Польський прем’єр Дональд Туск попередив про сценарій, за якого Росія може завдати удару дроном або ракетою по території держави НАТО, а потім спробувати представити інцидент як технічну помилку чи випадкове відхилення боєприпасу від маршруту.
Сенс такої операції, за оцінкою Туска, полягав би не стільки у фізичному знищенні конкретного об’єкта, скільки у перевірці політичної реакції Альянсу: чи погодяться союзники вважати інцидент нападом, чи почнуть сперечатися щодо його походження та наміру, а отже — чи можна поставити під сумнів готовність НАТО виконувати зобов’язання з колективної оборони.
Туск заявив у Сеймі 17 вересня, що польська сторона спирається на інформацію польських, українських, американських і натівських структур. За його словами, розвідки оцінюють пізню осінь і зиму як особливо небезпечний період і допускають «гібридні удари дронами і ракетами» по державах, які підтримують Україну, включно з Польщею. Водночас конкретних розвідданих, переліку потенційних цілей або доказів підготовки певної операції польський уряд публічно не представив.
Тому заява Туска — не повідомлення про встановлений план конкретної атаки і тим більше не прогноз неминучого російсько-натівського зіткнення. Це офіційна оцінка ризику. Але вона з’явилася на тлі серії цілком реальних ударів дедалі ближче до кордонів НАТО, посилення охорони польсько-українських переходів та попередніх порушень повітряного простору Альянсу.
Саме ця сукупність робить питання складнішим за просте «чи спрацює стаття 5». У сучасній кризі головним може виявитися не очевидне вторгнення російської армії, а інцидент, навколо якого Москва намагатиметься створити максимальну невизначеність.
Що саме сказав Туск
У виступі перед польським парламентом Туск описав можливий сценарій досить конкретно.
За його словами, існує «реальний ризик», що дрони або інші боєприпаси потраплять на територію однієї чи кількох держав східного флангу НАТО і можуть завдати руйнувань. Після цього російська сторона, за версією польського прем’єра, може стверджувати, що йдеться про випадковість і тому Альянс не має підстав для колективної відповіді.
Туск прямо пов’язав такий сценарій зі спробою послабити довіру до статті 5 Північноатлантичного договору. Офіційна сторінка польського уряду передає його позицію так: метою Росії є послаблення внутрішньої цілісності НАТО та підрив довіри до механізму колективної оборони.
Туск також заявив, що отримував інформацію від партнерських розвідок, зокрема американських служб, і що попередження останніх місяців стають дедалі конкретнішими. Associated Press повідомляє, що він посилався на дані НАТО, України та американських спецслужб.
Чому Варшава говорить про це саме зараз
Одна з причин — зміна географії російських ударів.
Чимало ключових маршрутів, якими Україна отримує товари, гуманітарну допомогу, паливо та військові вантажі з Європи, проходять через західний кордон. Якщо пошкоджувати залізницю, під’їзні шляхи, перевантажувальні вузли та прикордонні переходи з українського боку, можна створювати перебої без необхідності атакувати об’єкти безпосередньо на території Польщі.
13 вересня російські удари сталися поблизу переходу Ягодин — Дорогуськ. Reuters повідомляв про влучання російського дрона в транспортну інфраструктуру біля польського кордону: один дрон уразив потяг, інший — вантажівку поблизу автозаправної станції. Роботу переходу довелося тимчасово призупиняти, а польські прикордонники евакуйовували людей та переходили в укриття.
Інший удар по поїзду стався невдовзі після того, як цією ділянкою пройшов склад із низкою колишніх європейських посадовців і експертів із безпеки. Українська залізниця припускала, що ціллю міг бути дипломатичний потяг, однак незалежно підтвердити такий намір не вдалося. Постраждалих у тому епізоді не було.
Польський уряд 13 вересня заявляв, що атака сталася приблизно за два кілометри від кордону. Після неї Туск попередив, що найближчі тижні й місяці можуть характеризуватися посиленням російських дій і що Варшава не виключає ескалації, яка торкнеться польської території.
