Переговори входять у фазу, де “прорив” — радше політичний міф: сторони можуть домовитися майже про все, крім головного, а Донбас перетворюється на пункт, який блокує будь-який перехід від розмов до рішень.
Переговори в Абу-Дабі переходять у другий раунд без великих очікувань. Після зустрічі 23–24 січня сторони не дійшли компромісу, але погодилися продовжувати розмову.
Другий раунд знову має відбутися в Абу-Дабі і запланований на 1 лютого. Формально переговори залишаються тристоронніми, однак участь США цього разу не підтверджена. У Вашингтоні говорять про зміну складу делегації і не уточнюють, хто саме може бути присутнім.
Головним і фактично заблокованим питанням залишається Донбас. Саме навколо нього зосереджені ключові розбіжності між Києвом і Москвою.
Що відомо про другий раунд переговорів в Абу-Дабі, чому територіальне питання знову зайшло в глухий кут і чого реально варто чекати від нової дипломатичної зустрічі?
Що відомо про другий раунд переговорів в Абу-Дабі: хто буде, коли і що обговорюватимуть
Другий раунд переговорів між Україною та Росією попередньо був узгоджений на 1 лютого в Абу-Дабі, однак дата і місце зустрічі можуть змінитися. Про це 30 січня заявив президент Володимир Зеленський, пояснивши можливі корективи розвитком ситуації навколо США та Ірану.
За словами Зеленського, сторони домовилися, що зустріч має відбутися в Абу-Дабі, однак Україна допускає зміну дати або локації. Причиною він назвав загострення міжнародної обстановки, яка може вплинути на логістику і таймінг переговорів. Водночас для Києва принципово, щоб у зустрічі взяли участь усі сторони, з якими були досягнуті попередні домовленості, оскільки очікується конкретний зворотний зв’язок за її підсумками.
Президент також зазначив, що ймовірний склад російської делегації цього разу може бути вищого рівня, ніж під час попереднього раунду. Це, за його словами, відкриває серйозніші можливості для обговорення ключових питань, хоча ухвалення остаточних рішень, за оцінкою української сторони, залежить від позиції керівництва Росії.
Змістовно переговори залишаються зосередженими навколо територіального питання, насамперед Донбасу, яке наразі не зрушило з місця. Інші теми — безпекові, економічні та санкційні — обговорюються паралельно, однак не знімають головної суперечності між Києвом і Москвою.
У кращому разі це буде раунд “про деталізацію і техніку”, а не про історичний компроміс.
Хто і з якою позицією сідає за стіл переговорів
Позиція України: території не предмет домовленостей
Українська позиція на переговорах залишається незмінною. Київ не готовий обговорювати жодні рішення, які передбачають втрату суверенних територій, насамперед Донбасу. За словами президента Володимира Зеленського, попередні контакти були зосереджені на практичних аргументах, а не на ідеологічних чи історичних дискусіях.
Водночас Зеленський визнає, що нинішні переговори ускладнені через попередні контакти між Росією та США, зміст яких Україні офіційно не передавали. Київ не отримував жодної підтвердженої інформації про домовленості, досягнуті між лідерами Росії та США в Анкориджі, але має сигнали щодо тем, які могли там обговорюватися — передусім територіальні.
Президент прямо пов’язує теперішню складність переговорів із тим, що ключові питання могли бути обговорені без участі України. За його словами, це зашкодило позиціям Києва і досі впливає на здатність відстоювати свою лінію. Саме тому українська сторона відкидає будь-які спроби прив’язати нинішній процес до неофіційних домовленостей, зміст яких їй невідомий.
Позиція Росії і «формула Анкориджа»: Донбас як умова
Росія наполягає, щоб потенційна мирна угода з Україною ґрунтувалася на так званій «формулі Анкориджа». За даними Reuters, Кремль трактує її як встановлення контролю РФ над усім Донбасом і заморожування поточних ліній фронту в інших районах сходу та півдня України.
За твердженням джерел, близьких до Кремля, цю формулу нібито обговорювали під час зустрічі лідерів Росії та США на Алясці в серпні 2025 року. Російська сторона розглядає Донбас як ключову умову будь-якого припинення бойових дій. Цю позицію публічно підтвердив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков, назвавши передачу Донбасу «дуже важливою умовою».
