Чому Залужний заговорив: розрив із Зеленським, провал контрнаступу і тінь виборів

Розкол у верхівці: що Валерій Залужний розповів Associated Press про конфлікт із Володимир Зеленський — і чому це сталося саме тепер

У цій історії важливе не тільки що сказано, а й коли і як це сказано.

В українській політиці воєнного часу існують теми, які роками тримаються в зоні «політичних натяків»: про суперництво в командних кабінетах, про закриті наради, про невидимі лінії напруги між військовим і цивільним крилом влади. Інтерв’ю, яке Валерій Залужний дав Associated Press, переводить цю напругу з тіні в публічну площину — вперше так прямо й детально.

Колишній головнокомандувач ЗСУ, нині посол України у Великій Британії, розповів про глибокий розрив із президентом — від ранніх суперечок про стратегію до епізоду, який він називає спробою залякування: прихід співробітників Служби безпеки України до його офісу восени 2022 року.

Ця розмова з’являється в момент, коли війна входить у затяжну фазу, тема майбутніх виборів знову повертається в порядок денний, хоч і «після війни», а будь-яка тріщина всередині державної вертикалі автоматично стає фактором ризику — і для внутрішньої єдності, і для зовнішнього тиску.

Від головкома до посла: як Лондон став політичною дистанцією

AP малює картинку, що працює як готовий політичний образ: кабінет Залужного з військовими плакатами, нагородами, дитячими малюнками батальних сцен і навіть іграшковими дронами; при цьому на екранах — трансляції з дронів над фронтом. Така деталь підкреслює головне: формально він дипломат, але війна залишається в його щоденному фокусі — просто з іншого місця.

Валерій Залужний, посол України у Великій Британії, спілкується з Associated Press у Лондоні 2 лютого 2026 року

І в цьому ж образі закладений другий сенс: дистанція від внутрішньої політики може і послаблювати, і консервувати його популярність. Не в “кабінетних скандалах”, а в ролі «людини фронту», яку «відсунули, але не скасували».

Після звільнення з посади головнокомандувача у 2024 році Залужного призначили послом у Великій Британії — формально дипломатичне підсилення, фактично, як трактували багато оглядачів, — віддалення ключового військового авторитета від щоденної внутрішньої політики.

Сам Залужний уникає прямої розмови про політичні амбіції: каже, що не хоче шкодити національній єдності, і не обговорюватиме тему участі у виборах, доки триває війна та воєнний стан. Але навіть без заяв про балотування його системно називають головним потенційним конкурентом Зеленського, а опитування показують невелику перевагу Залужного в гіпотетичному президентському матчапі.

«Напруга почалася майже одразу»: як Залужний описує коріння конфлікту

За словами Залужного, напруження між ним і президентом виникло невдовзі після повномасштабного вторгнення у 2022 році — і далі конфлікт спалахував на ґрунті одного ключового питання: якою має бути стратегія захисту країни.

Читайте також: “Війна без компаса. Що насправді сказав Валерій Залужний про політичну мету, виснаження і ризик громадянської війни”

У таких історіях особливо важливо, що саме стає «точкою кипіння». Бо стратегічні суперечки можуть бути нормою у війні. Але коли вони переходять у силові або напівсилові сюжети — це вже не просто «різні погляди», а криза довіри всередині системи.

«Рейд» у 2022-му: що стверджує Залужний і що заперечує Служба безпеки України

Версія Залужного: «це було залякування»

Найгучніша частина інтерв’ю — опис події восени 2022 року. За словами Залужного, до його штабу у Києві прийшли десятки співробітників СБУ. Вони, стверджує він, не пояснили, що саме шукають, а він не дозволив перевіряти документи та комп’ютери. У приміщенні, за його словами, перебували іноземні, зокрема британські, офіцери.

Далі — момент, який і робить епізод політично вибуховим. Залужний каже, що подзвонив керівнику ОП Андрію Єрмаку і попередив: готовий викликати військових до центру Києва, щоб зупинити дії силовиків і «захистити командний центр». Цю фразу медіа відтворюють як жорсткий сигнал: «я знаю, як воювати».

Також він розповів, що зателефонував очільнику СБУ Василю Малюку, який нібито відповів, що не знає про ці дії і «розбереться».

Документальна «легенда»: ордер на «стрипклуб»

За викладом Associated Press, Залужний пізніше дізнався: за два дні до інциденту СБУ зверталася до суду по дозвіл на обшук за цією адресою, а в матеріалах згадувався стрипклуб, нібито пов’язаний з організованою злочинністю. При цьому співробітники клубу, з якими говорили журналісти, заявили: заклад виїхав з цієї локації ще до повномасштабного вторгнення.

Версія СБУ: «обшуків не було, адреса — з іншої справи»

СБУ публічно заперечує, що проводила обшуки та слідчі дії саме там, де, за словами Залужного, розташовувався його пункт. Водночас служба визнає: в той період вона виконувала слідчі дії в межах іншого кримінального провадження щодо організованої злочинності за великою кількістю адрес, і одна з адрес у справі «нещодавно» виявилася законспірованим запасним командним пунктом Залужного. За заявою СБУ, фактичних обшуків за цією адресою не відбулося, а ситуацію прояснили в прямій комунікації.

Що важливо зафіксувати чесно

У цій історії є принципова межа: Associated Press прямо зазначає, що не змогло незалежно підтвердити версію Залужного про «рейд» у тому вигляді, як він його описує. Тобто маємо дві конфліктні інтерпретації одного вузького епізоду — і саме це підсилює політичний заряд: кожна сторона добудовуватиме «істину» у свій бік.

