Генштаб дійшов висновку, що пільговий механізм себе вичерпав. Чому “амністія” не розв’язала проблеми самовільного залишення частин та які реальні масштаби.
Уже понад рік Сергій перебуває в СЗЧ (самовільне залишення частини). У “самоволку” пішов, бо не склалося з командиром. Боягузом себе не вважає, переконує, що “бойовий досвід має чималий”. Свого часу був в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення росіян добровільно повернувся до армії.
Та нове командування в його підрозділі демотивувало служити, анонімно розповідає він LIGA.net. Спочатку почалися відмови у відпустці. Будь-яка спроба відстояти права закінчувалася штрафними нарядами. Зрештою Сергій вирішив піти в СЗЧ.
Таких, як він, – десятки тисяч. Щоб повернути бійців у стрій та підтримувати боєздатність, у серпні 2024 року запрацював механізм, який дозволяє не карати військових за перше самовільне залишення частини чи дезертирство.
За офіційною статистикою, від листопада минулого року до серпня 2025-го понад 29 000 військових скористалися спрощеним поверненням. Але тепер “амністію” вирішили скасувати. Відповідний закон, як кажуть нардепи, може бути ухвалено до початку жовтня: “Хто хотів повернутись, уже це зробив”.
Чи дійсно “амністія” не розв’язала проблеми СЗЧ, які її масштаби та причини?
Статистика, що лякає
Лише за січень–липень 2025 року, за даними Офісу генпрокурора, було зареєстровано понад 110 000 кримінальних проваджень щодо СЗЧ. А закрито лише 610, пояснює один з авторів законопроєкту №13260 про посилення покарань, голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони Олександр Завітневич (СН).
Протягом всього періоду спрощеного порядку повернення до війська з СЗЧ головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський запевняв, що це допомагає повернути людей у стрій. У липні він фіксував: зростання повернень після самовільного залишення військової частини обнадіює.
Тепер темпи повернень на службу суттєво скорочуються, переконує Завітневич.
Насправді всі, хто хотів повернутися, вже це зробили. Решта фактично уникають служби, – констатує депутат.
Новий підхід: покарання через службу
Проєкт закону пропонує оновити Кримінально-процесуальний кодекс та вилучити звідти амністійний механізм, а саме – чинну норму частини 5 статті 401.
За словами першого заступника голови правоохоронного комітету Андрія Осадчука з фракції Голос, військове командування (Генштаб), яке свого часу ініціювало пільговий режим повернення з СЗЧ, зараз вирішило, що цей механізм себе вичерпав.
“Тому звернулося з проханням повернути норми законодавства до попереднього стану, що існував до серпня 2024-го”, – каже нардеп.
Новий механізм передбачатиме: військовослужбовець, який самовільно залишив частину, але повернувся та відслужив щонайменше три місяці, звільняється від кримінальної відповідальності. У такому разі суд закриває відповідне провадження.
“Це дозволяє мотивувати тих, хто вагається, повернутися, та водночас зберегти справедливість для тих, хто продовжує воювати”, – пояснює норму Завітневич.
Якщо військовослужбовець не повернеться, йому загрожуватиме кримінальна справа та реальний термін ув’язнення від 5 до 12 років за ґратами.
Проблема набагато глибша: причини СЗЧ не опрацьовані
“Не спрацює, і проблема глибша”, – переконує учасник війни, військовий кар’єрний консультант Іван Афонін. На його думку, низка амністій сформувала відчуття безкарності: “Немає ключового – невідворотності покарання”.
Першопричини теж не усунуті, продовжує Афонін. Він згадує, що Міністерство оборони 2024 року проводило дослідження проблеми СЗЧ, але результати засекретили. Ще тоді аналіз нібито виявив справжні мотиви: нерозумні практики командирів, втома військових, відсутність чітких термінів служби, погане забезпечення.
“Ці глибинні причини не були опрацьовані. Не зроблена робота над помилками. Те, що штовхає військовослужбовців на СЗЧ, не виправлено”, – наголошує він.
Хоча, як зазначили двоє співрозмовників у командуванні різних підрозділів Сил оборони, найбільше військові тікають або під час переведення з навчального центру, або вже коли дізнаються, що їхня військова частина вирушає в зону бойових дій.
