Держава готує системну реформу фудбанкінгу: виробники й ритейлери зможуть передавати непродані, але безпечні продукти неприбутковим організаціям, які розподілятимуть їх серед соціально вразливих українців. Йдеться не лише про благодійність, а про нову інфраструктуру продовольчої безпеки, зменшення харчових втрат і наближення до європейських стандартів.

В Україні щороку можуть утилізуватися мільйони тонн продовольства, частина якого ще придатна до споживання. Водночас мільйони людей потребують гуманітарної допомоги, а кожен п’ятий українець, за окремими оцінками, змушений економити на їжі. На цьому тлі держава разом із профільними організаціями готує запуск системи банків продовольства — фудбанків, які мають перетворити надлишки їжі з проблеми для бізнесу на ресурс для підтримки людей.

Не створення з нуля, а перехід до системи

Фудбанкінг в Україні існує не перший рік. Окремі благодійні організації, волонтерські ініціативи та приватні проєкти вже займалися збором і передачею продуктів людям, які цього потребують. Однак досі ця діяльність не була частиною єдиної державної системи.

Тепер ідеться про інше — про перехід від розрізнених добровільних ініціатив до регульованої моделі, наближеної до практик Європейського Союзу.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Українською федерацією банків продовольства працює над формуванням системи, яка дозволить передавати придатні до споживання продукти соціально вразливим верствам населення.

За словами заступника міністра Тараса Висоцького, завдання держави — максимально скоротити харчові втрати і спрямувати продукти, які могли б бути утилізовані, на підтримку людей.

Йдеться про дуже значний масштаб. За попередніми оцінками, щороку в Україні може утилізовуватися до 2,5–2,7 млн тонн продовольства. Частина цього обсягу втрачається на етапах виробництва, зберігання, транспортування, дистрибуції та роздрібної торгівлі.

Одночасно понад 12,7 млн українців потребують гуманітарної допомоги. Тому фудбанкінг для України — це не просто екологічна чи бізнесова ініціатива, а соціально важливий механізм у країні, яка живе в умовах війни, падіння доходів населення, внутрішнього переміщення та зростання вразливості домогосподарств.

Як працюватимуть банки продовольства

Модель, яку планують розвивати в Україні, загалом виглядає так:

Виробники, дистриб’ютори та торговельні мережі передають продукти, які не були продані, але залишаються безпечними для споживання.
Банки продовольства — неприбуткові організації — приймають ці продукти, перевіряють, сортують, за потреби фасують і формують продуктові набори.
Соціальні служби, благодійні організації або партнерські структури допомагають доставити ці набори людям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Отримувачі допомоги не платять за продукти — вони передаються безоплатно.

Ключова ідея полягає в тому, щоб продукти, які бізнес уже не може або не хоче продавати з комерційних причин, не перетворювалися автоматично на відходи.

Це можуть бути товари з наближенням кінцевої дати споживання, продукти з пошкодженою зовнішньою упаковкою, але цілим герметичним пакуванням, сезонні залишки або овочі й фрукти, які не відповідають стандартам “ідеального вигляду” для полиць супермаркету.

Для магазину такий товар часто вже втрачає комерційну привабливість. Для людини, яка економить на їжі або перебуває у кризовій ситуації, він може бути важливою підтримкою.

Кому можуть допомогти фудбанки

Одна з головних цільових груп системи — люди, які перебувають у складних життєвих обставинах.

До повномасштабної війни, за даними Мінсоцполітики, у 2020 році таких було офіційно зафіксовано понад 25 тисяч сімей. Однак це лише ті родини, які мали контакт із соціальними службами або органами державної влади.

Реальний масштаб проблеми значно більший. Після початку повномасштабного вторгнення кількість людей, які втратили житло, роботу, стабільний дохід або доступ до базових послуг, очевидно зросла.

