Техогляд повертається. Як уряд готує одну з найтоксичніших реформ для водіїв — і чому без неї не вийде в ЄС

Український уряд готується повернути те, що багато водіїв вважали похованим раз і назавжди, – обов’язковий техогляд для всіх авто, включно з приватними легковиками. Заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач уже прямо говорить: це буде політично непросто, але без цього Україна не виконає базові вимоги ЄС щодо безпеки транспорту.

Паралельно уряд домовляється з МВФ про нову програму на ~$8 млрд, яка передбачає низку непопулярних податкових кроків. У головах людей все це зливається в один фон: «знову затягують гайки».

Що конкретно збираються змінювати, коли техогляд може стати обов’язковим для всіх, на чому тут наполягає ЄС і де закладені корупційні ризики — розкладаємо по пунктах.

Читайте також: Ветеранський кодекс України: Уряд запускає реформу комплексної підтримки ветеранів та їхніх родин

Що саме хоче змінити уряд

За словами Сергія Деркача, Україна готує «великий напрямок» реформи технічного контролю транспорту:

1. Обов’язковий техогляд для всіх транспортних засобів, включно з приватними легковими авто.
   • Зараз техогляд обов’язковий для вантажівок, автобусів, таксі, окремих спецавто і легковиків юросіб. Приватні легкові авто фізосіб — поза системою.
2. Придорожній технічний контроль
   • Інспектори отримають право зупиняти авто і робити повноцінну техперевірку прямо на дорозі — як це працює у країнах ЄС (там це регулює окрема директива 2014/47/EU про roadside inspections-дорожні перевірки).
3. Кінець чинній сертифікації вживаних імпортних авто
   • Нинішню модель сертифікації вживаних авто, які ввозять в Україну, Деркач називає неефективною і часто корупційною, та підкреслює, що аналогів у ЄС вона не має.
   • Її хочуть замінити на перший обов’язковий техконтроль при ввезенні: завіз б/в авто – спочатку техогляд, а вже потім реєстрація.
4. Таймінг
   • За даними Finance.ua, Мінінфраструктури закладає у планах на виконання Угоди про асоціацію повернення обов’язкового техогляду для всіх авто у 2026 році.

Це не просто «один закон про техогляд» — це пакетна реформа: імпорт, допуск авто до ринку, контроль в експлуатації та інтеграція з європейськими правилами.

Читайте також: На які умови пішов уряд, аби отримати від МВФ нову програму на $8,1 млрд: обмеження для ФОП та податок на посилки

Чому це не просто забаганка Кабміну, а вимога ЄС

Ключ до розуміння — директива 2014/45/EU про періодичні перевірки технічної справності транспортних засобів. Вона встановлює мінімальні вимоги до техогляду в ЄС: кого перевіряти, як часто і за якими параметрами.

Основні моменти:

• Директива поширюється на легкові авто, легкі комерційні, вантажівки, автобуси, причепи, трактори певних категорій.
• Для легковиків стандартна європейська схема — так зване «4–2–2»:
  • перший техогляд через 4 роки після першої реєстрації;
  • потім — кожні 2 роки.

Окремо існує директива 2014/47/EU про придорожні технічні перевірки — саме на неї схожий задум українського «придорожнього контролю».

Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати цей «roadworthiness package» (пакет документів щодо технічного стану) ще в Угоді про асоціацію та в рамках «транспортного безвізу» з ЄС. Finance.ua прямо пише: техогляд, платні дороги, нові правила для імпорту авто — це частина плану на рік для зближення з Євросоюзом.

Тобто навіть якби в уряді не було особливого ентузіазму, правила гри вже визначені Брюсселем. Україна може дискутувати про деталі (строки, перехідні періоди, моделі контролю), але не про сам факт: техогляд для всіх авто — це норма ЄС.

Як техогляд став символом корупції — і що вже змінилося

Стара травма очевидна: до 2011 року українці проходили принизливий «техогляд від ДАІ» — зі справжнім сервісом чи ні, але з тотальною корупцією і купівлею талончиків «через знайомих». Саме ця практика й стала головним аргументом, чому техогляд для приватних легковиків тоді просто скасували.

З того часу парадокс:

• з одного боку, дорожній контроль частково посилився (камера, штрафи, автофіксація швидкості);
• з іншого — системного контролю техстану приватних авто не існує, допоки машина не потрапила в ДТП чи не стала таксі.

Під тиском ЄС Україна вже почала оновлювати правила техконтролю для тих категорій, які й так проходять ОТК.

З 2025 року вводяться нові вимоги:

• Повна фото- та відеофіксація усієї процедури техогляду.
• Мінімум дві камери на пункті контролю; авто має займати не менше 70% кадру, бути сфотографованим з усіх боків із ввімкненими ліхтарями.
• Дані передаються до сервісних центрів МВС; якщо відео не повне або є підозра, що «огляду не було», протокол можуть анулювати.