Інциденти відбуваються не лише біля Польщі. У вересні російські дрони кілька разів порушували повітряний простір Молдови, один з епізодів також був пов’язаний із подальшим входженням безпілотника в повітряний простір Румунії.
На цьому тлі попередження про можливий «випадковий» удар виглядає для Варшави не абстрактною військовою грою, а продовженням уже помітної тенденції — перенесення повітряних атак дедалі ближче до західного кордону України.
Чому прикордонні переходи мають особливе значення
Польський уряд вважає, що Москва намагається бити насамперед по економіці та логістиці України.
Туск заявив, що польська сторона очікує безперервних ударів високої інтенсивності по українських містах і логістичній системі протягом зими. Associated Press передає його слова про шість великих українських міст, однак їхнього переліку публічно не оприлюднено.
Для західних областей окремою ціллю можуть бути транспортні коридори до ЄС.
Це важливо не тільки для військових поставок. Через них іде торгівля, паливо, обладнання для енергосистеми, гуманітарні вантажі та значна частина пасажирського сполучення.
Особливо критичною така інфраструктура може стати взимку. Туск нагадав, що Польща вже допомагала Україні обладнанням та постачаннями під час російських ударів по енергетиці. Якщо доступні переходи або транспортні вузли будуть серйозно пошкоджені, можливості швидко доставляти таку допомогу зменшаться.
Тобто прикордонний удар може виконувати одразу дві функції: безпосередньо перерізати українську логістику і водночас створювати загрозу території держави НАТО.
Польща вже укріплює переходи
Варшава реагує не лише політичними заявами.
Польський уряд повідомив, що протиповітряну оборону посилили на шести прикордонних переходах. Додано також командний і радіолокаційний компонент, а інженерні війська перебувають у готовності підтримувати евакуаційні та розвідувальні групи. У резерві тримають підрозділ, здатний відновлювати пошкоджену інфраструктуру.
Reuters повідомляв про будівництво додаткових захисних споруд поблизу переходів у районах Дорогуська, Медики та Корчової. Інженерні підрозділи встановлюють конструкції, які після заповнення ґрунтом або гравієм можуть використовуватися як протиуламкові й захисні стіни, а також облаштовують спостережні та охоронні пости.
Це показує, що Варшава готується насамперед не до масштабного сухопутного наступу, а до сценаріїв повітряної загрози, уламків, локальних ударів і необхідності швидко відновити роботу кордону.
Що означає формула «представити удар як випадковість»
Саме тут починається головна проблема для НАТО.
Якщо російська ракета цілеспрямовано влучає у військову базу в Польщі і її походження безсумнівне, політична та юридична ситуація відносно зрозуміла.
Набагато складніший сценарій — один або кілька дронів, що під час масованої атаки на захід України перетинають кордон, падають у Польщі й завдають шкоди.
Москва в такому разі може заперечувати намір. Можна посилатися на несправність навігації, дію РЕБ, помилку програмування, втрату керування або уламки збитої цілі.
Це не означає, що НАТО зобов’язане прийняти таку версію.
Але союзникам доведеться встановлювати факти: звідки був запущений апарат, якою була його траєкторія, як працювала навігація, чи повторювалися подібні маршрути, що було потенційною ціллю та чи є інші ознаки навмисності.
Саме така невизначеність і може бути стратегічно цінною для держави, яка прагне діяти нижче очевидного порога великої війни.
Стаття 5 не вмикається автоматично
Поширене спрощення полягає в тому, що будь-який російський снаряд на території Польщі автоматично означатиме застосування статті 5 і вступ у війну всього НАТО.
Договір працює складніше.
Стаття 5 встановлює, що збройний напад на одну або кілька держав Альянсу вважається нападом на них усіх. Але НАТО окремо наголошує: те, чи є конкретний інцидент «збройним нападом», оцінюється залежно від обставин.
Крім того, навіть після застосування статті 5 договір не змушує кожну державу автоматично вступати у війну однаковим способом.
Кожен союзник повинен надати допомогу атакованій державі, але сам визначає, які саме дії вважає необхідними. Це може включати застосування військової сили, але формулювання договору не зводить допомогу виключно до неї.
