В Україні наближається момент, коли особистий чи родовий герб стане не екзотикою істориків і реконструкторів, а цілком офіційним правовим інструментом – як ім’я, підпис чи торговельна марка. Новий Цивільний кодекс, який Верховна Рада ухвалила в першому читанні, вводить у Книгу другу окрему статтю 294-7: вона надає фізичним особам право створювати, використовувати та захищати особисті й родові герби як засіб ідентифікації та маркер належності до роду.
Паралельно в кодекс заходить стаття 315-3 – право на герб для юридичних осіб і громад як елемент корпоративної та колективної ідентичності. У підсумку герб із суто історичного символу перетворюється на повноцінний об’єкт цивільних прав, який можна буде реєструвати, ліцензувати й захищати в суді.
Що саме пропонує новий Цивільний кодекс
Рекодифікація й законопроєкт №14057
Україна проходить через рекодифікацію Цивільного кодексу – фактично його переписування під сучасну економіку й суспільство. Один із ключових документів – законопроєкт №14057 (нова редакція другої книги ЦКУ), який парламент уже прийняв за основу.
У пакеті змін – нова стаття 294-7:
- Фізична особа отримує право:
- засновувати особистий або родовий герб;
- використовувати його в побуті, публічній і професійній діяльності;
- вимагати припинення незаконного використання свого герба іншими.
- Герб визнається:
- засобом ідентифікації особи;
- підтвердженням приналежності до роду чи окремої його лінії.
Окрема стаття 315-3 розширює це право на:
- юридичних осіб – як елемент корпоративного стилю;
- територіальні громади – як офіційну геральдику на рівні з гербом міста / громади.
Формально це те, що й так часто існує у вигляді логотипів і неофіційних емблем, але тепер воно входить до системи ЦКУ з чітким правовим статусом.
Яким має бути особистий чи родовий герб за законом
Проєкт закону не перетворює герб на «будь-яку красиву картинку». Для нього встановлюють базові вимоги.
Унікальність і геральдичні стандарти
Герб має:
- бути індивідуальним – загальне сприйняття “інформованим користувачем” має відрізнятися від будь-якого вже існуючого герба;
- відповідати геральдичним нормам:
- наявність щита як основи;
- системність кольорів (тинктур);
- коректне використання фігур (лев, орел, хрест, зброя, природні символи тощо);
- можливі шоломи, намети, корони, девізи, щитотримачі – але за класичними правилами.
До герба можуть входити:
- зображення (фігури, тварини, геометричні й релігійні символи);
- кольори та метали;
- девізи;
- інші традиційні елементи геральдики.
Заборони
У гербі заборонено використовувати символи, виробництво або публічне використання яких обмежено законом України.
Практично це означає:
- ніякої нацистської, комуністичної, колаборантської та російської військової символіки;
- ніяких емблем заборонених організацій;
- ніяких чужих державних гербів.
Окремо передбачено, що норми про родові герби не поширюються на символи, які вже:
- входять до складу державної чи муніципальної символіки;
- застосовуються у сфері нацбезпеки (емблеми ЗСУ, розвідки, спецпідрозділів тощо);
- мають значення для культурної спадщини;
- використовуються «в інтересах правосуддя» (наприклад, судова символіка).
Інакше кажучи, ніхто не зможе «зареєструвати собі» тризуб, герб Львова чи емблему якоїсь бригади.
Хто й як може користуватися гербом
- Особистий герб – тільки за згодою власника.
- Родовий герб – з урахуванням прав усіх членів родини й поваги до родових традицій (це важливо, щоб одна людина не монополізувала те, що історично вважається спільним символом роду).
Герб дозволяється:
- наносити на документи, печатки, вивіски, сувеніри;
- використовувати в айдентиці бізнесу чи особистого бренду;
- поєднувати з товарним знаком.
Герб як об’єкт інтелектуальної власності
Нова норма ЦКУ прямо стикується з блоком інтелектуальної власності:
- герб можна буде зареєструвати як торговельну марку або її частину;
- його можна оформити як інший об’єкт ІВ (промисловий зразок, твір образотворчого мистецтва тощо).
Якщо хтось:
- ставить ваш герб на товар без дозволу;
- використовує його у рекламі;
- створює майже ідентичний знак, який вводить в оману,
— власник матиме право вимагати припинення використання і відшкодування збитків за загальними нормами ЦК та законодавства про ІВ.