Серед потенційних отримувачів допомоги можуть бути:

внутрішньо переміщені особи;
літні люди;
самотні люди;
безпритульні;
багатодітні родини;
люди з інвалідністю;
сім’ї, які втратили джерело доходу;
домогосподарства, що опинилися у кризі через війну.

В українській системі соціальних послуг загалом виділяють десятки груп населення, які можуть вважатися вразливими. Саме для них банки продовольства можуть стати додатковим каналом підтримки.

Однак тут є важлива проблема: в Україні наразі немає єдиного зведеного реєстру всіх людей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Це може ускладнювати адресність допомоги, особливо на старті системи.

Які продукти можна буде передавати

Один із ключових принципів фудбанкінгу — безпечність. Банки продовольства не мають стати каналом збуту неякісної або небезпечної їжі. Тому продукти поділяються на різні категорії залежно від маркування та фактичного стану.

Продукти з маркуванням “Вжити до”

Це найбільш чутлива категорія. Маркування “Вжити до” застосовується до швидкопсувних продуктів, які після завершення визначеного терміну можуть становити ризик для здоров’я.

Після закінчення цього строку такі продукти не можна ані продавати, ані передавати як благодійну допомогу. Вони мають бути вилучені з обігу.

До цієї категорії можуть належати:

молочна продукція;
свіже м’ясо;
риба;
окремі готові страви;
інші швидкопсувні товари.

Однак такі продукти можуть потрапити до фудбанку до завершення строку “Вжити до”, якщо до критичної дати лишається кілька годин або кілька днів, а банк продовольства має змогу забезпечити правильне зберігання, транспортування та швидку передачу людям.

Тобто молоко, сир чи хліб можуть бути передані, але лише за умови, що вони ще безпечні, а логістика працює дуже швидко.

Продукти з маркуванням “Краще спожити до”

Інша категорія — продукти з маркуванням “Краще спожити до”. Тут ідеться не стільки про безпеку, скільки про якість.

Після цієї дати продукт може втратити частину смакових властивостей, аромату, текстури або товарного вигляду, але не обов’язково стає небезпечним.

Саме ця категорія є однією з найважливіших для фудбанкінгу в ЄС.

До неї можуть належати:

крупи;
макарони;
цукор;
чай;
кава;
печиво;
сухі сніданки;
шоколад;
промислова консервація;
інші продукти тривалого зберігання.

У Європі передача таких продуктів після дати “Best before” допускається, якщо вони залишаються безпечними. Саме на цьому підході значною мірою базується логіка банків продовольства.

“Некрасиві” овочі, пом’яті коробки і сезонні залишки

Окрема частина потенційного ресурсу для фудбанків — продукти, які не мають проблем із безпечністю, але не відповідають комерційним стандартам.

Наприклад, супермаркет може не хотіти викладати на полицю криві огірки, занадто дрібну картоплю чи яблука з візуальними дефектами шкірки. Для покупця в магазині такі товари можуть виглядати менш привабливо, хоча їхня харчова цінність не змінюється.

Для фудбанку це цінний ресурс.

Так само можуть передаватися товари з пошкодженою зовнішньою упаковкою, якщо внутрішня герметична упаковка не порушена. Наприклад, пом’ята картонна коробка не означає, що сам продукт став непридатним.

Ще одна категорія — сезонні або надлишкові товари. Після свят у магазинах можуть залишатися великодні паски, новорічні солодкі набори або інші сезонні продукти. Якщо вони безпечні, їх можна не утилізувати, а передати людям.

Чому це важливо саме зараз

Фудбанкінг в Україні набуває особливого значення через поєднання кількох факторів.

По-перше, війна різко збільшила кількість людей, які потребують допомоги. Внутрішнє переміщення, руйнування житла, втрата роботи, проблеми з доходами та підвищення цін зробили продовольчу вразливість масовішою.

По-друге, частина українців уже змушена економити на харчуванні. За даними дослідницької агенції Info Sapiens, у квітні 2026 року кількість українців, які економлять на їжі, оцінювалася у 20,1%. Для порівняння: у жовтні 2021 року цей показник становив 6,6%.