Це вже не той техогляд, де інспектор «ставив печатку в талон» у дворі відомства. Система поступово перетворюється на цифровий сервіс із централізованим моніторингом.

Поширити її на всі авто — значить масштабувати вже закладені механізми, а не вигадувати все з нуля.

Як техогляд працює в ЄС: не поліція, а сервіс + контроль

Щоб зрозуміти, куди нас тягнуть, варто подивитися на модель країни, з якою нас часто порівнюють — Польщі.

• Хто проводить: техогляд роблять приватні або муніципальні діагностичні станції, які мають акредитацію держави. Поліція не «оглядає» автомобіль, а лише перевіряє, чи є чинний техогляд, і в разі потреби може відправити на позачерговий.
• Скільки це коштує:
  • стандартний техогляд легковика — 99 злотих (≈ €23–24);
  • з 2025 року Польща піднімає тарифи, для легкових авто йдеться вже про ≈149 злотих, тобто близько €35.
• Як часто:
  • у більшості країн ЄС — за принципом «4–2–2»: нове авто – через 4 роки, потім кожні 2. Деякі країни можуть робити частіше для старіших машин.

Ключове: У ЄС техогляд — це не інструмент поліцейського шантажу, а частина регуляторного пакету з безпеки, екології й ринку вживаних авто.

Так, це теж гроші й час, але створюється зрозуміла екосистема:

• прозорий перелік перевірок (гальма, рульове, підвіска, світло, викиди);
• єдина база даних;
• історія техоглядів, яку можна показати при продажу авто.

Український контекст: безпека, екологія, гроші

Безпека: скільки ДТП насправді через «убиті» авто?

За статистикою української Нацполіції, офіційно технічні несправності фігурують причиною менш ніж 1% ДТП. Більша частина аварій — це перевищення швидкості, порушення маневрування, нетверезе водіння (ці дані стабільні роками, принаймні до повномасштабної війни).

Критики техогляду кажуть: «Якщо технічні причини — у статистичній похибці, навіщо нам масовий техогляд?»

Проблема в тому, що статистика заповнюється людьми, і поліцейському набагато простіше записати «порушення ПДР», ніж розбиратися, чи була причина в гальмах, гумі чи рульовій. Європейські дослідження показують, що періодичні техогляди реально зменшують частку авто з небезпечними дефектами, хоча вплив на аварійність не завжди очевидний з першого погляду.

Екологія: викиди старих дизелів

Український парк авто старіє; у Польщі середній вік машин перевищує 14 років, в Україні, за різними оцінками, картина схожа або гірша.

Для ЄС техогляд — це ще й:

• контроль токсичних викидів;
• боротьба з «вирізаними» каталізаторами та фільтрами сажі;
• інструмент поступового витіснення найстаріших і найбрудніших авто.

Для українських міст із хронічними проблемами зі смогом це теж фактор, хоч і не первинний під час війни.

Гроші: для кого це буде болісно

Умовно, вартість техогляду на рівні €25–35 раз на два роки — не смертельна для середнього класу. Але для домогосподарств, де старий дизель — чи не єдиний актив, це:

• додатковий регулярний платіж;
• ризик, що машину просто не пропустять без дорогого ремонту.

Це й створює відчуття, що техогляд — це «штраф на бідність».

Де ховаються головні ризики для України

Ризик №1: «нова годівниця» замість сервісу

Якщо реформа техогляду для ВСІХ авто запуститься за інерцією 2000-х, найгірший сценарій виглядає так:

• обмежена кількість станцій, які контролюють «свої» чиновники;
• низький офіційний тариф → реальний «ринок» із доплатами «в конверті»;
• формальний відеозапис «огляду» авто, яке на майданчик ніколи не заїжджало.

Тобто ми отримаємо те саме, від чого тікали в 2011-му, тільки з новою етикеткою «європейські стандарти».

Щоб цього не сталося, у законі та підзаконці доведеться закласти:

• жорсткі вимоги до ліцензування станцій (обладнання, штат, репутаційний контроль);
• можливість миттєвої втрати ліцензії за виявлені «намальовані» огляди;
• повну публічність реєстру: будь-хто вводить номер авто і бачить, де й коли воно проходило ОТК (без персональних даних власника).

Частина цих речей уже втілюється для комерційного транспорту (фото- й відеофіксація, передача даних у МВС) — питання в тому, чи вистачить політичної волі масштабувати це без «дір».