Водночас Москва не надає жодних документальних підтверджень існування формалізованих домовленостей, на які посилається. Це залишає «формулу Анкориджа» політичною вимогою Росії, а не зафіксованою міжнародною домовленістю.
Читайте також: “Анкоридж без тексту: як “неугода” стала базою російського наративу”
Позиція США: “спочатку все можливе — потім найтоксичніше”
Вашингтон намагається зменшити “вибуховість” процесу: у публічних формулюваннях США фактично визнають, що центральний камінь спотикання — контроль над Донецькою областю, але водночас просувають роботу над гарантіями безпеки “після завершення конфлікту”.
Тобто США, схоже, будують переговори як поступову збірку: гуманітарне/технічне/санкційне/безпекове — і лише потім територіальне.
Донбас — точка найбільших розбіжностей
Територіальне питання в переговорах фактично зводиться до Донбасу. Саме навколо нього зосереджені ключові розбіжності, які сторони не змогли зняти після першого раунду і з якими заходять у другий.
Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що переговори звузилися до одного центрального питання — під чиїм контролем у підсумку опиниться Донецька область. За його словами, це єдина прогалина, яку сторонам поки що не вдалося подолати, і саме її ще не переходили на рівні політичних рішень.
У Кремлі з такою оцінкою не погоджуються. Помічник президента РФ Юрій Ушаков назвав територіальні питання найважливішими, але наголосив, що вони не єдині на порядку денному. Москва наполягає на ширшому переліку тем і відкидає підхід, за якого Донбас розглядається як окремий або фінальний елемент переговорів.
Російська позиція залишається жорсткою. У межах так званої «формули Анкориджа» Кремль вимагає встановлення контролю над усім Донбасом як умови будь-якого припинення війни, а також заморожування поточних ліній фронту в інших районах сходу і півдня України. Територіальне питання Росія розглядає як стартову позицію, а не як результат переговорів.
Україна відкидає такий підхід. Київ не розглядає Донбас як предмет торгу і не готовий обговорювати його передачу ані в обмін на припинення бойових дій, ані в обмін на безпекові гарантії. Саме тому будь-які пропозиції, що починаються з територіальних поступок, автоматично блокують подальший рух переговорів.
Розбіжність полягає і в тлумаченні самого переговорного процесу. Росія намагається винести Донбас як стартову умову, тоді як Україна наполягає, що територіальне питання може обговорюватися лише після припинення бойових дій і за участі міжнародних гарантій безпеки. У нинішньому форматі ці підходи не перетинаються.
Позицію Києва президент Володимир Зеленський підтвердив публічно після переговорів в Абу-Дабі 23–24 січня. Він наголосив, що підхід України до територіальних питань не змінився, і країна не погодиться на передачу Росії Донецької та Луганської областей. За його словами, під час тристоронньої зустрічі сторони обговорювали 20-пунктний план, і кількість проблемних питань скоротилася, однак стратегічна мета Росії залишається незмінною.
Це пояснює, чому другий раунд майже приречений бути “без прориву”: будь-яка спроба стартувати з територій ламає переговори; будь-яка спроба обійти території — залишає головне питання “на потім”.
Якщо не території — то про що реально можуть домовлятися в “Абу-Дабі-2”
Ось де у другого раунду є шанс дати результат, навіть без розв’язання Донбасу.
Трек 1. Обмежене перемир’я по енергетиці та інфраструктурі
Reuters писав про рух до “енергетичного” мораторію, але з розбіжностями щодо того, як саме він має працювати. Практичний результат тут — не гучна заява, а список цілей та винятків, термін, і механізм фіксації порушень.
Трек 2. Механізм контролю: “хто арбітр і де датчики”
Будь-яка пауза без контролю перетворюється на “віру на слово”. Найсильніший сигнал прогресу — поява:
- спільного протоколу про повідомлення інцидентів;
- третьої сторони та каналу верифікації (не обов’язково одразу миротворці);
- процедури “що робимо при порушенні”.
Трек 3. Гуманітарні пакети (обміни, повернення, доступ)
Такі домовленості часто є “єдиним, що рухається”, коли політика стоїть. Вони також дають сторонам можливість показати внутрішній аудиторії “користь переговорів”.
Трек 4. Санкції як умовний обмін
Росія зацікавлена в пом’якшенні санкцій; Захід — у важелях. Реалістичний формат — не “зняти все”, а “частково і поетапно”, прив’язано до перевірюваних кроків.
