Масований удар по Україні став не лише актом терору, а й частиною ширшої російської стратегії: Кремль намагається скористатися дефіцитом Patriot, відволікти увагу від уразливості власного тилу та компенсувати відсутність проривів на фронті.
У ніч з 1 на 2 червня Росія завдала одного з наймасованіших комбінованих ударів по Україні, зосередивши основний тиск на Києві. За даними Повітряних сил України, російська армія застосувала 73 ракети різних типів і 656 ударних та імітаційних безпілотників. Серед них були вісім гіперзвукових крилатих ракет “Циркон”, 33 балістичні ракети “Іскандер-М”, 27 крилатих ракет Х-101, п’ять “Калібрів”, а також дрони типу “Шахед”, “Гербера”, “Італмас”, “Бандероль” і “Пародія”.
Цей удар мав одразу кілька вимірів. На поверхні — чергова спроба Росії виснажити українську ППО, зруйнувати цивільну інфраструктуру та посилити психологічний тиск на населення. Але в оцінці ISW простежується глибший контекст: Москва дедалі активніше використовує масовані атаки по Києву, щоб скористатися нестачею ракет-перехоплювачів Patriot, прикрити власні проблеми із захистом тилових районів і продемонструвати “відповідь” на українські удари по російських військових та енергетичних об’єктах.
Масований удар 1–2 червня: ставка на перевантаження української ППО
За офіційними даними, українські сили ППО змогли збити значну частину повітряних цілей: 11 балістичних “Іскандерів-М”, 26 ракет Х-101, три “Калібри” та 602 безпілотники. Водночас частина ракет і дронів досягла цілей або спричинила руйнування уламками.
Російський удар був спрямований переважно по Києву. Президент Володимир Зеленський повідомив про пошкодження десятків житлових будинків і об’єктів цивільної інфраструктури у столиці, а також енергетичної інфраструктури в Харкові. Мер Києва Віталій Кличко заявив про пошкодження медичної клініки, автозаправної станції, дошкільних закладів і житлових будинків.
За наданими даними, внаслідок російських ударів по Україні загинуло щонайменше 22 цивільні особи, ще щонайменше 130 були поранені. У Києві, за повідомленнями міської влади, загинуло щонайменше семеро людей, понад 90 були поранені, серед них діти.
Окремо українські джерела повідомляли про удари по Дніпру, де було пошкоджено житлову інфраструктуру. Також згадувалися удари по Чернігівській, Миколаївській, Полтавській, Одеській, Сумській, Хмельницькій та Запорізькій областях. Тобто атака не була ізольованою операцією проти одного міста — це був широкий комбінований удар по цивільній, енергетичній, транспортній і критично важливій інфраструктурі.
Чому Київ знову став головною ціллю
ISW оцінює удари 1–2 червня як частину ширшої схеми ескалації російських атак по Києву. Головна логіка цієї схеми — використати вразливість української системи протиракетної оборони, зокрема дефіцит ракет до Patriot.
Patriot залишається одним із небагатьох засобів, здатних ефективно перехоплювати російські балістичні ракети. Саме тому Москва дедалі частіше комбінує балістику, крилаті ракети, “Шахеди”, дрони-імітатори та складні маршрути повітряних цілей. Така тактика має кілька завдань:
- перевантажити українську ППО кількістю цілей;
- змусити Україну витрачати дорогі перехоплювачі;
- виявити слабкі місця у протиповітряній обороні столиці;
- підвищити психологічний тиск на населення;
- створити медійний ефект “помсти” для російської аудиторії.
Особливо показовим є застосування восьми ракет “Циркон”. Навіть сам факт їхнього масованішого використання свідчить: Росія тестує не лише ударні можливості, а й реакцію української ППО на складні та швидкісні цілі. Якщо такі ракети не були перехоплені, це створює для України серйозний виклик на наступні хвилі атак.
Кремлівська версія “відповіді”: навіщо Москві потрібне виправдання
Росія намагалася подати нічний удар як “відповідь” на українську атаку по об’єктах у окупованому Старобільську Луганської області. Йдеться про удар 21–22 травня по штаб-квартирі російського Центру передових безпілотних технологій “Рубікон”.
путін напередодні атаки провів нараду, на якій повторював російські заяви про нібито удар по “цивільному об’єкту”. Після цього речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що путін віддав відповідні накази військовим. Міністерство оборони РФ 2 червня також спробувало представити масовану атаку як реакцію на Старобільськ і опублікувало список нібито уражених військових та оборонно-промислових цілей.