За всю історію НАТО статтю 5 формально застосовували лише один раз — після терактів 11 вересня 2001 року у США.
Тоді що таке стаття 4
Перед статтею 5 є інший механізм — стаття 4 Північноатлантичного договору.
Вона дозволяє будь-якій державі НАТО вимагати консультацій, якщо вважає, що її територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці щось загрожує.
Стаття 4 не означає, що стався збройний напад.
Це механізм термінового політичного обговорення і координації.
Саме ним Польща скористалася 10 вересня 2025 року після того, як численні російські дрони порушили її повітряний простір. Тоді до захисту були залучені польські F-16, нідерландські F-35, літаки НАТО, німецькі Patriot та інші компоненти союзної ППО. Північноатлантична рада провела консультації за статтею 4.
Отже, між бездіяльністю і статтею 5 існує значний набір проміжних заходів: перехоплення цілей, підняття авіації, додаткове розгортання ППО, обмін розвідданими, приведення сил у вищу готовність і консультації союзників.
Пшеводув показав, наскільки важливо встановити походження удару
Найкращий реальний приклад — події 15 листопада 2022 року.
Тоді під час масштабної російської атаки по Україні ракета впала біля польського села Пшеводув і вбила двох людей.
Перші години були надзвичайно напруженими саме тому, що йшлося про загибель людей на території НАТО під час російської ракетної атаки.
Однак після аналізу НАТО повідомило, що не має ознак навмисного нападу. Попередня оцінка вказувала, що в Польщі, ймовірно, впала українська ракета ППО, випущена для перехоплення російської крилатої ракети. Альянс при цьому наголосив, що загальну відповідальність за ситуацію несе Росія, яка здійснювала масовану атаку на Україну.
Статтю 5 не застосували. Польща зрештою не вимагала навіть окремої зустрічі за статтею 4. НАТО наголошувало на необхідності зберігати пильність, але водночас не допустити неконтрольованої ескалації.
Цей випадок важливий саме для нинішньої дискусії.
Він показує, що союзники не роблять висновок про напад лише на підставі факту вибуху на території країни НАТО. Спочатку встановлюють походження боєприпасу, характер події та її контекст.
Але у 2025 році реакція була вже іншою
У вересні 2025 року ситуація відрізнялася.
Тоді численні російські безпілотники порушили повітряний простір Польщі. НАТО задіяло систему ППО, а Польща запросила консультації відповідно до статті 4. Альянс назвав інцидент небезпечним і заявив, що він не був ізольованим випадком.
Після серії порушень на східному фланзі НАТО запустило Eastern Sentry — комплекс заходів для посилення спостереження та оборони від Балтійського до Чорного моря. До нього входять додаткові винищувачі, гелікоптери, розвідувальні літаки, системи ППО, кораблі та механізми координації.
У серпні 2026 року Північноатлантична рада знову обговорювала порушення повітряного простору Польщі та Румунії. НАТО тоді прямо заявило, що вважає Росію відповідальною за ці порушення і бачить у них ознаку дедалі більшої готовності Москви ризикувати.
Тобто нинішнє попередження Туска з’явилося вже після низки прецедентів, у яких межа між війною в Україні та безпекою території Альянсу ставала дедалі тоншою.
Чи може гібридна атака взагалі запустити статтю 5
Так — принаймні теоретично.
НАТО давно відмовилося від трактування, за яким стаття 5 стосується винятково класичного вторгнення регулярної армії через кордон.
Офіційна позиція Альянсу полягає в тому, що значні кібератаки та інші гібридні атаки за певних обставин можуть бути визнані «збройним нападом». Рішення має ухвалюватися окремо для кожного конкретного випадку.
Ще у Варшавському комюніке 2016 року НАТО записало, що Альянс може застосувати статтю 5 у відповідь на гібридну кампанію.
Особливо показовою є натівська доктрина щодо кібератак: навіть сукупність кількох шкідливих дій, кожна з яких окремо не досягає рівня збройного нападу, за масштабом загальних наслідків потенційно може перейти цей поріг.