Ризик №2: удар по старих авто та регіонах

У селах та малих містах, де:

• немає розвиненої мережі СТО;
• люди їздять на дуже старих авто;
• офіційний сервіс — дорога й довга історія,

техогляд може викликати масове невдоволення — аж до політичних протестів, як це було з касовими апаратами для ФОПів.

Що з цим робити:

• передбачити перехідний період для старіших авто (наприклад, перевірки не з першого дня реформи, а поетапно за роками випуску);
• стимулювати розвиток мережі акредитованих станцій у регіонах, а не тільки в обласних центрах;
• розглянути цільову підтримку (кредити/гранти) на оновлення транспорту для певних категорій — наприклад, малого бізнесу, що забезпечує критичну логістику в громадах.

Ризик №3: реформа «під шумок» МВФ

Формально техогляд не є вимогою МВФ. Але:

• МВФ вимагає розширення податкової бази та боротьби з тінню;
• уряд уже погоджується на скасування податкових пільг і інші непопулярні кроки.

У цьому фоні будь-яка ініціатива, яка означає нові витрати для населення, сприйматиметься як частина «пакету болю»: «оновили МВФ, тепер готуйтесь, буде і техогляд, і нові податки, і платні дороги».

Політично це дуже токсично, особливо у воюючій країні. Тому комунікація реформи тут не менш важлива, ніж її технічний дизайн.

Що Україна може зробити, щоб техогляд не став «податком на дурість»

Якщо дивитися прагматично, техогляд нам не уникнути — питання в тому, яким він буде.

Що варто закласти в модель уже на старті:

1. «Без ДАІ» як принцип
   • Жодного повернення до практики, коли структури з каральною функцією одночасно «перевіряють» техстан.
   • Огляд — у приватних/муніципальних акредитованих станціях, контроль — через цифрові системи та окремий орган.
2. Цифра за замовчуванням
   • Відеофіксація, онлайн-протоколи, автоматична передача даних у єдиний реєстр.
   • Автоматичні «червоні прапорці» для підозрілих станцій (наприклад, коли 99,9% машин проходять з першого разу без жодних дефектів).
3. Прозорий і економічно реальний тариф
   • Якщо держава сходу поставить «щоб дешевше» — ринок просто добере «кешем».
   • Логічно орієнтуватися на східноєвропейський діапазон: еквівалент €20–35 для легковика, раз на два роки, з чітко прописаною структурою витрат.
4. Поетапне запровадження
   • Спершу — нові авто й машини середнього віку;
   • для найстаріших — перехідний період, можливо, з менш жорсткими вимогами на старті;
   • «перехідні канікули» для територій біля фронту, де інфраструктура знищена.
5. Відкритий реєстр техоглядів
   • Без персональних даних, але з VIN/номером, датами перевірок і базовими результатами.
   • Це одразу дає плюс ринку б/в авто: покупець бачить, що машина реально десь перевірялася.

Що це означатиме для звичайного водія у найближчі 2–3 роки

Якщо не буде форс-мажору й Рада підтримує урядовий курс, умовний сценарій для власника авто виглядатиме так (це оцінка, а не офіційний графік):

1. 2025 рік
   • Нічого не змінюється для приватних легковиків;
   • продовжують посилюватися правила для категорій, які вже ходять на ОТК (більше фото, відео, контроль станцій).
2. 2026 рік
   • Початок реального розгортання системи техогляду для всіх авто:
     • ухвалений закон;
     • затверджені підзаконні акти;
     • визначена мережа станцій.
   • Для нових авто можуть встановити перший огляд через кілька років після реєстрації, щоб не «вбивати» стимул купувати нове.
3. Далі
   • Регулярні перевірки раз на 1–2 роки;
   • без дійсного техогляду — проблеми зі страховкою, відмова в реєстраційних діях, штрафи при камеральній чи придорожній перевірці.

Техогляд неминучий — питання лише, чи буде він чесним

Якщо поглянути холодно, в історії з техоглядом є три яруси:

1. ЄС каже: без техогляду для всіх авто і придорожнього контролю ви не частина спільної транспортної системи.
2. МВФ каже: без непопулярних кроків ви не отримаєте новий пакет грошей.
3. Українське суспільство каже: ми пам’ятаємо, як виглядав «радянсько-даїшний» техогляд, і не хочемо його реінкарнації.

Уряд стоїть посередині й намагається поєднати несумісне.

З погляду безпеки й інтеграції з ЄС системний контроль техстану неминучий. Питання — чи стане він:

• інструментом очищення парку та прозорого ринку б/в авто,
  чи
• ще одним «податком на бідних» із корупційними посередниками.

Різниця між цими двома сценаріями — не в тому, чи буде техогляд «для всіх» (він буде), а в якості закону, прозорості правил і чесності цифрової інфраструктури.

За матеріалами biz.liga.net