що заборона поширюватиметься також на фонограми, відеограми та кліпи, у яких зафіксоване відповідне виконання.
Ключовими під час доопрацювання можуть стати питання винятків. Наприклад, парламент має визначити, як застосовувати норму до музейних, архівних, наукових, документальних або освітніх матеріалів, де російськомовний твір використовується не для популяризації, а для дослідження чи фіксації історичних подій.
Також потребуватиме уточнення, чи враховуватиметься громадянство або позиція автора, чи вирішальним буде лише факт використання російської мови.
Назви громадських організацій
Законопроєкт дозволяє громадським об’єднанням поряд із назвою українською використовувати її варіант:
- іноземною мовою;
- мовою корінного народу України;
- мовою національної меншини.
Водночас забороняється використовувати для такого варіанта державну мову країни-агресора або держави-окупанта.
Це правило може вплинути як на нові організації, так і на вже зареєстровані об’єднання, які використовують російськомовні варіанти назв. Чи доведеться їм проходити перереєстрацію і скільки часу на це нададуть, залежатиме від остаточних і перехідних положень закону.
Українську мову мають активніше просувати за кордоном
Окремі зміни стосуються дипломатичної служби.
До її завдань пропонують віднести розвиток і поширення української мови за кордоном. Це може означати активнішу участь посольств і консульств у:
- підтримці українських освітніх центрів;
- організації мовних курсів;
- популяризації української літератури;
- забезпеченні українськими підручниками;
- проведенні культурних заходів;
- співпраці з українськими громадами за кордоном;
- відкритті українознавчих програм в іноземних університетах.
На тлі масштабної міграції через війну ця норма має не лише культурне, а й практичне значення. Для мільйонів українських дітей, які перебувають за кордоном, доступ до українськомовної освіти й культурного середовища стає важливою умовою збереження зв’язку з Україною.
Нові завдання для місцевої влади
Органи місцевого самоврядування мають отримати пряме повноваження створювати умови для розвитку та функціонування української мови на своїй території.
Місцеві ради зможуть:
- ухвалювати мовні програми;
- фінансувати безкоштовні курси української;
- підтримувати бібліотеки й культурні центри;
- організовувати інформаційні кампанії;
- сприяти україномовним культурним подіям;
- підтримувати місцеві медіа та книговидання;
- розробляти програми для внутрішньо переміщених осіб.
Паралельно місцеві державні адміністрації мають сприяти розвитку мов корінних народів і національних меншин України.
Цей баланс є важливим. Реформа спрямована на зміцнення української як державної, але не скасовує права громадян користуватися мовами корінних народів і національних спільнот.
Навіщо з законів вилучають згадки про стару мовну політику
Частина запропонованих змін має технічний характер.
Із законодавства планують остаточно прибрати посилання на закон «Про засади державної мовної політики» 2012 року, відомий як закон Ківалова—Колесніченка.
Конституційний Суд визнав його неконституційним ще 28 лютого 2018 року. Проте згадки про цей акт продовжували залишатися в окремих законах, створюючи юридичні неузгодженості.
Законопроєкт №15412 має очистити законодавство від таких застарілих норм і узгодити його з чинним законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Профільний закон було ухвалено 25 квітня 2019 року, і він залишається базовим документом державної мовної політики.
Чому реформу пропонують саме зараз
Автори документа пов’язують оновлення законодавства із сімома роками практичного застосування мовного закону.
За цей час стало зрозуміло, які положення працюють ефективно, а де залишаються прогалини. Частина професій та суспільних сфер не була прямо згадана у законі. Деякі процедури контролю викликали різні тлумачення, а розмір штрафів, на думку ініціаторів, перестав виконувати достатню стримувальну функцію.
Додатковим чинником стала повномасштабна війна Росії проти України. Російська мова протягом десятиліть використовувалася Москвою як інструмент політичного, інформаційного та культурного впливу. Тому автори реформи розглядають захист української не лише як гуманітарну політику, а й як складову національної безпеки.
Водночас будь-які мовні обмеження повинні бути сформульовані юридично точно. Закон має відрізняти захист державної мови від втручання у приватне спілкування, наукову діяльність, права національних меншин або доступ до історичних матеріалів.
Кого реформа торкнеться найбільше
У разі ухвалення документа нові правила найбільше відчують кілька груп.