Чи буде окрема адміністративна / кримінальна відповідальність – поки відкритий пункт. У самому законопроєкті це не розписано: передбачено прийняття окремого акта, який визначить процедуру реєстрації, експертизу й механізми захисту.
Українська геральдика: від княжих знаків до тризуба і лева
Право на особисті й родові герби не виникає «з повітря» – воно вписується в довгу історію української символіки.
- Ще в добу Київської Русі князі використовували родові знаки, які фактично виконували роль гербів. Знак у вигляді стилізованої «літери Ш» відомий на печатці Святослава Ігоровича, а Володимир Великий і його нащадки використовували різні варіанти тризуба й двозуба як династичних емблем.
- У XIV столітті на печатках королів Русі з’являється руський лев – золотий лев на синьому полі, який згодом стає символом Галичини й Львова.
- У пізніші століття в українських землях співіснували кілька сильних символів: запорожець із мушкетом, орел, лев і Архангел Михаїл – саме ці чотири образи дослідники називають «найяскравішими гербами» української історії.
Сучасний тризуб як Державний Герб України був затверджений у 1992 році – як спадкоємець княжих знаків Рюриковичів і символ української державності ще з часів УНР 1918 року.
Тепер, коли в закон заходять особисті й родові герби, ця історична лінія ніби «розгалужується» – від тризуба як спільного національного знаку до десятків тисяч приватних гербів, що відсилатимуть до місцевих традицій, військового досвіду, професійних спільнот і родової пам’яті.
Навіщо це взагалі потрібно: чотири виміри
Ідентичність у час війни
Після 2014-го і особливо після 2022 року Україна буквально заново вибудовує свою символічну архітектуру:
- перейменовує вулиці;
- повертає історичні назви міст;
- змінює радянські герби на сучасні.
Особисті й родові герби тут – не елітарна «іграшка», а ще один інструмент:
- для ветеранів – зафіксувати свою військову біографію в символі (знак роду, де поруч із традиційним левом чи мечем з’являються дрони, шеврони бригади, стилізовані БПЛА);
- для родин переселенців – з’єднати в одному щиті стару малу батьківщину й нову;
- для діаспори – сформувати «українські» герби своїх родів, а не автоматично успадковувати чужі імперські символи.
Герб стає способом сказати: “ось ми, ось наш корінь і наша історія” – не в емоційній публікації, а в стійкому, впізнаваному знаку.
Бізнес і сімейні справи
Підприємства давно використовують логотипи й брендбуки. Право на герб додає:
- можливість створити “родовий” бренд сімейного бізнесу – наприклад, династії лікарів, виноробів, пасічників;
- юридичну рамку для корпоративної геральдики: емблеми холдингів, університетів, приватних шкіл, лікарень;
- потенціал для преміальної айдентики: герб на етикетці вина чи ремісничого товару сприймається інакше, ніж просто логотип.
Усе це особливо доречно для секторів, де важливі традиція, репутація й тривалість – освіта, ювелірка, фермерство, ремесла.
Громади, туризм, культурна політика
Територіальні громади вже мають герби, але часто це:
- або радянський спадок;
- або хаотичні рішення без геральдичної експертизи.
Нова норма дозволяє:
- уніфікувати й узаконити герби громад через одну рамку ЦКУ;
- прив’язати до цього туристичні продукти: маршрути «гербовими містами», сувенірні лінійки, фестивалі;
- використовувати герб як якір культурної політики – коли символ громади реально щось означає, а не просто “щит з колосками й шестернею”.
Цифрова доба і “герб 2.0”
У ХХІ столітті герб не обмежується фізичною печаткою:
- це може бути цифровий аватар, верифікований через електронний реєстр;
- NFT (унікальний цифровий актив на основі блокчейну, який підтверджує право власності на певний об’єкт) або інший токенізований актив, що підтверджує справжність твору чи колекції;
- елемент систем KYC/AML (процес ідентифікації та верифікації особи клієнта) для високочутливих професій (адвокати, нотаріуси, аудитори), де важливо підтверджувати особу й репутацію.
Якщо держава правильно побудує реєстр, герб стає ще одним «шаром довіри» в цифровому просторі.
Прогалини й ризики: що може піти не так
Наразі в законопроєкті більше рамкових норм, ніж конкретики. Це створює низку ризиків.
Хто буде “арбітром” у геральдиці
Потрібен орган або рада, яка:
- проводить геральдичну експертизу (герб не суперечить правилам, не дублює чужий);
- веде реєстр гербів;
- вирішує спори – наприклад, між двома гілками роду.