По-третє, змінилася сама структура споживання. Економісти звертають увагу, що бідніші домогосподарства частіше переходять на дешевші калорії — хліб, картоплю, крупи — і скорочують споживання м’яса, молочних продуктів та інших дорожчих позицій.

Це означає, що фудбанки можуть бути не лише джерелом додаткової кількості їжі, а й способом частково покращити доступ людей до більш різноманітного раціону.

Європейський досвід: три моделі фудбанкінгу

Україна не планує механічно копіювати одну конкретну модель. Натомість держава вивчає різні підходи, які діють у Європейському Союзі.

Умовно їх можна поділити на три групи:

Примусова або законодавча модель.
Стимулювальна або податкова модель.
Добровільна модель.

Кожна з них має свої переваги й ризики.

Франція і Чехія: коли передача їжі стає обов’язком

Найбільш жорстка модель діє у країнах, де великі магазини зобов’язані співпрацювати з фудбанками та передавати непродані, але безпечні продукти.

Таку модель часто асоціюють із Францією. Саме там законодавство заборонило супермаркетам просто знищувати придатну їжу. Магазини мають укладати договори з благодійними організаціями та передавати їм продукти.

За навмисне псування або знищення їжі можуть передбачатися великі штрафи. У Франції, як зазначає Висоцький, у минулому були випадки, коли супермаркети псували непродані продукти, щоб їх не забирали бездомні. Саме проти таких практик і спрямоване суворе регулювання.

Чехія також запровадила законодавчу модель. Великі магазини там зобов’язані передавати частину непроданих безпечних продуктів банкам продовольства.

Для України чеський досвід цікавий, бо він ближчий за масштабом і структурою ринку, ніж досвід найбільших економік ЄС. Проте українська влада наголошує: поки що не йдеться про повне копіювання саме чеської моделі.

Італія: ставка на стимули, а не примус

Італійська модель м’якша. Там бізнес стимулюють передавати продукти на благодійність за допомогою економічних інструментів.

Логіка проста: якщо супермаркет, ресторан або виробник передає більше продуктів благодійним організаціям, він може менше платити за вивезення та утилізацію відходів.

Тобто держава не лише карає за знищення їжі, а й робить передачу продуктів економічно вигідною.

Важлива особливість італійського підходу — спрощене документальне оформлення. Бізнесу легше долучатися до системи, якщо для цього не потрібно проходити складну бюрократичну процедуру.

Для України цей аспект особливо важливий. Якщо правила будуть надто складними, частина бізнесу може уникати участі у фудбанкінгу, навіть якщо загалом підтримує ідею.

Німеччина, Данія, Швеція: добровільність, технології і довіра

У частині країн система фудбанків працює переважно на добровільних засадах. Наприклад, у Німеччині мережа Tafel об’єднує сотні організацій і працює завдяки співпраці бізнесу, волонтерів, місцевих громад та державної підтримки.

У таких моделях важливу роль відіграють:

висока культура корпоративної відповідальності;
сильні благодійні організації;
розвинена логістика;
довіра між бізнесом і громадським сектором;
цифрові платформи.

Окремий напрям — застосунки на кшталт Too Good To Go або Karma, які дозволяють ресторанам і магазинам продавати залишки їжі наприкінці дня зі значними знижками. Те, що не вдається продати, може передаватися фудбанкам.

Для України такі IT-рішення також можуть бути перспективними, особливо у великих містах, де є розвинена мережа закладів харчування, супермаркетів і служб доставки.

Яку модель може обрати Україна

Найімовірніше, Україні доведеться шукати змішану модель.

Повністю добровільна система може бути недостатньо ефективною, бо в умовах війни, економічного тиску і слабкої інфраструктури не всі учасники ринку готові самостійно брати на себе додаткові зобов’язання.