Однак характер наслідків свідчить про інше: удар спричинив масштабні руйнування цивільної та критичної інфраструктури, а також значні втрати серед мирного населення. Саме тому ISW вказує, що російські заяви про “відповідь” радше маскують реальність: Москва, ймовірно, завдала б таких ударів у будь-якому разі.
Кремлю потрібне публічне пояснення для власної аудиторії. Російські ультранаціоналістичні мілблогери давно вимагають “жорсткої відповіді” на українські удари в глибокому тилу РФ. Водночас сам путін опинився у незручному становищі після того, як перед 9 травня фактично був змушений просити Україну утриматися від ударів під час святкувань у Москві. Це підкреслило слабкість російської ППО та нездатність гарантувати безпеку навіть столиці РФ.
Українська далекобійна кампанія: удар по російській нафті, командних пунктах і тилу
Паралельно з російськими ударами по українських містах Україна продовжила кампанію далекобійних і середньодальніх ударів по російській військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі.
У ніч з 1 на 2 червня українські сили атакували Ільський нафтопереробний завод у Краснодарському краї. За даними Генштабу України, це один із найбільших НПЗ на півдні Росії з потужністю приблизно 6,6 млн тонн нафти на рік. Російська влада підтвердила удар безпілотників по об’єкту.
У Росії після удару українських дронів горить Ільський нафтопереробний завод, що розташований у Краснодарському краї.
Відео з пожежею на підприємстві оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.
Про ураження НПЗ очевидці у соцмережах почали повідомляти після третьої години ночі 2 червня. Люди писали про велику кількість вибухів у регіоні.
На відео та фото від місцевих жителів видно значну пожежу та клуби густого диму, що здіймаються з території НПЗ. Пожежу видно з довколишніх населених пунктів, з відстані понад 10 кілометрів.
Оперативний штаб Краснодарського краю підтвердив, що пожежа на Ільському нафтопереробному заводі сталася внаслідок атаки безпілотників.
Ільський НПЗ
Ільський нафтопереробний завод (ТОВ «КНГК-ІНПЗ») — це одне з найбільших приватних нафтопереробних підприємств регіону. НПЗ відіграє важливу роль у забезпеченні паливом як внутрішнього ринку, так і експорту. Завод розташований у станиці Ільській, Сєверського району, приблизно за 30 км від Краснодару.
Підприємство спеціалізується на первинній переробці нафти та виробництві нафтопродуктів, зокрема дизельного пального, бензину, мазуту та бітуму. Його проєктна потужність близько 6,6 млн тонн нафти на рік.
Цей НПЗ також є важливою ланкою у постачанні пального на тимчасово окуповані території України та для військових частин у Південному військовому окрузі РФ.
По заводу неодноразово завдавали ударів Сили оборони України. Сьогоднішня атака — щонайменше 16-та з початку повномасштабного вторгнення.
Один з ударів відбувся у ніч на 17 лютого, що призвело до займання резервуар з нафтопродуктами на території підприємства.
Удари по інших нафтових об’єктах
Напередодні також стало відомо, що Волгоградський нафтопереробний завод, який належить компанії «Лукойл», призупинив роботу після атаки українських безпілотників.
Також Генштаб повідомив про удар по російському пункту управління безпілотниками поблизу Устинки в Бєлгородській області.
Крім того, українські джерела та супутникові знімки надали нові дані про наслідки попередніх ударів. Зокрема:
- удар ракетою “Нептун” 31 травня по Новошахтинському НПЗ у Ростовській області пошкодив установки первинної переробки нафти АВТ-1 та АВТ-2;
- удар по станції Лазарево в Кіровській області пошкодив два великі резервуари та будівлі головної насосної станції;
- удар по Саратовському НПЗ пошкодив установку первинної переробки нафти АВТ-6;
- супутникові знімки зафіксували пошкодження нафтобази Матвєєв Курган у Ростовській області;
- на Волгоградському НПЗ після українського удару були пошкоджені ключові установки, а Reuters повідомило про зупинку частини переробних потужностей.
Волгоградський нафтопереробний завод, що належить компанії «Лукойл», призупинив роботу після атаки українських безпілотників.
За даними джерел агентства, внаслідок удару було зупинено установку первинної перегонки нафти №1, на яку припадає близько 40% виробничих потужностей підприємства. Також припинили роботу установки №5 та №6.
Нагадаємо, атака на завод відбулася в ніч на 29 травня. Тоді місцеві жителі повідомляли у соціальних мережах про численні вибухи в місті.
Згодом губернатор Волгоградської області Андрій Бочаров підтвердив атаку безпілотників на регіон.