Посадовці та органи влади повинні будуть уважніше контролювати мову документів, публічних виступів і службового спілкування.
Бізнес має перевірити вивіски, інформаційні матеріали, правила обслуговування клієнтів і процедури продажу програмного забезпечення.
Роботодавці повинні забезпечити можливість проходити всі етапи працевлаштування українською мовою.
Заклади освіти мають переглянути мову гуртків, секцій, факультативів та інших позашкільних програм.
Заклади культури й організатори заходів повинні будуть враховувати заборону на публічне виконання російськомовних творів.
Дитячі табори та оздоровчі заклади мають створити українськомовне середовище.
Громадські об’єднання можуть зіткнутися з новими правилами щодо іншомовних варіантів власних назв.
Місцева влада повинна буде не лише контролювати виконання загальних вимог, а й розробляти власні програми розвитку української мови.
Які питання ще можуть змінити в парламенті
Оскільки законопроєкт лише почав проходження у Верховній Раді, його положення не є остаточними.
Під час розгляду в комітетах і підготовки до голосування депутати можуть змінити:
- розміри штрафів;
- перелік осіб, на яких поширюються вимоги;
- процедуру перевірок;
- строки набрання чинності;
- правила для приватних шкіл;
- перелік культурних винятків;
- вимоги до вивісок;
- порядок попередження про відсутність українського інтерфейсу;
- перехідний період для бізнесу та установ.
Також до документа мають надати висновки інші парламентські комітети, зокрема з питань освіти, правової політики, прав людини, економічного розвитку, цифрової трансформації, місцевого самоврядування та європейської інтеграції. У картці законопроєкту зазначено, що до його опрацювання залучена значна кількість комітетів, адже зміни охоплюють багато сфер.
Коли нові правила можуть почати діяти
Зараз жодні з описаних штрафів або заборон ще не набрали чинності.
Для цього законопроєкт має:
- пройти опрацювання у профільному комітеті;
- бути включеним до порядку денного Верховної Ради;
- отримати достатню кількість голосів у першому читанні;
- пройти підготовку поправок;
- бути ухваленим у другому читанні та в цілому;
- бути підписаним головою Верховної Ради;
- бути переданим на підпис президенту;
- бути офіційно опублікованим.
Крім того, в остаточному тексті мають визначити дату набрання чинності. Для частини норм можуть встановити перехідний період, щоб державні установи, школи, підприємці та культурні заклади встигли адаптуватися.
Не заборона інших мов, а розширення обов’язкової української
Головний зміст реформи полягає не в тотальній забороні іншомовного спілкування. Законопроєкт не регулює мову приватних розмов, родинного життя, особистого листування або неформального спілкування між громадянами.
Його завдання — розширити сфери, у яких держава гарантує використання української: під час отримання послуг, працевлаштування, навчання, взаємодії з посадовцями, ознайомлення з публічною інформацією та участі в культурному житті.
Найжорсткіші обмеження пропонують саме щодо російської — як державної мови країни-агресора. Це стосується позашкільної освіти, приватних шкіл, публічного виконання творів і назв громадських організацій.
Що означатиме ухвалення реформи
У разі ухвалення законопроєкт №15412 стане другим великим етапом реалізації мовного закону 2019 року.
Перший етап закріпив обов’язковість української в державному управлінні, освіті, медіа, культурі, обслуговуванні та низці інших сфер. Другий має посилити відповідальність, закрити виявлені прогалини й пристосувати законодавство до умов війни.
Для громадянина головна зміна полягатиме у розширенні можливостей вимагати інформацію, обслуговування та професійну комунікацію українською.
Для державних органів і посадовців це означатиме суворіші стандарти документів та службового спілкування.
Для бізнесу — необхідність уважніше ставитися до вивісок, інтерфейсів, реклами, обслуговування та працевлаштування.
Для освітньої й культурної сфер — подальше звуження можливостей публічного використання російської мови.
Проте остаточний масштаб реформи стане зрозумілим лише після комітетського розгляду та голосування у Верховній Раді. Наразі документ є політично вагомою, але все ще законодавчою пропозицією. Тому штрафи до 25,5 тисячі гривень, нові заборони та додаткові обов’язки почнуть діяти лише у разі ухвалення й набрання законом чинності.