Стратегічний конфлікт: контрнаступ 2023 року як точка неповернення

Друга лінія розколу — не персональна, а системна: як вести війну, як планувати великі операції, як розподіляти ресурси і ризики.

Залужний у розмові з AP повертається до контрнаступу 2023 року, який у суспільній свідомості став болючим символом «очікувань, що не справдилися». Його позиція жорстка: план, який він розробляв разом із партнерами (згадується допомога партнерів по НАТО), вимагав концентрації сил в одному напрямку — «єдиним кулаком» — із логікою прориву в Запорізькій області і виходу до Азовського моря, щоб перерізати сухопутний коридор постачання на Крим.

Натомість, за його словами, сили були розпорошені на ширшій ділянці фронту, що розбавило ударну спроможність, а потрібних ресурсів у повному обсязі не виділили. Двоє західних оборонних чиновників (анонімно) підтвердили журналістам, що задум «змістився» від початкової логіки концентрації.

Це — фактично публічне перекладання частини відповідальності за невдачу операції з військового рівня на політичний рівень ухвалення рішень: не «ми не змогли», а «нам не дали зібрати достатньо».

Політика, яку «не обговорюють», але яка вже працює

Залужний повторює: до завершення війни він не говоритиме про вибори й не робитиме кроків у цьому напрямку. Втім, у матеріалах прямо зазначено: до нього звертаються консультанти, партійні діячі, інсайдери й пропонують допомогу з кампанією.

Найгучніший штрих — згадка про контакт із американським консультантом, якого джерело біля Залужного ідентифікувало як Пол Манафорт, який раніше працював із Дональдом Трампом і фігурував у справі про лобіювання на користь Віктора Януковича. Залужний каже, що від послуг відмовився.

Усе це створює парадокс: публічно — «не політика», по факту — розмова вже політична, бо:

  • озвучено конфлікт із президентом;
  • дано свою версію провалу ключової операції;
  • згадано «майже кризу» із силовиками;
  • підсвічено опитування та статус «головного конкурента».

Читайте також: “Зеленський домовляється з потенційними конкурентами: сигнал про підготовку до виборів”

Чому інтерв’ю виходить зараз: три причини, які лежать на поверхні

Війна входить у «четвертий рік», а суспільство втомлюється

Матеріали підкреслюють: затяжна війна б’є по рейтингах влади, а будь-які скандали й кадрові перестановки лише посилюють відчуття турбулентності.

Зовнішній тиск на тему «мирної угоди» і «виборів після війни»

У публічному дискурсі знову з’являється зв’язка: мирні домовленості → гарантії безпеки → вибори після завершення бойових дій. У такій рамці кожна фігура, яка потенційно може стати кандидатом №1, автоматично стає фактором переговорів — навіть якщо не балотується сьогодні.

Сигнал елітам і партнерам

Розповідь про конфлікт і про «іншу» стратегію — це повідомлення одразу кільком аудиторіям:

  • українським елітам: я маю свою версію і не боюся її озвучити;
  • суспільству: провали мають причинно-наслідковий ланцюг, і я його поясню;
  • партнерам: я людина, яка мислить категоріями ресурсів, плану і концентрації сил.

Ризик поляризації: найнебезпечніше слово цієї історії

Найгірший сценарій — коли інтерв’ю починає працювати не як журналістське «розкриття бекграунду», а як тригер для таборизації: «Зе vs Зал». Для країни у стані війни це ризиковано з трьох причин:

  1. Єдність — це ресурс, який напряму впливає на мобілізацію, волонтерство, довіру до рішень і стійкість тилу.
  2. Інформаційні операції ворога завжди підхоплюють внутрішні конфлікти і збільшують їх кратно.
  3. Переговорний контур (де б він не проходив) слабшає, якщо зовні видно, що всередині країни еліти «гризуться».

Що в цій історії “залізне”, а що потребує холодної перевірки

Висока надійність (бо підтверджено кількома джерелами): публічна позиція СБУ: «обшуків не було», але адреса фігурувала у справі;

Те, що лишається спірним:

  • чи був «рейд» саме в описаному вигляді;
  • мотиви дій силовиків: «залякування» vs «оперативний перетин адрес у кримінальному провадженні».

Що означає “розкол на Банковій” у 2026-му

Це інтерв’ю — не просто історія про давній конфлікт. Це момент, коли потенційний «післявоєнний політичний ландшафт» стає видимішим уже зараз.

  • Для Зеленського це виклик: як утримати єдність і керованість, не впускаючи політичний сезон у середину війни.
  • Для Залужного — ризик і шанс одночасно: його щирість може зміцнити образ «системного реформатора», але публічний конфлікт у війні може вдарити по сприйняттю як по «людині єдності».
  • Для суспільства — тест на зрілість: відокремлювати факти від емоцій і не дозволяти, щоб питання персоналій з’їло питання виживання держави.

Інтерв’ю Валерія Залужного Associated Press вперше легалізувало в публічному полі те, про що довго говорили пошепки: глибокий конфлікт із Володимиром Зеленським — аж до історії з «візитом» Служби безпеки України в 2022-му та взаємних претензій щодо контрнаступу-2023. Найнебезпечніше тут не сам факт суперечок, а момент і наслідки: у затяжній війні такі викриття здатні швидко поляризувати суспільство і стати важелем тиску ззовні, навіть якщо ключовий епізод сторони описують по-різному.

За матеріалами apnews.com

Вверх