За його словами, внаслідок «падіння уламків» БпЛА виникли пожежі на заводі синтетичного волокна у місті Волжський, а також на об’єктах паливно-енергетичного комплексу на півдні Волгограда. Крім того, були зафіксовані локальні загоряння.
«Лукойл-Волгограднафтопереробка» є найбільшим виробником нафтопродуктів у Південному федеральному окрузі Росії.
Потужність підприємства становить 14,8 млн тонн нафтопродуктів на рік. Завод спеціалізується на глибокій переробці нафти та виробництві бензину, дизельного й авіаційного палива, мазуту, бітуму та інших нафтопродуктів.
Підприємство розташоване приблизно за 475 кілометрів від державного кордону України.
Це щонайменше десятий удар по Волгоградському НПЗ від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Ранфше, 31 травня, повідомлялося, що ударні дрони Сил оборони України успішно уразили Саратовський нафтопереробний завод.
За інформацією місцевих мешканців, через пожежу великий димний слід видно за десятки кілометрів від НПЗ.
Удар крилатими ракетами «Нептун» вивів з ладу дві установки переробки нафти на Новошахтинському НПЗ у Ростовській області РФ.
Про це повідомили у Військово-Морських Силах України.
За їхніми даними, ураження російського нафтопереробного заводу відбувся у ніч на 31 травня.
Напередодні у Генеральному штабі ЗСУ також підтвердили цей удар і заявили про наслідки влучання з берегового ракетного комплексу «Нептун».
Командування стверджує, що внаслідок ураження виведено з ладу дві атмосферно-вакуумні установки первинної переробки нафти потужністю до 2,5 млн тонн на рік кожна та об’єкти зберігання нафтопродуктів.
Однак треба зазначити, що 31 травня ні Сили оборони України, ні росіяни не заявляли про атаку на Новошахтинський НПЗ. Також моніторингові канали не публікували відео з місця.
У ВМС зазначили, що цей нафтозавод є ключовим підприємством російської паливної інфраструктури регіону та відіграє важливу роль у забезпеченні окупаційних військ паливно-мастильними матеріалами.
Проєктна потужність Новошахтинського заводу оцінюється приблизно у 7,5 мільйонів тонн сирої нафти на рік (що відповідає приблизно 112–115 тисячам барелів на день), хоча в окремих джерелах згадується близько 5,6–7,5 млн тонн на рік залежно від оцінки.
Завод ввели в експлуатацію у 2009 році. Він став одним із перших великих НПЗ, збудованих у Росії за тривалий період.
До заводу підведені магістральні нафтові трубопроводи через систему «Транснефть» і залізничні під’їзди, що забезпечують постачання сировини і відвантаження готової продукції за залізничними та водними маршрутами через термінал на річці Дон.
Раніше підприємство неодноразово атакували, зокрема 25 грудня 2025 року його уразила авіація ПС ЗСУ крилатими ракетами Storm Shadow.
Унаслідок цього удару на території підприємства спалахнула сильна пожежа.
Ці удари не є випадковими. Україна системно б’є по тих елементах, які живлять російську військову машину: паливо, логістика, переробка нафти, командні пункти, пункти управління дронами та транспортні вузли.
Паливний тиск на Росію: чому в оцінці з’явилася Білорусь
Один із найцікавіших елементів оцінки — різке зростання експорту білоруського пального до Росії. За даними російських джерел, продажі білоруського бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарній біржі стали у 26 разів вищими, ніж на аналогічний момент минулого року, а продажі дизельного пального — утричі вищими.
Формально це пояснюється “високим попитом”. Але на тлі українських ударів по НПЗ і паливній інфраструктурі виглядає інакше: Росія дедалі більше потребує зовнішньої підтримки навіть у сфері, яка традиційно вважалася її сильною стороною.
Додатково російські ЗМІ повідомляли про зростання цін на дизельне пальне та бензин у Москві, а опозиційні джерела — про тимчасові обмеження на продаж бензину на заправках “Роснефти” в Бєлгородській та Курській областях.
Це важливо з двох причин.
По-перше, дефіцит пального або перебої з постачанням можуть впливати на цивільну економіку Росії, логістику, агросектор і регіональні ринки.
По-друге, паливо — критично важливий ресурс для армії. Танки, бронетехніка, вантажівки, генератори, логістичні колони, інженерна техніка — усе це залежить від стабільного постачання пального. Якщо Україна здатна системно виводити з ладу НПЗ і нафтотранспортну інфраструктуру, це створює довгостроковий тиск на російську воєнну кампанію.