Водночас надто жорстка обов’язкова модель може викликати спротив бізнесу, якщо не буде враховано витрати на логістику, сортування, документи, відповідальність і ризики.

Тому українська модель має збалансувати кілька речей:

соціальну потребу;
безпеку харчових продуктів;
економічні інтереси бізнесу;
простоту процедур;
відповідальність фудбанків;
податкові стимули;
прозорість розподілу допомоги.

Тарас Висоцький фактично говорить саме про такий підхід: не механічне копіювання однієї країни, а адаптація найкращих практик до українських реалій.

Законодавча база: що вже є і чого бракує

В Україні вже існує частина нормативної основи, яка може бути використана для запуску системного фудбанкінгу.

Зокрема, законодавство регулює:

безпечність харчових продуктів;
маркування;
поводження з харчовими відходами;
благодійну передачу продукції;
окремі податкові стимули.

Закон “Про управління відходами” гармонізує українські підходи з європейськими і стосується, зокрема, харчових відходів.

Закон “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” врегульовує маркування “Вжити до” та “Краще спожити до”.

Також уже діють окремі податкові стимули для благодійної передачі продуктів. Операції з надання благодійної допомоги можуть звільнятися від ПДВ, а частина витрат на благодійність може враховуватися у складі витрат підприємств.

Однак для повноцінної системи цього недостатньо. Потрібні чіткі правила для всіх учасників:

хто має право бути банком продовольства;
які вимоги до зберігання і транспортування;
хто відповідає за безпечність продуктів;
як оформлюється передача;
які продукти можна передавати;
як перевіряється якість;
як визначаються отримувачі допомоги;
які стимули отримує бізнес;
які санкції можливі за порушення.

Без цих правил система ризикує залишитися або хаотичною, або надто ризиковою для бізнесу.

Позиція ритейлу: підтримка є, але документів ще немає

Український ритейл, за словами представників влади та галузевих об’єднань, загалом позитивно сприймає ідею фудбанкінгу.

Для торговельних мереж це може бути вигідно з кількох причин.

По-перше, вони зможуть зменшити обсяги утилізації.

По-друге, це покращує репутацію бізнесу.

По-третє, за правильної моделі компанії можуть отримати податкові або операційні стимули.

По-четверте, це відповідає ESG-підходам — екологічній, соціальній та управлінській відповідальності бізнесу.

Однак поки що система перебуває на рівні обговорень. За даними Ukrainian Food Retail Alliance, конкретного документа, навіть у чорновому варіанті, ще немає.

Це означає, що головна дискусія ще попереду.

Бізнесу важливо розуміти, хто нестиме відповідальність у разі проблем із продуктами, як працюватиме логістика, чи будуть пільги, чи не стане система додатковим бюрократичним тиском і чи не вплине вона на собівартість товарів.

Скільки продуктів можуть отримати фудбанки

За попередніми оцінками, до системи фудбанків потенційно може передаватися 30–50 тисяч тонн харчових продуктів на рік.

Це не вся їжа, яка втрачається або утилізується. Йдеться лише про частину продукції, яку реально можна безпечно передати людям.

Загальні харчові втрати в Україні оцінюються приблизно у 2,7 млн тонн на рік. Близько 10–15% цього обсягу може припадати на дистрибуцію та ритейл — тобто приблизно 400 тисяч тонн.

Але не все з цього можна автоматично передати у фудбанки. Частина продуктів може бути вже небезпечною, частина потребує складного холодового ланцюга, частина логістично недоступна.

Саме тому реалістичний стартовий потенціал оцінюється значно нижче — у десятки тисяч тонн.

Втім, навіть 30–50 тисяч тонн продуктів на рік — це великий ресурс, якщо його правильно розподіляти.

Головні переваги фудбанкінгу для України

Допомога людям, які економлять на їжі

Фудбанки можуть стати додатковим інструментом підтримки для людей, які не завжди охоплені класичною соціальною допомогою.