Ця логіка потенційно важлива і для фізичних диверсій або серії повітряних інцидентів.
Один безпілотник без жертв може отримати одну оцінку. Серія однотипних дронових ударів по транспортних вузлах, енергетиці та військовій інфраструктурі різних держав НАТО — зовсім іншу.
Читайте також: “Коли кібератака стає збройним нападом: чи може Росія змусити НАТО вдруге в історії активувати статтю 5”
Чотири умовні сценарії
Різницю найпростіше показати на кількох можливих варіантах.
Сценарій перший: дрон ненадовго залітає в Польщу
Якщо апарат перетинає кордон, але не завдає шкоди, першою відповіддю буде захист повітряного простору: спроба ідентифікації, перехоплення або знищення цілі.
Після цього можуть відбутися дипломатичні дії та консультації в НАТО.
Сам по собі такий епізод не означає неминучого застосування статті 5. Практика попередніх порушень це вже демонструє.
Сценарій другий: дрон падає в Польщі й спричиняє жертви
Тут значення матимуть походження апарата, його траєкторія, характер цілі та можливість встановити навмисність.
Пшеводув показав, що навіть загибель людей на території НАТО не автоматично означає колективну військову відповідь.
Сценарій третій: удар спрямований по переходу або логістичному центру в Польщі
Це вже значно серйозніша ситуація.
Якщо буде встановлено, що російський боєприпас цілеспрямовано атакував об’єкт на польській території, питання про те, чи є це збройним нападом, постане безпосередньо перед Північноатлантичною радою.
Формально стаття 5 поширюється на територію Польщі незалежно від того, чи використовується атакований об’єкт для підтримки України.
Сценарій четвертий: серія атак, кожна з яких подається як випадковість
Саме цей варіант найближчий до того, про що говорить Туск.
Поодинокі епізоди можуть залишати простір для сумнівів. Але повторюваність маршрутів, однаковий тип цілей і систематичне ураження об’єктів НАТО могли б змінити оцінку.
За логікою вже чинної натівської політики щодо гібридних загроз важливим може бути не лише окремий епізод, а сукупний ефект кампанії.
А що, якщо удар станеться за кількасот метрів від Польщі, але в Україні
У такому разі стаття 5 не застосовується.
Україна не є членом НАТО, а зобов’язання Альянсу з колективної оборони не поширюються на українську територію.
Саме тому удари поблизу Ягодина або інших українських переходів, наскільки б близько вони не були до польської території, самі по собі не є нападом на НАТО.
Але вони можуть спричиняти іншу реакцію: закриття переходів, евакуацію персоналу, підняття авіації, приведення ППО у готовність та додаткове військове укріплення кордону.
17 вересня під час чергової великої російської атаки на Україну Польща знову піднімала винищувачі. Повідомлень про порушення польського повітряного простору того дня не було, хоча аеропорти Жешува та Любліна тимчасово обмежували роботу.
Це фактично і є перша лінія натівської відповіді: не очікування застосування статті 5, а постійна готовність не допустити ураження території Альянсу.
Чому дрони ускладнюють оборону
Туск окремо звернув увагу на нові реактивні безпілотники, які Росія дедалі активніше використовує проти України.
На відміну від повільніших ударних дронів, реактивні апарати можуть рухатися швидше і на інших висотних профілях, скорочуючи час для виявлення, класифікації та перехоплення. Польський прем’єр саме цим пояснював додаткову небезпеку для прикордонних територій.
Проблема тут не лише технологічна.
На кордоні НАТО та України системі ППО потрібно дуже швидко визначити, чи летить об’єкт на українську ціль, чи перетне кордон Альянсу. А рішення про перехоплення має враховувати ще й ризик падіння уламків.
НАТО називає інтегровану систему протиповітряної та протиракетної оборони своєю першою лінією захисту і у 2026 році окремо наголошувало на необхідності збільшувати кількість перехоплювачів, сенсорів і засобів командування.
Чому для Росії може бути важлива саме невизначеність
Для відкритого нападу на країну НАТО Росія мусила б враховувати ризик колективної військової відповіді значно більшого Альянсу.