Фронт без підтверджених проривів: Росія атакує, але не просувається
Попри масштабний повітряний терор, на лінії фронту ISW не зафіксувала підтверджених просувань ані російських, ані українських військ протягом доби.
На півночі Сумської області російські війська провели місію з інфільтрації поблизу Бачівська. Українські сили завдали удару по російських позиціях після цієї спроби проникнення. Це вписується у ширшу російську мету — створення так званих буферних зон уздовж міжнародного кордону, зокрема в Сумській області.
На півночі Харківської області росіяни продовжували наступальні дії, але без підтвердженого просування. На напрямку Великого Бурлука активності, за даними джерел, не фіксувалося.
На Куп’янському та Боровському напрямках російські війська проводили обмежені наступальні операції, а українські сили контратакували південніше Борової.
У Донецькій області російські війська атакували на слов’янському напрямку, в районі Костянтинівки-Дружківки, Добропілля, Покровська та Новопавлівки, але підтвердженого просування не досягли. Російські мілблогери заявляли про локальні просування біля Рай-Олександрівки, Діброви та Малинівки, але ці твердження не були підтверджені.
Це створює важливий контраст: Росія завдає масованих ударів по тилових містах України, але на землі не демонструє стратегічного прориву. Саме ця невідповідність між інтенсивністю повітряної кампанії та відсутністю великих успіхів на фронті є однією з причин, чому Кремль посилює удари по цивільній інфраструктурі.
Літня рослинність, дрони та “зони ураження”: як погода змінює поле бою
На олександрівському напрямку тепла погода вже впливає на характер бойових дій. За словами українського військового, російські сили частіше проводять інфільтраційні місії під прикриттям літньої рослинності. Це ускладнює роботу українських операторів дронів, яким важче виявляти невеликі групи противника.
Водночас тепла погода має і зворотний ефект: батареї безпілотників працюють довше, ніж у холод, що дозволяє дронам триваліше перебувати в повітрі. Це розширює “зони ураження” — ділянки фронту, де будь-який рух техніки або особового складу швидко потрапляє під спостереження і може бути атакований.
Російська армія, за оцінками з фронту, рідше використовує важку артилерію, оскільки вона стала дуже вразливою для дронів. Натомість зберігається активне використання мінометів, які простіше маскувати й швидше переміщувати.
Це ще раз підтверджує: війна дедалі більше переходить у режим високої щільності безпілотників, де навіть невеликі тактичні переміщення потребують маскування, електронного захисту й швидкості.
Українські удари по окупованих територіях: командні пункти, дрони, ППО і логістика
Українські війська також продовжили удари середньої дальності по російських військових об’єктах на окупованих територіях.
У Донецькій області повідомлялося про удари по концентрації російських безпілотників поблизу окупованого Шахтарського. Командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді повідомив про удар по концентрації живої сили й техніки 5-го окремого командного батальйону 3-го армійського корпусу РФ поблизу окупованого Широкиного. За його словами, було знищено щонайменше 18 командно-штабних машин і вантажівок, ще кілька транспортних засобів пошкоджено.
Також згадувалися удари по пункту розгортання танкового батальйону 110-ї мотострілецької бригади РФ, майстерні безпілотників у Донецьку та берегових радіолокаційних системах “Нева-Б” і “Нева-Б2М” поблизу Маріуполя.
У ніч на 2 червня підрозділи Сил безпілотних систем завдали серії ударів по військових об’єктах росіян у Криму та на Донбасі.
Одним із найважливіших результатів стало ураження зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцирь-С1» поблизу населеного пункту Видне в окупованому Криму, повідомив очільник СБС Роберт «Мадяр» Бровді.
Також українські оператори завдали удару по берегових радіолокаційних станціях «Нева-Б» та «Нева-Б2М» у районі Маріуполя.
Такі РЛС забезпечують контроль над морською та повітряною обстановкою, тому їх втрата послаблює можливості противника зі спостереження та раннього виявлення загроз.
Окремою ціллю став буксир у районі Міжводного в Криму.
У Широкиному атаковано пункт тимчасової дислокації та технічний парк 3-го армійського корпусу РФ.
У Міжводному також було уражено командний пункт одного з підрозділів 92-ї бригади річкових катерів Дніпровської флотилії Чорноморського флоту РФ.
Ще однією ціллю став пункт тимчасової дислокації підрозділу танкового батальйону 110-ї окремої мотострілецької бригади російської армії в районі села Желанне на Донеччині.
У Донецьку українські сили атакували майстерню безпілотних літальних апаратів 589-го мотострілецького полку.
Знищення або пошкодження таких об’єктів ускладнює виробництво, ремонт та підготовку російських дронів, які активно використовуються на фронті.