Трек 5. Безпекові гарантії: рамка “після війни”, але з містком “зараз”
Рубіо прямо казав: гарантії, за задумом США, вступають у дію після завершення конфлікту, але сам факт їх обговорення лишається частиною переговорного пакета.
У другому раунді тут можливий прогрес у вигляді:
- чернетки принципів,
- моделі ратифікації,
- опису інструментів (військова допомога, навчання, фінансування оборони).
Трек 6. “Процес замість угоди”: календар і робочі групи
Коли “велика угода” недосяжна, результатом стає архітектура процесу: хто зустрічається, як часто, по яких темах, які дедлайни.
Чи можливий прорив після другого раунду
Експертні оцінки сходяться на тому, що очікувати прориву після другого раунду переговорів не варто. Йдеться радше про продовження процесу, ніж про ухвалення політичних рішень.
Політолог Володимир Фесенко наголошує, що відсутність Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера на другому раунді не означає ані зміну формату, ані вихід США з переговорного процесу. За його словами, їхня тимчасова відсутність пов’язана із загостренням ситуації навколо Ірану, де Віткофф офіційно задіяний у переговорах, і до яких може бути залучений Кушнер. Водночас Фесенко звертає увагу: зі сказаного держсекретарем США в Конгресі випливає, що американські представники все ж будуть присутні у другому раунді — в Абу-Дабі або в іншій локації.
Водночас експерт підкреслює, що без активного американського посередництва продуктивний і конструктивний діалог між Україною та Росією малоймовірний. За відсутності Віткоффа і Кушнера, за його оцінкою, другий раунд матиме радше технічний характер. Запуск прямих змістовних переговорів уже відбувся, і вони можуть тривати й без ключових американських переговірників, однак для ухвалення принципових політичних рішень їхня участь буде необхідною.
Політолог Вадим Денисенко також оцінює другий раунд як етап обговорення другорядних, хоча й важливих тем. За його словами, логіка США залишається незмінною: спершу домовитися з усіх питань, окрім територіальних, а вже потім переходити до синхронного тиску на обидві сторони.
Окрему увагу Денисенко радить звертати на практичні дії США поза переговорним столом — зокрема на те, чи продовжать Сполучені Штати зупиняти судна російського тіньового флоту. Саме це, за його оцінкою, є ключовим індикатором того, наскільки Вашингтон готовий посилювати тиск на Росію в межах переговорного процесу.
Що важливо знати про переговори в Абу-Дабі — коротко
Чи можуть переговори в Абу-Дабі швидко завершити війну?
Ні. Другий раунд має радше технічний характер і не передбачає ухвалення політичних рішень. Ключове територіальне питання залишається заблокованим.
Що таке «формула Анкориджа» простими словами?
Це російська вимога передати під контроль РФ увесь Донбас і зафіксувати нинішні лінії фронту в інших регіонах. Україна цю формулу відкидає і не визнає жодних домовленостей, ухвалених без її участі.
Чому Донбас залишається головною проблемою переговорів?
Тому що Росія вимагає територіальних поступок як стартової умови, а Україна вважає Донбас питанням, яке не може бути предметом торгу за жодних обставин.
Чи беруть США участь у другому раунді переговорів?
США залишаються залученими до процесу, однак формат і рівень участі змінюються. Ключові американські переговірники можуть бути відсутні на цьому етапі, що знижує шанси на проривні рішення.
Про що тоді домовляються сторони, якщо не про території?
Обговорюються безпекові, технічні, економічні та санкційні питання. Логіка США полягає в тому, щоб узгодити все можливе, окрім територій, відкладаючи найскладніше на пізніший етап.
Найчесніше очікування від “Абу-Дабі-2” — не мирної угоди, а відповіді на два прості запитання:
- Чи можуть сторони зафіксувати хоч один виконуваний проміжний режим (енергетика, інфраструктура, гуманітарне) з мінімальним контролем?
- Чи збережеться американська роль як важіль, що тримає процес, попри зміну складу делегації і зовнішні кризи?
Донбас наразі лишається “замком”, ключ від якого жодна сторона не готова віддати першою. Але переговори можуть просунутися не через “чудо компромісу”, а через нарощування технічних рамок, які зменшують простір для ескалації — і готують ґрунт для політичних рішень, якщо або коли вони стануть можливими.
За матеріалами obozrevatel.com