Якщо це не прописати чітко, отримаємо:
- масові «саморобні герби», які не співіснують між собою;
- конфлікти через схожість символів;
- зародження сірої зони «продажу гербів» без реального контролю.
Конфлікти з торговельними марками
Уже сьогодні:
- сотні компаній мають “гербоподібні” логотипи;
- багато з них зареєстровано як ТМ у «Укрпатенті».
Питання:
- що робити, якщо хтось подає на реєстрацію родовий герб, схожий на вже існуючу ТМ?
- чи матиме пріоритет давніший логотип чи родовий герб?
- як поводитися з міжнародними брендами, чиї емблеми потрапляють у поле української геральдики?
Без продуманої перехідної моделі це може стати серйозною точкою напруги між бізнесом і «новими родами».
Політичні й культурні чутливості
Ще один ризик – символічні війни:
- використання символів, близьких до імперської російської геральдики;
- спроби привласнити знаки, які сприймаються як спільна культурна спадщина (козацькі емблеми, полкові прапори, символи визвольних рухів).
Формально обмеження на заборонену символіку є, але на практиці необхідні:
- чіткі роз’яснення й кейси,
- системна комунікація з геральдичними спільнотами,
- прозорі процедури оскарження.
Як готуватися, якщо ви вже хочете власний герб
Процедура офіційної реєстрації ще попереду, але почати можна вже зараз.
Крок 1. Вирішити, що саме ви хочете означити
Герб – це не “красивий лев”, а концентрований сенс. Варто чесно відповісти собі:
- Я про що? Про службу, професію, рід, місто, цінності?
- Чого в моїй історії більше: війни, ремесла, науки, віри?
- Який образ описує це краще: дрозд із Бахмута, калина з Полісся, корабель переселенця?
Звідси народжуються фігури й елементи щита.
Крок 2. Зібрати родову й регіональну історію
Добре, якщо герб спирається на реальні факти:
- старі печатки, монограми, маркування на інструментах чи будівлях;
- історичні символи вашого міста / регіону;
- легенди й перекази в родині.
Це не обов’язково дає готовий герб, але задає «палітру» образів.
Крок 3. Вивчити базові правила геральдики
Навіть якщо ви працюватимете з дизайнером, варто знати:
- структуру щита (поділи, пояси, крокви);
- систему кольорів (метали – золото й срібло, кольори – червоний, синій, чорний, зелений, пурпуровий);
- класичні фігури й їхні смисли (лев, орел, меч, хрест, корабель, фортеця, дерево тощо).
Це захистить від «кіндер-сюрпризу» – коли вам малюють щось гарне, але геральдично абсурдне.
Крок 4. Попрацювати з профільними спільнотами
В Україні є:
- професійні геральдисти й дизайнерські бюро;
- громадські організації, що займаються міською та регіональною геральдикою.
Залучення таких експертів:
- збільшить шанси, що герб пройде майбутню офіційну експертизу;
- допоможе уникнути повторів і конфліктів.
Крок 5. Тимчасово підстрахуватися юридично
Поки офіційний реєстр не працює, можна:
- Зафіксувати авторське право – зберегти ескіз у сервісі електронних доказів, у нотаріуса або через депонування.
- Подумати над реєстрацією торговельної марки, якщо плануєте комерційне використання (товари, послуги, мерч).
Так ви здобудете первинний юридичний щит, ще до запуску повноцінної системи гербів за новим ЦКУ.
Що це означає для країни в цілому
Якщо дивитися ширше, право на особистий і родовий герб – це:
- поворот від “усередненого громадянина” до суб’єкта з власною історією;
- крок до європейської традиції приватної геральдики, де сімейні й міські герби – звична частина публічного простору;
- інструмент “деколонізації” символів, коли українці перестають жити в тіні двоголових орлів, запозичених титулів і чужих імперських ієрархій.
Якщо система буде побудована розумно – з прозорими правилами й живим діалогом між державою, геральдистами, громадами та бізнесом – через кілька років ми отримаємо:
- новий шар візуальної культури – від військових підрозділів до родинних винорень;
- велику мапу родів і громад, зафіксовану не лише в реєстрах, а й у колективній пам’яті;
- ще один спосіб відповісти світу на питання «хто такі українці» – не тільки тризубом, а й тисячами різних, але впізнавано українських гербів.
І тоді питання «двозуб, лев чи орел?» стане не жартом, а реальною творчою дилемою для кожної родини, яка захоче залишити по собі більше, ніж просто прізвище в документах.
За матеріалами dengi.ua