Також у Криму під удари потрапили і макети ворога. Зокрема макет «Панцирь-С1» в населеному пункті Видне.
На Запорізькому напрямку українські війська били по російських пунктах управління безпілотниками та логістиці. Геолокаційні матеріали показували ураження російського бензовоза на трасі М-14 Ростов-Крим у районі окупованого Приморська, а також удари по техніці поблизу Єлисеївки та Софіївки біля важливих маршрутів постачання.
На Херсонському напрямку українські сили вдарили по російському пункту управління безпілотниками біля Голої Пристані.
У Криму українські удари були спрямовані по системі ППО “Панцир-С1”, судну розмагнічування, командному пункту Дніпровської флотилії Чорноморського флоту, гарнізону 126-ї бригади берегової оборони поблизу Перевального та залізничній інфраструктурі в Джанкої.
Особливо важливий Джанкой. Це один із ключових логістичних вузлів окупованого Криму, через який Росія підтримує військове угруповання на півдні України. Удар по залізничній інфраструктурі та закриття станції для пасажирів свідчать, що українська кампанія тиску на кримські комунікації триває.
Російська стратегія: терор замість прориву
Загальна картина за 2 червня виглядає так: Росія не має підтверджених значних просувань на фронті, але посилює ракетно-дронову кампанію проти українських міст. Це не випадковість, а стратегічна модель.
Коли Москва не може швидко досягти воєнного результату на землі, вона намагається компенсувати це ударами по тилу. Цілі такої кампанії очевидні:
- виснажити українську ППО;
- змусити Україну витрачати дорогі ракети-перехоплювачі;
- бити по цивільній інфраструктурі, щоб створювати соціальний тиск;
- нав’язати російській аудиторії образ “відплати”;
- відвернути увагу від українських ударів по Росії;
- приховати вразливість російської ППО та тилової інфраструктури.
Однак паралельно Україна демонструє, що здатна бити по дедалі ширшому спектру російських цілей: НПЗ, нафтобазах, насосних станціях, залізниці, командних пунктах, пунктах управління дронами, системах ППО та військовій логістиці в окупованому Криму й на півдні.
Саме це створює для Кремля складну ситуацію. Росія може завдавати болючих ударів по українських містах, але вже не може почуватися безпечно у власному глибокому тилу. Українська далекобійна кампанія поступово переводить війну в іншу площину: не лише боротьбу за лінію фронту, а й боротьбу за стійкість тилової інфраструктури.
Головні висновки
Перше. Удар 1–2 червня став черговим підтвердженням того, що Росія нарощує комбіновані атаки по Україні, особливо по Києву, використовуючи дефіцит перехоплювачів Patriot як одну з головних уразливостей української оборони.
Друге. Масове застосування балістики, крилатих ракет, “Цирконів” і сотень дронів свідчить про спробу Росії перевантажити українську систему ППО не лише кількістю, а й різноманітністю загроз.
Третє. Кремлівська версія про “відповідь” на удар по Старобільську виглядає радше інформаційним прикриттям. Росія вже перебувала в логіці ескалації, а масовані удари по цивільній інфраструктурі є частиною сталої кампанії тиску.
Четверте. На фронті Росія не продемонструвала підтверджених просувань, попри продовження наступальних операцій на Харківському, Куп’янському, Слов’янському, Покровському, Новопавлівському, Запорізькому та Херсонському напрямках.
П’яте. Україна продовжує системно бити по російській нафтовій, логістичній і військовій інфраструктурі. Удари по НПЗ, нафтобазах, командних пунктах, пунктах управління дронами та залізничних вузлах створюють накопичувальний ефект для російської економіки й армії.
Шосте. Зростання постачання білоруського пального до Росії може бути одним із непрямих індикаторів того, що українська кампанія по російській енергетичній інфраструктурі вже створює помітний тиск на внутрішній ринок РФ.
Оцінка ISW за 2 червня показує війну в моменті небезпечної асиметрії. Росія посилює удари по українських містах, намагаючись скористатися дефіцитом ППО та зламати українську стійкість. Україна, своєю чергою, дедалі глибше вражає російську нафтову, логістичну й військову інфраструктуру, демонструючи, що тил РФ більше не є недосяжним.
На фронті Росія продовжує тиснути, але без підтверджених проривів. У тилу ж обидві сторони ведуть кампанії виснаження: Москва — через масовані ракетно-дронові удари по українських містах, Київ — через системні атаки на паливну, військову та транспортну основу російської воєнної машини.
За матеріалами understandingwar.org