Це підтверджує і уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців і членів їхніх сімей Ольга Решетилова.
“Більшість випадків стаються у навчальних центрах – під час підготовки, переведення до бойових частин або коли новобранці дізнаються, що їх відправляють на фронт. Я ініціювала запровадження адаптаційних курсів для новобранців, щоб стабілізувати їхній емоційний стан у перші дні та підвищити мотивацію”, – зазначає омбудсманка.
Найпомітніше ця тенденція фіксується у підрозділах Сухопутних військ, кажуть співрозмовники LIGA.net. Підтвердити цю інформацію офіційно наразі не вдалося.
Разом з тим до Решетилової звертаються й ті, хто пішов з бойових підрозділів, – через виснаження, ненадання відпусток чи меддопомоги, конфлікти з командирами.
“Питання переведень між частинами залишається одним із найболючіших. Це замкнене коло: нестача людей породжує втому і несправедливість, а вони своєю чергою штовхають на СЗЧ”, – пояснює уповноважена президента.
Ще один військовослужбовець зі Збройних Сил анонімно пояснює, що нові законодавчі ініціативи “викликають неприйняття, нерозуміння й обурення у бійців”.
“У цілому сприймається негативно, за винятком деяких командирів, які вважають, що це їм допоможе тиснути на підлеглих”, – каже він. За його словами, для військових немає критичного значення, буде відповідальність п’ять або сім років.
“Коли чуєш тупий наказ, то треба виживати, а не про терміни ув’язнення думати”, – пояснює військовослужбовець.
З іншого боку, він визнає, що “процес повернення із СЗЧ пустили на самоплив, і військовослужбовці почали цим масово зловживати”. Тому, на його думку, потрібно дослідити, проаналізувати й запропонувати декілька варіантів, а потім обговорити їх з професійними військовими спільнотами та суспільством.
“93 дні на позиції”. Між героїзмом і безвідповідальністю
Іван Афонін часто, коли чує про так звані героїчні випадки – мовляв, хтось тримав позицію 93 дні – відповідає на це: “Та про що ви говорите? Там вже живого місця від нього немає. Це не героїзм, а безвідповідальність керівництва”.
Водночас він відзначає й позитивні приклади:
“Хартія”, “Азов”, Третій корпус, Сили безпілотних систем – це винятки з правил. У цих підрозділах випадки СЗЧ поодинокі.
Інша системна проблема – відсутність військової прокуратури та польових судів, пояснює Афонін. Тому потрібне тотальне перезавантаження системи: “Від завтра будь-яке СЗЧ – це дезертирство. Покарання миттєве. Але при цьому проблеми з переведеннями, забезпеченням, командирами теж мають вирішуватися”.
Однак він песимістично оцінює перспективи: “Скриньку Пандори вже відкрили. Всі ці віруси вже розповзлися. Це вже нереально закрити”.
За оцінками Афоніна, наразі “близько 250 000 випадків залишення частини”.
“Уявіть собі: понад 200 000 навчених, досвідчених військових вільно десь ходять, замість того, щоб бути на лінії фронту, – підраховує він. – Уявіть, яку масову ротацію зараз можна було б влаштувати. 200 000 – це три корпуси”.
Коли проєкт розглянуть у другому читанні
У першому читанні законопроєкт №13260, яким фактично повертається кримінальна відповідальність за СЗЧ, 5 вересня підтримали 277 нардепів. Це викликало протест на Майдані, на який вийшли кількасот учасників. Акція називалась “Ні дискримінації військових”, однією з ініціаторок була бойова медикиня та ветеранка Аліна Сарнацька.
Поки що парламентарі готуються до розгляду законопроєкту про посилення відповідальності за СЗЧ у другому читанні. “До початку жовтня цей документ, цілком можливо, буде ухвалено”, – каже нардеп Андрій Осадчук.
LIGA.net звернулася за повною статистикою щодо СЗЧ до Офісу генпрокурора, але там надати її відмовились: це на руку Росії. У Генштабі на наш запит не відповіли.
За матеріалами liga.net