Особливо це важливо для ВПО, літніх людей, самотніх осіб, родин із дітьми, людей із низькими доходами та тих, хто опинився в кризі через війну.

Скорочення харчових втрат

Замість того щоб утилізувати продукти, бізнес зможе передавати їх тим, хто цього потребує.

Це зменшує навантаження на систему поводження з відходами і робить економіку більш раціональною.

Підтримка ритейлу і виробників

Для бізнесу фудбанкінг може стати способом знизити витрати на утилізацію, покращити репутацію та виконувати соціальну місію без створення власних благодійних програм.

Наближення до європейських стандартів

Система банків продовольства є частиною ширшої логіки ЄС щодо циркулярної економіки, скорочення відходів і відповідального споживання.

Для України, яка рухається до ЄС, це ще один елемент інституційного зближення.

Посилення продовольчої безпеки

В умовах війни фудбанки можуть стати частиною ширшої системи кризового реагування — поряд із гуманітарними штабами, соціальними службами, місцевими громадами і благодійними фондами.

Ризики і слабкі місця майбутньої системи

Попри очевидні переваги, запуск фудбанкінгу матиме низку викликів.

Безпечність продуктів

Головний ризик — щоб до людей не потрапляли небезпечні або зіпсовані продукти. Для цього потрібні чіткі стандарти, контроль, навчання персоналу і відповідальність усіх учасників.

Логістика

Швидкопсувні продукти потребують холодильників, спеціального транспорту і швидкого розподілу. Без цього фудбанки зможуть працювати переважно з бакалією та товарами тривалого зберігання.

Адресність допомоги

Без єдиної бази отримувачів складно гарантувати, що продукти потраплять саме до тих, хто найбільше потребує підтримки.

Бюрократія

Якщо процедура передачі буде занадто складною, бізнес неохоче братиме участь у системі. Особливо це стосується малого і середнього бізнесу.

Відповідальність бізнесу

Ритейлери та виробники мають розуміти, де закінчується їхня відповідальність і починається відповідальність фудбанку. Інакше компанії можуть боятися передавати продукти через юридичні ризики.

Фінансування фудбанків

Навіть якщо продукти передаються безкоштовно, сама система не є безкоштовною. Потрібні склади, транспорт, холодильне обладнання, персонал, IT-рішення, облік і контроль.

Чому фудбанкінг — це не “їжа для бідних”, а елемент нової економіки

Важливо не звести фудбанкінг до спрощеного уявлення про роздачу залишків.

У сучасній європейській практиці банки продовольства — це частина складної системи управління ресурсами. Вони працюють на перетині соціальної політики, екології, логістики, бізнесу і продовольчої безпеки.

Це про те, щоб не викидати корисний ресурс.

Це про те, щоб бізнес не платив за утилізацію того, що ще може допомогти людям.

Це про те, щоб соціальна допомога була не лише грошовою, а й продуктовою.

Це про те, щоб країна, яка сама є великим виробником продовольства, ефективніше використовувала власні ресурси.

Для України це особливо символічно. Держава, яка запускає продовольчі ініціативи за кордоном, зокрема в межах Food from Ukraine, одночасно має розбудовувати внутрішню систему, яка допомагатиме власним громадянам.

Український контекст: від Food from Ukraine до фудбанків усередині країни

Україна вже демонструє амбіцію бути важливим гравцем у глобальній продовольчій безпеці.

Відкриття українського агрохабу в Гані в межах ініціативи Food from Ukraine показує, що українська продукція може бути частиною гуманітарної та економічної присутності за кордоном.

У Гані запрацював Центр переробки та розподілу продовольства, де українська продукція поєднується з місцевою, формуються продовольчі набори, розвивається пакування і порціонування.

Цей досвід цікавий і для внутрішньої політики. Якщо Україна може вибудовувати продовольчі ланцюги допомоги за кордоном, то всередині країни така інфраструктура тим більше потрібна.