Гібридна модель потенційно дозволяє створити іншу ситуацію — коли головна боротьба починається вже після інциденту і точиться навколо його інтерпретації.
Чи був удар навмисним?
Чи можна беззаперечно встановити виконавця?
Чи достатній масштаб для визначення події як «збройного нападу»?
Чи варто застосовувати статтю 5, чи обмежитися статтею 4, додатковою ППО, санкціями та іншими заходами?
Саме такі питання можуть створювати простір для політичних суперечок між союзниками.
НАТО намагається зменшити цю вразливість, навмисно не встановлюючи публічно точного універсального порога для гібридного нападу. Альянс залишає за собою можливість визначати його окремо залежно від масштабу та наслідків конкретної атаки.
Тому теза «якщо Росія назве удар випадковим, стаття 5 не діятиме» — неправильна.
Російське пояснення саме по собі нічого юридично не визначає.
Вирішальними будуть оцінки атакованої держави та союзників.
Чи готове НАТО до такого сценарію
На східному фланзі вже розгорнута значна інфраструктура колективної оборони.
Станом на червень 2026 року НАТО мало дев’ять багатонаціональних бойових груп — від Балтії та Польщі до Румунії і Болгарії. У Польщі рамковою державою групи є США. Союзники також заздалегідь визначають підрозділи, які мають підсилювати окремі країни у кризовій ситуації, накопичують обладнання і розвивають інтегровану ППО та ПРО.
Окремо діє Eastern Sentry, створений після серії порушень повітряного простору на східному фланзі.
Але попередження Туска стосується не стільки кількості військ.
Його головний сенс — політична єдність.
Якщо потенційна операція справді розрахована на невизначеність, її успіх або провал визначатиметься не тільки здатністю збити дрон, а й швидкістю встановлення його походження, обміну інформацією та погодження реакції між союзниками.
Що це означає для України
Для Києва найбільш безпосередній ризик лежить навіть не у статті 5.
Набагато раніше може виникнути проблема фізичної пропускної здатності західного кордону.
Удари по залізниці, дорогах, перевантажувальних станціях та пунктах пропуску можуть сповільнити доставлення військової допомоги, ремонтного обладнання та енергетичних компонентів саме тоді, коли взимку потреба в них буде найбільшою.
Польща тому вже вкладається у захист переходів замість того, щоб чекати першого удару по своїй території.
Туск також повідомив, що планує обговорювати з президентом Володимиром Зеленським співпрацю в межах так званої антибалістичної коаліції та захист від нових типів повітряних загроз. На момент оприлюднених 17–18 вересня повідомлень польський уряд говорив саме про запланований візит і майбутні переговори.
Де проходить справжня межа статті 5
Найважливіше в нинішній дискусії — не шукати магічної формули на кшталт «один дрон — не стаття 5, дві ракети — стаття 5».
Такого правила немає.
НАТО навмисно залишає поріг невизначеним.
Очевидний масштабний напад майже не залишатиме простору для сумнівів. Для обмеженого інциденту значення матимуть масштаб руйнувань, жертви, тип застосованої зброї, походження атаки, її повторюваність, доступні розвіддані та ширший контекст.
Історія вже показала два різні підходи. Після трагедії у Пшеводуві 2022 року союзники встановили, що ознак навмисної атаки немає, і уникли ескалації. Після масового порушення польського повітряного простору російськими дронами у 2025 році Варшава застосувала статтю 4, а НАТО посилило східний фланг.
Наступний серйозний інцидент може вимагати іншої відповіді.
Саме тому попередження Туска варто читати не як заяву, що Росія вже вирішила атакувати Польщу, і не як прогноз неминучої війни Росії з НАТО.
Йдеться про значно вужчий, але складний сценарій: Москва може спробувати перевірити межу між війною проти України та колективною обороною НАТО так, щоб після вибуху головною зброєю стала невизначеність щодо того, що саме сталося.
А для Альянсу головним завданням у такій ситуації буде не лише збити ракету чи дрон, а й не дозволити цій невизначеності перетворитися на розкол між союзниками.