Фудбанки можуть стати внутрішнім продовженням тієї ж логіки: їжа має не зникати в утилізації, а доходити до людей.

Що має зробити держава

Щоб система запрацювала, потрібна не лише добра воля бізнесу. Держава має створити зрозумілі правила гри.

Першочергові кроки можуть включати:

визначення правового статусу банків продовольства;
створення критеріїв для продуктів, які можна передавати;
запровадження спрощеного документообігу;
уточнення податкових стимулів;
визначення відповідальності між бізнесом і фудбанками;
створення механізму контролю безпечності;
підтримку логістики;
інтеграцію з соціальними службами;
запуск цифрового обліку передач і отримувачів;
пілотні проєкти у великих містах і громадах.

Особливо важливо, щоб система не була надто централізованою. В умовах війни й різних потреб регіонів фудбанки мають працювати близько до громад, де найкраще видно реальні потреби людей.

Що має зробити бізнес

Для ритейлерів і виробників участь у фудбанкінгу може стати частиною регулярного бізнес-процесу.

Компаніям доведеться навчитися:

швидко ідентифікувати продукцію, яку можна передати;
відокремлювати безпечні продукти від тих, що підлягають утилізації;
вести облік передач;
працювати з фудбанками за договорами;
забезпечувати правильне зберігання до моменту передачі;
планувати логістику.

Для великих мереж це може бути відносно простіше, бо вони вже мають системи обліку, склади і логістику.

Для малого бізнесу потрібні максимально прості правила, інакше участь буде обмеженою.

Що має зробити громадський сектор

Благодійні організації та фудбанки будуть центральною ланкою системи.

Саме вони мають забезпечити довіру до процесу: щоб продукти не перепродавалися, не зникали, не розподілялися непрозоро і не потрапляли до людей у неналежному стані.

Для цього потрібні:

репутаційна відповідальність;
прозорий облік;
партнерство з громадами;
співпраця із соціальними службами;
стандарти роботи;
волонтерські мережі;
складська і транспортна інфраструктура.

Без сильних неприбуткових операторів фудбанкінг не зможе стати системним.

Запуск банків продовольства в Україні — це більше, ніж ще одна соціальна ініціатива. Це спроба змінити саму логіку поводження з їжею: від утилізації придатних продуктів — до їхнього перерозподілу на користь людей, які потребують допомоги.

Потенційно система може вирішувати одразу кілька проблем: скорочувати харчові втрати, підтримувати соціально вразливих громадян, зменшувати витрати бізнесу на утилізацію, наближати Україну до європейських практик і посилювати продовольчу безпеку в умовах війни.

Однак успіх залежатиме від деталей. Якщо правила будуть складними, бізнес не поспішатиме долучатися. Якщо контроль буде слабким, виникнуть ризики з безпечністю і прозорістю. Якщо не буде логістики, фудбанки залишаться обмеженими лише товарами тривалого зберігання.

Тому ключове завдання — створити не декларативну, а практичну систему: з чіткими правилами, податковими стимулами, зрозумілою відповідальністю, участю ритейлу, виробників, громад і благодійних організацій.

Україна має достатньо продовольства, щоб частина їжі не опинялася на смітнику, тоді як люди економлять на базових продуктах. Банки продовольства можуть стати механізмом, який з’єднає ці дві реальності — надлишок і потребу — в одну ефективну систему допомоги.

Україна готує системний запуск фудбанків за європейською логікою: непродані, але безпечні продукти мають передаватися не на утилізацію, а людям, які потребують допомоги. Для держави це спосіб зменшити харчові втрати, підтримати соціально вразливі групи й наблизитися до стандартів ЄС. Для бізнесу — шанс перетворити проблему списань на соціально корисний інструмент. Головний виклик — створити просту, безпечну і прозору модель, яка працюватиме не на папері, а в реальних громадах.

За матеріалами censor.net